Рішення № 139284502, 27.08.2026, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/1003/26

Провадження № 2/288/920/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року селище Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

з участю секретаря судових засідань Колодяжної Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором в якому вказує, що 22.02.2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем було укладено Договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0029/82/0256356, відповідно до умов якого позивач зобов`язується надати відповідачу кредит, а відповідач зобов`язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути основну суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, а також виконати інші обов`язки, визначені Договором.

Банк свої зобов?язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами договору.

Однак відповідач не виконала належним чином умов договору.

19.06.2023 між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-62.

Згідно до умов даного договору, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Райффайзен Банк», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/0029/82/0256356 від 22.02.2017 року.

Сума заборгованості відповідача становить 12001,14 гривень, з них: заборгованість за тілом кредиту - 7078,91 гривень, заборгованість за процентами 4922,23 гривень, заборгованість за штрафом 0 гривень.

На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 12001,14 гривень та судові витрати, а саме сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 гривень.

Ухвалою від 29 червня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження по даній справі із викликом (повідомленням) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання, в якому просить дану справу розглядати у відсутність представника позивача, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі, не заперечує проти постановлення заочного рішення.

Частина третя статті 211 ЦПК України визначає, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідач в судові засідання 17 липня 2026 року о 08.30 годині та 27 серпня 2026 року о 08.30 годині не з`явилась, про дату, час і місце судового засідання була належним чином повідомлена, відповідно до статті 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомила, що не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних в справі доказів.

Згідно пункту 2 частини 7 статті 128 ЦПК України, судова повістка направляється фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до трекінгу «Укрпошти», судова повістка направлена на зареєстроване місце проживання відповідача, невручена - «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно Судового виклику № 288/1003/26/13379/26 від 17 липня 2026 року, розміщеного на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет, відповідач ОСОБА_1 була повідомлена про судове засідання, яке відбудеться 27 серпня 2026 року о 08.30 годині.

Частиною одинадцятою статті 128 ЦПК України визначено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно частини першої статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи неявку належним чином повідомленого відповідача в судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надійшло, відповідно до положень частини п`ятої статті 279 ЦПК України, тому суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження, але без участі сторін, за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів.

Справу судом розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження, згідно з вимогами ст. ст. 274-279 ЦПК України.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі письмові докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 22 лютого 2017 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0029/82/0256356, згідно до умов якого кредитор зобов`язується надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути основну суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, а також виконати інші обов`язки, визначені Договором. Сума кредиту 15516,86 гривень, цільове використання кредиту: на споживчі цілі в розмірі 13990,00 гривень, на сплату страхового платежу на користь страховика в розмірі 1526,86 гривень. Строк кредиту 72 місяці до 22 лютого 2023 року, процентна ставка 39,90% річних.

Даний договір підписаний відповідачем особисто.

17 лютого 2017 року відповідач також заповнила Заяву-Анкету для отримання кредиту «Кредит готівкою», в якій зазначено, що сума кредиту 15516,86 гривень, термін кредитування 72 місяці.

Крім того, відповідач 22 лютого 2017 року ознайомилась та підписала детальний розпис сукупної вартості кредиту та умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту по продукту «Кредит готівкою (Кошти на будь що+)» BMRS/ «Кредит готівкою (Кошти на будь що+)без страховки» BMRS/.

Додатком № 1 до кредитного договору № 014/0029/82/0256356 є графік погашення кредиту.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором, сформованого АТ «Райффайзен Банк», клієнт ОСОБА_1 станом на 20 червня 2023 року має заборгованість за кредитним договором № 014/0029/82/0256356 від 22.02.2017 року в розмірі 12001,14 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 7078,91 гривень, заборгованість за процентами 4922,23 гривень.

Відповідачем вказаний розрахунок жодними доказами не спростований, суду не надано своїх розрахунків погашення заборгованості, які б, в свою чергу, мали противагу розрахункам позивача.

Відповідно до досудової вимоги № 22822813 від 05 червня 2026 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» повідомляло ОСОБА_1 про укладення між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Договору відступлення права вимоги № 114/2-62 від 19.06.2023 року, та про наявну у неї заборгованість перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за кредитним договором № 014/0029/82/0256356 від 22.02.2017 року в розмірі 12001,14 гривень. Також надано реквізити для погашення вказаної кредитної заборгованості.

Із матеріалів справи вбачається, що АТ «Райффайзен Банк» на підтвердження обґрунтування позову, крім розрахунку заборгованості, надано виписку по рахунку, яка має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5. Зазначена виписка є належним доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, у ній зазначені всі операції з часу активації кредитної картки зі зняття грошових коштів, погашення заборгованості, яка відповідачем не спростована.

Відповідно до Договору відступлення права вимоги № 114/2-62 від 19 червня 2023 року, укладеного між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», та Витягу з Реєстру боржників до даного договору від 23.06.2023 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є новим кредитором боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/0029/82/0256356 від 22.02.2017 року. Загальна сума заборгованості боржника за договором становить 12001,14 гривень, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу по кредиту 7078,91 гривень, сума заборгованості за відсотками - 4922,23 гривень.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, з тих підстав, що вона не виконує свої зобов`язання з повернення коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість.

За змістом статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

В силу частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як передбачено частиною першою статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Із положень частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VІІІ (далі - Закон № 675-VIII), слідує, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону № 675-VIII, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

За змістом частини шостої статті 11 Закону № 675-VIII, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтю 12 цього Закону.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (статті 12 Закону № 675-VIII).

В силу пункту 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII, електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України), позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Відповідно до статті 514 ЦК України, частини першої статті 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до статей 1080, 1084 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 12001,14 гривень, в подальшому на підставі договору відступлення права вимоги до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором, в зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вказаної заборгованості.

Таким чином, враховуючи, що відповідач умови кредитного договору добровільно не виконує, при цьому позивач набув права вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 12001,14 гривень.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сума заборгованості ОСОБА_1 по виконанню кредитного договору становить 12001,14 гривень, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» і тому на підставі вищевикладеного, позов в даній частині підлягає до задоволення.

Представник позивача при зверненні до суду також просить стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 гривень.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано: Договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року , Акт № 1034 наданих послуг від 08.06.2026 року та Детальний опис наданих послуг до Акту № 1034 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 08.06.2026 року.

Судові витрати складають судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта - шоста статті 137 ЦПК України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

У розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.

Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням суду, який розглядає конкретну справу і має визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Суд наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Вищезазначене узгоджується із постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23.

Врахувавши конкретні обставини цієї справи, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката, з огляду на рівень складності справи, ціни позову, фактичний обсяг наданої правничої допомоги, а також типовість таких позовних заяв, з урахуванням засад розумності та справедливості, суд дійшов до переконання, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу є завищеними, а тому заявлений розмір понесених судових витрат, підлягає зменшенню до 4000,00 гривень.

Згідно до пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 гривень, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 514, 516, 610, 612, 626, 628, 634, 638, 1048, 1054, 1055, 1077, 1078, 1080, 1084 ЦК України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 133, 137, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-283, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КредитКапітал» (код ЄДРПОУ: 35234236, адреса: 79029, місто Львів, вулиця Смаль - Стоцького, 1, корпус 28, 4-ий поверх, НОМЕР_2 , банк отримувача - АТ «Креді Агріколь Банк») заборгованість за кредитним договором № 014/0029/82/0256356 від 22.02.2017 року в розмірі 12001,14 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КредитКапітал» (код ЄДРПОУ: 35234236, адреса: 79029, місто Львів, вулиця Смаль - Стоцького, 1, корпус 28, 4-ий поверх, НОМЕР_2 , банк отримувача - АТ «Креді Агріколь Банк») витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 гривень та сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду М. І. Рудник