Ухвала суду № 139284008, 26.08.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

26 серпня 2026 року Справа № 903/617/26 Суддя Господарського суду Волинської області Бідюк С.В., розглянувши матеріали по справі

за позовом Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Олицької міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 110041,20 грн

в с т а н о в и л а:

24.06.2026 через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Олицької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут, в якій прокурор просить суд:

- визнати недійсною додаткову угоду №3 від 01.07.2024 до договору про постачання електричної енергії споживачу №ВЕЗ23-24/280/1 від 08.01.2024, укладеного між Олицькою селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут (процедура закупівлі: UA-2023-12-20-022312-a);

- стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут на користь Олицької міської ради в дохід місцевого бюджету 110041,20 грн на розрахунковий рахунок UA928999980314040544000003576.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокуратура зазначає, що додаткова угода №3 від 01.07.2024 до договору про постачання електричної енергії споживачу №ВЕЗ23-24/280/1 від 08.01.2024, укладена між сторонами всупереч Закону України Про публічні закупівлі та Постанові Кабінету Міністрів України Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування від 12.10.2022 № 1178, а тому підлягає визнанню недійсною в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти стягненню з відповідача на користь місцевого бюджету.

Ухвалою суду від 29.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 29.07.2026 о 10:30 год.

14.07.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що ТОВ Волиньелектрозбут діяло правомірно, у межах та у спосіб, визначених умовами Договору та нормативно-правовими актами, що виключає наявність будь-яких порушень процедури зміни ціни та, відповідно, підстав для задоволення позовних вимог. Просить суд відмовити у позові.

20.07.2026 на адресу суду Луцька окружна прокуратура надіслала відповідь на відзив. Зазначає, що позовна вимога прокурора про визнання недійсною у судовому порядку угоди від 01.07.2024 № 3, згідно зі ст.ст. 203, 215 ЦК України, є обгрунтованою та підлягає до задоволення, а доводи відповідача з приводу правомірного підвищення ціни на понад 10 % суперечать положенням законодавства про публічні закупівлі. Просить суд відхилити заперечення ТОВ Волиньелектрозбут на позовну заяву, викладені у відзиві, з підстав їх необґрунтованості.

Враховуючи строки підготовчого провадження, з метою забезпечення можливості реалізації сторонами своїх процесуальних прав, дотримання засад рівності всіх учасників процесу перед законом і судом, принципу змагальності в судочинстві, повного та всебічного розгляду справи, виконання мети підготовчого провадження, суд протокольною ухвалою від 29.07.2026 відклав підготовче засідання на 19.08.2026 на 14:30 год.

06.08.2026 надійшло клопотання відповідача про залишення позову без розгляду. Зазначає, що наведене прокурором обґрунтування виключності випадку не відповідає вимогам, сформульованим Конституційним Судом України у підпункті 4.3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 (справа № 3 28/2024(59/24)), і не може вважатися належним доведенням виключного випадку в розумінні пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України.

Луцька окружна прокуратура у заперечення від 13.08.2026 зазначає, що звернення прокурора з позовом цілком узгоджується з чинними нормами ст. 23 Закону України Про прокуратуру та зазначеним Рішенням Конституційного Суду України. До Закону України Про прокуратуру не внесено зміни щодо обмеження та уточнення представницьких функцій прокуратури, щоб привести їх у відповідність до норм Конституції України. Положення статті 23 Закону України Про прокуратуру є чинними до 01.01.2027 та повинні застосовуватися при зверненні прокурора до суду з позовами та їх розгляді судом.

У заяві від 18.08.2026 відповідач просить відкласти підготовче засідання у зв`язку з неможливістю уповноваженого представника бути присутнім у даному судовому засіданні.

Прокурор у судовому засіданні клопотання відповідача не заперечив.

Враховуючи клопотання відповідача, відсутність заперечень учасників справи, з метою повного та всебічного розгляду справи, виконання мети підготовчого провадження, суд протокольною ухвалою від 19.08.2026 відклав підготовче засідання на 26.08.2026 о 12:00 год.

У судовому засіданні 26.08.2026 представник відповідача клопотання про залишення позову без розгляду від 06.08.2026 підтримав.

Прокурор клопотання відповідача про залишення позову без розгляду заперечив.

Суд протокольною ухвалою від 26.08.2026 відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду від 06.08.2026, з огляду на таке.

У позовній заяві прокурором зазначено про наявність порушеного або оспорюваного інтересу держави, а також про відсутність належного та ефективного захисту такого інтересу уповноваженими органами, до компетенції яких віднесено відповідні повноваження.

Судом встановлено, що посилання відповідача на рішення Конституційного Суду України є безпідставним, оскільки ТОВ Волиньелектрозбут не взяв до уваги дату та порядок набрання чинності таким рішенням. Відповідач обмежився вибірковим тлумаченням окремих положень мотивувальної частини, не надавши належної оцінки загальним правовим висновкам Конституційного Суду України, їх системному змісту, а також резолютивній частині цього рішення, яка є обов`язковою до виконання та застосування.

Відповідно до п. 3.4 рішення Конституційного Суду від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 функція прокуратури за п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України хоча й визначена поза сферою кримінального права, однак відповідає сучасній конституційній ролі інституту прокуратури як повноцінно інтегрованого елемента української системи правосуддя, не суперечить юридичній природі такої системи, її цілям, завданням, функціям та принципам.

У попередньому висновку щодо запропонованих змін до Конституції України стосовно правосуддя, ухваленому Європейською Комісією За демократію через право (Венеційська Комісія) 24.07.2015 [CDL-PI(2015)016], Венеційська Комісія про повноваження прокуратури щодо представництва інтересів держави в суді у виняткових випадках і в порядку, що визначені законом указала, що прокурор матиме повноваження представляти інтереси держави у виключних випадках. Такі додаткові та виняткові повноваження є в інших країнах, і Венеційська Комісія визнала їх правомірними, доки їх здійснюють із дотриманням принципу поділу державної влади, зокрема поваги до незалежності судів, принципів субсидіарності, спеціалізації, безсторонності прокурорів та рівності сторін (пункт 40).

Конституційний Суд України взяв до уваги, що у праві європейських країн прокуратурі також традиційно відведено пріоритетну роль саме у кримінальній сфері, проте й поза цією сферою допустимі її функції, які, однак, не можуть здійснюватися всупереч принципам верховенства права (правовладдя), поділу державної влади, підривати діяльність судової системи та суперечити основним засадам судочинства (п. 3.5 рішення).

У п. 8.1 мотивувальної частини рішення зазначено, що Конституційний Суд України також зважає на те, що оспорювані приписи Закону, перебуваючи у взаємозв`язку з іншими приписами законодавства України, не вказують на наявність будь-якої форми участі прокурора в ухваленні рішень суду у відповідних провадженнях, не містять винятків чи пільг щодо сплати судового збору прокуратурою у разі подання прокурором позову в інтересах держави, строків звернення до суду, а також інших особливостей щодо здійснення прокуратурою функції представництва інтересів держави в суді, які безпосередньо призводили б, зокрема, до порушення основних засад судочинства, що їх гарантовано, зокрема, пунктами 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України, нівелювали чи ускладнювали б реалізацію гарантованого статтею 55 Конституції України права на судовий захист.

Наведений висновок Конституційного Суду України свідчить про те, що участь прокурора в судовому процесі в інтересах держави відбувається на загальних засадах судочинства, з дотриманням принципів рівності сторін, змагальності та забезпечення права на судовий захист, гарантованих п. п. 1, 3 ч. 2 ст.129 та ст. 55 Конституції України.

Крім того, відповідно до ст. 91 Закону України Про Конституційний Суд закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Конституційний Суд України у п. 3 рішення від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 зазначив, що окремі приписи абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами визнані неконституційними, втрачають чинність із 01.01.2027.

Обираючи такий підхід, Конституційний Суд України врахував передусім, що в період дії воєнного стану в Україні вагомою є потреба всебічно забезпечити захист інтересів держави Україна та стабільність конституційного правопорядку, й виходить із того, що неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в умовах воєнного стану. Конституційний Суд України також вважає за доцільне не поширювати дію цього рішення на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абз. 1 ч. 3 ст. 23 зазначеного Закону та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Аналогічне розуміння темпоральної дії Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 відображене Великою Палатою Верховного Суду в пункті 139 постанови від 10.12.2025 у справі № 344/12305/18, у якому, звернувши увагу на визнання відповідних положень ст.23 Закону України "Про прокуратуру" неконституційними, Велика Палата водночас прямо відтворила застереження Конституційного Суду про непоширення його Рішення на правовідносини щодо представництва, які виникли під час чинності цих приписів та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Таким чином, визнання окремих приписів ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" неконституційними саме по собі не є тотожним їх негайній втраті чинності з дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України. Вирішуючи питання про наслідки встановленої неконституційності, Конституційний Суд України скористався наданим йому Конституцією України повноваженням визначити інший момент втрати чинності відповідними положеннями закону та прямо відтермінував його до 01.01.2027.

Відтак, до настання визначеного Конституційним Судом України моменту втрати чинності відповідні приписи формально залишаються складовою чинного законодавчого регулювання, а оцінка правовідносин, які виникли в цей період, не може здійснюватися без врахування встановленого самим Конституційним Судом темпорального режиму дії його Рішення.

Звернення прокурора з позовом цілком узгоджується із чинними нормами ст. 23 Закону України Про прокуратуру та зазначеним рішенням Конституційного Суду України.

З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку, що клопотання ТОВ «Волиньелектрозбут» про залишення позову без розгляду не підлягає до задоволення, а правові підстави для залишення позову без розгляду з підстав визнання неконституційними окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру відсутні.

Заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача, враховуючи відсутність не розглянутих заяв/клопотань, виконання мети підготовчого провадження, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження, призначення розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 2 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 42, 120, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 30 вересня 2026 року о 14:30 год.

2. Явку учасників справи у судове засідання визнати не обов`язковою.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України та оскарженню не підлягає.

Ухвала суду підписана 27.08.2026.

Суддя С. В. Бідюк