Рішення № 139287275, 20.08.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/721/26

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О., за участю секретаря судового засідання Костюкович Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури (м. Здолбунів, вул. Княгині Ольги 36, Рівненський район Рівненської області, 35705; код ЄДРПОУ/Умовний код: 0291007725) в інтересах держави

в особі позивача Костопільської міської ради Рівненської області (вул. Свободи, 3, м. Костопіль, 35000; код ЄДРПОУ 04057669)

до відповідача Національний університет водного господарства та природокористування (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна, 11; код ЄДРПОУ 02071116)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунальний заклад "ЦЕНТР КУЛЬТУРНИХ ПОСЛУГ" Костопільської міської ради (35000, Рівненська обл., Рівненський р-н, м. Костопіль, вул. С. Руданського, 4; код ЄДРПОУ 44218654)

про зобов`язання повернути нерухоме майно

у судове засідання з`явилися:

- від прокуратури: Рункевич Ірина Вікторівна

- від позивача: не з`явився;

- від відповідача: не з`явився;

- від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Заяви і клопотання сторін, процесуальні рішення

03 червня 2026 року через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до Господарського суду Рівненської області надійшов позов керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Костопільської міської ради Рівненської області до відповідача Національний університет водного господарства та природокористування. третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Комунальний заклад "ЦЕНТР КУЛЬТУРНИХ ПОСЛУГ" Костопільської міської ради про зобов`язання відповідача повернути Костопільській територіальній громаді в особі Костопільської міської ради нерухоме майно, що перебуває в комунальній власності нежитлове приміщення, будинок культури, площею 948,4 кв.м, що знаходиться в м.Костопіль, по вул.Степанська, 12.

Ухвалою від 08.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/721/26. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 09.07.2026. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунальний заклад "ЦЕНТР КУЛЬТУРНИХ ПОСЛУГ" Костопільської міської ради. Запропоновано сторонам подати заяви по суті спору та встановлено процесуальні строки для подання таких заяв.

12 червня 2026 року від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких Комунальний заклад "ЦЕНТР КУЛЬТУРНИХ ПОСЛУГ" Костопільської міської ради просить суд підготовче засідання у справі та розгляд справи по суті провести без участі його представника.

Ухвалою від 09.07.2026 закрито підготовче провадження у справі № 918/721/26. Призначено справу № 918/721/26 до судового розгляду по суті на 20.08.2026.

Процесуальні дії у судовому засіданні з розгляду справи по суті.

20 серпня 2026 року судом встановлено, що позивач, відповідач та третя особа не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання, про час дату та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином шляхом доставлення ухвали від 09.07.2026 до їх електронних кабінетів у підсистемі Електронний суд ЄСІТС 09.07.2026 після 17:00 год.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, серед іншого, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до абз 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак позивач, відповідач та третя особа вважаються такими, що отримали ухвалу від 08.07.2026 - 10.07.2026.

Третя особа скористалася правом, передбаченим ч. 3 ст. 196 ГПК України та подала 12.06.2026 заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

Згідно з ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Окрім того, інформація щодо слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному веб-сайті суду в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов`язковою, а також з огляду на вчинену третьою особою заяву у порядку ст. 196 ГПК України суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представників Костопільської міської ради Рівненської області, Національного університету водного господарства та природокористування та Комунального закладу "ЦЕНТР КУЛЬТУРНИХ ПОСЛУГ" Костопільської міської ради.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, ухвалою від 08.06.2026, серед іншого, запропоновано:

- відповідачу у строк протягом 15-ти днів з дня отримання даної ухвали подати до суду відзив з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; у строк протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України;

- прокуратурі, позивачу - у строк протягом 5-ти днів з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України.

Враховуючи, що відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 09.06.2026, - строк на подання відзиву тривав до 24.06.2026 включно та наразі сплинув.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Стислий виклад позиції прокуратури

Прокуратура просить суд зобов`язати Національний університет водного господарства та природокористування повернути Костопільській територіальній громаді в особі Костопільської міської ради будинок культури, площею 948,4 кв.м, що знаходиться в м.Костопіль, по вул.Степанська, 12.

Позовні вимоги прокуратура обґрунтовує тим, що Договір оренди №б/н від 03.08.2006 на підставі якого відповідач користується майном - є нікчемним, адже договір укладено строком на 49 років, однак без нотаріального посвідчення та державної реєстрації, що, суперечить вимогам законодавства, чинного на момент його укладення.

Прокуратура також посилається на недотримання сторонами Договору вимог законодавства щодо істотних умов договору оренди державного та комунального майна, зокрема щодо визначення орендної плати та строків її внесення, страхування орендованого майна, порядку використання амортизаційних відрахувань і забезпечення виконання зобов`язань. Також зазначає, що орендна плата за користування майном фактично не сплачується, а відомості про здійснення відповідачем погоджених власником поліпшень об`єкта оренди відсутні.

Враховуючи нікчемність договору оренди, прокуратура вважає, що відповідач користується комунальним майном без належної правової підстави. У зв`язку з цим, посилаючись на статті 1212, 1213 Цивільного кодексу України, прокуратура просить зобов`язати відповідача повернути спірне майно його власнику.

Нежитлове приміщення (будинок культури) є комунальною власністю Костопільської територіальної громади та перебуває на балансі КЗ «Центр культурних послуг» Костопільської міської ради.

Стислий виклад позиції третьої особи (балансоутримувача спірного майна).

Комунальний заклад «ЦЕНТР КУЛЬТУРНИХ ПОСЛУГ» Костопільської міської ради є балансоутримувачем будинку культури, розташованого в м. Костопіль по вул. Степанська, 12, а також здійснює щодо нього право оперативного управління, яке зареєстроване 13.05.2024 на підставі рішень Костопільської міської ради №1414 від 05.12.2023 та №1576 від 04.04.2024.

Відповідно до п. 1.4 Статуту КЗ «Центр культурних послуг» Костопільської міської ради його засновником та власником є Костопільська міська рада. Згідно з п. 4.5.9 Статуту заклад відповідає за стан та збереження переданого йому комунального майна.

У письмових поясненнях від 12.06.2026 третя особа зазначає, що спірне нежитлове приміщення площею 932,63 кв. м використовується Національним університетом водного господарства та природокористування на підставі договору оренди від 03.08.2006, укладеного між Відділом культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації та відповідачем.

При цьому договір оренди спірного приміщення балансоутримувачу власником не передавався, а орендна плата за користування майном КЗ «Центр культурних послуг» не нараховувалась та не сплачувалась.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до рішення Костопільської районної ради №134 від 14.06.2001 «Про дачу згоди на прийняття у спільну власність територіальних громад району об`єктів соціальної інфраструктури ВАТ «Костопільський ДБК», будинок культури, площею 932,6 кв.м, вартістю 114 тис. грн, розташований в м.Костопіль, вул. Степанська, 12, прийнято у спільну власність територіальних громад району та передано в управління Костопільської районної державної адміністрації.

Згідно інформації КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради, право власності на будинок культури (ЦКД) в м.Костопіль, вул. Степанська, 12, станом на 01.01.2013 зареєстровано за Костопільською районною радою на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Костопільської міської ради 18.12.2006 (номер запису в реєстровій книзі 171-607 в книзі 3, реєстраційний номер 17180195, дата реєстрації 30.01.2007).

Судом встановлено, що 03.08.2006 між Відділом культури і туризму Костопільської районної державної адміністрації та Національним університетом водного господарства та природокористування укладено договір оренди нежитлового приміщення №б/н, розташованого в м. Костопіль, по вул.Степанська,12, площею 932,63 кв.м (далі Договір оренди).

Згідно з п. 1.4 Договору оренди, приміщення належить орендодавцеві на праві оперативного управління та перебуває на його балансі згідно рішення власника Костопільської районної ради від 14.06.2001.

Відповідно до п.2.1 Договору оренди, орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення, зазначене в п. 1 договору, для здійснення спортивно-масової та культурно-виховної роботи студентів і учнів Костопільського будівельно-технологічного технікуму Національного університету водного господарства та природокористування.

Відповідно до розділу 3 договору оренди №б/н від 03.08.2006, визначено, що відповідно до ст. 20 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється в розмірі суми витрат, понесених орендарем на утримання орендованого приміщення і зараховується в рахунок поліпшень стану орендованих приміщень, внесених орендарем за власний кошт.

Згідно п. 4.1 Договору орендар вступає у права оренди у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі приміщення.

Відповідно до п. 8.1 Договору цей договір набуває чинності з дати підписання і діє до 09.08.2055.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 09.10.2023 за Костопільською територіальною громадою в особі Костопільської міської ради зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, будинок культури, площею 948,4 кв.м, що в м. Костопіль, вул. Степанська, 12, на підставі технічного паспорта (витяг з ЄДЕССБ), серія та номер TI01:6603-4020-5007-7959, виданого 21.09.2023, рішення Рівненської районної ради Рівненської області №95 від 29.12.2020, рішення Костопільської міської ради №42 від 26.12.2020, номер відомостей про речове право 52108972 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2812635456060).

Також 13.05.2024 за КЗ «Центр культурних послуг» зареєстровано право оперативного управління щодо вказаного об`єкта нерухомого майна на підставі рішень Костопільської міської ради №1576 від 04.04.2024, №1414 від 05.12.2023, номер запису про речове право 55065009 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2812635456060).

Рішенням Костопільської міської ради №42 «Про надання згоди на прийняття майна зі спільної власності територіальних громад Рівненського району у комунальну власність Костопільської міської ради» від 26.12.2020, надано згоду на безкоштовне прийняття зі спільної власності територіальних громад Рівненського району в комунальну власність Костопільської міської ради об`єкти нерухомого майна, згідно з додатком 1.

У позиції 11 розділу 1 «Об`єкти історії, культури та мистецтва» додатку 1 до рішення Костопільської міської ради від 26.12.2020 №42 зазначено нежитлову будівлю, будинок культури по вул. Степанська, 12 в м. Костопіль, балансоутримувачем визначено відділ культури, молоді і спорту Костопільської РДА.

В подальшому, відповідно до рішення Рівненської районної ради Рівненської області №95 від 29.12.2020 «Про передачу в комунальну власність Костопільської міської ради Рівненського району Рівненської області Бюджетних установ та майна розташованих на її території із спільної власності територіальних громад Рівненського району» нежитлову будівлю по вул.Степанська, 12 в м. Костопіль передано із спільної власності територіальних громад Рівненського району у комунальну власність Костопільської міської ради Рівненського району Рівненської області.

Відповідно до акту приймання-передачі від 31.12.2020, комісією, утвореною відповідно до розпорядження міського голови від 31.12.2020 №250-р «Про створення комісії з приймання-передачі майна зі спільної власності територіальних громад Рівненського району у комунальну власність Костопільської міської ради», передано у комунальну власність Костопільської міської ради будинок культури (ЦКД) в м. Костопіль по вул. Степанська, 12.

Відповідно до вказаного акту від 31.12.2020, будинок культури (ЦКД) в м. Костопіль по вул. Степанська, 12 має площу 948,4 кв.м, рік введення в експлуатацію 1951 р, площа земельної ділянки 0,17 га, відновна вартість 255, 808 тис. грн., залишкова вартість 0 грн.

Відповідно до розпорядження міського голови від 06.12.2021 №288-р «Про передачу основних засобів та запасів КЗ «Центр культурних послуг» Костопільської міської ради» на баланс закладу передано нежитлове приміщення, будинок культури, в м. Костопіль по вул. Степанська, 12 (позиція 7 у Додатку 1 до вказаного розпорядження «Перелік комунального майна, що підлягає передачі з балансу Управління освіти, культури, молоді та спорту Костопільської міської ради на баланс КЗ «Центр культурних послуг» Костопільської міської ради).

Згідно з рішенням Костопільської міської ради №1414 від 05.12.2023 «Про підсумки інвентаризації проведеної у 2023 році та перелік комунальної власності Костопільської міської територіальної громади», затверджено перелік об`єктів нерухомості, що є комунальною власністю Костопільської міської територіальної громади з визначення виду іншого речового права, у Додатку №1 до якого зазначено нежитлову будівлю, будинок культури ЦКД, що в м. Костопіль, вул. Степанська, 12.

Рішенням Костопільської міської ради №1576 від 04.04.2024 «Про внесення змін до рішення Костопільської міської ради від 05.12.2023 № 1414 «Про підсумки інвентаризації проведеної у 2023 році та перелік комунальної власності Костопільської міської територіальної громади», до п. 2 внесено зміни, відповідно до яких вирішено закріпити на праві оперативного управління або на праві господарського відання відповідним балансоутримувачам комунального майна Костопільської міської територіальної громади об`єкти нерухомості, згідно додатку 1 до цього рішення. У позиції №170 Додатку № 1 до рішення Костопільської міської ради №1414 від 05.12.2023 балансоутримувачем нежитлової будівлі, будинку культури ЦКД, що в м. Костопіль, вул. Степанська, 12, визначено КЗ «Центр культурних послуг» Костопільської міської ради.

Відповідно до інформації Костопільської міської ради від 09.03.2026 та інформації КЗ «Центр культурних послуг» Костопільської міської ради від 27.02.2026, нежитлове приміщення, будинок культури (ЦКД), що в м. Костопіль по вул. Степанська, 12 перебуває на балансі КЗ «Центр культурних послуг» Костопільської міської ради, використовується виключно орендарем на підставі договору оренди №б/н від 03.08.2006. У приміщенні розміщена бібліотека відокремленого структурного підрозділу «Костопільського будівельнотехнологічного фахового коледжу» НУВГП та кімнати майстрів. Орендна плата за користування комунальним майном не сплачується. Відомості про здійснення орендарем поліпшень об`єкта оренди у власника та балансоутримувача комунального майна відсутні. Згоди на здійснення невід`ємних поліпшень Костопільська міська рада та КЗ «Центр культурних послуг» Костопільської міської ради не надавали.

Відповідно до технічного паспорту на будинок культури по вул.Степанська, 12 в м. Костопіль, розробленого КП «Рівненське ОБТІ» Рівненської обласної ради станом на 08.08.2023 на замовлення балансоутримувача КЗ Центр культурних послуг», загальна площа будівлі складає 948,4 кв.м.

Також технічні показники об`єкта нерухомості будинку культури, що по вул.Степанська, 12 в м. Костопіль відображено у технічному паспорті (витязі з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва), реєстраційний номер документа TI01:6603-4020-5007-7959 від 21.09.2023.

Як слідує із акту обстеження технічного стану нежитлового приміщення, будинку культури в м. Костопіль, вул. Степанська, 12 від 01.04.2026, проведеного балансоутримувачем КЗ «Центр культурних послуг» Костопільської міської ради, із загальної площі приміщення 948,4 кв.м (перший поверх 777,6 кв.м, другий поверх 170,8 кв.м) орендарем фактично зайнято та використовується на першому поверсі кімната майстрів 22,5 кв.м, робочий кабінет завідувача господарством 22,6 кв.м, а на другому поверсі бібліотека коледжу площею 89,1 кв.м.

Тобто фактично, орендарем використовується лише 14% від загальної площі приміщення.

Крім того, комісією внаслідок візуального обстеження об`єкту встановлено, що стан стін, підлогового покриття, стель, покрівлі та вікон є незадовільним. У приміщенні наявне електропостачання у задовільному стані, теплопостачання також перебуває у незадовільному стані, оскільки приміщення не опалюється, система опалення відключена від централізованого постачання. Водопостачання, газопостачання та інші мережі у приміщенні відсутні.

Прокуратура доводить, що укладення договору оренди нежитлового приміщення №б/н від 03.08.2006 строком на 49 років без нотаріального посвідчення, без його державної реєстрації, без визнання дійсним у судового порядку, всупереч вимогам законодавства, зумовлює його нікчемність, а комунальне майно нежитлове приміщення, будинок культури, площею 948,4 кв.м, що в м.Костопіль, по вул. Степанська, 12, підлягає поверненню власнику Костопільській міській раді.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.

Як встановив суд, спір у даній справі стосується правомірності користування Національним університетом водного господарства та природокористування нежитловим приміщенням (будинком культури) площею 948,4 кв. м, розташованим за адресою: м. Костопіль, вул. Степанська, 12, на підставі Договору оренди від 03.08.2006, а також наявності правових підстав для повернення зазначеного майна Костопільській територіальній громаді в особі Костопільської міської ради.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи прокуратури, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

За приписами ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 327 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно із положеннями ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Відповідно до ч.3 ст. 5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» чинного з 01.02.2020 договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Таким чином, до правовідносин, що виникли у зв`язку із передачею в оренду Національному університету водного господарства та природокористування нежитлового приміщення, будинку культури, площею 948,4 кв.м, що в м.Костопіль, по вул. Степанська, 12, на підставі договору оренди №б/н від 03.08.2006, застосовується Закон України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-XII від 10.04.1992 та положення ЦК України в редакціях чинних на момент укладення Договору про оренду.

Суд враховує, що Закон України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-XII від 10.04.1992 втратив чинність на підставі Закону № 157-IX від 03.10.2019 та підкреслює, що до спірних правовідносин застосовуються норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-XII від 10.04.1992 у редакції від 01.01.2006.

Згідно ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він визнаний судом недійсним (оспорюваний правочини).

За приписом ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Зокрема, згідно ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

При цьому, положеннями ст. 793 ЦК України (в редакції від 12.05.2006) передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Крім того, відповідно до ст. 794 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення договору оренди, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції Закону від 29.01.2006 чинній на момент укладення договору оренди, підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, серед іншого, є договір оренди строком більше одного року.

Також згідно з ч. 3 ст. 640 ЦК України (в редакції від 12.05.2006), договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації з моменту державної реєстрації.

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч. 1 ст. 220 ЦК України в редакції Кодексу чинній на момент укладення договору оренди).

Судом встановлено, що Договір оренди №б/н від 03.08.2006 укладено сторонами на строк 49 років у простій письмовій формі, договір нотаріально не посвідчувався та не був зареєстрований у передбаченому законом порядку, у судовому порядку дійсним не визнавався, а тому в силу закону Договір оренди №б/н від 03.08.2006 є нікчемним.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 638 ЦК України, чинній на момент укладення договору оренди, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №2269-ХІІ від 10.02.1992 (в редакції від 01.01.2006) визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Cтаттею 3 вказаного Закону встановлено, що відносини щодо оренди майна, яке перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №2269-ХІІ від 10.02.1992, договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Зокрема, ч.1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №2269-ХІІ від 10.02.1992 передбачено, що істотними умовами договору є об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації), термін, на який укладається договір, орендна плата з урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань; забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №2269-ХІІ від 10.02.1992 в редакції чинній на момент укладення договору оренди, орендар зобов`язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №2269-ХІІ від 10.02.1992 в редакції чинній на момент укладення договору оренди визначено обов`язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Разом з тим, зі змісту Договору оренди від 03.08.2006 не убачається, що сторонами дотримано зазначених вище вимог, а саме не визначено розміру орендної плати з урахуванням її індексації, строків її внесення, не передбачено порядок використання амортизаційних відрахувань, забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія.

У розділі 3 Договору визначено, що відповідно до ст. 20 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється в розмірі суми витрат, понесених орендарем на утримання орендованого приміщення і зараховується в рахунок поліпшень стану орендованих приміщень, внесених орендарем за власний кошт.

Водночас, згідно з п. 6.1.4 Договору орендар зобов`язаний самостійно і за власний рахунок здійснювати поточний і капітальний ремонт приміщень, що орендуються протягом всього терміну дії договору.

Крім того, згідно п. 6.1.7 Договору орендар зобов`язаний за власний рахунок усувати несправності та поломки комунікацій приміщень, що орендуються.

Таким чином, визначення сторонами договору орендної плати в розмірі суми витрат, понесених орендарем на утримання орендованого приміщення фактично кореспондується із обов`язком орендаря запобігати пошкодженню, псуванню орендованого майна, передбаченим ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», та обов`язками щодо здійснення поточного та капітального ремонту приміщення, утримання приміщення в належному стані, які передбачені в договорі оренди №б/н від 03.08.2006. Відсутність розміру визначеної орендної плати, строків її внесення у нікчемному договорі оренди зумовлює фактичне безоплатне користування об`єктом нерухомого майна, який перебуває у комунальній власності.

Також всупереч вимог ч. 3 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №2269-ХІІ від 10.02.1992 (в редакції від 01.01.2006), у договорі оренди не визначено такої істотної умови як страхування орендарем взятого ним в оренду майна, договір його страхування не укладався.

Крім того, відповідно до абз. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції від 01.01.2006), орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Водночас, згідно з інформацією Костопільської міської ради (лист № 540/01-15 від 09.03.2026) та КЗ «Центр культурних послуг» Костопільської міської ради (лист № 48 від 27.02.202026), відомості про здійснення орендарем поліпшень об`єкта оренди у власника та балансоутримувача комунального майна відсутні, згоди на здійснення невід`ємних поліпшень Костопільська міська рада та КЗ «Центр культурних послуг» Костопільської міської ради не надавали.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Враховуючи, що орендні відносини виникли щодо окремого індивідуально визначеного комунального майна, які врегульовано окремим законодавчим актом, сторони не вправі відступити від таких положень та визначити істотні умови договору оренди від 03.08.2006 на власний розсуд.

Як наголошено Касаційним господарським судом Верховного Суду у постанові від 21.05.2020 № 920/551/19, правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у постановах від 05.062018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Зазначена правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 21.11.2019 у справі № 914/2376/18, від 19.02.2020 у справі № 911/269/19, від 02.04.2020 у справі № 922/59/18.

Згідно з положеннями статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 та частини 5 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх. Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду від 08.02.2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21).

Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Згідно з ч. 1 ст. 1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Враховуючи викладене, у зв`язку з тим, що договір оренди № б/н від 03.08.2006 є нікчемним ab initio, позовна вимога щодо повернення відповідачем нежитлового приміщення, що в м.Костопіль по вул. Степанська, 12 на користь Костопільської територіальної громади в особі власника Костопільської міської ради визнається судом обґрунтованою, а позовні вимоги - такими що підлягають до задоволення.

Щодо наявності підстав звернення прокуратурою з даним позовом в інтересах держави в особі Костопільської міської ради Рівненської області

Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 53 ГПК України та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», з метою представництва інтересів держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою) у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Отже, прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави; нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1- 1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 по справі № 806/1000/17).

Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність захисту» може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 553/3280/16- а).

До інтересів держави безпосередньо належить дотримання вимог законодавства, яке регулює питання управління комунальним майном та використання бюджетних коштів, протиправне витрачання з бюджету коштів підриває матеріальну основу органів влади та місцевого самоврядування, а також держави України в цілому.

У зв`язку із цим, захист інтересів держави у правовідносинах, пов`язаних із забезпеченням ефективного використання комунального майна, наповненням бюджету є основним пріоритетом роботи усіх без винятку органів.

Обов`язковою сукупністю обставин, які дають прокурору підстави для звернення до суду з метою захисту інтересів держави, є порушення або загроза порушення її інтересів, а також нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави уповноваженим органом.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в п. 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі № 915/20/18 «інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи».

Європейським судом з прав людини у застосуванні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо втручання держави у право на мирне володіння майном (зокрема, рішення у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014), напрацьовано три критерії для оцінки на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Так, втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання повернення майна комунальної власності, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Згідно з ст. 142 Конституції України та ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад належать: надходження від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності, засновником яких є сільські, селищні, міські ради (п. 29); інші доходи, що підлягають зарахуванню до бюджетів місцевого самоврядування відповідно до законодавства (п. 44).

Як вбачається з фактичних обставин справи, за умовами нікчемного договору оренди №б/н від 03.08.2006, розмір орендної плати фактично не визначений, строки її внесення не передбачені, що позбавляє власника комунального майна отримувати реальні надходження до місцевого бюджету.

Комунальне майно повинно використовуватися в інтересах громади.

Нікчемний правочин позбавляє орган місцевого самоврядування можливості розпорядитися майном у законний спосіб через відкритий аукціон.

Тривале користування приміщенням будинку культури (строк дії договору визначено до 09.08.2055), площа якого складає 948,4 кв.м, без визначення розміру орендної плати та строків її внесення, на підставі нікчемного договору оренди, не лише порушує вимоги законодавства, а й позбавляє територіальну громаду можливості отримати надходження до бюджету.

Користування комунальним майном на підставі нікчемного договору оренди прямо порушує інтереси Костопільської територіальної громади на належне користування та розпорядження комунальним майном, позбавляє отримання додаткових благ мешканців територіальної громади від використання об`єкта нерухомого майна.

Підставою для представництва інтересів держави в судах є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних і інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

З огляду на викладене, прокурор може звертатися до суду в інтересах держави, які, в свою чергу, можуть бути пов`язані з необхідністю захисту прав органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Органи місцевого самоврядування, здійснюючи функції власника від імені Українського народу, повинні розпоряджатися майном виключно в інтересах Українського народу та з безумовним та цілковитим дотриманням вимог законодавства.

У ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що представницьким органом місцевого самоврядування є відповідна місцева рада, яка складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представлять інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено статус місцевих рад, як органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальних громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують всі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Таким чином, органом уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Костопільська міська рада, яка є власником комунального майна.

Звернення до суду з позовною заявою здійснюється як захід прокурорського реагування для захисту інтересів держави в особі Костопільської територіальної громади, від імені якої діє Костопільська міська рада.

Здолбунівською окружною прокуратурою надіслано лист за №54/4-549вих-26 від 19.03.2026 на адресу Костопільської міської ради щодо наявності підстав для повернення нежитлового приміщення, будинку культури, площею 948,4 кв.м, що знаходиться в м.Костопіль, по вул. Степанська, 12.

Водночас, у відповідь на лист окружної прокуратури Костопільська міська рада Рівненської області листом №681/01-15 від 25.03.2026 повідомила, що заходів претензійно-позовного характеру ними не вживалось, не заперечує щодо звернення окружної прокуратури з позовною заявою до суду за захистом прав територіальної громади щодо повернення відповідачем нежитлового приміщення, що в м.Костопіль по вул. Степанська, 12.

Прокуратура довела, що опрацюванням вебпорталу «Судова влада України» та відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що Костопільська міська рада не використовує надані їй повноваження та не звернулася до суду щодо повернення Приміщення, що свідчить про нездійснення захисту порушених інтересів Костопільської територіальної громади.

Наведене свідчить, що органом місцевого самоврядування, як власником комунального майна, заходів щодо відновлення порушених інтересів громади у судовому порядку не вжито.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 викладено наступні правові висновки:

- бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Оскільки протягом тривалого часу нежитлове приміщення, будинок культури використовується на підставі нікчемного договору оренди, чим порушуються інтереси органу місцевого самоврядування як власника, а заходи щодо приведення відносин до вимог чинного законодавства власником Костопільською міською радою не вживались, тому у прокурора виникли підстави для звернення із позовною заявою в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування.

У зв`язку з цим, маючи усі необхідні підстави та повноваження, керівник Здолбунівської окружної прокуратури правомірно звернувся із даним позовом до суду для захисту та відновлення порушених інтересів держави у сфері комунальної власності.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які прокуратура посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом під час розгляду справи, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та зобов`язання відповідача повернути позивачу нерухоме майно, що перебуває в комунальній власності нежитлове приміщення, будинок культури, площею 948,4 кв.м, що знаходиться в м.Костопіль, по вул.Степанська, 12.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається, прокуратурою заявлено 1 позовну вимогу немайнового характеру.

При цьому позовну заяву подано 02.06.2026 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС. Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

За подання позовної заяви прокуратурою сплачено судовий збір у необхідному розмірі - 2 662 грн 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 1157 від 01.06.2026,

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп. підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, у зв`язку з задоволенням позову.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 185, 196, 202, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов керівника Здолбунівської окружної прокуратури в особі позивача Костопільської міської ради Рівненської області до відповідача Національний університет водного господарства та природокористування, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунальний заклад "ЦЕНТР КУЛЬТУРНИХ ПОСЛУГ" Костопільської міської ради про зобов`язання повернути нерухоме майно задовольнити.

2. Зобов`язати Національний університет водного господарства та природокористування (вул. Соборна, 11, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 02071116) повернути Костопільській територіальній громаді в особі Костопільської міської ради (вул. Свободи, 3, м. Костопіль, 35000, код ЄДРПОУ 44218654) нерухоме майно, що перебуває в комунальній власності нежитлове приміщення, будинок культури, площею 948,4 кв.м, що знаходиться в м.Костопіль, по вул.Степанська, 12.

3. Стягнути з Національного університету водного господарства та природокористування (вул. Соборна, 11, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 02071116) на користь Рівненської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910077, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910077, банк одержувача Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) витрати по оплаті судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складене та підписане "27" серпня 2026 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич