Рішення № 139286182, 26.08.2026, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/162/26

Провадження № 2-др/552/47/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.08.2026 року Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді - Кузіної Ж.В.

секретар судового засідання - Гасанова Т.С.

розглянувши в м. Полтаві у відкритому судовоу засіданні в залі суду заяву представника позивача Пелих Наталії Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 20.07.2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Полтавського комунального підприємства 1628 про поновлення на роботі задоволені.

Представник позивача ОСОБА_2 звернулася в суд з заявою про ухвалення додаткового рішення в частині негайного виконання судового рішення щодо поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 1 місяць. Стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 15 000 грн., судовий збір у розмірі 1064 грн. 96 коп.

Крім того, в мотивувальні частині допущено описку щодо суми середнього заробітку.

У судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, позивач надав до суду заяву про розгляд справи в його відсутність, заяву підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Статтею 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

З відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1064 грн. 96 коп.

У ЦПК України визначено види судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 статті 133 ЦПК України).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.

Види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правової допомоги, положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і процесуального закону.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц визначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права (далі - ЄСПЛ).

У Рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04 зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00 визначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У розумінні положень частини п`ятої статті 141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.

Суд приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просив при встановлені розміру гонорару врахувати складність справи, кваліфікацію і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Враховуючи представником позивача не надано детального переліку наданих послуг та вартості кожної них. Вважає такий розрахунок витрат необґрунтований, а їх розмір завищений та неспівмірним з наданими послугами.

Суд, враховуючи обґрунтованість розміру понесених витрат, а також критерії розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи, складність даної справи та ціну позову в ній, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, приходить до висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 12 000 грн.

При ухваленні судового рішення, суд не допустив негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимущеного прогулу в межах одного місяця.

Відповідо до п. 2, п. 4 ст. 430 ЦПК України негайне виконання судових рішень суд допускає негайне виконання рішень у справах про: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

При ухваленні рішення суду у мотивувальній частині рішення суду допущені описки щодо розрахунку розміру середньоденного заробітку.

Відповідно до ст. 269 ЦПК України питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановлюється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

Керуючись ст.ст.141, 264, 265, 269, 270 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Стягнути з Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу в розмірі 12 000 грн. судовий збір у розмірі 1064 грн. 96 коп., а всього 13064 грн. 96 грн.

Викласти останні чотири абзаци мотивувальної частини у такій редакції:

«Судом встановлено, що позивача звільнено з 12.12.2025 року. Таким чином, час вимушеного прогулу становить з 15 грудня 2025 по 20 липня 2026 року включно. За вказаний період кількість робочих днів становила 156 дні.

Виходячи із наданих сторонами доказів, а саме довідки про розмір заробітної плати, розрахункових листів, що містять зазначення кількості відпрацьованих позивачем днів у місяці, що передували звільненню, а саме за жовтень та листопад 2025 року, а також розрахунку середнього заробітку, наданого до довідки про заробітну плату, суд дійшов до висновку, що розмір середньоденного заробітку становить 1354,02 грн.

Відтак загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу становитиме 211 227, 12 грн. (1354,02 грн. х 156 днів) з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів при її виплаті.»

Рішення допустити до негайного виконання в частині стягнення середнього заробітку за час вимущеного прогулув сумі 28 434 грн. 42 коп., решту суми 182 792 грн. 70 коп. стягнути після набрання рішенням законної сили.

Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

відповідач Полтавське комунальне автотранспортне підприємство 1628, місце знаходження: м. Полтава, вул. Кагамлика,84, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 03351823.

Головуючий Ж.В.Кузіна