Рішення № 139287101, 18.08.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026 Справа № 914/879/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Мархоцької В. І.

розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Вертекс рітейл, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Барвисті рушники, м. Львів

про: відшкодування збитків у розмірі 1 157 007, 33 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Мартинов К.В.;

від відповідача: не з`явився;

Хід розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вертекс рітейл» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Барвисті рушники» про відшкодування збитків у розмірі 1 157 007, 33 грн.

Ухвалою від 30.10.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 05.05.2026.

Рух справи відображено в ухвалах та протоколах суду, що містяться в матеріалах справи.

Зокрема, ухвалою від 01.07.2026 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті в судовому засіданні на 29.07.2026.

Ухвалою від 29.07.2026 суд відклав судове засідання на 12.08.2026

12.08.2026 позивачем подано пояснення щодо розгляду скарги позивача до ДПС як контролюючого органу щодо податкової накладної № 26/1 від 06.11.2025.

12.08.2026 суд заслухав заключні промови представників сторін та оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення 18.08.2026.

18.08.2026 в судове засідання з`явився представник позивача в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 18.08.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Вертекс рітейл» зазначає про порушення його права на отримання податкового кредиту внаслідок неналежного виконання Відповідачем обов`язку щодо складання та реєстрації податкової накладною.

Позивач зазначає, що він перерахував на користь відповідача грошові кошти у сумі 6 942 044,00 грн як попередню оплату згідно з умовами виставленого рахунку № 1196 та платіжною інструкцією № 639 від 06.11.2025. У зазначеному розрахунковому документі та початкових умовах сторонами було узгоджено ціну за одиницю товару в розмірі 48,80 грн/л (з ПДВ).

На думку позивача, відповідач в односторонньому порядку протиправно змінив ціну товару на етапі відвантаження (до 50,50 грн/л) та сформував податкову накладну № 26/1 від 06.11.2025 за новою ціною, внаслідок чого обсяг пального, на який поширився податковий кредит у податковій накладній, було штучно занижено до 137 477,107 літрів замість фактично оплаченого та очікуваного обсягу - 142 255 літрів.

Правова позиція відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Барвисті рушники» проти задоволення позовних вимог заперечує повністю.

Відповідач зазначає, що купівля палива здійснювалася за відсутності укладеного між сторонами письмового договору, а взаємовідносини регулювалися на підставі первинних розрахункових документів та фактичних дій сторін.

Також наголошує, що складання податкової накладної № 26/1 від 06.11.2025 здійснено ним відповідно до вимог підпункту «а» пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, тобто за «першою подією», якою стало зарахування коштів попередньої оплати на банківський рахунок.

На момент фактичного відвантаження товару (09.11.2025 р.) ринкова ціна дизельного пального склала 50,50 грн/л. Оскільки позивач прийняв товар (налив з баржі та забрав власним транспортом) без попередньо підписаної специфікації на іншу ціну, він фактично погодився на поставку за поточною ринковою ціною.

Відповідач вважає, оскільки письмовий договір та специфікації Позивачем підписані не були, твердження позивача про «узгоджену ціну 48,80» є юридично нікчемним.

Тому вважає, що позивач за власним волевиявленням здійснив вивезення товару, він фактично погодився на ціну 50,50 грн/л, яка відповідала ринковим котируванням на 09.11.2025

Відтак відповідач не мав обов`язку реєструвати податкову накладну за цією ціною, оскільки зареєстрував ПН №26 виходячи з фактичної вартості операції, вартості відвантаженого товару (50,50 грн/л з ПДВ).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вертекс рітейл» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Барвисті рушники» виникли господарські відносини з купівлі-продажу дизельного пального.

Так, 06 листопада 2025 позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти у сумі 6 942 044,00 грн як попередню оплату за рахунком № 1196, де ціна за 1 літр пального була зазначена на рівні 48,80 грн з ПДВ.

06 листопада 2025 року Відповідач склав та зареєстрував податкову накладну у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 26/1 на суму отриманого авансу. Водночас під час її оформлення відповідач вказав іншу ціну за одиницю товару - 50,50 грн за 1 літр ( 42,08 грн без ПДВ), посилаючись на ринкові коливання на день відвантаження.

У зв`язку з використанням вищої ціни сума перерахованого авансу 6 942 044,00 грн покрила обсяг 137 477,107 літрів пального замість розрахованих Позивачем 142 255 літрів.

Фактична передача та відвантаження товару відбулися 09 листопада 2025 року шляхом самовивозу дизельного пального з борту судна-баржі у порту міста Ізмаїл у транспортні засоби позивача.

Звертаючись до суду з позовом, позивач обґрунтував свої вимоги тим, що через невідповідність обсягів та ціни в зареєстрованій податковій накладній він позбавлений можливості сформувати податковий кредит на повну суму оплати, що завдало йому збитків у розмірі 1 157 007, 33 грн.

Оцінка суду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно дослідивши обставини та надані докази, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Вертекс рітейл» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Барвисті рушники» (постачальник) виникли господарські відносини з купівлі-продажу дизельного пального без укладення єдиного письмового договору.

06 листопада 2025 року позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти у сумі 6 942 044,00 грн як попередню оплату за рахунком № 1196, де ціна за 1 літр пального була зазначена на рівні 48,80 грн з ПДВ.

06 листопада 2025 року відповідач склав та зареєстрував податкову накладну № 26/1 на суму отриманого авансу, однак визначив обсяг пального у кількості 137 477,107 літрів, виходячи з ціни 50,50 грн за 1 літр (42,08 грн без ПДВ), оскільки вважав цю ціну ринковою на день відвантаження.

09 листопада 2025 року відбулося фактичне відвантаження пального шляхом самовивозу з борту судна-баржі у порту міста Ізмаїл. Згідно з товаро-транспортними накладними та видатковими документами позивач фактично отримав та вивіз 142 183 літри дизельного пального, що перевищує обсяг, зафіксований у податковій накладній на суму авансу.

Звертаючись до суду, позивач просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 1 157 007,33 грн, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що через невідповідність обсягів та ціни в зареєстрованій податковій накладній він позбавлений можливості сформувати податковий кредит на повну суму сплачених коштів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Застосовуючи зазначене положення до спірних правовідносин, суд виходить із того, що захист майнового права шляхом стягнення збитків можливий виключно за умови доведеності всіх передбачених законом обставин.

Так, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України).

Отже, з наведеної норми вбачається, що право на відшкодування виникає за умови реального порушення цивільного права особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

(1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

(2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, з наведеної норми вбачається законодавче визначення видів збитків, які підлягають доведенню позивачем.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України).

Застосовуючи зазначене положення до спірних правовідносин, суд виходить із того, що повнота відшкодування можлива за умови встановлення сукупності всіх необхідних елементів цивільного правопорушення.

Суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди/стягнення збитків, повинні виходити із того, що для застосування такої санкції, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (постанови Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17, від 30.06.2022 у справі № 916/1466/21).

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 908/2261/17).

Водночас предметом цього позову є стягнення з відповідача збитків, спричинених неналежним виконанням останнім встановленого законом обов`язку з реєстрації податкових накладних, що викликало неможливість позивача включити суми ПДВ до податкового кредиту та як наслідок неможливість зменшення податкового зобов`язання позивача на таку суму.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України ( далі ПК України) податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду. Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми ПДВ, сплачені або нараховані у звязку з придбанням товарів (у тому числі при їх ввезенні) чи послуг.

Застосовуючи зазначене положення до спірних правовідносин, суд зазначає, що формування податкового кредиту є складовою податкового обліку покупця на підставі первинних документів та податкових накладних.

У свою чергу, пункт 198.6 статті 198 ПК України прямо визначає, що до податкового кредиту не відносяться суми ПДВ, які не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними або розрахунками коригування. Таким чином, реєстрація податкових накладних у ЄРПН є визначальною юридичною умовою для включення суми податку до податкового кредиту.

Отже, з наведеної норми вбачається пряма залежність між наявністю зареєстрованої податкової накладної та можливістю формування податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобовязань платник податку зобовязаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податковий накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Застосовуючи зазначене положення до спірних правовідносин, суд зазначає, що відповідач сформував та зареєстрував податкову накладну № 26/1 від 06.11.2025 року відповідно до отриманої суми авансу.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Отже, з наведеної норми вбачається порядок складання податкової накладної на суму попередньої оплати.

Згідно з пунктом 187.1. статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Матеріалами справи підтверджується той факт, що 06.11.2025 позивач перерахував авансовий платіж у розмірі 6 942 044, 00 грн згідно з платіжною інструкцією № 639, а відповідач в той же день зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 26 на вказану суму.

Застосовуючи вищезазначені положення податкового законодавства до спірних правовідносин, суд зазначає, що вказаний обов`язок відповідачем виконано належним чином, оскільки податкова накладна була виписана за правилом «першої події».

Крім того, за приписами пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Застосовуючи зазначене положення до спірних правовідносин, суд зазначає, що чинне законодавство передбачає спеціальний правовий механізм коригування показників податкових накладних у разі зміни ціни чи обсягів.

Аналізуючи доводи сторін щодо обсягів та розбіжностей у ціні, суд зазначає, що позивач фактично забрав зі судна-баржі більшу кількість пального (142 183 літри), ніж було покрите сумою авансу за перерахованою ціною. Водночас питання договірної ціни та остаточних розрахунків за фактично отриманий товар є предметом грошових зобов`язань, а не підставою для стягнення збитків.

Щодо доводів позивача про неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту, суд враховує положення податкового законодавства щодо строків реалізації такого права.

Абзацом четвертим пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України також передбачено, що у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Суд зазначає, що на момент звернення позивача з цим позовом та під час розгляду справи судом законодавчо встановлений строк для включення сум податку до податкового кредиту (365 днів з дати складання податкової накладної від 06.11.2025 року) не сплив. Право позивача на податковий кредит за зареєстрованою податковою накладною не було безповоротно втраченим.

Водночас, згідно з ч.2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У ч.1 ст.614 ЦК України зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

З огляду на викладене, у позивача на час звернення до суду не настали реальні майнові збитки у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки не доведено їх остаточного та безповоротного характеру, а також відсутній безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та заподіянням шкоди. За відсутності хоча б одного з обов`язкових елементів складу цивільного правопорушення цивільно-правова відповідальність у вигляді стягнення збитків не настає.

Оскільки позивач не довів у сукупності наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Вертекс рітейл» до товариства з обмеженою відповідальністю «Барвисті рушники» про стягнення збитків у розмірі 1 157 007,33 грн є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Судові витрати.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України залишаються за позивачем.

Щодо витрат відповідача на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що представник позивача у судовому засіданні 12.08.2026 заявив, що докази на підтвердження фактично понесених судових витрат будуть надані суду протягом 5 днів після проголошення рішення суду.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 73, 76-78, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Відповідача подати докази понесених витрат на правову допомогу згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 27.08.2026.

Суддя Запотічняк О.Д.