Рішення № 139286811, 04.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2026Справа № 910/9063/22

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Ягельської А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 910/9063/22

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

про стягнення 1 294 237 380,37 грн

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Єсипенко О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення 1 294 237 380,37 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі укладеного Договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0044-02022 від 01.01.2019 відповідачу надано послуги з передачі електричної енергії за період з липня 2019 року по липень 2022 року, які відповідач мав сплачувати поетапно у порядку визначеному пунктами 6.2 та 6.5 договору. Враховуючи те, що відповідачем не виконано взяті на себе зобов`язання за договором в частині сплати наданих послуг, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 1 294 237 380,37 грн, з яких 509 405 713,94 грн основного боргу, 110 383 925,17 грн пені, 518 584 265,97 штрафу, 131 834 558,54 грн інфляційних втрат та 24 028 916,77 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі № 910/9063/22 позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 482 024 394,77 грн основного боргу, в іншій частині в позові відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 у справі № 910/9063/22 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 12.11.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 у справі №910/9063/22 в частині стягнення боргу в сумі 43 290 501,15 грн, 110 383 925,17 грн пені, 518 584 265,97 штрафу, 131 834 558,54 грн інфляційних втрат та 24 028 916,77 грн, 3% річних скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу № 910/9063/22 передано на розгляд судді Привалову А.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 прийнято справу № 910/9063/22 до провадження в частині вимог щодо стягнення боргу в сумі 43 290 501,15 грн, 110 383 925,17 грн пені, 518 584 265,97 штрафу, 131 834 558,54 грн інфляційних втрат та 24 028 916,77 грн, 3% річних. Справу № 910/9063/22 ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.12.2025. При цьому, суд зобов`язав позивача надати суду обґрунтований розрахунок суми нерозглянутих позовних вимог з посланням на докази, які підтверджують заявлені суми та з урахуванням існуючої актуальної судової практики у даних правовідносинах на день розгляду справи; письмові пояснення щодо підстав стягнення заборгованості в розмірі 43 290 501,15 грн з урахуванням обставин, наведених у постанові Верховного Суду від 12.11.2025. Відповідача - контррозрахунок суми нерозглянутих позовних вимог з урахуванням існуючої актуальної судової практики у даних правовідносинах на день розгляду справи; письмові пояснення щодо обставин, наведених у постанові Верховного Суду від 12.11.2025.

04.12.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, до яких долучено розрахунок погашення заборгованості.

10.12.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання та письмові пояснення, в яких відповідач просив поновити пропущений строк на подання даного клопотання та письмових пояснень; врахувати їх при винесені рішення у справі №910/9063/22. Зупинити розгляд справи № 910/9063/22 до завершення розгляду заяви ДПЗД «Укрінтеренерго» від 03.04.2025 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 по справі №910/9063/22. Долучити до матеріалів справи докази, що додані до клопотання.

Присутній у судовому засіданні 11.12.2025 представник позивача просив прийняти до розгляду додаткові пояснення та просив надати час ознайомитися з клопотанням та поясненнями відповідача.

Представник відповідача просив поновити пропущений строк на подання клопотання та письмових пояснень у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, суд задовольнив клопотання відповідача про поновлення строку на подання клопотання про зупинення провадження у справі та письмових пояснень у справі. Долучив до матеріалів справи пояснення разом з доданими до них додатковими доказами, проте, відклав вирішення питання про зупинення провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 183 ГПК України у судовому засіданні оголошено перерву до 15.01.2026.

02.01.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів направлення рахунків, актів (повторно) та пояснення щодо санкцій у справі № 910/9063/22, а також клопотання про залишення без розгляду позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в частині стягнення пені у розмірі 15 254 668,35 грн та штрафу у розмірі 55 160 702,37 грн.

15.01.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на клопотання ПрАТ «НЕК «Укренерго» про приєднання доказів направлення рахунків, актів (повторно) та пояснення щодо санкцій у справі № 910/9063/22.

Проте, судове засідання 15.01.2026 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Привалова А.І. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2026 підготовче засідання у справі призначено на 19.02.2026.

19.0.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи № 910/9063/22 (в новому розгляді) до завершення розгляду апеляційної скарги ДПЗД «Укрінтеренерго» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.01.2026 по справі №910/9063/22.

Присутній у судовому засіданні 19.02.2026 представник позивача просив задовольнити клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів направлення рахунків, актів (повторно) та пояснення щодо санкцій у справі № 910/9063/22, а також клопотання про залишення без розгляду частини позовних вимог.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи доказів направлення рахунків та актів, посилаючись на пропуск позивачем строку на їх подання. При цьому, представник відповідача просив задовольнити клопотання про зупинення провадження у справі.

Суд задовольнив заяву позивача про залишення без розгляду позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» в частині стягнення пені у розмірі 15 254 668,35 грн та штрафу у розмірі 55 160 702,37 грн, проте, відклав вирішення питань щодо долучення доказів, доданих позивачем до клопотання від 02.01.2026, та щодо зупинення провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 183 ГПК України, у судовому засіданні оголошено перерву до 12.03.2026.

04.03.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли пропозиції щодо питань на розгляд судово-економічної експертизи.

12.03.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли письмові пояснення у справі та клопотання про витребування доказів.

Присутній у судовому засіданні 12.03.2026 представник позивача повідомив, що не ознайомлений на даний час з клопотанням відповідача про витребування доказів та додатковими письмовими поясненнями.

Представник відповідача просив задовольнити клопотання про витребування доказів та розглянути клопотання щодо зупинення провадження у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, поданих 10.12.2025 та 19.02.2026, з огляду на таке.

Пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку з`ясовує, як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Враховуючи, що на новому розгляді перебуває тільки частина позовних вимог, а саме щодо стягнення боргу в сумі 43 290 501,15 грн, пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, а предметом розгляду заяви за нововиявленими обставинами є вимоги щодо стягнення заборгованості в розмірі 15 417 757,27 грн, суд дійшов висновку про відсутність обставин неможливості вирішення спору в даній справі до розгляду заяви за нововиявленими обставинами у справі № 910/9063/22, яке перебуває на розгляді у судді Сівакової В.В., у зв`язку з чим відсутні підстави для зупинення провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 183 ГПК України, у судовому засіданні оголошено перерву до 26.03.2026.

23.03.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про витребування доказів.

25.03.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли: клопотання про залучення третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача - операторів системи розподілу електричної енергії; клопотання про об`єднання в одне провадження вимог, які є предметом розгляду заяви за нововиявленими обставинами, і вимог, які розглядаються на новому розгляді; клопотання про долучення додаткових доказів; додаткові пояснення по справі; заява щодо пропозиції питань на комплексну експертизу.

Присутні у судовому засіданні 26.03.2026 представники відповідача просили задовольнити подані напередодні клопотання.

Представник відповідача заперечив щодо поданих клопотань.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача від 02.01.2026 про долучення доказів направлення рахунків, актів (повторно) та пояснення щодо санкцій у справі №910/9063/22 та про задоволення клопотання відповідача про долучення додаткових доказів.

Водночас, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів у позивача, оскільки, з огляду на заперечення позивача та матеріали справи, відповідачем не доведено, що у позивача наявні докази, які просить витребувати відповідач.

Також суд відмовив у задоволенні клопотання про об`єднання в одне провадження вимог, які є предметом розгляду заяви за нововиявленими обставинами, і вимог, які розглядаються на новому розгляді, оскільки таке клопотання не відповідає положенням процесуального законодавства.

Суд, серед іншого, відмовив у задоволенні клопотання про залучення третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача - операторів системи розподілу електричної енергії, оскільки виходячи з предмету розгляду позовних вимог, які перебувають на новому розгляді, рішення у даній справі не може вплинути на права або обов`язки визначених відповідачем юридичних осіб.

Крім того, суд відмовив у долучені письмових пояснень відповідача, направлених на адресу суду через систему «Електронний суд» 25.03.2026, оскільки ці пояснення стосуються стягнення заборгованості в розмірі 15 417 757,27 грн, яка є предметом розгляду заяви за нововиявленими обставинами.

Натомість, дослідивши матеріали справи та надані позивачем розрахунки пені, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат, суд дійшов висновку про неможливість їх перевірити, оскільки в них відсутні посилання на відповідні акти надання послуг у спірний період.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2026 відкладено підготовче засідання у справі на 23.04.2026 та зобов`язано позивача надати суду у строк до 17.04.2026 обґрунтований деталізований розрахунок пені, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат окремо за кожним актом надання послуг, який долучений до позовної заяви, за період з липня 2019 року по липень 2022 року із чітким визначенням періоду проведення цих нарахувань. Запропоновано відповідачу надати суду власний розрахунок пені, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат окремо за кожним актом надання послуг, який долучений до позовної заяви, за період з липня 2019 року по липень 2022 року.

08.04.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи розрахунку санкцій у справі № 910/9063/22.

23.04.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі з контррозрахунком заявлених до стягнення сум.

У судовому засіданні 23.04.2026, ураховуючи відсутність будь-яких інших заяв та клопотань учасників справи, оскільки судом здійснені усі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.05.2026, яка занесена до протоколу судового засідання.

Присутній у судовому засіданні 28.05.2026 представник повністю підтримав позовні вимоги в частині стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат, 3 % річних з урахуванням заяви від 02.01.2026.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на безпідставність заявлених позовних вимог в частині стягнення боргу в сумі 43 290 501,15 грн, пені, інфляційних втрат та 3% річних та відсутність належних доказів на їх обґрунтування.

У судовому засіданні, відповідно до ч. 6 ст. 216 ГПК України, було оголошено перерву до 04.06.2026.

Представник позивача у судове засідання 04.06.2026 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Клопотання про відкладення розгляду справи суду не подавав.

Представник виклав свої додаткові пояснення щодо заперечень проти позову.

Положеннями статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято за результатами оцінки доказів, поданих прокурором та сторонами.

У судовому засіданні 04.06.2026, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

Між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (за Договором - Оператор системи розподілу/ОСП) та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (за Договором - Користувач) 01.01.2019 було укладено Договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0044-02022 (надалі - Договір), відповідно до п.1.1. якого ОСП зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга), а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 14.1 Договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2019. Якщо Користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах.

Згідно з умовами п. 4.1 Договору, для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги:

1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих Користувачем погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць;

2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється на підставі обліку даних щодо погодинних обсягів передачі електроенергії по очках комерційного обліку, які зареєстровані за відповідним Користувачем (додаток № 2). З цією метою використовуються дані обліку Адміністратора комерційного обліку та ЕІС Користувача.

14.08.2019 між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до якої зміст договору викладено в новій редакції.

Відповідно до п. 4.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 14.08.2019), для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги:

1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць;

2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника.

Відповідно до п. 6.1 Договору, розрахунковим періодом (розрахунковим місяцем) за цим договором є 1 (один) календарний місяць.

Згідно з умовами п. 6.2 Договору, користувач здійснює поетапну передоплату планової вартості послуги ОСП наступним чином:

- 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з пунктом 4 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з пунктом 4, у кожен з наступних періодів;

- 2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового періоду;

- 3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового періоду;

- 4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового періоду;

- 5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.

При цьому, розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з пунктом 4, на 5 днів наперед.

Відповідно до п. 6.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 14.08.2019), користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином:

- 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів;

- 2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового періоду;

- 3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового періоду;

- 4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового періоду;

- 5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.

При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед.

Пунктом 10.1 Договору та Договору в редакції Додаткової угоди № 2 від 14.08.2019 визначено, що планові обсяги передачі електроенергії користувач зобов`язаний подавати ОСП до 25 (двадцять п`ятого) числа місяця, що передує розрахунковому місяцю. ОСП протягом 5 (п`яти) робочих днів погоджує планові обсяги передачі і повертає їх користувачу. ОСП протягом перших 5 (п`яти) робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу акт приймання-передачі наданої послуги. Користувач, отримавши акт приймання-передачі наданої послуги, протягом 3 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, повертає його ОСП, підписаний зі свого боку.

Відповідно до п. 10.4 Договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 14.08.2019), рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунки, будь-які повідомлення зі цим договором повинні направлятись однією стороною іншій електронною поштою або факсимільним повідомленням, а також повинні бути обов`язково підтверджені рекомендованим листом, іншим поштовим відправленням або доставлені кур`єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому договорі.

Рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, повідомлення вважаються отриманими стороною: у день їх доставки кур`єром, що підтверджуються квитанцією про вручення одержувачеві, що підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом); у день направлення за допомогою Сервісу та/або електронною поштою.

Відповідно до п. 6.5 Договору, Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отримання акту приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - Сервіс), з використанням електронно-цифрового підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п. 6.5 Договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 14.08.2019), Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги потягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - Сервіс), з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

Розділом 5 Договору в редакції додаткової угоди № 2 від 14.08.2019 визначено, що планова та фактична вартість послуги (грн) за цим договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу послуги (МВт год) за розрахунковий період на тариф, встановлений Регулятором (грн/МВТ год). На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.

Позивачем та відповідачем подано акти приймання-передачі послуги за період з липня 2019 року по червень 2022 року, підписані відповідачем із зауваженнями щодо фактичного обсягу наданих послуг та їх вартості.

Пунктом 6.6 договору та Договору в редакції додаткової угоди № 2 від 14.08.2019 визначено, що у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги, користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта.

Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без зауважень.

Відповідно до абз. 4 п. 6.7 Договору, сторони погодили, що у разі, якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх в оплату послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення.

Сторонами подано акти коригування до актів приймання-передачі послуг, підписані відповідачем із зауваженнями щодо фактичного обсягу наданих послуг та їх вартості.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору своєчасно не сплатив вартість наданих послуг з липня 2019 року по липень 2022 року, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 509 405 713,92 грн та за неналежне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано 110 383 925,17 грн пені, 518 584 265,97 штрафу, 131 834 558,54 грн інфляційних втрат та 24 028 916,77 грн 3% річних.

Підчас розгляду справи суди першої та апеляційної інстанції, проаналізувавши акти приймання-передачі послуги та акти коригування, підписаних позивачем або відповідачем в односторонньому порядку, дійшли висновків про доведеність позивачем наявності заборгованості у спірний період в сумі 482 024 394,77 грн. В іншій частині позовних вимог - в позові відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 12.11.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 у справі №910/9063/22 в частині стягнення боргу в сумі 43 290 501,15 грн, 110 383 925,17 грн пені, 518 584 265,97 штрафу, 131 834 558,54 грн інфляційних втрат та 24 028 916,77 грн, 3% річних скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Як убачається з матеріалів справи, підставою скасування рішення Господарського суду міста Києва від 18.07.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 у справі №910/9063/22 в частині стягнення боргу в сумі 43 290 501,15 грн стали доводи ДПЗД "Укрінтеренерго" про те, що спірні обсяги електричної енергії за період лютий - липень 2022 року, пов`язані зокрема, з фактом безпідставного врахування позивачем електричної енергії в системі управління ринком, що спожита споживачами на тимчасово окупованих територіях Запорізької, Херсонської, Донецької, Луганської та інших областей України, інформація про тимчасову окупацію яких ретроспективно відображено в наказі № 309, та по операторам системи АТ "Запоріжжяобленерго", АТ "Херсонобленерго", ТОВ "ДТЕК Донецькі електромережі", "Луганське енергетичне об`єднання" та іншим, а також на підставі даних оператора системи розподілу ПАТ "Херсонобленерго".

Відмовляючи у задоволені позовних вимог в частині стягнення пені, штрафу, інфляційних та річних, суди першої та апеляційною інстанцій виходили з відсутності доказів вручення, а також з відсутності пред`явленої відповідачу вимоги про сплату вартості наданих послуг, в зв`язку з чим відсутня можливість встановлення початку прострочення виконання грошового зобов`язання.

Під час нового розгляду позивач подав заяву про залишення без розгляду позовних вимог щодо стягнення пені за період з 24.02.2022 по 25.04.2022 у розмірі 15 254 668,35 грн, штрафу за період 28.02.2022 по 31.03.2022 у розмірі 55 160 702,37 грн, враховуючи правові позиції, викладені у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 та від 04.07.2025 у справі № 908/948/23, якими встановлено, що під час дії воєнного стану пеня та штраф не нараховуються.

У свою чергу щодо можливості нарахування санкцій у період до 24.02.2022 висловилась об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 908/948/23, у зв`язку з чим позивач залишив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за період 03.07.2019 по 21.02.2022 у розмірі 95 129 256,81 грн, штрафу за період з 31.07.2019 по 31.01.2022 у розмірі 463 423 563,60 грн.

Відповідач під час розгляду справи заперечував щодо стягнення пені та штрафу, вказуючи про те, що дія воєнного стану не закінчена, а також вказував не недоведеність позивачем дати вручення йому рахунків на оплату та актів приймання-передачі наданих послуг, що є необхідною умовою для визначення періоду прострочки платежів у спірний період, а також підставою для визначення періодів нарахування пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд наступних висновків.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 43 290 501,15 грн. Згідно з пунктом 66 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" це - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р ДПЗД "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії"".

За приписами статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема, після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку (частина перша).

Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу (частина дев`ята).

Підпунктом 2 пункту 5.4.1 глави 5.4 розділу V ПРРЕЕ передбачено, що постачальник "останньої надії" має право припинити постачання електричної енергії до закінчення визначеного Законом України "Про ринок електричної енергії" строку у разі невиконання споживачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" щодо повної та своєчасної оплати споживачем вартості електричної енергії, а також завершення трирічного терміну призначення постачальника "останньої надії" чи шестимісячного терміну тимчасового покладення Кабінетом Міністрів України обов`язків постачальника "останньої надії" на електропостачальника державної форми власності.

Припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення у разі заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником (пункт 7.5 ПРРЕЕ).

При цьому, відповідно до положень пункту 11.5.12 Кодексу систем розподілу, електропостачальник має право звернутися до оператора системи розподілу щодо припинення електропостачання споживача, а оператор системи зобов`язаний виконати вимогу електропостачальника, не має права вимагати від електропостачальника обґрунтування підстави (причин) припинення електроживлення, якщо вона відповідає випадкам передбаченим ПРРЕЕ.

Згідно з пунктом 7.10 ПРРЕЕ, у разі нездійснення оператором системи припинення електропостачання споживачу згідно з вимогою електропостачальника про відключення купівля-продаж електричної енергії за договором про постачання зупиняється, а обсяги електричної енергії, використані споживачем після дати, зазначеної у вимозі про відключення, покладаються адміністратором розрахунків на оператора системи як втрати.

Відповідно пунктів 1, 3 частини першої статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях (пункт 1); інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (пункт 3).

У справі № 908/1162/23 Верховний Суд, зокрема виснував, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану" частину третю статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" було викладено в редакції, за якою дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Діюча редакція цієї норми (у відповідності до змін, внесених Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно") вказує, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Як зазначила Об`єднана палата, з 07.05.2022 ані пункт 7 частини першої статті 1-1, ані пункт 1 частини третьої статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України 06.12.2022 затвердив постанову "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, датою окупації Мелітопольської міської територіальної громади визначено 25.02.2022.

Однак, у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України" правовий статус тимчасово окупованої території РФ в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1207-VII не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" , має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.

З огляду на викладене у постанові зі справи № 908/1162/23, Об`єднана палата дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові зі справи № 910/9680/23 про поширення положень статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.

Об`єднана палата, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції у справі № 908/1162/23 про відмову в позові, зазначила про те, що підставою для відмови в позові у цій справі, враховуючи положення статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", є заборона передачі електроенергії відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні.

Відповідно до статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (зазначеною статтею Закон доповнено згідно із Законом № 1618-IX від 01.07.2021 з подальшим змінами), її положення застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.

В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

На період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

Як зазначено вище, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р "Про визначення ДПЗД "Укрінтеренерго" постачальником "останньої надії"" на ДПЗД "Укрінтеренерго" покладено спеціальні обов`язки, а саме: виконання функцій постачальника "останньої надії" (ПОН) на період з 01.01.2019 до 31.12.2023 на всій території України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Вказані приписи розпорядження забороняють постачальнику "останньої надії" здійснювати постачання електричної енергії на територіях, де органи державної влади України тимчасово не здійснювали або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем при первісному розгляді даної справи в суді першої інстанції надано письмові та електронні докази проти позову, зокрема у відзиву на позов, що обґрунтовують факт надання послуги з передачі електричної енергії з розбіжностями у розрізі конкретних споживачів та операторів системи розподілу (передачі).

Зазначені докази надано відповідачем у відповідних первинних документах (акти, коригувальні акти) та документах, що обґрунтовують факти переведення на постачання тих чи інших споживачів (найменування/прізвище, ім`я та по батькові/ споживача, ідентифікаційний код/номер, ЕІС-код точки комерційного обліку/площадки вимірювання/, дата переведення споживача), факти споживання електричної енергії такими споживачами в розрахунковому періоді, факти припинення постачальником «останньої надії» відпуску електричної енергії таким споживачам тощо (Повідомлення операторів системи по формі Додатку 8 до ПРРЕЕ, Звіти операторів системи розподілу про фактичне споживання електричної енергії споживачами ПОН в розрахунковому періоді, попередження споживачів про припинення електропостачання, вимоги про припинення електропостачання (розподілу) електричної енергії, повідомлення ОСР/ОСП про здійснені коригування в системі управління ринком, скріншоти з системи управління ринком тощо), що містяться в матеріалах справи на дисках та інших документах, наявні в матеріалах справи.

Під час нового розгляду справи відповідач також додатково на підтвердження безпідставності вимоги позивача щодо стягнення боргу в сумі 43 290 501,15 грн надав суду акти коригування та рішення господарських судів, які у встановленому законом порядку набрали законної сили, відносно споживачів, яким відповідач не міг поставляти електричну енергію в силу приписів Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", оскільки останні розташовані на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Позивач під час нового розгляду справи доводи відповідача щодо безпідставності стягнення боргу в сумі 43 290 501,15 грн належними засобами доказування не спростував.

За змістом частин 1, 2 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 ГПК України).

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ПрАТ «НЕК «Укренерго» щодо стягнення з відповідача коштів за послугу з передачі електричної енергії у спірний період на загальну суму 43 290 501,15 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені за період 03.07.2019 по 21.02.2022 у розмірі 95 129 256,81 грн, штрафу за період з 31.07.2019 по 31.01.2022 у розмірі 463 423 563,60 грн, інфляційних втрат - 131 834 558,54 грн та 3% річних - 24 028 916,77 грн.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга статті 509 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 4.1 Договору, для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги: 1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих Користувачем погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць; 2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється на підставі обліку даних щодо погодинних обсягів передачі електроенергії по очках комерційного обліку, які зареєстровані за відповідним Користувачем (додаток № 2). З цією метою використовуються дані обліку Адміністратора комерційного обліку та ЕІС Користувача.

Відповідно до п. 6.2 Договору, Користувач здійснює поетапну передоплату планової вартості послуги ОСП наступним чином: 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з пунктом 4 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з пунктом 4, у кожен з наступних періодів: 2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового періоду; 3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового періоду; 4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового періоду; 5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця. При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з пунктом 4, на 5 днів наперед.

Пунктом 10.1 Договору визначено, що планові обсяги передачі електроенергії користувач зобов`язаний подавати ОСП до 25 (двадцять п`ятого) числа місяця, що передує розрахунковому місяцю. ОСП протягом 5 (п`яти) робочих днів погоджує планові обсяги передачі і повертає їх користувачу. ОСП протягом перших 5 (п`яти) робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу акт приймання-передачі наданої послуги. Користувач, отримавши акт приймання-передачі наданої послуги, протягом 3 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, повертає його ОСП, підписаний зі свого боку.

Відповідно до п. 10.4 Договору, рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунки, будь-які повідомлення зі цим договором повинні направлятись однією стороною іншій електронною поштою або факсимільним повідомленням, а також повинні бути обов`язково підтверджені рекомендованим листом, іншим поштовим відправленням або доставлені кур`єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому договорі. Рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, повідомлення вважаються отриманими стороною: у день їх доставки кур`єром, що підтверджуються квитанцією про вручення одержувачеві, що підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом); у день направлення за допомогою Сервісу та/або електронною поштою.

Разом з цим, з огляду на умови договору відсутність повернення погоджених обсягів не свідчить про відсутність підстав для здійснення попередньої оплати планової вартості послуги ОСП в строки, визначені договором, та не означає неможливість такої оплати, так як саме на користувача (відповідача) покладено обов`язок визначити дані щодо таких планових обсягів.

Відповідно до п. 6.5 Договору, користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги потягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отримання акта приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - Сервіс), з використанням електронно-цифрового підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 6.7 Договору визначено, що у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов`язань. За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Частина друга статті 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини друга статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Як установлено судом, у пункті 4.1 спірного Договору сторони узгодили, що для розрахунків за цим договором використовуватиметься плановий і фактичний обсяг послуги. При цьому плановий обсяг послуги визначатиметься на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць.

Водночас, як уже зазначалося, порядок оплати планових обсягів послуг сторони передбачили у пункті 6.2 Договору. У свою чергу фактичний обсяг послуги у розрахунковому місяці визначається на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР (пункт 4.1 договору). Звідси плановий обсяг послуги підлягає оплаті на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а фактичний обсяг встановлюється по закінченню такого розрахункового місяця протягом 3 банківських днів із моменту отримання акта приймання-передачі послуги.

Таким чином, при розрахунку за послугу користувач та ОСП зобов`язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов`язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов`язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця сплатити фактичний обсяг послуги, отриманої за такий розрахунковий місяць (подібний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21).

Оскільки укладеним між сторонами договором визначений саме такий порядок розрахунків за надану послугу як оплата планових платежів та оплата за актом приймання-передачі послуги, то невиконання або неналежне виконання користувачем як зобов`язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов`язання з оплати фактичного обсягу послуги, отриманої за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов`язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема, згідно з нормами статей 611, 625 Цивільного кодексу України.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21 та постановах Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21, від 24.11.2022 у справі № 927/713/21, від 04.07.2023 у справі № 910/10061/22, від 23.11.2023 у справі № 925/654/22, від 20.02.2024 у справі № 916/1042/22, від 13.03.2024 у справі № 904/5899/21, від 10.04.2024 у справі № 913/211/23.

Судом також ураховані висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.02.2024 у справі № 916/1042/22 щодо застосування пункту 4.1 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії (додаток 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309) за обставин відсутності погодження планових обсягів передачі електричної енергії.

Так, Верховний Суд виснував, що при розрахунку за послуги з передачі електричної енергії користувач та оператор системи передачі зобов`язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуги одночасно, які є взаємопов`язані та не замінюють один одного, тобто у користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов`язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця, а по закінченню відповідного місяця визначити необхідність сплати фактичного обсягу послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць. Подібний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21 та постановах Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 910/10061/22, від 09.11.2022 у справі № 904/5899/21.

При цьому, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача, що позивач не надав належних, допустимих та вірогідних доказів, які би підтверджували погодження планових обсягів передачі електричної енергії, оскільки спростовуються умовами п. 4.1 Договору про надання послуг з передачі електричної енергії.

Перевіривши надані позивачем на вимогу суду 08.04.2026 розрахунки пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що вони є обґрунтованими та арифметично вірними.

Водночас, судом не прийняті до уваги контррозрахунки відповідача в цій частині, оскільки останні здійснені з урахуванням змін сум заборгованості (з урахуванням актів коригування до актів приймання-передачі послуги) за спірний період, які виникли вже після звернення позивача до суду та ухвалення рішення у даній справі.

Під час нового розгляду позивач не змінював предмет та підстави предмету позову, відповідно здійснив детальні розрахунки на вимогу суду пені, штрафу станом на 21.02.2022, а інфляційних втрат та 3% річних станом на 01.08.2022.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Суд зазначає, що рішення у конкретній справі приймається господарським судом за результатами дослідження безпосередньо цим судом належних і допустимих доказів, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи. Виходячи із принципу диспозитивності господарського судочинства, місцевий господарський суд наділений виключною компетенцією щодо оцінки доказів при розгляді справи по суті, як суд першої інстанції. Така оцінка повинна ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні доказів у судовому процесі, з врахуванням сукупності всіх обставин. У випадку якщо суд приходить до висновку, що для надання оцінки певним обставинам справи необхідні спеціальні знання, суд вправі призначити судову експертизу.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands від 27.10.1993 (n. 33), та Ankerl v. Switzerland від 23.10.1996 (n. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе становище, ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень. Крім того, принцип змагальності тісно пов`язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, "без якого змагальність як принцип не існує". Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ПрАТ «НЕК «Укренерго» щодо стягнення з відповідача підлягають частковому задоволенню, враховуючи розрахунок позивача, долучений до справи 08.04.2026, а саме: пеня в розмірі 79 895 362,32 грн, штраф - 42 397 078,59 грн, інфляційні втрати - 122 998 491,99 грн та 3% річних - 24 012 403,71 грн.

Водночас, ураховуючи ступень вини відповідача у виникненні спору, а також те, що Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" є постачальником "останньої надії" та на нього державою були покладено спеціальні обов`язки щодо сталою передачі споживачам електричної енергії під час воєнного стану, суд за власною ініціативою вважає за необхідне зменшити розмір пені та штрафу, нараховані позивачем.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій.

При цьому, частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо а) він значно перевищує розмір збитків, та б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Рішенням Конституційного суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 визначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При цьому Верховний Суд у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим, порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

У даному випадку, позивач не вказав на те, що йому спричинені збитки та не надав відповідних доказів їх понесення через прострочення відповідачем оплати послуг, а відтак, заявлений розмір нарахованих штрафних санкцій значно перевищує можливі збитки позивача. Крім того, судом прийнято до уваги доводи відповідача щодо неспівмірності загального розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій із сумою основного боргу.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення обґрунтованого розміру штрафу та пені на 99%, а тому з відповідача підлягають стягнення пеню в сумі 798 953 грн 62 коп. та штраф - 423 970 грн 79 коп.

Суд наголошує, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява № 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, № 274).

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, сплачений за розгляд справи у суді першої інстанції, апеляційної та касаційної інстанціях, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в позові в частині стягнення з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" основної заборгованості в сумі 43 290 501 грн 15 коп.

2. Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227) інфляційні втрати в розмірі 122 998 491 грн 99 коп., 3% річних - 24 012 403 грн 71 коп., пеню - 798 953 грн 62 коп., штраф - 423 970 грн 79 коп., витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 537 952 грн 65 коп., витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 1 302 525,00 грн та витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції в сумі 1 389 360,00 грн.

3. В частині вимог щодо стягнення з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" інфляційних втрат у розмірі 8 836 066,35 грн, 3% річних - 16513,06 грн, пені - 79 096 455,09 грн, штрафу - 41 973 107,80 грн в позові відмовити.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25, код ЄДРПОУ 00100227) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600) витрати зі сплати судового збору в суді апеляційної інстанції в сумі 779 229 грн 02 коп. та витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції в сумі 1 038 972 грн 03 коп.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано: 26.08.2026.

Суддя А.І. Привалов