Ухвала суду № 139287490, 26.08.2026, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26 серпня 2026 рокуСправа № 921/519/26УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

розглянув заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову

у справі №921/519/26

за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідачів:

1. ОСОБА_2 , с.Голігради, Чортківський район, Тернопільська область,

2. ОСОБА_3 , АДРЕСА_2

про визнання недійсним Договору дарування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕР ІНВЕСТ КОРПОРЕЙШН" та Акту приймання передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕР ІНВЕСТ КОРПОРЕЙШН"; застосування наслідків недійсності правочину в порядку ст. 216 ЦК України, а саме: скасування державної реєстрації змін до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань про учасника ОСОБА_3 Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕР ІНВЕСТ КОРПОРЕЙШН" та відновлення запису про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань про учасника ОСОБА_2 Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕР ІНВЕСТ КОРПОРЕЙШН".

Встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним Договору дарування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕР ІНВЕСТ КОРПОРЕЙШН" та Акту приймання передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕР ІНВЕСТ КОРПОРЕЙШН"; застосування наслідків недійсності правочину в порядку ст. 216 ЦК України, а саме: скасування державної реєстрації змін до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань про учасника ОСОБА_3 Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕР ІНВЕСТ КОРПОРЕЙШН" частка якого становить 50% статутного капіталу, вартістю 5 000 000,00 грн. у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та відновлення запису про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань про учасника ОСОБА_2 Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕР ІНВЕСТ КОРПОРЕЙШН" частка якого становить 50% статутного капіталу, вартістю 5 000 000,00 грн. у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 17.08.2026, для розгляду справи №921/519/26 визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою суду від 18.08.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, на підставі частини 1 статті 174 ГПК України, для надання можливості позивачу усунути недоліки позовної заяви.

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Тернопільської області із заявою (вх.№6488) про вжиття заходів забезпечення позову щодо майнових прав відповідача ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: корпоративних прав у розмірі 50% частки у статутному капіталі ТОВ "ТЕР ІНВЕСТ КОРПОРЕЙШН" (код ЄДРПОУ 44859807), що відповідає 5 000 000,00 грн, шляхом накладення арешту на частку відповідача ОСОБА_3 у розмірі 50% у статутному капіталі ТОВ "ТЕР ІНВЕСТ КОРПОРЕЙШН" (код ЄДРПОУ 44859807), з забороною вчиняти будь-які дії, спрямовані на її відчуження, обтяження, внесення до статутного капіталу інших осіб, передачу у заставу, дарування, внесення змін до ЄДР щодо неї. Внести відповідні записи про арешт корпоративних прав до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з метою забезпечення реального виконання рішення суду у разі задоволення позову, в порядку ст. ст. 136-137 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.08.2026, для розгляду заяви визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою суду від 18.08.2026 повернуто заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, без розгляду.

24.08.2026 (документ сформований в системі "Електронний суд") на адресу Господарського суду Тернопільської області надійшла заява про усунення недоліків (вх. №6646), зі змісту якої вбачається, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви, які визначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 18.08.2026.

Також, 24.08.2026 ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Тернопільської області із заявою (вх.№6647) про вжиття заходів забезпечення, в порядку ст. ст. 136-137 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, просить накласти арешт на належну ОСОБА_4 частку розміром 50 %, номінальною вартістю 5 000 000,00 грн у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕР ІНВЕСТ КОРПОРЕЙШН" (код ЄДРПОУ 44859807) із забороною ОСОБА_4 до набрання законної сили рішенням у справі відчужувати, дарувати, продавати, міняти, передавати у заставу, вносити до статутного капіталу іншої юридичної особи, обтяжувати або в інший спосіб розпоряджатися зазначеною часткою чи її частиною.

Заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, нотаріусам, суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань", проводити реєстраційні дії щодо переходу, відчуження, обтяження, поділу, зміни розміру або припинення належної ОСОБА_4 спірної частки розміром 50 %, номінальною вартістю 5 000 000,00 грн у статутному капіталі ТОВ "ТЕР ІНВЕСТ КОРПОРЕЙШН", крім реєстраційних дій на виконання судового рішення, що набрало законної сили у цій справі.

Вжити заходів забезпечення шляхом накладення заборони для учасника (засновника) ТОВ "ТЕР ІНВЕСТ КОРПОРЕЙШН" ОСОБА_4 ухвалювати з використанням голосів, що припадають на спірну частку у розмірі 50 %, рішення з таких конкретно визначених питань: зміна розміру статутного капіталу та перерозподіл часток учасників; прийняття до товариства нових учасників або виключення наявних учасників; внесення змін до статуту в частині складу учасників, розміру статутного капіталу, розміру часток або кількості голосів: зміна керівного складу товариства (зміна директора та інших органів управління). відчуження, обтяження чи передання третім особам майна товариства, що становить; припинення товариства шляхом ліквідації, реорганізації, злиття, приєднання, поділу або перетворення.

В обґрунтування заяви, заявниця зазначає, що під час шлюбу, ОСОБА_2 , без погодження заявниці, як дружини, відчужив корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕР ІНВЕСТ КОРПОРЕЙШН", а саме частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕР ІНВЕСТ КОРПОРЕЙШН" у розмірі 50%, вартістю 5 000 000,00 грн, шляхом укладення договору дарування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕР ІНВЕСТ КОРПОРЕЙШН" від 05.12.2024, за умовами якого безоплатно передав у власність на користь ОСОБА_3 частку у розмірі 50% вартістю 5 000 000,00 грн, у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕР ІНВЕСТ КОРПОРЕЙШН" код ЄДРПОУ 44859807. Внаслідок цього корпоративні права у розмірі 50% було безкоштовно переоформлено на ОСОБА_3 , що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Актом приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕР ІНВЕСТ КОРПОРЕЙШН" від 05 грудня 2024 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Сліско С.М.

Після виникнення судового спору ОСОБА_3 передав (на даний час невідомо правової природи даної передачі) ту ж саму частку ОСОБА_4 .

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 14.08.2026 приватним нотаріусом Фіголь Наталією Богданівною проведено державну реєстрацію зміни складу засновників (учасників) ТОВ "ТЕР ІНВЕСТ КОРПОРЕЙШН", унаслідок якої зареєстрованим володільцем частки розміром 50 %, номінальною вартістю 5 000 000,00 грн став ОСОБА_4 .

Заявниця вважає, що ризик подальшого відчуження є не припущенням та підтверджується поведінкою відповідачів щодо переходу майнових прав на спірну частку у статутному капіталі ТОВ "ТЕР ІНВЕСТ КОРПОРЕЙШН".

Ця обставина свідчить про реальну можливість наступної передачі частки, появи нового набувача та подальшої зміни складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕР ІНВЕСТ КОРПОРЕЙШН" до ухвалення рішення у даній справі.

На переконання заявниці, невжиття заходів забезпечення позову з високою вірогідністю призведе до ускладнення ефективного виконання судового рішення через недобросовісну поведінку відповідачів чи вчинення недобросовісних дій із відповідним майном.

На думку заявниці, зазначений захід дозволяє уникнути відчуження спірного майна на користь третіх осіб до вирішення справи судом.

Зазначені обставини дають можливість заявниці вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд встановив таке.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або виконувати щодо нього інші зобов`язання (ч.1).

Суд, який вирішує спір про право власності на акції (частки, паї) товариства, права акціонера (учасника), реалізація яких залежить від відносної вартості акцій (розміру частки) в статутному капіталі товариства, може постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на внесення змін до статуту цього товариства щодо розміру статутного капіталу (ч.9).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, поряд із вказаним вище, при зверненні до суду з позовом кредитор має процесуальне право та можливість в якості гарантії забезпечення виконання майбутнього судового рішення на його користь, просити суд в якості забезпечення позову, тобто гарантії реального виконання судового рішення та реального стягнення коштів з боржника, в тому числі за рахунок його майна, просити суд накласти арешт на визначене майно боржника, у тому числі грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках боржника, на його рухоме майно у вигляді автомобілів, мотоциклів тощо, на його нерухоме майно у вигляді земельних ділянок, будинків, квартир, гаражів.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Системний аналіз положень частини 1 статті 136 і статті 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

У вирішенні питання про забезпечення позову має значення оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду.

Так, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Обґрунтування та необхідність забезпечення позову, полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Водночас, для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.

При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01.04.2024 у cправі №922/5184/23.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Так, 05.12.2024 між ОСОБА_2 (Дарувальник) та ОСОБА_3 (Обдарований) укладено Договір дарування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕР ІНВЕСТ КОРПОРЕЙШН", за умовами якого Дарувальник передає або зобов"язується передати в майбутньому Обдарованому безоплатно частку у розмірі 50%, вартістю 5 000 000,00 грн у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕР ІНВЕСТ КОРПОРЕЙШН" код ЄДРПОУ 44859807, у власність, яка належить ОСОБА_5 ( п.1.1, п.1.3).

Факт передачі Дарувальником та прийняття Обдарованим спірної частки підтверджується Актом приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕР ІНВЕСТ КОРПОРЕЙШН" від 05 грудня 2024 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Сліско С.М.

Внаслідок цього корпоративні права у розмірі 50% переоформлено на ОСОБА_3 , що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 14.08.2026 приватним нотаріусом Фіголь Наталією Богданівною проведено державну реєстрацію зміни складу засновників (учасників) ТОВ "ТЕР ІНВЕСТ КОРПОРЕЙШН", унаслідок якої зареєстрованим володільцем частки розміром 50 %, номінальною вартістю 5 000 000,00 грн став ОСОБА_4 .

Стаття 96-1 Цивільного кодексу України встановлює, що права учасників юридичних осіб (корпоративні права) це сукупність правомочностей, що належать особі, як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.

Відповідно до статті 113 Цивільного кодексу України, господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 756/4376/21 (провадження № 61-15587св21) та від 24 січня 2024 року в справі № 755/12931/23 зазначено, що не можна ототожнювати право на частку в статутному капіталі ТОВ і номінальну вартість такої частки.

Змістом корпоративних прав є майнові та організаційні (немайнові) права, що виникають з факту володіння часткою в статутному капіталі господарського товариства. До майнових корпоративних прав учасника ТОВ можна віднести: (а) участь у розподілі прибутку товариства (пункт 3 частини першої статті 5 Закону України від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"; (б) отримання у разі ліквідації товариства частини майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартості (пункт 4 частини першої статті 5 Закону № 2275-VIII). До організаційних (немайнових) корпоративних прав можна віднести такі права: (а) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства (пункт 1 частини першої статті 5 Закону № 2275-VIII); (б) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства (пункт 2 частини першої статті 5 Закону № 2275-VIII). Серед зазначених прав оборотоздатними є лише майнові. Оскільки організаційні права тісно пов`язані з особою їх носія, то за своїми властивостями вони не здатні до обороту.

Оскільки корпоративні майнові та організаційні права виникають у їх носія із права на частку в статутному капіталі, то в разі відчуження учасником своєї частки корпоративні права не переходять до набувача, а виникають у нього як в учасника ТОВ.

За своєю природою корпоративні права та обов`язки є змістом корпоративних правовідносин, а частка у статутному капіталі об`єктом правовідносин. Разом з іншими складовими (суб`єкт, підстави виникнення правовідношення) ці елементи становлять структуру корпоративних правовідносин. Зазначене свідчить про певний правовий зв`язок між часткою в статутному капіталі, статутним капіталом та корпоративними правами. Цей зв`язок полягає в такому: 1) частка в статутному капіталі ТОВ не збігається з поняттям "корпоративні права" чи "майнові права"; 2) частка у статутному капіталі ТОВ це частина статутного капіталу товариства, яка виражена у вартісному еквіваленті у співвідношенні до статутного капіталу в цілому; 3) частка у статутному капіталі є об`єктом цивільних прав, що здатна обертатися у цивільному обороті та спадкуватися. Частка в статутному капіталі засвідчує участь особи у товаристві. Право на частку в статутному капіталі є майновим правом;4) виходячи з юридичного факту набуття права на частку у статутному капіталі закон або статутні документи товариства наділяють її володільця правами та обов`язками як стосовно частки, так і стосовно власне товариства та інших учасників цього товариства. Слід розрізняти право на частку в статутному капіталі, та права, що випливають з володіння такою часткою; 5) корпоративні права та обов`язки учасника ТОВ є похідними від права учасника на частку в статутному капіталі; 6) корпоративні права виникають у тієї особи, якій належить частка в статутному капіталі ТОВ, проте момент виникнення корпоративних прав не завжди збігається з моментом набуття права на частку в статутному капіталі.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.02.2021 у справі № 643/12369/19 зазначив наступне.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову, який є однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.

Заходи забезпечення позову можуть бути застосовані господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. З цією метою, на особу, яка подала заяву про забезпечення позову, покладено обов`язок обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. При цьому, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулись, а не тих, які, з настанням певних обставин, можуть бути порушені в майбутньому.

Потенційна можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Захід забезпечення позову відповідає вимогам процесуального законодавства, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги наявний зв`язок, доведено обставини щодо ймовірності істотного ускладнення чи унеможливлення ефективно захистити або поновити права або інтереси заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду, без вжиття такого заходу.

Поряд із цим, суд зазначає, що заходи забезпечення позову є тимчасовими, такими, що вживаються до вирішення спору. Тобто вжиття таких заходів забезпечення позову спрямоване на запобігання ймовірним порушенням прав позивача та забезпечення збалансованості інтересів сторін.

Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини").

Таким чином, у даному випадку забезпечення позову носить тимчасовий характер та має метою забезпечення існуючого становища до завершення розгляду справи за звичайною процедурою, оскільки у випадку, якщо до закінчення розгляду справи спірне майно буде відчужене, позивач у разі задоволення позову не зможе домогтися виконання рішення суду та, відповідно, захистити/поновити свої права в межах цього судового провадження без нових звернень до суду (зокрема, без звернення з позовом про витребування спірного майна у нових набувачів тощо).

При цьому забезпечення позову у вигляді арешту спірного майна не призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

У випадку встановлення судом необґрунтованості вимог позивача, відповідач не позбавлений можливості звернутись із обґрунтованим клопотанням про скасування заходів забезпечення позову; так само такі заходи можуть бути скасовані судом навіть до фактичного вирішення спору, якщо судом буде встановлено необґрунтованість їх подальшого збереження.

Суд вважає, що з урахуванням характеру правовідносин, що склалися між сторонами, предмету спору та обставин справи, існує вірогідність того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову внаслідок незаконних дій відповідачів, спрямованих на відчуження спірної частки на користь інших осіб.

При цьому можливість відповідачів в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у їх власності, є беззаперечною, що може утруднити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Враховуючи зазначене, на думку суду, існує реальна загроза того, що внаслідок здійснення відповідачами відповідних дій, можуть бути порушені права позивача відносно спірного майна, у разі встановлення судом їх наявності та задоволення позову, для відновлення яких потрібно буде додати значних зусиль, при цьому позивач не зможе захистити їх в межах одного судового провадження без подання нових позовів.

В свою чергу, відповідачі не позбавлені права звернутися до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.

Відповідно до частини 3 статті 137 Господарського процесуального кодексу України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Отже, враховуючи те, що заходи забезпечення позову застосовуються судом, як гарантія реального виконання рішення суду, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до вимог статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Щодо зустрічного забезпечення, суд зазначає таке.

Частинами 1 та 4 статті 141 ГПК України передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення позову вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Таким чином, частиною 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зважаючи на частину 4 статті 141 Господарського процесуального кодексу України, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника права звернутися до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подано після застосування судом заходів забезпечення позову. Зазначене відповідає принципу змагальності сторін, закріпленому ст.13 ГПК України.

З огляду на те, що звернення до суду із заявою про забезпечення позову обумовлене необхідністю попередження (недопущення) вчинення дій, які можуть призвести до позбавлення заявника права доступу спірним майном, та що на теперішній час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідачів, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, правові передумови для зустрічного забезпечення позову наразі не вбачаються.

Разом з тим, відповідачів не позбавлено права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду протягом строків, встановлених ст. 141 ГПК України.

Згідно статті 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Керуючись ст.ст. 136-141, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву про забезпечення позову задовольнити частково.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку розміром 50 %, номінальною вартістю 5 000 000,00 грн у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕР ІНВЕСТ КОРПОРЕЙШН" (код ЄДРПОУ 44859807), що належить ОСОБА_4 , до набрання законної сили судового рішення у справі №921/519/26.

3. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, нотаріусам, суб`єктам державної реєстрації, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань" проводити реєстраційні дії щодо переходу, відчуження, обтяження, поділу, зміни розміру або припинення належної ОСОБА_4 спірної частки розміром 50 %, номінальною вартістю 5 000 000,00 грн у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕР ІНВЕСТ КОРПОРЕЙШН" (код ЄДРПОУ 44859807), до набрання законної сили судового рішення у справі №921/519/26.

4. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони для учасника (засновника) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕР ІНВЕСТ КОРПОРЕЙШН" ОСОБА_6 на внесення змін до статуту цього товариства щодо розміру статутного капіталу, до набрання законної сили судового рішення у справі №921/519/26.

5. У решті вимог заяви, відмовити.

6. Стягувач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Боржник: ОСОБА_4 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомо.

Боржник: ОСОБА_2 , .Голігради, Чортківський район, Тернопільська область, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Боржник: ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Дана ухвала є виконавчим документом та підлягає виконанню на підставі Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвала набирає законної сили з дня її підписання "27" серпня 2026 року.

Строк пред"явлення ухвали до виконання протягом трьох років по "27" серпня 2029 року.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвалу надіслати рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення відповідно до вимог ч.2 ст. 144 ГПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою - https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя Я.Я. Боровець