Рішення № 139287027, 26.08.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2026 Справа № 914/1607/26

місто Львів

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Золочів Інвест», м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнопром», м.Львів

про стягнення 37100,12 грн.

Суддя Олена ЩИГЕЛЬСЬКА

1. ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Золочів Інвест» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнопром» про стягнення 37100,12 грн фінансових санкцій, з яких: 13465,02 грн пені, 1042,45 грн 3% річних, 262,65 грн витрат від інфляції, 22340,00 грн завданих збитків.

3. Ухвалою суду від 04.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та встановлено відповідачу строк на подання відзиву.

4. Ухвала суду від 04.06.2026 року надіслана сторонам до їхніх електронних кабінетів, в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та доставлена позивачу та відповідачу - 08.06.2026 року.

5. Заперечень від сторін проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження у встановлений чинним процесуальним законом строк не надходило.

6. 24.06.2026 від відповідача поступив відзив на позовну заяву (вх.№17935/26).

7. 26.06.2026 від позивача поступила відповідь на відзив (вх.№18296/26).

8. Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

9. Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст. 13 ГПК України, учасникам справи створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

10. АРГУМЕНТИ СТОРІН.

11. Аргументи позивача.

12. В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що відповідач в порушення умов укладеного договору поставки № 2506/2025/01 від 25.06.2025 надав неправдиві відомості про готовність товару до відвантаження, що дало йому змогу безпідставно отримати грошові кошти у розмірі 198 174,66 грн. (60% вартості товару) та користуватися ними до фактичної поставки товару.

13. Крім того позивач стверджує, що відповідач порушив строки поставки, через що Покупець змушений був шукати таку ж продукцію на ринку для виконання своїх планів у строк та, відповідно, повідомити про це Постачальника і вимагати повернення попередньої оплати у розмірі 80% від вартості Товару.

14. Позивач стверджує, що товар ним отриманий 23.09.2025, але за іншою адресою, яка не була обумовлена сторонами у договорі, а саме: Вінницька обл., Тульчинський район, смт. Вапнярка, вул. Гагаріна, 6.

15. За порушення зобов`язання з поставки та передачі товару Покупцю, що визначено умовами п. 3.3. та 4.3. Договору поставки Позивач нарахував Відповідачу 13465,02 грн пені на підставі п.7.2 договору, 1042,45 грн 3 % річних, 262,65 грн інфляційних втрат.

16. Крім того Позивач просить відшкодувати збитки у розмірі 22340,00 грн. у вигляді компенсації проживання монтажників, задіяних в підрядних роботах, які повинні були бути виконані з використанням замовленого кабелю за умовами договору надання послуг №01072025 від « 01» липня 2025 р. з ФОП Кушнір Д.Л.

17. Аргументи відповідача

18. Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечує.

19. Підтверджує, що 09.07.2025 року уповноваженим представником Позивача Віталієм Томащиком було надіслано Повідомлення про готовність товару до відвантаження, в якому зазначена планована дата відвантаження: 15.07.2025 року.

20. Зазначає, що причиною прострочення виконання зобов`язання з поставки товару було призупинення митного оформлення продукції згідно митної декларації ІМ 40 ДЕ № 25UA209230066547U7 від 16.07.2025 відповідно до Рішення Львівської митниці Державної митної служби України № 25UA209170079982U6 від 17.07.2025 року. Про що в телефонному режимі було повідомлення позивача.

21. Надалі Постачальником буди вжиті заходи для поставки Товару Покупцю.

22. Відповідач стверджує, що сторонами були узгоджені нові терміни поставки Товару у телефонному режимі, саме тому усі позиції Товару що підлягали передачі згідно Специфікації № № 2506/2025/02 були повторно імпортовані Постачальником. Товар, що є предметом Видаткової накладної № 129 від « 23» вересня 2025 року, був ввезений на територію України згідно митної Декларації ІМ 40 ДЕ 25UA209170079982U6 від 17.09.2025 року та невідкладно поставлений Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ» 23.09.2025 року, що підтверджується Товарно-транспортною накладною № 1 від 23.09.2025 року.

23. Відповідач не погоджується з визначеним позивачем строком поставки товару та вважає, що оскільки оплата в розмірі 80% вартості Товару відбулась 10.07.2025 року, то з врахуванням 30 робочих днів, строк поставки настав 21.08.2025 року.

24. Окрім того, заперечує вимогу про стягнення збитків, оскільки вважає, що з вищенаведених обставин неможливо встановити причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою Відповідача та шкодою, яка складається з витрат на оплату праці та проживання працівників Позивача за період 12.09.2025 по 22.09.2025 року, адже саме в той період Позивач виявив відмову від поставки повару, про що повідомив Відповідача листом від 08.09.2025 року. Враховуючи це, твердження Позивача відповідач вважає взаємосуперечливими.

25. Аргументи позивача у відповіді на відзив.

26. Позивач твердження Відповідача про узгодження будь-яких інших термінів поставки, ніж ті, що визначені умовами договору, заперечує.

27. Щодо наданих Відповідачем доказів затримки митними органами товару: згідно п. 10 рішення Львівської митниці ДМС України № UA209230/2025/29 від 17.07.2025 р. (додаток № 2 до відзиву на позов) вбачається призупинення митного оформлення продукції лише на три робочих дні до 21.07.2025 р.

28. Позивач вважає, що надана МД № 25UA209170079982U6 від 17.09.2025 р. свідчить, що відповідач відвантажив товар зі складу для подальшого перевезення лише 16.09.2025 р. (згідно коду 0380 г.44 МД) Отже, Відповідач посилається на дві різні поставки товару за різними митними деклараціями. Зазначене взагалі ставить під сумнів, що додані Відповідачем до відзиву на позов МД стосуються однієї поставки та саме замовленого Позивачем товару.

29. Крім того, на переконання позивача ДМС України не є стороною правовідносин між Позивачем та Відповідачем.

30. Позивач не погоджується з визначеним Відповідачем строком щодо поставки, та відповідно початку прострочення виконання зобов`язнання.

31. Щодо понесених збитків, то Позивач зазначає, що Відповідач не навів жодного аргументу, який би доводив безпідставність або невідповідність наданих Позивачем доказів понесених збитків та не зазначив у чому саме полягає взаємосуперечливість тверджень Позивача.

32. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

33. 25.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТЕХНОПРОМ" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ" (далі - покупець) укладено Договір поставки №2506/2025/01 (далі - Договір).

34. Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов`язується поставити покупцю Товари (продукцію), в комплектності згідно Специфікацій або виставленим рахункам на кожну партію Товару, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його.

35. Відповідно до п. 2.1 Договору, ціна Товару, що поставляється і загальна сума складається з цін і сум вказаних у Специфікаціях або рахунках на кожну партію товару.

36. Відповідно до п. 3.2 Договору, термін поставки Товару вказується в комерційних пропозиціях або в Специфікаціях до даного Договору. Дострокова поставка допускається.

37. Згідно п. 2.2 Договору, оплата за даним договором проводиться на умовах: 20% авансової оплати, 60% на момент повідомлення на електронну пошту про готовність відвантаження продукції постачальником, 20% - протягом 5 банківських днів після отримання продукції покупцем.

38. Пунктом 2 Специфікації № 2506/2025/02 від 25.06.2025 сторони визначили, що загальна вартість Товару за цією Специфікацією до Договору складає 330 291,10 грн, у тому числі ПДВ 55 048,52 грн.

39. В п. 3 Специфікації № 2506/2025/02 від 25.06.2025 зазначено аналогічні умови оплати як в договорі: 20% авансової оплати, 60% на момент повідомлення на електронну пошту про готовність відвантаження продукції постачальником, 20% - протягом 5 банківських днів після отримання продукції покупцем).

40. Згідно умов як Договору, так і Специфікації, 25.06.2025 Позивач сплатив на користь Відповідача 20% авансу у розмірі 66 058,22 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 47252749 від 25.06.2025р., а 10.07.2025 - авансових 60% вартості Товару у розмірі 198 174,66 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 47253063 від 10.07.2025, оскільки Відповідачем повідомлено про можливість поставки товару 15.07.25р.

41. Як встановлено Договором, решта 20 % оплати вартості Товару відповідач зобов`язаний сплати протягом 5 банківських днів після отримання продукції.

42. Пунктом 8 Специфікації № 2506/2025/02 від 25.06.2025 встановлено, що строк поставки Товару: протягом 30 робочих днів з моменту виконання п.3 даної Специфікації.

43. Позивач вважає, що початок перебігу прострочення поставки товару у Відповідача виникає з наступного дня по закінченню 30-ти робочих днів після отримання ним авансу в розмірі 20% від загальної вартості Товару, тобто з 07 серпня 2025 року.

44. Згідно з п. 4.3 Договору Товар приймається повноважними представниками покупця від повноважних представників постачальника на підставі видаткових накладних (актів приймання-передачі) з повним переліком продукції, що поставляється. Весь перелік Товару перевіряється покупцем і після цього підписується видаткова накладна.

45. Умовами Договору встановлено, що постачальник зобов`язується забезпечити доставку продукції покупцеві на наступних умовах: СРТ - відділення ТОВ "Нова Пошта" (Вінницька обл. смт. Вапняка Нова Пошта №1. Отримувач ТОВ "ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ").

46. Відповідно до Товарно-транспортної накладної №1 від 23.09.2025 Відповідачем поставлено Товар, який Позивач прийняв без зауважень та заперечень, що підтверджується видатковою накладною №12 від 23.09.2025 щодо поставки Товару на загальну суму 330 291,10 грн.

47. Предметом даного позову є стягнення 13465,02 грн. пені на підставі п.7.2 договору, 1042,45 грн 3 % річних, 262,65 грн інфляційних втрат за порушення строку поставки товару, які розраховані Позивачем за період з 07.08.2025 (дата виникнення на думку Позивача зобов`язання щодо поставки товару) по 23.09.2025 р. (день вивантаження Товару на об`єкті Позивача),

48. Обставини поставки товару вже були предметом судового розгляду, зокрема в межах справи №910/1215/26, за результатами розгляду якої ухвалено рішення яким стягнуто з ТзОВ "ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ" на користь ТзОВ "ЕЛЕКТРОТЕХНОПРОМ" вартість неоплаченого товару у розмірі 66 058,22 грн (20% вартості товару, які згідно Договору і Специфікації оплачуються після отримання товару), а також 7 168,67 грн. пені, 694,97 грн. 3 % річних, 994,97 грн інфляційних втрат за порушення строків оплати товару.

49. 08.09.2025 Позивач надіслав Відповідачу Вимогу №08/09/2025 про повернення попередньої оплати, якою повідомив, що ТОВ "ЕЛЕКТРОТЕХНОПРОМ" не здійснило поставку Товару у визначений Специфікацією строк та вимагав повернути попередню оплату у розмірі 264 232,88 грн.

50. Як зазначено в позові, придбана на підставі Договору кабельна продукція повинна була бути прокладена на об`єкті Позивача у відповідності до умов договору № 01072025 від 01 липня 2025 р. з ФОП Кушнір Д.Л.

51. Відповідно до п. 1.2., 2.3. цього Договору, підрядник зобов`язався у строк з 01.07.25 р. по 31.08.25 р. виконати замовлені Позивачем роботи (в тому числі електромонтажні роботи) з наданого Замовником ТОВ «ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ» матеріалу. Позивач зобов`язався забезпечити підрядника фронтом робіт.

52. Відповідно до 2.3. цього Договору, Замовник ТОВ «ЗОЛОЧІВ ІНВЕСТ» зобов`язався забезпечити за власний кошт проживання працівників ФОП Кушнір у випадку затримки строків виконання робіт з вини Замовника (вимушеного простою) до повного виконання робіт.

53. Відповідно до Договору про надання готельних послуг № 01/08 від 30.07.2025 р., укладеного між Позивачем та ФОП Барановська О.В., Позивачем було сплачено витрати на проживання в готелі «Маестро» двох працівників - електромонтажників підрядника за період з 12.09.2025 р. по 22.09.2025 р.

54. Працевлаштування зазначених осіб у підрядника (ФОП Кушнір) Позивач підтверджує доданими до матеріалів справи Табелем обліку робочого часу за жовтень 2025 р. та наказами про направлення працівників у відрядження № 1 та № 2 від 11.09.2025 р. Позивач стверджує, що забезпечення проживання припинилося поставкою Товару Відповідачем 23.09.2025 р., у відповідності до п. 2.1. договору підряду.

55. Позивач вважає понесені витрати на проживання працівників збитками, які спричинені Відповідачем у зв"язку із невчасною поставкою товару, що спричинили вимушений простій, які склали суму 22 340,00 грн.

56. На підтвердження розміру збитків надано такі документи: рахунок № 574 від 12.09.2025 р., Акт надання послуг № СМ000244922 від 12 вересня 2025 р. та платіжну інструкцію № 47254248 від 15.09.2025 р. В подальшому, після поставки кабелю, роботи в частині монтажу кабельної продукції були виконані підрядником, про що складено Додаток до Акту № 17 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від « 31» жовтня 2025 року.

57. Позивач просить відшкодувати понесені збитки з відповідача.

58. ОЦІНКА СУДУ.

59. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

60. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

61. Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

62. Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

63. Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

64. Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

65. Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

66. Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

67. У відповідності до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

68. Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

69. Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

70. Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

71. Відповідно до пп. 3.2., 3.3. Договору, п. 8 Специфікації, укладених між сторонами строк поставки товару протягом 30 робочих днів з моменту виконання п. 3 Специфікації.

72. В п. 3 Специфікації № 2506/2025/02 від 25.06.2025 зазначено аналогічні умови оплати як і в договорі: 20% авансової оплати, 60% на момент повідомлення на електронну пошту, про готовність відвантаження продукції постанальником, 20% - протягом 5 банківських днів після отримання продукції покупцем).

73. Як вбачається з матеріалів справи, 25.06.2025 відповідач сплатив на користь позивача 20% авансу у розмірі 66 058,22 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №47252749 від 25.06.2025.

74. Після надіслання 09.07.2025 повідомлення про наявність про готовність товару до відвантаження, 10.07.2025 відповідач сплатив авансових 60% вартості Товару у розмірі 198 174,66 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 47253063 від 10.07.2025.

75. Відтак, враховуючи такі умови щодо оплати та поставки товару, на переконання суду, обов`язок постачальника щодо поставки товару розпочався після виконання п. 3 Специфікації, а саме сплати покупцем 80 % вартості товару, що в даному випадку відбулась 10.07.2025 року, і закінчився через 30 робочих днів - 21.08.2025 року.

76. Виходячи із наданої Відповідачем до позову ТТН № 1, останній привіз Товар на об`єкт Позивача 23 вересня 2025 року. Зазначені обставини встановлені рішенням суду у справі №910/1215/26.

77. Щодо тверджень відповідача, що затримання поставки товару сталося, у зв`язку призупиненням митного оформлення продукції, то з цього приводу суд зазначає, що ДМС України не є стороною правовідносин між Позивачем та Відповідачем. Тому всі питання що пов`язані з розмитненням товару це правовідносини виключно між Відповідачем та органами ДМС. Відповідно, рішення при призупинення митного контролю не може бути причиною зміни строків по Договору поставки № 2506/2025/01 від 25 червня 2025 року між Відповідачем ТОВ «Золочів Інвест», а є власними підприємницькими ризиками Відповідача.

78. Як встановлено частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

79. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

80. За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

81. За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

82. Як унормовано п. 7.2. Договору, Постачальник, за порушення термінів поставки продукції, визначених даним Договором більше ніж на 5 банківських днів, на вимогу Покупця, зобов`язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості невчасно поставленого Товару за кожний день прострочення.

83. Як вже зазначалось судом, Відповідач поставив Товар на об`єкт Позивача 23 вересня 2025 року.

84. Поряд з цим суд зазначає, що день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який нараховується пеня, 3% річних та інфляційні втрати за прострочення. Зобов`язання вважається виконаним у цей день, тому неустойка, 3 % річних та інфляційні втрати за нього не стягується.

85. Здійснивши перерахунок пені судом встановлено, що за період з 22.08.2025 по 22.09.2025 від суми боргу 330 291,10 грн розмір пені становить 8976,68 грн. Відтак, позовна вимога про стягнення пені підлягає до задоволення частково в розмірі 8976,68грн., а задоволенні решти вимоги щодо стягнення пені слід відмовити.

86. Щодо заявлених сум 3% річних та інфляційних втрат.

87. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

88. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

89. Відповідач отримавши передплату за товар, не виконав зобов`язання щодо поставки товару та безпідставно користувався коштами Позивача у розмірі 264 232,88 грн. протягом періоду з 22.08.2025 по 22.09.2025.

90. Суд, перевіривши розрахунок 3% річних за період з 22.08.2025 по 22.09.2025 від суми боргу 264232,88 грн. встановив, що розмір 3% річних становить 694,97 грн. Відтак позовна вимога про стягнення 3% річних підлягає до задоволення частково в розмірі 694,97 грн. В задоволенні решти вимоги щодо стягнення 3% річних слід відмовити.

91. Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат за період з 22.08.2025 по 22.09.2025 від суми боргу 264232,88 грн. встановив, що розмір інфляційних втрат становить 792,70 грн. Оскільки, відповідно до ст.237 ГПК України, суд не може виходити за межі позовних вимог, вимога про стягнення 262,65 грн інфляційних втрат підлягає до задоволення.

92. Щодо вимоги про стягнення збитків суд зазначає таке.

93. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом, згідно зі ст. 16 ЦК України, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

94. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

95. Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

96. Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

97. Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

98. При цьому твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їхнього розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

99. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

100. Як вбачається з матеріалів справи позивач просить відшкодувати збитки, які складаються з витрат на оплату праці та проживання працівників, найнятих Позивачем за період 12.09.2025 по 22.09.2025 року.

101. Суд звертає увагу на те, що листом від 08.09.2025 Позивач повідомив Відповідача про відмову від поставки повару та вимагав повернути попередню оплату у розмірі 80% від вартості Товару, яка була ним сплачена.

102. Надаючи оцінку поведінці позивача, суд зазначає, що, в силу приписів п. 6 ст. 3 ЦК України, однією з основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

103. Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (така правова позиція викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).

104. Добросовісність (bona fides) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі № 185/446/18, від 07.10.2020 у справі 450/2286/16-ц, від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21).

105. Доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - "non concedit contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (постанови Верховного суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 09.06.2021 у справі №911/3039/19, від 08.09.2021 у справі №910/10444/20, від 16.02.2022 у справі №914/1954/20).

106. Зі встановлених вище обставин та наявних у справі матеріалів суд вбачає непослідовну, суперечливу та недобросовісну поведінку Позивача у правовідносинах з Відповідачем, оскільки звертаюсь до Відповідача з листом від 08.09.2025 про відмову від виконання договору та вимогою про повернення коштів, сплачених в якості авансу у розмірі 264232,88 грн, він повинен був розраховувати на припинення правовідносин з ТзОВ «Елетротехгопром» в межах договору від №2506/2025/01 від 25.06.2025 щодо поставки товару (кабелю).

107. Однак, з поданих Позивачем документів вбачається, що на виконання договору між ТзОВ «Золочів Інвест» та ФОП Кушнір Д.Л., останнім було видано накази (розпорядження) про направлення працівників у відрядження з 13.09.2025 по 23.09.2025 (11 календарних днів) з метою проведення монтажних робіт з укладки кабелю на об`єкті замовника, якого як стверджує Позивач, у нього не було, оскільки Відповідачем його не поставлено.

108. Доказів того, що у період з 08.09.2025 (з моменту надіслання листа про відмову від договору та повернення авансу) Позивач знав, що такий товар все ж таки буде поставлений відповідачем 23.09.2025, матеріали справи не містять, так як і не містять доказів того, що Позивач міг розраховувати після написання такої вимоги на наявність його в період з 13.09.25 по 22.09.25р., відтак встановити причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою Відповідача та шкодою, яка складається з витрат на оплату праці та проживання працівників Позивача за період 12.09.205 по 22.09.2025 року не вбачається за можливе.

109. Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

110. Відсутність хоча б одного із зазначених елементів виключає можливість покладення на особу цивільно-правової відповідальності .

111. Таким чином, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та понесеними збитками саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов`язання і суд дійшов висновку, що позов в цій частині не підлягає задоволенню.

112. Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

113. У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

114. Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

115. Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

116. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

117. Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19).

118. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

119. Таким чином, суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

120. Суд, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню до задоволення частково.

121. СУДОВІ ВИТРАТИ.

122. Витрати на оплату судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

Вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електротехнопром», (79049, Львівська область, місто Львів, вулиця Драгана, будинок 2, код ЄДРПОУ 40989515) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Золочів Інвест» (01001, місто Київ, вулиця Десятинна, будинок 4/6, поверх 3, кабінет 34-В, код ЄДРПОУ 43137397) 8976,68 грн. пені, 694,97 грн 3 % річних, 262,65 грн втрат від інфляції та 712,72 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 26.08.2026, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Суддя Щигельська О.І.