Рішення № 139285074, 27.08.2026, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/2139/26

Провадження № 2/740/1854/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 серпня 2026 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Роздайбіди О.В.,

при секретарі Дьоміній Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон дебт коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

23 квітня 2026 року ТОВ «ФК Айкон дебт коллекшн» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 9576 грн заборгованості за кредитним договором №1983802 від 07.10.2021 року, з яких 3000 грн заборгованості за сумою кредиту, 6573 грн заборгованість за відсотками. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 07.10.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Верона» та ОСОБА_1 укладений електронний кредитний договір (оферта) №1983802, предметом якого є 3000 грн, строк кредиту 29 днів, проценти за користування кредитом - 1,9% в день. ТОВ «Фінансова компанія «Верона» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу кредит в сумі 3000 грн. 01.12.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Верона» та ТОВ «ФК Айкон дебт коллекшн» укладено договір №1-01/12/2023 відступлення права вимоги, згідно з умовами якого позивач набув права грошової вимоги за кредитним договором №1983802 від 07.10.2021 року. Оскільки з моменту отримання права вимоги позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій, а відповідач ОСОБА_1 в порушення умов укладеного договору не виконує своїх зобов`язань, у неї утворилась заборгованість у вищезазначеному розмірі.

Ухвалою судді від 19 травня 2026 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив справу розглядати за відсутності представника на підставі наявних у справі доказів та не заперечує проти винесення заочного рішення.

Згідно заяви від 29 травня 2026 року відповідач визнає позовні вимоги, просить зменшити розмір судового збору.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України Про електронну комерцію, відповідно до ч.3 ст.11 якого електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У судовому засіданні встановлено, що 07.10.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Верона» та відповідачем ОСОБА_1 , як фізичною особою, було укладено електронний кредитний договір №1983802, предметом якого є 3000 грн, строк кредиту 29 днів, проценти за користування кредитом - 1,9% в день.

01.12.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Верона» та ТОВ «ФК Айкон дебт коллекшн» укладено договір №1-01/12/2023 відступлення права вимоги, предметом якого є зобов`язання кредитора відступити за плату новому кредитору належні йому права вимоги, а новий кредитор заміняє кредитора та приймає на себе всі його права та обов`язки за кредитним договором, тобто ТОВ «Фінансова компанія «Верона» відступлено право грошової вимоги, зокрема, і по вищезазначеному договору із відповідачем ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Реєстру боржників до даного договору відступлення права (загальна сума боргу 9573 грн).

Положеннями ст.ст.1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Частинами 1, 2 ст.1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Докази на підтвердження недійсності договору №1983802 від 07.10.2021 року та договору відступлення права вимоги від 01.12.2023 року,- станом на час розгляду справи відсутні.

За таких обставин позивач відповідно до ст.514 ЦК України набув прав кредитора по вищезазначеному кредитному договору, укладеному з позичальником ОСОБА_1 ..

Відповідно до наданої позивачем виписки з особового рахунку відповідач ОСОБА_1 станом на 20.02.2026 року має заборгованість за договором від 07.10.2021 року: 3000 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту, 6573 грн прострочена заборгованість за процентами, всього 9753 грн. Вказана заборгованість вказана також у витязі з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №1-01/12/2023 від 01.12 2023 року.

Докази на спростування даного розрахунку заборгованості, на підтвердження виконання зобов`язань по кредитному договору відсутні, тобто відповідач в порушення умов договору взяті на себе зобов`язання не виконала, кредит та платежі відповідно до договору не повернула ні первинному кредитору, ні новому, внаслідок чого утворилась заборгованість, що є підставою для застосування до даних відносин правил згідно ст.1049 ЦК України щодо зобов`язання відповідача повернути грошові кошти відповідно до умов кредитного договору.

У постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ЦК України, після цього в охоронних правовідносинах права та інтереси забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказане також зазначено Великою Палатою Верховного Суду 05 квітня 2023 року по справі №910/4518/16, зокрема, у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (ст.1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (ст.625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За таких обставин позов підлягає задоволенню повністю, на користь позивача підлягають стягненню із відповідача 9753 грн заборгованості за кредитним договором.

Також судом при розгляді справи враховано, що сторонами, із врахуванням свободи визначення умов договору відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, погоджені умови сплати відповідачем фіксованих процентів у розмірі 1,9% в день, що станом на час розгляду справи у встановленому порядку не спростовано, при цьому відповідач, як позичальник, отримав від позивача грошові кошти, власником яких він не був, і отримав можливість певний час правомірно не повертати надані йому грошові кошти, натомість у нього виникло зобов`язання повернути грошові кошти у встановлений строк та сплатити визначені договором проценти за користування кредитом. За приписами ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову-на відповідача, у разі відмови в позові-на позивача, у разі часткового задоволення позову-на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує те, що відповідач згідно з заявою від 29 травня 2026 року визнала позов до початку розгляду справи по суті.

Згідно з ч.1 ст.142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

За таких обставин позивачу, яким сплачено 2662 грн 40 коп судового збору, збору відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», підлягають поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову, а решта 50 відсотків судового збору підлягає стягненню з відповідача згідно з ст.141 ЦПК України.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом за умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема у справах №923/560/17, №329/766/18, № 178/1522/18.

ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір-обґрунтованим.

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Представництво ТОВ «ФК Айкон дебт коллекшн» здійснюється адвокатом Пархомчуком С.В. на підставі договору №09/07/2025 про надання правової допомоги від 09 липня 2025 року, додаткової угоди до договору від 20 січня 2026 року, та довіреності, що відповідає приписам ч.4 ст.62 ЦПК України, відповідно до якої повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Згідно акту про отримання правової допомоги від 15 червня 2026 року, доданого до заяви про розподіл судових витрат, адвокатом Пархомчуком С.В. надані послуги щодо проведення зустрічі та консультації щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, складення та подання до суду позовної заяви, інші клопотання, заяви до суду, канцелярські витрати на виготовленн копій документів, відправка поштової кореспонденції (вартість 13000 грн).

Виходячи з критеріїв реальності та розумності, а також враховуючи малозначність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, суд дійшов висновку про неспівмірність розміру заявленого до стягнення розміру судових витрат на правничу допомогу у сумі 13000 грн, який є завищеним, в даному випадку розумним та співмірним розміром є 3000 грн витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 141, 247 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон дебт коллекшн» заборгованість за кредитним договором №1983802 від 07.10.2021 року в загальному розмірі 9573 (дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят три) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон дебт коллекшн» 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривень 20 копійок судового збору та витрати на правову допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон дебт коллекшн» сплаченого згідно платіжної інструкції № 1597 від 26 березня 2026 року, 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривень 20 копійок судового збору.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон дебт коллекшн», адреса: 01042, м. Київ, вул. Саперне поле, 12, нежитлове приміщення 1008, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 44002941.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі до Чернігівського апеляційного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О. В. Роздайбіда