Рішення № 139288194, 27.08.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 712/15395/25

Провадження № 2/712/1021/26

27 серпня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючий суддя Марцішевська О.М.,

секретар судового засідання Безрукова Д.О.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

представник позивача адвокат Скіць Е.К.

представники відповідачів Матлахова Т.В., Толкачов Р.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО», Дочірнього підприємства «ЧАРЗ-АВТО», третя особа ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та аргументів учасників справи

06 листопада 2025 року адвокат Скіць Емма Кароївна в інтересах позивача звернулась до суду з позовом про відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позову зазначає, що 10.02.2025 року о 15:05 год. водій маршрутного автобусу ATAMAN А-092Н6, державний номерний знак НОМЕР_1 у місті Черкаси Кузнєцов В.О., рухаючись у м. Черкаси по вул. Чорновола, 227, не обрав безпечної швидкості руху і здійснив різке гальмування, що призвело до падіння пасажира ОСОБА_1 , чим порушив п.12.1 Правил дорожнього руху України.

Факт порушення Правил дорожнього руху водієм підтверджено постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.03.2025 року у справі 711/1345/25, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Цією ж постановою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 04.03.2025 року встановлено, що ОСОБА_1 є потерпілою у дорожньо-транспортній пригоді.

Згідно з укладеним між ТОВ «КИЙТРАНС-2005» та ДП «ЧАРЗ-АВТО» договором оренди транспортних засобів 2/01 від 02 січня 2025 року, транспортний засіб марки «ATAMAN A-092Н6», державний номерний знак НОМЕР_1 , належний ТОВ «КИЙТРАНС-2005», був переданий у тимчасове користування ДП «ЧАРЗ-АВТО».

Пунктом 7.1.10 розділу 7 вказаного договору передбачено, що: «Орендар зобов`язаний відшкодувати шкоду, завдану іншій особі у зв`язку з використанням майна, що орендується». Станом на дату дорожньо-транспортної пригоди (10.02.2025 року) цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу ATAMAN А-092Н6, державний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована АТ СК ІНГО на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що підтверджується полісом 224989444. Чинність вказаного поліса на момент ДТП підтверджена даними з офіційного сайту МТСБУ за посиланням: https://policy-web.mtsbu.ua, роздруківка з якого додається до позовної заяви.

15 квітня 2025 року позивач звернулась до АТ СК ІНГО із заявою про компенсацію шкоди, заподіяної здоров`ю потерпілої внаслідок ДТП за полісом ОСЦПВВНТЗ 224989444. У відповідь на вищевказану заяву АТ СК ІНГО зазначило, що, оскільки в постанові Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.03.2025 року відсутня інформація щодо отримання потерпілою тілесних ушкоджень внаслідок ДТП, надання невідкладної медичної допомоги, направлення на лікування тощо, АТ СК ІНГО не має правових підстав для виплати страхового відшкодування за шкоду, завдану здоров`ю, оскільки страховик не може переконатися, що тілесні ушкодження були спричинені саме внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди.

Натомість до вказаної заяви були долучені всі наявні докази, що підтверджують причинно-наслідковий зв`язок між дорожньо-транспортною пригодою та станом здоров`я потерпілої. Зокрема, було подано медичну документацію, квитанції про оплату лікарських засобів та медичних послуг, а також відповідь Комунального некомерційного підприємства «ОЦЕМД та МК Черкаської обласної ради», з якої вбачається, що потерпілій надано екстрену медичну допомогу саме у зв`язку з вказаною дорожньо-транспортною пригодою. На етапі досудового врегулювання спору АТ СК ІНГО жодним чином не виконало покладений чинним законодавством України обов`язок із здійснення належного страхового відшкодування на користь потерпілої особи в дорожньо-транспортній пригоді.

Оскільки у досудовому порядку сторони не досягли згоди щодо виплати страхового відшкодування та відшкодування моральної шкоди, позивач звертається до суду з відповідним позовом.

Факт отримання тілесних ушкоджень позивачем підтверджується наявними медичними документами, зокрема встановленим діагнозом: струс головного мозку (S06.00), забійна рана тім`яної ділянки зліва, а також результатами магнітнорезонансної томографії, якими зафіксовано посттравматичні зміни у плечовому суглобі. У зв`язку з цим потерпілій було призначено тривале амбулаторне лікування із застосуванням медикаментозної терапії. Загальна сума витрат на діагностику, медикаменти та лікування становить 10 610,61 грн, що підтверджується копіями чеків, направлень та рецептів, які додаються до цього листа, та, відповідно, шкода, пов`язана з лікуванням, підлягає відшкодуванню у вказаному розмірі.

Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень та кровотечі були пошкоджені особисті речі потерпілої светр і куртку шляхом значного забруднення, у зв`язку з чим їх хімчистка коштувала 1314 грн, що є складовою майнової шкоди.

У зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілому підлягають відшкодуванню неотримані доходи за період непрацездатності, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я. Доходи потерпілого визначаються залежно від його статусу: для працюючої особи це неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю; для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, неотримані доходи, розраховані як різниця між доходом за попередній календарний рік та доходом у році, коли мала місце тимчасова непрацездатність; для непрацюючої повнолітньої особи допомога в розмірі, не меншому за мінімальну заробітну плату, встановлену законодавством. ОСОБА_1 працює на підставі трудового договору вчителем української мови та літератури у Черкаській спеціалізованій школі ІІІІ ступенів № 18 імені В. Чорновола Черкаської міської ради, яка видала довідку 223 від 11.04.2025 року про розмір нарахованої заробітної плати.

Період тимчасової непрацездатності підтверджується листком непрацездатності серії НС6М-B5KB-C658-4BHE та інформацією з додатку «Дія» про перевірку медичного висновку, згідно з якими період непрацездатності тривав з 11.02.2025 по 21.02.2025 (включно), тобто 11 календарних днів. Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 100 від 08.02.1995 року, середньоденна заробітна плата за 12 місяців, що передували місяцю втрати працездатності (з 01.02.2024 по 31.01.2025), становила: 242 898,95 грн (нараховано)/248 робочих днів = 979,43118 грн. Таким чином, сума відшкодування за 11 днів тимчасової втрати працездатності становить: 979,43118 грн. : 11 = 10 773,74 грн.

Отже, шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності, підлягає відшкодуванню у розмірі 10 773,74 грн.

Розмір відшкодування моральної шкоди становить 5 відсотків суми страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Таким чином, з огляду на розмір страхової виплати у сумі 10 610,61 грн, сума компенсації моральної шкоди становить 530,53 грн (10 610,61 грн * 5%). Таким чином, ОСОБА_1 має право на страхове відшкодування: матеріальної шкоди - у розмірі 1314 грн; шкоди, пов`язаної з лікуванням - у розмірі 10 610, 61 грн; шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності - у розмірі 10 773,74 грн. моральна шкода - 530,53 грн. Загальна сума шкоди, що підлягає відшкодуванню, становить - 23 228, 88 грн.

Також вказує, що внаслідок ДТП позивачу було завдано душевних та моральних страждань, пов`язаних з отриманими тілесними ушкодженнями струс мозку, забійна рана тім`яної ділянки голови, посттравматичні зміни у плечовому суглобі, в зв`язку з чим позивач тривалий час змушена проходити амбулаторне лікування. У період лікування позивач зазнавала сильного фізичного болю, потребувала прийому знеболювальних та заспокійливих препаратів. У зв`язку з цим спостерігались порушення сну, які не нормалізувались станом на дату звернення, а також періодичні гострі больові відчуття, що призводили до фізичного виснаження та емоційної нестабільності.

Позивач просить суд стягнути з АТ Страхова компанія ІНГО страхове відшкодування 23 228 грн. 88 коп, стягнути з ДП ЧАРЗ - АВТО моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. 00 коп, стягнути з відповідачів судові витрати.

03 грудня 2025 року представник відповідача АТ «СК «ІНГО» Семченко А. скерував до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтував тим, що відповідач звернувся до лікаря судового медичного експерта Волобуєва О.Є. який, проаналізувавши отримані від ОСОБА_1 чеки, склав медико-економічний висновок щодо витрат на лікування внаслідок ДТП. Відповідно до даного Висновку, підтверджена сума понесених витрат склала 6823,86 грн.

АТ «СК «ІНГО» направлено запит до Департаменту освіти та гуманітарної політики

Черкаської міської ради про витребування інформації, а саме: чи отримувала

ОСОБА_1 , вчитель української мови та літератури у Черкаській спеціалізованій школі І-Ш ступенів № 18 імені В. Чорновола Черкаської міської ради, допомогу по тимчасовій непрацездатності, яка мала бути їй компенсована Пенсійним Фондом з тимчасової втрати працездатності за період з 11.02.2025 р. по 21.02.2025 р. Яку суму допомоги по тимчасовій непрацездатності отримала ОСОБА_1 , вчитель української мови та літератури у Черкаській спеціалізованій школі І-І ступенів № 18 імені В. Чорновола Черкаської міської ради, яка мала бути їй компенсована Пенсійним фондом з тимчасової втрати працездатності за період з 11.02.2025 р. по 21.02.2025 р.

На думку Відповідача АТ «СК «ІНГО», зазначений доказ, а саме: відповідь на скерований запит, має істотне значення для правильного вирішення спору в частині розрахунку стягнення з Відповідача 1 шкоди, пов?язаною з тимчасовою втратою працездатності Позивача.

З огляду на розмір страхової виплати у сумі 10 610,61 грн, сума компенсації моральної шкоди становить 530,53 грн (5% від 10 610,61 грн.). Відповідач АТ «СК «ІНГО» не погоджується з таким розрахунком, оскільки розмір відшкодування моральної шкоди становить 5% суми страхової виплати за шкоду, завдану здоров?ю. А виходячи з медико-економічного висновку щодо витрат на лікування внаслідок ДТП підтверджена сума понесених витрат склала 6823,86 грн. Отже, розмір моральної шкоди не може перевищувати 341,19 грн. (5% від 6823,86 грн.). Відповідач також просить суд зменшити розмір заявлених витрат на правничу допомогу, так як ціна позову та витрати на правову допомогу є не співрозмірними.

19 грудня 2025 року адвокат Скіць Е.К. в інтересах позивача скерувала до суду відповідь на відзив, у якій вказує, що у поданому відзиві відповідач-1 АТ "СК "ІНГО" заперечує проти задоволення позову, визнаючи при цьому факт дорожньо-транспортної пригоди та статус позивачки як потерпілої, проте підкреслює, що заявлені позивачкою витрати на лікування та розмір моральної шкоди є завищеними та не підтвердженими належними доказами.

Зокрема, відповідач зазначає, що медико-економічний висновок, складений за його дорученням, підтверджує фактичні витрати на лікування у сумі 6 823,86 грн, що є меншим, ніж заявлено позивачкою 10 610,61 грн, а розмір моральної шкоди повинен обчислюватися виходячи з підтвердженої суми витрат і становити 5 % від 6 823,86 грн, тобто 341,19 грн.

Відповідач також звертає увагу на необхідність з`ясування отримання позивачкою компенсацій за період тимчасової втрати працездатності з Пенсійного фонду або роботодавця за період з 11.02.2025 по 21.02.2025, оскільки такі виплати можуть впливати на розмір стягнення за втраченим доходом. Для цього останнім направлено відповідний запит з наміром долучити отриману відповідь до матеріалів справи як доказ. Крім того, відповідач ставить під сумнів належність частини доказів позивача, зокрема відсутність підпису адвоката на ордері про надання правничої допомоги, а також вказує на оціночний характер заявлених витрат на правничу допомогу у сумі 40 000 грн.

Щодо експерта та його висновку Відповідач-1 (Акціонерне товариство Страхова компанія ІНГО) зазначає, що ним було залучено лікаря - судово-медичного експерта ОСОБА_3 , який, проаналізувавши надані позивачем фіскальні чеки, склав медико-економічний висновок щодо витрат на лікування, понесених позивачем у зв`язку з дорожньотранспортною пригодою. Водночас доводи відповідача та посилання на зазначений медико-економічний висновок є безпідставними та такими, що не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на таке.

По-перше, медико-економічний висновок щодо витрат на лікування внаслідок ДТП, складений ОСОБА_3 , не містить дати його складання. Відсутність дати унеможливлює встановлення часу створення документа, перевірку його актуальності, а також співвідношення з обставинами справи, що свідчить про недотримання загальних вимог до оформлення письмових доказів та ставить під сумнів достовірність і допустимість зазначеного документа.

По-друге, у вказаному медико-економічному висновку наведено лише 15 позицій витрат на лікування, тоді як позивачем до матеріалів справи фактично було подано 25 підтверджувальних документів (фіскальних чеків). При цьому у висновку відсутні будь-які мотиви або обґрунтування причин, з яких частина наданих позивачем доказів не була врахована під час його складання. Така вибірковість у врахуванні доказів без наведення відповідних пояснень свідчить про суб`єктивний характер висновку та позбавляє його належної доказової сили.

По-третє, матеріали відзиву на позовну заяву не містять жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував повноваження ОСОБА_3 на здійснення експертної діяльності та складання відповідних висновків на момент їх підготовки. Зокрема, свідоцтво про кваліфікацію судово-медичного експерта № 0051, видане ОСОБА_3 , є чинним лише до 04.12.2023 року, тобто на момент складання спірного висновку строк його дії закінчився. Аналогічно, сертифікат спеціаліста № 15025, виданий ОСОБА_3 , був дійсним до 01.11.2022 року та також є простроченим. Надане відповідачем посвідчення №ДНП-19228 не може вважатися належним та допустимим доказом у межах даної справи, оскільки підтверджує лише факт проходження ОСОБА_3 довгострокового підвищення кваліфікації науковопедагогічних працівників, що жодним чином не стосується здійснення судовоекспертної діяльності. Крім того, відповідно до відомостей, що містяться у Картці атестованого судового експерта, розміщеній на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України в Реєстрі атестованих судових експертів, встановлено, що свідоцтво № 0051 за спеціальністю «судово-медична експертиза», видане ОСОБА_3 , є анульованим.

Зазначена обставина свідчить про відсутність у ОСОБА_3 правових підстав для здійснення експертної діяльності та складання будь-яких експертних або квазіекспертних висновків, а відтак поданий відповідачем медико-економічний висновок не може бути визнаний належним, допустимим та достовірним доказом у розумінні положень Цивільного процесуального кодексу України та не підлягає врахуванню судом під час вирішення справи по суті.

У відзиві на позовну заяву відповідач-1 заявляє клопотання щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. Водночас зазначене клопотання є передчасним та таким, що не підлягає вирішенню на даній стадії розгляду справи, з огляду на таке. Розмір витрат на професійну правничу допомогу, зазначений позивачем у позовній заяві, має орієнтовний (попередній) характер та не є остаточно визначеним. Фактичний розмір витрат на професійну правничу допомогу, їх склад та обґрунтованість можуть бути встановлені судом лише після подання належних та допустимих доказів, що підтверджують їх понесення, зокрема договору про надання правничої допомоги, актів приймання-передачі наданих послуг, платіжних документів тощо. За таких обставин питання щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не може бути предметом розгляду суду до моменту визначення їх реального та документально підтвердженого розміру, у зв`язку з чим клопотання відповідача-1 є безпідставним та передчасним.

Просить суд позов задовольнити відповідно до викладених вимог, продовжити строк подачі відповіді на відзив, зазначала, що відповідь на відзив подана представником позивача у межах встановленого судом строку з моменту отримання відзиву АТ «СК «ІНГО» від позивача, яка копію відзиву отримала поштою. Представнику позивача копія відзиву не направлялась.

Надаючи оцінку доводам клопотання про продовження строку для подачі відзиву, суд доходить таких висновків. Судом встановлений строк для подачі відповіді на відзив п`ять днів з дня вручення відзиву. Представник позивача вказує, що копія відзиву нею отримана від позивача, після чого у встановлений судом строк була подана відповідь на відзив. Доказів вручення відповідачем копії відзиву представнику позивача в інший час до матеріалів справи не долучено. Таким чином, судом не встановлено, що відповідь на відзив подана 19 грудня 2025 року з пропуском процесуального строку, встановленого судом.

22 грудня 2025 року представник ДП «Чарз-Авто» Донець Д.А. скерував до суду відзив на позовну заяву. Мотивує заперечення проти позовних вимог тим, що Позивачем не надано конкретних доказів заподіяння моральної шкоди, не надано докази відвідування психолога або психіатра в лікарні, консультативні висновки останнього, докази проходження реабілітації та витрат на реабілітаційні заходи, а лише оперує загальними поняттями та увів суд в оману та не правомірно використовує своє положення потерпілої сторони в ДТП.

У тексті позовної заяви зазначається, що орієнтовний розмір судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом цієї справи, становить 40 000 грн. Щодо заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, позивачем не доведено понесення таких витрат, зокрема, й у такому розмірі. На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу заявником не подано описи робіт (наданих послуг).

Просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Чарз-Авто» про стягнення моральної шкоди та стягнення судових витрат - відмовити повністю.

06 січня 2026 року відповідач АТ СК «Інго» скерував до суду додаткові пояснення по справі. Щодо лікаря-експерта судово-медичного оцінювача Волобуєва О.Є. зазначає, що відповідно до наданого відповідачем висновку лікаря-експерта, підтверджена сума понесених витрат склала 6 823,86 грн. Інші кошти не відносяться до витрат, які можуть бути відшкодовані страховиком у разі визнання даного випадку страховим. Щодо спливу терміну дії його посвідчення, відповідно до Наказу МОХ № 1555, Наказу МОЗ № 818 встановлено, що термін дії посвідчень про кваліфікаційну катергорію та сертифікатів лікаря-спеціаліста, який сплив у період дії воєнного стану, продовжується на період дії воєнного стану та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування. Також вказує на те, що ордер представника позивача не підписано ЕЦП.

10 лютого 2026 року адвокат Скіць Е.К. в інтересах позивача скерувала до суду заяву про збільшення позовних вимог. В обґрунтування заяви вказує, що не змінюючи підстав позову та фактичних обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, позивач, з урахуванням отриманого висновку судової психологічної експертизи, вважає за необхідне збільшити розмір майнової вимоги, заявленої до Дочірнього підприємства «Чарз-Авто».

29.12.2025 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про проведення судової експертизи за спеціальністю 14.1 «Психологічні дослідження» для подання до суду у цивільній справі № 712/15395/25 за її позовом до АТ «СК «ІНГО» та ДП «ЧАРЗ-АВТО» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Проведення експертизи було доручено атестованому судовому експерту, який не працює у державних спеціалізованих експертних установах, ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом судового експерта № 231-25 від 05 листопада 2025 року, виданим на підставі рішення Центральної експертнокваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, строк дії якого є безстроковим.

На вирішення судової психологічної експертизи були поставлені питання щодо наявності психотравмуючого впливу ситуації, яка сталася 10.02.2025 року о 15 год. 05 хв. та була наслідком порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, а також щодо спричинення цією подією моральних страждань позивачці і можливого розміру грошової компенсації за завдану моральну шкоду. За результатами проведення експертизи складено Висновок експерта № 1 від 03.02.2026 року, відповідно до якого встановлено, що ситуація, яка мала місце 10.02.2025 року о 15 год. 05 хв., є психотравмуючою для ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та спричинила їй психологічні страждання на моральному рівні, тобто моральну шкоду.

Крім того, у зазначеному висновку експерта визначено, що орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані позивачці психологічні (моральні) страждання становить 27 мінімальних заробітних плат.

Таким чином, висновком судової психологічної експертизи підтверджено не лише сам факт завдання позивачці моральної шкоди внаслідок дорожньотранспортної пригоди, а й обґрунтовано її істотно більший розмір порівняно з тим, який було заявлено у первісній редакції позовної заяви.

Враховуючи положення статті 23 Цивільного кодексу України, відповідно до яких моральна шкода підлягає грошовому відшкодуванню, а розмір такого відшкодування визначається судом з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань потерпілої особи, тривалості негативних наслідків та інших істотних обставин, позивачка вважає за необхідне привести розмір заявленої до стягнення моральної шкоди у відповідність до висновку судової психологічної експертизи. Виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у сумі 8 647 грн, орієнтовний розмір моральної шкоди, визначений експертом, становить 233 469 грн, що відповідає 27 мінімальним заробітним платам.

Крім того, з метою проведення судового експертного дослідження позивачкою були понесені витрати у розмірі 7 633 грн 44 коп. З урахуванням викладеного виникла необхідність у збільшенні позовних вимог у частині відшкодування моральної шкоди з 50 000 грн до 233 469 грн, а також у стягненні витрат на проведення експертного дослідження у розмірі 7 633 грн 44 коп.

Також адвокат Скіць Е.К. скерувала до суду клопотання про поновлення строку для подачі нових доказів. Мотивує тим, що 21.12.2025 року представником відповідача Дочірнього підприємства «ЧарзАвто» було подано відзив на позовну заяву, у якому зокрема, зазначено, що заявлений позивачкою розмір моральної шкоди у сумі 50 000 грн є завищеним, а також вказано на відсутність належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт та обсяг завданої позивачці моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У зв`язку з наведеними запереченнями відповідача та з метою належного доказування обставин, на які посилається позивачка, 29.12.2025 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про проведення судової експертизи за спеціальністю «Психологічні дослідження» для подання її результатів до суду у межах даної справи. Факт звернення позивачки із заявою про проведення судової експертизи саме 29.12.2025 року, реальність та фактичне здійснення судового експертного дослідження, а також сплата його вартості підтверджуються сукупністю належних та допустимих доказів, а саме: копією договору на проведення судової експертизи за спеціальністю «психологічні дослідження» від 29.12.2025 року, копією акту попереднього розрахунку вартості виконання висновку експерта, експертного дослідження від 05.01.2026 року, копією акту здачі-приймання висновку експерта, експертного дослідження, повідомлення про неможливість надання висновку № 1 від 03.02.2026 року, копією заяви про проведення судової експертизи/ експертного дослідження від 29.12.2025 року, копіями фіскального чеку та платіжної інструкції про оплату експертного дослідження; 03.02.2026 року за результатами проведення судової психологічної експертизи було складено Висновок експерта №1 який був переданий позивачці.

Зазначені докази мають істотне значення для правильного та всебічного розгляду справи, оскільки безпосередньо стосуються предмета доказування, а саме факту завдання позивачці моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, визначення її розміру та понесення витрат на експертне дослідження.

У даному випадку подання висновку експерта та доказів понесення витрат на експертне дослідження разом із позовною заявою було об`єктивно неможливим оскільки необхідність у проведенні судової психологічної експертизи виникла після отримання відзиву відповідача від 21.12.2025 року, яким було поставлено під сумнів як сам факт завдання моральної шкоди, так і її розмір. Позивачка без зволікань звернулася із заявою про проведення експертизи, однак строк виготовлення висновку залежав виключно від тривалості проведення експертного дослідження та не перебував під контролем позивачки, у зв`язку з чим висновок експерта був складений лише 03.02.2026 року.

11 травня 2026 року представник відповідача адвокат Донець Д.А. скерував до суду додаткові пояснення у справі.

Обґрунтовує тим, що 09.02.2026 р. Позивачем подано Заяву, сформовану в системі «Електронний суд» про збільшення позовних вимог та долучення нових доказів за результатами проведення психологічної експертизи. ДП «Чарз-Авто» вивчивши дану заяву Позивача не погоджується з позовними вимогами та вважає, що позовні вимоги до ДП «Чарз-Авто» не можуть бути задоволеними, а висновок експерта не може прийматись до уваги з наступних підстав.

«Порядок проведення судово-психіатричної, судово-психологічної та комплексної судової психолого-психіатричної експертиз», затверджений Наказом Міністерства охорони здоров`я України 23 грудня 2025 року № 1935, встановлює строк проведення судово-психологічної експертизи до 5 календарних днів з дати надання замовником всіх матеріалів необхідних для повного дослідження та надання обґрунтованих та об`єктивних висновків. Одначе у Висновку експерта № 1 від 03.02.2026 року зазначено, що психологічне дослідження тривало 120 хвилин. Тому виникає логічне питання чи взагалі можливо за такий короткий проміжок часу зібрати повноцінно первинний анамнез психологічного стану на дату проведення такої експертизи, встановити ті особливості психічної діяльності та такі їх прояви в поведінці особи, які мають юридичне значення та викликають певні правові наслідки.

Основним завданням психологічної експертизи є визначення у підекспертної особи: індивідуально-психологічних особливостей, рис характеру, провідних якостей особистості; мотивотвірних чинників психічного життя і поведінки; емоційних реакцій та станів; закономірностей перебігу психічних процесів, рівня їхнього розвитку та індивідуальних її властивостей. Щодо рекомендацій встановлення розміру компенсації моральної шкоди висновки психолога носять імовірний характер та є науковою рекомендацією для визначення можливого розміру компенсації моральної шкоди судом. Однак визначати грошовий розмір компенсації моральних страждань у статусі судової експертизи психолог не має права. Це питання належить до компетенції суду, який оцінює висновки експертизи разом з іншими доказами.

Щодо Методики психологічного дослідження за №14.1.75, серед багатьох існуючих методик визначення розміру моральної шкоди є Методика психологічного дослідження у справах щодо заподіяння моральних страждань особі та відшкодування моральної шкоди (далі Методика), яка є «атестованою» та яку наполегливо рекомендують використовувати як психологам, так і судовим експертам при розрахунку шкоди. Означена методика 18 січня 2019 року внесена в Реєстр судових методик за №14.1.75 та схвалена Науковометодологічною радою з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України, рекомендована до впровадження рішенням Вченої ради Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С.Бокаріуса (протокол №1 від 11 січня 2019 року). Основою вказаної 14.1.75 є «модифікована» (за словами авторів) Методика встановлення заподіяння моральної шкоди та метод оцінки розміру компенсації спричинених страждань ОСОБА_5 з його формулою. Разом з тим, 29 січня 2016 року рішенням Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України методика О.М.Ерделевського була виключена з Реєстру методик проведення судових експертиз,затверджених наказом Міністерства юстиції України. Тому, стає зрозуміло, що розмір моральної шкоди визначенийза вищевказаною методикою є недопустимим (на це вказують численні постанови Верховного Суду).

Однак, вказана Методика разом із формулою О.М.Ерделевського в її «доповненому» варіанті, увійшла у значне протиріччя з чинним законодавством України і більше відповідає нормам права РФ та інших країн, ніж України з огляду на наступне: 1) використання всіх методів психологічного дослідження, зазначених в Методиці припинено, як наслідок Методика теж не може використовуватись; 2) в Методиці використано терміни «психічні страждання» та «презюмована моральна шкода», яких не містить законодавство України; 3) Методика не несе в собі конкретики та точності визначення; 4) в Методиці представлена «модифікована» таблиця та формула, які тотожна формулі О.М.Ерделевського; 5) в Методику входять питання, які належать до виключної компетенції органів досудового розслідування, суду: визначення протиправності поведінки як потерпілого, так і заподіювача шкоди; 6) Методика повністю суперечить ст.124 Конституції України. якою передбачено, що делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається! 7) в 14.1.75 запропоновано надавати: п`ять варіантів ймовірних висновків…; 8) авторами Методики не надано порядок розрахунку коефіцієнтів «і» та «с», для яких представлено лише описові діапазони значень; 9) Методика не є судовою методикою, а лише дослідженням, враховуючи той факт, що Інструкцією № 53/5 вилучено поняття «висновок експертного дослідження»; 10) в Методиці фактично ототожнені цивільне правопорушення та кримінальний злочин, що є неприпустимим; 12) В Методиці застосовується виключно розмір мінімальної заробітної плати. Законом № 1774-VIII зазначено, що мінімальна зарплата після набрання чинності цим законом не застосовується як розрахункова величина. Детальний аналіз Методики 14.1.75 1. Пункт 8.3 Методики містить посилання на методи дослідження відповідно їх реєстраційних кодів в Реєстрі методик проведення судових експертиз. Разом з тим, рішенням Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України 28 січня 2021 року прийнято рішення про припинення застосування ВСІХ психологічних методик, зазначених у Методиці.

Згідно п. 1.4. Інструкції про призначення, проведення судових експертиз та експертних досліджень й Науково- методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз. Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, методів дослідження) належить до компетенції експерта. Але…внаслідок припинення застосування психологічних методик експерту-психологу тепер обирати немає з чого. Адже застосування в практиці всіх методів в тому числі психологічного дослідження Міністерством юстиції України припинено. Залишається єдиний вихід залучати фахівця у галузі психології практичного психолога, який має право використовувати будь-які психологічні методики без обмежень у повному обсязі. Станом на сьогоднішній день Методика психологічного дослідження у справах щодо заподіяння моральних страждань особі та відшкодування моральної шкоди, не може використовуватися судовими експертами внаслідок припинення застосування методів дослідження у вигляді методик, які мали застосовуватися у Методиці як спеціальні методи дослідження.

У Методиці використано термін «психічні страждання». Це термін, якого не містить законодавство України. Разом з тим, зазначений термін міститься в КК РФ та США. Саме тому, на думку відповідача, некоректно використовувати в методиці або формулі розрахунку таку термінологію. Така сама ситуація з зазначеною в Методиці «презюмованою моральною шкодою». Чинне законодавство України, на відміну від законодавства РФ, не містить поняття «презюмована моральна шкода». Справа в тому, що не жодна психотравмуюча ситуація апріорі завдає моральних страждань певній особі, оскільки в силу своєї значущості або індивідуальних особливостей особистості людина або просто не помітить, що щось сталося або дуже швидко про це забуде, або отримає сильний стрес (та / або постстресовий розлад). Існує дуже багато факторів, які необхідно оцінити, щоб дізнатися про адекватний мінімум моральної шкоди для кожного окремо взятого піддослідного.

Звертаючись до поняття юридичної презумпції стає зрозумілим, семантика самого поняття. Правова (юридична) презумпція це передбачене законом правило (нетиповий нормативний припис), за яким на підставі встановлення певного факту чи фактичного складу виключається необхідність доказування та вважається таким, що існує інший факт (фактичний склад). Поняття презумпції моральної шкоди суперечать одному з принципів цивільного процесу, оскільки позивач має доводити обґрунтованість заявлених позовних вимог. Крім цього, метою законодавства в сфері цивільного процесу є забезпечення справедливого вирішення справи судом. Адже право на компенсацію моральної шкоди виникає не автоматично при вчиненні заподіювачем шкоди будьяких неправомірних діянь, а за умови доведення потерпілим, в чому саме полягають моральні страждання і які втрати немайнового характеру вони спричинили. Оскільки презумпція наявності моральної шкоди не передбачена чинним законодавством України, то наявність моральної шкоди не визнана прямим наслідком кожної протиправної поведінки. Адже, така презумпція має визначатися лише законом. Відтак, діє ст. 81 ЦПК України про загальний розподіл тягаря доказування. Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди за нормами чинного законодавства не є матеріальною гарантією, оскільки жоден закон не встановлює імперативний обов`язок компенсації. Зазначене право на відшкодування це процесуальна можливість довести наявність шкоди, визначити її розмір та отримати через судовий розгляд цього питання відповідну компенсацію. Разом з тим, ВС в постанові № 818/607/17 зробив такий висновок: «Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави прав людини, можуть свідчить про заподіяння моральної шкоди». ЕСПЛ встановлює презумпцію заподіяння державою моральної шкоди стягувачу при надмірно тривалому невиконанні рішення суду без обов`язкового встановлення складу цивільного правопорушення (ВГСУ у справі № 903/486/16 від 15 лютого 2017р.).

В Методиці зазначено, що «висновок психологічного дослідження за цією Методикою має орієнтовний (ймовірний) характер». Це означає, що означена Методика не несе в собі конкретики і точності визначення. Разом з тим, суд не може спиратися на припущення! Припущення ніщо інше як судження, для якого не було знайдено доказу. Саме тому Методика і не може мати ймовірний характер.

Висновки експерта-психолога (у відповідності до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Наказ Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5), можуть бути: категоричними (позитивними або негативними), ймовірними та такими, що вказують на неможливість розв`язання питання. Якщо експерт дає ймовірний висновок або висновок про неможливість вирішення питання, то в дослідницькій частині він зобов`язаний викласти причини, з яких не виявилося можливим вирішити питання в категоричній формі або довелося відмовитися від розв`язання питання. Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об`єктивності і повноти дослідження. На експерта у процесі експертизи в кримінальному процесі покладаються обов`язки: використовувати всі наявні в його розпорядженні науково-технічні методи, засоби і свої знання для правильного і науково-обґрунтованого розв`язання поставлених перед ним питань, отримання достовірних висновків; провести повне і всебічне дослідження, дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок; на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора, судді дати роз`яснення щодо даного ним висновку. Встановлюючи наявність або відсутність фактів заподіяння моральної шкоди та розміру відшкодування, суд враховує і вказує на те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (п 11. Постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»). Цивільне процесуальне законодавство України занормувало, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК). Так само, відповідно до ст. 104 ГПК та ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами. Проте, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України). Суд позбавлений права збирання доказів за власною ініціативою, оскільки обов`язок доказування покладається на сторони. Доказування є юридичним обов`язком сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доведення підстав позову покладається на позивача. Наведені положення є найважливішою складовою принципу змагальності.

Отже, розмір відшкодування моральної шкоди входить до предмета доказування. Оскільки випадки та обставини, за яких може бути заподіяна моральна шкода, можуть бути різними, законодавець допускає відшкодування такої шкоди грішми, майном або в інший спосіб (ст. 23 ЦК України). Відтак, означена Методика мала б розроблятися і впроваджуватися з метою чіткого обґрунтування й унеможливлення припущень як Сторін по справі, так і суду щодо заподіяння особі моральної шкоди (страждань) й конкретного розміру відшкодування, який би не припускав безпідставне збагачення потерпілого. Про останнє наголошує й ВП/ВС у справі № 752/17832/14 ц від 15 грудня 2020 року: «Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення». В розпорядженні суду мають бути однозначні письмові докази розміру відшкодування для прийняття вмотивованого рішення по справі, дотримання принципів змагальності Сторін та диспозитивності судочинства. Саме для цього й необхідно чітке і однозначне обґрунтування розміру відшкодування.

В Методиці представлена дещо «удосконалена й модифікована» таблиця А.1 фактично повністю переписана з методики ОСОБА_5 із зазначенням в формулі розрахунку протиправних діянь які «встановлюються органом досудового розслідування, слідчим суддею, судом». Якщо мова йде про адаптацію (удосконалення) методики ОСОБА_5 (за текстом «використання «модифікованої» та «відкоригованої» формули»), то дії авторів так само вступають у протиріччя із Законом України «Про авторські та суміжні права». Адже, за даними бюлетеню №53 «Авторське та суміжне право», виданому Державним підприємством «Український інститут інтелектуальної власності», 19 квітня 2019 року за № 87905 було зареєстровано авторське право на літературний письмовий твір наукового характеру за авторами: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 . Назва твору: «Науковий твір «Методика визначення розміру моральної (немайнової) шкоди, що підлягає відшкодуванню». Тобто, авторське право на свою формулу ОСОБА_5 зареєстрував в нашій Державі. При цьому методика №14.1.75, яка містить його формулу (із зазначенням іншого авторства) зареєстрована Міністерством юстиції Україні та внесена до реєстру судових методик… З цього можна зробити висновок про…недопустимість доказів (висновку експерта / судово-психологічної експертизи), який зроблено за методикою 14.1.75, яка (внаслідок використання формули іншого автора ОСОБА_5 ), на нашу думку, по своїй суті є плагіатом (якщо дозвіл ОСОБА_10 на удосконалення/ модифікацію методики є відсутнім), який порушує Закон України «Про авторські та суміжні права» і до якого може бути застосована судом доктрина «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree). Отже, такий доказ не може бути прийнятий судом як допустимий та врахований при вирішенні справи по суті. В іншому випадку (при наявності дозволу ОСОБА_10 зазначена Методика не є плагіатом). Згідно ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Аналогічні статті містить й ЦПК України. У зв`язку із змістом таблиці А.1 також виникає логічне запитання: якщо протиправні діяння встановлюються судом або органами досудового розслідування, тоді на яких правових підставах судовий експерт може надавати грошовий еквівалент тому чи іншому протиправному діянню, протиправність якого ще не встановлено судом (апелюємо до логіки означеної Методики). При вирішенні питання відшкодування моральної шкоди, варто говорити про психотравмуючу подію, її вплив (або його відсутність) на особу, моральні страждання та грошовий еквівалент розміру відшкодування/компенсації за їх заподіяння (наслідки), а не еквівалент протиправних діянь та розмір компенсації презюмованої моральної шкоди. Судовий експерт-психолог так само, як і фахівець у галузі психології не може виходити за межі своїх професійних повноважень. У відповідності до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз й експертних досліджень і Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень від 08 жовтня 1998 року № 53/5 із змінами, судовому експерту забороняється: вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта, а також для з`ясування питань права і надавати оцінку законності проведення процедур, регламентованих нормативноправовими актами. Судовий експерт не має права: замінювати собою органи досудового розслідування, суд; визначати ступінь вини заподіювача шкоди або потерпілого; встановлювати грошовий еквівалент протиправності діяння заподіювача шкоди та / або потерпілого / позивача. Доктрина «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України». Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.

Правопорушення в Методиці прив`язані до низки протиправних дій, яким надано вираз у грошових еквівалентах для середньо статистичної людини. Ми не можемо погодитись з авторами методики виходячи з наступного. Спільне заподіяння моральної (немайнової) шкоди може бути результатом неузгоджених спільних дій, вчинених без наміру, а іноді навіть і без провини заподіювачів цієї шкоди.

Моральна шкода виникає внаслідок впливу не протиправного діяння, а психотравмуючої ситуації для потерпілого / позивача. Тобто, психотравмуюча ситуація для піддослідного може виникнути, а може й ні, та є похідною від протиправної поведінки. Питання протиправності поведінки вирішують органи досудового розслідування й суду. Відтак, вказані питання не можуть входити у формулу розрахунку моральної шкоди. У кожної особистості існує суб`єктивна реакція на психотравмуючу подію, яку треба досліджувати індивідуально. Ось чому використання поняття «середньостатистичної людини» є неприпустимим. В іншому випадку немає сенсу говорити про будь-яку методику визначення та розрахунку моральної шкоди, оскільки вона буде мати ймовірний характер. Передбачення всього переліку психотравмуючих подій вбачається неможливим. В кожній індивідуальній ситуації при врахуванні обставин справи та індивідуальних особливостей потерпілого буде своя індивідуальна психотравмуюча подія, її суб`єктивне сприйняття. Крім того, людина отримує стан дії стресу лише внаслідок власних індивідуальних особливостей і наявності психотравмуючої події. В цьому випадку ступінь вини заподіювача шкоди жодним чином не корелює з рівнем моральних страждань потерпілого. Таким чином, користування таблицею А.1 Методики, в якій вказано види протиправних діянь (питання по яким вирішує суд) та грошовий еквівалент компенсації моральної шкоди представляється ймовірним припущенням, на яке не може покладатися суд, а використання Методики в такому вигляді є більше ніж некоректним.

У «вдосконаленій формулі» коефіцієнт fv перефразовано, а по своїй суті (за змістом) він віддзеркалює ступінь вини заподіювача шкоди так само, як в формулі ОСОБА_5 . Разом з тим, право на компенсацію моральної шкоди виникає не автоматично при вчиненні заподіювачем шкоди будь-яких неправомірних діянь, а за умови доведення потерпілим, в чому саме полягають моральні страждання та які втрати немайнового характеру вони спричинили. В своїй методиці ОСОБА_5 вводить показник «fv» (від англ. fault «провина», violator «те, що заподіяло шкоду») ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, 0 ? fv ? 1; автор рекомендує для простої необережності приймати значення fv = 0,25, для грубої необережності fv = 0,5, для непрямого наміру fv = 0,75, і для прямого наміру відповідно fv = 1,0. У авторів Методики вбачається та сама суть з більш розгалуженою та розписаною іншими словами шкалою оцінки 0 ? fv ? 1 і називається вже «коефіцієнт ступеня ініціативи (впливу, воєвиявлення) та характеру діяльності спричинювача шкоди у виникненні та динаміці ситуації, що досліджується за справою». Таким самим чином можна перефразувати будьякий вислів, надаючи йому видимої більшої наукової вагомості та завуальовуючи його первинний зміст. Об`єктом дослідження є потерпілий, а не заподіювач шкоди. Рівень вини заподіювача шкоди або «ступінь його ініціативи (впливу)…» жодним чином не може вплинути на глибину та інтенсивність моральних страждань потерпілого.

Складова формули Методики так само, як і формула ОСОБА_11 містить коефіцієнт «fs». В його формулі зазначений показник називається так само, як і в Методиці від англ. fault «провина», survivor «потерпілий») ступінь вини постраждалого. ОСОБА_5 не встановлено чіткої градації чисельних показників даного коефіцієнту залежно від ступеня провини. Авторами Методики була розроблена власна класифікація фактичної винності потерпілого, або, як вказано в Методиці «коефіцієнт ступеня ініціативи (впливу, воєвиявлення) та характеру діяльності позивача (потерпілого) у виникненні та динаміці ситуації, що досліджується за справою». За своєю суттю є одним й тим самим і поняттям вини потерпілого. Вбачається цілком справедливим і логічним, що за нормами ч. ч.14 ст. 1193 ЦК України, шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу не відшкодовується (але це питання вирішує виключно суд, і аж ніяк не судовий експерт-психолог). Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою ст. 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання. Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину. Із норм ст. 1193 ЦК України видно, що встановлення вини потерпілого так само, як і заподіювача шкоди та його майнового стану, є виключною компетенцією суду (встановлення та дослідження судом обставин справи та винесення вмотивованого рішення). Саме тому означені величини не можуть входити до формули розрахунку моральної шкоди, яка використовується у висновку судовопсихологічної експертизи та/або висновку практичного психолога. У протилежному випадку такі дії експерта психолога та/або фахівця у галузі психології, практичного психолога будуть виходити за межі професійних повноважень та порушувати ЗУ «Про судову експертизу». З урахуванням вище вказаного, в Методиці запропоновано надавати: п`ять варіантів ймовірних висновків щодо орієнтовного розміру компенсації моральних страждань потерпілому/позивачу в тому разі, коли протиправності дій/бездіяльності заподіювача шкоди не надано остаточної правової оцінки. А далі на вибір суду… Разом з тим, у розділі 9.3 Методики зазначено, що за результатами комплексного оцінювання піддослідного формуються категорично позитивні, категорично негативні та ймовірні висновки. Тобто… психолог-експерт, застосовуючи вказану Методику, бере на себе повноваження і відповідальність надавати хоч і ймовірну, але проміжну правову оцінку як діям заподіювача шкоди та/або бездіяльності останнього, так і діям потерпілого. Такий підхід є неприпустимим. Правова оцінка є виключною прерогативою суду так само, як і визначення суті понять коефіцієнтів «fv» і «fs», які в формулі розміру розрахунку моральної шкоди є недоречними, й такими, що виводять фахівця в області психології, судового експерта за межі професійних повноважень!

В означеній Методиці так само, як і у ОСОБА_10 не надано порядок розрахунку коефіцієнтів «і» та «с», для яких представлено лише описові діапазони значень. Та, як зазначалося вище, суд не може покладатися на припущення.

Вказана Методика є виключно «методикою психологічного дослідження», а не «судово-психологічної експертизи». Проте, за нормами Інструкції № 53/5, вилучено поняття «висновок експертного дослідження» та, наразі, залишено лише поняття «висновок експерта». Таким чином, Методика 14.1.75 не є методикою, призначеною для судово-психологічної експертизи щодо визначення наявності /відсутності моральних страждань та визначенні розміру відшкодування.

Застосовуючи як фундамент при визначенні розміру моральної шкоди кримінальні санкції за скоєння злочинів, автори Методики фактично ототожнюють цивільне правопорушення та кримінальний злочин, що є недопустимим у зв`язку з їх різним характером (суспільна небезпечність та суспільна шкідливість змішуються). Виходячи з вищевикладеного Висновок експерта Гойдало Світланою Анатоліївно (свідоцтво судового експерта № 231-25 від 05 листопада 2025 року) з використанням Методики психологічного дослідження за №14.1.75. не може братись судом до уваги та є неналежним доказом у справі.

Просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Чарз-Авто» про стягнення моральної шкоди та стягнення судових витрат - відмовити повністю.

28 травня 2026 року представник позивача скерував до суду клопотання про долучення доказів. З метою спростування зазначених доводів представником позивача адвокатом СкіцьЕ.К. було направлено адвокатський запит судовому експерту-психологу Гойдало Світлані Анатоліївні щодо проведеного психологічного дослідження, застосування Методики психологічного дослідження №14.1.75, використаних методів дослідження та меж компетенції судового експерта-психолога. У відповідь на адвокатський запит від 18 травня 2026 року судовим експертом-психологом Гойдало Світланою Анатоліївною було надано письмову відповідь від 25 травня 2026 року, в якій надано детальні аргументи щодо спростування доводів відповідача. А тому, просить відповідь психолога від 25.05.2026 долучити до матеріалів справи. Також зазначає, що Доводи, викладені представником відповідача у додаткових поясненнях від 11.05.2026 року, є необґрунтованими та не спростовують належність, допустимість і доказову силу Висновку експерта №1 від 03.02.2026 року.

Фактично представник відповідача, не будучи фахівцем у галузі психології чи судової експертизи, здійснює власне суб?єктивне тлумачення спеціальних психологічних знань, методик та професійних категорій, використаних під час проведення судово-психологічного дослідження.

Стверджуючи про неналежність, недопустимість наданого позивачем доказу, відповідачем не подано жодного альтернативного експертного висновку чи висновку спеціаліста у галузі психології; не заявлено жодних клопотань до суду щодо отримання альтернативних доказів на підтвердження позиції відповідача. Таким чином, доводи відповідача фактично зводяться виключно до незгоди із висновками проведеного експертного дослідження.

Доводи представника відповідача про те, що Висновок експерта №1 від 03.02.2026 року нібито є неналежним доказом у зв?язку з його ймовірним характером, є безпідставними та свідчать про неправильне розуміння предмета судово-психологічного дослідження.

Як вбачається із письмової відповіді судового експерта-психолога ОСОБА_4 від 25.05.2026 року, у справах щодо компенсації моральної шкоди визначений експертом грошовий еквівалент моральних страждань завжди має орієнтовний характер, оскільки остаточне визначення розміру компенсації моральної шкоди належить виключно до компетенції суду.

Таким чином, зазначення у висновку експерта орієнтовного психологічного еквіваленту моральних страждань не свідчить про недопустимість чи неналежність висновку експерта, а навпаки відповідає межам компетенції судового експерта-психолога та природі такого виду досліджень.

Доводи представника відповідача про те, що судовий експерт-психолог нібито вийшов за межі спеціальних знань та фактично здійснив правову оцінку обставин справи, є безпідставними та спростовуються як самим Висновком експерта №1 від 03.02.2026 року, так і письмовою відповіддю експерта ОСОБА_4 від 25.05.2026 року. Як прямо зазначено експертом у відповіді на адвокатський запит, предметом проведеного судово-психологічного дослідження були виключно: психологічний стан позивача; характер моральних страждань;

??емоційні переживання позивача; психологічні наслідки події для позивача.

При цьому експертом. не здійснювалось: встановлення вини особи; встановлення протиправності дій учасників події; правова оцінка поведінки учасників справи; вирішення питань права, віднесених до виключної компетенції суду.

Доводи представника відповідача щодо нібито неправомірності використання експертом коефіцієнтів, формул та таблиць під час проведення психологічного дослідження є безпідставними. Як вбачається із письмової відповіді судового експерта-психолога Гойдало С.А. від 25.05.2026 року, визначення орієнтовного психологічного еквіваленту моральних страждань здійснювалось експертом відповідно до Методики психологічного дослідження №14.1.75, яка є офіційно зареєстрованою та чинною методикою проведення судово-психологічних досліджень.

При цьому експерт не здійснював довільного або самостійного визначення формул, коефіцієнтів чи розрахункових величин, а застосовував механізми та підходи, прямо передбачені вказаною Методикою. Зокрема, як зазначено експертом у відповіді на адвокатський запит, показник презюмованої моральної шкоди (d) відповідно до Методики №14.1.75 визначається саме із використанням мінімальної заробітної плати. Таким чином, твердження відповідача фактично зводяться не до критики дій конкретного експерта, а до незгоди із самою офіційно зареєстрованою Методикою психологічного дослідження №14.1.75, включеною до Реєстру методик проведення судових експертиз Міністерства юстиції України. Окрім цього, в твердження представника відповідача про нібито

необґрунтованість проведеного дослідження у зв?язку із тривалістю психологічного обстеження є такими, що спростовуються матеріалами справи.

Так, у Висновку експерта №1 від 03.02.2026 року зазначено, що тривалість безпосереднього психологічного обстеження позивача становила 120 хвилин. Водночас вказана тривалість стосується саме безпосереднього проведення тестування та психологічного обстеження особи. Натомість загальний час проведення всього експертного дослідження, включаючи вивчення матеріалів справи; аналіз медичної документації; дослідження результатів тестування; формування висновків; складання письмового висновку експерта, - становив 18 годин, що підтверджується Актом здачі-приймання висновку експерта від 03.02.2026 року.

Доводи представника відповідача про те, що використані у Висновку експерта

№1 від 03.02.2026 року поняття «психічні страждання», «моральні страждання», «емоційні переживання», «психотравмуюча ситуація» чи «презюмована моральна шкода» нібито не передбачені чинним законодавством, не свідчать про недопустимість або неналежність проведеного судово-психологічного дослідження.

Як вбачається із письмової відповіді судового експерта-психолога ОСОБА_4 від 25.05.2026 року, вказані поняття є професійними психологічними категоріями, які використовуються у сфері психології та судово-психологічних досліджень. При цьому предметом проведеного дослідження були саме психологічний стан позивача, характер моральних страждань та психологічні наслідки події для позивача, що об?єктивно передбачає використання відповідної професійної психологічної термінології.

Сам по собі факт відсутності окремих психологічних категорій у тексті нормативно-правових актів не свідчить про неможливість їх використання судовим експертом-психологом під час проведення спеціального психологічного дослідження. Водночас представником відповідача не надано жодного належного доказу на підтвердження того, що використання зазначених психологічних категорій суперечить чинним методикам проведення судово-психологічних досліджень або виходить за межі компетенції судового експерта-психолога.

Висновок експерта №1 від 03.02.2026 року складений атестованим судовим експертом-психологом ОСОБА_4 у межах наданих законом повноважень та із використанням чинних методик проведення судово-психологічних досліджень. Під час проведення дослідження експертом використано комплекс психологічних, експериментально-психологічних та загальнонаукових методів дослідження, а також офіційно зареєстровану Методику психологічного дослідження №14.1.75, включену до Реєстру методик проведення судових експертиз Міністерства юстиції України.

Доводи представника відповідача фактично зводяться до вимоги математично точного, безумовного та об?єктивно вимірюваного визначення моральної шкоди, що суперечить самій правовій природі такого виду шкоди. Верховний Суд неодноразово надавав розвяснення про те, що моральна шкода може бути визначена лише в імовірному грошовому виразі, оскільки незважаючи на її сутність, неможливо відшкодувати у повному обсязі через відсутність точних критеріїв майнового виразу душевного болю, а тому будь-який розмір компенсації моральної шкоди має умовний вираз.

Таким чином, доводи представника відповідача, викладені у додаткових поясненнях від 11.05.2026 року, є необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами і зводяться виключно до суб?єктивної незгоди із результатами проведеного судово-психологічного дослідження.

Натомість наявні у справі докази, у тому числі Висновок експерта №1 від 03.02.2026 року та письмова відповідь судового експерта-психолога Гойдало С.А. від 25.05.2026 року, підтверджують належність, допустимість та наукову обґрунтованість проведеного судово-психологічного дослідження.

Підстав для неврахування або визнання недопустимим Висновку експерта №1

від 03.02.2026 року матеріали справи не містять. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Таким чином відповідь експерта-психолога Гойдало Світлани Анатоліївни на адвокатський запит є письмовим доказом, який стосується предмета доказування у справі, спростовує доводи відповідача та має бути долучений до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача, а також позивач в ході судового розгляду просили задоволити позов у повному обсязі з підстав, викладених у заявах по суті справи та наданих поясненнях.

Представники відповідача просили відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у заявах по суті та поясненнях в ході судового розгляду.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року 1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Суд дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників, доходить таких висновків.

Хід розгляду справи, заяви, клопотання, процесуальні дії

12 листопада 2025 року суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

05 березня 2026 року суд задоволив клопотання відповідача про витребування доказів.

14 квітня 2026 року суд вирішив питання про залучення до участі в справі третьої особи.

15.07.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав його ухвалення і проголошення до 20.07.2026.

20 липня 2026 року суд поновив судовий розгляд з поверненням до стадії підготовчого засідання.

21 серпня 2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

27 серпня 2026 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

2. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 10.02.2025 року о 15:05 год. у місті Черкаси по вул. Чорновола, 227 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю маршрутного автобусу ATAMAN А-092Н6, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та пасажира транспортного засобу ОСОБА_1 .

Постановою Придніпровського районного суду м.Черкаси від від 04.03.2025 року у справі № 711/1345/25, ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Судом встановлено, що під час керування транспортним засобом 10.02.2025 року о 15:05 год. у місті Черкаси ОСОБА_2 не обрав безпечної швидкості руху і здійснив різке гальмування, що призвело до падіння пасажира ОСОБА_1 , чим порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху України (постанова а.с.39 т.1).

Згідно з укладеним між ТОВ «КИЙТРАНС-2005» та ДП «ЧАРЗ-АВТО» договором оренди транспортних засобів 2/01 від 02 січня 2025 року, транспортний засіб марки «ATAMAN A-092Н6», державний номерний знак НОМЕР_1 , було передано у тимчасове користування ДП «ЧАРЗ-АВТО». Пунктом 7.1.10 розділу 7 вказаного договору передбачено, що: «Орендар зобов`язаний відшкодувати шкоду, завдану іншій особі у зв`язку з використанням майна, що орендується». (а.с. 14-16 т.1).

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки «ATAMAN A-092Н6», державний номерний знак НОМЕР_1 була застрахована АТ «СК «ІНГО» відповідно до полісу № 224989444 строком дії з 11.12.2024р. по 10.06.2025р., страхова сума за шкоду, заподіяну здоров`ю 320 000 грн., за шкоду, заподіяну майну 160 000 грн. Франшиза 0 грн. (а.с.64 т.1)

Згідно з карткою виклику ШМД (форма ф.109/0) №369 від 10.02.2025 о 14 год.59 хв. мав місце виклик ШМД до громадянки ОСОБА_1 за адресою: м. Черкаси, вул. В?ячеслава Чорновола (зупинка Анатолія Лупиноса маршрутка № 31 в сторону центра). В графі карти «Привід до виклику» вказано: «Травма голови без масивної кровотечі, що супроводжується порушенням загального стану». При здійсненні дзвінка на гарячу лінію «103» для виклику бригади ШМД особою, яка здійснювала виклик ШМД було зазначено «Жінка впала в маршрутці № 31, розбита голова, кровотеча». Згідно з картою виїзду ШМД (форма 110/0) №10022025-369 від 10.02.2025 року, було надано екстрену медичну допомогу ОСОБА_1 . В графі карти «Попередній діагноз» вказано «ЗЧМТ, СТМ, рвана рана м?яких тканин тім?яної ділянки голови. Забій лівого плечового суглоба». За результатами огляду, пацієнта було госпіталізовано до приймального відділення КНП «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги». В графі карти «Виїзд на госпіталізацію (інше)» вказано « 15 год. 03 хв.». Вказані відомості наявні у відповіді КНП «ОЦЕМД та МК Черкаської обласної ради» від 17.04.2025 р. на адвокатський запит адвоката Скіця С.М. (а.с. 8 т.1).

10.02.2025р. о 16 год. 05 хв. черговий травматолог міської лікарні встановив діагноз ЗЧМТ. Садно височної поверхні голови. Забій м`яких тканин голови і плеча. Медичні рекоменданції містять МРТ через 1 місяць при збереженні симптоматики. Черговим нейрохірургом встановлений діагноз: ЗЧМТ. СГМ з легким клінічним перебігом. (а.с.37 т.1)

Відповідно до огляду лікаря-невролога 11.02.2025р. позивачу був встановлений діагноз: Гостра ЗЧМТ, струс головного мозку (10.02.2025), забійна рана тім`яної ділянки ліворуч, нефалгічний синдром, церебростенічний синдром. Медичні призначення: гофен, вазавітал, венолія. Видане направлення на МРТ головного мозку. Медичний висновок про тимчасову непрацездатність оформлений на період з 11.02.2025р. по 21.02.2025р. (а.с.18,27,33,38 т.1).

Відповідно до квитанції № 127275 від 11.02.2025р. позивачем оплачені на суму 1314,00 грн послуги хімчистки светру, куртки від забруднень від плям крові. ( а.с.31 т.1)

Відповідно до огляду невролога 21.02.2025р. позивачу був встановлений діагноз: Гостра ЗЧМТ, струс головного мозку (10.02.2025), забійна рана тім`яної ділянки ліворуч, нефалгічний синдром, церебростенічний синдром. Медичні призначення: гофен, вазавітал, венолія. стресенол,медогістин, нейроцітин, каптопрес. Видане направлення на МРТ лівого плечового суглобу. Медичний висновок про тимчасову непрацездатність продовжений по 28.02.2025р. Працездатна з 01.03.2025р. (а.с.28-29 т.1)

Відповідно до висновку МРТ головного мозку від 15.02.2026р., у позивача встановлені зміни м`яких тканин на рівні тім`яної кістки зліва посттравматичного характеру, даних про наявність гострої травми, крововиливів зі сторони внутрішньочерепних структур не відмічається. ( а.с.35 т.1)

Відповідно до висновку МРТ плечового суглобу від 25.03.2026р. у позивача встановлені ознаки остеартриту, ймовірно, посттравматичного генезу. ( а.с.36 т.1)

Відповідно до огляду травматолога 06.05.2025р. основним діагнозом вказаний: розтягнення та перенапруження частин плечового поясу. Медичні призначення ультразвук з бішофітом, колаген. (а.с.30 т.1)

Відповідно до наданих до суду квитанцій про сплату витрат на лікування позивачем стверджується по розмір витрат на лікування внаслідке ДТП на суму 10 773,74 грн. З вказаних квитанцій вбачається придбання позивачем таких медичних товарів та послуг: хлоргексидин 14,80 грн, бинт 19,00 грн, венолія 424,00 грн, 2,00 грн бахіли, вазавітал 421,80 грн; септил 77,90 грн, МРТ 2000 грн, вата 26,80 грн, мелбек 221,62 грн, тіонекс 449,50 грн, мелбек 213,39 грн, МРТ 2100 грн, каптопрес 94,00 грн, медогістин 404,33 грн, нейроцетин 889,00 грн, 444,00 грн, бішофіт 1142 грн., інші неідентифіковані товари та послуги (а.с. 19-25 т. 1).

Відповідно до Медико-економічного висновку лікар- експерт ОСОБА_3 визначив підтвердженою суму витрат на лікування 6823,86 грн. ( а.с. 67,68 т.1)

Відповідно до довідки Черкаської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 18 ім.В.Чорновола № 353 від 25.04.2026р. лікарняний №15758733-2029711223-1 за період з 11.02.2025р по 28.02.2025р. виплачений у сумі 13 466,87 грн. Розрахунок середньоденної заробітної плати проведений відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове соціальне страхування» від 23.09.1999р. №1105 та Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов?язковим державним соціальним страхуванням, який затверджено по постанові КМУ від 26.09.2001р. №1266 і складає 748,16 грн. Заробітна плата за період з 01.02.2024 р. по 31.03.2025 р. склала 317 464, 19 грн. (а.с. 11 -13, 40 т.1).

21 лютого 2025 року позивач звернулась до АТ «СК «ІНГО» з повідомленям № 7953004 про дорожньо-транспортну пригоду та надала пояснювальну записку, відповідно до якої вказала, що зайшла до маршрутного таксі, розрахувалась за проїзд і направилась по салону у напрямку до вільного місця. Водій різко загальмував. Саме в цей момент пасажир сідала на місце. В момент, коли позивач збиралась присісти, водій різко загальмував, із задніх сидінь автосалону позивач опинилась біля передніх дверей. Травмувала голову, ліве плече. На місце події пасажири викликали карету швидкої медичної допомоги. Представник превізника надав 3 000грн. (а.с. 65 т. 1).

15 квітня 2025 року позивач звернулась до АТ СК ІНГО із заявою про компенсацію шкоди, заподіяної здоров`ю потерпілої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за полісом ОСЦПВВНТЗ 224989444, а саме майнову шкоду 1300 грн. (витрати на хімчистку одягу), 9312,59 грн. витрати на лікування, не отримані доходи за період тимчасової непрацездатності 10 773,74грн., моральну шкоду 465,63 грн. (а.с.70-71 т.1).

08 травня 2025 року у відповідь на вищевказану заяву АТ СК ІНГО зазначило, що, оскільки в постанові Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.03.2025 року відсутня інформація щодо тілесних ушкоджень, отриманих унаслідок ДТП, надання невідкладної медичної допомоги, направлення на лікування тощо, АТ СК ІНГО не має правових підстав для виплати страхового відшкодування за шкоду, завдану здоров`ю, оскільки страховик не може переконатися, що тілесні ушкодження були спричинені саме внаслідок цієї зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, а тому немає підстав для виплати страхового відшкодування. (а.с. 9 т.1).

15 липня 2025 року ДП «Чарз-Авто» надано позивачу відповідь, в якій зазначається, що станом на дату (10.02.2025 року), коли відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Атаман» державний номерний знак « НОМЕР_2 » між ДП «Чарз-Авто» та ПрАТ СК «ПЗУ Україна» був діючим договір обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким ліміт відповідальності становить за шкоду, заподіяну майну 160 000 грн. і за шкоду, заподіяну життю і здоров?ю 320 000 грн. Отже, в межах даного договору страхування за завдану шкоду відповідальним є страховик. Також вказано, що ОСОБА_1 10.02.2025 року отримувала від представника ДП «Чарз-Авто» компенсацію за матеріальні збитки завдані їй в наслідок ДТП. Враховуючи вищевикладене, у ДП «Чарз-Авто» відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача. (а.с. 26 т. 1).

29.12.2025 року позивачем укладений договір про проведення судової експертизи за спеціальністю 14.1 «Психологічні дослідження» атестованим судовим експертом Гойдало Світланою Анатоліївною (свідоцтво судового експерта № 231-25 від 05 листопада 2025 року, видане на підставі рішення Центральної експертнокваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України). ( а.с.148-161 т.1)

На вирішення судової психологічної експертизи були поставлені питання щодо наявності психотравмуючого впливу ситуації, яка сталася 10.02.2025 року о 15 год. 05 хв. та була наслідком порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, а також щодо спричинення цією подією моральних страждань позивачці і можливого розміру грошової компенсації за завдану моральну шкоду. На вирішення експертизи позивачем надані джерела: копія паспорту, постанова у справі № 711/1345/25, медичні висновки від 11.02.2025р. та 21.02.2025р., протоколи МРТ-дослідження від 15.02.2025р. та 25.03.2025р., запис про огляд у КНП «Третя міська лікарня ШМД» 10.02.2025р., огляди лікарем неврологом 11.02.2025р., 21.02.2025р., 28.02.2025р., 18.12.2025р., огляд травматологом 06.05.2025р., квитанція про чистку одягу від 11.02.2025р.

За результатами проведення експертизи складений Висновок експерта № 1 від 03.02.2026 року, відповідно до якого встановлено, що ситуація, яка мала місце 10.02.2025 року о 15 год. 05 хв., є психотравмуючою для ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та спричинила їй психологічні страждання на моральному рівні, тобто моральну шкоду.

Крім того, у зазначеному висновку експерта визначено, що орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані позивачці психологічні (моральні) страждання становить 27 мінімальних заробітних плат. Виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у сумі 8 647 грн, орієнтовний розмір моральної шкоди, визначений експертом, становить 233 469 грн, що відповідає 27 мінімальним заробітним платам.

Експертом відзначено, зокрема, що за результатами психодіагностичних вимірів діагностується актуальний стан фрустація потреби в безпеці, підвищена тривожність. Підекспертна визначає основними чинниками власних емоційних переживань прагнення досягти справедливості та прагнення позбутись відчуття власної незахищеності та уразливості, яке в юридично релевантній ситуації набуло вираженоготравматичного значення, поглиблювалось нашаруванням перенесенням фізичного болю та наслідками впливу на загальний соматичний стан, оскільки протягом року підекспетрна відчуває погіршення здоров`я, що створює перепони у її щоденному функціонуванні.

25 травня 2026 року судовий експерт Гойдало С.А. надала додаткові пояснення щодо застосування методики психологічного дослідження, використаних методів дослідження, меж компетенції судового експерта-психолога.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Спірні правовідносини регулюються нормами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст.4 ЦПК України).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Згідно зі ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22 ЦК України). Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої статті 22 ЦК України).

Відповідно дост.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша та друга статті 1166 ЦК України).

Положеннями ч. 1ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. (ч.1 ст.1172 ЦК)

Стаття 1187ЦК України регулює питання завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Згідно із частиною першою цієї статті джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Відповідно до ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.( ч.2 ст.1193 ЦК України).

Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.(ч.1 ст.1195 ЦК)

Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв`язку з втратою здоров`я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів. (ч.3 ст.1195 ЦК)

Відповідно до ст.1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров`я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я.

Згідно з ст.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон 1961-IV) у редакції, чинній на час оформлення полісу, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. (ст.22.1 Закону 1961-IV).

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є:шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (ст.23.1 Закону 1961-IV).

У зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів (ст.24.1 Закону 1961-IV)

У зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах:для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю (ст.25.1 Закону 1961-IV).

Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).

Мотивована оцінка суду аргументів учасників справи та позиція суду з питання порушення, не визнання або оспорення права, свободи чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду

У справі, що розглядається, предметом спору є відшкодування позивачу матеріальної та моральної шкоди шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Факт завдання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 10 лютого 2025 року з вини водія маршрутного автобусу ATAMAN А-092Н6, державний номерний знак НОМЕР_1 , ушкодження здоров`я та майна пасажира транспортного засобу ОСОБА_1 підтверджений зібраними у справі доказами.

Так, факт порушення Правил дорожнього руху водієм маршрутного автобусу ATAMAN А-092Н6, державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 встановлений постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.03.2025 року у справі 711/1345/25. Зокрема, встановлено, що 10.02.2025 року о 15:05 год. у місті Черкаси ОСОБА_2 , керуючи маршрутним автобусом ATAMAN А-092Н6, державний номерний знак НОМЕР_1 , та рухаючись за маршрутом 31 у м. Черкаси по вул. Чорновола, 227, не обрав безпечної швидкості руху і здійснив різке гальмування, що призвело до падіння пасажира ОСОБА_1 , чим порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху України. Вказана постанова набрала законної сили 17.03.2025 року.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Внаслідок падіння у маршрутному автобусі позивач отримала ушкодження здоров`я у вигляді черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рану тім`яної ділянки, що підтверджено оглядами лікарів 10.02.2025р., 11.02.2025р., 21.02.2025р. Ушкодження здоров`я спричинило тимчасову непрацездатність позивача з 11.02.2025р. по 28.02.2025р. Також внаслідок кровотечі був забруднений одяг позивача.

На момент ДТП маршрутний автобус ATAMAN А-092Н6, державний номерний знак НОМЕР_1 перебував у законному володінні ДП «ЧАРЗ-АВТО» за договором оренди і водій керував автобусом при виконанні трудових обов`язків, відтак вказане підприємство є відповідальною особою за завдану позивачу шкоду внаслідок ДТП.

Оскільки цивільна-правова відповідальність водія транспортного засобу на момент ДТП була застрахована у АТ «СК «ІНГО», обов`язок виплатити відповідне відшкодування виникає у АТ «СК «ІНГО» як страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність та особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування. Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком.

Заперечення представника АТ «СК «ІНГО» щодо обов`язку виплати страхового відшкодування внаслідок ДТП 10.02.2025р. з посиланням на те, що у постанові у справі 711/1345/25 не зазначено, що потерпілій завдані тілесні ушкодження, суд вважає такими, що не обгрунтовують заперечення проти позову, оскільки об`єктом страхування є цивільно-правова відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки, підстави якої визначені цивільним законодавством.

Відповідно до Цивільного кодексу України, володілець джерела підвищеної небезпеки відповідає за завдану шкоду без вини. Підставою для настання такої відповідальності є три обов`язкові умови: наявність завданої шкоди, здійснення діяльності, що є джерелом підвищеної небезпеки, та причинний зв`язок між цією діяльністю і шкодою.

Оскільки протиправність дій водія транспортного засобу встановлено судовим рішенням у справі 711/1345/25, що набрало законної сили, а наданими позивачем доказами підтверджено як ушкодження майна, так і травмування позивача у момент ДТП, суд доходить висновку про наявність підстав для покладання на відповідачів обов`язку з відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-траснпортної пригоди.

На підтвердження розміру заподіяної внаслідок ДТП матеріальної шкоди позивачем наданий платіжний документ про оплату послуг хімчистки одягу. За конкретних обставин, коли для відновлення стану забрудненого одягу внаслідок кровотечі позивач оплатила вартість послуг хімчистки, обґрунтування позивачем розміру шкоди вартістю послуг хімчистки в сумі 1314 грн узгоджується з положеннями ст.22, 1192 ЦК України.

При визначенні суми матеріальної шкоди внаслідок ушкодження здоров`я суд виходить з такого.

Проаналізувавши медичні призначення, зафіксовані у оглядах лікарів за 10.02.2025р., 11.02.2025р., 21.02.2025р., а також позивачем платіжні документи про придбання медикаментів та медичних послуг, вбачається, що не всі медикаменти та медичні послуги входять в перелік тих, що були призначені лікарями.

Розмір витрат на лікування позивача внаслідок ДТП суд вважає підтвердженим на суму 6 915,63 грн (хлоргексидин 14,80 грн, бинт 19,00 грн, венолія 424,00 грн, вазавітал 421,80 грн; септил 77,90 грн, МРТ 2000 грн, вата 26,80 грн, МРТ 2100 грн, каптопрес 94,00 грн, медогістин 404,33 грн, нейроцетин 889,00 грн, 444,00 грн), оскільки вказані медичні препарати та медичні обстеження призначались при оглядах позивача лікарями у лютому 2025 року як такі, що є необхідними для лікування та діагностики отриманих травм внаслідок ДТП, що узгоджується з положеннями ст.22, 1195 ЦК України.

Наданий відповідачем медико-економічний висновок лікаря- експерта Волобуєва О.Є. суд вважає таким, що не обгрунтовує заперечення проти позову, оскільки не відповідає вимогам ст.106 ЦПК України. Зокрема у висновку не зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Згідно з правовою позицією Верховного Суду (зокрема, Великої Палати ВС у справі № 522/1029/18), висновок експерта, складений на замовлення учасника справи, визнається неналежним та недопустимим доказом, якщо в ньому відсутні обов`язкові реквізити, передбачені частиною 5 статті 106 ЦПК України.

Стосовно проходження лікування позивачем у період після закінчення періоду тимчасової непрацездатності, тобто після 01 березня 2025р., в судовому засіданні не знайшли підтвердження переконливим об`єктивними доказами, зокрема лікарськими або експертними висновками, що скарги на стан здоров`я, з приводу яких позивач зверталась за медичною допомогою після 01 березня 2026 року, є наслідком саме дорожньо-транспортної пригоди.

Суд зауважує, що причинний зв`язок між ушкодженням (травмою) і захворюванням це об`єктивний зв`язок, де ушкодження виступає причиною, а хвороба прямим наслідком. Для його доведення необхідно встановити, що патологічний процес не виник внаслідок загальної хвороби, а став прямим результатом травми.

Відповідно до висновку МРТ плечового суглобу від 25.03.2026р. відмічено ознаки остеартриту, ймовірно, посттравматичного генезу. Отже, дані обстеження носять імовірнісний характер, проте висновку суду не можуть грунтуватись на припущеннях.

Окрім того, для інтерпретації результатів обстежень потрібен лікарський професійний розбір показників з урахуванням історії хвороби, симптомів та інших обстежень для встановлення точного діагнозу. Враховуючи викладене, для підтвердження наявності причинного зв`язку між ушкодженням здоров`я при ДТП та вадами здоров`я позивача після 1 березня 2025 року (дата поновлення працездатності) потребуються спеціальні знання у галузі медицини, проте в ході судового розгляду позивачем не надано суду висновків судово-медичної експертизи для підтвердження зазначеного причинного зв`язку, а також не заявлялись клопотання про призначення експертизи судом.

При визначенні суми страхової виплата у зв`язку з втраченим доходом внаслідок тимчасової працездатності суд виходить з такого.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, позивач за дванадцять календарних місяців роботи, що передували ушкодженню здоров`я 10 лютого 2025 року, за період період з лютого 2024 року по січень 2025 року (248 робочих дні) отримала заробітну плату в сумі 242 898,95 грн., отже середня заробітна плата складає 979,43 грн. (242898,95/248). Таким чином суд відшкодування за 11 днів тимчасової непрацездатності складає 979,43*11 10 773,74 грн.

Вказаний розрахунок узгоджується з довідкою про доходи позивача, виданою 11.04.20205р. за № 223 за місцем роботи позивача.

Таким чином, позивачу підлягає виплаті страхове відшкодування у зв`язку з лікуванням 6915,63 грн., ушкодженням майна 1314,00 грн., втраченим доходом внаслідок тимчасової працездатності 10 773,74 грн., за відніманням отриманої потерпілою особою у день ДТП суми 3000 грн. від особи, відповідальної за шкоду, що встановлено з пояснювальної записки позивача до страхової компанії та не заперечувалось останньою в судовому засіданні.

Також судом встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоду позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних переживаннях внаслідок фізичного болю та моральних стражданнях, яких остання об`єктивно зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Відповідно до ст.26-1 Закону № 1961-IV страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Оскільки страхова виплата за шкоду, заподіяну здоров`ю складає 6915,63 і 5% вказаної виплати становить 345,78 грн. (6915,63*0,05), позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з страхової компанії підлягають до задоволення в частині стягнення 345,78 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги до страхзової компанії підлягають до задоволення в частині 16 349,15 грн. (6915,63 грн. + 1314,00 грн. + 10 773,74 грн. + 345,78 3000)

При вирішенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди з ДП «ЧАРЗ-АВТО», суд виходить з такого.

Поняття «моральна шкода» є оціночним, комплексним і таким, що потребує дослідження в кожному окремому випадку.» (постанова Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі № 361/4447/17).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20).

Адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання є емоціями людини, змістом яких є біль, занепокоєння, стрес, інші негативні переживання.

Судом встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоду позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних переживаннях внаслідок фізичного болю та моральних стражданнях, яких остання об`єктивно зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, які спричинила фізичний біль та емоційний стрес, що супроводжувався хвилюванням за життя в момент заподіяння тілесних ушкоджень, необхідністю вживати додаткових зусиль для відновлення ушкодженого стану здоров`я, порушення соціального життя, оскільки позивач внаслідок заподіяння тілесних ушкоджень проходила амбулаторне лікування.

Відповідно до п.1 висновку судової психологічної експертизи № від 03 лютого 2025 року підтверджено, що ситуація, що сталась 10.02.2025р. о 15 год. 05 год. є психотравмуючою для ОСОБА_1 і спричинила їй психологічні (на моральному рівні) страждання.

Враховуючи викладене, вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з наявності підстав для відшкодування позивачу завданої моральної шкоди.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 233 469 грн. є завищеним та не в повній мірі відповідає характеру та обсягу моральних страждань, яких зазнала позивач, суті спірних правовідносин та засадам розумності, виваженості та справедливості.

Суд виходить з того, що встановлюючи розмір відшкодування моральної шкоди, слід керуватися не лише тими критеріями, які обумовлюють суб`єктивне сприйняття потерпілого (почуття, емоції), але й тими, які характеризують її зовнішній прояв порушення звичайного для даної людини способу життя.

При цьому, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її необґрунтованого збагачення.

Надаючи правову оцінку пункту 2 висновку психолонічної експертизи № 1 від 03.02.2026 року, відповідно до якого визначено, що орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані позивачці психологічні (моральні) страждання становить 27 мінімальних заробітних плат, що у 2026 році становить 233 469 грн, суд доходить таких висновків.

Відповідно до правової позиції КЦС ВС у постанові від 09.11.2022 № 462/6463/16-ц (61-14837св21) призначення експертиз для визначення розміру моральної шкоди не є обов`язковим, оскільки таке визначення, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, належить до компетенції суду.

Суд також враховує, що у висновку експертом відзначено, серед іншого, що позивач визначає основними чинниками власних емоційних переживань прагнення досягти справедливості, позбутись відчуття власної незахищеності та уразливості, яке поглиблювалось перенесенням фізичного болю та наслідками впливу на загальний соматичний стан, оскільки протягом року позивач відчуває погіршення здоров`я, що створює перепони у її щоденному функціонуванні. Такі висновки експертом зроблені на підставі наданих позивачем матеріалів, в тому числі лікарських оглядів 11.02.2025р., 21.02.2025р., 28.02.2025р., 06.05.2025р., 18.12.2025р.

Разом з тим, лікарський огляд позивача 18.12.2025р. не долучався до матеріалів справи та не досліджувався судом, отже суд позбавлений можливості надати оцінку вказаному доказу. Згідно з процесуальним законодавством, експертиза не може спиратися на дані, не досліджені в судовому порядку. Отже, результати експертного дослідження, що ґрунтуються на доказах або матеріалах, які не були офіційно долучені до справи є недопустимим доказом у відповідній частині, в іншому порядку буде порушений принцип рівності та змагальності сторін, що гарантують справедливий судовий розгляд.

Стосовно прагнення позивача досягти справедливості, суд зауважує, що як водій, так і пасажир транспортного засобі у рівній мірі є зобов`язаними дотримуватись Правил дорожнього руху, які затверджені уповноваженим органом, оприлюднені у встановленому законом порядку та є обов`язковими до виконання.

Відповідно до п. 5.2 (а) ПДР України пасажири, користуючись транспортним засобом, повинні сидіти або стояти (якщо це передбачено конструкцією транспортного засобу) в призначених для цього місцях, тримаючись за поручень або інше пристосування. Пересуватися по салону під час руху суворо заборонено в автобусах, маршрутних таксі, тролейбусах, трамваях та інших транспортних засобах.

Як закріплено в пункті 1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що інші учасники виконують ці Правила.

Згідно з ч.2 статті 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Верховний Суд у справі №943/1608/24 сформулював правову позицію про грубу необережність потерпілого як підставу для зменшення відшкодування шкоди, відповідно до якої вказав, що положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються у випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

У пояснювальній записці до поданого 21 лютого 2025 року до АТ «СК «ІНГО» повідомленя про дорожньо-транспортну пригоду, позивач вказала, після того, як зайшла до маршрутного таксі і розрахувалась за проїзд, вона направилась по салону у напрямку до вільного місця і водій різко загальмував в момент, коли позивач збиралась присісти, після чого із задніх сидінь автосалону позивача опинилась біля передніх дверей і травмувалась.

Вказані дії позивача не відповідали вимогам п.5.2 (а) ПДР України, яким суворо заборонено пересування пасажира по транспортному засобу під час руху. Це правило затверджено для безпеки пасажирів під час руху транспортного засобу, оскільки будь-яке різке гальмування, поворот або маневр може призвести до втрати рівноваги, падіння та серйозних травм.

Нехтування правилами безпеки руху з боку позивача на момент ДТП , а саме порушення п.5.2 (а) ПДР України, суд оцінює як грубу необережність, що відповідно до статті 1193 ЦК України є підставою для зменшення розміру відшкодування.

Враховуючи викладене, з урахуванням фактичних обставин справи, враховуючи ступінь та обсяг моральних страждань, суд з урахуванням принципу розумності та справедливості, а також принципу пропорційності вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з відповідача підлягають до задоволення в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 20 000 грн.

Питання про судові витрати

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

При зверненні до суду позивач була звільнена від оплати судового збору відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", тому оплату судового збору суд покладає на відповідачів пропорційно до задоволених позовних вимог.

Позивачем підтверджено понесення витрат на суму 7 633,44 грн. на проведення судової експертизи при подачі заяви про збільшення позовних вимог до ДП "ЧАРЗ-АВТО", тому на підставі ст.141 ЦПК України вказані судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог 20000/233469*7633,44 = 654,00 грн.

На підставі поданого до закінчення розгляду справи клопотання представника позивача відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, питання про судові витрати позивача на правничу допомогу буде вирішено в в порядку ст.246 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 263, 264, 265 ЦПК України, ст. 22, 23, 1166, 1167, 1172, 1187, 1192, 1193, 1195, 1197 ЦК України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» на користь ОСОБА_1 16 349,15 грн.

Стягнути з Дочірнього підприємства «ЧАРЗ-АВТО» на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн., судові витрати в сумі 654,00 грн., всього 20654,00 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» судовий збір в дохід держави 1 331,2 грн.

Стягнути з Дочірнього підприємства «ЧАРЗ-АВТО» судовий збір в дохід держави 1 331,2 грн.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Відповідач: АТ «СК «ІНГО» (м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33, ЄДРПОУ: 16285602).

Відповідач: ДП «ЧАРЗ-АВТО» (м. Черкаси, вул. Різдвяна, 290, ЄДРПОУ: 30344330).

Дата виготовлення складений тексту рішення 27 серпня 2026 року