Рішення № 139283196, 27.08.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/3003/26

Провадження № 2/159/2147/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Смалюха Р.Я., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», від імені якого діє представник Мишевська Наталія Миколаївна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі ТОВ «Бізнес Позика» або позивач або кредитор або товариство або кредитодавець) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач або боржник або позичальник), в якому просить стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за кредитним договором №562273-КС-001 від 16.10.2025 у розмірі 33900,00 грн (далі - кредитний договір).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.10.2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №562273-КС-001 про надання кредиту в розмірі 10000,00 грн, шляхом підписаний у порядку визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію". Кредитор свої зобовязання виконав надавши відповідачу кредит, водночас позичальник свої обовязки не виконував у зв`язку з чим станом на 05.05.2026 утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 33900,00 грн з яких 10000,00 грн заборгованості по тілу кредиту, 16900,00 грн заборгованості за процентами, 2000,00 грн заборгованість за комісією, 5000,00 грн заборгованості по відсотках в порядку ст. 625 ЦК України.

Оскільки на даний час відповідач заборгованість не погасив, керуючись статями 11, 16, 526, 525, 530, 625, 610, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), позивач просить стягнути борг у судовому порядку.

Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою від 18.06.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, витребував докази в АТ КБ «Приватбанк», розгляд та формування справи вирішив здійснювати у змішаній (паперовій та електронній) формі.

До суду 08.07.2026 надійшли з АТ КБ «Приватбанк» витребувані судом докази.

До суду повернулося повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення R067206956086, яким відповідач повідомлявся про розгляд справи.

Відповідно до ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) відповідач вважається належним чином повідомленим про час, місце і дату судового розгляду.

Позивач та відповідач не подали клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи суд встановив такі обставини.

16.10.2025 року між кредитором ТОВ «Бізнес Позика» та позичальником укладено Договір №562273-КС-001 про надання кредиту, за умовами якого позичальнику надається кредит у розмірі 10000,00 грн (п. 2.1) за стандартною процентною ставкою 1% на день (п. 2.4).

Строк, на який надається кредит, становить 24 тижні (п. 2.3), дата повернення кредиту 02.04.2026 року (п. 2.14), а строк дії договору встановлено до 02.04.2026 року (п. 2.8).

Відповідно до умов договору, за видачу кредиту кредитором нараховується одноразова комісія в розмірі 2 000,00 грн в дату видачі кредиту (п. 2.5), яка згідно з узгодженим сторонами графіком платежів сплачується частинами: 30.10.2025 550,00 грн, 13.11.2025 650,00 грн, 27.11.2025 650,00 грн, 11.12.2025 150,00 грн (п. 4.2.2).

За порушення грошових зобов`язань пеня та штрафи договором не передбачені, проте за прострочення платежів позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700 000% річних на підставі ст. 625 ЦКУ, що нараховуються за кожен день прострочення в розмірі не більше 2% від неповернутої суми кредиту на день, а їх сукупна сума не може перевищувати 50% від суми виданого кредиту (п. 7.5).

У договорі передбачено право кредитора вимагати дострокового повернення заборгованості у повному обсязі у разі порушення позичальником умов договору протягом 30 календарних днів з дати отримання вимоги (п. 5.3.11, 5.3.11.2).

У п. 5.8 договору передбачено право кредитора здійснювати уступку права вимоги за цим договором без згоди позичальника.

Реквізити договору містять відомості про позичальника: адреса; ID-картка; РНОКПП; телефон; електронна адреса; номер банківської картки для перерахунку коштів НОМЕР_1 ; договір підписано позичальником електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «UA-3422».

У матеріалах справи міститься Паспорт споживчого кредиту за програмою «Твоя позика» від 16.10.2025 року, у якому визначені основні умови кредитування ТОВ «Бізнес Позика», зокрема: сума ліміту кредиту 10000,00 грн, строк кредитування 169 днів (24 тижні), спосіб надання безготівковий протягом трьох робочих днів, процентна ставка 365% річних (1% на день), орієнтовна реальна річна процентна ставка 6918,28% річних, орієнтовна загальна вартість кредиту 24732,10 грн. Паспорт містить відмітку про ознайомлення та підписання його позичальником шляхом використання електронного підпису з одноразовим ідентифікатором «UA-8858».

Анкетою клієнта (витягом з інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора) від 04.05.2026 року підтверджується, що позичальник ідентифікований в системі ТОВ «Бізнес Позика». Анкета містить персональні дані позичальника, дата народження, РНОКПП, адреса проживання, паспорт ID-картка, а також відомості про суму бажаного кредиту - 10000,00 грн.

Підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів, виданим ТОВ «ПРОФІТГІД», відповіддю АТ КБ «Приват Банк» від 23.06.2026, банківської випискою з рахунку за карткою НОМЕР_2 за 16.10.2024, платіжною інструкцією № efc31175-aa5a-11f0-b910-000c29d57ed2_1 від 16.10.2025 підтверджується перерахування кредитором та отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 10000,00 грн.

Документом «Візуальна форма послідовності дій Клієнта та Товариства в ІТС», сформованим 16.10.2025 року, детально зафіксовано покроковий процес укладення кредитного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора: від входу позичальника в особистий кабінет (о 09:06:18), ознайомлення з паспортом споживчого кредиту та його підписання одноразовим ідентифікатором «UA-8858» (о 09:39:27), до акцептування оферти та підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором «UA-3422» (о 09:40:08) та підписання договору кредитором (о 09:39:58).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 562273-КС-001, складеного станом на 05.05.2026 року, кредитор здійснив нарахування процентів та інших платежів за період з 16.10.2025 року по 05.05.2026 року.

Згідно з розрахунком, позичальнику 16.10.2025 року було видано кредитні кошти в розмірі 10000,00 грн та в цей же день нараховано комісію за видачу кредиту в розмірі 2000,00 грн.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось щоденно за ставкою 1% на день (що становить 100,00 грн на день) протягом 169 днів строку кредитування.

Нарахування щоденних процентів за ставкою 1% припинилося 02.04.2026 року (у зв`язку із закінченням строку кредитування), досягнувши загального розміру 16900,00 грн, і після цієї дати нарахування процентів не здійснювалось.

У зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань зі сплати платежів, кредитором починаючи з 31.10.2025 року (наступний день після прострочення першого платежу за графіком) нараховувались проценти річних відповідно до ст. 625 ЦКУ у розмірі 2% від неповернутої суми кредиту на день (щоденно по 200,00 грн). Нарахування процентів за ст. 625 ЦКУ припинилося 24.11.2025 року, досягнувши граничного договірного розміру у 5000,00 грн (що становить 50% від суми виданого кредиту згідно з п. 7.5 договору), після чого залишалося незмінним.

Згідно з розрахунком, будь-яких платежів на погашення заборгованості позичальником здійснено не було.

Станом на 05.05.2026 року загальна сума заборгованості позичальника складає 33900,00 грн, з яких: 10000,00 грн тіло кредиту, 16900,00 грн проценти за користування кредитом, 2000,00 грн комісія за видачу кредиту, 5000,00 грн проценти річних відповідно до ст. 625 ЦКУ.

Витягом із Державного реєстру фінансових установ від 14.03.2024 підтверджується, що кредитор ТОВ «Бізнес Позика» зареєстрований як небанківська фінансова установа та має право надавати фінансові послуги, зокрема здійснювати надання коштів та банківських металів у кредит.

Копією Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 1593 від 11.05.2017, підтверджується прийняття рішення про видачу ТОВ «Бізнес Позика» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту .

Листом Національного банку України № 27-0026/20243 від 15.03.2024 підтверджується переоформлення ліцензії кредитора ТОВ «Бізнес Позика» у зв`язку з введенням в дію Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», внаслідок чого кредитору видано оновлений витяг із Державного реєстру фінансових установ про право здійснювати діяльність з надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.10.2025 підтверджується, що кредитор ТОВ «Бізнес Позика» здійснює такі види економічної діяльності: інші види кредитування (основний) (КВЕД 64.92) та інші види грошового посередництва (КВЕД 64.19).

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов`язань за кредитним договором.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються Цивільним Кодексом України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко розяснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці розяснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір №562273-КС-001 від 16.10.2025 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «UA-3422», який був власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначений підпис підтверджує, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Отже, відповідач за допомогою електронних засобів, доступ до яких був отриманий ним особисто і за власною ініціативою, ознайомився з усіма умовами кредитного договору, мав достатньо часу і можливостей для такого ознайомлення, погодив ці умови, а отже, взяв на себе передбачені договорами зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Умовами кредитного договору передбачено видачу кредиту в розмірі 10000,00 грн на реквізити платіжного засобу відповідача. Як суд встановив вище, кредитні кошти в розмірі 10000,00 грн надійшли на картковий рахунок відповідача 16.10.2025.

Строк користування кредитними коштами встановлений до 02.04.2026.

У матеріалах справи відсутня інформація про повернення відповідачем тіла кредиту.

Контррозрахунку заборгованості відповідач не надав.

Отже, суд дійшов висновку, що станом на день звернення з позовом кредитні кошти в повному розмірі не повернуто, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача тіла кредиту в розмірі 10000,00 грн є підставною.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Процентна ставка за кредитом становить 1 % в день і є фіксованою (п. 2.4), що відповідає вимогам ЗУ «Про споживче кредитування».

Отже, за період з 16.10.2025 по 02.04.2026 відповідачу нараховані проценти в розмірі 16900,00 грн (10000,00 грн тіла кредиту * 1% річних 169 днів).

У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач протягом дії кредитного договору чи після його завершення сплачував проценти за користування кредитними коштами.

Контррозрахунку заборгованості відповідач не надав.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача нарахованих процентів за період з 16.10.2025 по 02.04.2026 в розмірі 16900,00 грн є підставною.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а аза відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Договором передбачена комісія за видачу кредиту в розмірі 2000,00 грн, яка нараховується одноразово при видачі кредиту в дату його видачі (п. 2.5). Згідно з графіком платежів (п. 4.2.2), сплату цієї комісії розбито на внески.

Доказів того, що відповідач сплатив комісію у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 зазначеного Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом визначаються як витрати споживача, повязані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обовязкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з абзацом 3 частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Аналогічна норма закріплена у Додатку 1 до Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених постановою Правління Національного банку України від 08.06.2017 № 49.

Цим нормативно-правовим актом передбачено, що загальні витрати за споживчим кредитом включають витрати споживача, повязані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи комісії та інші обовязкові платежі за додаткові та/або супутні послуги банку, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, чинне законодавство наділяє кредитодавця правом вимагати від позичальника сплати комісії при видачі кредиту, однак встановлює для цього чіткі умови: така комісія повинна бути платою за реальне надання додаткових та/або супутніх послуг банку, пов`язаних з отриманням чи обслуговуванням кредиту.

Відтак, кредитодавець зобовязаний фактично вчинити певні дії на користь споживача (оцінка майна, нотаріальні послуги, провести оцінку платоспроможності позичальника, здійснивши запити щодо його майнового стану чи наявності боргових зобовязань тощо), за які стягується така плата, та вказати їх у договорі.

Як встановив суд під час розгляду справи, укладений між сторонами кредитний договір містить умову щодо сплати позичальником одноразової комісії за видачу кредиту. При цьому суд звертає увагу на те, що ані у тексті самого кредитного договору, ані у правилах про кредитування жодним чином не описано, які саме дії (додаткові чи супутні послуги) будуть вчинені або вже вчинені на користь позичальника в обмін на сплату вказаної суми.

Крім того, під час судового розгляду кредитодавець не надав жодних доказів того, що він фактично вчинив якісь дії чи надав супутні послуги, за які має бути сплачена зазначена комісія.

Частина 1 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» вказує, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» імперативно визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Відповідно до частини 2 статті 18 цього ж Закону, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Верховний Суд у складі Обєднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які повязані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обовязку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини пятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку, що нарахування позичальнику комісії не відповідає вимогам чинного законодавства, та обмежує права споживача порівняно з правами, встановленими ЗУ «Про споживче кредитування» (ч. 2 ст. 8), відтак, відповідно до ч. 5 ст. 12 цього Закону, така умова кредитного договору є нікчемною, а тому вимога про стягнення з відповідача комісії в розмірі 2000,00 грн є безпідставною.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За порушення строків виконання зобовязань позичальник зобовязаний сплатити заборгованість з урахуванням 700 000 % річних від суми заборгованості в силу ст. 625 ЦК України (п. 7.5). Такі проценти річних нараховуються за кожен день прострочення у розмірі, що не перевищує 2 % від неповернутої суми кредиту в день, при цьому сукупна сума нарахованих штрафних санкцій не може перевищувати половини суми одержаного кредиту (п. 7.5).

Позивач просить стягнути з відповідача проценти за ст. 625 ЦК України в розмірі 5000,00 грн.

Однак, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобовязання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обовязку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, востаннє на 90 діб Указом Президента України № 26/2025 від 14.01.2025 затвердженого Законом України № 4220-IX від 15.01.2025.

Отже, з 24.02.2022 по сьогодні в Україні безперервно діє воєнний стан.

Відтак, за період дії кредитного договору до позичальника не могли бути застосовані штрафні санкції та положення ст. 625 ЦК України.

На підставі викладеного суд вважає що вимога про стягнення з відповідача процентів нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України в розмірі 5000,00 грн є безпідставними.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, обєктивно зясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив умови кредитного договору щодо погашення процентів та тіла кредиту, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити частково стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 26900,00 грн з яких: 10000,00 грн заборгованості по тілу кредиту, 16900,00 грн заборгованості по процентах; у стягненні 5000,00 грн заборгованості за процентами в порядку ст. 625 ЦК України та 2000,00 грн заборгованості за комісією належить відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд частково задовольнив позовні вимоги, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача судовий збір пропорційно до суми задоволених вимог, що становить 2112,61 грн (79,35 % від 2662,40 грн).

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором №562273-КС-001 від 16.10.2025 у розмірі 26900,00 грн, з яких:

-10000,00 грн заборгованості по тілу кредиту;

-16900,00 грн заборгованості по процентах за період з 16.10.2025 по 02.04.2026;

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» у стягненні з ОСОБА_1 5000,00 грн заборгованості за процентами нарахованими за ст. 625 ЦК України та 2000,00 грн боргу за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» судовий збір у сумі 2112,61 грн.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26/411; ЄДРПОУ 41084239);

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Повне судове рішення складене 27 серпня 2026 року.

Суддя Р.Я. Смалюх