Рішення № 139287342, 25.08.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" серпня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/971/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюка В.Г., при секретарі судового засідання Гупалюк О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна"

про відшкодування 3 307 грн. 60 коп. шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Кузло Лілія Валеріївна (в залі суду);

Від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго"(далі - позивач) звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна"(далі - відповідач) про відшкодування 3 307 грн. 60 коп. шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 22 січня 2026 року поблизу с. Вересневе Рівненського району Рівненської області водій ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснюючи маневр розвороту, порушивши охоронну зону електричних мереж здійснив наїзд на розтяжку електроопори № 6 ПЛ 10кВ КТП 428-РП-208 (далі ПЛ 10 кВ), внаслідок чого пошкодив кріплення кабелів електропередач на опорі № 7 та опору ПЛ 10кВ, що є власністю Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (інвентарний номер основного засобу 30000813). Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 04 лютого 2026 року у справі № 570/319/26 водія транспортного засобу ОСОБА_1 визнано винним в вказаній ДТП та притягнено до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.124 КУпАП. Вищевказаний транспортний засіб на момент ДТП забезпечений, а цивільно-правова відповідальність його водія застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Євроінс Україна" за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 611927-235-228741295. 13 березня 2026 року позивач рекомендованим листом № 3301313235921 скерував відповідачу заяву про страхове відшкодування №28/2714 в сумі 3 001 грн. 40 коп.

Однак, вказана вимога відповідача залишена без задоволення, тому, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача 3 307 грн. 60 коп., з яких 3 001 грн. 40 коп. невиплаченого страхового відшкодування, 256 грн. 56 коп. пені, 23 грн. 98 коп. інфляційних втрат та 25 грн. 66 коп. 3% річних.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, у визначений законом строк відзиву та пояснень на позов не подав, позиція з приводу наявного спору суду невідома.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/971/26 за позовом Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" провідшкодування 3 307 грн. 60 коп. шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, розгляд справи визначено здійснювати за спрощеного позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 25 серпня 2026 року.

13 серпня 2026 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання про залучення до справи третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .

Судом без виходу до нарадчої кімнати, у судовому засіданні 25 серпня 2026 року відмовлено у задоволенні вказаного вище клопотанні, з важаючи на наступі обставини.

Згідно з ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов`язки, встановлені ст. 42 цього Кодексу. Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.

Таким чином, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права чи обов`язки щодо однієї зі сторін.

Отже, особа, яку зазначає позивач як третю особу без самостійних вимог, має перебувати з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Підставою для вступу (залучення) в судовий процес таких третіх осіб є їх заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в них права на позов або пред`явлення до них позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача.

Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше такі особи можуть мати самостійні вимоги на предмет спору.

Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.

Отже, не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.

Рішення суду у справі № 918/971/26 жодним чином не може вплинути на ОСОБА_1 , предметом спору є стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" страхової виплати.

Зважаючи на викладене, суд відмовляє у залученні до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 , оскільки рішення у цій справі не може вплинути на права чи обов`язки вказаної особи.

В судовому засіданні 25 серпня 2026 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, відповідач у свою чергу явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча про час, місце та дату проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

22 січня 2026 року поблизу с. Вересневе Рівненського району Рівненської області водій ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом "Ivecco", державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснюючи маневр розвороту, порушивши охоронну зону електричних мереж здійснив наїзд на розтяжку електроопори № 6 ПЛ 10кВ КТП 428-РП-208 (далі ПЛ 10 кВ), внаслідок чого пошкодив кріплення кабелів електропередач на опорі № 7 та опору ПЛ 10кВ, що є власністю Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (інвентарний номер основного засобу 30000813).

На місце ДТП прибули працівники Національної поліції України та склали протокол про адміністративне правопорушення з поясненнями та схему ДТП.

Постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 04 лютого 2026 року у справі № 570/319/26 водія транспортного засобу "Ivecco", державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним в вказаній ДТП та притягнено до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП.

Транспортний засіб на момент ДТП забезпечений, а цивільно-правова відповідальність його водія застрахована в Приватному акціонерному підприємстві "Страхова компанія "Євроінс Україна" за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 611927-235-228741295.

13 березня 2026 року рекомендованим листом № 3301313235921 позивачем направлено заяву про страхове відшкодування № 28/2714 в сумі 3 001 грн. 40 коп. до якої долучено документи, що підтверджують факт ДТП та суму страхового відшкодування.

27 квітня 2026 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Євроінс Україна" листом від 20 квітня 2026 року №00000216 повідомило Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" про відмову у здійсненні страхового відшкодування, за фактом дорожньо-транспортної пригоди (справа № 343574/1). Прийняте рішення страховик обґрунтовував тим, що: витяжка на опорі № 7 ПЛ 10кВ КТП 428-Р-208, на момент огляду вже була відновлена після дорожньо-транспортної пригоди, тобто її стан відрізнявся від стану безпосередньо після події; внаслідок зміни технічного стану транспортного засобу до моменту його огляду страховиком Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" було об`єктивно позбавлено можливості встановити фактичний обсяг пошкоджень, завданих у результаті ДТП, визначити причинно-наслідковий зв`язок між заявленою подією та пошкодженнями, здійснити належний розрахунок розміру матеріального збитку.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію № 28/4836 від 19 травня 2026 року з пропозицією здійснити добровільну оплату майнової шкоди в сумі 3 001 грн. 40 коп. та сплатити усі штрафні санкції (пеню, інфляцію та індексацію), що підлягає сплаті за несвоєчасну виплату страхового відшкодування.

Відповідач залишив претензію без задоволення та жодної відповіді не надав.

Судом встановлено, на момент розгляду справи відповідач не сплатив позивачу страхове відшкодування.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до встановлених обставини вбачається, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими та стосуються здійснення страхового відшкодування у зв`язку із настанням страхового випадку. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає порушеними свої права в частині своєчасної оплати страхового відшкодування.

Згідно з ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі

Згідно частини 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Підпунктом 8 п. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з ч. 1, п. я. ч. 2 та абз. 1 ч. 3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відтак, за загальним принципом цивільного права, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, регулює Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

За змістом ст. 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції станом на 29 грудня 2022 року), страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу. Страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування". Потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу. Особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду. Забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована. Страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

Згідно з абз. 1 пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди (ст. 28 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Згідно з ст. 31 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір шкоди, пов`язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 п. 35.1 ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна (абз. 1 та абз. 2 п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно з ч. 1, абз. 1 та абз. 10 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках: визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Звіт про оцінку майна є документом, складеним, зокрема, в електронному вигляді з дотриманням законодавства про електронні довірчі послуги, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні")

При цьому, звіт про оцінку є лише попереднім оціночним документом, який показує можливу вартість відновлювального ремонту пошкодженого майна, тоді як реальна (фактична) вартість відновлювального ремонту майна визначається, виходячи з реальної вартості ремонту, необхідного для відновлення майна, що вказується у рахунку або акті виконаних робіт.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 викладено правову позицію:

"основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17).

Водночас в Законі наголошено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто Закон як спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 Закону № 1961-IV)".

Постановою Правління Національного банку України № 109 від 30 травня 2022 року "Про розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", затверджено розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цією постановою: за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 160000 гривень на одного потерпілого.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено, що 22 січня 2026 року біля с. Вересневе відбулась ДТП за участі ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки "Ivecco" номерний знак НОМЕР_1 , забезпеченого договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Євроінс Україна" № 611921-235-228741295. Внаслідок скоєного ДТП пошкоджено електроопори № 6 ПЛ 10кВ КТП 428-РП-208 , № 7 та опору ПЛ 10кВ, що є власністю Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго", фактична вартість проведеного відновлювального ремонту якого складала 3 001 грн. 40 коп. У виплаті страхового відшкодування відповідачем відмовлено.

Суд зазначає, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Євроінс Україна" прийняло незаконне та необґрунтоване рішення про відмову у здійсненні відшкодування майнової шкоди. Страховик мотивує відмову тим, що внаслідок зміни технічного стану транспортного засобу до моменту його огляду страховиком відповідно до п. 8.5 Методики автотоварознавчого дослідження та оцінки колісних транспортних засобів, у разі повного чи часткового відновлення транспортного засобу до моменту огляду проведення розрахунку вартості відновлювального ремонту є неможливим.

Згідно положень ст. 1 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» - повітряна лінія електропередачі - електроустановка, призначена для передавання електричної енергії по проводах, розташованих просто неба і прикріплених за допомогою ізоляторів та арматури до опор або кронштейнів і стояків на інженерних спорудах (мостах, шляхопроводах тощо).

За положеннями п.п. 14.1.143. Податкового кодексу України - передавальні пристрої - земельні поліпшення, створені для виконання спеціальних функцій з передачі енергії, речовини, сигналу, інформації тощо будь-якого походження та виду на відстань (лінії електропередачі, трубопроводи, водопроводи, теплові та газові мережі, лінії зв`язку тощо).

Згідно положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» - електрична мережа - сукупність електроустановок для передачі та/або розподілу електричної енергії; - об`єднана енергетична система України - сукупність

електростанцій, електричних мереж, інших об`єктів електроенергетики, що об`єднані спільнимрежимомвиробництва, передачі та розподілуелектричноїенергії;

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про критичну інфраструктуру» - об`єкти критичної інфраструктури - об`єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам.

За положенням ч. 4 ст. 9 Закону України «Про критичну інфраструктуру» - до життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідківдлянаціональноїбезпекиУкраїни, належать, зокрема енергозабезпечення.

Від так, ПЛ 10кВ КТП 428-РП-208 є частиною Об`єднаної енергетичної системи України і обліковується як основний засіб Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" за інвентарним номером - 30000813.

Отже пошкоджене майно - повітряна лінія 10кВ є рухомим майном позивача, що є частиною об`єкту критичної інфраструктури та Об`єднаної енергетичної системи України, від так положення Методики автотоварознавчого дослідження та оцінки колісних транспортних засобів вданій справі не застосовується.

Окрім того, представник позивача у судовому засіданні 25 серпня 2026 року повідомив суд, що на момент здійснення ДТП представник позивача в телефонному режимі запрошував представника відповідача на місце скоєння дорожньої події, однак, представник відповідача не прибув.

Щодо відновлення функціонування повітряної лінії електропередач, слід зазначити наступне.

Внаслідок ДТП знищено ізолятори на опорі № 7 ПЛ 10кВ та проводи електропередачі що призвело до знеструмлення (припинення розподілу (постачання) електричної енергії) будинків споживачів в с. Вересневе, що заживлені до вказаної лінії електропередач. Від так, для відновлення розподілу електричної енергії споживачам с. Вересневе після ДТП та з метою забезпечення безперебійного розподілу електроенергії в Рівненській області і сталого функціонування Об`єднаної енергетичної системи України - оперативно-виїздною бригадою Рівненської міської дільниці позивачем проведено аварійно-відновлювальні роботи на ПЛ 10кВ в проміжку опор № 6-№7 а саме - здійснено заміну проводів з алюмінієвих дротів, марки А переріз 50 мм2 та ізоляторів ПЛ штирьових ШФ20-1Г з ковпачками.

Отже, ремонтні роботи здійснено невідкладно з метою найшвидшого відновлення постачання електричної енергії населенню.

Щодо причинно наслідкового зв`язку між заявленою подією та пошкодженнями, суд зазначає, що вказані обставини встановлено постановою Рівненського районного суду Рівненської області від 04 лютого 2026 року у справі № 570/319/26, а отже дані обставини є преюдиційними та не потребують повторного дослідження судом.

Отже, відповідач незаконно відмовив у здійсненні страхового відшкодування з підстав неможливості встановлення причинно наслідкового зв`язку між заявленою подією та пошкодженнями.

Згідно локального кошторису на будівельні роботи № 02-01-01 від 02 лютого 2026 року, дефектного акту від 02 лютого 2026 року, довідки про суму матеріальних збитків № 44-28/1419 від 05 лютого 2026 року - сума збитків завданих майну позивача внаслідок вказаної ДТП становить 3 001 грн. 40 коп.

Доказів протилежного відповідачем не наведено.

Щодо нарахованої позивачем пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд здійснивши власний розрахунок за допомогою системи комплексного інформаційного забезпечення LIGA 360 встановив, що позивачем вірно нараховано суму пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Отже, зважаючи на викладене, до стягнення з відповідача підлягає наступна відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, а саме 25 грн. 66 коп. 3% річних, 23 грн. 98 коп. інфляційних втрат та штрафні санкції у вигляді пені в розмірі 256 грн. 56 коп.

З правовою позицією позивача, суд погоджується.

Оцінка аргументам відповідача не надавалась, оскільки відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подачу відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових заперечень.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи суд констатує, що невиконання відповідачем зобов`язання щодо здіснення страхового відшкодування порушило інтереси позивача останнього, які полягають у своєчасній оплаті страхового відшкодування та обумовлює настання передбачених цим правочином та законом правових наслідків у вигляді стягнення з відповідача невиплаченого страхового відшкодування, відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, а саме 3 % річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій у вигляді пені.

Суд, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, тому, позов слід задоволити у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем по справі у якості судових витрат заявлено сплату судового збору в розмірі 2 662 грн. 40 коп.

У зв`язку із задоволенням позову, та враховуючи, що в результаті неправильних дій відповідача, який не сплатив відповідачу обумовлені договором кошти у встановлений строк, що призвело до необхідності позивачу звертатись до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 102, код. 22868348) на користь Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 71, код 05424874) відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в сумі 3 307 (три тисячі триста сім) грн. 60 коп., з якої невиплачене страхове відшкодування в сумі 3 001 (три тисячі один) грн. 40 коп., 256 (двісті п`ятдесят шість) грн. 56 коп. пені, 23 (двадцять три) грн. 98 коп. інфляційних втрат, 25 (двадцять п`ять) грн. 66 коп. - 3% річних та судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

3. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Позивач (Стягувач): Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 71, код 05424874).

Відповідач (Боржник): Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Євроінс Україна" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 102, код. 22868348).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 27 серпня 2026 року.

Суддя Вадим Торчинюк