Рішення № 139286546, 27.08.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 6/77/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2026 Справа № 908/1413/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько Олександри Анатоліївни, розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу №908/1413/26

за позовом: Комунальної установи «Центр фінансово-господарського обслуговування закладів освіти» Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області (52030, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Обухівка, вул. Центральна, буд. 35)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11-А, каб. №8)

про стягнення грошової суми.

Процесуальні дії по справі.

12.06.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. №1653/08-07/26, документ сформований в системі Електронний суд 11.06.2026) Комунальної установи «Центр фінансово-господарського обслуговування закладів освіти» Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» про зобов`язання відшкодувати збитки в розмірі 89760,00 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 12.06.2026, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1413/26 та визначено до розгляду судді Федько О.А.

Ухвалою господарського суду від 17.06.2026 позовну заяву КУ «Центр фінансово-господарського обслуговування закладів освіти» Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області (вх. №1653/08-07/26 від 12.06.2026) залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

25.06.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. №13935/08-08/26, документ сформований в системі Електронний суд 25.06.2026), в якій на виконання вимог ухвали суду зазначено інформацію про реквізити рахунку позивача в банку, надано докази оплати вартості товару за договором №0446-СК-Д/53 від 01.03.2024 на загальну суму 179265,00 грн, копії скретч-карток / талонів, за якими не відбулась поставка нафтопродукту(ів) на суму 89760,00 грн, докази доплати судового збору в розмірі 240,00 грн, зазначений попередній розрахунок судових витрат та підтверджено відповідність копій письмових доказів (електронних копії) оригіналам, які знаходяться у позивача.

Ухвалою суду від 29.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1413/26 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 6/77/26. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/1413/26. Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7 ст. 6 ГПК України).

Згідно з положеннями п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі №908/1413/26 від 29.06.2026 була направлена учасникам справи до їхніх електронних кабінетів в підсистемі Електронний суд та отримана ними 29.06.2026 о 13 год. 54 хв. (позивач) та 29.06.2026 о 14 год. 00 хв. (відповідач), про що свідчать довідки про доставку електронних листів.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 29.07.2026 сплив тридцятиденний строк, наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об`єктивного розгляду спору.

Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує повне рішення без його проголошення 27.08.2026.

Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В якості підстави для звернення з позовом позивач зазначив про наявність між сторонами господарських правовідносин, які врегульовані договором №0446-СК-Д/53 про закупівлю товарів за державні кошти від 01.03.2024. Позивач доводить, що зобов`язання за вказаним правочином виконав та перерахував на користь відповідача грошові кошти в загальній сумі 179265,00 грн. Відповідач зобов`язання щодо поставки товару (дизпаливо, бензин А-92, А-95) за договором №0446-СК-Д/53 від 01.03.2024 не виконав. На даний час непоставленим залишається товар загальною вартістю 89760,00 грн (дизельне пальне 120 л, бензин А-92 110 л, бензин А-95 1530 л). Зазначена сума попередньої оплати позивачеві не повернута.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом на подання відзиву на позов.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) від сторін суду не надходило.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ураховуючи ненадання відповідачем відзиву на позов, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

01.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (Продавець, відповідач у справі) та Комунальною установою «Центр фінансово-господарського обслуговування закладів освіти» Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області (Покупець, позивач у справі) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №0446-СК-Д/53 (надалі - договір), за умовами якого Продавець зобов`язався поставити Покупцеві товар, зазначений у специфікації (Додаток №1), а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити такий товар (п. 1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору встановлено, що предметом закупівлі є придбання пально-мастильних матеріалів (скретч-картки на дизельне паливо, бензин марок А-92, А-95) для закладів освіти Обухівської селищної ради (код ДК 021:2015; 09130000 9 Нафта і дистиляти).

За умовами п. 1.4 договору відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктів), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997.

Ціна договору становить 179 265,00 грн, у тому числі ПДВ 29877,50 грн (п. 3.1 договору).

Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що розрахунки здійснюються після отримання товару на підставі видаткової накладної протягом 14 календарних днів після її підписання відповідно до ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 65 календарних днів з дати отримання Замовником бюджетного призначення на свій реєстраційний рахунок у відділенні Державного казначейства.

Місце поставки: відповідно до Дислокації (Додаток №2 до Договору).

У пункті 5.5 договору сторонами погоджений строк постачання товару до 31.12.2024.

Відповідно до п.6.3.1 договору Продавець зобов`язаний забезпечити поставку Товарів у строки, встановлені цим Договором.

Згідно з п. 10.1 договору, договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2024 року, в частині фінансових зобов`язань до повного їх виконання сторонами.

За змістом специфікації, яка є додатком №1 до договору, Продавець зобов`язаний поставити Покупцю дизпаливо у кількості 1280 літрів, ціна за 1 літр 42,50 грн, на загальну суму 54400,00 грн; бензин А-92 у кількості 635 літрів, ціна за 1 літр 42,50 грн, на загальну суму 26987,50 грн; бензин А-95 у кількості 1600 літрів, ціна за 1 літр 42,50 грн, на загальну суму 68000,00 грн, а всього з ПДВ - 179 265,00 грн.

На виконання вказаного договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок постачальника грошові кошти в загальній сумі 179 265,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №276 від 05.03.2024 на суму 27030,00 грн, №277 від 05.03.2024 на суму 123930,00 грн, №278 від 05.03.2024 на суму 14280,00 грн, №279 від 05.03.2024 на суму 14025,00 грн, копії яких містяться в матеріалах справи.

Постачальник передав покупцеві скретч-картки на 1280 літрів дизельного палива, 635 літрів бензину А-92 та 1600 літрів бензину А-95 на загальну суму 179 265,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №0001/0000017 від 01.03.2024 та специфікацією №0001/0000017-С від 01.03.2024 відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної.

Через відсутність палива на АЗС Позивач не використав скретч-картки (талони) на загальну суму 89760,00 грн, копії яких містяться в матеріалах справи.

Загальна вартість не переданого відповідачем товару відповідно до договору №0446-СК-Д/53 від 01.03.2024, який оплачений позивачем, становить 89760,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача була направлена претензія від 18.03.2025 №117 з вимогою виконати зобов`язання за договором №0446-СК-Д/53 від 01.03.2024 у строк до 25.03.2025.

Вказана претензія отримана відповідачем 21.03.2025, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 520300001557 від 19.03.2025.

Вимоги залишені відповідачем без реагування.

Зазначені вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.

Доказів передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, внесеної позивачем, відповідач на час розгляду справи суду не надав.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором про закупівлю товарів за державні кошти №0446-СК-Д/53 від 01.03.2024.

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З положень статей 662, 663 ЦК України вбачається, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Учасники правочину в пункті 4.1 договору узгодили порядок розрахунків за товар, а саме шляхом перерахування коштів на підставі видаткової накладної протягом 14 календарних днів після її підписання відповідно до ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу. Тобто Замовник здійснює попередню оплату за отримання товару в майбутньому.

Матеріали справи містять докази перерахування позивачем відповідачу попередньої оплати в загальному розмірі 179265,00 грн.

Відповідач передав позивачу довірчі документи (скретч-картки) на загальну суму 179 265,00 грн на придбання товару дизельного палива в кількості 1280 літрів на суму 65280,00 грн, бензину А-92 у кількості 635 літрів на суму 32385,00 грн та бензину А-95 у кількості 1600 літрів на суму 81600,00 грн, про що свідчить видаткова накладна та специфікація до неї.

Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та авто газозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).

Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюютьсяготівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.

Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання,транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).

Згідно з п.3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п.10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.

З огляду на викладене, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальнена АЗС.

Аналіз наявних в матеріалах справи документів свідчить про непоставку відповідачем товару за договором №0446-СК-Д/53 від 01.03.2024, який оплачений позивачем, на суму 89760,00 грн.

Позивач в якості нормативного обґрунтування заявлених позовних вимог помилково посилається на ст. 22 ЦК України та зазначає, що сума в розмірі 89760,00 грн є збитками, які просить зобов`язати відповідача відшкодувати на користь КУ «Центр фінансово-господарського обслуговування закладів освіти» Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

Втім, саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Господарським судом під час розгляду даної справи досліджено докази, надані позивачем до позовної заяви, встановлено обставини, про які зазначив позивач, та надано правову кваліфікацію спірним правовідносинам. Так, зі встановлених судом обставин вбачається, що грошова сума, яку просить стягнути позивач з відповідача, є попередньою оплатою, яка сплачена позивачем, на яку відповідач не передав товар у встановлений строк. Відтак, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст. 693 ЦК України. При цьому, як зазначено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04.12.2019 у справі 917/1739/17, суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

З урахуванням наведеного господарський суд зазначає, що спірні правовідносини не підпадають під правове регулювання ст. 22 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 670, ч. 2 ст. 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його в установлений строк.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що відповідач не дотримався встановлених договором №0446-СК-Д/53 від 01.03.2024 умов щодо передачі товару позивачеві в обумовленій кількості, відтак у нього виник обов`язок повернути суму грошових коштів, сплачених позивачем в якості попередньої оплати за товар, який не переданий відповідачем.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, доказів своєчасної поставки товару (дизпалива, бензину марки А-92 та бензину марки А-95) на суму отриманої передоплати або повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 89760,00 грн суду не надав.

Щодо способу захисту порушених прав позивача, який визначений ним у позовній заяві зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» відшкодувати збитки на загальну суму 89 760,00 грн, суд зазначає таке.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту, якими є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).

Верховний Суд виснував, якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, то такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності. Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність - це можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19). Спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ГПК України. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20, від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц).

У кожного способу є свій об`єкт захисту та свої умови застосування. Захист цивільних прав та інтересів відбувається у відповідний спосіб.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначено у ч. 2 ст. 16 ЦК України. До них відносяться, зокрема: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд за змістом обґрунтувань позовних вимог установив, що позивач звертаючись до суду з позовом унаслідок вирішення спору прагне досягти відшкодування за рахунок відповідача грошових коштів, сплачених позивачем в якості попередньої оплати за товар, який не отриманий. Отже, за обставин даної справи права позивача належить захистити шляхом стягнення з відповідача суми попередньої оплати. Застосування цього способу гарантує реальне відновлення майнового інтересу позивача.

Ураховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.ст. 74, 76, 77-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 89760,00 грн сплаченої відповідачеві попередньої оплати за договором №0446-СК-Д/53 від 01.03.2024, є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Таким чином, позов задовольняється судом повністю.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11-А, кабінет №8, ідентифікаційний код юридичної особи 40308189) на користь Комунальної установи «Центр фінансово-господарського обслуговування закладів освіти» Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області (52030, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Обухівка, вул. Центральна, буд. 35, ідентифікаційний код юридичної особи 43919587) заборгованість у розмірі 89760,00 грн (вісімдесят дев`ять тисяч сімсот шістдесят гривень 00 коп.) та судовий збір у розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.).

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 27.08.2026.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.А. Федько