Рішення № 139289192, 27.08.2026, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 143/553/26

провадження № 2/136/643/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія«Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договором,

ВСТАНОВИВ:

28.11.2019 позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", через свого представника, звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.

28.11.2019 між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено Договір про споживчий кредит №3518153 (надалі Договір) в електронній формі, за умовами якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кредит у розмірі 5000 грн, а той, у свою чергу, зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі та можливі штрафні санкції, які передбачені Договором. На підставі договору відступлення прав вимоги №48-МЛ від 05.03.2020 ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №3518153 від 08.11.2019. Відповідач не виконав свої обов`язки за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 14850, 00 грн., яка складається з: заборгованості за сумою кредиту 5000 грн., заборгованість за сумою відсотків 6750 грн., заборгованість за комісією за видачу кредиту 600 грн., заборгованість по штрафах/пені 2500 грн. За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 14850 гривень, а також сплачений судовий збір в сумі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 8000,00 грн.

Викладені обставини послугували підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 18.06.2025 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, а відповідачу визначено строк для подання відзиву. Витребувано із АТ КБ «ПриватБанк» докази.

Сторони не заперечували проти розгляду справи в спрощеному провадженні.

Представник відповідача у своєму відзиві зазначає, що 28.11.2019 року ТОВ «Мілоан» перерахувало на банківську картку № НОМЕР_1 кошти в сумі 5000,00 грн згідно кредитного договору №3518153.

Слід звернути увагу суду на те, що в тексті договору не зазначено про можливість перерахування кредитодавцем кредитних коштів на рахунок іншої особи, крім позичальника. Доказів того, що банківська карта № НОМЕР_1 належить відповідачу наразі не надано. Більш того, до матеріалів справи не надано жодного документу, який би підтверджував, що Відповідач вказувала дану банківську карту для отримання коштів. В тексті кредитного договору не зазначено про можливість перерахування кредитодавцем кредитних коштів на рахунок третьої особи.

Якщо припустити, що Позивачем на наступних стадіях судового розгляду буде доведено, що банківська карта № НОМЕР_1 належить Відповідачу та їй були перераховані кошти якості надання кредиту по кредитному договору №3518153 від 28.11.2019 року, то позовні вимоги не підлягають до повного задоволення, що слідує з наступного:

Щодо заборгованості за комісією за видачу кредиту: з матеріалів справи та змісту кредитного договору вбачається, що комісію у розмірі 600 грн було визначено як плату за надання кредиту. Водночас в матеріалах справи відсутній перелік банківських послуг, які пов`язані з наданням кредиту та які повинні надаватись. Ураховуючи, що Позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору про встановлення плати за надання кредиту в розумінні комісії 600 грн є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування». Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23. З урахуванням викладеного, слід дійти до висновку, що підстави для стягнення з відповідача комісії в розмірі 600 грн за видачу кредиту відсутні.

Щодо стягнення заборгованості за штрафами/пенею: з відомості про щоденні нарахування та погашення ТОВ «МІЛОАН» за кредитним договором №3518153 від 28.11.2019 року, вбачається, що Позичальник порушувала графік обов`язкових платежів, не здійснюючи обов`язкові платежі чи погашення отриманого кредиту. При цьому жодного нарахування штрафу/пені в ній не міститься. Оскільки у жодному розрахунку заборгованості не зазначено нарахування Відповідачу штрафу/пені, не розкрито його механізм нарахування, ані пункт договору, який таке нарахування передбачає у розмірі 2 500 грн. 00 коп., тому така вимога не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом: при цьому, відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України позивач має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитними коштами у межах погодженого позикодавцем та боржником строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позивача відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки (Постанова ВП ВС від 28.03.2018 № 444/9519/12, Постанова ВС від 01.09.2022 № 225/3427/15-ц). Зі змісту кредитного договору №3518153 від 28.11.2019 вбачається, що Відповідачу надаються кредитні кошти в розмірі 5 000 грн зі сплатою 1,5% в день та строком користування кредитом 30 днів, тобто до 28.12.2022. Отже, виходячи із вказаних умов кредитного договору, позичальнику могли бути нараховані проценти за користування кредитом (за умови доведення факту надання кредиту) в межах строку кредитування, що становить 2 250 грн (5 000 грн х 1,5% х 30 днів).

???Суд встановив наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

28.11.2019 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Мілоан» було укладено договір про споживчий кредит №43518153, за умовами якого Товариство зобов`язується надати ОСОБА_2 грошові кошти в кредит у загальній сумі 5000 грн., строком на 30 днів.

Кредит надається строком на 30 днів з 28.11.2019 (строк кредитування) (п.1.3 договору).

Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 28.12.2019 р. (п.1.4 договору)

Комісія за надання кредиту: 600 грн., яка нараховується за ставкою 12% від суми кредиту одноразово (п.1.5.1 договору).

Проценти за користування кредитом: 2250 грн., які нараховуються за ставкою 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2 договору).

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на рахунок платіжної карти Позичальника, зареєстрованої Позичальником для цієї мети в особистому кабінети на сайті mmiloan.ua (п.2.1 договору).

Перерахування кредитних коштів ОСОБА_3 підтверджується платіжним дорученням № 3892593 від 28.11.2019 року, що також підтверджується інформацією, витребуваною у АТ КБ «ПриватБанк». Згідно з наданою Банком інформацією, на ім`я ОСОБА_2 емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 (IBAN: НОМЕР_3 ), на яку 28.11.2019 року було зараховано кошти в сумі 5 000 грн.

Таким чином, суд доходить висновку, що факт перерахування кредитних коштів у сумі 5 000 грн та належність зазначеної платіжної картки ОСОБА_2 за вищевказаним договором є доведеними.

05.03.2020 р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №48-МЛ, згідно змісту якого (з урахуванням витягу реєстру боржників) ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №3518153 на суму 14850 грн.

Суду наданий витяг з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог, відповідно до якого ОСОБА_2 має заборгованість за кредитним договором №3518153 на суму 14850, 00 грн., яка складається з: заборгованості за сумою кредиту 5000 грн., заборгованість за сумою відсотків 6750 грн., заборгованість за комісією за видачу кредиту 600 грн., заборгованість по штрафах/пені 2500 грн.

Крім того, даний витяг узгоджується із наявними у справі відомостями про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №3518153.

Будь-які докази, які спростовують суму заборгованості, суду не надані, у зв`язку із чим обставини про розмір заборгованості є доведеними.

Разом із тим, згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

За умовами кредитного договору №3518153 від 28.11.2019 р. сторони погодили сплату відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, який наданий строком на 30 днів: з 28.11.2019 р. до 28.12.2019 р. Починаючи з 28.12.2019 р. у позивача було відсутнє право нараховувати передбачені договором проценти. Проценти за користування кредитом нараховуються лише в межах строку кредитування, а проценти які можуть бути нараховані позами межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України (постанова ВП Верховного суду від 05.04.2023 р. у справі № 910/4518/16).

Також при прийнятті рішення у справі суд враховує постанову ВП Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12, згідно якої право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після сплину визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (п. 54).

Вимога про стягнення процентів за користування кредитом після 28.12.2019 р. не підлягає задоволенню, як необґрунтована.

У п.1.5.1. Договору сторони узгодили, що Комісія за надання кредиту складає 600,00 грн., що становить 12% від суми кредиту одноразово.

Відтак, комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу.

Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена.

Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісії та неустойки у разі їх наявності, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зауважила, що немає підстав вважати умову конкретного кредитного договору про встановлення плати за управління кредитом нікчемною ані з огляду на приписи статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ані з огляду на приписи статті 228 ЦК України. Ця умова є недійсною як оспорювана.

Отже, нарахування комісії за надання кредиту не суперечить закону та підлягає стягненню із відповідача.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі N 910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.01.2024 у справі N 183/7850/22.

Указом Президента України N 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

За змістом частини 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Таким чином, суд вважає, що викладення Законом України від 22 листопада 2023 року N 3498-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" пункту 6 розділу IV Закону N 1734-VIII у новій редакції не змінює визначене ЦК України правове регулювання звільнення позичальників від сплати на користь кредитодавців визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України платежів за кредитними договорами у період воєнного стану.

З огляду на викладене не підлягає до стягнення 2500,00 грн. заборгованість за штрафом\пенею.

Таким чином, заборгованість за кредитним договором №3518153 від 28.11.2019 р. складає 7850, 00 грн., з яких:

- 5000 грн. заборгованість за сумою кредиту;

- 2250 грн. проценти за користування кредитом нараховані до 28.12.2019 р. включно;

- 600 грн. комісія за надання кредиту.

З урахуванням наведеного, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню частково у сумі 7850, 00 грн.

Згідно ч.1, ч 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи надані суду договір про надання правової допомоги від 01.07.2025 р., докази щодо обсягу наданих послуг, їх вартості та сплати, суд приходить до висновку що витрати відповідача на правову допомогу у сумі 8000 грн. є доведеними.

У зв`язку із тим, що позовні вимоги позивача задоволені частково, суд приходить до висновку про можливість стягнення з ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 228 грн. 80 коп. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог)

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн., ціна позову становила 14850,00 грн., позов задоволено на суму 7850,00 грн., тобто на 52,86% (7850 х100%:14850), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1407,34 грн. (2662,40 х 52,86%) судового збору.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія«Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія«Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №3518153 від 28.11.2019 року у розмірі 7850 (сім тисяч вісімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія«Кредит-Капітал» судовий збір у сумі 1407 (одна тисяча чотириста сім) грн. 34 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4228 (чотири тисячі двісті двадцять вісім) грн. 80 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано учасниками справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду, а зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено в день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення повного рішення суду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія«Кредит-Капітал» (вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, ЄДРПОУ: 35234236, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «Креді Агріколь Банк, МФО 300614);

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Суддя Дмитро КРИВЕНКО