Постанова № 139283208, 26.08.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/1792/20

Провадження № 1-кп/159/682/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Ковель

Колегія Ковельського міськрайонного суду Волинської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , представника потерпілого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_9 , обвинуваченого ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_12 , захисника ОСОБА_13 , обвинуваченого ОСОБА_14 по кримінальному провадженню №12019030110001749 по обвинуваченню

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луцьк Волинської області, українця, громадянина України, працює водієм в ТОВ «Верба-ВВ, зареєстрованого АДРЕСА_1 , фактично проживаючого АДРЕСА_2 , не судимого, -

у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ст.28 ч.3, 115 ч.2 п.11 КК України, запобіжний захід до якого застосований у виді домашнього арешту строком до 28.08.2026р.

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Ноджихевичі Республіки Грузія, громадянина України, одруженого, зареєстрованого АДРЕСА_3 , фактичного проживаючого АДРЕСА_4 , не судимого, -

у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ст.28 ч.3, ст.115 ч.2 п.п.6, 11 КК України, запобіжний захід до якого застосований у виді домашнього арешту строком до 27.09.2026р.

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Холонів Горохівського району Волинської області, громадянина України, одруженого, має на утриманні 3-х неповнолітніх дітей, зареєстрованого АДРЕСА_5 , фактично проживаючого АДРЕСА_6 , не судимого, -

у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ст.28 ч.3, 115 ч.2 п.п.6, 11, 309 ч.1 КК України, запобіжний захід до якого не застосований

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Хета Хобського району Республіки Грузія, громадянина Грузії, має посвідку на проживання в Україні, зареєстрованого та фактично проживаючого АДРЕСА_7 , не судимого, -

у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ст.28 ч.3, 115 ч.2 п.п.6, 11 КК України, запобіжний захід до якого застосований у виді особистого зобов`язання строком до 28.08.2026р.

В С Т А Н О В И В:

Розгляд даного кримінального провадження був призначений в судове засідання на 14:00 годину 26.08.2026 р.

Захисники обвинувачених ОСОБА_8 ОСОБА_15 ; ОСОБА_12 - ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ; ОСОБА_10 ОСОБА_18 ; ОСОБА_14 ОСОБА_19 у судове засідання не з`явилися, повідомлені належним чином.

Від захисників ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 надійшли клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно їх підзахисні просили не розглядати без цих захисників справу та задовольнити клопотання захисників, а залучені ними захисники ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , залучені для участі розгляду клопотання прокурора.

Захисник ОСОБА_19 причин своєї неявки суд не повідомив, повідомлений належним чином. Обвинувачений ОСОБА_14 вказав, що він згодний на розгляд справи за участі захисника ОСОБА_13 .

Потерпілий ОСОБА_20 у судове засідання не з`явився, її представник вказав, що підтримує позицію прокурора і подані ним клопотання про продовження запобіжного заходу.

Відповідно до ст.324 КПК України якщо в судове засідання не прибув за повідомленням захисник у кримінальному провадженні, де участь захисника є обов`язковою, суд відкладає судовий розгляд, визначає дату, час та місце проведення нового засідання і вживає заходів до прибуття їх до суду. Одночасно, якщо причина неприбуття є неповажною, суд порушує питання про відповідальність адвоката, які не прибули, перед органами, що згідно із законом уповноважені притягати їх до дисциплінарної відповідальності.

Прокурор в судовому засіданні у зв`язку із неявкою захисників участь яких є обов`язковою вказав, що не заперечує проти відкладення розгляду справи, проте звернувся із клопотанням про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 у виді домашнього арешту із покладенням обов`язків відповідно до ч.5 ст.194 КПК України та обвинуваченому ОСОБА_14 у виді особистого зобов`язання із покладенням обов`язків відповідно до ч.5 ст.194 КПК України.

Обвинувачений просив скасувати запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, оскільки йому треба пересуватися за межами Волинської області.

Захисник ОСОБА_13 в судовому засіданні вказав, що заперечень не має, проте просив задовольнити клопотання підзахисного і не застосовувати обмеження залишити Волинську область.

Захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні заявив клопотання про зміну ОСОБА_8 запобіжного заходу на особисте зобов`язання.

Обвинувачений ОСОБА_8 вказав, що він на теперішній час працює, порушень запобіжного заходу під час розгляду не вчиняв, процесуальні обов`язки виконував, у зв`язку із тривалим перебуванням під домашнім арештом просить задовольнити клопотання захисника та змінити домашній арешт на особисте зобов`язання. Грошових коштів на внесення застави навіть у мінімальному розмирі він не має.

Отже завершити судовий розгляд до спливу запобіжного заходу та встановлених обвинуваченим обов`язків не можливо.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До обвинуваченого ОСОБА_8 на підставі Ухвали Рівненського апеляційного суду від 29.06.2026 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту за адресом АДРЕСА_2 . строком до 28.08.2026р.

До обвинуваченого ОСОБА_14 на підставі Ухвали Рівненського апеляційного суду від 29.06.2026 застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання строком до 28.08.2026р..

При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров`я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Оскільки поняття «обґрунтована підозра» у національному законодавстві не визначене, то, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд має враховувати позицію Європейського Суду з прав людини, відображену у рішенні від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (пункті 175) відповідно до якого «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також див. рішення у справі «Кущ проти України», «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).

Як вбачається з обвинувального акту, формулювання обвинувачення містить інформацію, що вказує на те, що обвинувачені дійсно при встановлених досудовим слідством обставинах могли вчинити інкриміноване їм правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 15 років або довічним позбавленням волі.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Зважаючи на те, що на даний час кримінальне провадження по суті ще не розглянуто, потерпілий та свідки не допитані, докази не досліджені та беручи до уваги обставини за якими пред`явлено обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує кожному обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, дані про його особу.

Так ОСОБА_8 хоча і не судимий, працює, проте обвинувачується в особливо тяжкому злочині за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині з корисливих мотивів, не одружений, проживає один, утриманців у нього не має, отже у ного недостатньо міцні соціальні зв`язки, які б стримували його від втечі з метою уникнення правосуддя, а тяжкість майбутнього імовірного покарання вказує на існування високого ризику ухилення обвинуваченого від суду.

Враховуючи тяжкість злочину, репутацію обвинуваченого та його роль в організації інкримінованого злочину суд дійшов висновку, що за відсутності відповідного контрою існує також високий ризик незаконного впливу на інших обвинувачених та примусу свідків до спотворення обставин справи та вчинення ним інших кримінальних правопорушень, особу яка заслуговує довіру, яка могла б поручитися за виконання обов`язків підозрюваним відповідно до ст..194 КПК України не встановлено, грошей на заставу у обвинуваченого не має.

Стан його здоров`я не перешкоджає застосуванню до нього відповідного запобіжного заходу, документів які б це спростовували, суду не надано.

Разом із цим суд враховує, що ЄСПЛ в своєму рішенні «Манчіні проти Італії», зазначив, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і цілодобовий домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 § 1(с) Конвенції.

Наведене свідчить про необхідність задовольнити клопотання прокурора на умовах домашнього арешту в певний період доби із покладенням процесуальних обов`язків відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, тому клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання не підлягає задоволенню.

Що стосується особи ОСОБА_14 суд дійшов висновку, що протягом дії запобіжного заходу обвинувачений його умови не порушував, отже не зважаючи на тяжкість інкримінованого злочину він достатньо набув репутацію яка забезпечує ризик його ухилення від суду, та впливу на інших учасників процесу, тому суд вважає можливим продовжити запобіжний захід у виді особистого зобов`язання із покладенням обов`язків відповідно до ч.5 ст.194 КПК України. Щодо можливості не застосовувати обмежень виїжджати ОСОБА_14 за межі Волинської області, суд вважає необхідним відхилити таке клопотання, оскільки особа обвинуваченого має бути під певним наглядом на території Волинської області. Притому обвинувачений у невідкладних випадках не позбавлений звернутися до суду за дозволом відвідати певні місця за межами Волинської області.

Для досягнення дієвості мети кримінального провадження строк запобіжного заходу обвинуваченим слід продовжити на 2 місяці.

Керуючись ст. ст. 31, 318, 321 КПК України суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_8 на особисте зобов`язання відмовити.

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити ОСОБА_8 запобіжний захід у виді домашнього арешту заборонивши йому залишати житло за адресом АДРЕСА_2 у період доби з 22:00 години до 06:00 години, з покладенням обов`язків з`являтися за викликом до суду, утримуватися від спілкування із іншими обвинуваченими, потерпілим, свідками цього кримінального провадження, строком до 26.10.2026р., включно.

Ухвалу про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_8 передати для виконання відділу Національної поліції за місцем його проживання.

Продовжити ОСОБА_14 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, з покладенням обов`язків з`являтися за викликом до суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; не відлучатися із території Волинської області без дозволу суду; утримуватися від спілкування із іншими обвинуваченими, потерпілим, свідками цього кримінального провадження, строком до 26.10.2026р., включно.

Роз`яснити ОСОБА_8 та ОСОБА_14 , що у разі невиконання ним обов`язків, покладених цією ухвалою, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяОСОБА_1

судді: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3