Рішення № 139287215, 26.08.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування:

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2026 Справа № 917/1686/25

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засіданні Отюгова О. І., розглянувши заяву Державного некомерційного товариства "Об`єднання "Радон" про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат по справі №917/1686/25

за позовною заявою Державного некомерційного товариства "Об`єднання "Радон", вул. Пирогівський шлях, 50, м. Київ, 03083,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремтехналадка", вул. Кириченко Раїси, 1, м. Полтава, Полтавська область, 36020

про стягнення 14 318 865,90 грн

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

в провадженні Господарського суду Полтавської області перебувала справа № 917/1686/25 за позовом Державного некомерційного товариства "Об`єднання "Радон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремтехналадка" про стягнення 14 318 865,90 грн заборгованості за Договором про виконання будівельних робіт з "Капітального ремонту станції дезактивації (літера А) по вул. Пирогівський шлях, 50 в Голосіївському районі міста Києва. Коригування." від 22.11.2024 за № 237/11-24, укладеним між сторонами спору.

Рішенням від 28.07.2026 року суд позовні вимоги задовольнив. Стягнув з ТОВ "Ремтехналадка" на користь Державного некомерційного товариства "Об`єднання "Радон" 13 578 890,12 грн основного боргу, 480 764,81 грн інфляційних втрат, 259 210,97 грн 3% річних, 171 826,39 грн судового збору та 3 416,84 грн судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Полтавської області по справі №917/1686/25, в порядку частини десятої ст. 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати 3 % річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України починаючи з 10.04.2026 року до моменту виконання рішення за такою формулою: "Борг*Кількість днів прострочення * 3 / 100 % / 365 днів" до моменту виконання цього рішення в частині основного боргу у розмірі 13 578 890,12 грн, а також стягнути вказану суму нарахованих 3% річних з ТОВ "Ремтехналадка" на користь Державного некомерційного товариства "Об`єднання "Радон".

Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Суд зазначає, що позивач у судовому засіданні 28.07.2026 року зробив відповідну заяву про те, що ним буде подане клопотання щодо стягнення понесених витрат на представництво.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

03.08.2026 року до суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат по справі у розмірі 11 573,27 грн, до якого долучені докази понесення позивачем судових витрат (вх. №10542).

При цьому суд звертає увагу, що з 03.08.2026 року по 19.08.2026 року включно суддя Тимощенко О. М. перебувала у відпустці.

Ухвалою від 20.08.2026 року суд прийняв вищезазначену заяву про ухвалення додаткового рішення по справі №917/1686/25 та запропонував відповідачу подати письмові заперечення (за наявності таких заперечень) протягом 3 днів з дня отримання ухвали, надати їх суду та позивачу.

21.08.2026 року до суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат (вх. №11391, №11392).

При вирішенні заяви Державного некомерційного товариства "Об`єднання "Радон" про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат по справі №917/1686/25 суд враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Державне некомерційне товариство "Об`єднання "Радон" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремтехналадка" на свою користь судові витрати, пов`язані з приїздом представників позивача до м. Полтава для участі у судових засіданнях, у загальному розмірі 11 573,27 грн.

Заперечуючи проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат відповідач зазначив, що:

- рішення Господарського суду Полтавської області від 28.07.2026 року не набрало законної сили. 20.08.2026 року відповідачем безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду було направлено апеляційну скаргу на рішення суду від 28.07.2026 року разом із клопотанням про поновлення процесуального строку. До ухвалення рішення Східним апеляційним господарським судом, основне рішення Господарського суду Полтавської області перебуває в статусі оскаржуваного.;

- ухвалення додаткового рішення є процесуальним продовженням вирішення спору по суті. Розгляд заяви позивача судом першої інстанції є передчасним і суперечить завданням господарського судочинства;

- процесуально неможливо розглядати заяви через відсутність матеріалів справи, адже згідно з п. 17.10 Перехідних положень ГПК України, у разі подання апеляційної скарги матеріали справи негайно надсилаються до суду апеляційної інстанції;

- позивач просить стягнути кошти за "рух у заторах по м. Києву" (39 км та 69 км відповідно) під час службових відряджень до Господарського суду Полтавської області. Завданням відрядження було прибуття до суду в м. Полтава, а катання службового автомобіля замовника вулицями столиці в день судового засідання не має жодного відношення до розгляду справи № 917/1686/25 у Полтаві та не може перекладатися на відповідача;

- на підтвердження витрат палива для автомобіля Renault Express Позивач надає накладну від 01.04.2026 р., де вказано ціну дизельного палива 86,94 грн за літр. Така ціна є очевидно завищеною, не відповідає жодним ринковим показникам в Україні та свідчить про укладення позивачем внутрішніх нерентабельних контрактів, збитки від яких позивач наразі намагається компенсувати за рахунок суб`єктів господарювання;

- для участі у засіданнях 23.06.2026 та 28.07.2026 позивач направляв одночасно кілька представників (Кириленко К.О., Косенко М.А.), що є надмірним тягарем, оскільки інтереси державної установи міг повноцінно представити один штатний юрист за допомогою системи відеоконференцзв`язку, що значно зекономило б бюджетні кошти.

Суд зазначає, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою частиною. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення.

Відповідно до ч. ч. 1 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 233 ГПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Умови ч. ч. 1, 2 ст. 244 ГПК України передбачають, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Також відповідно до ч. 3 ст. 267 ГПК України якщо під час вивчення матеріалів справи суд виявить нерозглянуті зауваження на правильність і повноту фіксування судового процесу технічними засобами, нерозглянуті письмові зауваження щодо повноти чи правильності протоколу судового засідання, невирішене питання про ухвалення додаткового рішення, суд постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.

З огляду на вищезазначене суд не погоджується з доводами відповідача відносно того, що не набрання законної сили рішення суду за результатами розгляду справи по суті унеможливлює розгляд заяви про розподіл судових витрат та ухвалення відповідного додаткового рішення.

Як вбачається з рішення Господарського суду Полтавської області від 28.07.2026 у справі №917/1686/25, судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем, пов`язаних із відрядженням його представників для участі в судових засіданнях, що є підставою для ухвалення додаткове рішення. При цьому при ухваленні додаткового рішення про розподіл судових витрат вирішується виключно питання розподілу судових витрат, жодні інші обставини, встановлені в рішенні по суті спору, не переглядаються.

Також на момент ухвалення даного додаткового рішення у суду відсутня інформація про відкриття апеляційного провадження та витребування матеріалів справи №917/1686/25 до апеляційної інстанції.

Щодо заперечення відповідача відносно кількості представників позивача та їх можливості приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач реалізував право на самопредставництво, передбачене відповідними положеннями ГПК України, направивши до Господарського суду Полтавської області своїх представників Кириленко К. О. та Косенка М. А., повноваження яких підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями довіреності №25 від 01.06.2026 р. відносно Кириленко К. О., довіреності №26 від 01.06.2026 р. щодо Косенка М. А., Витягу із наказу №80-к/тр від 08.02.2022 р., наказу №98-к/тр від 23.02.2023 р., посадової інструкції провідного юрисконсульта управління правового забезпечення (реєстраційний №11-40-431), положення про управління правового забезпечення (затверджено 22.05.2026 р. №3-к-од/тр) та посадової інструкції начальника управління правового забезпечення (реєстраційний №1.8-12-1).

При цьому нормами ГПК України не обмежено максимальну кількість осіб, які можуть одночасно представляти інтереси однієї сторони.

Також суд звертає увагу відповідача, що відповідно до ч. 1 ст. 197 ГПК України учасник справи, його представник має право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду за умови наявності в суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.

Отже, учасник справи має право обрати формат участі в судовому засіданні - чи вона хоче прибути в судове засідання чи взяти участь в судовому засіданні в режимі відеонокференції. При цьому дана обставина не залежить від місцязнаходження сторони чи її представника.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно зі статтею 123 цього ж Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом пункту 4 частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.01.2026р. по справі №916/4944/24 зазначено, що хоча Господарський процесуальний кодекс України прямо не виокремлює витрати сторони у справі на відрядження своїх працівників в окремий вид судових витрат (на відміну від витрат на професійну правничу допомогу), проте такі витрати охоплюються змістом пункту 4 частини третьої статті 123 ГПК України.

Суд зазначає, що витрати сторони на відрядження своїх представників до суду для участі у судовому засіданні (проїзд, проживання, добові) є судовими витратами, адже участь у судовому засіданні це процесуальна дія. Якщо судове засідання відбувається в іншому місті, то прибуття до суду представника сторони є об`єктивно необхідним для реалізації права на захист. Відповідно витрати на проїзд представника сторони, який є її працівником і бере участь у справі в порядку самопредставництва є витратами, пов`язаними з вчиненням процесуальних дій.

Сторона, яка не є суб`єктом владних повноважень і на користь якої ухвалене судове рішення, має право на компенсацію здійснених нею та документально підтверджених витрат, пов`язаних з прибуттям до суду, які не можуть перевищувати обмеження, встановлені законодавством, зокрема постановою КМУ від 02.02.2011 № 98 та Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59. Вирішуючи питання про відшкодування стороні витрат, пов`язаних з прибуттям до суду, необхідно виходити з конкретних обставин справи, зважаючи на вид транспорту, яким скористалася особа, та документи, подані нею на підтвердження здійснення цих витрат. Якщо на підтвердження здійснених стороною витрат, пов`язаних з прибуттям до суду, подано документи щодо проїзду транспортом загального користування, то такі витрати повинні бути відшкодовані у розмірі вартості квитка з урахуванням обмежень, передбачених чинним законодавством. Такі витрати також можуть бути відшкодовані у розмірі витрат на пально-мастильні матеріали за встановленими нормами за один кілометр пробігу, якщо вони підтверджені документально (правовий висновок викладено у додатковій постанові від 12.07.2022 р. по справі №903/261/21 та у додатковій постанові Верховного Суду від 01.08.2024 у справі №904/2768/23).

Статтею 121 Кодексу законів про працю України встановлено, що працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв`язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством. У разі направлення у службове відрядження працівника, який виконує роботу дистанційно (стаття 60-2), у тому числі при його відрядженні до місцезнаходження роботодавця, пункт відправлення працівника у відрядження та пункт, до якого працівник повертається з відрядження, встановлюються роботодавцем за погодженням із працівником під час узгодження маршруту поїздки та зазначаються у наказі (розпорядженні) про відрядження. За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада). Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Також за змістом статті 60 Кодексу законів про працю України у разі направлення працівника у відрядження на нього поширюється режим роботи, встановлений на підприємстві (в установі, організації), до якого (якої) його відряджено.

Суд зауважує, що запровадження законодавцем граничного розміру (верхньої межі) компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані з прибуттям до суду, покликане насамперед запобігти завищенню розміру цих витрат та попередженню зловживання таким правом.

Таке правове регулювання порядку здійснення господарського судочинства не може обмежувати та/або заперечувати право сторони, на користь якої ухвалене судове рішення та яка понесла витрати, пов`язані з прибуттям до суду, й підтвердила їх документально.

Питання, пов`язані з відшкодуванням витрат на відрядження, унормовані постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" (далі - постанова КМУ №98) та Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 (далі - Інструкція).

Суд зазначає, що сума добових витрат на відрядження, які просить стягнути позивач, не перевищує розміру, що встановлений Постановою КМУ №98.

Абзацом 1 п. 1 ч. 7 Постанови КМУ №98 установлено, що державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів, поданих у паперовій або електронній формі, відшкодовуються: 1) витрати, зокрема, на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті).

Відповідно до п.п. 1, 4, 14, 15, 17 розділу І "Загальні положення" Інструкції , службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника державного органу (поїздка державного службовця - за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв`язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Підприємство, що відряджає працівника, забезпечує його коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження (авансом). Аванс перераховується на поточний рахунок працівника, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжних карток, або рахунок підприємства, що направляє працівника у відрядження, операції за яким можуть здійснюватися з використанням корпоративних платіжних карток.

Підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв`язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а також документи, визначені Податковим кодексом України та цією Інструкцією. У разі відрядження за кордон підтвердні документи, що засвідчують вартість понесених за кордоном у зв`язку з таким відрядженням витрат, оформлюються згідно із законодавством відповідної держави.

Окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв`язку з таким відрядженням). Суми добових витрат для працівників підприємств затверджені постановою № 98.

Звіт про використання коштів / електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт (далі - звіт про використання коштів, виданих на відрядження), складається і подається працівником (в усіх без винятків випадках) у паперовій або електронній формі з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою Звіту про використання коштів / електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 28 вересня 2015 року № 841, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2015 року за № 1248/27693 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 09 травня 2023 року № 239) разом з підтвердними документами для розгляду і прийняття рішення про відшкодування вартості витрат.

Для відшкодування добових витрат їх сума (вартість) не потребує документального підтвердження (відповідно до абзацу першого пункту 15 цього розділу), водночас необхідна наявність одного чи декількох документальних доказів перебування працівника у відрядженні у разі, якщо з не залежних від відрядженого працівника причин відсутні підтвердні документи, що засвідчують вартість понесених у зв`язку з відрядженням витрат.

Відповідно до абз. 4 - 6 п. 4 розділу II Порядок відрядження в межах України Інструкції у разі відрядження працівника строком на один день або в таку місцевість, звідки працівник має змогу щоденно повертатися до місця постійного проживання, добові відшкодовуються як за повну добу. Сума добових визначається згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами. Відшкодування суми добових витрат здійснюється згідно з наказом (розпорядженням) про відрядження, звітом про використання коштів, виданих на відрядження, та згідно з одним чи декількома документальними доказами, які підтверджують перебування працівника у відрядженні.

Згідно з п. 6 розділу II Порядок відрядження в межах України Інструкції витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов`язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті.

Відповідно до заяви про ухвалення додаткового рішення, Державне некомерційне товариство "Об`єднання "Радон" просить стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, пов`язані з приїздом представників позивача з м. Київ до м. Полтава для участі у судових засіданнях, у загальному розмірі 11 573,27 грн, з яких:

- щодо судового засідання 12.05.2026 р.: 3 399,35 грн - проїзд автомобілем, 300,00 грн - добові;

- щодо судового засідання 23.06.2026 р.: 3 412,46 грн - проїзд автомобілем, 600,00 грн - добові;

- щодо судового засідання28.07.2026 р.: 3 261,46 грн - проїзд автомобілем, 600,00 грн - добові.

На підтвердження понесення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, представником позивача надано до суду наступні докази:

- щодо судового засідання 12.05.2026 р. - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Renault Express д.н.з. НОМЕР_1 , звіт про використання коштів №156 від 13.05.2026 р., наказ №140-к/тм від 08.05.2026 р. про направлення у службове відрядження, наказ №141-к-тм від 11.05.2026 р. про внесення змін до наказу ДСП "Об`єднання Радон" від 08.05.2026 р.№140-к/тм, службову записку від 07.05.2026 р. про відрядження, службову записку від 11.05.2026 р. про внесення змін до наказу, платіжну інструкцію №4196 від 12.05.2026 р., висновок №1/39036, лист щодо норм витрат палива, подорожній лист службового легкового автомобіля №9882 від 12.05.2026 р.;

- щодо судового засідання 23.06.2026 р. - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Renault Megane д.н.з. НОМЕР_2 , звіти про використання коштів №212 від 24.06.2026 р. та №213 від 24.06.2026 р., наказ №25-к/тм від 16.06.2026 р. про направлення у службове відрядження, службову записку від 15.06.2026 р. про відрядження, платіжну інструкцію №4257 від 22.06.2026 р., висновок №1/35419-2, лист щодо норм витрат палива, подорожній лист службового легкового автомобіля №140 від 23.06.2026 р.;

- щодо судового засідання 28.07.2026 р. - звіти про використання коштів №241 від 29.07.2026 р. та №242 від 29.07.2026 р., наказ №58-к/тм від 24.07.2026 р. про направлення у службове відрядження, платіжну інструкцію №4312 від 27.07.2026 р., подорожній лист службового легкового автомобіля №352 від28.07.2026 р.,

а також:

- наказ №61-АГ-25 від 30.12.2025 р. про норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, технологічних транспортних засобах з додатком №1 "Нормування витрат палива, мастильних, інших експлуатаційних матеріалів автомобілями та технікою да державному спеціалізованому підприємстві "Об`єднання Радон", додатком №2 "Базові лінійні норми витрати палива транспортних засобів ДСП "Об`єднання радо", додатком №3 "Журнал облік температурних показників", додатком №4 "Перелік осіб, відповідальних за ведення "Журналу обліку температурних показників", додатком №6 "Перелік осіб, відповідальних за фіксацію водіями умов руху в подорожніх листах та розрахунок витрат палива",

- наказ №3-АГ-26 від 22.05.2026 р. про норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, технологічних транспортних засобах з додатком №2 "Базові лінійні норми витрати палива транспортних засобів ДСП "Об`єднання радо", додатком №3 "Журнал облік температурних показників", додатком №4 "Норми витрат розчину сечовини, що призначена в якості добавки в системі очищення вихлопних газів на дизельних двигунах автотранспортних засобів Державного некомерційного товариства "Об`єднання Радон", додатком №5 "Перелік осіб, відповідальних за ведення "Журналу обліку температурних показників", додатком №6 "Перелік осіб, відповідальних за фіксацію водіями умов руху в подорожніх листах та розрахунок витрат палива",

- накладну на відпуск товарів №138/09-25-9184479768 від 23.09.2025 р., платіжну інструкцію №1128 від 25.09.2025 р., накладну на відпуск товарів №39ТЛБЗ-7968/26-9193847836 від 01.04.2026 р., платіжну інструкцію №220 від 02.04.2026 р.

З урахуванням вищевказаного суд зазначає, що подані позивачем документи на підтвердження службових відряджень Кириленко К. О. та Косенка М. А. для забезпечення участі представників у розгляді даної судової справи свідчать про виникнення у відповідача безумовного обов`язку відшкодувати відповідні витрати, зокрема, добові за час перебування у відрядженні.

Судом встановлено, що представник позивача Кириленко К. О. та Косенко М. А. брали участь у судових засіданнях у справі №917/1686/25, які відбулися у приміщенні Господарського суду Полтавської області (вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава) та були призначені на 12.05.2026 р. та 28.07.2026 р., що підтверджується протоколами вказаних судових засідань та про що зазначено в ухвалі суду від 12.05.2026 р. та рішенні суду від 28.07.2026 р.

При цьому суд зазначає, що вищезазначені представники позивача прибули до суду 23.06.2026 р. для того, щоб прийняти участь у підготовчому судовому засіданні по справі №917/1686/25, проте судове засідання на призначену дату не відбулося в зв`язку з евакуацією людей з приміщення Господарського суду Полтавської області, оскільки надійшло повідомлення про замінування будівлі суду, а також у зв`язку з ввімкненням автоматизованої системи централізованого оповіщення "повітряна тривога" у м. Полтава та Полтавській області.

У своїх запереченнях відповідач вказує на те, що позивач просить стягнути кошти за "рух у заторах по м. Києву" (39 км та 69 км відповідно) під час службових відряджень до Господарського суду Полтавської області, а також пересування службового автомобіля замовника вулицями столиці в день судового засідання не має жодного відношення до розгляду справи № 917/1686/25 у Полтаві та не може перекладатися на відповідача. Крім того ціна дизельного палива 86,94 грн за літр є завищеною, не відповідає жодним ринковим показникам в Україні та свідчить про укладення позивачем внутрішніх нерентабельних контрактів, збитки від яких позивач наразі намагається компенсувати за рахунок суб`єктів господарювання.

Щодо судових витрат відносно судового засідання 12.05.2026 р.

Суд зазначає, що у подорожньому листі службового легкового автомобіля №9882 від 12.05.2026 р. в таблиці "Облік роботи автомобіля" зазначено "всього м. Київ - 82 км", тоді як з Особливих відміток подорожнього листа та з заяви про ухвалення додаткового рішення вбачається, що коефіцієнт підвищення +15 % (рух по великому місту) застосовано до пробігу 84 км.

Суд звертає увагу, що з наданого суду розрахунку кількості витраченого пального на рух автомобіля у м. Київ 12.05.2026 р. вбачається, що позивач спочатку до загальної кількості кілометрів по м. Києву 84 км. (замість 82 км) було застосовано коефіцієнт підвищення 15%, а потім, виокремивши із загальної кількості кілометрів по м. Києву частину руху в заторах - 39 км., розрахував кількість витраченого пального на вказані 39 км. у заторах із застосуванням коефіцієнту підвищення +15% (рух по великому місту) та +10% (рух по місту в заторах).

Суд не погоджується з вказаним розрахунком, адже позивач мав спочатку від 82 км (всього по м. Києву) відняти 39 км. (рух в заторах) (82 км. - 39 км. = 43 км.). Потім до пробігу 43 км по м. Київ застосувати коефіцієнт підвищення +15% (рух по великому місту) (5л. + 15% = 5,75 л., 5,75*43/100=2,47 л.), а до пробігу 39 км. (рух в заторах по м. Києву) застосувати коефіцієнти підвищення +15% та +10% (5л.+25%=6,25 л., 6,25*39/100=2,44 л.).

Всього використано палива під час руху по м. Києву - 2,47+2,44= 4,91 л.

Крім того, у подорожньому листі зазначено, що по м. Полтава вказано пробіг 41 км, однак суд вважає, що вказана відстань є надмірною (відстань від вул. Капітана Володимира Кісельова, 1 до виїзду з м. Полтава в напрямку м. Київ (район с. Супрунівка) становить близько 10 км.). Отже загальний маршрут руху по м. Полтава має становити не більше 20 км., а всього використано палива під час руху по м. Полтава - 1 л. (5л.*20/100=1л.)

Загальна кількість використаного палива за час відрядження 12.05.2026 р. становить 31,83 (траса)+4,91 (по м. Київ)+1 (по м. Полтава) = 37,74 л.

При цьому суд зазначає, що ціна дизельного палива 86,94 грн за літр є завищеною (відповідно до інформації з сайту Мінфін (https://index.minfin.com.ua/ua/markets/fuel/dt/2026-04/) середня ціна на дизельне паливо по Україні станом на 01.04.2026 р. становила 85,82 грн)

Отже, судові витрати позивача на проїзд автомобілем з м. Київ до м. Полтава для участі у судовому засіданні 12.05.2026 р. становлять 3 281,12 грн.

Всього витрат за відрядження 12.05.2026 р. - 3 581,12 грн (3 281,12 грн. + 300,00 грн (добові)).

Щодо судових витрат відносно судового засідання 23.06.2026 р.

Суд звертає увагу, що з наданого суду розрахунку кількості витраченого пального на рух автомобіля у м. Київ 23.06.2026 р. вбачається, що позивач спочатку до пробігу 77 км. було застосовано коефіцієнт підвищення 15% та 7%, а потім, виокремивши із загальної кількості кілометрів по м. Києву частину руху в заторах - 64 км., розрахував кількість витраченого пального у заторах із застосуванням коефіцієнту підвищення +15%, + 10%, +% (рух по великому місту, рух у заторах та за високої температури).

Суд не погоджується з вказаним розрахунком, адже позивач мав спочатку від 129 км (всього по м. Києву) відняти 64 км. (рух в заторах) (129 км. - 64 км. = 65 км.). Потім до пробігу 65 км по м. Київ застосувати коефіцієнт підвищення +15% (рух по великому місту), +7% (рух за високої температури) (7,9 л. + 15% +7% = 9,64 л., 9,64*65/100=6,27 л.), а до пробігу 64 км. (рух в заторах по м. Києву) застосувати коефіцієнти підвищення +15%, +10% та + 7% (7,9 л.+32%=10,43 л., 10,43*64/100=6,68 л.).

При цьому суд зазначає, під відстань по місту Київ 12.05.2026 р. складала 82 км., а 23.06.2026 р. вже - 129 км. Тобто вбачається досить значна різниця - 47 км. З огляду на значну різницю у кілометражі по місту Києву у порівнянні з першим відрядженням, а також з огляду на те, що 129 км. по місту є досить значною відстанню, суд вважає за необхідне зменшити кілометраж по м. Київ та здійснити розрахунок з урахуванням наступних значень - рух по м. Київ у заторах 39 км., рух по місту 43 км (як під час відрядження 12.05.2026 р.).

Здійснивши відповідний розрахунок витраченого пального (по місту - 9,64*43/100 = 4,15 л.; рух у заторах по м. Київ - 10,43*39/100=4,07 л.), суд визначив що позивачем 23.06.2026 року витрачено паливо під час руху по м. Києву - 4,15+4,07=8,22 л.).

Загальна кількість використаного палива за час відрядження 23.06.2026 р. становить 50,53 (траса)+8,22 (по м. Київ)+1,26 (по м. Полтава) = 60,01 л.

Отже, судові витрати позивача на проїзд автомобілем з м. Київ до м. Полтава для участі у судовому засіданні 23.06.2026 р. становлять 3 168,53 грн. (вартість 1 л. бензину А-95 становить 52,80 грн).

Всього витрат за відрядження 23.06.2026 р. - 3 768,53 грн (3 168,53грн. + 600,00 грн (добові)).

Щодо судових витрат відносно судового засідання 28.07.2026 р.

Здійснивши перевірку розрахунку судових витрат на відрядження 28.07.2026 року, суд прийшов до висновку він є обґрунтованими та правомірними.

Суд зобов`язаний оцінити рівень судових витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Правова позиція, наведена вище, викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18.

З огляду на викладене, вивчивши надані сторонами документи (докази), приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій їх реальності та розумності їхніх розмірів, суд прийшов до висновку, що заява Державного некомерційного товариства "Об`єднання "Радон" про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат по справі №917/1686/25 (вх. №10542 від 03.08.2026 р.) підлягає частковому задоволенню у розмірі 11 211,11 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 221, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Державного некомерційного товариства "Об`єднання "Радон" про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат по справі №917/1686/25 (вх. №10542 від 03.08.2026 р.) задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремтехналадка" (вул. Кириченко Раїси, 1, м. Полтава, Полтавська область, 36020, код ЄДРПОУ 25155206) на користь Державного некомерційного товариства "Об`єднання "Радон" (вул. Пирогівський шлях, 50, м. Київ, 03083, код ЄДРПОУ 43068161) 11 211,11 грн судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині заяви відмовити.

Рішення складено та підписано 26.08.2026 року.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 256 -257 ГПК України).

Суддя О. М. Тимощенко