Рішення № 139286680, 23.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.07.2026Справа № 910/2128/26

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Ягельської А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

у справі № 910/2128/26

За позовом Державного підприємства "Адміністрація річкових портів"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОБІ"

про усунення перешкод у користуванні майном

Представники сторін:

від позивача: Сербулов О.В.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Державне підприємство "Адміністрація річкових портів" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОБІ" про усунення перешкод у користуванні майном.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач без будь-яких правових підстав здійснює використання об`єкта внутрішнього водного транспорту гідротехнічної споруди - Берегоукріплення багатофункціональне, право власності на яке зареєстроване за державою в особі Міністерства розвитку громад та територій України, шляхом встановлення плавзасобу "СОБІ-1" (ІРС-0096), судновласником якого, згідно даних Державного суднового реєстру України, є ТОВ "СОБІ".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2026 відкрито провадження у справі № 910/2128/26, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання. Судове засідання у справі призначено на 02.04.2026.

30.03.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - АТ «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської».

31.03.2026 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує та просить поновити строк на подання відзиву на позовну заяву.

Судове засідання у справі № 910/2128/26, призначене на 02.04.2026, не відбулося, у зв`язку з хворобою судді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 судове засідання у справі №910/2128/26 призначено на 23.04.2026.

07.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій, серед іншого, позивач заперечує щодо поновлення відповідачу строку на подання відзиву на позовну заяву.

22.04.2026 через канцелярію суду від АТ «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» отримано заяву про вступ у справу № 910/2128/26 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

23.04.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про зміну предмету позову.

Представник позивача у судове засідання не з`явився.

Представник відповідача просив суд поновити строк на подання відзиву на позовну заяву, задовольнити клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору та надати час для ознайомлення з заявою позивача про зміну предмету спору.

Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про поновлення відповідачу строку на подання відзиву на позовну заяву та його прийняття до розгляду. Проте, ураховуючи неявку представника позивача у судове засідання та заяву позивача про зміну предмету спору, яка надійшла у день судового засідання, суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи.

Також судом відкладено вирішення питання щодо залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - АТ «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської».

Водночас, дослідивши матеріали справи, ураховуючи подані сторонами у справі заяви та пояснення по суті заявлених вимог, з метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, маючи на меті забезпечення дійсного вирішення правового спору між сторонами, суд дійшов висновку щодо необхідності призначення справи №910/2128/26 до розгляду за правилами загального позовного провадження, починаючи зі стадії відкриття провадження, а судове засідання для розгляду справи по суті - замінити на підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2026 прийнято до розгляду заяву Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" про зміну предмету позову. Ухвалено розгляд справи № 910/2128/26 здійснювати за правилами загального позовного провадження. Замінено розгляд справи по суті підготовчим засіданням, яке призначено на 14.05.2026.

13.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники сторін у підготовче засідання 14.05.2026 не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2026 відкладено підготовче засідання у справі на 28.05.2026.

Присутній у підготовчому засіданні 28.05.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги, заперечив щодо залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - АТ «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» та просив призначити справу до судового розгляду.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши клопотання відповідача та заяву АТ «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» про залучення останнього в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, дослідивши матеріали справи та заслухавши заперечення представника позивача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаних заяв, оскільки відповідачем, в порушення приписів ст. 50 ГПК України, не доведено суду яким чином рішення у даній справі може вплинути на права або обов`язки АТ «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської», враховуючи, що укладеними між ТОВ «СОБІ» та АТ «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» договорами передбачена оренда складу для розміщення піску та послуги з його перевалки, що не передбачає використання будь-яких об`єктів внутрішнього водного транспорту, зокрема, гідротехнічних споруд позивача, в тому числі для стоянки плавзасобу «СОБІ-1».

Ураховуючи відсутність будь-яких інших заяв і клопотань представників сторін та оскільки у підготовчому засіданні 28.05.2026 вирішені питання, зазначені у ч. 2 ст.182 Господарського процесуального кодексу України, а також здійснені усі дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.06.2026, яка занесена до протоколу судового засідання.

Представник позивача у судовому засіданні 25.06.2026 позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2026 відкладено судове засідання у справі на 23.07.2026.

Присутній у судовому засіданні 23.07.2026 представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві та у заяві про зміну предмету позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як установлено судом, позивач і відповідач мають зареєстровані електронні кабінети у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. Відповідно ухвали суду від 14.05.2026, 28.05.2026, 25.06.2026 в електронному вигляді були доставлені до електронних кабінетів сторін, що підтверджується повідомленнями про доставку електронного листа, залученими до матеріалів справи.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи вважається днем вручення судового рішення. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

З огляду на приписи ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається, що сторони отримали ухвали суду від 14.05.2026, 28.05.2026, 25.06.2026.

При цьому, судом також ураховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідач також не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у справі №910/2128/26 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на вищевикладене, суд констатує, що ним вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання.

Положеннями статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 23.07.2026, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ

Відповідно до пунктів 1.1., 3.1. Статуту Державного підприємства "Адміністрація річкових портів", затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України (далі - Міністерство) від 2 червня 2025 року № 937, позивач є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, яке засноване на державній власності та входить до сфери управління Міністерства, створене з метою забезпечення ефективного використання державного майна - гідротехнічних споруд, рейдів, затонів, місць стоянки суден, підхідних каналів, операційних акваторій причальних споруд, інших об`єктів інфраструктури внутрішнього водного транспорту, для стоянки та обслуговування на водних шляхах загального користування суден, обслуговування пасажирів, проведення вантажних операцій, а також інших пов`язаних з цим видів господарської діяльності та отримання прибутку від здійснення господарської діяльності.

За пунктом 5.1. Статуту майно позивача є державною власністю і закріплюється за ним на підставі господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, закріпленим за ним, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать законодавству, актам уповноваженого органу управління та цьому статуту, з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою уповноваженого органу управління у випадках, передбачених законами.

З матеріалів справи убачається, що в сфері управління Міністерства розвитку громад та територій України та на балансі ДП «Адміністрація річкових портів» знаходиться державне майно - об`єкт інфраструктури внутрішнього водного транспорту, а саме: «Берегоукріплення багатофункціональне», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, б\н (далі - ГТС).

Право власності держави в особі Міністерства розвитку громад та територій України зареєстроване у Державному реєстрі речових прав від 21.08.2025 індексний номер витягу: 440405534, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3191154480000, що підтверджується наявним в матеріалах справи копією витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна.

Як зазначив позивач, 10.02.2026 повноважними представниками позивача було проведено огляд гідротехнічної споруди - Берегоукріплення багатофункціональне, в ході якого встановлено використання об`єкта внутрішнього водного транспорту гідротехнічної споруди - Берегоукріплення багатофункціональне, шляхом встановлення плавзасобу «СОБІ-1» (ІРС-0096), судновласником якого, згідно даних Державного суднового реєстру України, є Товариство з обмеженою відповідальністю «СОБІ».

При цьому, відповідач не звертався до позивача у встановленому законом порядку з метою отримання дозволу на стоянку та/або швартування вищевказаного плавзасобу або щодо використання в будь-який інший спосіб спірної ГТС. Докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

Оскільки спірний плавзасіб, розміщений відповідачем біля ГТС за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, б\н (орієнтовні координати розміщення: 50.400500, 30.581982), без будь-якої правової підстави, зважаючи на те, що таке розміщення належного відповідачу плавзасобу перешкоджає позивачу в реалізації його повноважень на розпорядження й користування належним йому майном, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, вказуючи про те, що відповідно до п. 18 ч. 1ст. 1 Закону України «Про внутрішній водний транспорт» до гідротехнічних споруд внутрішніх водних шляхів належать інженерно-технічні споруди, призначені для забезпечення безпечного плавання, маневрування, стоянки суден, експлуатації об`єктів внутрішнього водного транспорту та захисту внутрішніх водних шляхів. До гідротехнічних споруд внутрішніх водних шляхів належать причали, пристані, пірси, дамби, моли, хвилеломи, шлюзи, канали та інші споруди, призначені для забезпечення судноплавства та функціонування внутрішнього водного транспорту. Вказаний об`єкт таких функцій не виконує, швартування суден до нього неможливе, експлуатація водного транспорту з його використанням не здійснюється. Об`єкт фактично являє собою укріплення берегової лінії у вигляді бетонних плит, розміщених на земельній ділянці, та виконує функцію інженерного захисту берега, а не функцію гідротехнічної споруди водного транспорту.

Отже, що зазначена споруда не є причалом або іншою спорудою, призначеною для швартування суден, а швартування до неї є технічно неможливим, перебування земснаряду відповідача у водному об`єкті навпроти цієї споруди жодним чином не перешкоджає її використанню за призначенням. Позивачем не доведено, яким саме чином розміщення земснаряду у водному об`єкті обмежує або унеможливлює користування вказаною спорудою, яка фактично є берегоукріпленням. При цьому, з акту огляду гідротехнічної споруди, складеного ДП «Адміністрація річкових портів» від 10.02.2026, не вбачається швартування плавзасобу до об`єкта, а встановлено лише перебування земснаряду у воді. Відтак, розміщення земснаряду не пов`язане з використанням споруди та не може розцінюватися як перешкоджання у користуванні нею.

Під час розгляду справи позивач подав заяву про зміну предмету позову, в якій, зокрема зазначив, що з метою перевірки викладених у відзиві на позов обставин, 01.04.2026 працівниками позивача було проведено огляд гідротехнічної споруди Берегоукріплення багатофункціональне, в ході якого встановлено, що плавзасіб «СОБІ-1» (ІРС-0096) перебуває на якірній стоянці « 26-07», з якого здійснено прокладання кабельних комунікацій на (через) «Берегоукріплення багатофункціональне», а також розміщено пульпопровід.

Якірна стоянка « 26-07» (м. Київ, Голосіївський район, Дніпровська затока) є державним майном - об`єктом інфраструктури внутрішнього водного транспорту, який належить державі в особі Міністерства розвитку громад та територій України та перебуває на балансі ДП «Адміністрація річкових портів», на підтвердження чого є витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна від 02.12.2025 №10-62-29653.

Відтак, позивач заявив до відповідача наступні вимоги:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «СОБІ» звільнити гідротехнічну споруду «Берегоукріплення багатофункціональне», за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, б/н, від плавзасобу «СОБІ-1» (ІРС-0096) та будь-яких інших плавзасобів та майна, належного Товариству з обмеженою відповідальністю «СОБІ»;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «СОБІ» звільнити гідротехнічну споруду якірну стоянку « 26-07», яка розташована у м. Києві, Голосіївський район, Дніпровська затока, географічні координати розташування в системі координат WGS84: 50°24'41.5" північної широти, 30°34'48.6" східної довготи; 50°23'58.1" північної широти, 30°34'54.0" східної довготи; 50°24'07.2" північної широти, 30°34'31.7" східної довготи; 50°24'02.7" північної широти, 30°34'55.3" східної довготи, від плавзасобу «СОБІ-1» (ІРС-0096) та будь-яких інших плавзасобів та майна, належного Товариству з обмеженою відповідальністю «СОБІ».

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 1 Закону України "Про внутрішній водний транспорт" гідротехнічні споруди внутрішніх водних шляхів - інженерно-технічні споруди (причали, пристані, пірси, інші види причальних споруд, дамби, моли, хвилеломи, інші види берегозахисних споруд, судноплавні шлюзи, судноплавні канали внутрішніх водних шляхів, інші підводні споруди штучного походження), призначені для забезпечення безпечного плавання, маневрування, стоянки, будівництва, ремонту, обслуговування та огляду суден, для захисту берегової смуги внутрішніх водних шляхів, операційної акваторії причалу (причалів), ведення господарської діяльності підприємствами внутрішнього водного транспорту, використання водних ресурсів та запобігання шкідливій дії вод.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Згідно зі статтею 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 Цивільного кодексу України визначено зміст права власності, частиною першою якої передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі статтею 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Тобто, тлумачення статті 391 Цивільного кодексу України свідчить, що негаторний позов застосовується для захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння коли право власності може бути порушено без безпосереднього вилучення майна у власника (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №363/3032/16-ц).

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника).

Підставою для подання негаторного позову (характерною ознакою негаторного позову) є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №924/623/16).

Крім того, однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №916/23/17).

При цьому, положення статті 391 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню лише в тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного з позивачем договору (постанова Верховного Суду України від 27 .05.2015 у справі №6-92цс15).

Отже, встановлення зазначених обставин входить до предмета доказування у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Наявними у матеріалах справи належними і допустимими доказами, зокрема, відомостями з Єдиного реєстру об`єктів державної власності від 03.04.2025 за №10-62-8657, відомостями з Державного реєстру речових прав від 21.08.2025, індексний номер витягу 440405534, підтверджується, що об`єкт інфраструктури внутрішнього водного транспорту: «Берегоукріплення багатофункціональне», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, б\н, є державним майном, перебуває в сфері управління Міністерства розвитку громад та територій України, а суб`єктом права господарського відання є позивач.

Також наявними у справі належними доказами, а саме: актами огляду від 10.02.2026 і від 01.04.2026, фотознімками, відеозаписом, що є електронними доказами в розумінні ст. 96 ГПК України, в яких наявні метадані, зокрема, географічні координати місця здійснення фотознімка, дата зйомки, підтверджується факт використання Товариством без будь-яких правових підстав ГТС, яка перебуває у володінні, користуванні та розпорядженні позивача, шляхом розміщення біля вказаного об`єкта належного відповідачу плавсзасобу «СОБІ-1» (ІРС-0096).

Натомість, відповідач не спростував у встановленому законом порядку факт безпідставного використання належного позивачу на праві господарського відання державного майна.

Докази звільнення відповідачем на час розгляду даного спору судом спірної ГТС від вищевказаного плавзасобу у матеріалах справи відсутні й Товариством до суду подані не були.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно із частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного в своїй сукупності, враховуючи встановлення судом усіх умов, які є необхідними для захисту прав власника майна шляхом усунення перешкод у користуванні майном, в порядку статті 391 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" та наявність підстав для задоволення позову останнього в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «СОБІ» (код ЄДРПОУ 16476986; 04071, місто Київ, вулиця Електриків, 4) звільнити гідротехнічну споруду «Берегоукріплення багатофункціональне», за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, б/н, від плавзасобу «СОБІ-1» (ІРС-0096) та будь-яких інших плавзасобів та майна, належного Товариству з обмеженою відповідальністю «СОБІ» (код ЄДРПОУ 16476986; 04071, місто Київ, вулиця Електриків, 4).

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «СОБІ» (код ЄДРПОУ 16476986; 04071, місто Київ, вулиця Електриків, 4) звільнити гідротехнічну споруду якірну стоянку « 26-07», яка розташована у м. Києві, Голосіївський район, Дніпровська затока, географічні координати розташування в системі координат WGS84: 50°24'41.5" північної широти, 30°34'48.6" східної довготи; 50°23'58.1" північної широти, 30°34'54.0" східної довготи; 50°24'07.2" північної широти, 30°34'31.7" східної довготи; 50°24'02.7" північної широти, 30°34'55.3" східної довготи, від плавзасобу «СОБІ-1» (ІРС-0096) та будь-яких інших плавзасобів та майна, належного Товариству з обмеженою відповідальністю «СОБІ» (код ЄДРПОУ 16476986; 04071, місто Київ, вулиця Електриків, 4).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СОБІ» (код ЄДРПОУ 16476986; 04071, місто Київ, вулиця Електриків, 4) на користь Державного підприємства «Адміністрація річкових портів» (код ЄДРПОУ 33404067; 21050, м. Вінниця, вул. Оводова Миколи, 64) витрати по сплаті судового збору в розмірі 5324 грн 80 коп.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано: 26.08.2026.

Суддя А.І. Привалов