Рішення № 139286166, 27.08.2026, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/8475/26

Провадження № 2-о/552/405/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.08.2026 м. Полтава

Київський районний суд м. Полтави у складі

головуючого судді Гончарової А.О.

за участю секретаря Обуховського В.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Слепкань Дар`я Ігорівна , про встановлення факту народження, заінтересована особа: Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

ВСТАНОВИВ:

26.08.2026 заходами електронного суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Слепкань Дар`я Ігорівна, а особа: Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України звернувася до Київського районного суду міста Полтави із заявою про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України.

В обґрунтуванні заяви посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_1 , у пологовому будинку м. Сімферополь, ОСОБА_2 народила дитину сина на ім`я ОСОБА_3 . При народженні дитини було видано виписний епікриз.

У зв`язку з тим, що медичні документи про народження, отримані на території АР Крим зразка російської федерації є недійсними, а довідка про народження дитини видана компетентною установою України відсутня, заявник позбавлений можливості отримати свідоцтво про народження на території України в позасудовому порядку. У зв`язку з цим, на даний час, заявник не має можливості навіть вивезти дитину на не окуповану територію України, щоб мати можливість реалізувати законні права дитини.

Встановлення факту народження дитини необхідно заявнику для отримання свідоцтва про народження та відповідної реєстрації у встановленому законом порядку.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу 26.08.2026 року цивільну справу було розподілено на суддю Гончарову А.О.

Ухвалою від 26.08.2026 року відкрито окреме провадження у справі.

Представником заявника адвокатом Слепкань Д.І. разом із заявою про встановлення факту надано заяву про можливість розгляду справи за відсутністю заявника та її представника, в якій вимоги щодо встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи Київського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 24824272) до судового засідання не з`явився, повідомлявся належним чином, відомості про що містяться в матеріалах справи.

Справу розглянуто за відсутністю учасників справи, в силу неможливості їх явки в судове засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно п.7 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Згідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 31 березня 1995 року рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для державної реєстрації народження дитини та отримання свідоцтва про народження дитини.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

15 квітня 2014 року Верховна Рада України визначила статус території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя як тимчасово окупованою.

Згідно з положеннями статей 1, 5, 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України,а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.

Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території. Громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до ст.ст.3,8,9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Таким чином, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів народження особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

Так судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про укладання шлюбу серії НОМЕР_1 виданого 03 жовтня 2020 року відділом реєстрації шлюб м. Сімферополя Департаменту ЗАЦС, ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , 03 жовтня 2020 року зареєстрували шлюб за актовим записом №120209910000501440003. Однак, даний факт реєстрації шлюбу, з видачею відповідного свідоцтва, на тимчасово окупованій території України є недійсним, оскільки є таким, що не створює правових наслідків, а тому заявник « ОСОБА_5 » вважається такою, що прізвище на « ОСОБА_6 » не змінювала.

Згідно виписного епікризу, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 народила дитину чоловічої статі, вагою 3340 грам, зростом 50 см. Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 26 травня 2022 року відділом реєстрації народження м. Сімферополя Департаменту ЗАЦС, ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сімферополь, АР Крим, Україна, актовий запис №110229910000601867006 та батьками зазначені: батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_7 .

Судом при наданні оцінки зазначених документів як доказів приймається до уваги, що хоча такий документ не є юридично дійсним, але він може підтверджувати, що певна установа, яка не діє у відповідності з українським законодавством, але de facto існує на окупованій території, зареєструвала факт народження певної особи. Європейський суд з прав людини, наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016), зазначає, що "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, за логікою вищезазначених рішень, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Автономна Республіка Крим є тимчасово окупованою територією України.

У зв`язку з цим на території АР Крим органи державної реєстрації актів цивільного стану утворені не відповідно до Конституції та законів України, та діють не в порядку та не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Їх діяльність є незаконною. Будь-який виданий ними акт (рішення, документ) є недійсним і не створює правових наслідків.

З цих підстав при народженні дитини батьки були позбавлені можливості отримати свідоцтва про хї народження у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Статтею 317 ЦПК України встановлені особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України.

За нормами даної статті заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.

Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

У рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.

Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" державна реєстрація актів цивільного стану проводиться відповідно до цього Закону, Цивільного та Сімейного кодексів України та інших актів законодавства органами державної реєстрації актів цивільного стану.

Так, державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.

Згідно п. п. 1, 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

З огляду на викладене, суд вважає, що дійсно для проведення державної реєстрації народження дитини є об`єктивні перешкоди. З метою захисту прав і свобод громадян України, яким є син заявника, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення вимог заявника про встановлення факту народження дитини, бо законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть можливість отримати громадянину України свідоцтва про народження, батьками якої є громадяни України, виданого державним органом України.

Відповідно до ст.317ЦПК України,суд вважає за можливе допустити рішення до негайного виконання щодо встановлення факту народження дитини.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 317, 319 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Слепкань Дар`я Ігорівна, про встановлення факту народження, заінтересована особа: Київський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - задовольнити.

Встановити факт народження дитини на ім`я ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сімферополь, АР Крим, Україна, батьками якого є: мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 громадянка України та батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 громадянин України.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку, оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Суддя А.О. Гончарова