Рішення № 139282397, 26.08.2026, Чортківський районний суд Тернопільської області

копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" серпня 2026 р. Справа № 608/2166/26

Номер провадження2/608/1209/2026

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Коломієць Н. З.

з участю секретаря Южди Л. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чортків справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів. В позовній заяві позивач вказала, що перебувала у шлюбі з відповідачем, в якому народилася дитина, донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області №608/226/23 від 23 лютого 2023 року шлюб між сторонами розірвано. Неповнолітня дитина проживає з матір`ю. Домовленість про визначення належного та регулярного розміру утримання дитини між позивачем та відповідачем досягнуто частково та відповідач добровільно надає 4000 гривень на утримання дитини, нотаріально посвідчений договір про сплату аліментів не укладений. Відповідач хоч добровільно і надає аліменти, але не забезпечує регулярного утримання дочки в обсязі, необхідному для задоволення її звичайних життєвих потреб. Донька та позивачка хворіють на тяжкі недуги, що унеможливлює гідне утримання дитини лише матір`ю. Відповідач працює в ТОВ «СЕ БОРДНЕТЦЕ-УКРАЇНА» та має можливість сплачувати аліменти в заявленому розмірі. У зв`язку з такими обставинами позивачка змушена звернутися до суду.

Просить стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на її користь, ОСОБА_1 , аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення цього позову і до досягнення дитиною повноліття; стягнути судовий збір в дохід держави та 8000 гривень витрат на правову допомогу.

Відповідачем ОСОБА_2 було подано відзив на позов, згідно з яким позов визнає частково, а саме в частині стягнення з нього судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. Вважає, що стосовно судового збору слід застосувати норми ч. 1 ст.142 ЦПК України, оскільки він визнав позов про стягнення аліментів до початку розгляду справи по суті. Стосовно витрат, понесених на правничу допомогу - вважає їх завищеними. Погоджується сплатити 3000 гривень, оскільки такий розмір є розумним та співмірним з обсягом виконаних робіт адвокатом позивача. Також вважає, що вибір позивача звернення до суду в позовному провадженні, а не в наказному, спрямований на стягнення з нього додаткових коштів.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Від представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Теслі П. О. надійшло клопотання про розгляд справи у його та позивача відсутності. Позов підтримує повністю, просить задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, що підтверджується поштовим повідомленням про отримання повістки.

Суд ухвалює рішення без фіксування судового процесу, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Розглянувши позовну заяву, відзив на позов, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступних висновків.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, в якому народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області №608/226/23 від 23 лютого 2023 року шлюб між сторонами розірвано. Дитину залишено проживати з матір`ю. Рішення суду набрало законної сили 28 березня 2023 року.

Факт проживання дитини разом з матір`ю підтверджується витягом з Реєстру територіальної громади №2026/012112200, сформованим 20 липня 2026 року Колиндянською сільською територіальною громадою. Згідно з витягом ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , з 20 липня 2026 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за адресою проживання позивача.

На обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що стан здоров`я та особливості розвитку дочки зумовлюють додаткові постійні потреби. Під час огляду педіатра 09 липня 2026 року зазначено, що дитина не розмовляє, зоровий контакт із нею нечіткий, реакція на звернення нечітка, наявна підвищена сенсорна чутливість. Встановлено основний діагноз N19 «Розлад мовлення» та супутній Р22 «Дитяча поведінка симптом/скарга». Дитині рекомендовано консультацію дитячого психіатра, заняття з логопедом і поведінковим психотерапевтом. У консультаційному висновку дитячого психіатра також зафіксовано аутистичну симптоматику, поставлено питання щодо розладу аутистичного спектра та рекомендовано пройти діагностичне обстеження АDОS-II, а також відвідувати корекційно-розвиткові заняття. Виконання цих рекомендацій потребує регулярних звернень до спеціалістів, тривалої корекційної роботи та відповідних матеріальних витрат.

Також позивачка посилається на власний стан здоров`я, який істотно впливає на матеріальне становище сім`ї, у якій виховується дитина. Випискою з медичної карти №60449 підтверджено, що у липні 2024 року позивачу встановлено основний діагноз: змішаноклітинний (класичний) варіант лімфоми Годжкіна, ІІВ стадія, та проведено курс фармакотерапії з приводу новоутворення. За результатами КТ від 05 липня 2024 року виявлено поширену лімфаденопатію та гепатоспленомегалію. Випискою №105321 підтверджено подальше стаціонарне лікування у листопаді 2024 року, анемію при хронічному захворюванні на тлі лімфоми Годжкіна та проведення шостого курсу поліхіміотерапії за схемою АVD. Тяжке захворювання, повторне стаціонарне лікування й курси хіміотерапії об`єктивно потребували значних витрат, впливали на її фізичні можливості та матеріальні ресурси.

Крім того, з позовної заяви вбачається, що між сторонами існує усна домовленість про добровільне надання відповідачем 4000 гривень на утримання дитини.

Згідно довідки ТОВ «СЕ БОРДНЕТЦЕ-УКРАЇНА» №172 від 21.07.2026, посада ОСОБА_2 - старший технік з підготовки виробництва; нарахований дохід за липень 2025-червень 2026 року - 446 080,34 грн.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 3 ст. 181 цього ж Кодексу, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч. 1 ст. 183 цього Кодексу, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Як зазначено в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ст. ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов`язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладено на обох батьків та аліменти в розмірі однієї четвертої частини заробітку (доходу) відповідають вимогам закону, зокрема ч.5 ст. 183 Сімейного кодексу України та п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України, де зазначено, що розмір аліментів на утримання однієї дитини становить одну четверту частину доходу платника аліментів.

Відповідач визнає розмір заявлених позивачем аліментів на утримання своєї дитини в розмірі 1/4 (одна четверта) частини від його заробітку, а тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Стосовно судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.

Відповідно до частин 1, 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідач зазначає, що до вирішення судом питання про стягнення з нього в користь держави судового збору, слід застосувати норми ч. 1 ст.142 ЦПК України, оскільки він визнав позов про стягнення аліментів до початку розгляду справи по суті.

Згідно вищевказаної статті, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

В даній справі суд не може керуватися цією нормою, оскільки провадження в ній здійснюється у спрощеному провадження.

Відповідно до частин 1-3 статті 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Таким чином, оскільки розгляд справи по суті вже розпочався, а повернути позивачці 50 відсотків судового збору не виявляється можливим, так як вона звільнена від його сплати, то судовий збір в розмірі 1331,20 гривень підлягає стягненню з відповідача в користь держави.

Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 8000 гривень, суд обґрунтовує свою позицію наступним чином.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частин першої та другої статті 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Виходячи зі змісту положень частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, до матеріалів справи долучено квитанцію до прибуткового касового ордера №б/н до договору №38 від 16 липня 2026, згідно якої ОСОБА_1 сплатила адвокату Теслі П. О. 8000 гривень за надання юридичних послуг.

Договір про надання правничої допомоги, детальний опис наданих послуг, акти виконаних робіт, матеріали справи не містять.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин 5, 6 статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач визнає розмір витрат на професійну допомогу 3000 гривень, обґрунтовуючи тим, що позов по суті він визнав, дана справа не є складною, оскільки будь-яких заперечень він не заявляв, обсяг наданих послуг адвокатом є незначним та зводиться лише до складення позовної заяви.

Враховуючи наведене, оцінивши письмові докази по справі, суд вважає, що вимоги позивача про відшкодування витрат пов`язаних із розглядом справи у розмірі 8000 гривень підлягають до часткового задоволення, а саме у розмірі 4000 гривень, оскільки обсяг робіт та час, витрачений адвокатом, матеріали справи не містять, фактично адвокат підготував лише позовну заяву, в судове засідання не з`явився, тобто представництво позивача в суді не здійснював.

Керуючись ст. ст. 180-182, 184, 191, 192 Сімейного кодексу України, ст. ст. 76, 81, 89, 141, 263, 264, 265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 до ОСОБА_2 , зареєстрованого по АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, задоволити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , зареєстрованого по АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 в користь ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27 липня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , зареєстрованого по АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на рахунок ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ 37993783), банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 , зареєстрованого по АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 в користь ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , 4000 (чотири тисячі) гривень витрат на правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо Тернопільському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з оригіналом

Суддя:/підпис/

Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/2166/26

Рішення набирає законної сили «_____»____р.

Суддя: Н. З. Коломієць

Копію рішення видано « » року

Секретар: