Рішення № 139284241, 20.08.2026, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.08.2026 Справа №905/334/26

за позовом: заступника керівника Донецької обласної прокуратури (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Університетська, 6, код ЄДРПОУ 25707002) в інтересах держави в особі Дружківської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області (84200, Донецька область, м.Дружківка, вул.Соборна, 16, код ЄДРПОУ 44776050)

до відповідача 1: Комунального підприємства «Управління капітального будівництва» Дружківської міської ради (84205, Донецька область, м.Дружківка, вул.Соборна, 15а, код ЄДРПОУ 35626526)

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоінтерстрой» (61038, м.Харків, просп.Ювілейний, буд.30, літера А-2, код ЄДРПОУ 33620522)

про визнання недійсним п.3.1 договору підряду та стягнення коштів в сумі 904984,85 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Білогубова В.В.

У засіданні брали участь:

прокурор: Ковпик О.С. за посв.

від позивача: не з`явився

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

СУТЬ СПРАВИ:

Заступник керівника Донецької обласної прокуратури, м.Маріуполь в інтересах держави в особі Дружківської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, м.Дружківка звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідачів, Комунального підприємства «Управління капітального будівництва» Дружківської міської ради, м.Дружківка, Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоінтерстрой», м.Краматорськ про:

- визнання недійсним п.3.1 договору №3 від 14.02.2024, в редакції визначеній додатковою угодою №1 від 01.07.2024, в частині включення в ціну договору податку на додану вартість у сумі 904984,86 грн;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоінтерстрой» в дохід держави в особі Дружківської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області 904984,85 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення інтересів держави, яке полягало в безпідставному включенні податку на додану вартість до ціни договору підряду №3 від 14.02.2024, що призвело до неправомірного використання бюджетних коштів.

Ухвалою суду від 25.05.2026 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/334/26, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Позивач згідно із заявою б/н від 21.07.2026 позовні вимоги підтримав, розгляд справи просив здійснювати без участі представника Дружківської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області.

Відповідач 1 участі у судових засіданнях не приймав, правової позиції по суті спору не висловив.

Відповідач 2 у відзиві б/н від 12.06.2026 просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, в обґрунтування вказаної позиції зазначав:

- відповідач 2 не встановлював умови договору, а лише погодився з усіма істотними умовами договору, які були запропоновані відповідачем 1, при цьому у разі непогодження з будь-якою умовою запропонованого відповідачем 1 проекту договору, тендерна пропозиція відповідача 2 була б відхилена замовником торгів;

- оскільки взаємовідносини відповідача 1 та відповідача 2 відбувались відповідно до укладеного між сторонами договору, тобто, за наявності відповідних правових підстав, то положення ст.1212 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин;

- якщо в тендерній документації та в самому договорі ціна була визначена з ПДВ, підрядник (відповідач 2) формував свою ціну, виходячи з цих умов та діяв добросовісно, виконуючи умови підписаного сторонами та чинного на той момент договору;

- визнання пункту 3.1 договору недійсним та подальше стягнення коштів порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини (право на мирне володіння майном), покладення на приватного суб`єкта відповідальності за помилку державного замовника є «надмірним тягарем»;

- у цій справі інтереси держави не лише не порушені, а й повністю дотримані, оскільки отримавши від замовника кошти за виконані роботи, до складу яких було включено ПДВ, відповідач 2 у повній відповідності до ст.201 Податкового кодексу України зареєстрував податкові накладні та за результатами звітного періоду перерахував суму ПДВ до Державного бюджету України, а отже, кошти, які прокуратура називає «безпідставно сплаченими», не залишилися у розпорядженні відповідача 2, а були спрямовані до бюджету, що і є кінцевою метою податкової системи;

- навіть якщо замовник (відповідач 1) помилився, не врахувавши пільгу за п.197 Податкового кодексу України, ця помилка є виключною відповідальністю замовника та оскільки підрядник не мав впливу на формування очікуваної вартості закупівлі, покладання на нього фінансових наслідків помилки державного органу є «надмірним тягарем» і порушує справедливий баланс інтересів;

- висновки Великої Палати у справі №922/2321/22, на думку відповідача 2, не підлягають застосуванню до цього спору, оскільки у зазначеній справі мало місце протиправне збільшення прибутку постачальника, тоді як у цій справі сума ПДВ була сплачена підрядником до Державного бюджету, що виключає факт безпідставного збагачення за рахунок позивача;

- посилання у позовній заяві на постанови Верховного Суду від 06.02.2025 у справі №916/747/24 та від 27.01.2026 у справі №909/753/24 є безпідставним, оскільки застосування до спірних правовідносин висновків, викладених у цих постановах, матиме наслідком порушення принципу правової визначеності та незворотності дії правових позицій у часі, враховуючи, що договір №3 був повністю виконаний, а розрахунки проведені до кінця 2024 року, що свідчить про повне припинення зобов`язань, в той час як викладені у зазначених постановах судові позиції були сформовані вже після завершення спірних правовідносин.

18.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від заявника позову надійшла відповідь №905/334/26 від 18.06.2026 на відзив, в якій зазначалось, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоінтерстрой» є необґрунтованими, у зв`язку з наступним:

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоінтерстрой» не скористалось правом відмовитись від укладення договору та усвідомлювало незаконність включення до ціни товару ПДВ у розмірі 20%, а саме 904984,86 грн, що свідчить про намір незаконного отримання ним бюджетних коштів у вигляді вказаної суми ПДВ. При цьому, посилання відповідача 2 на формування самим замовником очікуваної вартості закупівлі з урахуванням ПДВ не спростовує відповідальності відповідача за укладення угоди з такими умовами, адже між сторонами укладено двосторонній договір, в якому обидві сторони брали участь;

- проект договору не містив відомостей про обов`язкові включення ПДВ до ціни договору та остаточна ціна договору, у тому числі, включення або не включення ПДВ, визначалось вже під час укладення договору, а не у проекті договору, як стверджує відповідач 2;

- згідно з п.1 ч.3 ст.1212 Цивільного кодексу України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином та в цьому випадку прокурор заявив вимогу про визнання договору у частині сплати ПДВ недійсним, оскільки наявні всі елементи цивільно-правового порушення;

- твердження відповідача 2 про перерахування коштів до Державного бюджету України не впливає на наявність порушення ст.1212 Цивільного кодексу України та обов`язок повернути кошти, оскільки державний та місцевий бюджети є відмінними джерелами фінансування, при цьому до місцевого бюджету Дружківської міської ради витрачені нею кошти на сплату Товариству з обмеженою відповідальністю «Автоінтерстрой» ПДВ за умовами цього договору не повертались, порушення її інтересів не усунуто;

- у випадку помилкового перерахування коштів до державного бюджету, а саме ПДВ, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоінтерстрой» має змогу відкоригувати свої податкові накладні та зменшити свої податкові зобов`язання.

Заперечення на відповідь на відзив, подання яких в силу норм ч.4 ст.161 Господарського процесуального кодексу України є правом відповідача 2, до господарського суду не надходили.

Ухвалою суду від 06.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.08.2026.

Прокурор у судове засідання 20.08.2026 з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав.

Інші учасники розгляду справи у судове засідання 20.08.2026 не з`явились, судом не викликались.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Разом з тим, норми ст.43 вказаного процесуального кодексу України зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як визначено у ч.1 ст.202 зазначеного нормативно-правового акту, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Статтею 216 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду оголосити перерву або відкласти розгляд справи по суті. При цьому, це є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи суть спору, загальну тривалість розгляду справи, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а відсутність у судовому засіданні представників сторін не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення прокурора, господарський суд встановив:

У ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.627 вказаного кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.837 наведеного нормативно-правового акту встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

За договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (ст.875 Цивільного кодексу України).

За змістом ч.4 ст.879 зазначеного кодексу оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Як встановлено, Комунальним підприємством «Управління капітального будівництва» Дружківської міської ради проведені відкриті торги з особливостями щодо закупівлі робіт «Аварійне відновлення, капітальний ремонт багатоповерхової житлової будівлі за адресою: м.Дружківка, вул.Віталія Пилипенка, 106 (1, 2, 3 під`їзди), яка постраждала внаслідок бойових дій» (1 черга)» (UA-2024-01-18-007762-a).

Переможцем торгів обрано Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоінтерстрой».

14.02.2024 між Комунальним підприємством «Управління капітального будівництва» Дружківської міської ради (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоінтерстрой» (підрядник), був підписаний договір підряду №3, згідно з п.п.1.1, 1.2 якого підрядник зобов`язався відповідно до проектної документації, умов цього договору та вимог законодавства власними силами та/або залученими силами виконати роботи «Аварійне відновлення, капітальний ремонт багатоповерхової житлової будівлі за адресою: м.Дружківка, вул.Віталія Пилипенка, 106 (1, 2, 3 під`їзди) 1 черга (будівля постраждала внаслідок бойових дій)» (Код ДК 021:2015: 45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація), а замовник - прийняти та оплатити роботи в порядку та на умовах, передбачених даним договором за об`єктом робіт, зазначеним у п.1.2 цього договору. Підрядник здійснює виконання робіт в строки, передбачені календарним графіком виконання робіт (додаток №2 до даного договору), в повному обсязі, передбаченому проектною документацією, до повної готовності об`єкту внаслідок завершення робіт та прийняття його в експлуатацію.

Пунктом 3.1 укладеного сторонами правочину визначено, що договірна ціна робіт визначається на основі твердого кошторису, що є невід`ємною частиною договору і складає: 6598968,40 грн, в тому числі ПДВ 1099828,07 грн.

За змістом п.11.2 вказаного договору фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету.

Відповідно до п.19.1 договору №3 від 14.02.2024 він вважається укладеним і набирає чинності після підписання сторонами та діє до 31.12.2024, а у частині виконання зобов`язань сторін до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками без зауважень та заперечень.

Також, сторонами погоджено додатки №1-3 до договору підряду №3 від 14.02.2024, а саме: додаток 1 договірна ціна на будівництво «Аварійне відновлення, капітальний ремонт багатоповерхової житлової будівлі за адресою: м.Дружківка, вул.Віталія Пилипенка, 106 (1, 2, 3 під`їзди), яка постраждала внаслідок бойових дій» (1 черга)», що здійснюється в 2024 році; додаток 2 календарний графік виконання робіт, додаток 3 план фінансування робіт.

Крім того, 01.07.2024 відповідачами була підписана додаткова угода №1 до договору підряду №3 від 14.02.2024, відповідно до п.п.1, 2 якої сторони домовились зменшити обсяги закупівлі (з урахуванням фактичних витрат замовника) та відповідно суму договору на 1169059,27 грн, у тому числі ПДВ 194843,21 грн; п.3.1 викласти в наступній редакції: «Договірна ціна робіт визначається на основі твердого кошторису, що є невід`ємною частиною договору і складає: 5429909,13 грн, в тому числі ПДВ 904984,86 грн». Додатки №1-3 викладені в новій редакції.

Вказана додаткова угода також підписана сторонами та скріплена їх печатками без зауважень та заперечень.

З інформації, наданої з Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів вбачається, що за договором підряду №3 від 14.02.2024 Комунальним підприємством «Управління капітального будівництва» Дружківської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоінтерстрой» було здійснено платежі на загальну суму 5429909,13 грн, у тому числі ПДВ 904984,85 грн, а саме: №284495784 від 28.06.2024 на суму 995536,45 грн, №282168810 від 24.05.2024 на суму 617214,20 грн, №280804302 від 02.05.2024 на суму 23695,36 грн, №280781589 від 02.05.2024 на суму 1143415,22 грн, №279691582 від 15.04.2024 на суму 992877,40 грн, №279039702 від 05.04.2024 на суму 870159,43 грн, №277622220 від 15.03.2024 на суму 787011,07 грн.

При цьому, із наведеної інформації вбачається, що оплата робіт за договором була здійснена за рахунок коштів місцевого бюджету (платник Комунальне підприємство «Управління капітального будівництва» Дружківської міської ради, підпорядкування місцевий бюджет, бенефіціар Дружківська міська рада), що також слідує з листа №01/1065/26 від 24.02.2026 Дружківської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області.

Зобов`язання за вказаним договором підряду були виконані сторонами в повному обсязі, що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, актами приймання виконаних будівельних робіт, платіжними інструкціями щодо здійснених оплат, які містяться в матеріалах справи.

Разом з тим, як вказує прокурор, п.3.1 договору №3 від 14.02.2024 в редакції додаткової угоди №1 від 01.07.2024 в частині включення до ціни ПДВ підлягає визнанню недійсним, а сума ПДВ, сплачена на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоінтерстрой», стягненню на користь Дружківської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, оскільки предметом спірного договору є капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку, фінансування якого передбачено за рахунок коштів місцевого бюджету, а отже операції за вказаним договором звільняються від оподаткування податком на додану вартість на підставі п.197.15 ст.197 Податкового кодексу України.

Відповідач 2 натомість спірну умову вказаного договору вважає такою, що відповідає тендерній документації замовника та акцептованій тендерній пропозиції підрядника, яка не містить посилань щодо звільнення робіт від оподаткування ПДВ. Підрядником за результатами виконання спірного договору належним чином було складено та направлено на реєстрацію податкові накладні в порядку, визначеному податковим законодавством. Тому підстави для визнання наведеного пункту договору недійсним відсутні як і підстави для повернення коштів.

Відповідно до ч.1 ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з підп.14.1.129 п.14.1 ст.14 розділу 1 Податкового кодексу України, об`єкти житлової нерухомості це будівлі, зареєстровані згідно із законодавством як об`єкти житлової нерухомості, дачні та садові будинки.

Податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (підп.14.1.178 п.14.1 ст.14 розділу 1 Податкового кодексу України).

При цьому, питання включення до ціни договору суми ПДВ чи іншого податку та його розмір, регулюється виключно чинним законодавством, а не домовленістю сторін.

Об`єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу (підп.«а» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України).

Норми Податкового кодексу України не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування звільнення від оподаткування ПДВ, оскільки застосування встановленої діючим законодавством ставки податку або звільнення від його застосування є обов`язком, а не правом платника податку.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг) у ціні робіт.

Пунктами 30.1 - 30.2 ст.30 Податкового кодексу України визначено, що податкова пільга це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п.30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Відповідно до п.197.15 ст.197 Податкового кодексу України, звільняються від оподаткування операції з: постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.

Зміст поняття «житло, що будується за державні кошти», використаного у п.197.15 ст.197 Податкового кодексу України, має визначатися з урахуванням мети встановленої законом податкової пільги та бюджетного законодавства. Для цілей застосування зазначеної норми такими коштами охоплюються кошти державного та місцевих бюджетів, спрямовані на фінансування відповідних будівельно-монтажних робіт, за умови їх перерахування у встановленому бюджетним законодавством порядку.

В свою чергу, будівництво це нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об`єкта будівництва (п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Роботи це будівельні, монтажні, проєктні, пусконалагоджувальні та інші роботи, пов`язані з будівництвом об`єкта (п.3 Загальної частини Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою №668 від 01.08.2005 Кабінету Міністрів України).

Будівельні роботи це роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту (п.2 Загальних положень Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою №466 від 13.04.2011 Кабінету Міністрів України).

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом №76 від 17.05.2005 Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за №927/11207, встановлено, що капітальний ремонт будинку це комплекс ремонтно-будівельних робіт, пов`язаних з відновленням або поліпшенням експлуатаційних показників будинку, із заміною або відновленням несучих або огороджувальних конструкцій, інженерного обладнання та обладнання протипожежного захисту без зміни будівельних габаритів об`єкта та його техніко-економічних показників.

Отже, норми п.197.15 ст.197 Податкового кодексу України поширюються на правовідносини сторін, що виникли у зв`язку з укладанням та виконанням договору підряду №3 від 14.02.2024, а визначення у цьому договорі ціни виконаних робіт з урахуванням ПДВ було здійснено всупереч вимог цієї статті.

Приписами ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Нормою ст.203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст.217 Цивільного кодексу України).

Отже, договір безперечно може бути визнаний недійсним лише в частині включення суми ПДВ до вартості товару, роботи, послуги, якщо це не відповідає вимогам чинного законодавства.

Сам факт завершення виконання спірного договору на час вирішення спору, в т.ч. в частині здійсненої сплати ПДВ на користь відповідача 2, як підрядника, не є перешкодою для визнання недійсною відповідної частини цього правочину.

Суд також враховує, що за висновками Великої Палати Верховного Суду домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19, (пункт 7.10), від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 (пункт 25).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що зміст п.3.1 договору підряду №3 від 14.02.2024 в редакції додаткової угоди №1 від 01.07.2024 в частині включення до ціни договору суми ПДВ у відповідному розмірі суперечить положенням п.197.15 ст.197 Податкового кодексу України, а тому, зазначені обставини в силу положень ст.ст.203, 215, 217 Цивільного кодексу України є підставою для визнання цього пункту недійсним в оспорюваній частині.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2026 у справі №909/753/24, у якій судом розглянуто спір щодо визнання недійсним пункту договору підряду в частині включення до вартості будівельно-монтажних робіт суми ПДВ та стягнення відповідних коштів.

При цьому суд враховує також правовий висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.08.2026 у справі №902/286/25, відповідно до якого роботи з капітального ремонту багатоквартирних житлових будинків охоплюються операціями з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла у розумінні п.197.15 ст.197 Податкового кодексу України.

Слід зазначити, що первісною редакцією п.3.1 договору підряду №3 від 14.02.2024 також було передбачено визначення договірної ціни з урахуванням ПДВ. Водночас, прокурором заявлено вимогу про визнання недійсним п.3.1 договору саме в редакції, визначеній додатковою угодою №1 від 01.07.2024, в частині включення до договірної ціни ПДВ у сумі 904984,86 грн.

Вказаною додатковою угодою №1 сторони, з урахуванням зменшення обсягів закупівлі, визначили остаточну договірну ціну робіт у розмірі 5429909,13 грн, у тому числі ПДВ у сумі 904984,86 грн, та виклали додатки до договору в новій редакції. Саме за цією редакцією п.3.1 договору сторонами здійснювалося остаточне виконання договору та проведення розрахунків, унаслідок чого на користь відповідача 2 фактично перераховано 904984,85 грн ПДВ.

Отже, предметом розгляду у цій справі є правомірність визначення договірної ціни робіт у редакції п.3.1 договору, погодженій додатковою угодою №1 від 01.07.2024, саме в частині включення до неї суми ПДВ. Вирішення зазначеного питання безпосередньо відповідає заявленій прокурором вимозі про визнання недійсною відповідної частини п.3.1 договору та не передбачає вирішення судом питання щодо недійсності первісної редакції цього пункту, яка предметом позову не є.

При цьому, встановлення судом обставини щодо змісту первісної редакції п.3.1 договору має значення виключно для повного з`ясування обставин справи та оцінки доводів учасників щодо правомірності включення ПДВ до договірної ціни і не змінює предмета заявленого позову.

Висновки суду про наявність підстав для визнання недійсним п.3.1 договору №3 від 14.02.2024 в редакції, визначеній додатковою угодою №1 від 01.07.2024, в частині включення в ціну договору податку на додану вартість у сумі 904984,86 грн, є підставою для поворотного стягнення спірних коштів (як сплаченого на користь відповідача 2 ПДВ) в порядку норм ст.1212 Цивільного кодексу України.

Відповідною нормою цивільного законодавства встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відтак, зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Застосування приписів ст.1212 Цивільного кодексу України за наслідками визнання правочинів недійсними, відповідає і усталеній практиці Верховного Суду у подібних спорах.

А відтак, протилежні доводи і заперечення відповідача 2 з цього питання суд відхиляє.

Сам факт виконання договору не робить незаконну умову законною і не усуває можливості застосування наслідків недійсності. І саме для цього ст.1212 Цивільного кодексу України прямо передбачає застосування відповідних положень до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Посилання відповідача 2 на повне виконання договору та припинення договірних зобов`язань також не спростовує можливості застосування наслідків недійсності оспорюваної умови. Припинення виконанням договірних зобов`язань не означає легалізації умови договору, яка суперечила імперативним вимогам закону на момент її погодження, та не виключає можливості застосування передбачених законом наслідків її недійсності, зокрема повернення виконаного за недійсним правочином відповідно до ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.

Отже, безпідставно перерахована на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоінтерстрой» сума ПДВ підлягає поверненню на користь Дружківської міської військової адміністрації як особи, в інтересах якої заявлено позов та яка представляє відповідні майнові інтереси територіальної громади.

Слід зазначити, що у п.3.1 договору №3 від 14.02.2024 в редакції, визначеній додатковою угодою №1 від 01.07.2024, сума ПДВ визначалась на рівні 904984,86 грн. Однак, фактично Комунальним підприємством «Управління капітального будівництва» Дружківської міської ради на користь відповідача 2 було перераховано 904984,85 грн (що обумовлено здійсненням оплат частинами), внаслідок чого саме ця сума підлягає стягненню.

Заперечуючи проти позову, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоінтерстрой» вказувало, що ним не встановлювались умови договору про включення ПДВ до ціни товару, товариство лише погодилось з усіма запропонованими замовником закупівлі істотними умовами договору. Якщо в тендерній документації та в самому договорі ціна була визначена з ПДВ, підрядник (відповідач 2) формував свою ціну, виходячи з цих умов та діяв добросовісно, виконуючи умови підписаного сторонами та чинного на той момент договору.

Однак, відсутність умислу на порушення закону, а також певна залежність учасника торгів від встановлених замовником умов проведення конкурсу, не може нівелювати наявність підстав для часткового визнання умови договору недійсною та поворотного повернення коштів до місцевого бюджету.

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоінтерстрой» щодо відсутності порушень державних інтересів через те, що кошти отриманого ПДВ перераховані відповідачем до Державного бюджету України суд теж не бере до уваги, оскільки первісним джерелом коштів був місцевий бюджет. Саме з місцевого бюджету було сплачено підряднику суму, яка не повинна була бути включена до ціни робіт. Те, що підрядник у подальшому виконав свій податковий обов`язок, не легалізує первісне отримання коштів від замовника. Податковий обов`язок і цивільно-правовий обов`язок повернути безпідставно отримане різні правовідносини. Після повернення коштів підрядник має передбачений Податковим кодексом України механізм коригування ПДВ.

Зокрема, правові основи оподаткування податком на додану вартість встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Пунктом 194.1 ст.194 вказаного кодексу встановлено, що операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Податок на додану вартість становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування податком на додану вартість та додається до ціни товарів / послуг.

Згідно з підп.201.1, 201.3, 201.5, 201.7 та 201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів / послуг на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів / послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

У разі звільнення від оподаткування у податковій накладній робиться запис Без ПДВ з посиланням на відповідні пункти (підпункти), статті, підрозділи, розділи цього Кодексу та / або міжнародного договору, якими передбачено звільнення від оподаткування податком. Податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в ЄРПН.

Відповідно до п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів / послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів / послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів / послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів / послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача платника податку, підлягає реєстрації в ЄРПН:

постачальником (продавцем) товарів / послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів / послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів / послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Розрахунок коригування до податкової накладної не може бути зареєстрований в ЄРПН пізніше 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної, до якої складений такий розрахунок коригування.

Згідно з підп.192.1.1 п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів / послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань з податку на додану вартість лише після реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної.

Міністерством фінансів України видано наказ №397 від 09.08.2024 «Про затвердження Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань застосування режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, встановленого пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України» (далі Консультація №397), який оприлюднено на офіційному вебсайті Міністерства фінансів України.

У вказаній Консультації №397 розглянуто, зокрема, наступне питання: «Яким чином генеральному підряднику (платнику податку на додану вартість) відкоригувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість, що були нараховані за операцією з постачання замовнику будівельно-монтажних робіт з будівництва житла за рахунок державних коштів, яка підлягала звільненню від оподаткування податком на додану вартість згідно з пунктом 197.15 ст.197 розділу V ПКУ?».

У відповідь на це питання Міністерством фінансів України, як центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в частині забезпечення формування та реалізації податкової та митної політики, надано таку відповідь: «Генеральному підряднику (платнику податку на додану вартість) необхідно відкоригувати такі податкові зобов`язання з податку на додану вартість за правилами, встановленими статтею 192 розділу V ПКУ.

Зокрема, генеральний підрядник (платник податку на додану вартість) зобов`язаний:

повернути замовнику суму попередньо нарахованого податку на додану вартість;

скласти розрахунок коригування до податкової накладної, яка була складена з нарахуванням податку на додану вартість, в якому вказати зі знаком "-" показники щодо поставлених будівельно-монтажних робіт з будівництва житла за рахунок державних коштів. Такий розрахунок коригування підлягає реєстрації в ЄРПН замовником;

скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну на операцію з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла за рахунок державних коштів, яка підлягала звільненню від оподаткування податком на додану вартість згідно з пунктом 197.15 ст.197 розділу V ПКУ, без нарахування податку (з позначкою «Без ПДВ»).

Водночас, генеральному підряднику (платнику податку на додану вартість) необхідно враховувати, що розрахунок коригування до податкової накладної, з дати складання якої минуло більше 1095 календарних днів, не може бути зареєстрований в ЄРПН та відповідно в такому випадку відсутні підстави для зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Податкові накладні були складені Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоінтерстрой» в період з 15.03.2024 по 28.06.2024, а отже у відповідача 2 є право та дійсна можливість вжити заходів для належного коригування відповідних податкових накладних.

За таких обставин, виконання відповідачем 2 податкового обов`язку зі сплати ПДВ до бюджету не свідчить про правомірність включення відповідної суми до ціни робіт та не усуває обов`язку повернути кошти особі, за рахунок якої вони були безпідставно сплачені. Водночас, законодавством передбачено механізм коригування податкових зобов`язань у зв`язку зі зміною суми компенсації та застосуванням режиму звільнення від оподаткування.

Також, відповідач 2 у своєму відзиві зазначав, що ретроспективне застосування нових підходів до тлумачення норм права, які не були очевидними та передбачуваними на момент виконання договору, є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки покладає на добросовісного підрядника надмірний фінансовий тягар у вигляді подвійного вилучення коштів (сплата до бюджету та повторне стягнення на користь замовника).

Вказані твердження відповідача 2 судом до уваги не приймаються, виходячи з того, що втручання передбачене законом, має легітимну мету захист публічних фінансів, є пропорційним, оскільки відповідач не позбавляється оплати за реально виконані роботи, а повертає лише суму, яка була включена до ціни всупереч імперативній нормі Податкового кодексу України. Крім того, як зазначалось, існує механізм коригування податкових зобов`язань.

Доводи відповідача 2 про неможливість застосування до спірних правовідносин правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.02.2025 у справі №916/747/24 та від 27.01.2026 у справі №909/753/24, з огляду на те, що зазначені судові рішення прийняті після виконання договору та проведення розрахунків, суд відхиляє.

Суд зазначає, що правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права не є нормативно-правовими актами та не встановлюють нових правил поведінки з моменту їх формулювання. Їх призначення полягає у забезпеченні правильного та однакового застосування норм права, чинних на час виникнення відповідних правовідносин.

У цій справі суд застосовує положення п.197.15 ст.197 Податкового кодексу України, ст.ст.203, 215, 217, 1212 Цивільного кодексу України у редакції, чинній на момент укладення та виконання договору №3 від 14.02.2024, а не правові норми, запроваджені або змінені постановами Верховного Суду від 06.02.2025 чи від 27.01.2026.

Постанови Верховного Суду лише враховуються судом як джерело правозастосовного тлумачення норм права та підтверджують їх зміст і спосіб застосування до подібних правовідносин. Отже, застосування таких правових висновків не має характеру зворотної дії судової практики у часі.

При цьому, відповідач 2 не посилається на зміну законодавства, яка б після укладення договору встановила новий обов`язок щодо оподаткування відповідних операцій, а фактично обґрунтовує свою позицію тим, що на момент укладення та виконання договору сторонам не був відомий відповідний підхід Верховного Суду до застосування п.197.15 ст.197 Податкового кодексу України. Однак, необізнаність учасника цивільних правовідносин із майбутньою судовою практикою не може бути підставою для застосування умови договору, яка на момент її погодження суперечила імперативним вимогам законодавства.

Відповідно, факт повного виконання договору та проведення розрахунків до формування зазначених правових висновків Верховного Суду сам по собі не перешкоджає суду застосувати чинні на момент виникнення спірних правовідносин норми матеріального права з урахуванням їх тлумачення Верховним Судом на час розгляду цієї справи.

Інше розуміння означало б, що правомірність застосування імперативної норми матеріального права залежить не від її змісту та чинності на момент виникнення правовідносин, а від того, чи був на відповідний момент сформований Верховним Судом аналогічний правовий висновок. Такий підхід суперечив би самій природі судового правозастосування, оскільки судова практика не створює та не скасовує дію норм податкового чи цивільного законодавства, а забезпечує їх тлумачення та однакове застосування.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, позовні вимоги Заступника керівника Донецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Дружківської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області підлягають задоволенню у повному обсязі з визначених вище підстав.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не приймаються судом до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

При цьому, суд враховує, що відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини (справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010) у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994р., серія А, №303-А, п.29).

З урахуванням викладеного, решту аргументів відповідача 2 суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у цій справі та не спростовують висновку суду про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 13522,22 грн підлягає стягненню з відповідачів у рівних частинах на користь Донецької обласної прокуратури як платника відповідно до платіжної інструкції №715 від 12.05.2026.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним пункт 3.1 договору підряду №3 від 14.02.2024, в редакції визначеній додатковою угодою №1 від 01.07.2024, в частині включення в ціну договору податку на додану вартість у сумі 904984,86 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоінтерстрой» (61038, м.Харків, просп.Ювілейний, буд.30, літера А-2, код ЄДРПОУ 33620522) в дохід держави в особі Дружківської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області (84200, Донецька область, м.Дружківка, вул.Соборна, 16, код ЄДРПОУ 44776050) 904984,85 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоінтерстрой» (61038, м.Харків, просп.Ювілейний, буд.30, літера А-2, код ЄДРПОУ 33620522) на користь Донецької обласної прокуратури (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Університетська, 6, код ЄДРПОУ 25707002) судовий збір в сумі 6761,11 грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Управління капітального будівництва» Дружківської міської ради (84205, Донецька область, м.Дружківка, вул.Соборна, 15а, код ЄДРПОУ 35626526) на користь Донецької обласної прокуратури (87500, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Університетська, 6, код ЄДРПОУ 25707002) судовий збір в сумі 6761,11 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 20.08.2026.

Повний текст рішення складено 27.08.2026.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.О.Паляниця