Рішення № 139285067, 27.08.2026, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/367/26

Провадження № 2/740/965/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

27 серпня 2026 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Роздайбіди О. В.,

при секретарі Дьоміній Н. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (надалі ТОВ «ФК «Еліт Фінанс») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

26 січня 2026 року ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 501131780 від 15.04.2019 у розмірі 93507,89 грн, судовий збір у розмірі 3328,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9200,00 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що 30.08.2018 АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 уклали договір про надання кредиту № 501131780, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит у сумі 70034,00 грн строком на 48 місяців на споживчі потреби зі сплатою процентів у розмірі 17,99% річних.

АТ «Альфа-Банк» виконало свої зобов`язання за кредитним договором, проте відповідач належним чином не виконував обов`язок щодо повернення кредиту та сплати процентів, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

22.02.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Форт» було укладено договір факторингу, за умовами якого право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Форт». У подальшому, 23.02.2021 між ТОВ «ФК «Форт» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, за умовами якого право вимоги за кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс».

Станом на 23.02.2021 заборгованість відповідача становить 93507,89 грн, з яких: 61483,58 грн - заборгованість за тілом кредиту; 32024,31 грн - заборгованість за процентами та комісією, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 06 лютого 2026 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання призначено на 12 год 30 хв 16 березня 2026 року, яке в подальшому неодноразово відкладалося, востаннє - на 09 год 40 хв 27 серпня 2026 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив справу розглянути без участі їх представника, позовну заяву підтримують у повному обсязі та просять задовольнити, не заперечують проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином. У встановлений судом строк відзив на позов не подав.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

У зв`язку з цим суд на підставі ст. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши докази у справі в їх сукупності, оцінивши їх відповідно до ст. 89 ЦПК України, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 15.04.2019 ОСОБА_1 підписав оферту на укладення угоди про надання кредиту № 501131780, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (а.с. 5).

Відповідно до оферти відповідач запропонував АТ «Альфа-Банк» надати йому споживчий кредит, обслуговувати кредитну картку та відкрити відновлювальну кредитну лінію. Сторони в оферті погодили умови споживчого кредиту: тип кредиту - кредит готівкою; сума кредиту 70034,00 грн; процентна ставка - 17,99% річних; тип процентної ставки - фіксована; строк кредиту - 48 місяців.

Відповідно до оферти плата за користування кредитом включає проценти за користування кредитом у розмірі 17,99 % річних, комісію за надання кредиту у розмірі 0,00% від суми кредиту та комісію за обслуговування кредиту у розмірі 1,90% від суми кредиту.

Згідно з п. 2 оферти датою повернення кредиту є 15.04.2023. У цьому ж пункті сторони визначили рахунок для повернення заборгованості за угодою № 29096501131780.

ОСОБА_1 підписав графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту і реальної процентної ставки. Графік містить щомісячні платежі за кредитом, розподіл платежів на погашення кредиту, процентів та комісії за обслуговування кредиту. Щомісячна комісія за обслуговування кредиту в графіку визначена у розмірі 1330,65 грн (а.с. зворотна сторона 5).

Позивач надав паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем, який містить інформацію, що надавалась відповідачу до укладення договору: інформацію про умови кредитування, орієнтовну загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку та платежі за кредитом.

Факт видачі кредиту та подальший рух коштів за кредитним договором підтверджуються випискою по особових рахунках, сформованою АТ «Сенс Банк» за період з 15.04.2019 по 22.02.2021 (а.с. 23-29).

Відповідно до цієї виписки відображено рух коштів за рахунками відповідача, операції з погашення кредиту, процентів, комісії, а також перенесення заборгованості на рахунки простроченої заборгованості за кредитним договором № 501131780 від 15.04.2019.

Суд звертає увагу, що банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.2012 № 578/5, а також позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц, якою крім того зроблено висновок, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а тому є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

22.02.2021 між АТ «Альфа-Банк» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Форт» (Фактор) було укладено договір факторингу №1 (а.с. 8-12).

Відповідно до п. 2.1 договору факторингу № 1 фактор зобов`язався передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за договорами, перелік яких наведено в додатку № 1-1 до цього договору.

На виконання договору факторингу № 1 АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Форт» підписали акт приймання-передачі реєстру боржників від 22.02.2021. Відповідно до цього акта клієнт передав, а фактор отримав права вимоги за кредитними договорами, зазначеними в реєстрі боржників (а.с. 13).

Відповідно до платіжного доручення № 35 від 23.02.2021 ТОВ «ФК «Форт» перерахувало АТ «Альфа-Банк» 14 235 001,00 грн з призначенням платежу: за право вимоги згідно договору факторингу № 1 від 22.02.2021, без ПДВ (а.с. зворотна сторона 13).

Згідно Витягу з додатку до договору факторингу № 1 від 22.02.2021 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 501131780 від 15.04.2019 склала 94707,89, з яких: 61483,58 грн - залишок по тілу кредиту; 32024,31 грн -залишок по відсотках та 0,00 грн - залишок по комісіям (а.с. 21).

23.02.2021 між ТОВ «ФК «Форт» (Клієнт) та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» (Фактор) було укладено договір факторингу № 01-23-02/21 (а.с. 14-18).

Відповідно до п. 2.1 договору факторингу № 01-23-02/21 фактор зобов`язався передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників.

На виконання договору факторингу № 01-23-02/21 ТОВ «ФК «Форт» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» підписали акт приймання-передачі реєстру боржників від 23.02.2021. Відповідно до цього акта клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників (а.с. 19).

Відповідно до платіжного доручення № 129 від 23.02.2021 ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» перерахувало ТОВ «ФК «Форт» 13235000,00 грн з призначенням платежу: за право вимоги згідно договору факторингу № 01-23-02/21 від 23.02.2021, без ПДВ (а.с. 20).

Згідно Витягу з додатку до договору факторингу № 01-23-02/21 від 23.02.2021 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 501131780 від 15.04.2019 склала 94707,89, з яких: 61483,58 грн - залишок по тілу кредиту; 32024,31 грн -залишок по відсотках та 0,00 грн - залишок по комісіям (а.с. 22).

Отже, матеріали справи підтверджують перехід права вимоги за кредитним договором № 501131780 від 15.04.2019 від АТ «Альфа-Банк» до ТОВ «ФК «Форт», а надалі до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс».

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 501131780 від 15.04.2019 станом на 22.02.2021 заборгованість відповідача становить 94707,89 грн, з яких: 61483,58 грн - заборгованість за тілом кредиту; 13062,55 грн - заборгованість за відсотками; 18961,76 грн - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту; 1200,00 грн штраф (а.с. 30).

Сатттею 11 ЦК Українипередбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона боржник зобов`язана вчинити на користь другої сторони кредитора певну дію передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк термін.

Відповідно до ч. 1 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

У відповідності до ч. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови пункти, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір оферти і прийняття пропозиції акцепту другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги; правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем майновим поручителем; виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків за наявності щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум за можливості зазначення таких умов у виписці, а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Суд установив, що кредитний договір укладений у письмовій формі, його умови зафіксовані в оферті, анкеті-заяві, графіку платежів та інших документах, підписаних відповідачем. Оферта містить істотні умови споживчого кредиту: суму кредиту, строк кредитування, процентну ставку, дату повернення кредиту, порядок погашення та рахунок для повернення заборгованості.

Банк надав відповідачу кредитні кошти, що підтверджується офертою та банківською випискою по особових рахунках. Відповідач отриманий кредит у повному обсязі не повернув, проценти за користування кредитом у повному обсязі не сплатив.

Строк кредитування, погоджений сторонами, закінчився 15.04.2023. Тому на час звернення позивача до суду строк виконання зобов`язання з повернення кредиту настав.

Розрахунок заборгованості підтверджує наявність заборгованості за тілом кредиту у розмірі 61483,58 грн. Ця сума узгоджується з витягами з реєстрів боржників та не спростована відповідачем.

Проценти у розмірі 13062,55 грн нараховані станом на 22.02.2021, тобто в межах строку кредитування, який сторони погодили до 15.04.2023. Оферта передбачає процентну ставку 17,99% річних. Відповідач не надав доказів сплати процентів у повному обсязі та не подав іншого розрахунку. Тому суд дійшов висновку, що заборгованість за процентами у розмірі 13062,55 грн підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню.

Вирішуючи питання про стягнення комісії у розмірі 18961,76 грн, суд враховує зміст оферти, графіка платежів та правову природу заявленого платежу.

Відповідно до п. 1 оферти комісія за надання кредиту становить 0,00 % від суми кредиту. Водночас у цьому ж пункті передбачена комісія за обслуговування кредиту у розмірі 1,90% від суми кредиту. Графік платежів відображає цю комісію як щомісячний платіж у розмірі 1330,65 грн.

Отже, заявлена до стягнення комісія не є одноразовою комісією за надання кредиту. Вона є щомісячною платою за обслуговування кредиту, яку банк включив до графіка платежів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 зазначила, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом про надання такої інформації. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.

Однак матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 звертався до банку із запитами про надання інформації щодо стану кредитної заборгованості частіше одного разу на місяць або замовляв інші окремі платні послуги банку, які не охоплюються звичайним супроводженням кредитного договору.

Сама лише наявність у графіку щомісячної комісії за обслуговування кредиту не доводить, що відповідач фактично отримав окрему платну послугу, за яку з нього може бути стягнута комісія у розмірі 18961,76 грн.

За таких обставин підстав для стягнення з відповідача 18961,76 грн комісії суд не встановив.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги потрібно задовольнити частково. З ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором № 501131780 від 15.04.2019 у загальному розмірі 74546,13 грн, з яких: 61483,58 грн - заборгованість за тілом кредиту; 13062,55 грн - заборгованість за процентами.

В іншій частині позову слід відмовити за необґрунтованістю заявлених позовних вимог.

Що стосується вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою , включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

03 липня 2024 року між ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» та адвокатом Литвиненко О.І. було укладено договір про надання правничої допомоги №03-07/24, за яким адвокат надає клієнту послуги захисту прав та інтересів клієнта під час розгляду судом будь-якої інстанції справ у якій клієнт є учасником. За п. 3.1 договору, вартість послуг адвоката встановлюється з розрахунку, що ціна однієї години затраченого адвокатом часу на надання послуг становить 2000,00 грн. без ПДВ. За актом №4 приймання-передачі наданих послуг від 02 червня 2025 року, вартість роботи адвоката склала 9200 грн, які були сплачені ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» за платіжною інструкцією №2732 від 10.06.2025.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

З урахуванням наведеного, враховуючи складність справи, що справа не є складною та розглянута у спрощеному позовному провадження без участі сторін, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» в загальному розмірі 3000,00 грн, як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу. Такий розмір витрат, на переконання суду, відповідає принципам співмірності та розумності, критерію реальності адвокатських витрат, складності та виконаної адвокатом роботи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3328,00 грн в дохід держави, який відповідно до ст. 141 ЦПК підлягає стягненню з відповідача, на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог (79,72%), а саме в сумі 2653,08 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 550, 589, 1054 ЦК України, ст. ст. ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76 83, 89, 95, 133, 141, 247 ч. 2, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 284-289, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором 501131780 від 15 квітня 2019 року у розмірі 74546 (сімдесят чотири тисячі п`ятсот сорок шість) гривень 13 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» судовий збір у розмірі 2653 (дві тисячі шістсот п`ятдесят три) гривні 08 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», місцезнаходження за адресою: 03035, м. Київ, вул. Солом`янська, буд. 2, код ЄДРПОУ 40340222.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Заочне рішення суду може бути переглянуте Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О. В. Роздайбіда