Ухвала суду № 139285725, 27.08.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/7400/14-ц

Провадження №6/367/304/2026

УХВАЛА

Іменем України

27 серпня 2026 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Одарюка М.П.

за участю секретаря судових засідань Бобриш М.С.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» про заміну стягувача у виконавчому листі та видачу дубліката виконавчого листа, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство "ДЕЛЬТА БАНК", ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС", Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ),

УСТАНОВИВ:

19 червня 2026 року ТОВ " ФАКТОРИНГ ПАРНЕРС" звернулося до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі та видачу дубліката виконавчого листа, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство "ДЕЛЬТА БАНК", ОСОБА_1 , ТОвариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС", Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). В обґрунтування заяви вказує, що 25 травня 2015 року Ірпінським міським судом Київської області ухвалено рішення по справі № 367/7400/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ " дельта Банк" заборгованості за кредитним договором № 49.29/00084/06-ТК000100056. 09 квітня 2020 року між ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" та ТОВ "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС" було укладено договір № 2218/К про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ "Дельта Банк" відступило ТОВ "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС", а ТОВ "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС" набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором № 49.29/00084/06-ТК000100056. 03 грудня 2025 року між ТОВ "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС" та ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" було укладено договір № 03-12/25 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС" відступило ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС", а ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором № 49.29/00084/06-ТК000100056. 10 вересня 2024 року Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 59758081, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ( повернення виконавчого документа стягувачу), однак копію вищевказаної постанови разом з виконавчим документом стягувачем не отримано. Також відповідно до Інформації про виконавче провадження стосовно боржника, яким є: ОСОБА_1 відомо, що на примусовому виконанні в ДВС відсутні відкриті виконавчі провадження з приводу виконавчого листа по справі № 367/7400/14-ц, при цьому виконавчий лист в Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" відсутній та строки для примусового їх виконання не пропущені. Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, згідно постанови про повернення виконавчого документа не був пропущений станом на дату запровадження в Україні воєнного стану (24.02.2022). Воєнний стан, починаючи з моменту його запровадження скасований або припинений не був, станом на дату подачі цієї заяви строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не є пропущеним.

Представник заявника ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС", будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, що підтверджується матеріалами справи, у судове засідання не з`явився. Водночас у заяві про заміну стягувача у виконавчому листі та видачу дубліката виконавчого листа Товариство просить проводити розгляд справи за відсутності представника.

Боржник (відповідач) ОСОБА_1 у судове засідання також не з`явилася, хоча повідомлялася про розгляд справи за місцем своєї реєстрації за адресою.

Стягувач (позивач) ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК", будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, що підтверджується матеріалами справи, у судове засідання не з`явився; жодних заяв чи клопотань не подавав.

Представники заінтересованих осіб, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, що підтверджується матеріалами справи, у судове засідання не з`явилися; жодних заяв чи клопотань не подавали.

Відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Враховуючи вищенаведене, суд постановив проводити судове засідання у відсутності учасників справи за наявними матеріалами справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши заяву ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС", оцінивши письмові докази, суд встановив, що заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2014 по справі № 367/7400/14-ц позов ПАТ " Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за Кредитним договором № 49.29/00084/06-ТК000100056 від 20.03.2006 року у розмірі 3 697,03 грн. та судові витрати у розмірі 243,60 грн.

Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомив суду, що перевіркою Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що у Відділі перебувало виконавче провадження № 59758081 з примусового виконання виконавчого листа № 367/7400/14-ц від 25.05.2015, виданого Ірпінським міським судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості та судових витрат у сумі 3 940,63 грн. Виконавче провадження АСВП № 59758081 перебувало на примусовому виконанні з 22.08.2019 по 10.09.2024 року. 10 вересня 2024 року державним виконавцем Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Супрун А.В., керуючись п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України " Про виконавче провадження", винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, яку відповідно до вимог ст. 28 Закону України " Про виконавче провадження" надіслано рекомендованим листом за трек номером № 0600961572689 від 12.09.2024. Згідно відомостей офіційного сайту Укрпошти (особистий кабінет відділу) встановлено, що рекомендований лист з трек номером 0600961572689 від 12.09.2024 вручений. Станом на 30.07.2026 повторно на примусове виконання виконавчий лист № 367/7400/14-ц від 25.05.2015, виданий Ірпінським міським судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості за кредитним договором та судові витрати у загальній сумі 3 940,63 грн до Відділу не надходив.

09 квітня 2020 року між ПАТ "ДЕЛЬТА БАНК" та ТОВ "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС" було укладено договір № 2218/К про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ "Дельта Банк" відступило ТОВ "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС", а ТОВ "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС" набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором № 49.29/00084/06-ТК000100056.

03 грудня 2025 року між ТОВ "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС" та ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" було укладено договір № 03-12/25 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС" відступило ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС", а ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором № 49.29/00084/06-ТК000100056.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язаннями є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частини перша, друга статті 509 ЦК України).

За змістом частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що визначені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не визначені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків наведені в частині другій статті 11 ЦК України, серед яких законодавець розрізняє: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду (частина п`ята статті 11 ЦК України). Тобто на підставі рішення суду цивільні права та обов`язки можуть виникати лише в конкретних випадках, визначених актами цивільного законодавства. Водночас, за загальним правилом, цивільні права та обов`язки виникають з юридичних фактів, найпоширенішими з яких є правочини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.09.2025р. по справі №369/13444/20 зауважує, що сторони укладають правочин з метою врегулювання певних правовідносин, що визначає виникнення у них цивільних прав та обов`язків.

Правовідносини, врегульовані правочином, є різновидом регулятивних правовідносин, тобто таких, що виникають на основі юридичних дозволів і втілюються переважно в правомірних діях суб`єктів.

Водночас у випадку порушення учасником правовідносин умов правочину внаслідок невиконання взятих на себе обов`язків інша сторона має можливість захистити свої права (зокрема, у судовому порядку), а регулятивні правовідносини трансформуються в охоронні, тобто такі, що захищені судовим рішенням.

Втім факт ухвалення судового рішення щодо прав та обов`язків учасників зобов`язальних (регулятивних) правовідносин не змінює самого зобов`язання та не припиняє його.

У цьому висновку Велика Палата Верховного Суду керується тим, що згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За загальним правилом, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Згідно з приписами статті 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).

Вирішення судом спору за вимогою про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу (див. пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019р. у справі № 916/190/18).

Отже, ухвалення судового рішення щодо стягнення заборгованості за договором не свідчить про заміну зобов`язання за договором новим зобов`язанням за рішенням суду, а вказує лише на охоронний характер таких правовідносин, у яких права та інтереси сторони захищені судовим рішенням, що є обов`язковим до виконання на всій території України. Водночас таке судове рішення не змінює обсяг прав та обов`язків сторін зобов`язання, а лише підтверджує їх наявність та надає можливість примусового виконання такого зобов`язання.

Виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження. Конституційний Суд України зазначав, що виконання судового рішення є невідокремним складником права кожного на судовий захист і охоплює визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року у справі № 18-рп/2012).

Одним з елементів забезпечення прав учасників справи на стадії виконання судового рішення є встановлена статтею 442 ЦПК України процедура заміни сторони виконавчого провадження. Наведеною статтею визначено, що у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частини перша та друга статті 442 ЦПК України). Правила цієї статті застосовуються також у разі, коли потрібно замінити боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п`ята статті 442 ЦПК України).

Аналогічні положення містить ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Підставою для заміни стягувача у виконавчому листі є заміна кредитора у матеріальних правовідносинах, у зв`язку із чим суд насамперед має з`ясувати, чи первісному кредиторові належало право вимоги до боржника на момент його відступлення, а також перевірити дійсність / чинність вимоги на момент звернення до суду з відповідною заявою.

У цьому контексті Велика Палата Верховного Суду вважає за неодмінне розмежувати поняття «право вимоги», «цесія» та «договір про відступлення права вимоги», нагадавши власний висновок, сформульований у пункті 73 постанови від 08.08.2023р. у справі № 910/19199/21, про те, що відступленням права вимоги (цесією) є сам факт заміни особи в зобов`язанні. Цесія є не окремим самостійним договором, а правовим наслідком укладення договору про відступлення права вимоги.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що недійсність вимоги не зумовлює недійсності відповідного договору, за яким була передана така вимога, а має наслідком відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором, врегульовану положеннями ЦК України. Недійсність переданої вимоги, про яку йдеться в статті 519 ЦК України, не можна ототожнювати з недійсністю правочину, а законодавець не пов`язує питання дійсності / недійсності правочину про заміну кредитора з дійсністю вимоги, яка передається новому кредитору (див. пункти 92, 96 постанови у справі № 910/19199/21).

У пункті 132 постанови від 15.09.2022р. у справі № 910/12525/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача.

Отже, суд повинен надати оцінку саме наявності у кредитора права вимоги та його чинності (неприпинення) на момент подання заяви про заміну стягувача у виконавчому листі. Зокрема, суд має з`ясувати, чи не настали визначені законом чи договором підстави для припинення зобов`язання (наприклад, його належне виконання), що матиме наслідком відсутність у первісного кредитора права вимоги до боржника.

На відміну від перевірки дійсності та чинності самої вимоги, оцінка договору відступлення прав вимоги на предмет суперечності приписам законодавства під час вирішення судом заяви про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача у виконавчому листі, сторони у справі) є обмеженою та має узгоджуватися з презумпцією правомірності правочину, закріпленою в статті 204 ЦК України.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, допоки ця презумпція не буде спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі № 2-383/2010).

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що спростування презумпції правомірності правочину відбувається лише у двох випадках: 1) коли недійсність правочину прямо визначена імперативним приписом закону (у разі його нікчемності); 2) якщо правочин оспорений у судовому порядку та визнаний недійсним на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

В інших випадках діє презумпція правомірності правочину, а також застосовується принцип його тлумачення favor contractus, за змістом якого всі сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) суд повинен тлумачити на користь його дійсності, чинності та виконуваності.

У постанові від 17.01.2020р. у справі № 916/2286/16 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок про те, що суд має вирішувати питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником, якщо немає обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, з огляду на принцип правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих на обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.09.2025р. по справі № 369/13444/20 підтримує зазначений висновок та наголошує на тому, що під час розгляду заяви про заміну стягувача у виконавчому листі (сторони виконавчого провадження, сторони у справі) суд не може виходити за межі вирішуваного процесуального питання та констатувати (встановлювати) недійсність договору відступлення прав вимоги, який не є нікчемним (недійсним згідно з приписом закону) або не визнаний судом недійсним за наслідками вирішення відповідного спору.

Суд також повинен враховувати, що у частині третій статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом статті 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту) або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), а також види об`єктів цивільних прав, що можуть належати лише певним учасникам обороту, встановлюються законом.

Право вимоги у зобов`язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватися з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (пункти 56, 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021р. у справі № 906/1174/18).

За загальним правилом, заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (стаття 515 ЦК України).

Отже, під час вирішення заяви про заміну стягувача у виконавчому листі суд також повинен дослідити, чи не встановлено законом або договором заборони на відступлення права вимоги у конкретних правовідносинах.

Крім окреслених вище питань, суд має перевірити дотримання сторонами умов договору відступлення права вимоги, з якими вони пов`язували факт переходу права вимоги до боржника. Наведене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, про те, що для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідні відповідні первинні документи, які підтверджують факт вибуття особи з матеріальних правовідносин та перехід її прав і обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Також суд має дослідити, чи має стягувач (його правонаступник) реальну можливість звернути виконавчий документ до виконання з огляду на встановлені законом строки пред`явлення виконавчих листів до виконання, про що Велика Палата Верховного Суду детально зазначала у постанові від 08.02.2022р. у справі № 2-7763/10.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов`язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальних правовідносинах відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідносинах у визначених законом випадках.

Питання процесуального правонаступництва врегульовані частиною першою статті 55 ЦПК України, згідно з якою у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника. Для настання процесуального правонаступництва потрібно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника.

Процесуальне правонаступництво (стаття 55 ЦПК України) є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальних правовідносинах її правонаступником). Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку із вибуттям особи зі спірних матеріальних правовідносин.

У пункті 71 постанови від 08.02.2022р. у справі № 2-7763/10 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що наявність не виконаного боржником судового рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, крім того що змінюється його суб`єктний склад у частині особи кредитора.

У цій постанові також зазначено, що заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, зокрема й до відкриття виконавчого провадження.

Велика Палата Верховного Суду, розвиваючи висновки, сформульовані у справі № 2-7763/10, у постанові від 10.09.2025р. по справі № 369/13444/20 зазначає, що оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, а відступлення права вимоги допускається на будь-якій стадії судового процесу, тому договір відступлення права вимоги кредитор може укласти і після ухвалення судового рішення, яким вирішено спір між сторонами матеріальних правовідносин (зобов`язання), до моменту виконання боржником зобов`язання або настання інших обставин, що є підставою для його припинення.

Незалежно від того, як сторони договору відступлення права вимоги охарактеризували (найменували) наявне зобов`язання: як таке, що належить кредиторові на підставі правочину, чи таке, що випливає із судового рішення, яким вирішено спір з приводу виконання відповідного правочину, - зазначена обставина не змінює правової природи наявного зобов`язання. У зв`язку із наведеним укладення договору цесії після ухвалення судового рішення так само має наслідком заміну сторони у матеріальних правовідносинах.

У постанові від 10.09.2025р. по справі № 369/13444/20 особливу увагу Велика Палата Верховного Суду звертає на обов`язковість перевірки обсягу та дійсності права вимоги, яке передається новому кредитору в частині стягнення судових витрат, які не є зобов`язанням за договором та стягнені судовим рішенням із відповідача в дохід держави.

Згідно з підпунктом 17.4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на дату видачі виконавчого листа по справі № 722/157/21) строк пред`явлення виконавчого документу до виконання встановлено для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття, у три роки.

Водночас у п.10-2 Перехідних положеннях Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. № 2102-ІХ - визначені ЗУ «Про виконавче провадження» строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався, зокрема, останній раз Указом Президента України № 40/2026 від 12.01.2026р. «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 4757-IX від 14.01.2026р., з 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року строком на 90 діб.

У ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на дату вчинення виконавчої дії у ВП №66882559) зазначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.11.2021р. по справі № 419/310/12 (провадження № 61-13084св21) зроблено висновок, що: "єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.11.2023р. по справі № 196/673/14-ц (провадження № 61-21357св21) зроблено висновок, що: "аналіз пункту 17.4. розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 757/14604/20-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10, від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2019р. по справі № 0907/2-3576/2011 (провадження № 61-13332св18) зроблено висновок, що видача дубліката виконавчого листа передбачена законодавством лише у разі його втрати. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Стягувач має повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.08.2023р. по справі № 750/13697/21 (провадження № 61-12152ск22) зроблено висновок, що: "аналіз пункту 17.4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19-ц (провадження № 61-18264св21), від 30 серпня 2022 року у справі № 757/14604/20-ц (провадження № 61-8111ск22), від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10 (провадження № 61-18169св18), від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10 (провадження № 61-8969св20)".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.11.2023р. по справі № 6-66/2011 (провадження № 61-8679св22) зроблено висновок, що дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, та чи не втратило судове рішення законної сили. Єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.04.2019р. по справі № 2-1118/09 (провадження № 61-36561св18) зазначено, що: "при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції, встановивши, що рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 червня 2009 року про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_4 на користь КС "Наші люди" невиконано, виданий судом на підставі цього рішення виконавчий лист на виконанні не перебуває, його оригінал втрачено під час пересилання з виконавчої служби до КС "Наші люди" не з вини стягувача, дійшов правильного висновку про видачу дубліката виконавчого листа. При цьому судом апеляційної інстанції враховано те, що відповідно до статті 31 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час вчинення виконавчої дії) належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом з направленням його оригіналу є виключно рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення стягувачу, матеріали справи якого не містять. За таких обставин, колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що заявник не надав доказів втрати виконавчого листа. Крім того, такий аргумент скарги зводиться до переоцінки доказів у справі, що не відноситься до процесуальних повноважень суду касаційної інстанції".

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищенаведене, суд виходить із презумпції дійсності Договору факторингу №03-12/25 від 03.12.2025 р., укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС" та ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС", на підставі якого до ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" серед іншого перейшло право вимоги до ОСОБА_1 у сумі 3 697,03 грн за кредитним договором № 49.29/00084/06-ТК000100056. грн. від 20.03.2006 року, укладеним останньою із ПАТ "Дельта Банк".

Водночас суд зауважує, що до ТОВ " ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" на підставі згаданого Договору факторингу №03-12/25 від 03.12.2025р. не перейшло право вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 присуджених на користь ПАТ "Дельта Банк" судових витрат.

Суд з`ясував, що первісному кредиторові ПАТ "Дельта Банк" належало право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором 49.29/00084/06-ТК000100056. грн. від 20.03.2006 станом на момент його відступлення 03.12.2025 року; законом та Кредитним договором №49.29/00084/06-ТК000100056. грн. від 20.03.2006 року не встановлено заборони на відступлення права вимоги у цих конкретних правовідносинах, а вимога про стягнення заборгованості є чинною на час звернення до суду із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі та видачу дубліката виконавчого листа.

При цьому, суд, встановивши, що рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2014 р. по справі №367/7400/14-ц, про стягнення заборгованості за Кредитним договором про надання №49.29/00084/06-ТК000100056. грн. від 20.03.2006 з ОСОБА_1 на користь ПАТ " Дельта Банк" не виконано, а виданий судом на підставі цього рішення виконавчий лист № 367/7400/14-ц від 25.05.2015 р. на виконанні не перебуває, дійшов висновку, що оригінал виконавчого листа від 25.05.2015р. втрачено під час пересилання з виконавчої служби до Банку не з вини стягувача.

Суд враховує, що відповідно до ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час вчинення виконавчої дії) належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом з направленням його оригіналу є виключно рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення стягувачу, а матеріали справи такого доказу не містять.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для заміни стягувача із ПАТ "Дельта Банк" на ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" у виконавчому листі №367/7400/14-ц від 25.05.2015р. щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором №49.29/00084/06-ТК000100056. грн. від 20.03.2006 у розмірі 3 697,03 грн. та видачі дубліката такого виконавчого листа.

Керуючись ст. 76-81, 89, 95, 258-260, 263, 268, 272, 352-355, 442, підпунктом 17.4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, ст.512, 514 ЦК України, ст. 12, 15, п.10-2 Перехідних положеннях Закону України «Про виконавче провадження», суд

ухвалив:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» про заміну стягувача у виконавчому листі та видачу дубліката виконавчого листа, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство "ДЕЛЬТА БАНК", ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СІТІ ФІНАНС", Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) задовольнити.

Замінити стягувача Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (код ЄДРПОУ 34047020, адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-б) на його правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6 офіс 521 код ЄДРПОУ 42640371) у виконавчому листі № 367/7400/14-ц від 25.05.2015, виданого Ірпінським міським судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства " дельта Банк" за кредитним договором №49.29/00084/06-ТК000100056. грн. від 20.03.2006 у розмірі 3 697,03 грн.

Видати товариству з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6 офіс 521 код ЄДРПОУ 42640371) дублікат виконавчого листа № 367/7400/14-ц від 25.05.2015, виданого Ірпінським міським судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства " дельта Банк" за кредитним договором №49.29/00084/06-ТК000100056. грн. від 20.03.2006 у розмірі 3 697,03 грн.

Копію ухвали направити учасникам справи.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Суддя М.П. Одарюк