Рішення № 139288514, 18.08.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 52-47-40, inbox@cv.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року Справа № 926/2536/26За позовом Чернівецької окружної прокуратури, в особі Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Мавекс-Буковина

про стягнення заборгованості з орендної плати за землю в сумі 266 483,62 грн, розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки

Суддя Проскурняк О.Г.

Секретар судового засідання Пупеза Є.Д.

Представники сторін:

прокурор Кацап-Бацала Ю.М.

від позивача не з`явився.

від відповідача не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: Чернівецька окружна прокуратура звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовом в інтересах держави, в особі Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мавекс-Буковина" про стягнення заборгованості з орендної плати за землю в сумі 266 483,62 грн, розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Позов обґрунтовано тим, що 08 січня 2008 року між Сторожинецькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Мавекс-Буковина укладено договір оренди землі, згідно якого ТОВ Мавекс-Буковина надано в оренду земельну ділянку площею 0,3824 га з кадастровим номером 7324510100:01:004:0264 для будівництва та обслуговування автомобільного комплексу з АЗС, яка знаходиться в м. Сторожинець по вул. Косівська

Водночас, прокуратурою встановлено, що відповідачем постійно порушуються умови Договору та строки внесення орендної плати за землю, а позивач жодних заходів реагування не вживає.

Відтак, на переконання прокурора, вбачаються достатні підстави для стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за землю, розірвання договору та повернення землі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 червня 2026 року, судову справу № 926/2536/26 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 18 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 07 липня 2026 року.

Ухвалою суду від 07 липня 2026 року в підготовчому засіданні оголошено перерву до 27 липня 2026 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 27 липня 2026 року закрито підготовче провадження у справі № 926/2536/26; призначено справу до розгляду по суті на 18 серпня 2026 року.

Позивач та відповідач явку належних представників в судове засідання 18 серпня 2026 року не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання. Так, процесуальні документи по справі направлялись до їхніх електронних кабінетів.

При цьому, позивач у своїй заяві від 30 липня 2026 року просив здійснювати розгляд справи без його участі.

Частиною 1 статті 202 ГПК України унормовано, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В той же час, відповідач своїй процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався.

Згідно частини 9 статті 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, з огляду на заяву позивача, неявку представника відповідача, який належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання, про причини такої неявки не повідомив, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представників сторін.

Прокурор в судовому засіданні 18 серпня 2026 року підтримав позов та просив його задовольнити.

В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України, вступну та резолютивну частину рішення у даній справі проголошено у судовому засіданні 18 серпня 2026 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Стосовно звернення прокурора до суду.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про прокуратуру, прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч. 1 ст.2 Закону України Про прокуратуру).

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року зі справи № 806/1000/17).

За приписами статті 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома). У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень. З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: - якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; - у разі відсутності такого органу.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 45 Закону України Про судоустрій і статус суддів, Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи.

Частиною сьомою статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Відтак, судом встановлено, що реалізуючи надані законом повноваження, керівник Чернівецької окружної прокуратури правомірно звернувся до суду з позовом, в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області.

По суті спору.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, 08 січня 2008 року між Сторожинецькою міською радою Чернівецького району Чернівецької області (далі Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Мавекс-Буковина (далі Орендар) укладено Договір оренди землі (далі Договір).

Відповідно до пункту 1 Договору, Орендодавець надає на підставі рішення XX-ї сесії V скликання Сторожинецької міської ради від 28.11.2007 року № 312/20-2007, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для будівництва та обслуговування автомобільного комплексу з АЗС, яка знаходиться в м. Сторожинець по вул. Косівській.

Статтями 1, 15 Закону України Про оренду землі визначено, що, оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно пункту 2 Договору, в оренду передається земельна ділянка площею 0,3824 га.

Пунктом 6 Договору визначено, що договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строк дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пунктів 7 9 Договору, орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі в розмірі 9 350 (дев`ять тисяч триста п`ятдесят) гривень на рік до введення об`єкта в експлуатацію та 15 540 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот сорок) гривень на рік після введення об`єкта в експлуатацію. Крім орендної плати орендар повинен до початку будівництва об`єкта перерахувати 10 000,00 (десять тисяч) гривень втрат від сільськогосподарського виробництва.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється автоматично з урахуванням індекса інфляції, офіційно встановленого за рік, що минув (без окремої угоди сторін)

Орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати не пізніше 10 числа наступного за звітним місяця.

В подальшому, між Сторонами укладено зміни та доповнення від 22 січня 2008 року та Додаткову угоду від 17 червня 2014 року до Договору. Зміст зазначених змін, доповнень та Додаткової угоди не має істотного значення для встановлення обставин, які мають значення для вирішення цього спору.

Надалі, 03 лютого 2016 року між Сторожинецькою міською радою Чернівецького району Чернівецької області та Товариством з обмеженою відповідальністю Мавекс-Буковина укладено Додаткову угоди до Договору про наступне:

1. Пункт 3 договори оренди землі викласти такій редакції

3. Згідно витягу з технічної документації затвердженої рішенням № 225-17/2012 від 15.11.2012 року про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 103/86-16 від 01.02.2016 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 879 226,56 грн

2. Пункт 7 договору оренди землі викласти в такій редакції:

7. Орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі в розмірі 12 % від нормативно грошової оцінки в рік, що становить 225 511,99 грн (двісті двадцять п`ять тисяч п`ятсот одинадцять п`ятсот одинадцять гривень дев`яносто дев`ять копійок) на рік.

21 лютого 2018 року між Сторонами укладено Додаткову угоду до Договору, згідно якої останні домовились продовжити ТОВ МАВЕКС-БУКОВИНА термін дії договору оренди землі від 08.01.2008 року, на земельну ділянку з кадастровим номером 7324510100:01:004:0264, площею 0,3824 га на попередніх умовах.

Крім цього, Сторони дійшли згоди, що на період до підписання даної Додаткової угоди, плата за землю справляється в розмірі орендної плати, визначеної в Договорі оренди землі від 08.01.2008 року та додаткової угоди до нього від 03.02.2016 року (в т.ч. з урахуванням змін нормативно-грошової оцінки землі, розмірів земельного податку, зміни ставок орендної плати, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Відповідно до змісту статті 21 Закону України Про оренду землі, орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Одним із основних обов`язків орендаря, відповідно до приписів статті 25 Закону України Про оренду землі, є своєчасне внесення орендної плати.

Як зазначає прокурор, незважаючи на імперативні норми закону та Договору, відповідач свого обов`язку не виконує та допустив тривалу (з липня 2025 року по травень 2026 року) заборгованість з орендної плати за землю в сумі 266 483,62 грн.

Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази сплати орендної плати за Договором.

Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, згідно пунктів 7 - 9 Договору (з урахуванням Додаткової угоди від 03 лютого 2016 року) орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки в рік.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється автоматично з урахуванням індексів інфляції, офіційно встановленого за рік, що минув (без окремої угоди сторін). Орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати не пізніше 10 числа наступного за звітним місяця.

Відповідно до витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № HB-7300101752026, № HB-7301058312025, нормативна грошова оцінка земельної ділянки 7324510100:01:004:0264 в 2025 році складає 2 620 706,43 грн, в 2026 році складає 2830362,94 грн.

З огляду на зазначене вище, перевіривши розрахунок недоотриманої суми орендної плати з липня 2025 року по травень 2026 року, суд вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 2 статті 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 1 статті 32 Закону України Про оренду землі визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно зі статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до пункту 34 Договору, дія договору припиняється шляхом розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також інших підстав, визначених законом.

Згідно пункту 28 Договору, одним з обов`язків орендаря є своєчасна сплата орендної плати.

Пунктом д частини 1 статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, серед іншого, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 (справа №183/262/17) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

Більше того, Верховний Суд у справах №№ 925/549/17 (постанова від 02.05.2018), 922/2754/19 (постанова від 23.03.2021), 914/374/21 (постанова від 03.08.2022), 914/1688/21 (постанова від 20.12.2022) дійшов висновку, що сам факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Враховуючи, що відповідно до умов Договору орендна плата підлягає внесенню щомісячно, а відповідач не здійснював її сплату протягом періоду з липня 2025 року по травень 2026 року, суд доходить висновку про систематичність порушення відповідачем обов`язку щодо внесення орендної плати. Зазначене є підставою для розірвання договору оренди землі.

З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди землі, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України Про оренду землі, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність правових підстав для дострокового розірвання договору оренди землі, припинення орендних правовідносин зумовлює виникнення у відповідача обов`язку повернути земельну ділянку власнику (орендодавцю). Такий обов`язок є безпосереднім правовим наслідком припинення договору оренди та не залежить від волевиявлення орендаря.

Матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка із кадастровим номером 7324510100:01:004:0264 площею 0,3824 га, що перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Сторожинець в особі Сторожинецької міської ради, яка є уповноваженою на прийняття земельної ділянки після припинення орендних правовідносин.

Крім цього, згідно листа Сторожинецької міської ради № 1267 від 04 червня 2026 року, земельна ділянка з кадастровим номером 7324510100:01:004:0264 та площею 0,3824 га являється вільною від капітальних будівель та споруд.

Отже, позовна вимога прокурора про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Мавекс-Буковина повернути земельну ділянку Сторожинецькій міській раді є похідною від вимоги про розірвання договору та підлягає задоволенню.

Згідно частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи та перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Підпунктом 2.1. частини 2 статті 4 вказаного Закону України Про судовий збір унормовано, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставку судового збору встановлено у такому розмірі: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 1 січня 2026 року статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 328,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України Про судовий збір, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Так, за подання в електронні формі позовної заяви прокурором сплачено 8 522,60 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 993 від 12 червня 2026 року.

Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зазначене вище, з огляду на задоволення позову, сплачений судовий збір у розмірі 8 522,60 грн слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 13, 73 79, 86, 123, 129, 194, 219, 222 - 240 Господарського процесуального кодексу

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Cтягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мавекс-Буковина (58029, вул. Героїв Майдану, буд. 71, м. Чернівці Чернівецького району Чернівецької області, код ЄДРПОУ 30150026) заборгованість з орендної плати за землю в сумі 266 483,62 грн. на користь держави в особі Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області (59000, Чернівецька обл,, м. Сторожинець, вул. Чернівецька, буд. 6 А, код ЄДРПОУ 04062179, розрахунковий рахунок UA 218999980334139812000024327 в Чернівецьку ГУК/Сторожинецька ТГ, код класифікації доходів 18010600 орендна плата з юридичних осіб).

3. Розірвати договір оренди землі від 08.01.2008, укладений між Сторожинецькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Мавекс-Буковина, на підставі якого надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 7324510100:01:004:0264 площею 0,3824 га.

4. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Мавекс-Буковина (58029, вул. Героїв Майдану, буд. 71, м. Чернівці, Чернівецького району Чернівецької області, код ЄДРПОУ 30150026) повернути Сторожинецькій міській територіальній громаді в особі Сторожинецької міської ради (59000, Чернівецька обл,, м. Сторожинець, вул. Чернівецька, буд. 6 А, код ЄДРПОУ 04062179 земельну ділянку з кадастровим номером 7324510100:01:004:0264.

5. Cтягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мавекс-Буковина (58029, вул. Героїв Майдану, буд. 71, м. Чернівці Чернівецького району Чернівецької області, код ЄДРПОУ 30150026) 8 522,60 грн судового збору на користь Чернівецької обласної прокуратури (58002, Чернівецька область, місто Чернівці, вул. М.Кордуби, 21, код ЄДРПОУ 02910120, банк платника ДКСУ м.Київ, МФО 820172, р/р UA378201720343110001000004946, класифікація видатків бюджету 2800, призначення платежу: повернення судового збору).

Повний текст рішення склалено та підписано -27 серпня 2026 року

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Г. Проскурняк