Рішення № 139288525, 17.08.2026, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

17 серпня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/301/26

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Новик Т.О., за участю секретаря судового засідання Заєць І.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу за позовом

позивача 1: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1

позивача 2: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), АДРЕСА_2

позивача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю Зернопрайм (код ЄДРПОУ 38509826), вул. Любомира Боднарука, буд. 43, кв. 1, м. Чернігів, 14038

до відповідача: Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Чернігівське обласне відділення АТ Ощадбанк (код ЄДРПОУ 09353504), пр-т Миру, 19, м. Чернігів, 14000

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНЗУР" (код ЄДРПОУ 39371362), вул. В.Тарановського, 16, оф. 302 м. Чернігів, 14000;

про визнання припиненими договорів поруки

за участю представників:

від позивача 1: не з`явився;

від позивача 2: Красник І.А.;

від позивача 3: не з`явився;

від відповідача: Березюк Є.О.;

від третьої особи: не з`явився

Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.

До Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю Зернопрайм до Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії Чернігівського обласного управління АТ Ощадбанк (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) про:

1. визнання припиненим Договору поруки № 1 від 17.06.2021, укладеного на забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "ЦЕНЗУР" за кредитним Договором № 67 від 17.06.2021 року, укладеного між АТ "Державний ощадний Банк України" та ОСОБА_2 ;

2. визнання припиненим Договору поруки № 2 від 17.06.2021, укладеного на забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "ЦЕНЗУР" за кредитним Договором № 67 від 17.06.2021 року, укладеного між АТ "Державний ощадний Банк України" та ОСОБА_1 ;

3. визнання припиненим Договору поруки № 3 від 17.06.2021, укладеного на забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "ЦЕНЗУР" за кредитним Договором № 67 від 17.06.2021 року, укладеного між АТ "Державний ощадний Банк України" та ТОВ "ЗЕРНОПРАЙМ";

4. визнання припиненим Договору поруки № 1 від 22.06.2021, укладеного між АТ "Державний ощадний Банк України" та ОСОБА_2 , який забезпечує виконання зобов`язань ТОВ "ЦЕНЗУР" за Договором кредитної лінії № 69 від 22.06.2021 року;

5. визнання припиненим Договору поруки № 2 від 22.06.2021, укладеного між АТ "Державний ощадний Банк України" та ОСОБА_1 , який забезпечує виконання зобов`язань ТОВ "ЦЕНЗУР" за Договором кредитної лінії № 69 від 22.06.2021 року;

6. визнання припиненим Договору поруки № 3 від 22.06.2021, укладеного між АТ "Державний ощадний Банк України" та ТОВ "ЗЕРНОПРАЙМ", який забезпечує виконання зобов`язань ТОВ "ЦЕНЗУР" за Договором кредитної лінії № 69 від 22.06.2021 року.

7. визнання, що з 23.02.2026 до правовідносини між АТ «Державний ощадний банк України» та Позивачами, як поручителями за договорами поруки № 1, № 2, № 3 від 17.06.2021, укладеними на забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором №67 від 17.06.2021 та за договорами поруки № 1, № 2, № 3 від 22.06.2021, укладеними на забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредитної лінії № 69 від 22.06.2021, застосовується спеціальний мораторій, передбачений пунктами 23-29 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, наслідком якого є зупинення на період його дії вчинення будь-яких дій щодо примусового стягнення заборгованості з Позивачів як поручителів за зазначеними договорами поруки.

Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що в межах обох кредитних правовідносин мало місце істотне збільшення фактичного фінансового навантаження, яке не відповідало тим умовам та економічним параметрам, з якими Позивачі погоджувались на момент укладення Договорів поруки, у зв`язку з чим спірні договори повинні бути припиненими на підставі ст. 559 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суд Чернігівської області від 06.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕНЗУР", підготовче засідання призначено на 06 травня 2026 року о 10:30 год, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень, письмових пояснень.

Позивачу-2, позивачу-3, відповідачу та третій особі ухвала суду від 06.04.2026 доставлена до їх Електронного кабінету 06.04.2026 о 13:08, 13:15, 13:11 та 13:08 год. відповідно.

Ухвала суду від 06.04.2026, направлена позивачу 1 на адресу місця реєстрації позивача 1: АДРЕСА_3 , повернута відділенням зв`язку з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

В розумінні статті 242 ГПК України учасники належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, пояснень, заперечень.

17.04.2026 позивачами подана заява про зміну (уточнення) підстав позову та подання позовної заяви в уточненій редакції, у якій позивачі зазначають про наступне:

- в межах обох кредитних правовідносин мало місце істотне збільшення фактичного фінансового навантаження, яке не відповідало тим умовам та економічним параметрам, з якими Позивачі погоджувались на момент укладення договорів поруки;

- після укладення договорів поруки відбулися зміни, що істотно вплинули на: порядок обслуговування кредитної заборгованості; розмір фактичного процентного навантаження; обсяг потенційної відповідальності поручителів; фінансовий ризик, який поручителі реально брали на себе при укладенні договорів поруки;

- поручителі опинилися в ситуації, коли їхня відповідальність фактично вийшла за межі того обсягу ризику, який був об`єктивно погоджений ними на момент укладення договорів поруки;

- у подальшому відбулися обставини, які сторони об`єктивно не могли передбачити на момент укладення договорів поруки, а саме: введення та тривале існування воєнного стану; масштабне погіршення умов ведення господарської діяльності; істотне порушення економічного балансу виконання забезпеченого зобов`язання; різка зміна фінансового навантаження на боржника; неможливість збереження того господарського та фінансового середовища, з якого сторони виходили при укладенні договорів.

- за загальним правилом статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору в судовому порядку зобов`язання сторін припиняються з моменту набрання рішенням законної сили;

- 23.02.2026 року АТ «Ощадбанк» отримав заяву про застосування мораторію відповідно до пунктів 25-29 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. Відповідно до закону №4340-ІХ кредитор був зобов`язаний: протягом 20 робочих днів з дня отримання заяви прийняти рішення про застосування мораторію або відмову; негайно у день прийняття такого рішення надіслати його позичальнику, однак не Банк не довів негайного направлення рішення в день його прийняття.

- порука не може існувати в тому ж правовому режимі, який існував на момент її укладення, адже правовідносини були переведені у спеціальний режим мораторію.

21.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає про наступне:

- з даного позову, а також з інших заяв по суті у справах №927/131/26, №927/266/26 вбачається, що Позивачі обґрунтовують припинення договорів поруки тим, що Банк нібито не застосував до кредитних договорів механізм державної підтримки «Доступні кредити 5-7-9 %», що, на думку Позивачів, призвело до збільшення процентного навантаження та обсягу відповідальності поручителів. Такі доводи є безпідставними;

- участь у програмі «Доступні кредити 5-7-9 %» не є безумовним обов`язком Банку, а залежить від відповідності Позичальника встановленим критеріям та виконання ним умов програми протягом усього строку кредитування;

- у своїй заяві від 16.03.2026 на участь у Програмі «Доступні кредити 5-7-9%» ТОВ «ЦЕНЗУР» підтверджує, що ознайомлене та зобов`язується дотримуватися умов участі та критеріїв прийнятності Програми «Доступні кредити 5-7-9»;

- незастосування програми не є зміною умов кредитних договорів;

- Програма «Доступні кредити 5-7-9 %» не змінює процентну ставку, а передбачає лише компенсацію частини процентів державою;

- навіть у випадку припинення державної компенсації процентів, - це не є зміною основного зобов`язання, оскільки такі умови прямо передбачені Кредитними договорами;

- наявність заборгованості за Кредитними договорами свідчить про існування Основного зобов`язання, а, отже, порука продовжує діяти;

- доводи Позивачів щодо наявності підстав для зміни або припинення зобов`язань у зв`язку з істотною зміною обставин відповідно до ст. 652 ЦК України є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

- сам по собі факт введення воєнного стану не означає автоматичної істотної зміни обставин у розумінні ст. 652 ЦК України;

- грошове зобов`язання є таким, що може бути виконане незалежно від зовнішніх умов, а тому відсутність коштів не свідчить про неможливість його виконання;

- посилання Позивачів на принципи добросовісності, розумності та справедливості є декларативними, не підтверджують наявності порушень з боку АТ «Ощадбанк» та не можуть бути самостійною підставою для припинення або зміни Договорів поруки.

Відзив прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

27.04.2026 через підсистему «Електронний суд» відповідачем подані заперечення на заяву про зміну підстав позову та уточнення позову, у яких відповідач зазначає про наступне:

- чинним процесуальним законодавством не передбачено такої процесуальної дії як «уточнення позову»;

- позивачі фактично доповнили підстави позову новими обставинами та правовим обґрунтуванням, зокрема, посиланнями на застосування мораторію та порядок розгляду відповідної заяви Банком;

- має місце саме зміна підстав позову, а не їх уточнення, що свідчить про самостійність наведених доводів та необхідність їх окремої оцінки судом:

- відповідач не заперечує право Позивачів на зміну підстав позову, однак, звертає увагу суду, що наведені Позивачами нові підстави не мають юридичного значення для вирішення спору та не свідчать про наявність передбачених законом підстав для припинення договорів поруки;

- 23.03.2026 акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» розглянуто заяву ТОВ «ЦЕНЗУР» від 17.02.2026, отриману Банком 23.02.2026, щодо застосування заходів врегулювання відповідно до пунктів 23-29 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та надано Заявнику відповідь (вих. №55/5.1-05/41074/2026 від 23.03.2026). Факт направлення підтверджується поштової квитанцією від 23.03.2026 та списком №23/03/2026 згрупованих відправлень «Рекомендований лист» від 23.03.2026;

- подані до Банку матеріали не містили належних доказів втрати, знищення, викрадення чи знаходження предмета застави - обприскувача «Spray Master Mini 2000-18», 2021 р. в. на території активних бойових дій у розумінні законодавства України, а також не підтверджували обставин, які б унеможливлювали належне виконання Позичальником зобов`язань за кредитним договором, а тому банк діяв у межах та у спосіб, визначений законодавством, та не порушив строків розгляду звернення;

- наведені Позивачами додаткові підстави не підтверджують застосування мораторію; не свідчать про порушення Банком законодавства; не впливають на чинність договорів поруки та не передбачені законом як підстава для їх припинення.

Судом прийнято заперечення на заяву про зміну підстав позову та уточнену позовну заяву до розгляду та долучено до матеріалів справи.

01.05.2026 від позивачів надійшли письмові пояснення щодо заперечень АТ «Ощадбанк» на заяву про зміну підставу позову, у яких позивачі зазначили, що заперечення Відповідача обмежуються формальним аналізом тексту договору без урахування фактичних обставин; не враховують зміну правового режиму внаслідок мораторію; неправильно тлумачать обсяг відповідальності поручителів; ігнорують фактичне збільшення ризику поручителів, а посилання Відповідача на умови договорів поруки про згоду на майбутні зміни не може покривати необмежене збільшення ризику та підлягає тлумаченню відповідно до принципів добросовісності (інше тлумачення нівелює зміст ст. 559 ЦК України).

05.05.2026 позивачем 2 подано заяву про розгляд підготовчого засідання без його участі.

У підготовче засідання 06.05.2026 прибули позивач-1 та представник відповідача.

Інші представники учасники судового процесу у підготовче засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату час та місце проведення судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками ЄСІКС.

У підготовчому засіданні 06.05.2026 судом постановлено протокольну ухвалу про задоволення спільної заяви позивачів від 17.04.2026 про зміну (уточнення) підстав позову та уточнену позовну заяву, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 46 ГПК України.

У підготовчому засіданні 06.05.2026 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 03.06.2026 на 10:30 год., про що сторін повідомлено ухвалою повідомленням від 06.05.2026.

06.05.2026 через підсистему « Електронний суд» від відповідача-3 надійшла відповідь на відзив, у якій відповідач-3 зазначає, що відзив відповідача не спростовує позовних вимог та ґрунтується на формальному тлумаченні правовідносин, без урахування їх фактичного та правового змісту. Крім того позивач 3 зазначає про таке:

- програма «Доступні кредити 5-7-9%» змінює фактичний розмір фінансового навантаження на боржника, що безпосередньо впливає на реальний обсяг відповідальності поручителів;

- посилання Відповідача на умови договорів поруки про згоду на майбутні зміни є помилковим, оскільки така згода не є абсолютною; не може покривати невизначене та необмежене збільшення ризику; підлягає тлумаченню відповідно до принципів добросовісності;

- відзив не містить належного спростування ключової обставини: 23.02.2026 року відповідач отримав заяву про застосування мораторію, натомість, відповідачем не виконано обов`язку негайного направлення рішення, передбаченого законом, та не враховано спеціальний правовий режим мораторію;

- основною правовою підставою позову є ст. 559 ЦК України.

У підготовче засідання 03.06.2026 прибув представник відповідача. Інші представники учасники судового процесу у підготовче засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату час та місце проведення судового засідання що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками ЄСІКС.

03.06.2026 від відповідача-1 та відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, призначеного на 03.06.2026.

У підготовчому засіданні 03.06.2026 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 18.06.2026 на 10:30 год, про що сторін повідомлено ухвалою повідомленням.

17.06.2026 від позивачів надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи, яких позивачі просять суд долучити до матеріалів справи докази місцезнаходження предметів забезпечення на території активних бойових дій та докази фактичної реалізації відповідачем прав щодо поручителя.

17.06.2026 від позивачів надійшло клопотання про витребування доказів, у якому позивачі просять суд витребувати у відповідача - АТ «Державний ощадний банк України» наступні докази:

1) повний текст заяви ТОВ «Цензур» від 17.02.2026 про застосування спеціального мораторію з усіма додатками;

2) докази дати фактичного отримання Банком зазначеної заяви (реєстраційні відмітки, відмітки вхідної кореспонденції);

3) копії документів та/або відомостей з матеріалів розгляду заяви, з яких вбачається, які саме кредитні зобов`язання та договори забезпечення охоплювалися заявою ТОВ «Цензур» від 17.02.2026;

4) документи розгляду заяви ТОВ «Цензур» віл 17.02.2026 за Кредитним договором № 67 від 17.06.2021;

5) документи розгляду заяви ТОВ «Цензур» від 17.02.2026 за Договором кредитної лінії №69 від 22.062021;

6) внутрішні висновки, службові записки, рішення, реєстрацій ні картки та інші документи, складені Банком за результатами розгляду зазначеної заяви; 4

7) у разі відсутності рішення щодо Договору кредитної лінії № 69 надати письмове підтвердження / інформацію Банку про відсутність такого рішення у матеріалах розгляду заяви ТОВ «Цензур» від 17.02.2026;

8) електронний оригінал листа ( рішення) №55/5.1-05/41074/2026;

9) кваліфікований електронний підпис, накладений на зазначений документ;

10) кваліфіковану електронну позначку часу;

11) відомості про дату створення, підписання та реєстрації документа в інформаційній системі банку;

12) опис вкладення до поштового відправлення (за наявності);

13) витяг з журналу (реєстру) вихідної кореспонденції Банку щодо зазначеного рішення;

14) документи, шо пов`язують лист № 55/5.1 -05/41074/2026 із конкретним поштовим відправленням (трек-номером);

15) інші докази, що підтверджують зміст поштового відправлення;

16) деталізований розрахунок заборгованості за Кредитним договором №67 від 17.06.2021 окремо щодо боржника та окремо щодо поручителів із розподілом на тіло кредиту, процент, комісії та штрафні санкції;

17) деталізований розрахунок заборгованості за Договором кредитної лінії № 69 від 22.06.2021 окремо щодо боржника та окремо щодо поручителів із аналогічним розподілом;

18) документи, на підставі яких 02.02.2023 здійснено списання 40 000,00 гри з рахунку ТОВ «ЗЕРНОПРАЙМ» (меморіальний ордер № 9329257226 від 02.02.2023);

19) банківську виписку та/або аналітичну довідку щодо проведення зазначеної операції;

20) документи, що підтверджують, на яку саме складову заборгованості за Договором кредитної лінії № 69 зараховано суму 40 000,00 грн (тіло кредиту, проценти, комісії, штрафні санкції чи інші платежі);

21) відомості про те, чи врахована сума 40 000,00 грн у розрахунку заборгованості, заявленої Банком до поручителів у справі 927/266/26.

17.06.2026 позивачами подана заява про зміну предмета позову шляхом доповнення прохальної частини альтернативними вимогами, відповідно до якої останні, крім вимог, викладених у позовній заяві просять суд альтернативно, у разі якщо суд дійде висновку про відсутність підстав для визнання договорів поруки припиненими:

- визнати безпідставною відмову АТ «Державний ощадний банк України» у застосуванні спеціального мораторію за заявою ТОВ «Цензур» від 17.02.2026 щодо Кредитного договору № 67 від 17.06.2021, а щодо Договору кредитної лінії № 69 від 22.06.2021 визнати такими, що настали правові наслідки неприйняття Банком у встановлений законом строк рішення про застосування спеціального мораторію або вмотивованої відмови у його застосуванні;

- визнати, що з 23.02.2026 на правовідносини між АТ «Державний ощадний банк України» та Позивачами, як поручителями за договором поруки № 1, № 2, № 3 від 17.06.2021 (за Кредитним договором №67 від 17.06.2021) та за Договорами поруки № 1,№ 2, № 3 від 22.06.2021 (за Договором кредитної лінії № 69 від 22.06.2021) поширюються наслідки спеціального мораторію, передбачені пунктами 23-29 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України;

- визнати відсутнім у АТ «Державний ощадний банк України» право на вчинення дій щодо примусового стягнення заборгованості з Позивачів як поручителів за договорами поруки № 1, №2, №3 від 17.06.2021 та договорами поруки №1, №2, №3 від 22.06.2021 на період спеціального мораторію, передбаченого пунктами 23-2- розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України. У підготовче засідання 18.06.2026 прибули позивач-2 та представник відповідача. Інші представники учасники судового процесу у підготовче засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату час та місце проведення судового засідання що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками ЄСІКС.

У підготовчому засіданні судом встановлено строк відповідачу 5 днів для подання заперечень на заяву про зміну предмета позову та залишено без руху заяву про зміну предмету позову, встановлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Товариству з обмеженою відповідальністю «Зернопрайм» строк на усунення недоліків позовної заяви 5 (п`ять) днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

23.06.2026 позивачами до Господарського суду Чернігівської області подана заява про усунення недоліків. На виконання ухвали суду позивачами визначено зміст позовних вимог та сплачено судовий збір.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2026 судом продовжено розгляд справи відповідно до ч. 12 ст. 176 ГПК України, повідомлено сторін, що підготовче засідання відбудеться 30.06.2026 о 10 год. 30 хв.

29.06.2026 через систему «Електронний Суд» відповідачем подані письмові пояснення щодо заяви позивачів щодо зміну предмета позову, уточненої позовної заяви та клопотання про витребування доказів, у яких відповідач зазначає:

- заявою про зміну підстав позову Позивачами було істотно змінено фактичну основу спору шляхом доповнення її новими обставинами щодо звернення ТОВ «Цензур» із заявою про застосування спеціального мораторію, порядку та результатів її розгляду Банком, а також посиланнями на положення пунктів 23-29 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України;

- порівняння первісної позовної заяви із позовною заявою, поданою одночасно із заявою про зміну предмета позову, свідчить про суттєву трансформацію фактичних обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги;

- кожна із зазначених вимог має власний предмет доказування. Для їх вирішення суд повинен встановити: чи відповідала заява Позичальника вимогам Закону; чи були наявні підстави для застосування мораторію; чи порушив Банк порядок розгляду заяви; чи виникли правові наслідки, передбачені пунктом 26 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України; чи поширюються такі наслідки на поручителів;

- Верховний Суд неодноразово наголошував, що зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги, тоді як зміна підстав позову означає зміну обставин, на яких ґрунтуються заявлені вимоги. Одночасна зміна предмета та підстав позову процесуальним законом не допускається, оскільки фактично означає звернення до суду з новим позовом у межах уже відкритого провадження.

Відповідач також заперечує проти задоволення клопотання про витребування доказів в повному обсязі, оскільки воно не відповідає вимогам статті 81 ГПК України; подане клопотання фактично спрямоване не на отримання окремих доказів, які Позивачі об`єктивно не можуть подати самостійно, а на отримання максимально широкого кола внутрішніх документів Банку з метою пошуку додаткових обставин та формування нової доказової бази на підтвердження зміненої правової позиції.

30.06.2026 від позивача-2 надійшли письмові пояснення (заперечення на письмові пояснення відповідача від 29.06.2026), у яких позивач-2 зазначає:

- заява від 16.04.2026 за своїм змістом доповнила, але не замінила первісну фактичну основу позову;

- процесуальна природа поданої заяви визначається не лише її назвою чи окремими використаними у ній формулюваннями, а фактичним змістом внесених до позову змін. Заявою від 17.06.2026 змінено саме предмет позову на підставі обставин, які вже перебували у матеріалах справи;

- посилання Банку на нові розрахунки, порівняння сум, списання 40 000,00 грн, принцип недопущення подвійного задоволення та тлумачення пунктів 23-29 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України саме по собі не доводить заміни фактичної основи позову, а конкретизують і доказово підтверджують первісно заявлені обставини щодо обсягу основного зобов`язання та меж акцесорної відповідальності поручителів.

У підготовче засідання, яке відбулось 30.06.2026 прибули позивач-2 та відповідач. Інші представники учасники судового процесу у підготовче засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату час та місце проведення судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками ЄСІКС.

У підготовчому засіданні 30.06.2026 суд, розглянувши клопотання позивачів про долучення доказів від 17.06.2026, дійшов наступних висновків: Докази мають бути подані в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 ГПК України (у даному випадку разом з поданням позову). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК). Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Зважаючи на подання позову 31.03.2026, строк для подання доказів відповідачем станом на 17.06.2026 є таким, що сплив. Відповідно до приписів ст. ст. 113, 118, ст. 119 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Так, за змістом частин 1, 4 ст. 119 ГПК України пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови 1) вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, 2) подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та 3) визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення. Однак, подаючи 17.06.2026 клопотання про долучення доказів, тобто з пропуском строку, встановленого ч. 2 ст. 80 ГПК України, позивачі не навели та не обґрунтували жодних поважних причин пропуску цього строку, зокрема щодо наявності обставин, які об`єктивно були непереборними, незалежними від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для подання доказів або повідомлення суду про неможливість подання доказів разом з позовом. Заява про поновлення процесуального строку також позивачами не подавалась. Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивачів про долучення доказів, а відтак додані до заяви докази суд залишає без розгляду, оскільки відповідач реалізував своє право на подання доказів з порушенням приписів ч.ч. 2, 4 ст. 80 ГПК України, про що постановив протокольну ухвалу.

У підготовчому засіданні 30.06.2026 суд, розглянувши клопотання представника позивача про витребування доказів, дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу (у даному випадку разом з поданням відзиву на позов). Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Окрім цього, відповідно до ч. 2 ст. 81 ГПК України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. Отже наявність самого лише клопотання не може бути визнано достатньою підставою для витребування доказів судом. Передумовою для звернення до суду з відповідним клопотанням та підставою для його задоволення судом є необхідність дотримання заявником приписів ст. 81 ГПК України (близька за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2026 у справі №916/3920/21). З огляду на зміст клопотання, воно не відповідає вимогам пунктів 2, 4, 5 частини другої статті 81 ГПУ України, оскільки позивач не зазначив про заходи, яких він вжив для отримання цих доказів самостійно, не надав доказів вжиття таких заходів самостійно, зокрема, доказів звернення до відповідача. Крім того, суд враховує, що клопотання подане з пропуском встановленого ч. 1 ст. 80 ГПК України строку. Таким чином, позивачі реалізували своє право на витребування доказів з порушенням імперативних приписів ст. 81 ГПК України, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань про витребування доказів, а відтак на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України залишив без розгляду клопотання позивачів про витребування доказів, про що постановив протокольну ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

У підготовчому засіданні 30.06.2026 судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи пояснення від 29.06.2026 відповідача, заяву позивачів про зміну предмету позову та додаткові пояснення позивача-2.

Справа розглядається з урахуванням доповненої позовної вимоги на підставі заяви позивачів від 23.06.2026 про визнання, що з 23.02.2026 до правовідносини між АТ «Державний ощадний банк України» та Позивачами, як поручителями за договором поруки № 1, № 2, № 3 від 17.06.2021, укладеними на забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором №67 від 17.06.2021 та за Договорами поруки № 1, № 2, № 3 від 22.06.2021, укладеними на забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредитної лінії № 69 від 22.06.2021, застосовується спеціальний мораторій, передбачений пунктами 23-29 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, наслідком якого є зупинення на період його дії вчинення будь-яких дій щодо примусового стягнення заборгованості з Позивачів як поручителів за зазначеними договорами поруки.

У підготовчому засіданні 30.06.2026 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 06.08.2026 на 10:00 год, про що сторін повідомлено ухвалою повідомленням від 30.06.2026.

09.07.2026 від третьої особи надійшли пояснення по справі, у яких третя особа зазначає:

- Рішення про застосування мораторію або вмотивоване рішення про відмову в частині Договору кредитної лінії № 69, оформлене належним чином, у встановлений строк (до 23.03.2026 включно) ТОВ «ЦЕНЗУР» від Банку не отримувало. Належних доказів того, що таке рішення в частині договору № 69 було створене, підписане та зареєстроване Банком не пізніше 23.03.2026, немає;

- ТОВ «ЦЕНЗУР» фактично відповідає матеріальним критеріям пункту 23 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України;

- оцінка правомірності позиції Банку має здійснюватися виходячи з тих мотивів, які були фактично покладені ним в основу відповідного рішення у встановлений законом строк.

ТОВ «Цензур» просить суд визнати поважними причини неподання доказів раніше, встановити додатковий строк для подання зазначених доказів у разі.

У судове засідання яке відбулось 06.08.2026 прибули позивач-2 та відповідач. Інші представники учасники судового процесу у судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату час та місце проведення судового засідання що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками ЄСІКС.

У судовому засіданні 06.08.2026 судом постановлено протокольну ухвалу про задоволення клопотання третьої особи про поновлення пропущеного строку, враховуючи зміну предмета позову. Додаткові пояснення третьої особи з доданими доказами прийняті до розгляду та долучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 06.08.2026 після переходу до стадії ухвалення судового рішення на підставі ст. 219 ГПК України суд відклад проголошення судового рішення до 12:00 год 17.08.2026.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом забезпечено можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових захист.

Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

17.08.2026 на підставі статті 240 ГПК України судом оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

17.06.2021 року між АТ «Державний ощадний банк України» (далі - банк) та ТОВ «ЦЕНЗУР» (далі позичальник) було укладено Кредитний договір № 67, відповідно до умов якого банк зобов`язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов`язується отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим договором строки кредит у розмірі, визначеному в ст. 3 цього договору та забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за користування Кредитом, комісійних винагород та інших платежів в порядку та на умовах визначених цим договором (Далі договір № 67, п. 2.1.)

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.7, 3.8, 3.9. Кредитного договору сума та валюта Кредиту складає 178 500,00 (сто сімдесят вісім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) грн.

Кредит надається одноразово з остаточним терміном повернення Кредиту не пізніше 16.06.2026.

Виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором забезпечується: заставою обладнання: Обприскувача «Spray Маstег МІNI 2000-18» з АСУ, 2021 р. в., що належить ТОВ «Цензур».

Відповідно до п.п. 3.4.1. договору № 67 за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за процентною ставкою (далі - Базова процентна ставка), яка є змінюваною, розмір якої розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування за цим Договором із застосуванням такої формули: БПС=Індекс UIRD (3m) + Маржа, де БПС - це розмір Базової процентної ставки у процентах річних, який розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування за цим Договором; Індекс UIRD (3т) - це Український індекс ставок за депозитами фізичних осіб Ukrainian index of retail Deposit Rates) - середньозважена річна ставка, Маржа - це доданок, який виражений у процентах, що становить 7 % (сім цілих процентів).

Розмір базової процентної ставки на момент укладення Договору становить 13,8% процентів річних, який підлягає застосуванню для визначення зобов`язання Позичальника зі сплати процентів до моменту першого перегляду (зміни) розміру такої Базової процентної ставки у відповідності до п. п. 3.4.3. цього Договору (п. п. 3.4.2. Договору № 67).

При цьому, сторони дійшли згоди, що у випадках, коли розрахований згідно наведеної в п. п. 3.4.1. Договору формули розмір Базової процентної ставки становитиме значення, яке перевищує 30 % річних, Базова процентна ставка нараховуватиметься в розмірі 30 % (тридцять цілих процентів) річних (Максимальна процентна ставка) (абз. 3 пп.3.4.3. Договору №67).

Згідно з умовами п.3.5 пп.3.5.1. - 3.5.2. Договору № 67 сторони дійшли згоди, що за умови дотримання Позичальником умов Програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого, у тому числі мікро підприємництва, та середнього підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%», реалізація якої здійснюється на підставі «Порядку надання фінансової державної підтримки суб`єктам малого та середнього підприємництва», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 24.01.2020 №28 зі змінами та доповненнями, та належного виконання ним умов цього Договору (в частині вчасного повернення суми Кредиту, її частини та/або вчасної сплати суми Процентів її частини), протягом періоду відповідності Програмі, Позичальнику встановлюється особливий порядок виконанням зобов`язання щодо своєчасної сплати Процентів (за умови відсутності обставин та/або порушення умов Договору, які виключають можливість застосування такого особливого порядку) (п. п.3.5.1.1. - 3.5.1.4. Договору № 67).

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором були укладені окремі договори поруки, сторонами яких стали;

- Договір поруки № 1 від 17.06.2021 року, укладений з ОСОБА_2 ;

- Договір поруки № 2 від 17.06,2021 року, укладений з ОСОБА_1 ;

- Договір поруки № 3 від 17.06.2021 року, укладений з ТОВ «ЗЕРНОПРАЙМ»

Пунктами 2.1 Договорів поруки №1, №2, №3 встановлено, що Поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед Кредитором відповідати солідарно з Боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов Кредитного договору.

При цьому, під «Зобов`язанням» у Договорах поруки розуміється Зобов`язання боржника (ТОВ «Цензур» (у повному обсязі або окремій його частині), що випливають із Кредитного договору (Кредитний договір №67 від 17.06.2021), (п.2. та п.11 п. п. 1.1. розділу 1 Договору поруки №1 та Договору поруки №2).

Згідно умов п. 2.3. Договорів поруки №1, №2 та №3 порукою за цими Договорами без отримання додаткової згоди Поручителя у повному обсязі також забезпечуються зміни умов Зобов`язання, які виникнуть (зміняться) відповідно до умов Кредитного договору (зокрема, внаслідок внесення змін до Кредитного договору), Поручитель безумовно погоджується, що відповідно до умов цього пункту Договору, змінами умов зобов`язання, які забезпечуються порукою за цим Договором вважаються, у тому числі, але не виключно:

- будь-яке збільшення розміру Кредиту;

- зміна Строку виконання зобов`язання повністю або частково, збільшення заборгованості за Кредитним договором на суму нарахованих та несплачених процентів / комісійних винагород;

- відстрочення виконання зобов`язання/будь-якої його частини;

- будь-яке збільшення/зменшення розміру процентів/комісійних винагород за Кредитним договором;

- встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки, зокрема, зміна будь-яким чином методу (способу) нарахування процентів за користування кредитом;

- зміна будь-яким чином графіку погашення заборгованості за Кредитним договором;

- будь-які інші зміни Кредитного договору.

Обсяг зобов`язань Поручителів за Договорами поруки не є фіксованою сумою і може збільшуватися або зменшуватися в залежності від виконання Боржником та/або Поручителем (на умовах, визначених цим Договором) Зобов`язання за Кредитним договором, а також черговості направлення Кредитором отриманих грошових коштів у погашення Зобов`язання (п.2.4 Договорів поруки).

У відповідності до п. п. 10.3.1. Договорів Поруки №1, №2, №3 дія поруки за цими Договорами для цілей застосування та в розумінні ч. 4 ст. 559 ЦК України становить 10 (десять) років із моменту підписання цих Договорів.

17.06.2021 між АТ «Державний ощадний банк України» та ТОВ «Цензур» (далі заставодавець) укладено договір застави обладнання, відповідно до умов якого заставодавець, з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з кредитного договору № 67, передає в заставу, а цим приймає в заставу в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі предмет застави, що належить заставодавцю на праві власності.

Предметом застави за цим Договором є основні засоби - обладнання та устаткування, перелік, опис та адреса розташування яких наведені в Додатку №1 до цього Договору, що є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.3).

Відповідно до додатку № 1 до договору застави у заставу передається обприскувач Spray Master Mini 200-18`` з АСУ, 2021 р.в., інвентарний номер 18, договірна вартість 255 000,00 грн, місцезнаходження вул. Крайова, 43/е, с. Перелюб, Корюківський р-н, Чернігівська обл.

Сторони визначили, що право застави, визначене цим договором, зберігається за Заставодержателем на предмет застави, який знаходиться у володінні Заставодавця, незалежно від місця зберігання такого предмета застави (п.1.5).

Відповідно до п. 10.1 договору застави цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та нотаріального посвідчення, діє до виконання зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі.

22.06.2021 між АТ «Ощадбанк» (далі банк) та ТОВ «Цензур» (далі Кредитний договір, договір № 69) укладено Договір КРЕДИТНОЇ ЛІНІЇ № 69.

Відповідно до п. 2.1. цього договору Банк зобов`язується надати на умовах цього Договору, а Позичальник зобов`язується отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим Договором строки Кредит у розмірі, визначеному в статті 3 цього Договору та забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за користування Кредитом, комісійних винагород та інших платежів у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.7, 3.8, 3.9 Кредитного договору № 69 сума та валюта Кредиту складає 579 532,80 (п`ятсот сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот тридцять дві гривні 80 копійок) гривень.

Кредит надається у вигляді невідновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення Кредиту не пізніше 21.06.2026.

Перший транш у сумі 56 000,00 грн. на придбання борони пружинної БП-9 «Весна», 2021 р. в., відповідно до Договору поставки №21/02/02 від 02.02.2021, що укладений з ТОВ «ВП «Техпромсвіт» (код ЄДРПОУ 43902369).

Другий транш у сумі 264 532,80 грн на придбання дискового агрегату ресорного ДАР-5,2С, 2021 р. в., відповідно до Договору поставки №388 від 16.02.2021, що укладений із ТОВ «Інноваційне сільськогосподарське машинобудування «Промінь» (код ЄДРПОУ 37865864).

Третій транш у сумі 259 000,00 грн на придбання сівалки зернової СЗ-6 без транспортного пристрою, 2020 р. в., але не більше ніж різниця між вартістю майна відповідно до Договору купівлі-продажу №41/55 214 від 16.02.2021, що укладений у рамках Партнерської програми між АТ «Ощадбанк» та ТОВ «Техноторг» (код ЄДРПОУ 30976452) та сумою сплаченого Позичальником власного внеску, розмір якого не менше 30 % (тридцять) відсотків від вартості майна.

Сума кожного траншу не може перевищувати 70 % (сімдесят) відсотків від вартості борони пружинної БП-9 «Весна», 2021 р. в. для першого траншу; дискового агрегату ресорного ДАР-5,2С, 2021 р. в. - для другого траншу та сівалки зернової СЗ-6 без транспортного пристрою, 2020 р. в. - для третього траншу.

Цільовим призначенням Кредиту є придбання транспортних засобів/обладнання, що використовуватимуться в комерційних та виробничих цілях, а саме: придбання борони пружинної БП-9 «Весна», 2021 р. в., відповідно до Договору поставки №21/02/02 від 02.02.2021, що укладений з ТОВ «ВП «Техпромсвіт» (код ЄДРПОУ 43902369); придбання дискового агрегату ресорного ДАР-5,2С, 2021 р. в., відповідно до Договору поставки №388 від 16.02.2021, що укладений із ТОВ «Інноваційне сільськогосподарське машинобудування «Промінь» (код ЄДРПОУ 37865864); придбання сівалки зернової СЗ-6 без транспортного пристрою, 2020 р. в., відповідно до Договору купівлі-продажу №41/55 214 від 16.02.2021, що укладений у рамках Партнерської програми між АТ «Ощадбанк» та ТОВ «Техноторг» (код ЄДРПОУ 30976452).

Відповідно до п. п. 3.5.1. договору № 69 за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний забезпечити своєчасну та в належному розмірі сплату процентів за процентною ставкою (далі - Базова процентна ставка), яка є змінюваною, розмір якої розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування за цим

Договором із застосуванням такої формули: БПС=Індекс URID (3m) + Маржа, де: БПС - це розмір Базової процентної ставки у процентах річних, який розраховується та встановлюється на відповідний період кредитування за цим Договором; Індекс URID (3m) - це Український індекс ставок за депозитами фізичних осіб (Ukrainian Index of Retail Deposit Rates) - середньозважена річна ставка, Маржа - це доданок, який виражений у процентах, що становить 7 % (сім цілих процентів).

Розмір базової процентної ставки на момент укладення Договору становить 13,8% процентів річних, який підлягає застосуванню для визначення зобов`язання Позичальника зі сплати процентів до моменту першого перегляду (зміни) розміру такої Базової процентної ставки у відповідності до п. п. 3.4.3. цього Договору (п. п. 3.5.3. Договору № 69).

Згідно з умовами п.3.6 ппп.3.6.1. - 3.6.2. сторони дійшли згоди, що за умови дотримання Позичальником умов Програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого, у тому числі мікропідприємництва та середнього підприємництва «Доступні кредити 5-7-9%», реалізація якої здійснюється на підставі «Порядку надання фінансової державної підтримки суб`єктам малого та середнього підприємництва», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 24.01.2020 №28 (зі змінами та доповненнями), та належного виконання ним умов цього Договору (у частині вчасного повернення суми кредиту, її частини та/або вчасної сплати суми Процентів її частини), протягом періоду відповідності Програмі, Позичальнику встановлюється особливий порядок виконанням зобов`язання щодо своєчасної сплати Процентів (за умови відсутності обставин та/або порушення умов Договору, які виключають можливість застосування такого особливого порядку) (пп. 3.6.1.1.-3.6.1.4. Договору № 69).

22.06.2021 між Банком, Позичальником та ОСОБА_2 укладено Договір поруки №1.

22.06.2021 між Банком, Позичальником та ОСОБА_1 укладено Договір поруки №2.

22.06.2021 між Банком, Позичальником та ТОВ «ЗЕРНОПРАЙМ» укладено Договір поруки №3.

Пунктами 2.1 Договорів поруки №1, №2, №3 встановлено, що Поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед Кредитором відповідати солідарно з Боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов Кредитного договору.

При цьому, під «Зобов`язанням» у Договорах поруки розуміється Зобов`язання боржника (ТОВ «Цензур» (у повному обсязі або окремій його частині), що випливають із Кредитного договору (Договір кредитної лінії №69 від 21.06.2021), (п.2. та п.11 п. п. 1.1. розділу 1 Договорів поруки №1, №2 та №3).

У відповідності до п. п. 10.3.1. Договорів Поруки №1, №2, №3 дія поруки за цими Договорами для цілей застосування та у розумінні ч. 4 ст. 559 ЦК України становить 10 (десять) років із моменту підписання цих Договорів.

Згідно умов п. 2.3. Договорів поруки №1, №2 та №3 порукою за цими Договорами без отримання додаткової згоди Поручителя у повному обсязі також забезпечуються зміни умов Зобов`язання, які виникнуть (зміняться) відповідно до умов Кредитного договору (зокрема, внаслідок внесення змін до Кредитного договору), Поручитель безумовно погоджується, що відповідно до умов цього пункту Договору, змінами умов зобов`язання, які забезпечуються порукою за цим Договором вважаються, у тому числі, але не виключно:

- будь-яке збільшення розміру Кредиту;

- зміна Строку виконання зобов`язання повністю або частково, збільшення заборгованості за Кредитним договором на суму нарахованих та несплачених процентів / комісійних винагород;

- відстрочення виконання зобов`язання/будь-якої його частини;

- будь-яке збільшення/зменшення розміру процентів/комісійних винагород за Кредитним договором;

- встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки, зокрема, зміна будь-яким чином методу (способу) нарахування процентів за користування кредитом;

- зміна будь-яким чином графіку погашення заборгованості за Кредитним договором;

- будь-які інші зміни Кредитного договору.

Обсяг зобов`язань Поручителів за Договорами поруки не є фіксованою сумою і може збільшуватися або зменшуватися в залежності від виконання Боржником та/або Поручителем (на умовах, визначених цим Договором) Зобов`язання за Кредитним договором, а також черговості направлення Кредитором отриманих грошових коштів у погашення Зобов`язання (п.2.4 Договорів поруки).

22.06.2021 між АТ «Державний ощадний банк України» та ТОВ «Цензур» (далі заставодавець) укладено договір застави обладнання, відповідно до умов якого заставодавець, з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з кредитного договору № 69, передає в заставу, а цим приймає в заставу в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі предмет застави, що належить заставодавцю на праві власності.

Предметом застави за цим Договором є основні засоби - обладнання та устаткування, перелік, опис та адреса розташування яких наведені в Додатку №1 до цього Договору, що є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.3)

Відповідно до додатку № 1 до договору застави у заставу передається борони пружинної БП-9 «Весна», 2021 р. в., інвентарний номер 15, договірна вартість 80 000,00 грн; дисковий агрегат ресорного ДАР-5,2С, 2021 р. в., інвентарний номер 17, договірна вартість 377904,00 грн; сівалка зернова СЗ-6 без транспортного пристрою, 2020 р. в., інвентарний номер 16, договірна вартість 370 000,00 грн, місцезнаходження вул. Крайова, 43/е, с. Перелюб, Корюківський р-н, Чернігівська обл.

Сторони визначили, що право застави, визначене цим договором зберігається за Заставодержателем на предмет застави, який знаходиться у володінні Заставодавця, незалежно від місця зберігання такого предмета застави ( п.1.5).

Відповідно до п. 10.1 Договорів поруки це Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та нотаріального посвідчення, діє до виконання зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі.

У позовній заяві позивачі зазначають, що обидва кредитні договори: укладені в короткий проміжок часу; укладені між тими самими сторонами; забезпечені порукою одних і тих самих осіб; пов`язані з однією господарською діяльністю боржника; ґрунтуються на спільних економічних передумовах та єдиній фінансовій моделі обслуговування кредитного навантаження.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачі зазначають, що в межах обох кредитних правовідносин мало місце істотне збільшення фактичного фінансового навантаження, яке не відповідало тим умовам та економічним параметрам, з якими Позивачі погоджувались на момент укладення договорів поруки.

Нормативно-правове обґрунтування та оцінка аргументів.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частинами 1, 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 547 ЦК України).

За приписами ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Підстави припинення поруки визначені у ст. 559 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 1-4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов`язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу.

Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Фактичні підстави цього позову зводяться до того, що відбулася зміна обсягу та характеру основного зобов`язання без належного та усвідомленого погодження поручителів, а правовою підставою позову - ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Разом з тим, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється за наявності лише такої умови - припинення забезпеченого нею зобов`язання, натомість збільшення обсягу відповідальності боржника без згоди поручителя не є підставою для припинення поруки, в такому разі поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

Висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, викладені у постановах від 05.06.2019 у справі №523/3082/14-ц 03.07.2019 у справі №369/1690/15-ц, від 20.09.2018 у справі №676/4735/15-ц, від 30.05.2018 у справі №725/4911/15-ц, від 17.04.2018 у справі №910/1864/17, від 16.12.2018 у справі №569/9873/16-ц, від 07.02.2020 у справі №761/23565/15-ц, від 09.10.2019 у справі №646/3863/16-ц щодо припинення поруки за наявності факту зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, на які посилається позивач, зроблені на підставі іншої редакції ч. 1 ст. 559 ЦК України, яка була чинною до 04.02.2019, тобто до моменту виникнення спірних правовідносин.

Так, частиною 1 ст. 559 ЦК України (у попередній редакції) було передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Однак Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування», який набрав чинності 04.11.2018 та введений в дію з 04.02.2019, ч. 1 ст. 559 ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої законодавець фактично виключив таку підставу припинення поруки як зміну зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, та визначив інші наслідки збільшення обсягу відповідальності боржника без згоди поручителя, а саме обмежив відповідальність поручителя тим обсягом, що існував до такої зміни зобов`язання.

Таким чином, зазначені висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду не підлягають врахуванню у даній справі, оскільки не є релевантними до спірних правовідносин.

Крім того, позивачі у позовній заяві взагалі не навели обставин та доказів, які підтверджують збільшення відповідальності боржника за Договором.

При цьому, як встановив суд, позивачі за Договорами поруки взяли на себе зобов`язання відповідати перед відповідачем за виконання в повному обсязі третьою особою (ТОВ «ЦЕНЗУР») зобов`язань за кредитним Договором № 67 від 17.06.2021 та за Кредитним договором № 69 від 22.06.2021, зокрема, у тому числі, але не виключно повернути Кредитору кредитні кошти надані у розмірі 178500,00 грн із терміном повернення не пізніше 16.06.2026 (за Кредитним договором № 67), у розмірі 579532,80 грн із терміном погашення не пізніше 21.06.2026 (за Кредитним договором № 69) із погашенням згідно графіку та на умовах, зазначених у Кредитному договорі; сплатити Кредитору проценти за користування кредитом, у розмірі, що визначений на основі: процентних ставок, які встановлюються відповідно до умов, зазначених у Кредитному договорі.

Суд погоджується з доводами відповідача щодо того, що програма «Доступні кредити 5-7-9 %» не змінює процентну ставку, а передбачає лише компенсацію частини процентів державою, незастосування програми не є зміною умов кредитних договорів; навіть у випадку припинення державної компенсації процентів, це не є зміною основного зобов`язання, оскільки такі умови прямо передбачені Кредитними договорами.

Суд звертає увагу на презумпцію знання законодавства (лат. Ignorantia juris non excusat - незнання закону не вибачається) - кожен вважається таким, що знає закони. Правова основа презумпції знання законодавства - обов`язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Цей обов`язок закріплений в частині 1 статті 68 Конституції України. Обов`язок додержання законів передбачає і обов`язок їх знання. Тому закони повинен знати кожний. З цього положення і випливає загальновідома формула: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка і міститься в частині 2 статті 68 Конституції України.

Як вбачається з матеріалів справи, поручителі (позивачі) добровільно підписали договори поруки, якими забезпечено виконання зобов`язань основного боржника за Кредитними договорами № 67 від 17.06.2021 та № 69 від 22.06.2021. Факт підписання договору сторонами не заперечується.

Отже, суд доходить висновку про відсутність у взаємовідносинах сторін обставин збільшення відповідальності боржника за Кредитними договорами № 67 від 17.06.2021 та № 69 від 22.06.2021.

Щодо вимоги про визнання того, що з 23.02.2026 до правовідносини між АТ «Державний ощадний банк України» та Позивачами, як поручителями за договорами поруки № 1, № 2, № 3 від 17.06.2021, укладеними на забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором №67 від 17.06.2021 та за договорами поруки № 1, № 2, № 3 від 22.06.2021, укладеними на забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредитної лінії № 69 від 22.06.2021, застосовується спеціальний мораторій, передбачений пунктами 23-29 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, наслідком якого є зупинення на період його дії вчинення будь-яких дій щодо примусового стягнення заборгованості з Позивачів як поручителів за зазначеними договорами поруки.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності в тому числі належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить звернути вагу на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Конституційного суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 року (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на час звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб`єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення, а у разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права, суд приймає рішення про відмову у позові.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейським судом з прав людини зазначено, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі заходи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім цього, судом вказано на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 13 передбачено, що норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" у законі та на практиці, зокрема, у тому сенсі, що його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним/ тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18, від 09.02.2021 у справі №381/622/17.

У постанові Верховного Суду від 19.01.2021 року у справі №916/1415/19, зокрема, зазначено, що якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і, у разі встановлення порушеного права, з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 року у справі № 910/4164/19.

Заявлений у цій справі позов (припинення Договорів поруки) фактично містить у собі вимогу про встановлення судом обставин, які мають юридичне значення (факту застосування/незастосування спеціального мораторію) та не стосуються захисту цивільного права у спосіб, обраний позивачами, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав поручителів.

При цьому вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, який порушує провадження у справі за позовом, в основі якого правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин. Відповідний правовий висновок наведений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16.

Виходячи із обставин, якими позивачі обґрунтовують свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, між сторонами у цій справі існує спір щодо припинення правовідносин з поруки.

Звертаючись до суду з вимогою про визнання того, що з 23.02.2026 до правовідносин між АТ «Державний ощадний банк України» та Позивачами, як поручителями за договором поруки № 1, № 2, № 3 від 17.06.2021, укладеними на забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором №67 від 17.06.2021 та за Договорами поруки № 1, № 2, № 3 від 22.06.2021, укладеними на забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредитної лінії № 69 від 22.06.2021, застосовується спеціальний мораторій, передбачений пунктами 23-29 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, наслідком якого є зупинення на період його дії вчинення будь-яких дій щодо примусового стягнення заборгованості з Позивачів як поручителів за зазначеними договорами поруки, позивачі прагнуть досягти правової визначеності, тобто прагнуть підтвердження судом певного факту - припинення права відповідача на повернення кредитних коштів за Кредитними договорами № 67 від 17.06.2021, № 69 від 22.06.2021, однак такі доводи можуть розглядатися господарським судом лише при наявності відповідного спору (спору про стягнення кредитних коштів або при оскарження відповідного рішення кредитора про відмову у застосуванні мораторію).

В контексті наведеного суд зауважує, що Закон України "Про внесення змін до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану" від 27.03.2025 № 4340-IX, яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктами 23-29, запроваджує тимчасове матеріально-правове припинення обов`язку виконання грошового зобов`язання та регулює наслідки на стадії виконання зобов`язання і примусового стягнення.

З системного аналізу пунктів 23-29 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України вбачається ряд умов для застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов`язання за договором кредиту, з-поміж іншого, прийняття кредитором рішення про відмову у застосуванні мораторію.

При цьому у відповідності до приписів п. 25 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України рішення кредитора про відмову у застосуванні мораторію може бути оскаржено до господарського суду. Проте про наявність вказаного спору інформація в матеріалах справи відсутня.

Разом з тим, виходячи з положень п. 25 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, слідує, що застосування мораторію у вигляді звільнення від обов`язку сплати грошового зобов`язання за договором кредиту є за своєю правовою природою саме відстроченням виконання зобов`язання, підставою для зупинення вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішення згідно з пунктом 10-7 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", реалізація яких можлива на стадії виконання судового рішення виключно за умов наявності відкритого виконавчого провадження, та не впливає на чинність кредитних договорів або договорів поруки.

Водночас, як зазначалося вище, предметом даного позову є припинення договорів поруки, а не визнання незаконним та скасування рішення кредитора про відмову у застосуванні мораторію чи стягнення кредитних коштів на стадії виконання судового рішення.

У розрізі наведеного суд ураховує, що рішення суду про задоволення даної позовної вимоги не призведе до припинення договірних відносин між сторонами (чого прагнуть позивачі), адже таке рішення не підлягає примусовому виконанню та не зобов`язує відповідача у вчиненні конкретних дій, а також не призведе до незаконності та скасування чинного рішення Банку про відмову у застосуванні мораторію, що порушує право або створює загрозу його порушення - у випадку стягнення кредитної заборгованості.

Відповідно, за обставин даної справи позивачі у межах одного цього судового провадження не зможуть захистити своє порушене/оспорюване право за їх позовом без нових звернень до суду.

Отже, задоволення позовних вимог в цій частині вимог у даній справі не призведе до поновлення порушеного права/законного інтересу позивачів. А відтак, обраний позивачами спосіб захисту порушеного права/законного інтересу є неефективним.

Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства. Зокрема, згідно з принципами рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України) обов`язок із доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Зважаючи на викладене, суд відзначає, що судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд, всі доводи та міркування сторін взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на встановлені судом обставини і прийняте рішення, судові витрати покладаються на позивачів у повному обсязі.

Керуючись статтями 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивачів.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 27.08.2026.

Суддя Т.О.Новик