Рішення № 139287122, 11.08.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року Справа № 915/249/26

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,

представника позивача: Кудактіної О.І. (у судових дебатах 03.08.2026),

представників відповідачів: не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі Миколаївського обласного управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України,

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-КАРГО-СЕРВІС,

до відповідача-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ),

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю ЮГ ТРАНС ЛОГИСТИК,

про: стягнення 463982,81 грн заборгованості та звернення стягнення на предмет застави,-

в с т а н о в и в:

АТ Ощадбанк в особі МОУ АТ Ощадбанк звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до ТОВ ТРАНС-КАРГО-СЕРВІС, ОСОБА_1 та ТОВ ЮГ ТРАНС ЛОГИСТИК, в якій просить суд:

- стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором кредитної лінії №112.10-25-113/21 від 17.09.2021 розмір якої станом на 19.02.2026 складає 463982,81 грн, з яких: 431873,0 грн заборгованість за основним боргом (кредитом); 32109,81 грн проценти за користування кредитом;

- в рахунок погашення заборгованості за договором кредитної лінії №112.10-25-113/21 від 17.09.2021, укладеним між АТ Ощадбанк та ТОВ ТРАНС-КАРГО-СЕРВІС, яка станом на 19.02.2026 складає 463982,81 грн, з яких: 431873,0 грн заборгованість за основним боргом (кредитом); 32109,81 грн проценти за користування кредитом, - звернути стягнення на предмет застави: транспортний засіб FIAT NUOVO DOBLO, 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , колір - бежевий, об`єм двигуна 1598 куб.см, шляхом продажу на електронних аукціонах (торгах) у межах процедури виконавчого провадження та із встановленням початкової ціни продажу на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ТОВ ТРАНС-КАРГО-СЕРВІС не виконало взяті на себе зобов`язання за кредитним договором кредитної лінії №112.10-25-113/21 від 17.09.2021 щодо повернення кредитних коштів у встановлений договором строк. Виконання ТОВ ТРАНС-КАРГО-СЕРВІС зобов`язання за вказаним договором кредитної лінії було забезпечене порукою ОСОБА_1 за Договором поруки №1 від 17.09.2021 та ТОВ ЮГ ТРАНС ЛОГИСТИК за Договорами поруки №2 від 17.09.2021, а також заставою транспортних засобів за укладеним з ТОВ ТРАНС-КАРГО-СЕРВІС Договором №1 від 17.09.2021. Вказані обставини стали підставою для звернення з позовом, як до боржника, так і до поручителів.

Ухвалою суду від 16.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 23.04.2026.

23.04.2026 суд відклав підготовче засідання на 18.05.2026 та розмістив оголошення про виклик відповідача-2 - ОСОБА_1 на офіційному веб-сайті судової влади України у порядку встановленому ч.4 ст.122 ГПК України.

Ухвалою суду від 18.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.06.2026.

22.06.2026 судом відкладено розгляд справи на 03.08.2026 за відповідним клопотанням позивача.

В ході розгляду справи та в судовому засіданні 03.08.2026 представник позивача підтримував вимоги в повному обсязі.

Відповідачі не скористались наданим їм ст.ст.161, 165 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростували.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідачі явку повноважних представників в судові засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи щоразу повідомлялись належним чином.

Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників відповідачів.

У судовому засіданні 03.08.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

У судовому засіданні 11.08.2026 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

17.09.2021 між позивачем, як кредитором, та відповідачем-1, як позичальником, було укладено договір кредитної лінії №112.10-25-113/21 (далі Договір кредитної лінії) (т.1 а.с.41-56), за умовами якого банк зобов`язався надати, а позичальник зобов`язався отримати, належним чином використати та повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити проценти за користування кредитом, комісійні винагороди та інші платежі в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається у вигляді невідновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) на придбання автотранспорту з остаточним терміном повернення кредиту не пізніше 16.09.2026 (п.п.2.1, 2.2 Договору).

Пунктом 2.3 Договору кредитної лінії, сторони погодили максимальний ліміт кредитування і визначили його в розмірі 893525,0 грн.

Згідно п.2.4 Договору кредитної лінії, кредит надається траншами з рахунку для обліку основної суми боргу в безготівковому порядку, а саме:

- 1-й транш у розмірі, що не перевищує 464800,0 грн на придбання автомобіля FIAT NUOVO DOBLO, 2021 року випуску згідно договору купівлі продажу / поставки транспортного засобу, що буде укладено з продавцем ТОВ «ФЛАГМАН АВТО» (код ЄДРПОУ 36880918);

- 2-й транш у розмірі, що не перевищує 428725,0 грн гривень на придбання автомобіля CHERY JETOUR X70, 2021 року випуску згідно договору купівлі продажу / поставки транспортного засобу, що буде укладено з продавцем ТОВ «АВТОЦЕНТР НА БУДІВЕЛЬНИКІВ» (код ЄДРПОУ 36880918).

На виконання умов п.п.2.1, 2.3 Договору кредитної лінії, 17.09.2021 банк перерахував позичальнику перший транш у розмірі 464800,0 грн з рахунку для обліку основного боргу за Кредитним договором на поточний рахунок ТОВ «ФЛАГМАН АВТО» з призначенням платежу «Повна оплата за автомобіль FIAT NUOVO DOBLO», що підтверджується банківською випискою по рахункам ТОВ «ТРАНС-КАРГО-СЕРВІС» (т.1 а.с.16-40).

Відповідно до п.2.7 Договору кредитної лінії, за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених договором.

Згідно п.2.7.1 Договору кредитної лінії, процентна ставка є фіксованою та нараховується і сплачується в розмірах:

- пп.2.7.1.1 - 6,99% річних застосовується за відсутності підстав для застосування розміру процентної ставки, зазначеного в пп.2.7.1.2 цього договору;

- пп.2.7.1.2 - 8,99% річних застосовується за наявності порушення позичальником зобов`язання(-ань) встановленого(-них) пунктом 5.3.7 цього договору.

Відповідно до пп.2.7.2 Договору кредитної лінії, в порядку, визначеному цим договором, може бути встановлений інший розмір процентної ставки, ніж зазначені в п.2.7.1 цього договору.

Проценти нараховуються методом факт/факт на основну суму боргу за строк правомірного користування основною сумою боргу, до якого включається день видачі кредиту (траншу) та перебіг якого припиняється:

1) у випадку своєчасного погашення основної суми боргу, частково та/або повністю, - в день фактичного повного погашення основної суми боргу (повернення кредиту (траншу)) і такий день до розрахунку процентів не включається;

2) у випадку прострочення погашення основної суми боргу, частково та/або повністю, - у визначений згідно з умовами цього договору останній день, коли основна сума боргу могла бути погашена без порушення встановленого цим договором строку / терміну, і такий день до розрахунку процентів включається.

Згідно п.2.7.6 Договору кредитної лінії, при нарахуванні процентів день видачі кредиту (траншу) приймається до розрахунку як 1 (один) повний день користування кредитом (траншем).

Порядок сплати процентів визначено у п.п.2.7.7, 2.7.8 Договору кредитної лінії, за умовами яких нараховані за період з дня видачі кредиту (траншу) або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по день погашення позичальником кредиту (траншу) проценти (з урахуванням п.2.7.8 Договору кредитної лінії) сплачуються позичальником не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, а в разі розірвання цього договору або настання остаточного терміну повернення кредиту - одночасно з погашенням всієї основної суми боргу або в інший строк, визначений Договором кредитної лінії. Перший раз позичальник сплачує проценти не пізніше 10.10.2021.

У випадку, зазначеному в пп.2.7.1.2 Договору кредитної лінії, процентна ставка в розмірі, зазначеному в пп.2.7.1.2 Договору кредитної лінії, нараховується починаючи з першого дня кварталу, що слідує за кварталом, в якому відбулося порушення зобов`язань позичальника, зазначене в пп.2.7.1.2 Договору кредитної лінії, та закінчуючи останнім днем кварталу, в якому таке зобов`язання буде виконане/дотримане.

Сторони домовилися, що встановлення процентної ставки відповідно до пп.2.7.8 Договору кредитної лінії не є зміною в односторонньому порядку умов цього договору.

Відповідно до п.2.8. Договору кредитної лінії з метою виконання зобов`язання (погашення основної суми боргу (її частини) та/або сплати процентів та/або комісійних винагород та/або інших платежів за цим договором) позичальник шляхом надання банку розрахункового документу, направляє кошти на погашення заборгованості за цим договором (крім випадку, коли погашення заборгованості здійснюється шляхом договірного списання банком коштів з рахунку(ів) позичальника. Таке погашення проводиться з використанням рахунку НОМЕР_3 (код банку 326461) у валюті, що передбачена умовами цього договору для кожного платежу та банк зараховує зазначені кошти з вказаного рахунку на рахунок для обліку заборгованості позичальника за відповідним зобов`язанням з дотриманням умов, передбачених п.2.9 Договору кредитної лінії.

Підписанням Договору кредитної лінії позичальник доручає банку здійснити зарахування коштів в погашення заборгованості позичальника за відповідним зобов`язанням в порядку, визначеному п.2.9 Договору кредитної лінії, а саме:

- оплата несплачених своєчасно процентів за користування кредитом (у випадках, якщо прострочення буде мати місце);

- оплата несплаченої своєчасно частини основної суми боргу (у випадках, якщо

прострочення буде мати місце);

- оплата несплачених своєчасно комісійних винагород, визначених Договором кредитної лінії (у випадках, якщо прострочення буде мати місце);

- сплата строкових нарахованих процентів за користування кредитом;

- сплата комісійних винагород за кредитом, визначених Договором кредитної лінії;

- сплата пені за непогашення у строк основної суми боргу (якщо непогашення буде мати місце);

- сплата пені за непогашення у строк процентів за користування кредитом (якщо непогашення буде мати місце);

- сплата пені за непогашення у строк комісійної(-их) винагороди(-д) за користування кредитом (якщо непогашення буде мати місце);

- сплата інших платежів та/або штрафних санкцій, що будуть належати до сплати відповідно до умов Договору кредитної лінії;

- сплата строкової частини основної суми боргу.

Погашення позичальником заборгованості кожної наступної черги повинне відбуватися виключно після повного погашення заборгованості кожної попередньої черги.

При цьому, в силу п.2.9.2 Договору кредитної лінії банк має право самостійно без отримання попередньої згоди позичальника змінювати послідовність (черговість) виконання позичальником зобов`язання та погашення заборгованості за цим договором і спрямовувати кошти на виконання зобов`язання позичальника без дотримання послідовності (черговості) передбаченої п.2.9.1 цього договору.

Відповідно до пп.2.3.2 Договору кредитної лінії, сторони погодили збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування в строки згідно з відповідним графіком.

З метою дотримання діючого ліміту кредитування згідно з умовами Договору кредитної лінії, позичальник зобов`язаний не пізніше першого банківського дня наступного періоду здійснити погашення основної суми боргу у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на такий наступний період.

Відповідно до пп. 5.3.1 Договору кредитної лінії позичальник зобов`язаний належним чином виконувати всі умови Договору кредитної лінії та взяті на себе цим договором зобов`язання. У випадку неналежного виконання взятого на себе зобов`язання за Договором кредитної лінії на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено в цьому договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки (п.5.3.2 Договору кредитної лінії).

Позивач вказує, що всупереч взятим на себе зобов`язанням відповідач-1 вчасно не здійснив погашення кредиту чи його частини, не забезпечив сплату процентів в порядку та способи визначені Договором кредитної лінії, у зв`язку з чим станом на 19.02.2026 у відповідача-1 наявна заборгованість перед позивачем з погашення отриманого кредиту у розмірі 431873,0 грн заборгованість за основним боргом (кредитом); 32109,81 грн проценти за користування кредитом, що підтверджує доданими до справи розрахунком заборгованості та банківськими виписками по рахунку ТОВ «ТРАНС-КАРГО-СЕРВІС».

Відповідно до п.3.3.1 Договору кредитної лінії, банк має право відкликати кредит та вимагати дострокового повернення суми кредиту та сплати суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами, що підлягають сплаті за цим договором), у тому числі, але не виключно, якщо позичальник вчасно не здійснив погашення основної суми боргу або її частини, або не сплатив проценти за користування кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за цим договором та/або за будь-яким іншим договором, який укладений позичальником з банком з метою здійснення будь-якої кредитної операції.

У зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язання щодо погашення основної суми кредиту та сплати суми нарахованих процентів 06.08.2025 банком на адресу відповідача-1 за вих.№55/5.5-02/101605/2025 було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту (т.1 а.с.98-101).

В силу п.3.3.2 Договору кредитної лінії, після отримання від банку вимоги про відкликання кредиту. Позичальник зобов`язаний не пізніше 25 (двадцяти п`яти) банківських днів з дати направлення банком такої вимоги здійснити повне погашення заборгованості за Договором кредитної лінії (в тому числі повернути основну суму боргу, сплатити нараховані та несплачені проценти за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті позичальником на користь банку відповідно до умов цього договору).

Доказів повного або часткового погашення заборгованості ТОВ «ТРАНС-КАРГО-СЕРВІС» суду не надано.

Для забезпечення виконання позичальником зобов`язань за Договором кредитної лінії 17.09.2021 між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір застави транспортних засобів №1 (далі Договір застави) (т.1 а.с.79-88), за яким предметом застави є транспортний засіб - автомобіль FIAT NUOVO DOBLO, 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , колір - бежевий, об`єм двигуна 1598 куб.см. (п.1.3 Договору застави).

Відповідно до п.1.4. Договору застави, договірна вартість предмету застави визначається згідно договору №34/2021 від 15.09.2021 купівлі-продажу автомобіля та становить 581000,0 грн.

Згідно п.3.1.4 Договору застави, у випадку невиконання або неналежного виконання Заставодавцем зобов`язання за кредитним договором та/або обов`язків за цим договором, Заставодержатель має право звернути стягнення на Предмет застави і задовольнити за рахунок його свої вимоги в повному обсязі.

Відповідно до п.6.4. Договору застави, Заставодержатель має право звернути стягнення на Предмет застави будь-яким способом, не забороненим законодавством, у тому числі:

1) за рішенням суду у встановленому законодавством та цим договором порядку;

2) одним із наступних способів звернення стягнення в позасудовому порядку, а саме:

- передача Предмета застави у власність Заставодержателя в рахунок виконання Зобов`язання, що забезпечується цим договором;

- продаж/передача Заставодержателем Предмета застави третій особі - покупцю будь-яким не забороненим законодавством способом.

Згідно п.п.3.1.3 та 6.5 Договору застави, спосіб звернення стягнення на Предмет застави обирається Заставодавцем самостійно та на власний розсуд.

Також, з метою забезпечення виконання Позичальником зобов`язань за Договором кредитної лінії, 17.09.2021 між позивачем, відповідачем-1 та окремо з відповідачами-2 та 3 були укладені наступні договори поруки:

- між позивачем та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки №1 від 17.09.2021 (т.1 а.с.57-67);

- між позивачем, ТОВ «ТРАНС-КАРГО-СЕРВІС» та ТОВ «ЮГ ТРАНС ЛОГИСТИК» було укладено Договір поруки №2 від 17.09.2021 (т.1 а.с.68-78).

Згідно п.2.1 Договорів поруки, Поручителі безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язалися відповідати перед Кредитором солідарно з Боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання за Договором кредитної лінії №112.10-25-113/21 від 17.09.2021, у тому числі, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору.

Пунктом 2.2 Договорів поруки встановлено, що Поручителі відповідають перед Кредитором за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і Боржник, в порядку, визначеному кредитним договором, у тому числі, але не виключно у разі:

- повного чи часткового невиконання Боржником зобов`язання, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитом та/або повернення частини кредиту, в тому числі згідно з графіком погашення кредиту (за його наявності), щодо повернення кредиту при закінченні строку користування ним, в тому числі у випадку дострокового повного/часткового погашення зобов`язання за вимогою Кредитора, та/або щодо сплати комісійних винагород в строки, визначені кредитним договором;

- не відшкодування завданих Кредитору збитків, які заподіяні внаслідок невиконання умов кредитного договору.

Відповідно до п.2.4 Договорів поруки, обсяг зобов`язань Поручителя за цим договором не є фіксованою сумою і може збільшуватися або зменшуватися в залежності від виконання Боржником та/або Поручителем (на умовах, визначених цим договором) зобов`язання за Кредитним договором, а також черговості направлення Кредитором отриманих грошових коштів в погашення зобов`язання.

Поручитель відповідає перед Кредитором за повернення Боржником грошових коштів (включаючи комісійні винагороди та проценти, нараховані на суму грошових коштів в порядку визначеному кредитним договором та законодавством України за користування чужими грошовими коштами (п.2.5 Договорів поруки).

Пунктом 2.6 Договорів поруки унормовано, що Поручителі погоджуються та зобов`язуються солідарно відповідати за виконання зобов`язання правонаступниками (спадкоємцями) Боржника чи будь-якою іншою особою, на яку буде переведено борг за Кредитним договором та/або яка буде визначена боржником за зобов`язанням відповідно до законодавства України.

У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Боржником зобов`язання в порядку та строки, встановлені Кредитним договором. Кредитор набуває права вимоги до Боржника і Поручителя щодо сплати заборгованості за порушеним зобов`язанням, а Поручитель та Боржник з моменту порушення Боржником зобов`язання відповідають перед Кредитором як солідарні боржники (п.3.2.2 Договорів поруки).

Підпунктом 3.2.3 Договорів поруки, встановлено, що Кредитор має право вимагати виконання зобов`язання за кредитним договором на власний вибір, як від Боржника і Поручителя спільно, так від будь-кого з них окремо, причому як в повному обсязі, так і частково.

Порука на підставі цього договору діє незалежно від інших способів виконання зобов`язання Боржника перед Кредитором за кредитним договором (п.3.2.6 Договорів поруки).

З метою реалізації відповідно до умов цього договору права вимоги до Поручителя Кредитор має право, але не зобов`язаний пред`явити (направити) Поручителю вимогу (п.3.2.4. Договорів поруки).

06.08.2025 банком були направлені Повідомлення про необхідність виконання забезпеченого порукою зобов`язання на адреси ОСОБА_1 та ТОВ «ЮГ ТРАНС ЛОГИСТИК» (т.1 а.с.104-110).

У випадку направлення Кредитором Поручителю вимоги, Поручитель зобов`язується здійснити виконання порушеного зобов`язання протягом 10 календарних днів з дати направлення вимоги кредитором та в обсязі, зазначеному у вимозі. Якщо Кредитор скористався своїм правом та направив Поручителю вимогу, остання є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання Поручителем зобов`язання в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Єдиною підставою для визначення Кредитором у вимозі розміру зобов`язання, що підлягає виконанню Поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою Кредитора для визначення грошових зобов`язань Боржника перед Кредитором за кредитним договором (пп.3.2.7, 3.2.8 Договорів поруки).

Відповідно до п.3.3.5 Договорів поруки виконання зобов`язання здійснюється Поручителем шляхом переказу грошових коштів на рахунок Кредитора, визначений кредитним договором для погашення заборгованості або у вимозі, направленої Кредитором відповідно до умов цього договору.

Підпунктами 10.1.1, 10.1.2, 10.3.1 Договорів поруки врегульовано, що до всіх правовідносин, пов`язаних з укладанням та виконанням цих договорів, застосовується строк позовної давності тривалістю 10 років; дія поруки за цими договорами для цілей застосування ч.4 ст.559 ЦК України становить 10 років з моменту підписання цих договорів сторонами та їх скріплення печатками сторін (за бажанням).

У зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем-1 своїх зобов`язань за Договором кредитної лінії щодо повернення кредитних коштів і сплати процентів за їх користування; неналежне виконання відповідачем-1 своїх зобов`язань за Договором застави транспортного засобу, а також неналежне виконання відповідачем-2 та відповідачем-3 своїх зобов`язань за Договорами поруки, позивач звернувся до суду з вимогами про солідарне стягнення з відповідачів вказаної вище заборгованість та звернення стягнення на заставлений транспортний засіб в рахунок погашення заборгованості.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

За приписами ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст.626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до приписів ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Положеннями ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Договір, відповідно до ст.629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Стаття 554 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за Договором кредитної лінії виконав у повному обсязі, перерахувавши на рахунок відповідача-1 кредитні кошти, що підтверджується долученими до справи виписками з особового рахунку позичальника (т.1 а.с.13-40).

При цьому, судом прийнято до уваги, що Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі №200/5647/18, від 28.10.2020 у справі №760/7792/14-ц та від 17.12.2021 у справі №278/2177/15-ц вказував, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Позивач наголошує на тому, що всупереч взятим на себе зобов`язанням відповідач-1 вчасно не здійснив погашення кредиту чи його частини, не забезпечив сплату процентів в порядку та способи визначені Договором кредитної лінії, у зв`язку з чим станом на 19.02.2026 у відповідача-1 наявна заборгованість перед позивачем з погашення отриманого кредиту у розмірі 431873,0 грн заборгованість за основним боргом (кредитом); 32109,81 грн проценти за користування кредитом, що підтверджує доданими до справи розрахунком заборгованості та банківськими виписками по рахунку ТОВ «ТРАНС-КАРГО-СЕРВІС» (т.1 а.с.11-40).

Відповідачами вказані обставини не заперечені та не спростовані.

Відповідно до п.3.3.1 Договору кредитної лінії, Банк має право відкликати кредит та вимагати дострокового повернення суми кредиту та сплати суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами, що підлягають сплаті за цим договором), у тому числі, але не виключно, якщо Позичальник вчасно не здійснив погашення основної суми боргу або її частини, або не сплатив проценти за користування кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за цим договором та/або за будь-яким іншим договором, який укладений Позичальником з Банком з метою здійснення будь-якої кредитної операції.

У зв`язку з невиконанням Позичальником зобов`язання щодо погашення основної суми кредиту та сплати суми нарахованих процентів 06.08.2025 Банком на адресу відповідача-1 за вих.№55/5.5-02/101605/2025 було направлено вимогу про дострокове повернення кредиту (т.1 а.с.98-101).

В силу п.3.3.2 Договору кредитної лінії, після отримання від Банку вимоги про відкликання кредиту. Позичальник зобов`язаний не пізніше 25 (двадцяти п`яти) банківських днів з дати направлення Банком такої вимоги здійснити повне погашення заборгованості за Договором кредитної лінії (в тому числі повернути основну суму боргу, сплатити нараховані та несплачені проценти за користування кредитом та інші платежі, що підлягають сплаті Позичальником на користь Банку відповідно до умов цього договору).

На момент звернення позивача до суду із позовом, виходячи з наявних в матеріалах справи виписок з особового рахунку позичальника та розрахунку заборгованості, підтверджується прострочення повернення позичальником кредиту за Договором кредитної лінії в сумі 431873,0 грн.

З наведеного слідує, що відповідачем-1, як позичальником, було допущено порушення виконання зобов`язання за Кредитним договором в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості (т.1 а.с. 11,12).

За приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами частин 1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За таких обставин, обов`язок доведення факту повноти та своєчасності повернення кредитних коштів покладено законом на позичальника.

При цьому, відповідачами не спростовано факту наявності заявленої позивачем до солідарного стягнення заборгованості та її розміру, як і не подано до суду доказів повернення кредитних коштів та нарахованих процентів.

Отже, вимога про стягнення солідарно з відповідачів суми заборгованості по тілу кредиту у розмірі 431873,0 грн є обґрунтованою та підтвердженою наявними в матеріалах справи доказами, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідачів прострочену заборгованість по процентами за користування кредитом.

Суд звертає увагу на відсутність в матеріалах справи доказів належного виконання відповідачами зобов`язань в частині сплати процентів, а також відсутність належних доказів, якими б спростовувався заявлений позивачем розмір заборгованості по відсоткам.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості по відсоткам, суд дійшов висновку про їх правильність та наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Ураховуючи встановлені судом обставини, з урахуванням приписів статей 541, 543 та 1054 ЦК України, з огляду на укладення між позивачем та відповідачами-2, 3 договорів поруки в забезпечення виконання зобов`язань відповідача-1 за Договором кредитної лінії, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для солідарного стягнення із відповідачів, крім заборгованості за основним боргом (кредитом), процентів за користування кредитом у сумі 32109,81 грн.

При цьому, судом прийнято до уваги, що норми права, які регулюють інститут поруки, не передбачають солідарної відповідальності поручителів між собою за різними договорами поруки, а тому суд вважає, що спільний розгляд позовних вимог кредитора до кількох поручителів не створює солідарного обов`язку для останніх.

Такий правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.05.2023 у справі №426/5533/17.

Позивачем також заявлено вимоги про звернення стягнення на предмет застави згідно з Договором застави транспортного засобу, укладеним між позивачем та відповідачем-1 на забезпечення виконання зобов`язань за Договором кредитної лінії.

Положеннями ст.572 ЦК України та ст.1 Закону України «Про заставу» встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

У частині 1 ст.589 ЦК України визначено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ч.2 ст.589 ЦК України).

Аналогічні приписи містить і ст.19 Закону України «Про заставу».

Відповідно до ч.2 ст.590 ЦК України, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Такі ж положення, наведені в ч.1 ст.20 Закону України «Про заставу».

За приписами ч.1 ст.590 та ч.1 ст.591 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Частинами 7, 8 ст.20 Закону України «Про заставу» встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

За змістом ч.1 ст.21 Закону України «Про заставу» реалізація заставленого майна здійснюється шляхом його продажу на аукціонах (публічних торгах), у тому числі у формі електронних торгів, якщо інше не передбачено договором. Заставодавець має право в будь-який час до моменту реалізації предмета застави припинити звернення стягнення на заставлене майно виконанням забезпеченого заставою зобов`язання (ч.1 ст.26 Закону України «Про заставу).

Частинами 1, 3 ст.24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов`язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання (ч.3 ст.3 Закону України «Про заставу»).

Застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов`язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов`язань, установлених законом (ст.28 Закону України «Про заставу»).

Аналогічні положення наведено також у ст.593 ЦК України.

Наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення застави та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет застави у спосіб, передбачений законодавством.

Аналогічні правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №361/7543/17.

Із змісту вказаної постанови слідує, що суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов`язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов`язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов`язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов`язанням відсутня.

Верховний Суд неодноразово висловлювався щодо того, що стягнення заборгованості за основним зобов`язанням не виключає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального зобов`язання, адже саме кредитор має право обрати, яким чином здійснювати стягнення заборгованості (постанова Верховного Суду від 28.08.2019 у справі №759/4036/18, постанова Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №761/31346/13-ц, постанова Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №2- 1513/10).

У постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), Велика Палата дійшла висновку, що здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.

Суд може одночасно звернути стягнення на предмет застави та стягнути суму заборгованості за кредитним договором лише в межах «непогашених» вимог кредитора за основним зобов`язанням із зазначенням у рішенні суми заборгованості за кредитним договором.

Отже, одночасне заявлення відповідних вимог є обґрунтованим, адже кредитна заборгованість є непогашеною та суд вправі задовольнити позовні вимоги щодо стягнення заборгованості та одночасного звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У частині 3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст.129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування «вірогідність доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша).

Згідно ч.1 ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, з урахуванням стандарту вірогідності доказів та принципу змагальності у господарському процесі, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та як наслідок їх повне задоволення.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідачів.

При цьому, у разі коли позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Тобто, з відповідачів-2 та 3 на користь позивача підлягає стягненню по 2319,91 грн судового збору за задоволену вимогу про стягнення заборгованості в солідарному порядку з відповідачем-1, а з відповідача-1 - 9279,65 грн за задоволенні вимоги про стягнення заборгованості в солідарному порядку з відповідачами-2, 3 та звернення стягнення на заставлене майно.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-КАРГО-СЕРВІС (54031, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Троїцька, буд.238/4, офіс 428, ідент.код 36270804) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Миколаївське обласне управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України (54028, Миколаївська обл., м.Миколаїв, Херсонське шосе, буд.50, код ЄДРПОУ ВП 09326464) 463982,81 грн заборгованості за договором кредитної лінії №112.10-25-113/21 від 17.09.2021, з яких: 431873,0 грн заборгованість за основним боргом (кредитом); 32109,81 грн проценти за користування кредитом.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-КАРГО-СЕРВІС (54031, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Троїцька, буд.238/4, офіс 428, ідент.код 36270804) та Товариства з обмеженою відповідальністю ЮГ ТРАНС ЛОГИСТИК (57214, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с.Мішково-Погорілове, вул.Степова, буд.9, офіс 1, ідент.код 38693993) на користь Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Миколаївське обласне управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України (54028, Миколаївська обл., м.Миколаїв, Херсонське шосе, буд.50, код ЄДРПОУ ВП 09326464) 463982,81 грн заборгованості за договором кредитної лінії №112.10-25-113/21 від 17.09.2021, з яких: 431873,0 грн заборгованість за основним боргом (кредитом); 32109,81 грн проценти за користування кредитом.

4. Звернути стягнення на предмет застави - транспортний засіб FIAT NUOVO DOBLO, 2021 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , колір - бежевий, об`єм двигуна 1598 куб.см, який належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю ТРАНС-КАРГО-СЕРВІС (54031, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Троїцька, буд.238/4, офіс 428, ідент.код 36270804), на користь Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Миколаївське обласне управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України (54028, Миколаївська обл., м.Миколаїв, Херсонське шосе, буд.50, код ЄДРПОУ ВП 09326464), в рахунок погашення заборгованості за договором кредитної лінії №112.10-25-113/21 від 17.09.2021, укладеного між Акціонерним товариством Державний ощадний банк України та Товариством з обмеженою відповідальністю ТРАНС-КАРГО-СЕРВІС, яка станом на 19.02.2026 складає 463982,81 грн, з яких: 431873,0 грн заборгованість за основним боргом (кредитом); 32109,81 грн проценти за користування кредитом, шляхом продажу на електронних аукціонах (торгах) у межах процедури виконавчого провадження та із встановленням початкової ціни продажу на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-КАРГО-СЕРВІС (54031, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул.Троїцька, буд.238/4, офіс 428, ідент.код 36270804) на користь Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Миколаївське обласне управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України (54028, Миколаївська обл., м.Миколаїв, Херсонське шосе, буд.50, код ЄДРПОУ ВП 09326464) 9279,65 грн судового збору.

6. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Миколаївське обласне управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України (54028, Миколаївська обл., м.Миколаїв, Херсонське шосе, буд.50, код ЄДРПОУ ВП 09326464) 2319,91 грн судового збору.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЮГ ТРАНС ЛОГИСТИК (57214, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с.Мішково-Погорілове, вул.Степова, буд.9, офіс 1, ідент.код 38693993) на користь Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Миколаївське обласне управління Акціонерного товариства Державний ощадний банк України (54028, Миколаївська обл., м.Миколаїв, Херсонське шосе, буд.50, код ЄДРПОУ ВП 09326464) 2319,91 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 27.08.2026.

Суддя М.В.Мавродієва