Ухвала суду № 139287203, 26.08.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"26" серпня 2026 р. Справа № 916/3485/26

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

дослідивши матеріали заяви від 24.08.2026 за вх.№2-1666/26 по справі №916/3485/26 Приватного підприємства «БРАЙЛОВСЬКИЙ» (66800, Одеська обл., Березівський р-н., селище Ширяєве, вул. Шклярука, 25, код ЄДРПОУ 33923656) до Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області (66800, Україна, Березівський р-н, Одеська обл., селище Ширяєве, вулиця Грушевського, будинок 102, код ЄДРПОУ: 04378994) про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

24.08.2026 за вх.№ 3572/26 до Господарського суду Одеської обалсті надійшла позовна заява Приватного підприємства «БРАЙЛОВСЬКИЙ» до Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення від 31.10.2025 № 2570-VIII сесії XLIII скликання VIII Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області «Про відмову приватному підприємству «Браїловський» (код ЄДРПОУ 33923656) в укладанні договору оренди землі на новий строк» на земельну ділянку, кадастровий номер 5125481900:01:001:0614, загальною площею 48,5006 га; визнання протиправним та скасування рішення від 31.10.2025 № 2571-VIII XLIII сесії VIII скликання Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області «Про відмову приватному підприємству «Браїловський» (код ЄДРПОУ 33923656) в укладанні договору оренди землі на новий строк» на земельну ділянку, кадастровий номер 5125481900:01:001:0401, загальною площею 3,4755 га та визнання укладеною додаткову угоду № 1 про поновлення та внесення змін до договору оренди землі № 343 від 15.11.2018 року на земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки 5125481900:01:001:0401, загальною площею 3,4755 га, реєстраційний номер 15168667451254, розташовану на території Одеської області, Ширяївського району (за межами населеного пункту) у відповідній редакції.

Разом із позовною заявою, 24.08.2026 за вх.№2-1666/26 до Господарського суду Одеської області надійшла заява ПП «БРАЙЛОВСЬКИЙ» про забезпечення позову, в якій останній просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом заборони Ширяївській селищній раді Березівського району Одеської області проводити земельні торги окремими лотами на земельні ділянки, згідно пунктів 19, 20, 21 додатку № 1 на підставі рішення від 10.07.2026 року № 2817-VIII позачергової сесії XLIX скликання VIII Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області, на земельні ділянки з кадастровими номерами: 51255481900:016001:0144, площею 16,1669 га; 51255481900:016001:0145, площею 16,1669 га; 51255481900:016001:0146, площею 16,1669 га та заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державному реєстратору Держгеокадастру вчиняти (здійснювати) реєстраційні дії та/або вносити відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та до Державного земельного кадастру України, приймати рішення про державну реєстрацію права оренди щодо нерухомого майна земельних ділянок з кадастровими номерами: 51255481900:016001:0144, площею 16,1669 га; 51255481900:016001:0145, площею 16,1669 га; 51255481900:016001:0146, площею 16,1669 га.

Так, в обґрунтування необхідності забезпечення позову заявник зазначає, що ним подано до Господарського суду Одеської області позов до Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень ради від 31.10.2025 №2570-VIII та №2571-VIII, якими позивачу відмовлено в укладенні договорів оренди землі на новий строк, а також про визнання укладеними додаткових угод про поновлення та внесення змін до договорів оренди землі №340 та №343 від 15.11.2018. Після звернення позивача до суду Ширяївською селищною радою було прийнято рішення від 03.04.2026 №2702-VIII, яким затверджено проєкт землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5125481900:01:001:0614, загальною площею 48,5006 га, право оренди на яку є предметом спору у цій справі, на три окремі земельні ділянки площею по 16,1669 га кожна. Крім того, рішенням Ширяївської селищної ради від 10.07.2026 №2817-VIII затверджено перелік прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, які підлягають продажу на земельних торгах у формі електронного аукціону окремими лотами. До вказаного переліку, зокрема пунктами 19, 20 та 21 додатку №1, включено три земельні ділянки, утворені внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5125481900:01:001:0614. На думку позивача, вказані дії відповідача свідчать про намір розпорядитися спірною земельною ділянкою та передати право її оренди іншим особам до вирішення судом спору щодо права ПП «БРАЙЛОВСЬКИЙ» на поновлення договору оренди. При цьому проведення земельних торгів матиме наслідком визначення переможців аукціонів, укладення з ними договорів оренди та державну реєстрацію відповідних речових прав. Позивач наголошує, що у разі проведення земельних торгів та державної реєстрації права оренди за іншими особами навіть задоволення заявленого ним позову не забезпечить повного та ефективного відновлення його прав у межах цього судового провадження. Для фактичного поновлення своїх прав позивач буде змушений оспорювати результати земельних торгів, укладені за їх наслідками договори та проведену державну реєстрацію прав, тобто звертатися до суду з новими позовами. Відтак невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист та поновлення прав і законних інтересів позивача, за захистом яких він уже звернувся до суду. Посилаючись на положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, позивач зазначає, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав позивача. При цьому, законом прямо передбачена можливість забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та іншим особам вчиняти певні дії, зокрема реєстраційні дії щодо предмета спору. У зв`язку з цим позивач вважає необхідним до вирішення спору по суті заборонити Ширяївській селищній раді проводити земельні торги щодо трьох земельних ділянок, утворених унаслідок поділу земельної ділянки площею 48,5006 га, а також заборонити суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам та державному реєстратору Держгеокадастру здійснювати реєстраційні дії та приймати рішення про державну реєстрацію права оренди щодо цих земельних ділянок. На переконання позивача, такі заходи мають тимчасовий характер, безпосередньо пов`язані з предметом спору, спрямовані виключно на збереження існуючого становища до вирішення справи по суті та не вирішують питання обґрунтованості позовних вимог наперед. Відтак, їх невжиття натомість створює реальний ризик виникнення прав третіх осіб на спірні земельні ділянки та істотного ускладнення ефективного поновлення прав позивача у разі задоволення позову.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. п. 2, 4, 10 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема: забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову одночасно (ч. 2 ст. 137 ГПК України).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 11 ст. 137 ГПК України).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Таким чином, адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 12.04.2018 у справі №922/2928/17, від 05.08.2019 у справі №922/599/19).

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2022 у справі № 904/7630/21).

Отже, під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Разом із тим, вирішуючи питання про забезпечення позову та, виходячи з приписів ст. ст. 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді, зокрема, заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Суд наголошує на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору (такий висновок наведено Верховним Судом у постанові від 20.01.2025 у справі № 910/8275/24).

Так, предметом позову по даній справі є визнання протиправним та скасування рішення від 31.10.2025 № 2570-VIII сесії XLIII скликання VIII Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області «Про відмову приватному підприємству «Браїловський» (код ЄДРПОУ 33923656) в укладанні договору оренди землі на новий строк» на земельну ділянку, кадастровий номер 5125481900:01:001:0614, загальною площею 48,5006 га; визнання протиправним та скасування рішення від 31.10.2025 № 2571-VIII XLIII сесії VIII скликання Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області «Про відмову приватному підприємству «Браїловський» (код ЄДРПОУ 33923656) в укладанні договору оренди землі на новий строк» на земельну ділянку, кадастровий номер 5125481900:01:001:0401, загальною площею 3,4755 га та визнання укладеною додаткову угоду № 1 про поновлення та внесення змін до договору оренди землі № 343 від 15.11.2018 року на земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки 5125481900:01:001:0401, загальною площею 3,4755 га, реєстраційний номер 15168667451254, розташовану на території Одеської області, Ширяївського району (за межами населеного пункту) у відповідній редакції.

Отже, з огляду на те, що у цій справі позивач звернувся до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому разі має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/8225/20, від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20, від 07.10.2021 у справі № 910/2287/21.

Усталена практика Верховного Суду щодо застосування інституту забезпечення позову виходить із того, що у разі, коли спір є немайновим, тобто судове рішення у разі задоволення такого позову не вимагатиме його примусового виконання, не повинна досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а досліджується та оцінюється така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду, та те, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №912/1616/18, від 26.09.2019 у справі №917/751/19, від 15.01.2020 у справі №915/1912/19, від 11.02.2021 у справі №915/1185/20, від 19.12.2024 у справі №910/6192/24, від 28.01.2025 у справі №906/780/24).

Частиною дванадцятою статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, рішенням Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області №2817-VIII від 10.07.2026 затверджено перелік прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, які виставляються на земельні торги у формі електронного аукціону окремими лотами, до якого пунктами 19, 20, 21 додатку №1 включено земельні ділянки з кадастровими номерами 51255481900:016001:0144, 51255481900:016001:0145 та 51255481900:016001:0146, площею по 16,1669 га кожна.

Відповідно до статей 124, 134-138 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок державної та комунальної власності здійснюється, як правило, за результатами земельних торгів. Процедура проведення земельних торгів включає прийняття рішення органом місцевого самоврядування про проведення земельних торгів, визначення умов продажу права оренди, оприлюднення оголошення про проведення торгів в електронній торговій системі, реєстрацію учасників, проведення аукціону та укладення договору оренди земельної ділянки з переможцем торгів.

Отже, усі дії відповідача, пов`язані з організацією та проведенням земельних торгів щодо спірної земельної ділянки, є складовими єдиної публічної конкурсної процедури передачі права оренди земельної ділянки комунальної власності. Таким чином, заборона організації та проведення земельних торгів, а також вчинення реєстраційних дій фактично мають наслідком втручання у проведення земельних торгів, що прямо суперечить частині дванадцятій статті 137 ГПК України.

Суд також враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 29.04.2025 у справі №916/4956/24, відповідно до якого усі дії щодо передачі майна в оренду за результатами аукціону є складовими етапами єдиної публічної конкурсної процедури, а тому заборона вчинення дій, спрямованих на проведення торгів, укладення договору за їх результатами чи здійснення реєстраційних дій фактично має наслідком втручання у проведення аукціону, що прямо заборонено частиною дванадцятою статті 137 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, у разі вжиття судом заходів забезпечення позову, вказані заходи фактично будуть спрямовані на блокування проведення земельних торгів, оголошених органом місцевого самоврядування, та унеможливлюють реалізацію процедури передачі права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах, що свідчить про наявність прямого втручання у публічну конкурсну процедуру всупереч імперативним приписам частини дванадцятої статті 137 ГПК України.

При цьому, суд враховує, що предметом спору у цій справі є вимоги про визнання протиправними та скасування рішення XLIII сесії VIII скликання Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області від 31.10.2025 № 2570-VIII «Про відмову приватному підприємству «Браїловський» в укладанні договору оренди землі на новий строк» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5125481900:01:001:0614 загальною площею 48,5006 га; рішення від 31.10.2025 № 2571-VIII «Про відмову приватному підприємству «Браїловський» в укладанні договору оренди землі на новий строк» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5125481900:01:001:0401 загальною площею 3,4755 га, а також про визнання укладеною додаткової угоди № 1 про поновлення та внесення змін до договору оренди землі № 343 від 15.11.2018 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5125481900:01:001:0401 загальною площею 3,4755 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 15168667451254, розташованої на території Одеської області, Ширяївського району, за межами населеного пункту, у запропонованій позивачем редакції. Водночас рішення Ширяївської селищної ради від 10.07.2026 № 2817-VIII «Про затвердження переліку прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, які виставляються на земельні торги у формі електронного аукціону окремими лотами» не є предметом оскарження у цій справі, вимог про визнання його протиправним чи скасування позивачем не заявлено, а питання щодо його законності не входить до предмета судового розгляду. За таких обставин вжиття заходів забезпечення позову, спрямованих на фактичне зупинення або унеможливлення реалізації рішення Ширяївської селищної ради від 10.07.2026 № 2817-VIII, призвело б до обмеження дії та виконання чинного і нескасованого рішення органу місцевого самоврядування, законність якого не є предметом перевірки суду в межах цієї справи. Фактично такий захід забезпечення виходив би за межі предмета заявленого позову.

Суд також враховує, що обраний захід забезпечення позову має бути співмірним із заявленими вимогами та не повинен створювати для відповідача чи інших осіб наслідків, які за своїм характером та обсягом є більш істотними, ніж ті, запобігання яким переслідує позивач, звертаючись із відповідною заявою. У цьому випадку застосування заявленого позивачем заходу забезпечення позову не відповідає зазначеній вимозі співмірності, оскільки фактично тягне за собою блокування реалізації окремого рішення органу місцевого самоврядування, яке не оскаржується у межах цього провадження, та порушує необхідний баланс між інтересом позивача у збереженні можливості ефективного захисту заявленого ним права і правами та законними інтересами відповідача й територіальної громади. Аналогічні підходи щодо необхідності дотримання вимог частини дванадцятої статті 137 ГПК України, співмірності заходів забезпечення позову та забезпечення балансу інтересів учасників правовідносин викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2021 у справі № 904/4982/21, від 18.10.2021 у справі № 910/8346/21, від 09.09.2022 у справі № 904/7630/21, від 14.09.2023 у справі № 918/531/23 та від 29.04.2025 у справі № 916/4956/24.

Окремо суд бере до уваги, що застосування заявлених заходів забезпечення позову фактично обмежуватиме здійснення Ширяївською селищною радою передбачених законом повноважень щодо розпорядження земельними ділянками комунальної власності та перешкоджатиме проведенню відкритої конкурентної процедури передачі права оренди відповідних земельних ділянок шляхом земельних торгів.

Таке обмеження виходить за межі необхідного для забезпечення ефективного захисту прав позивача у цьому спорі та безпосередньо зачіпає майнові інтереси територіальної громади, зокрема можливість ефективного використання земель комунальної власності та отримання до місцевого бюджету надходжень від орендної плати, розмір якої має визначатися за результатами конкурентної процедури. Верховний Суд у постанові від 29.04.2025 у справі № 916/4956/24 також наголосив на необхідності дотримання балансу між інтересами особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, та наслідками застосування відповідних заходів для інших осіб, звернувши увагу на те, що втручання шляхом забезпечення позову у проведення публічних конкурентних процедур може свідчити про неспівмірність такого заходу предмету заявленого спору. Отже, враховуючи предмет та підстави позову, характер заявленого заходу забезпечення, а також правові наслідки його застосування, суд доходить висновку, що його вжиття фактично призведе до блокування реалізації чинного рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах, яке не оскаржується у межах цієї справи, втручання у здійснення Ширяївською селищною радою повноважень щодо розпорядження землями комунальної власності та обмеження майнових інтересів територіальної громади. За таких обставин заявлений позивачем захід забезпечення позову не відповідає вимогам співмірності, адекватності та збалансованості інтересів сторін, а його застосування виходило б за межі предмета судового розгляду у цій справі, у зв`язку з чим підстави для його вжиття відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1-2 ст.74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.

Згідно з ч. 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії, було зазначено що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, інститут забезпечення позову призначений для запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів, а не для автоматичного застосування обмежувальних заходів при порушенні зобов`язання іншою стороною. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Один лише факт порушення договірного зобов`язання, якщо такий мав місце у відносинах сторін, не свідчить про існування обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, як цього вимагає ст. 136 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях заявника, а останнім не доведено, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тому суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви від 24.08.2026 за вх.№2-1666/26 по справі №916/3485/26 Приватного підприємства «БРАЙЛОВСЬКИЙ» (66800, Одеська обл., Березівський р-н., селище Ширяєве, вул. Шклярука, 25, код ЄДРПОУ 33923656) до Ширяївської селищної ради Березівського району Одеської області (66800, Україна, Березівський р-н, Одеська обл., селище Ширяєве, вулиця Грушевського, будинок 102, код ЄДРПОУ: 04378994) про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити Приватному підприємству «БРАЙЛОВСЬКИЙ» у задоволенні заяви від 24.08.2026 за вх.№2-1666/26 по справі №916/3485/26 про забезпечення позову.

2. У відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України ухвала набрала законної сили 26.08.2026 та згідно ч.2 ст.254, п.4 ч.1 ст.255 ГПК України підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня набрання нею законної сил.

Суддя І.А. Малярчук