Рішення № 139287577, 27.08.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 27.08.2026Справа № 554/3160/26 Провадження № 2/554/2774/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого - судді Савченко Л.І.,

при секретарі судового засідання Ревеці К.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Бибика В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до КП «2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», в якому з урахування уточнених позовних вимог прохала:

- визнати незаконним та скасувати п. 1 наказу КП «2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» № 27-к/тр/зв Про звільнення ОСОБА_2 від 13 лютого 2026 року;

- поновити ОСОБА_2 на посаді заступника директора з правових та

кадрових питань КП «2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» з 14.02.2026 року;

- стягнути з КП «2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» (код ЄДРПОУ 01999721) на користь ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 14 лютого 2026 року по дату поновлення на роботі з утриманням податків та обов`язкових платежів (зборів);

- стягнути з КП «2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» (код ЄДРПОУ 01999721) на користь ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 ) моральну шкоду в сумі 50000,00 грн.;

- стягнути з КП «2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» (код ЄДРПОУ 01999721) на користь ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в сумі 25000,00 грн.;

- рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді заступника

директора з правових та кадрових питань КП «2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» та стягнення заробітку в межах місячного платежу піддати до негайного виконання.

В обґрунтування позову представник позивача ОСОБА_1 вказала, що на підставі наказу КП 2-А МКЛ ПМР №624 - к від 27.09.2023 року ОСОБА_2 було прийнято з 02.10.2023 року на основне місце роботи на посаду заступника директора з правових питань та основної діяльності на 1,0 ставки з оплатою праці згідно штатного розкладу. 15.01.2025 року на підставі наказу КП 2-А МКЛ ПМР № 23-ат від 15.01.2025 року посаду заступника директора з правових питань та основної діяльності перейменовано на посаду заступника директора з правових та кадрових питань». 12.02.2026 року ОСОБА_2 був наданий на ознайомлення наказ № 9-од Про внесення змін до штатного розпису, яким із 16 лютого 2026 року були внесені зміни до штатного розпису КП «2-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», а саме: у розділі І «Адміністративно-управлінський персонал»: виведено посаду «заступник директора з правових та кадрових питань» 1,0 ставки; введено посаду «юрисконсульт» 1,0 ставки. Після цього позивачці було вручено Повідомлення про зміну істотних умов праці від 12.02.2026 року, в якому повідомлялося ОСОБА_2 про зміну в організації виробництва та праці в КП «2-А МКЛ ПМР» з 16.02.2026, а саме зміну істотних умов праці: назви посади з «заступник директора з правових та кадрових питань» на «юрисконсульт»; розміру посадового окладу з 34200 грн. на 17294 грн. Одночасно повідомлено, що її завдання, функції та обов`язки відповідно посадової інструкції від 15.01.2025 не змінюються. Роз`яснено право продовжити роботу на нових умовах, або відмовитись від їх прийняття, та що у разі відмови трудовий договір буде припинено на підставі п.6 ст. 36 КЗпП України. Прохали повідомити про її рішення 13.02.2026 до 13.00 годин. 13.02.2026 року в кінці робочого дня позивачці було вручено наказ 13.02.2026 № 27-к/тр/зв Про звільнення ОСОБА_3 в якому зазначалося про звільнення ОСОБА_2 з посади заступника директора з правових та кадрових питань 13 лютого 2026 року за відмову від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці, на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України. Вважає, що позивача незаконно було звільнено із займаної посади, так як фактично відбулося скорочення посади заступника директора з правових та кадрових питань, а не перейменування посади та зміна істотних умов праці.

Вказує, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше ніж за один рік. Відомості про те, що за час розгляду спору судом позивач працював і отримував доходи відсутні. Тому в його користь підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Згідно довідки про середню заробітну плату середній заробіток позивача становить 73618,88 грн., а середньоденна заробітна плата складає 3271,95 грн. Таким чином, позивачу необхідно виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 14.02.2026 року (уточнена дата) по дату поновлення на роботі.

Також зазначає, що ОСОБА_2 спричинену моральну шкоду, яку оцінюють у розмірі 50 000,00 гривень. Позивач є інвалідом 2 групи по зору, а відповідач не маючи законних підстав, після того, як позивач пропрацювала на підприємстві з 27.09.2023 року, допустивши численні порушення, звільнив позивачку з займаної посади, що стало для позивачки шоком, бо вона втратила своє робоче місце в один момент без жодних пояснень. Не розуміючи як так могло статися, позивач перехвилювалася і 17.02.2026 року

внаслідок перенесеного стресу, який спровокував загострення наявних хвороб (гіпертонічний криз, серцеві болі), вимушена була звертатися за медичною допомогою до кардіолога ЦВЛ та МГ КП ПОКЛ ім. М.В. Скліфасовського ПОР. Порушення сну, постійна тривога та необхідність прийому додаткових медикаментів стали прямим наслідком дій відповідача. Оскільки позивачка має 2 групу інвалідності по зору, для такої людини втрата роботи це не просто втрата доходу, а руйнування соціальних зв`язків та

почуття безпеки.

Ухвалою судді Сініцина Е.М. від 10 березня 2026 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Від представника відповідача КП «2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» Бибика В.А. до суду надійшов відзив на позов, в якому проти задоволення позов заперечує. Вказує, що роботодавець при звільненні позивача діяв в порядок та спосіб передбачений законом, а ОСОБА_2 систематично вчиняла дії щодо зловживання своїми трудовими правами. Згідно наказу КП «2-а МКЛ ПМР» № 27-к/тр/зв від 13.02.2026 р. звільнено ОСОБА_2 з посади заступника директора з правових та кадрових питань 13.02.2026р. за відмову від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці , п.6 ст.36 КЗпП України. Постановленню оскаржуваного наказу передувала Доповідна записка старшого інспектора з кадрів Кунець Н. від 05.02.2026 року, згідно якої за дорученням керівника щодо відповідності фактично виконуваної роботи ОСОБА_2 завданням та обов`язкам, які передбачені посадовою інструкцією заступника директора з правових та кадрових питань. В ній зазначено, що відповідно до посадової інструкції заступника директора з правових та кадрових питань, затвердженої 15.01.2025 року, основним завданнями та обов`язками є виконання роботи з правових питань. Згідно п.7.2 Посадової інструкції заступника директора з правових та кадрових питань зазначено, що у підпорядкуванні перебувають працівники кадрової служби, юрисконсульт, діловоди, офісні працівники, архіваріус. В самій же посадовій інструкції немає жодного пункту стосовно виконання обов`язків з питань підпорядкованих служб та працівників. У зв`язку із зазначеним посадова інструкція заступника директора з правових та кадрових питань відповідає вимогам посади « юрисконсульта». На основі вказаної доповідної записки від 05.02.2026р. заступником директора з економічних питань ОСОБА_4 та головним бухгалтером ОСОБА_5 було підготовлено економічне обґрунтування раціонального використання фінансових ресурсів щодо оплати праці за посадою « заступник директора з правових та кадрових питань» за період із 01.01.2025 р. по 31.12.2025 р. та за посадою «юрисконсульт» за відповідний період із 01.01.2025 р. по 31.12.2025 р. Таким чином, річна різниця загальних витрат по КЕКВ 2111 « Оплата праці» із врахуванням доплат і надбавок за 2025 р. рік між досліджуваними посадами складає 545191,27 грн. Вказані письмові докази свідчать про вчинення роботодавцем дії щодо оптимізації витрат бюджету щодо оплати праці, оскільки за ідентичних посадових інструкцій «заступника директора з правових та кадрових питань» та «юрисконсульта» і фактичного їх виконання відбуватиметься раціональне використання коштів. У зв`язку із зазначеними висновками було винесено наказ КП «2-а МКЛ ПМР» № 9-од від 12.02.2026 р. «Про внесення змін до штатного розпису». Таким чином, роботодавець чітко визначив мету постановлення вказаного наказу, яка в цілому відповідає ст.32 КЗпП України і висновкам ВС щодо застосування вказаної норми матеріального права і підпадає під визначення зміни в організації виробництва і праці. В наказовій частині вказаного наказу зазначено: внести із 16.02.2026 р. зміни до штатного розпису КП «2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», а саме: у розділ 1 «Адміністративно управлінський персонал»: вивести посаду «заступника директора з правових та кадрових питань» - 1,0 ставки; ввести посаду « юрисконсульт» - 1,0 ставки. Згідно письмового персонального «Повідомлення про зміну істотних умов праці» від 12.02.2026 р. ОСОБА_2 повідомили, що у зв`язку із змінами в організації виробництва та праці в КП « 2-а МКЛ ПМР» із 16.02.2026 р. змінюються умови її праці, а саме: змінюється назва посади із заступник директора з правових та кадрових питань» на « юрисконсульт»; змінюється розмір посадового окладу із 34000 грн. на 17294 грн. Одночасно позивача повідомили, що її завдання, функції та обов`язки відповідно посадової інструкції від 15.01.2025 р. не змінюються. Роз`яснено, що згідно ст.32 КЗпП України позивач може продовжити роботу на нових умовах або відмовитись від їх прийняття, у разі відмови, трудовий договір буде припинено на підставі п.6 ст.36 КЗпП України. Просили повідомити про прийняте рішення до 13:00 год. 13.02.202 р. Позивач по справі була присутня при врученні Повідомлення, ознайомилась із його змістом, але відмовилась в проставлянні підпису про ознайомлення. Також згідно Акту про відмову надати відповідь щодо зміни істотних умов праці ОСОБА_2 №4 від 13.02.2026р. станом на 13:15 год. 13.02.2026р. було зафіксовано відмову ОСОБА_2 надати відповідь щодо Повідомлення про зміну істотних умов праці від 12.02.2026 р. Вказаний факт було розцінено як відмову у прийнятті пропозиції. Вважає, що представник позивач помилково вважає, що відбулось скорочення посади « заступника директора з правових та кадрових питань», а не перейменування посади та зміна істотних умов праці.

Зазначає, що роботодавець при постановленні вказаного Наказу №9-од від 12.02.2026р. «Про внесення змін до штатного розпису» діяв в порядок і спосіб передбачений законом.

Щодо викладу обставин позову, що Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 1), затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політика України від 29.12.2004р. № 336, яким визначено, що посада «заступник директора» (код 1210.1) є керівною, а «юрисконсульт» (код 2429) це фахівець, що на думку позивача свідчить про зниження посади, вказує, що таке твердження позивача є помилковим і спрямоване на ведення суд в оману.

Звертає увагу суду, що до керівних посад згідно коду класифікатора 1210.1 відносяться виключно керівні посади, а саме «медичний директор». Також існують посади з певними керівними функціями код 1229.1, а саме: заступник директора департаменту - начальник відділу, та заступник директора департаменту головний бухгалтер (митні органи). Однак вони не відносяться до даних правовідносин. Жодних керівних функцій у позивача ОСОБА_2 не було взагалі.

Крім того, звертає увагу суду, що згідно штатного розпису КП «2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» станом на 02.02.2026 р. (до звільнення позивач), зазначено в розділі 1 «Адміністративно-управлінський персонал»: директор, медичний директор, медичний директор, медичний директор разом 4 штатних одиниці, в розділі 1.2 Інший персонал: заступник директора з правових та кадрових питань 1 шт. посада, фахівець з публічних закупівель, юрисконсульт 1 шт.посада, заступник директора із зв`язків із громадськістю та ЗМІ. Згідно штатного розпису КП «2-а міська клінічна лікарня ПМР» станом на 16.02.2026р. (після звільнення позивача). в розділі 1 «Адміністративно-управлінський персонал»: директор, медичний директор, медичний директор, медичний директор (разом 4 штатних одиниці). Тобто керівний склад залишився без змін.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вказана вимога є похідною від основної і прямо залежить від її задоволення. Оскільки позивач заперечує проти задоволення основної позовної вимоги, то також не підлягає до задоволення похідна позовна вимога про стягнення середнього заробітку. З цих підстав, не підлягає до задоволення інша похідна позовна вимога, а саме: поновлення на роботі.

Вважає, що позовні вимоги про стягнення із моральної моральної шкоди в розмірі 50000 грн. є безпідставними, оскільки позивач свідомо вчиняла дії щодо зловживання своїми трудовим правами, про що свідчить складання численних актів працівниками по місцю роботи. Також вважає, що суд повинен критично оцінювати довідку від 17.02.2026 р. лікаря ОСОБА_6 щодо погіршення стану здоров`я позивача, Інші наведені у позові обставини не підтверджується взагалі ніякими доказами.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій вказує, що відзив не відповідає вимогам статті 178 ЦПК України. Представник відповідача у відзиві зазначає, що ОСОБА_2 систематично вчиняла дії щодо зловживання своїми трудовими обов`язками, проте доказів цьому та взаємозв`язку із законністю звільнення саме на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України не надає. Твердження про «систематичні зловживання» без надання копій наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, актів службових розслідувань або вироків суду є голослівними припущеннями. Припинення договору за п. 6 ст. 36 КЗпП України не пов`язане з виною працівника чи його поведінкою, це суто організаційна процедура. Також вважає не обґрунтованою, безпідставною та такою, що не відповідає дійсності доповідну записку старшого інспектора з кадрів ОСОБА_7 на ім`я директора КП «2-а МКЛ ПМР» ОСОБА_8 , підставою для якої було усне доручення щодо відповідності фактично виконуваної роботи ОСОБА_2 завданням і обов`язкам, які передбачені посадовою інструкцією. Вказує, що керівник може давати усні розпорядження, але вони мають стосуватися оперативних, поточних робочих питань, однак, для важливих завдань, таких як зміна умов праці чи наказів, що передбачають фінансову відповідальність, видається тільки письмове доручення. Інспектор з кадрів не наділений повноваженнями одноосібно визначати «відповідність» посади. Зазвичай це робиться через аудит, атестацію або комісійно. Так звана доповідна записка ОСОБА_9 з`явилася вже після звільнення ОСОБА_2 та подання нею позову до суду, про це свідчить те, що в наказі від 12.02.2026 року № 9-од немає взагалі посилання ні на доповідну ОСОБА_7 від 05.02.2026 року, ні на доповідну ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які і немає посилання на зазначені документи в наказі № 27-к/тр/зв від 13.02.2026 року. Також вказує, що наявність змін в організації виробництва та праці не можуть тягнути за собою зміни істотних умов праці лише відносно одного працівника, оскільки по відношенню до такого працівника зміни є дискримінаційними.

Також вказує, що наказ № 9-од від 12.02.2026 року ніким не оскаржений, але він і не свідчить про зміну істотних умов праці ОСОБА_2 . В наказі зазначено, що …внести із 16.02.2026 р. зміни до штатного розпису Комунального підприємства «2-а міська клінічна лікарня полтавської міської ради», а саме: у розділ 1 «Адміністративно - управлінський персонал»: вивести посаду «заступника директора з правових та кадрових питань» - 1,0 ставки; Ввести посаду «юрисконсульт» - 1,0 ставки…, проте це не свідчить автоматично, що це зміна істотних умов праці, а як раз свідчить про скорочення посади «заступника директора з правових та кадрових питань». Якщо змінюються назва посади, то вона не виводиться зі штатного розпису, а вносять зміни до штатного розпису в частині назви посади. Також, звертає увагу, що в наказі № 9-од від 12.02.2026 року немає мови зміну істотних умов праці, а головне немає мови про зміну посадового окладу з 34200,00

грн. на 17000,00 грн., а вже у повідомленні про зміну істотних умов праці від 12.02.2026 року йдеться мова про зміну посадового окладу в сторону зменшення. Вважає, що фактично відбулося скорочення посади, а тому відповідач повинен був витримати процедуру, яка передбачає скорочення посади і звільнення ОСОБА_2 з посади саме за процедурою скорочення. Звертає увагу, що заднім числом також відповідачем були складені акт № 4 про відмову надати відповідь щодо зміни істотних умов праці ОСОБА_2 від 13.02.2026 року, оскільки зазначений акт відсутній у наказі № 27- к/тр/зв від 13.02.2026 року. Крім того, підписана ОСОБА_8 резолюція від 13.02.2025 «Відділу кадрів підготувати наказ щодо звільнення ОСОБА_2 » на акті №1 від 12.02.2026 не могла бути здійснена ним , оскільки він перебував у відпустці, про що свідчить наданий відповідачем наказ від 13.02.2026 року № 43-Аг. Наполягає, що посада ОСОБА_2 відносилася до керівної, тому твердження відповідача у відзиві щодо цих обставин позову є не вірними. Доводи щодо критичного оцінення довідки лікаря слід оцінювати критично, оскільки вони не підтверджені належними доказами.

На підставі Розпорядження від 13.04.2026 року № 259 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи» та Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2026 року, головуючим по справі визначено суддю Гольник Л.В.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Полтави Гольник Л.В. задоволено заяву про її самовідвід.

На підставі Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2026 року головуючим по справі визначено суллю ОСОБА_12 .

Від представника відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких вказав, у відзиві він зазначав, що позивач ОСОБА_2 систематично вчиняла дії щодо зловживання своїми трудовими правами, маючи на увазі неправомірну поведінку, коли працівник ОСОБА_2 використовувала свої законні права не за призначенням, тобто вчиняла дії, що порушують принцип добросовісності у трудових відносинах. Вказане підтверджується Актами про відмову ознайомлюватись з наказом, про відмову працівника від підпису повідомлення про зміну істотних умов праці, про відмову надати відповідь щодо зміни істотних умов праці ОСОБА_13 , про залишення робочого місця.

Позиція позивача щодо неправомірності усного доручення керівника є помилковою, що спростовується п.2.7 розділу 2 «Завдання і обов`язки» Посадової Інструкції директора Комунального підприємства, згідно якого директор дає вказівки, обов`язкові для всіх структурних підрозділів та працівників Підприємства. Таким чином, навіть якщо доручення було усним, старший інспектор з кадрів підготувала доповідну записку з результатами порівняння. ОСОБА_7 не встановлювала відповідність фактично виконуваної ОСОБА_2 роботи, а здійснила за усним дорученням директора аналіз посадових інструкцій.

Звертає увагу суду, що відповідальність за вибірковість чи обсяг аналізу лежить саме на директорові, адже він визначив, які посади аналізувати. Тому проведений аналіз є лише виконанням доручення директора, а його результати не можуть мати самостійної юридичної сили без затвердження керівником. На думку, позивача «інспектор з кадрів» не наділений повноваженнями одноосібно визначати відповідність посад, проте жодних підстав сумніватись у достовірності і об`єктивності змісту доповідної записки старшого інспектора з кадрів немає. Жодних аудитів, атестацій чи комісій з цього приводу не передбачено установчими документами закладу. Вважає, що позивач помилково вважає, що в наказах № 9-од від 12.02.2026р., ні наказі № 27-к/тр/зв від 13.02.2026р. повинно бути посилання на відповідні доповідні записки, оскільки підзаконними актами не передбачено обов`язковості внесення відомостей вказаних внутрішніх документів до наказу чи розпорядження. Всі твердження позивача про підроблення доказів, «задні» дати проставляння є її виключним припущеннями. Вважає твердження позивача, що її посада заступник директора з правових та кадрових питань відноситься до керівників, помилковою. Заперечував щодо стягнення моральної шкоди.

Ухвалою суду від 16 квітня 2026 року справу прийнято до провадження суддею Савченко Л.І.

Представник позивача надіслала до суду додаткові пояснення, в яких посилалася на аналогічні доводи, викладені в заявах по суті.

Від представника позивача надійшла уточнена позовна заява в частині дати поновлення на роботі 14.02.2026 року, замість 13.02.2026 року.

Ухвалою суду від 29 травня 2026 року закрито підготовче провадження по справі.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_1 позов підтримала. Додатково вказала, що розмір середнього заробітку, який позивач прохає стягнути з відповідача, станом на час розгляду справи становить 428 625 грн. 45 коп., виходячи із середньоденної заробітної плати у розмірі 3 271 грн. 90 коп., прохала стягнути середній заробіток по день поновлення на роботі.

Представник відповідача Бибик В.А. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував. Зробив заяву, що докази понесених судових витрат на правову допомогу будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши фактичні обставини письмовими доказами, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що на підставі наказу КП 2-А МКЛ ПМР №624 - к від 27.09.2023 року ОСОБА_2 було прийнято з 02.10.2023 року на основне місце роботи на посаду заступника директора з правових питань та основної діяльності на 1,0 ставки з оплатою праці згідно штатного розкладу (том 1 а.с.261).

15.01.2025 року на підставі наказу КП 2-А МКЛ ПМР № 23-ат від 15.01.2025 року посаду заступника директора з правових питань та основної діяльності перейменовано на посаду заступника директора з правових та кадрових питань», що слідує із копії Трудової книжки НОМЕР_2 від 27.10.1993 року (том 1 а.с.259).

05.02.2026 року від старшого інспектора з кадрів Кунець Н. на ім`я директора КП 2-А МКЛ ПМР Дудченка М. надійшла доповідна записка, в якій зазначено, що на усне доручення щодо відповідності фактично виконуваної роботи ОСОБА_2 завданням та обов`язкам, які передбачені посадовою інструкцією заступника директора з правових та кадрових питань, в межах компетенції, інформує, що відповідно до посадової інструкції заступника директора з правових та кадрових питань, затвердженої 15.01.2025 року, основними завданнями та обов`язками є виконання роботи з правоих питань. У п.7.2 посадової інструкції заступника директора з правових та кадрових питань зазначено, що у підпорядкуванні перебувають працівники кадрової служби, юрисконсульт, діловоди, офісні працівники, архіваріус. В самій же посадовій інструкції немає жодного пункту стосовно виконання обов`язків з питань підпорядкованих служб та працівників. Враховуючи вищевикладене, посадова інструкція заступника директора з правових питань відповідає вимогам посади «юрисконсульт» (том 1 а.с. 166).

11.02.2026 року від заступника директора з економічних питань ОСОБА_4 та головного бухгалтера Піскун Л. на ім`я директора КП 2-А МКЛ ПМР Дудченка М. надано економічне обґрунтування раціонального використання фінансових ресурсів, де вказано: посадовий оклад за посадою «заступник директора з правових та кадрових питань» з 01.01.2025 по 31.12.2025 становить 34200 грн.Загальні річні витрати за вказаною посадою становлять 973 391, 21 грн. Посадовий оклад за посадою «юрисконсульт» з 01.01.2025 по 31.12.2025 становить 16 000 грн. Загальні річні витрати за вказаною посадою становлять 428 200 грн. 14 коп. Річна різниця 545 191, 27 грн.(том 1 а.с.167).

Наказом КП 2-А МКЛ ПМР № 9-од від 12.02.2026 року «Про внесення змін до штатного розпису», на підставі ч.2 ст. 3 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», п.6.1.11 Статуту КП 2-А МКЛ ПМР (нова редакці), затверджена рішенням 53 сесії Полтавської міської ради 8 скликання від 26 квітня 2024 року, Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 1), затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 № 336 із змінами, з метою економічного та раціонального використання фінансових ресурсів, беручи до уваги фактичну завантаженість працівника щодо виконання завдань та обов`язків на посаді «заступник директора з правових та кадрових питань», внесено із 16 лютого 2026 року зміни до штатного розпису КП 2-А МКЛ ПМР, а саме: у розділі 1 «Адміністративно-управлінський персонал»: вивести посаду «заступник директора з правових та кадрових питань» - 1,0 ставки; ввести посаду «юрисконсульт» - 1,0 ставки (том 1 а.с.168).

12.02.2026 року медичним директором ОСОБА_14 , заступником директора з економічних питань ОСОБА_4 , головним бухгалтером Піскун Л., старшим інспектором з кадрів Кунець Н. складено Акт № 1 «Про відмову Волошко Ю.І. ознайомлюватися із наказом № 9-од від 12.02.2026 року «Про внесення змін до штатного розпису» (том 1 а.с.169).

12.02.2026 року ОСОБА_2 вручено особисто Повідомлення про зміну істотних умов праці в присутності ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в якому повідомлялося ОСОБА_2 про зміну в організації виробництва та праці в КП «2-А МКЛ ПМР» з 16.02.2026, а саме зміну істотних умов праці: назви посади з «заступник директора з правових та кадрових питань» на «юрисконсульт»; розміру посадового окладу з 34200 грн. на 17294 грн. Одночасно повідомлено, що її завдання, функції та обов`язки відповідно посадової інструкції від 15.01.2025 не змінюються. Роз`яснено, що відповідно до ст. 32 КЗпП України, вона має право продовжити роботу на нових умовах, або відмовитись від їх прийняття, та що у разі відмови трудовий договір буде припинено на підставі п.6 ст. 36 КЗпП України. Прохали повідомити про її рішення 13.02.2026 до 13.00 годин. (том 1 а.с.170).

Згідно Акту про відмову працівника від підпису повідомлення про зміну істотних умов праці від 12.02.2026 року, ОСОБА_2 була ознайомлена із повідомленням про зміну істотних умов праці та їй було запропоновано підписати повідомлення про ознайомлення, однак від підпису вона відмовилася . Акт складений медичним директором ОСОБА_14 , заступником директора з економічних питань ОСОБА_4 , головним бухгалтером ОСОБА_5 , старшим інспектором з кадрів Кунець Н. (а.с.171 том 1 ).

12.02.2026 року медичним директором ОСОБА_14 , заступником директора з економічних питань Кривень Н., головним бухгалтером Піскун Л., старшим інспектором з кадрів Кунець Н. складений Акт про відмову працівника від підпису повідомлення про

13.02.2026 року медичним директором в.о. директора Микитченком В.В., медичним директором ОСОБА_14 , заступником директора з економічних питань Кривень Н., головним бухгалтером Піскун Л., старшим інспектором з кадрів Кунець Н., головною медичною сестрою ОСОБА_15 складений Акт № 4 про відмову надати відповідь щодо зміни істотних умов праці ОСОБА_2 , з якого вбачається, що ОСОБА_2 13.02.2026 року о 13.15 запропоновано надати відповідь на отримане повідомлення від 12.02.2026 року про зміну істотних умов праці, однак ОСОБА_2 відмовилася надати відповідь, мотивуючи це тим, що вже сказала своє рішення у відділі кадрів зранку (а.с.172 том 1).

Згідно Акту № 5 від 13.02.2026 року складеного старшим інспектором з кадрів Кунець Н., начальником служби охорони Ященком А., Інспектором з кадрів Романишиною Н., 13.02.2026 року о 14.36 ОСОБА_2 залишила робоче місце, без попереднього повідомлення та без надання пояснень (том 1 а.с.173).

Відповідно до Наказу КП 2-А МКЛ ПМР від 13.02.2026 року № 27-к/тр/зв Про звільнення ОСОБА_3 , відповідно до п.6 ст. 36 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про відпустки», Колективного договору між роботодавцем та первинною профспілковою організацією КП 2-А МКЛ ПМР на 2024-2028 роки, звільнено ОСОБА_2 з посаду заступника директора з правових та кадрових питань 13 лютого 2026 року за відмову від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці, на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України (том 1 а.с.174).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).

У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу (частини третя-четверта статті 32 КЗпП України).

Підставою припинення трудового договору, зокрема, є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці (пункт 6 частини першої статті 36 КЗпП України).

У пункті 2 Глава XIX Прикінцеві положення КЗпП України передбачено, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

У період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов (частина друга статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).

З аналізу норм частини третьої статті 32 КЗпП України слідує, що у разі, коли роботодавець лише за умов зміни в організації виробництва та праці планує змінити систему та розмір оплати праці, пільг, режиму роботи, встановити або скасувати неповний робочий час, суміщення професій, зміну розрядів або найменування посад, він має попередити працівника про це. Попереджаючи працівника про таку зміну істотних умов праці, роботодавець має чітко зазначити, які саме істотні умови праці зміняться, оскільки саме конкретизація змін істотних умов праці у попередженні дає змогу працівнику свідомо вирішити для себе питання, чи має він намір продовжувати дію трудового договору з конкретним працедавцем (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 18 грудня 2024 року у справі № 308/18965/23).

При зміні істотних умов праці власник повинен дотримуватися встановленого порядку. Правовим документом про таку зміну є наказ про зміну істотних умов праці у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці. Працівники, істотні умови праці яких у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці підлягають зміні, персонально попереджаються про дату таких змін (не пізніше ніж за два місяці до змін, а у період дії воєнного стану не пізніш як до запровадження таких умов).

Попередження - це письмова пропозиція працівникові продовжити роботу після того, як власник з дотриманням установленого законодавством строку змінить істотні умови праці. Працівник може прийняти цю пропозицію та продовжувати роботу при змінених істотних умовах праці або ж відмовитися від неї.

Зміна істотних умов праці може застосовуватися як до окремого працівника, так і до відділу або до всього підприємства (постанова Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 754/5228/22 (провадження № 61-12418св23)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 582/1001/15-ц (провадження № 14-286цс18), зазначено, що:

«зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці. Таким чином, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці».

У постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 161/1147/16-ц (провадження № 61-37720св18) зазначено, що:

«зміна істотних умов праці за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку зі зміною організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці (постанова Верховного Суду України від 23 березня 2016 року у справі № 6-2748цс15). У статті 32 КЗпП України наведено перелік умов праці, які можна вважати істотними, до яких належать, зокрема: система та розмір оплати праці, пільги, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад. Наведений перелік не є вичерпним, оскільки істотними можуть вважатися й інші умови праці».

У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року в справі № 466/1680/21 (провадження № 61-6560св22) зазначено, що «припинення трудового договору за пунктом 6 статті 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).

Отже, під змінами в організації виробництва і праці необхідно розуміти об`єктивно необхідні дії власника або уповноваженого ним органу, обумовлені, за загальним правилом, впровадженням нової техніки, нових технологій, вдосконаленням структури підприємства, установи, організації, режиму робочого часу, управлінської діяльності, що спрямовані на підвищення продуктивності праці, поліпшення економічних та соціальних показників, запобігання банкрутству і масовому вивільненню працівників та збереження кадрового потенціалу в період тимчасових зупинок у роботі та приватизації, створення безпечних умов праці, поліпшення її санітарно-гігієнічних умов тощо.

У разі, коли на підприємстві не відбулося змін в організації виробництва і праці, власник чи уповноважений ним орган не має права в односторонньому порядку змінити істотні умови праці працівників. Якщо ж це сталося, а працівники не погоджуються з такими змінами, власник зобов`язаний поновити працюючим попередні умови праці».

У постанові Верховного Суду від 22 травня 2023 року у справі № 212/2542/22 (провадження № 61-162св23) вказано, що:

«за пунктом 2 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України (який є чинним з 24 березня 2022 року) під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ (який набрав чинності з 24 березня 2022 року) (далі - Закон України № 2136-ІХ) на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України. За частиною другою статті 3 Закону України № 2136-ІХ у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов. Цей Закон діє у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (пункт 3 Прикінцевих положень Закону України № 2136-ІХ).

У постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 317/181/19 (провадження № 61-21021св21) вказано, що:

«… зміна істотних умов праці відбувається за тією самою посадою, у тій самій установі, де працівник працював до такої зміни. Пропозиція обійняти інші посади не є зміною істотних умов праці. Факт скорочення посади сам по собі виключає звільнення за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України, оскільки відсутні передбачені частиною третьою статті 32 КЗпП України обставини. Про визначену частиною третьою статті 32 КЗпП України зміну істотних умов праці та, відповідно, припинення трудового договору за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України можливо стверджувати тоді, коли посада працівника не скорочується, а лише змінюються істотні умови праці за цією посадою. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2020 року у справі № 215/2330/19 (провадження № 61-1145св20) та від 11 травня 2021 року у справі № 317/182/19-ц (провадження № 61-231св21)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2021 року в справі № 761/24929/20 (провадження № 61-12418св21) зазначено, що:

«посадові обов`язки працівника є фактично також істотними умовами його праці (трудового договору). Тому у випадку виробничої необхідності змінити їх це має розглядатися як зміна істотних умов праці, для здійснення якої слід дотримуватися відповідних процедур згідно із законодавством. Якщо працівник не погодиться на таку зміну у встановленому порядку (тобто відмовиться від продовження роботи за колишньою посадою, але з новими посадовими обов`язками), то роботодавець має право звільнити його за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України.

Припинення трудового договору за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці, які не супроводжуються скороченням чисельності чи штату працівників.

При зміні істотних умов праці посада, яку обіймає працівник, залишається у штатному розписі, але змінюються умови трудового договору - система та розмір оплати праці, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад без зміни трудової функції тощо, тобто зміни, які ведуть до звуження чи розширення трудової функції працівника за укладеним з ним трудовим договором, дія якого продовжується.

Зміна істотних умов праці не передбачає ліквідації трудової функції працівника та виведення посади зі штату. Водночас зміна в організації виробництва і праці, наслідком якої є скорочення штату або чисельності працівників, означає, що посада, яку раніше обіймав працівник, виводиться із штатного розпису.

Отже, зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку із зміною в організації виробництва і праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але з новими умовами праці. Під час звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України за ініціативою роботодавця у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення штату працівників, необхідно дотримуватися гарантій, передбачених статтею 49-2 цього Кодексу».

Судом встановлено, що 12.02.2026 року ОСОБА_2 був наданий на ознайомлення наказ № 9-од Про внесення змін до штатного розпису, в якому було зазначено: Керуючись частиною 2 статті 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», п. 6.1.11 Статуту Комунального підприємства «2-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» (нова редакція), затвердженого рішенням п`ятдесят третьої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання від 26 квітня 2024 року, Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 1), затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 № 336 із змінами, з метою економного та раціонального використання фінансових ресурсів, беручи до уваги фактичну завантаженість працівника щодо виконання завдань та обов`язків на посаді «заступник директора з правових та кадрових питань», НАКАЗУЮ: Внести із 16 лютого 2026 року зміни до штатного розпису Комунального підприємства «2-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», а саме: у розділі І «Адміністративно-управлінський персонал»: вивести посаду «заступник директора з правових та кадрових питань» 1,0 ставки; ввести посаду «юрисконсульт» 1,0 ставки.

В зазначеному наказі відсутнє посилання про зміну розміру посадового окладу з 34200 грн. на 17294 грн., проте у Попередженні про зміну істотних умов праці, вказано, що у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці в Комунальному підприємстві «2-А МКЛПМР» з 16.02.2026 змінюються істотні умови праці, а саме: змінюється назва посади з «заступник директора з правових та кадрових питань» на «юрисконсульт», змінюється розмір посадового окладу з 34200 грн. на 17294 грн. Також повідомлено, що завдання, функції та обов`язки ОСОБА_2 відповідно посадової інструкції від 15.01.2025 не змінюються. Роз`яснено, що відповідно до статті 32 Кодексу законів про працю України вона маєте право продовжити роботу на нових умовах, або відмовитись від їх прийняття. У разі відмови трудовий договір буде припинено на підставі п.6 статті 36 КЗпП України.

Таким чином, в наказі № 9-од Про внесення змін до штатного розпису йшла мова, що перейменування посади потрібно ...з метою економного та раціонального використання фінансових ресурсів, беручи до уваги фактичну завантаженість працівника щодо виконання завдань та обов`язків на посаді «заступник директора з правових та кадрових питань»..., а в Попередженні вже зазначалося, що ....у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці в Комунальному підприємстві «2-А МКЛ ПМР» з 16.02.2026 змінюються істотні умови праці.... При цьому, зазначене вище Попередження не містило посилання на відповідний розпорядчий документ.

Так, чисельність працівників - це списковий склад працівників, тобто, скорочення

чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості. В свою чергу, штат працівників - це сукупність посад, установлених штатним розписом, тобто скорочення штату є зміною штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами. Факторів, якими може бути зумовлена потреба у скороченні багато, проте при виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення, а перевіряє наявність підстави для звільнення та дотримання відповідної процедури. Вказана відмова свідчить про відсутність взаємного волевиявлення сторін (недосягненням ними згоди) щодо продовження дії трудового договору в умовах змін. Зміна істотних умов праці відбувається за тією самою посадою на підприємстві, де працівник працював до такої зміни. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27

серпня 2024 року у справі № 521/1892/22 (провадження № 61-1538св24).

У постанові Верховного Суду від 12.05.22 N 756/13167/16-ц суд вказав, що зміна

істотних умов праці, передбачена ч. 3 ст. 32 КЗпП не тотожна звільненню у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників на підставі п.1ч.1ст. 40 КЗпП, оскільки передбачає продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці. Пропозиція обійняти інші посади не є зміною істотних умов праці. Оскільки посада фактично зникає зі штатного розпису, це скорочення штату. Навіть якщо функціонал схожий, зміна назви або окладу при виведенні старої посади не є "продовженням роботи за тією самою посадою". Це класифікується як скорочення посади (зміни в організації виробництва і праці), а не просто зміна істотних умов праці. Оскільки стара посада виводиться зі штатного розпису, а нова вводиться, роботодавець зобов`язаний діяти через процедуру вивільнення (ст. 49-2 КЗпП), запропонувавши працівнику нову посаду з меншим окладом.

Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників (Випуск 1), затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 № 336 із змінами визначено, що посада «заступник директора» (код 1210.1) є керівною, а «юрисконсульт» (код 2429) це фахівець, що свідчить про зниження посади. Зміна посади з керівника на спеціаліста передбачає зміну посадових обов`язків. Якщо працівник відмовляється від переведення на нову посаду з меншим окладом, його звільняють у зв`язку зі скороченням (п. 1 ст. 40 КЗпП) із виплатою вихідної допомоги, а не на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною 3 статті 49-2 КЗпП, одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи.

Тобто у випадку скорочення посади, роботодавець повинен запропонувати працівнику іншу роботу, запропонувати всі наявні вакансії до моменту звільнення. В іншому випадку, суд може визнати таке звільнення порушенням прав працівника та поновити його на роботі. Працівник може подати заяву про скорочення двомісячного строку попередження про наступне вивільнення. Однак подання працівником такої заяви не звільняє роботодавця від обов`язку запропонувати працівнику всі вакансії. Відсутність такої пропозиції є порушенням процедури звільнення.

Отже, як слідує зі змісту КЗпП України, однією з найважливіших гарантій для

працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок роботодавця працевлаштувати працівника.

При цьому КЗпП України містить два прямих приписи: перший - звільнення із зазначеної підстави допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу, другий - про наступне вивільнення працівника персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Крім того, як вбачається з наказу № 27 - к/тр/зв Про звільнення ОСОБА_3 підставою звільнення зазначено, п. 6 ст. 36 КЗпП України, підстави: Підстави: наказ по КП «2-А МКЛ ПМР» від 12.02.2026 № 9-од «Про внесення змін до штатного розпису»; Акт № 1 від 12.02.2026 про відмову ОСОБА_3 ознайомлюватися з наказом № 9-од від 12.02.2026, повідомлення про зміну істотних умов праці від 12.02.2026; Акт про відмову працівника від підпису повідомлення про зміну істотних умов праці від 12.02.2026.

Тобто згоди профспілкового комітету, на внесення із 16 лютого 2026 року зміни до

штатного розпису Комунального підприємства «2-А міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», а саме: у розділі І «Адміністративно-управлінський персонал», а саме: вивести посаду «заступник директора з правових та кадрових питань» 1,0 ставки; ввести посаду «юрисконсульт» 1,0 ставки.

Таким чином, проаналізувавши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що зміни істотних умов праці в установі не відбулося, а відбулося скорочення посади «заступник директора з правових та кадрових питань» з порушенням процедури та відповідно позивачка була звільнена з посади з порушеннями КЗпП України.

Отже, звільнення позивачки з посади було проведено з порушення вимог КЗпП України, а тому вона підлягає поновленню саме на посаді заступника директора з правових та кадрових питань.

Щодо доводів відповідача, щодо Доповідної записки старшого інспектора з кадрів ОСОБА_16 від 05.02.2026 р., яка надана на усне доручення керівника щодо відповідності фактично виконуваної роботи ОСОБА_2 завданням та обов`язкам, які передбачені посадовою інструкцією заступника директора з правових та кадрових питань, а саме що згідно п.7.2 Посадової інструкції заступника директора з правових та кадрових питань зазначено, що у підпорядкуванні перебувають працівники кадрової служби, юрисконсульт, діловоди, офісні працівники, архіваріус, проте в самій посадовій інструкції немає жодного пункту стосовно виконання обов`язків з питань підпорядкованих служб та працівників, а тому зазначена посадова інструкція заступника директора з правових та кадрових питань відповідає вимогам посади «юрисконсульта», то суд вказує, що відповідачем не доведено, що Інспектор з кадрів Кунець Н. наділена повноваженнями одноосібно визначати «відповідність» посади. Висновок про те, що інструкція заступника «відповідає вимогам юрисконсульта», є суб`єктивною думкою останньої. Крім того, Посадову інструкцію заступника директора з правових та кадрових питань створювала, розробляла та підписувала особисто сама є старший інспектор з кадрів ОСОБА_7 , а затверджував вказану посадову інструкцію директор ОСОБА_8 .

Також суд звертає увагу, що в наказі від 12.02.2026 року № 9-од відсутнє посилання на доповідну ОСОБА_7 від 05.02.2026 року, як і на доповідну ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які їх немає і в наказі про звільнення № 27-к/тр/зв від 13.02.2026 року.

Крім того, у відзиві на позовну заяву представник відповідача посилається на те, що посада заступник директора з правових та кадрових питань у штатному розписі відносить до розділу 1.2 «Інший персонал».

Проте, посада заступника директора є керівною, статус заступника передбачає управлінські функції (п. 7.2 про підпорядкованість працівників). Те, що в інструкції детально не розписано механізм «керування», не нівелює статус посади.

Суд також зауважує, що відповідач у преамбулі наказу № 9-0д від 12.02.2026 року зазначає, що …внести із 16.02.2026р. зміни до штатного розпису Комунального підприємства «2-а міська клінічна лікарня полтавської міської ради», а саме: у розділ 1 «Адміністративно управлінський персонал»: вивести посаду «заступника директора з правових та кадрових питань» - 1,0 ставки; Ввести посаду «юрисконсульт» - 1,0 ставки….

Суд вважає, що якщо змінюються назва посади, то вона не виводиться зі штатного розпису, а вносяться зміни до штатного розпису в частині назви посади. При цьому, в наказі № 9-од від 12.02.2026 року немає мови про зміну істотних умов праці, а головне немає мови про зміну посадового окладу з 34200,00 грн. на 17000,00 грн.

Отже, фактично відбулося скорочення посади «заступника директора з правових та кадрових питань», а тому відповідач повинен був витримати процедуру, яка передбачає скорочення посади і звільнення ОСОБА_2 з посади саме за процедурою скорочення.

За таких обставин, факт скорочення та виведення зі штатного розпису посади, яку обіймала ОСОБА_2 до її звільнення сам по собі виключає можливість її звільнення за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України, оскільки відсутні передбачені частиною третьою статті 32 КЗпП України обставини. Її звільнення фактично відбулось не в зв`язку зі змінами істотних умов праці, а в зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці.

Відтак, звільнення позивача з підстав, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, а саме відмови від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці, в даному випадку було незаконним.

З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання незаконним та скасування п. 1 наказу КП «2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» № 27-к/тр/зв Про звільнення ОСОБА_2 від 13 лютого 2026 року та поновлення ОСОБА_2 на посаді заступника директора з правових та кадрових питань КП «2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» з 14.02.2026 року підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з КП «2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 14 лютого 2026 року по дату поновлення на роботі з утриманням податків та обов`язкових платежів (зборів), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого

1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до абз. 4 п. 2 Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Пунктом 3 Порядку визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у п. 4 цього Порядку.

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці та для нарахування матеріальної (грошової) допомоги, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (п. 4 Порядку)

При цьому згідно з п. 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку при звільненні, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка відповідно до п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Оскільки ОСОБА_2 була звільнена 13 лютого 2026 року, для розрахунку середнього заробітку суд бере суми виплат позивачці за останні два календарні місяці роботи, що передують дню звільнення її з роботи (грудень 2025 року січень 2026 року), що підтверджено Довідкою про середню заробітну плату ОСОБА_2 ( том 1 а.с.289).

Так, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 454 801 грн. 05 коп. (139 робочих днів з 14 лютого 2026 року до 27 серпня 2026 року включно х 3 271, 95 грн. - середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 )

Таким чином, суд стягує середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 454 801 грн. 05 коп. з КП «2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» на користь ОСОБА_2 .

Щодо стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України власником або уповноваженим ним органом моральна шкода відшкодовується працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з приписами ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивач зазначає, що є інвалідом 2 групи по зору, а відповідач, не маючи законних підстав, допустивши численні порушення, звільнив її із займаної посади, що стало для неї шоком, так як вона втратила робоче місце в один момент. У зв`язку з цим, вона перехвилювалася та 17.02.2026 року внаслідок перенесеного стресу, який спровокував загострення наявних хвороб (гіпертонічний криз, серцеві болі), звернулася за медичною допомогою до кардіолога ЦВЛ та МГ КП «ПОКЛ ім.М.В. Скліфасовського ПОР», що підтверджується консультативним висновком. Вказує, що порушення сну, постійна тривога та необхідність прийняття додаткових медикаментів стали прямим наслідком дій відповідача. Моральну шкоду оцінює в 50 000 грн.

Суд, вирішуючи справу в межах вимог та на підставі наданих до суду доказів, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, приходить до висновку, що позивач не довела, що внаслідок дій відповідача їй спричино моральну шкоду. З Консультатційного висновку кардіолога ЦВЛ та МГ КП «ПОКЛ ім.М.В. Скліфасовського ПОР» ОСОБА_6 від 17.02.2026 року не вбачається причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача, які сталися 13.02.2026 року та наслідками у вигляді встановленого діагнозу Гіпертонічна хвороба ІІ ст. Позивач не довела, що встановлений діагноз був спровокований внаслідок перенесеного стресу та через загострення наявних хвороб. Жодних доказів про будь-які хвороби, окрім того, що ОСОБА_2 є інвалідом по зору, матеріали справи не містять. Інших доказів, які б підтвердили спричинення моральних страждань позивачкою не надано. Сам факт порушення її трудових прав, на думку суду, не є достатнім для відшкодування моральної шкоди у заявленому розмірі.

З огляду на викладене, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є недоведеними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.п.2, 4 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць, та поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Вирішуючи питання про розподіл судового збору, суд керується вимогами ст.141 ЦПК України та приходить до висновку про стягнення із КП «2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» на користь держави судового збору у сумі 7 210 грн. 41 коп. ( 1331, 20 грн.х2 за задоволені дві немайнові вимоги + 4 548, 01 грн. за задоволену майнову вимогу). Решту сума судового збору у розмірі 1331 грн. 20 коп. за вимогу про відшкодування моральної шкоди віднести на рахунок держави, так як позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.9 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір».

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Зі змісту ч.ч.1-3 ст. 134 ЦПК України вбачається, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідачем виконані вимоги ч.1 ст. 134 ЦПК України та зазначено у позові, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу становлять 25 000 грн., які вона понесла та очікує понести в зв`язку із розглядом даної справи.

Крім того, позивач виконав вимоги ч.8 ст. 141 ЦПК України та подав до закінчення судових дебатів докази на підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу.

Так, відповідачем подано Договір № 01-25/02/26 про надання правової допомоги від 25 лютого 2026 року, між Адвокатське бюро « Адвокатське «Олени Панченко» та ОСОБА_2 , Квитанцію до прибуткового касового ордеру № 18 від 25.02.2026 року на суму 13 000 грн., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 471, Акт приймання-передачі наданої правової допомоги згідно договору Договір № 01-25/02/26 про надання правничої допомоги від 25 лютого 2026 року від 06.03.2026 року, Квитанцію № 14 від 01.04.2026 року на суму 12 000 грн., Акт приймання-передачі наданої правової допомоги згідно договору Договір № 01-25/02/26 про надання правничої допомоги від 25 лютого 2026 року від 01.04.2026 року (том 1 а.с.277-287, том 2 а.с.44-45).

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Таким чином, позивачем доведено понесення судових витрат на правову допомогу у розмірі 25 000 грн.

Враховуючи, що позов ОСОБА_2 задоволено частково, а саме задоволено дві позовні вимоги немайнового характеру та одна позовна вимога майнового характеру, а у задоволенні однієї позовної вимоги немайнового характеру відмовлено, то витрати на правничу допомогу підлягають пропорційному задоволенню відповідно до ст. 141 ЦПК України та стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 18 750 грн.

Керуючись ст.ст.12, 81, 133, 137, 141, 229, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Комунального підприємства «2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати п. 1 наказу КП «2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» № 27-к/тр/зв Про звільнення ОСОБА_2 від 13 лютого 2026 року.

Поновити ОСОБА_2 на посаді заступника директора з правових та кадрових питань КП «2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» з 14.02.2026 року;

Стягнути з КП «2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» (код ЄДРПОУ 01999721) на користь ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 14 лютого 2026 року по дату поновлення на роботі з утриманням податків та обов`язкових платежів (зборів) у сумі 454 801 грн. 05 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді заступника директора з правових та кадрових питань КП «2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» та стягнення середнього заробітку в межах місячного платежу підлягає негайному виконанню.

Стягнути з КП «2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» (код ЄДРПОУ 01999721) на користь ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в сумі 18 750 грн.

Стягнути з КП «2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» (код ЄДРПОУ 01999721) на користь держави судовий збор у сумі 7 210 грн. 41 коп.

Судовий збір у сумі 1331 грн. 20 коп. віднести на рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач Комунальне підприємство «2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», зареєстроване місце знаходження: 36003 м.Полтава, вул. Монастирська, 7-А, код ЄДРПОУ 01999721.

Повне рішення складено 27 серпня 2026 року.

Суддя Л.І. Савченко