Рішення № 139287947, 26.08.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/8878/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

26 серпня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді Балацької О.Р.

за участі секретаря судового засідання Кулікович Д.П.,

учасники справи в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛФІН», третя особа приватний нотаріус Бучанського (Києво-Святошинського) районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий зміст позовних вимог.

До Рівненського міського суду Рівненської області надійшла позовна заява представника ОСОБА_1 адвоката Кожем`яченко В.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛФІН», третя особа приватний нотаріус Бучанського (Києво-Святошинського) районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих грошових коштів, в якій позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса № 50074, від 24.05.2021, який вчинив приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В.; стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно набуті грошові кошти в сумі 59 886 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 24.05.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис № 50074 про стягнення з позивача на користь ТОВ «ВЕЛФІН» заборгованості за споживчим кредитним договором у розмірі 70 682,80 грн. На підставі зазначеного виконавчого напису було відкрито виконавче провадження № 65972047 та розпочато примусове стягнення коштів із позивача. Позивач зазначає, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та встановленого Кабінетом Міністрів України переліку документів, за якими стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку. Зокрема, кредитний договір, на підставі якого вчинено виконавчий напис, не був нотаріально посвідчений, а доказів існування та належного укладення такого договору позивач не визнає. Крім того, на думку позивача, нотаріус не перевірив безспірність заборгованості, не встановив належного направлення та отримання позивачем вимоги про погашення заборгованості, а також не перевірив наявність усіх необхідних документів для вчинення виконавчого напису. Позивач також вказує, що положення, які передбачали можливість вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, втратили чинність після набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/20084/14. У зв`язку з тим, що на підставі оскаржуваного виконавчого напису з позивача було фактично стягнуто грошові кошти, остання просить повернути їх як безпідставно набуті відповідачем. З огляду на викладене позивач просить визнати виконавчий напис нотаріуса № 50074 таким, що не підлягає виконанню, стягнути з ТОВ «ВЕЛФІН» безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 59 886 грн., а також понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2026 року справу передано судді Балацькій О.Р.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 17 квітня 2026 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 12-13)

30 квітня 2026 року позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, у якій остання просить стягнути з відповідача ТОВ «ВЕЛФІН» (Код ЄДРПОУ: 39952398) на користь позивача ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) безпідставно набуті грошові кошти в сумі 59 886 грн. (а.с. 21-24)

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 20 травня 2026 року прийняно до розгляду уточнену позовну вимогу позивача, а саме вимогу про стягнення з відповідача ТОВ «ВЕЛФІН» (Код ЄДРПОУ: 39952398) на користь позивача ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) безпідставно набуті грошові кошти в сумі 59 886 грн. (а.с. 26-28)

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 02 липня 2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті. (а.с. 39-40)

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, на адресу суду повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 12.05.2026. У відповідності до ст. 128 ЦПК України відповідач являється таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки поштова кореспонденція направлялася відповідачу за місцем його реєстрації.

Відзиву із запереченнями на позовну заяву відповідач не надав.

Відтак суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.

В порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

ІІІ. Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та докази.

Суд встановив, що 24 травня 2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною вчинено виконавчий напис № 50074, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛФІН» заборгованість за споживчим кредитним договором у загальному розмірі 70 682,80 грн., у тому числі заборгованість за кредитом та відсотками, а також плату за вчинення виконавчого напису. (а.с. 7)

На підставі зазначеного виконавчого напису державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 65972047 з його примусового виконання. З матеріалів справи вбачається, що в межах вказаного виконавчого провадження із позивача здійснювалося примусове стягнення грошових коштів на користь ТОВ «ВЕЛФІН». (а.с. 6)

Позивач заперечує факт укладення нею кредитного договору, на підставі якого приватним нотаріусом вчинено оспорюваний виконавчий напис, та зазначає, що вказаний договір нотаріально не посвідчувався. Доказів, які б свідчили про нотаріальне посвідчення кредитного договору та безспірність заборгованості, матеріали справи не містять.

Згідно з виконавчим написом № 50074 від 24.05.2021 стягнення заборгованості проведено на підставі документів, поданих стягувачем приватному нотаріусу. При цьому із змісту виконавчого напису вбачається, що підставою для його вчинення зазначено кредитний договір, за яким, на думку стягувача, у позивача виникла заборгованість.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем також надано документи щодо здійснення стягнення у виконавчому провадженні № 65972047, відповідно до яких з її доходів утримувалися грошові кошти. Позивач зазначає, що загальний розмір фактично стягнутих на користь відповідача коштів становить 59 886 грн., у зв`язку з чим просить стягнути зазначену суму з ТОВ «ВЕЛФІН» як безпідставно набуті грошові кошти.

Отже, між сторонами виникли правовідносини щодо законності вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису та наслідків його примусового виконання, зокрема щодо повернення коштів, стягнутих на підставі виконавчого напису, який позивач вважає таким, що не підлягає виконанню.

Відповідачем доказів на спростування доводів позивача, зокрема щодо наявності належно укладеного кредитного договору, безспірності заборгованості, належного повідомлення позивача про її виникнення та дотримання приватним нотаріусом установленого законом порядку вчинення виконавчого напису, суду не подано.

ІV. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Згідно зі ст. 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 88 цього Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до п.п. 1.1, 3.1., 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮ України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29.06.99 № 1172. Безспірний борг - це борг, що визначається боржником та кредитором, і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника - вимога кредитора - заставодержателя вважається безспірною.

Таким чином, в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог заставодержателя. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.

Відповідно до п. 3.1, 3.5 ст. 3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою КМУ від 29.06.99 № 117.

Аналіз підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, дає підстави дійти висновку про те, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Аналогічний висновок викладений у постанові ВС від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).

Процедура стягнення боргу на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: - перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу; - другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).

Недотримання одного з етапів процедури стягнення боргу на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Такі висновки викладені в постанові ВС від 15 січня 2020 року при розгляді справи № 305/2082/14-ц.

У постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 міститься правовий висновок про те, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком № 1172.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88, Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.

Крім того суд враховує, що стягнення за виконавчим написом проводиться на підставі постанови КМУ від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржник, якщо він є відмінний від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо він є відмінним, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що наведена норма спрямована на фактичне повідомлення іпотекодавця/боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на його майно. Тому повідомлення іпотекодавця/боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення. (Постанова Великої Палати ВС від 23.06.2020, справа № 645/1979/15-ц).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Таким чином, зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріуса № 50074 від 24.05.2021 вчинено за відсутності належних правових підстав та з недотриманням установленого законодавством порядку його вчинення, оскільки матеріалами справи не підтверджено безспірність заборгованості позивача, а також наявність усіх необхідних документів, які дають нотаріусу право вчинити виконавчий напис. При цьому кредитний договір, на підставі якого вчинено виконавчий напис, нотаріально не посвідчений, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного. Відтак виконавчий напис не може бути підставою для примусового стягнення з позивача грошових коштів та підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню. Оскільки встановлено незаконність стягнення коштів на підставі зазначеного виконавчого напису, грошові кошти, фактично стягнуті з позивача на користь відповідача, підлягають поверненню як безпідставно набуті. За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до наданого позивачкою пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 має інвалідність ІІ групи, у зв`язку з чим відповідно до вимог законодавства звільнена від сплати судового збору. Відтак судовий збір при зверненні до суду з даним позовом позивачкою не сплачувався.

Заявлені позивачем до стягнення витрати на правову допомогу у зв`язку з розглядом вищезазначеної справи становлять 15 000 грн. 00 коп.

При вирішенні заявлених вимог позивача в частині відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд також приймає до уваги позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 07.11.2019 (справа № 905/1795/18) та від 08.04.2020 (справа № 922/2685/19), відповідно до яких суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Суд також має враховувати чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у праві, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги, та інші обставини.

Суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не є співмірною із складністю справи та іншими істотними обставинами, а тому, вартість такої послуги в даному випадку є необґрунтованою та явно завищеною. Враховуючи зазначене суд вважає, що співмірним розміром відшкодування на користь позивача витрат на правничу допомогу є сума 5 000 грн. 00 коп., яка є доведеною, документально обґрунтованою та такою, що відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до матеріалів справи, представництво інтересів позивача здійснювалося адвокатом Кожем`яченко В.В., а заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 15 000 грн. 00 коп. Разом з тим, суд, визначаючи розмір витрат, які підлягають компенсації за рахунок відповідача, виходить із принципів співмірності, розумності та необхідності судових витрат, а також враховує характер спірних правовідносин, обсяг фактично виконаної представником роботи, відсутність складних процесуальних питань, значний обсяг усталеної судової практики щодо визнання виконавчих написів нотаріусів такими, що не підлягають виконанню, а також те, що розгляд справи не потребував проведення експертиз, допиту свідків чи вчинення інших складних процесуальних дій.

За таких обставин суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15 000 грн. 00 коп. є неспівмірним із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг. При цьому суд бере до уваги, що відшкодуванню підлягають лише ті витрати, які є фактично понесеними, документально підтвердженими та необхідними для захисту порушеного права. З урахуванням наведеного, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд приходить до висновку, що співмірним та обґрунтованим розміром витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, є 5 000 грн. 00 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 217-273, 280-289 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Мінюсту № 296/5 від 22.02.2012, постановою КМ України від 29.06.1999 № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», статтями 87, 88 ЗУ «Про нотаріат» , суд,

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛФІН», третя особа приватний нотаріус Бучанського (Києво-Святошинського) районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих грошових коштів задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис нотаріуса № 50074 від 24 травня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛФІН» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 59 886 (п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят шість) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛФІН» в дохід держави судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛФІН» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛФІН», місцезнаходження: вул. Героїв Севастополя, буд. 48, м. Київ, 03061, ЄДРПОУ 39952398.

Повне судове рішення складене та підписане 26 серпня 2026 року.

Суддя Ольга БАЛАЦЬКА