Постанова № 139283555, 18.08.2026, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/2179/26

Провадження № 3/165/852/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Рибас А.В.

з участю секретаря Міліщук К.В.

особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1

захисника Просимціва А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Нововолинськ матеріали, які надійшли від ВП № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 681633, складеного 02.06.2026 року поліцейським ВП № 1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області старшим сержантом поліції Шидловською А.В., 02.06.2026 року близько 07 год. 48 хв. за адресою: вул. Олеся Гончара поблизу буд. 8 у м. Нововолинськ гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки ВАЗ з державним номерним знаком НОМЕР_2 із явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю із порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законодавством порядку, на місці зупинки та в медичному закладі, відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 не визнав свою вину у інкримінованому правопорушенні, просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Повідомив, що є військовослужбовцем та 02 червня 2026 року не перебував у стані алкогольного сп`яніння, однак поспішав на проходження медичної комісії, а дії працівників поліції відносно нього були упередженими та останні надто довго здійснювали оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення. Також пояснив, що працівники поліції здійснили зупинку його транспортного засобу у зв`язку з тим, що він не був пристебнутий, що ним не заперечувалось. У подальшому запропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння та він відмовився проходити його на місці, погодившись проїхати до лікарні. Проте, працівники поліції довго оформлювали матеріали, а він поспішав, тому до лікарні з працівниками поліції не поїхав та огляд не пройшов.

Його представник адвокат Просимців А.Р. підтримав позицію свого довірителя, та просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. При цьому зазначив, що працівники поліції поводили себе зухвало, допустили порушення закону, так місце вчинення адміністративного правопорушення, зазначене у протоколі, не відповідає дійсності, оскільки вулиця мала іншу назву; працівниками поліції порушені вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я 09.11.2015 № 1452/735, оскільки останні, зупинивши ОСОБА_1 не повідомили йому, які саме ознаки алкогольного сп`яніння у нього вбачають, проте в подальшому зазначили їх у протоколі; крім того, ОСОБА_1 не відмовлявся пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичній установі, проте він не пройшов його з поважної причини, оскільки поспішав на медичну комісію, а складання матеріалів про адміністративні правопорушення та направлення на огляд вимагало тривалого часу.

Свідок ОСОБА_2 пояснив суду, що є батьком особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з яким вони 02.06.2026 року їхали разом в автомобілі, та були зупинені працівниками поліції у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не був пристебнутий паском безпеки. Працівник поліції ніби-то сказала, що ОСОБА_1 червоний та запропонувала дихнути в трубку, на що син відмовився, повідомив працівникам поліції, що є військовослужбовцем та запропонував викликати працівників військової служби правопорядку. Зазначив, що 01.06.2026 року син алкоголю не вживав та взагалі рідко вживає алкоголь, п`є таблетки від тиску, а 02 червня 2026 року поспішав на проходження комісії та не міг би з`явитися на її проходження в стані алкогольного сп`яніння. Вважає дії працівників поліції упередженими, оскільки перебуваючи на відстані за 1,5 м вони не могли побачити, що ОСОБА_1 червоний та перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, захисника та свідка, суд прийшов до наступних висновків.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином зясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність, а також зясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в звязку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, передбачено, що учасники дорожнього руху зобовязані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п.п. 1.4, 1.5 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоровю громадян, завдавати матеріальних збитків.

В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно із п.п. «а» п. 2.9 ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого спяніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та вина останнього у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення підтверджується зібраними у справі доказами.

Факт вчинення даного правопорушення підтверджується матеріалами адміністративної справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 681633 від 02.06.2026 року та його копією; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; зобов`язанням до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 681633; довідкою старшого інспектора САП Володимирського РВП ГУНП у Волинській області капітана поліції Матієнко Л., згідно якої гр. ОСОБА_1 посвідчення водія отримував; відеофайлами, які знаходяться на DVD-R диску.

З відеофайлів, які знаходяться на DVD-R диску, долученому до матеріалів адміністративної справи, вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ з державним номерним знаком НОМЕР_2 , при цьому перебував у цивільному одязі та не був пристебнутий паском безпеки. Коли автомобіль під керуванням ОСОБА_1 рухався у міській забудові, йому на зустріч рухався поліцейський автомобіль, в подальшому автомобіль ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, які знаходилися в цьому патрульному автомобілі. Працівники поліції повідомили водію, що причиною зупинки стало порушення ним ПДР, а саме, що здійснюючи рух транспортним засобом він не пристебнувся ременем. На що ОСОБА_1 одразу проявив агресивну поведінку відносно працівників поліції, почав кричати, незцензурно висловлюючись на їх адресу та проголошуючи образливі формулювання.

При цьому, на відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 в агресивній формі повідомив, що є військовослужбовцем, показав військовий квиток, не розкриваючи його, а також повідомив, що поспішає, проте не повідомив куди саме. Крім того, працівники поліції поцікавилися у водія чи він вживав алкогольні напої, на що останній надав відповідь в тій же манері спілкування, після чого ОСОБА_1 запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу. ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу в тій же формі спілкування відмовився та в подальшому повідомив, що не проти проїхати до медичного закладу; на пропозицію працівників поліції проїхати до медичного закладу з ними погодився та сів до поліцейського автомобіля, однак після того, як працівники поліції розпочали оформлення матеріалів, через короткий проміжок часу, залишив даний транспортний засіб та пішов у напрямку свого автомобіля, при цьому кричав, що поспішає та в нього немає часу, сів на пасажирське сидіння у свій автомобіль та на автомобілі під керуванням батька залишив місце зупинки.

Крім того, на відеозаписі зафіксовано, що працівники поліції намагалися роз`яснити ОСОБА_1 права, передбачені ст. 268 КУпАП, роз`яснювали, що його поведінка та висловлювання містять ознаки хуліганських дій, а після того, як він, фактично не давши змоги скласти будь-які документи та матеріали про виявлене адміністративне правопорушення, а також виписати направлення на проходження медичного огляду, майже одразу залишив поліцейський автомобіль, вже навздогін намагалися повідомити особі, що відносно неї буде винесено постанову про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 122 КУпАп, та буде складений протокол за ст. 130 КУпАП.

Судом встановлено, що на відеозаписі не зафіксовано моменту повідомлення ОСОБА_2 ознак алкогольного сп`яніння, які на думку працівників поліції у нього спостерігалися та які вони зазначили в протоколі. Разом з тим, суд приймає до уваги зафіксовану на відео поведінку особи, яка з моменту зупинки, одразу носила неадекватний та агресивний характер, проявлялася у висловленні образ, погроз та явної зневаги до працівників поліції. Суд приймає до уваги поведінку ОСОБА_1 , та вважає, що працівники поліції мали реальні підстави вважати, що водій автомобіля поводиться агресивно та неадекватно ситуації, в тому числі внаслідок можливого перебування під діє алкоголю, та може створювати реальну небезпеку для інших учасників дорожнього руху. При цьому, ОСОБА_2 не надав працівникам поліції будь-яких доказів на підтвердження повідомлених ним обставин, а також не надав можливості працівникам поліції перевірити повідомлені ним обставини, здійснити належне оформлення матеріалів.

Суд вважає, що саме поведінка особи сприяла тому, що працівники поліції були позбавлені об`єктивної можливості здійснити оформлення адміністративних матеріалів у порядку визначеному вимогами Інструкції про порядок виявлення у водіїїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я 09.11.2015 № 1452/735.

В сукупності такі дії особи, на думку суду, свідчать про те, що ОСОБА_1 створював перешкоди працівникам поліції виконувати свої обов`язки з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим не приймає до уваги позицію сторони захисту.

Крім того, суд вважає, що можлива помилка у зазначенні назви вулиці, не має суттєвого значення, оскільки не спростовує факту зупинки водія у м. Нововолинську та факту адміністративного правопорушення, не впливає на кваліфікацію дій особи.

Також, суд не приймає до уваги пояснення особи щодо здійснення відносно нього психологічного тиску та зухвалу поведінку працівників поліції, що виражалася у їх неупередженості, оскільки вказані факти не підтверджені наявними у матеріалах справи доказами.

У своєму рішенні «О`Галоран та Френсіс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обовязки у правовому полі.

Крім того, суд звертає увагу на те, що у рішення ЄСПЛ «О`Галоран та Френсіс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини звертає увагу на те, що особа, яка потрапила в поле зору правоохоронних органів за підозрою в порушенні правил безпеки дорожнього руху, не може автоматично вважатися такою, яка має бути стороннім спостерігачем, і перекладати обовязок доказування на правоохоронні органи. Поряд з презумпцією невинуватості ця особа та її захисник мають представити правоохоронним органам наявні в них докази щодо своєї невинуватості.

Разом з тим, ОСОБА_1 та/або його представник не надали суду достатніх доказів, які спростовують висновки працівників поліції, що подія дійсно мала місце або що у діях особи відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При ухваленні рішення, суд керується також принципом пропорційності та вважає, що втручання держави в особі її правоохоронних органів у права особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ґрунтується на вимогах закону, є виправданим та переслідує легітимну та суспільно-значущу мету, а саме: забезпечення правопорядку, захисту прав інших осіб, в тому числі на життя та здоров`я, та безпеки інших учасників дорожнього руху, які мають законні сподівання, що водій транспортного засобу керує ним дотримуючись ПДР та не перебуває у стані сп`яніння.

При визначені міри відповідальності за вчинене протиправне діяння, відповідно до ст. 33 КУпАП, суддя враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, який притягується до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення та вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами, суддя дійшов до висновку, що з метою виховання правопорушника та запобігання вчинення ним нових правопорушень, необхідним та достатнім є накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Крім того, відповідно до ст. 401 КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір у розмірі, визначеному згідно із ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Керуючись ст. 401, ст. 283, ст. 284 КУпАП, на підставі ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя,

ухвалив:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. на користь держави (Отримувач коштів: Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38009371, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), р/р отримувача (IBAN): UA588999980313050149000003001, Код класифікації доходів бюджету 21081300) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. на користь держави (Отримувач коштів: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), р/р отримувача (IBAN): UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106).

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду, протягом десяти днів з дня її винесення, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Роз`яснити, що штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. В порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника, відповідно до ст. 308 КУпАП, стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом 3 місяців з дня її винесення.

Суддя Алла РИБАС