Рішення № 139287064, 21.08.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2026 Справа № 914/1767/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни Горецької, розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Алєксашова Дмитра Юрійовича

до відповідача Державного підприємства «Львіввугілля»

про стягнення 172 024,67 грн заборгованості за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Алєксашова Дмитра Юрійовича до Державного підприємства «Львіввугілля» про стягнення 172 024,67 грн заборгованості за договором поставки.

Ухвалою від 11.06.2026 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом і від них не надходило жодних заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотань про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін, дослідивши наявні у справі докази та викладені в позовній заяві пояснення, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позивач обгрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору від 18.09.2025 №287 (далі по тексту Договір) на закупівлю товару за результатами відкритих торгів з особливостями, зокрема: спецболти за кодом ДК 021:2015, 44530000-4 Кріпильні деталі, (44531000-1 Кріпильні деталі з наріззю) за кодом ДК 021:2015, 44540000-7 Ланцюги. Позивач в повному обсязі виконав свої зобов`язання з поставки товару. Відповідач здійснив часткову оплату за товар. Основна заборгованість становить 146 447,80 грн. На основну суму заборгованості нараховано пеню, три відсотки річних та інфляційні втрати.

Позивач заперечив проти зменшення розміру нарахованої пені на 90 %.

Позиція відповідача

Відповідач просив задовольнити позовні вимоги частково в розмірі 146 447,80 грн. Після відкриття провадження у справі, відповідач частково оплатив заборгованість в розмірі 66 355,58 грн. Відповідачем заявлено клопотання про зменшення пені на 90 %.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ З МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

18 вересня 2025 року сторонами укладений договір №287 (далі по тексту Договір) на закупівлю товару за результатами відкритих торгів з особливостями, зокрема: спецболти за кодом ДК 021:2015, 44530000-4 Кріпильні деталі, (44531000-1 Кріпильні деталі з наріззю) за кодом ДК 021:2015, 44540000-7 Ланцюги (пункт 1.1. Договору).

Найменування, одиниці виміру і загальна кількість товару, його номенклатура, ціна і строк поставки зазначено в Специфікації до Договору (далі Специфікація), яка є його невід`ємною частиною (п.1.2. Договору).

Сторони Договору: ДП «Львіввугілля» в статусі «Покупця» (далі по тексту Відповідач) та ФОП Алєксашов Д.Ю. в статусі «Постачальника» (далі по тексту Позивач).

Ціна Договору: 599 998,80 грн з ПДВ. В ціну товару включені витрати, пов`язані з виготовленням товару, тарою (упаковкою), маркуванням і доставкою вантажоодержувачу. Ціна з кожну одиницю товару встановлена в гривні і зазначена в Специфікації №1 до Договору (розділ ІІІ Договору).

Оплата товару: безготівкова форма, на поточний рахунок Постачальника, протягом 30 робочих днів з моменту отримання узгодженої партії товару, що кореспондується по термінах із умовами розрахунків в Специфікації №1 до Договору (пункти 4.1. та 4.2 Договору).

Поставка товару: на умовах DDP (склад Покупця згідно Правил Інкотермс 2010) протягом 10 робочих днів з моменту отримання письмової заявки на поставку товару (п.5.2. Договору).

Вантажоодержувач товару: ВП «Управління «Західвуглепостач» ДП «Львіввугілля» (п.5.4. Договору).

Дата поставки товару: дата, вказана Покупцем на товаро-супроводжувальних документах, наданих Постачальником, при його прийманні (п.5.3. Договору).

До матеріалів справи долучено видаткові накладні на поставку товару №760 від 03.10.2025 на суму 87 453,00 грн та №838 від 07.11.2025 на суму 196 447,80 грн.

Поставці товару передувала письмова заявка Відповідача №3/1879 від 22 вересня 2025 року, відповідно до якої Відповідач просив поставити Позивача: спецболти М24х90 з гайкою М24 (450 комплектів) та болти риштачні М36х176 з гайкою М36(370 комлектів).

Вказана заявка була відправлена Відповідачем через АТ УКРПОШТА 24 вересня 2025 року та отримана Позивачем 27 вересня 2025 року.

Поставка вищевказаного товару здійснена безпосередньо ВП «Управління «Західвуглепостач» ДП «Львіввугілля», про що свідчать наведені довіреності на отримання ТМЦ, підпис уповноваженої цими довіреностями особи, а також штамп зазначеного відокремленого підрозділу.

Поставка товару відбулася згідно з експрес накладними через кур`єра НОВА ПОШТА, за рахунок Позивача та на адресу вантажоодержувача, тобто на умовах DDP (склад Покупця згідно Правил Інкотермс 2010).

Відповідачу перейшло право власності на товар з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі від 11.11.2025 року на суму 196 447,80 грн, який підтверджує виконання Позивачем свого зобов`язання щодо поставки товару (див. п.5.11. Договору).

Вказані господарські операції задекларовані податковою службою у встановлені законодавством строки в ЄРПН, що підтверджують податкові накладні: №29 від 03.10.2025 року на суму 87 453,00 грн з ПДВ та №3 від 07.11.2025 року на суму 196 447,80 грн з ПДВ, що також свідчить про виконання Позивачем умов пункту 5.15. Договору.

Позивач виконав свої договірні зобов`язання перед Відповідачем повністю, поставивши товар за заявкою на загальну суму 283 900,80 грн, з яких сплаченим на момент подання позову є товар на суму 137 453,00 грн на підставі платіжних інструкцій: №2938 від 04.11.2025 та №465 від 28.05.2026.

Спірною є сума оплати за товар, який був поставлений за видатковою накладною №838 від 07.11.2025, оскільки такий оплачений частково на суму 50 000,00 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією про добровільну оплату заборгованості.

Після відкриття провадження по справі відповідач частково погасив заборгованість в розмірі 66 355,58 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №779 від 29.07.2026 та №858 від 05.08.2026.

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положення ст.ст. 6, 627 ЦК України містять, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також, ч. 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При цьому ч. 1 ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив поставку товару, тобто виконав свої зобов`язання по Договору. Вказаний факт не заперечується відповідачем. Відповідач провів лише часткову оплату. Основний борг становить 146 447,80 грн. Позовні вимоги в частині основної заборгованості в належний спосіб обгрунтовані та підтверджені відповідними доказами.

Після відкриття провадження по справі, відповідач частково оплатив заборгованість на загальну суму 66 355,58 грн. В цій частині позовні вимог підлягають закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. В решті основної заборгованості позов підставний та підлягає задоволенню.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Зважаючи на наведене, приписи згаданих норм закону, вказані в розрахунку позивача суми зобов`язання, періоди нарахувань, судом перевірено та встановлено, що проведене нарахування 3% річних та інфляційних втрат є методологічно та арифметично вірним, а тому підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Відповідно до п. 3 ч. 1. ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання відповідно до ст. 549 ЦКУ. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пункт 7.7. Договору містить, що за порушення строків оплати, зазначених у п.4.2. договору Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі одинарної облікової ставки Національного банку України.

Позивачем нараховано пеню в розмірі 13 335,23 грн. Нарахування пені проведено вірно.

Беручи до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру пені та заперечення позивача, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Отже, з наведених норм випливає, що зменшення неустойки є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань.

Таке зменшення не є обов`язком суду.

Крім того, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).

Відповідач є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність на власний ризик, залучає матеріально-технічні, фінансові та інші види ресурсів з метою одержання прибутку. Відповідач укладаючи спірний договір був обізнаний зі строками та умовами оплати за договором, а також розміром відповідальності за прострочення оплати.

На підтвердження обґрунтованості для зменшення розміру пені відповідач надав:

- звіт про фінансовий стан на 31.03.2026;

- звіт про фінансові результати за 1 квартал 2026;

- розшифровку з оплати праці;

- розшифровку інвентаризації кредиторської заборгованості;

- розшифровку розрахунків зі страхування.

З долучених доказів вбачається, що фінансове становище відповідача є незадовільним та скрутним.

Діяльність відповідача має особливе значення в умовах правового режиму воєнного стану, а стягнення із нього значного розміру штрафних санкцій може створити ризики для його нормального функціонування, що в кінцевому результаті може позначитися на обороноздатності нашої держави.

Зважаючи на всі викладені вище обставини, з метою дотримання розумного балансу між інтересами сторін, а також з метою як недопущення набуття неустойкою ознак каральної санкції, так і не нівелювання її як санкції, котра носить компенсаторний характер, суд вважає за можливе зменшити заявлений позивачем її розмір на 40 %, а тому із відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у загальному розмірі 8 001,14 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Обсяг обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції, порушується, лише якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах Проніна проти України, заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та Нечипорук і Йонкало проти України, заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).

Виходячи із викладеного вище, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження по справи в частині стягнення заборгованості в розмірі 66 355,58 грн.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Клопотання про зменшення розміру пені задовольнити частково.

4. Зменшити розмірі пені на 40%.

5. Стягнути з Державного підприємства «Львіввугілля» (код ЄДРПОУ 32323256, місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, буд. 26, місто Сокаль, Червоноградський район, Львівська область, 80001) на користь Фізичної особи - підприємця Алєксашова Дмитра Юрійовича (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) заборгованість на загальну суму 102 997,40 грн з яких: 80 092,22 грн основна заборгованість, 8 001,14 грн пені, 9 594,51 грн інфляційних втрат, 2 647,13 грн 3% річних та 2 662,40 грн судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Горецька З.В.