Ухвала суду № 139287099, 20.08.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

20.08.2026 Справа № 914/1402/26

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Юлії СУХОВИЧ, за участі секретаря судового засідання Ольги КРАВЕЦЬ, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 , місто Львів

до відповідача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Виговського-31, місто Львів

про визнання недійсним рішення загальних зборів, усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням.

За участю представників:

від позивача: Самура Юрій Олексійович позивач; Цап Мар`ян Петрович адвокат (ордер на надання правничої допомоги серія ВС №1463517 від 13.05.2026; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №001211 від 09.11.2018);

від відповідача: Коцінська Галина Ігорівна керівник, голова ОСББ (повноваження відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в порядку самопредставництва);

ОСОБА_2 вільний слухач

ВСТАНОВИВ

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Виговського-31 про 1) визнання недійсним рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Виговського-31 які відбулись 30.12.2025 з питання порядку денного №8 Про надання/не надання згоди (дозволу) співвласниками будинку АДРЕСА_1 власнику ОСОБА_1 на приєднання нежитлового приміщення індекси 6,7. що знаходиться на першому поверсі будинку до внутрішньобудинкових мереж з водопостачання, водовідведення та електропостачання; 2) усунення ОСОБА_1 перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням першого поверху (індекси частин приміщення 6,7) за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання доступу на підключення до внутрішньобудинкових мереж електропостачання будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

02.07.2026 за вх.№18845/26 через підсистему Електронний суд від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи квитанцій.

29.07.2026 за вх.№21364/26 через підсистему Електронний суд від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

30.07.2026 за вх.№21407/26 через підсистему Електронний суд від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи квитанцій.

04.08.2026 за вх.№21897/26 через підсистему Електронний суд від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів та поновлення процесуального строку на їх подання.

17.08.2026 за вх.№23131/26 через підсистему Електронний суд від представника позивача надійшли заперечення.

17.08.2026 за вх.№23064/26 через підсистему Електронний суд від представника відповідача надійшла заява по справі.

18.08.2026 за вх.№23263/26 через підсистему Електронний суд від представника відповідача надійшла заява про долучення квитанції до матеріалів справи.

18.08.2026 за вх.№23240/26 через підсистему Електронний суд від представника відповідача надійшла заява про зловживання процесуальними правами позивачем та застосування заходів процесуального примусу.

18.08.2026 за вх.№23240/26 через підсистему Електронний суд від представника відповідача надійшла клопотання про огляд письмових об`ємних доказів.

Позивач та його представник у підготовче засідання 20.08.2026 з`явились, підтримали подані представником позивача клопотання. Представник позивача заперечив, щодо клопотань поданих відповідачем з підстав у наданих усних поясненнях.

Представник відповідача в підготовче засідання 20.08.2026 з`явилася, підтримала подані відповідачем клопотання. Заявила усне клопотання про поновлення строку для подання доказів долучених до клопотання від 29.07.2026 вх. №21364/26 та долучення їх до матеріалів справи. Крім цього заперечила проти клопотань поданих позивачем з підстав у наданих усних поясненнях в підготовчому засіданні.

У підготовчому засіданні 20.08.2026 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Згідно пункту 10 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Розглянувши клопотання представника позивача та відповідача про поновлення строку на подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи, суд дійшов висновку підставності їх до задоволення з огляду на наступне.

За змістом статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

В обґрунтування поданого клопотання представник відповідача зазначив, що із врахуванням складності справи та її важливості для відповідача, з огляду на об`єктивну неможливість у такий стислий строк надати усі необхідні докази та пояснення щодо аргументів позивача, просить суд продовжити відповідачу строк на подання доказів.

Згідно із частинами 3, 4, 5 статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Відповідно до частин 1-5 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Суд, з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя, для забезпечення реалізації права відповідача на захист, для забезпечення принципу змагальності, сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, дійшов висновку задовольнити клопотання позивача та усне клопотання відповідача і поновити процесуальний строк для подання доказів та долучити такі до матеріалів справи.

Оцінка долученим сторонами доказам буде надаватись судом на стадії розгляду справи по суті.

Розглянувши заяву представника відповідача про зловживання процесуальними правами позивачем та застосування заходів процесуального примусу, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні такої, з огляду на наступне.

У даному клопотанні відповідач зазначає, що всупереч вимогам частини 2 статті 80 Господарсько процесуального кодексу України, згідно з якою позивач зобов`язаний подати докази разом з поданням позовної заяви, а позивач умисно приховав договір та технічні умови та не долучив їх до матеріалів справи, відтак слід визнати такі дії зловживанням процесуальними права в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вони спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи та відповідно є підставою для застосування судом заходів процесуального примусу в порядку статті 131, 132, 135 Господарського процесуального кодексу України.

З цього приводу суд зазначає, що у відповідності до частин 1, 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Проте, чинний Господарсько процесуальний кодекс України не містить визначення цього поняття, а визначає у статті 43 лише перелік дій, які можуть трактуватися суддею за суб`єктивною чи об`єктивною думкою в кожному конкретному випадку як зловживання процесуальними правами.

Зловживання процесуальними правами - це правопорушення, яке характеризується умисними недобросовісними діями учасників господарського процесу (їх представників), що спричиняють порушення процесуальних прав інших учасників господарського процесу (їх представників), з метою перешкоджання гарантованому у пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правосуддю, що є підставою для застосування судом процесуальних санкцій (позбавлення права на процесуальну дію або застосування судом інших негативних юридичних наслідків, передбачених законом).

Зловживання правами характеризуються умислом, спрямованим на порушення порядку господарського судочинства.

Характерними ознаками зловживання процесуальними правами є: формальне, непропорційне використання процесуального права всупереч легітимній меті, з якою це право встановлено нормами цивільного процесуального права, недобросовісність дій, умисний характер, завідома несумлінність.

Основна ознака зловживання процесуальними правами полягає в тому, що дії, які її складають, вчиняються з видимістю реалізації законних прав особи.

З аналізу наведених норм вбачається, що зловживанням правами можуть бути визнані дії учасника процесу, які формально хоча й передбачені серед його повноважень та прав, однак здійснюються ним не з метою досягнення передбаченого законом процесуального результату, а з метою перешкоджання розгляду справи.

Основною ознакою зловживання процесуальними правами є відсутність наміру вирішити реально існуючий спір, або забезпечити захист свого реально порушеного права, або намір перешкодити законним діям інших осіб шляхом звернення до суду та створення штучного судового спору, або використання судового спору як способу не виконувати вимоги законодавства щодо здійснення визначених ним дій.

При цьому, суд зазначає, що у вирішенні питання про визнання тих чи інших дій зловживанням процесуальними правами позиція учасника справи є важливою, але не вирішальною, оскільки законодавець відносить відповідні повноваження до виключної компетенції судів.

Зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні дії, але робить це на шкоду іншим особам, з метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, визначеним у статті 2 Господарського процесуального кодексу України (справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави).

Відтак доволі важко провести межу між правомірною реалізацією власних прав і зловживанням правами, оскільки зовні вони виглядають однаково.

Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17.

Застосування заходів процесуального примусу є правом, яке кореспондується з обов`язком суду, щодо забезпечення ефективного розгляду справи.

Позивач подав позов на захист своїх прав, заявляє клопотання у справі, подає заперечення на клопотання відповідача, користуючись процесуальними правами передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладену мотивацію про зловживання процесуальними правами, співвідносячи її з діями позивача та обґрунтуванням відповідачем клопотання, суд не вбачає ознак зловживання позивачем правами та підстав для застосування до спірних правовідносин норми статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Крім цього, суд відкладає розгляд клопотання про огляд письмових доказів, для належного подання відповідачем їх суду.

Водночас, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).

Відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо).

У відповідності до пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Керуючись статтями 2, 12, 42, 80, 118, 119, 183, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

1. Усно заявлене клопотання відповідача про поновлення строку для подання доказів задоволити.

2. Докази долучені до клопотання від 29.07.2026 вх. №21364/26 долучити до матеріалів справи.

3. Клопотання позивача про поновлення строку для подання доказів задоволити.

4. Докази долучені до клопотання від 04.08.2026 вх. №21897/26 долучити до матеріалів справи.

5. У задоволенні клопотання відповідача про зловживання позивачем процесуальними правами та застосування заходів процесуального примусу відмовити.

6. Розгляд клопотання про огляд доказів відкласти.

Суд звертає увагу учасників справи на те, що подавати клопотання, заяви через підсистему Електронний суд слід заздалегідь, за кілька днів до судового засідання, для надання суду та учасникам справи можливості своєчасного ознайомлення.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному статтею 235 Господарського процесуального кодексу України.

Суд звертає увагу учасників справи на обов`язок реєстрації у підсистемі Електронний суд ЄСІКС з 18.10.2023, відповідно до положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами № 3200-IX від 29.06.2023.

Суддя Сухович Ю.О.