Рішення № 139288924, 26.08.2026, Турківський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2026 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючий - суддя Ференц Р.І.,

секретар судового засідання Баранишин Д.В.,

Справа № 458/755/26

Провадження №2/458/488/2026

за участі сторін цивільного провадження:

позивач ОСОБА_1 не прибув,

представник позивача адвокат Миньо М.М.,

відповідач Боринська селищна рада Самбірський район Львівська область, повноважний представник не прибув,

третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог - Шиманська А.І. не прибула,

третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_2 не прибула,

третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3 не прибув,

третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_4 не прибула,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Турка Самбірського району Львівської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог 1: ОСОБА_5 , третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог 2: ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог 3: ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог 4: ОСОБА_4 , про визнання права власності на житловий будинок та господарські споруди у порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.07.2026 року через канцелярію Турківського районного суду Львівської області представник позивача адвокат Миньо М.М. подав позовну заяву ОСОБА_1 до Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, третя особа 1: ОСОБА_5 , третя особа 2: ОСОБА_2 , третя особа 3: ОСОБА_3 , третя особа 4: ОСОБА_4 , про визнання права власності на житловий будинок та господарські споруди у порядку спадкування за законом, у якій позивач просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Верхнє Турківського району Львівської області, на спадкове майно, а саме: частку житлового будинку із приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Верхнє Турківського району Львівської області, на спадкове майно, а саме: частку житлового будинку із приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2026 року у провадження судді Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І. передана дана справа.

Зазначений спір відповідно до вимог ст.19 ЦПК України належить до компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, оскільки ч.1 ст.19 ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ст.23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності. Підсудність є розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду. Територіальна підсудність є підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа. Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання відповідача, місце знаходження спірного майна, місце розгляду первісного позову тощо.

Ч.ч.9, 16 ст.28 ЦПК України передбачено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи) і позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої ст..30 ЦПК України.

Окрім цього, ч.7 ст.28 ЦПК України передбачено, що позови, що виникають із діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.

Статтею 30 ЦПК України передбачена виключна підсудність, оскільки позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 року №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», яка набрала чинності 19.07.2020 року, в Україні утворено 136 нових та ліквідовано 490 районів, в тому числі, ліквідовано Турківський район Львівської області та утворено Самбірський район (з адміністративним центром у місті Самбір) у складі територій Бісковицької сільської, Боринської селищної, Добромильської міської, Новокалинівської міської, Ралівської сільської, Рудківської міської, Самбірської міської, Старосамбірської міської, Стрілківської сільської, Турківської міської, Хирівської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Спірне нерухоме майно заходяться на території Боринської селищної ради Самбірського району і становлять предмет спору.

Пунктом 3.1 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, який неодноразово продовжувався і діє на сьогоднішній день.

Зважаючи на вище вказане, справа підсудна Турківському районному суду Львівської області, оскільки ст.ст.23,28,30 ЦПК України передбачено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ СТОРІН ПО СПРАВІ.

Позиція особи, яка подала позов.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько позивача, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 померла мати позивача, ОСОБА_7 . Батьки позивача за час свого життя заповіту не складали. Після смерті батьків відкрилася спадщина, а саме на житловий будинок разом з належними йому господарськими будівлями та спорудами, який розташований за за адресою АДРЕСА_2 . Нотаріусом було повідомлено позивачу про те, що відповідно до ч. З ст.1268 ЦК України його сестра, ОСОБА_5 , також вважається такою, що прийняла спадщину після смерті своїх батьків, оскільки згідно із довідками по формі спадкування була зареєстрована разом з ними на час їхньої смерті. ОСОБА_1 звернувся до Турківського айонного суду Львівської області із позовною заявою до ОСОБА_8 про становлення факту родинних відносин, встановлення факту непрожтвання із падкодавцем на час відкриття спадщини, визнання особи такою, що не прийняла падщину. Рішенням Турківського районного суду Львівської області від 10.06.2025 року позов ОСОБА_1 було задоволено у повному обсязі. ОСОБА_1 повторно звернувся до приватного нотаріуса Самбірського районного нотаріального кругу Львівської області із заявами про прийняття спадщини після смерті батьків, ОСОБА_6 та матері ОСОБА_7 , були заведені спадкові справи після смерті ОСОБА_6 за № 57/2025 після смерті ОСОБА_7 за № 58/2025, 25.07.2025 року приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу Комарницькою О. Й. було видано постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій № 6/02-31 та 87/02-31, якою відмовив позивачу, у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на відповідні частки житлового будинку разом з приналежними йому господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , скільки ним не було надано нотаріусу правовстановлюючі документи про право власності на нерухоме майно, а саме на зазначений будинок та приналежні йому господарські будівлі та споруди, що унеможливлює встановити його належність іпадкодавцям, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Відтак позивач змушений звернутися до суду із даною позовною заявою. Вказаний житловий будинок належав батькам позивача, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , на праві спільної сумісної власності юдружжя, оскільки був збудований за час їхнього шлюбу. Після смерті ОСОБА_6 частку даного будинку успадкував позивач, ОСОБА_1 , а іншу частку вказаного іудинку успадкувала мати позивача, ОСОБА_7 . Згідно з довідкою КП ЛОР «Симбірське МБТІ» № 1508 вд 28.07.2023 року право васності на житловий будинок по АДРЕСА_2 на праві власності не зареєстровано. Відтак позивач змушений звернутися до суду із даною позовною заявою.

Представник позивача адвокат Миньо М.М. просив позов задоволити.

Позиція відповідача.

Повноважний представник відповідача Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області в судове засідання не з`явився, за допомогою підсистеми «Електронний суд» надіслав клопотання, в якому просив суд розглядати справу без їх участі, позов визнають.

Треті особи на стороні позивача які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не прибули, надіслали клопотання, в якому просили суд розглядати справу без їхньої участі, позов визнають.

Заяви (клопотання) учасників справи.

Стороною позивача 15.07.2026 року подано позовну заяву.

30.07.2026 року відповідач Боринська селищна рада Самбірського району Львівської області подано клопотання про проведення судових засідань у відсутність відповідача, позов визнають.

04.08.2026 року представник позивача адвокат Миньо М.М. подав клопотання про уточнення позовних вимог в частині усунення описки в тексті позовної заяви.

18.08.2026 року треті особи ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 подали зави про слуханн справи у їхню відсутність.

Інших клопотань і заяв від сторін на адресу суду не надходило.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 24.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання, відкрито підготовче провадження, призначено підготовче судове засідання, постановлено викликати в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, визнано явку сторін по справі в судові засідання обов`язковою, відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву, визначено відповідачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання заяви із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу роз`яснено право подати зустрічний позов в строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив, а відповідачу заперечення.

Ухвалою суду від 24.07.2026 року витребувано приватного нотаріуса Самбірського районного нотаріального округу Львівської області Комарницької О.Й. належним чином завірену копію спадкової справи № 58/2025, після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Верхнє Турківського району Львівської області.

25.08.2026 року Турківським районним судом Львівської області отримано спадкову справу після смерті ОСОБА_7 .

Ухвалою суду 17.08.2026 року закрито підготовче провадження у справі, призначено до судового розгляду по суті цивільну справу, визначено дати судових засідань.

Судові за сідання було призначено 03.08.2026 року, 06.08.2026 року, 17.08.2026 року, 26.08.2026 року.

З урахуванням ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності відповідача.

Суд вважає, що немає порушення прав сторін, оскільки справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані щодо своєчасного повідомлення особи про місце і час розгляду справи та якщо не надійшло клопотання про відкладення цього розгляду.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність сторін по справі, суд враховує практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків, поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у справі даних і доказів. Окрім цього, як зазначив ЄСПЛ у справі "Каракуця проти України" (заява №18986/06; п.57) суд зазначив, що це є обов`язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (Teuschler v. Germany, №47636/99; Sukhorubchenko v. Russia, №69315/01, § 48; Gurzhyy v. Ukraine, №326/03.). Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у п.35 рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Подібна позиція цього суду викладена, також у рішеннях у справах "Олександр Шевченко проти України" (заява N 8371/02, п.27, та "Трух проти України" заява N 50966/99), де суд наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Судом при розгляді даної справи враховано позицію Верховного Суду відображену в п.34 постанови від 12.03.2019 року по справі №910/9836/18 де зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004 року).

Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи, відповідні до них правовідносини та зміст спірних правовідносин.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів.

Вирішуючи питання щодо доказів, суд враховує інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Предметом позову є визнання у порядку спадкування за законом спадковго майна.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_2 і є особою з інвалідністю згідно огляду МСЕК серії 10ААВ № 692655 від 02.07.2014 року.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько позивача, ОСОБА_6 , який до дня смерті був зареєстрований та постійно проживав за адресою в АДРЕСА_2 разом із дружиною ОСОБА_7 , сином, ОСОБА_1 (позивачем). Також за даною адресою була зареєстрована, однак не проживала донька спадкодавця, ОСОБА_9 .

Позивач, ОСОБА_1 , вважається таким, що відповідно до ч. З ст. 1268 ЦК країни прийняв спадщину після батька, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла мати позивача, ОСОБА_7 , яка до дня серті була заресєтрована та постійно проживала за адресою АДРЕСА_2 разом з сином ОСОБА_1 (позивачем).

Позивач, ОСОБА_1 , вважається таким, що відповідно до ч. З ст. 1268 ЦК країни прийняв спадщину після матері, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Батьки позивача за час свого життя заповіту не складали

Після смерті батьків відкрилася спадщина, а саме на житловий будинок разом з належними йому господарськими будівлями та спорудами, який розташований за за адресою АДРЕСА_2 .

Нотаріусом було повідомлено позивачу про те, що відповідно до ч. З ст.1268 ЦК України його сестра, ОСОБА_5 , також вважається такою, що прийняла спадщину після смерті своїх батьків, оскільки згідно із довідками по формі спадкування була зареєстрована разом з ними на час їхньої смерті.

Сестра позивача, ОСОБА_5 разом з батьками не проживала, так як з 2004 року постійно проживає на території Республіки Польща, де має свою сім`ю, до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті своїх батьків не зверталася, нею була складена відповідна нотаріально засвідчена заява, коли вона приїжджала на територію України. Однак, оскільки така заява віпповіпно до ч. З ст. 1268 ПК України подається протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, водночас була кладена з пропуском даного строку, до уваги нотаріусом заява взята не може бути в силу вимог ст. 1270 ЦК України.

ОСОБА_1 звернувся до Турківського айонного суду Львівської області із позовною заявою до ОСОБА_8 про становлення факту родинних відносин, встановлення факту непрожтвання із падкодавцем на час відкриття спадщини, визнання особи такою, що не прийняла падщину.

Рішенням Турківського районного суду Львівської області від 10.06.2025 року по праві № 458/384/25 позов ОСОБА_1 було задоволено у повному обсязі, встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , як між матір`ю та сином; встановлено факт, що ОСОБА_5 , не проживала постійно разом із спадкодавцем ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Верхнє Турківського району Львівської області, на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 ; визнано ОСОБА_5 , такою, що не прийняла спадщину після ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Верхнє Турківського району Львівської області; встановлено факт, що ОСОБА_5 , не проживала постійно разом із спадкодавцем ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Верхнє Турківського району Львівської області, на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 ; визнано ОСОБА_5 , такою, що не прийняла спадщину після ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Верхнє Турківського району Львівської області;

ОСОБА_1 повторно звернувся до приватного нотаріуса Самбірського районного нотаріального кругу Львівської області із заявами про прийняття спадщини після смерті батьків, ОСОБА_6 та матері ОСОБА_7 .

Приватним нотаріусом були заведені спадкові справи після смерті ОСОБА_6 за № 57/2025 після смерті ОСОБА_7 за № 58/2025.

25.07.2025 року приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу Комарницькою О. Й. було видано постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій № 6/02-31 та 87/02-31, якою відмовив позивачу, ОСОБА_1 , у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на відповідні частки житлового будинку разом з приналежними йому господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , скільки ним не було надано нотаріусу правовстановлюючі документи про право власності на нерухоме майно, а саме на зазначений будинок та приналежні йому господарські будівлі та споруди, що унеможливлює встановити його належність іпадкодавцям, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Інші можливі спадкоємці, сестри позивача: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 і ОСОБА_2 , та брат позивача: ОСОБА_3 , разом з батьками на час їх смерті не проживали та до нотаріуса із заявами про прийняття падщини протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України не зверталися, а тому вважаються такими, що не прийняли спадщину.

Факт непроживання ОСОБА_10 на час ідкриття спадщини встановлений Рішенням Турківського районного суду Львівської бласті від 10.06.2025 року по справі № 458/384/25.

Відтак позивач змушений звернутися до суду із даною позовною заявою. Вказаний житловий будинок належав батькам позивача, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , на праві спільної сумісної власності юдружжя, оскільки був збудований за час їхнього шлюбу. Після смерті ОСОБА_6 частку даного будинку успадкував позивач, ОСОБА_1 , а іншу частку вказаного іудинку успадкувала мати позивача, ОСОБА_7 .

Відповідно після смерті матері, ОСОБА_7 , позивач набув право власності на частки вказаного будинку.

Згідно з довідкою КП ЛОР «Симбірське МБТІ» № 1508 вд 28.07.2023 року право васності на житловий будинок по АДРЕСА_2 на праві власності не зареєстровано.

Відповідно до Інформаційних довідок з Державного реєстру прав на нерухоме айно від 25.07.2025 року № 436991101, та від 22.06.2026 року № 482823764, відомості про реєстрацію права власності на житловий будинок по по АДРЕСА_2 , відсутні.

Відповідно до облікових карток об`єктів погосподарського обліку за 1996-2000, 2001-2005, 2006-2010, 2011-2015 роки, житловий будинок по АДРЕСА_2 , належав ОСОБА_6 (голова домогосподарства), а після його смерті ОСОБА_7 (голова домогосподарства).

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до Рішення Верхненської сльської ради народних депутатів від 30.07.1992 р. № ЗО за ОСОБА_6 закріплено землі, площею 1.34 га.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Інші можливі спадкоємці першої черги спадкування за законом відсутні.

Таким чином позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом майна після смерті батька, ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частки, а також спадкоємцем за законом майна після смерті матері, ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі частк.

Відтак позивач ОСОБА_1 змушений звернутися до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Відповідно до абз.3 п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 2. ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст..1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч. 2. ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст.1261-1265 ЦК України (почергове право спадкоємців за законом на спадкування).

Відповідно до ч.2 ст.1258 ЦК України кожна наступна черга одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Вказані особи залучаються до спадкування за обставин, передбачених ч.2 ст.1258 ЦК України, тобто за відсутності спадкоємців першої черги. Якщо хто-небудь зі спадкоємців першої черги живий і виявив бажання прийняти спадщину або прийняв її, спадкоємці другої черги до спадкування не залучаються.

Стаття 1259 ЦК України надає право спадкоємцям за законом після відкриття спадщини змінювати за взаємною згодою (договором) встановлену ЦК черговість спадкування. Такий договір має бути нотаріально посвідчений. Він не може порушувати прав спадкоємця, який не бере в ньому участі, а також спадкоємця, що має право на обов`язкову частку згідно вимог ст..1241 ЦК України. Зміна черговості може здійснюватися не лише добровільно, але й за рішенням суду. За позовом особи, що є спадкоємцем за законом наступної черги, суд може визнати за нею право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, якщо буде встановлено, що протягом тривалого часу вона опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

При спадкуванні за законом майно переходить до зазначених в законі спадкоємців відповідно до встановленої черговості, яка має суворо дотримуватись. Розширення кола осіб, що закликаються до спадкування за законом, неможливе.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, коли черговість одержання права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеною після відкриття спадщини. Але такий договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ній участі або такого, що має право на обов?язкову частку.

До обставин, що є підставою усунення спадкоємця від спадкування відносяться: умисне позбавлення спадкоємцем життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців, вчинення замаху на їх життя; умисне перешкоджання спадкодавцеві скласти заповіт внести до нього зміни, що сприяло виникненню права на спадкування у них; позбавлення спадкоємців батьківських прав та ін. Перелік цих підстав передбачений ст.1224 ЦК України. Такі обставини, що слугують підставою для усунення осіб від спадкування повинні бути встановлені тільки в судовому порядку.

За правилами статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Статті 1216, 1297 ЦК України передбачають право та обов`язок спадкоємців, чию спадщину складає нерухоме майно, оформити документи про спадщину.

Як зазначено у п. 3.1. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Як зазначено у п. 3.3. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Відповідно до абз.3 п. 23 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику в справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 01.07.2004 року «Про Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У період чинності зазначеної Інструкції державна реєстрація нерухомого майна не проводилась в сільській місцевості. Право власності на нерухоме майно, що знаходиться в сільській місцевості, може бути підтверджено довідкою виконавчого комітету відповідної ради.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Відтак, суд дійшов до висновку, що позивач, як спадкоємець майна спадкодавця підставно просить суд визнати за ним право власності на спадкове майно.

За таких обставин справи, суд дійшов, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що спрямовані на реальний захист прав та інтересів спадкоємця при оформленні своїх спадкових прав, так як інший правовий механізм оформлення таких прав у нього відсутній.

При цьому, сам факт відсутності правовстановлюючого документу на ім`я спадкодавця не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про оформлення права власності, за умов доведення таких обставин як належність спадкодавцю цього майна. А тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.

Вказаний правовий висновок викладений в постанові Верховного суду від 14.08.2019 року по справі N 523/3522/16-ц, та в силу положень чю4 ст.263 ЦПК України враховується при прийнятті рішення по справі.

Виходячи зі змісту ст. 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно зі ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав може бути визнання права власності.

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 23.01.2013 року у справі №6-164цс12 у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла.

Таким чином, на думку суду, право на отримання правовстановлюючого документу на нерухоме майно, має особа, яка є власником цього майна, дане право нерозривно пов`язане з особою спадкодавця, а тому після його смерті спадкоємець не має можливості отримати правовстановлюючий документ на спадкове майно в позасудовому порядку.

Враховуючи, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає, що вимоги позивача в частині визнання права власності на нерухоме майно підлягають задоволенню.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст.82 ЦПК України).

Відповідно до ч. 5 ст.11 ЦК України, однією з умов виникнення прав та обов`язків учасників цивільних правовідносин є рішення суду.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Крім того, суд приймає до уваги ту обставину, що позов визнано відповідачем, і це визнання не суперечить вимогам закону, не порушує прав та інтересів інших осіб. А згідно ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з наступного.

Судові витрати в цій справі складаються з судового збору.

Згідно з ч. 1 ст.141 ЦПК України в редакції Закону України №2147-8 від 03.10.2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У рішенні Конституційного суду України № 12-рп/2013 зазначено, що звернення до суду пов`язане з необхідністю сплати судового збору, що впливає на можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого ст.55 Конституції України. Зазначене відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 року № R (81) 7, якою визначено: «у тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (пп. 12 п. D).

Питання повернення судового збору регламентовано ст.7 Законом України «Про судовий збір», де передбачено п`ять підстав для повернення сплаченого судового збору: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення суми судового збору у більшому розмірі, ніж було потрібно; 2) повернення заяви або скарги стороні за заявою (клопотанням) заявника; 3) відмова суду у відкритті провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду; 5) закриття (припинення) провадження у справі в усіх інстанціях.

Відповідно до процесуального кодексу, при винесенні рішення суддя повинен в обов`язковому порядку розподілити судові витрати між сторонами процесу. До судових витрат входить і судовий збір.

Процесуальним кодексом не включено до обов`язку суду здійснювати повернення сплаченого судового збору при обов`язковому розподілі судових витрат.

Згідно ч.2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Згідно п.11 постанови Пленуму ВССУ №10 від 17.10.2014 року розміри ставок судового збору визначаються з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна позовна заява, інша заява і скарга подані до суду. При цьому ставки судового збору також визначаються розміром мінімальної заробітної плати, встановленої у році, коли позовну заяву, іншу заяву і скаргу було подано до суду.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи повічно, що підтверджується довідкою, виданою Самбірською міжрайонною МСЕК серії 10 ААВ № 692655 02.07.2014, а тому звільнений від сплати судового збору.

Приймаючи до уваги вище вказане, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-5,10,12,19,23,27,28,258,259,268,272,273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог 1: ОСОБА_5 , третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог 2: ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог 3: ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог 4: ОСОБА_4 , про визнання права власності на житловий будинок та господарські споруди у порядку спадкування за законом задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Верхнє Турківського району Львівської області, на спадкове майно, а саме: частку житлового будинку із приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Верхнє Турківського району Львівської області, на спадкове майно, а саме: частку житлового будинку із приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ознайомитись з текстом судового рішенням в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://tk.lv.court.gov.ua/

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_11 АДРЕСА_2 ; РНОКПП (для фізичних осіб): НОМЕР_1 .

Відповідач: Боринська селищна рада Самбірського району Львівської області;

Юридична адреса, місцезнаходження за відомостями, внесеними до ЄДРЮОФОПГФ: 82547 Львівська область Самбірський район с-ще Бориня вул. І. Франка, буд. 4, код ЄДРПОУ 05290787.

Третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_5 ;

місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП (для фізичних осіб): НОМЕР_2 .

Третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 ;

місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 ;

місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 .

Третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_4 ;

місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_5 .

Повне судове рішення складено 26.08.2026 року.

Суддя Р.І.Ференц