Рішення № 139282311, 27.08.2026, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/507/26

Провадження №2/951/356/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року селище Козова

Козівський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Лавренюк О.М.,

за участю секретаря судового засідання Горохівської Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі позивач, ТОВ «Споживчий центр») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.02.2022 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №23.02.2022-100001876 (далі Договір), відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 4000,00 грн строком на 42 дні. Кредитний договір підписаний електронним підписом відповідача, що відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що приймає умови кредитного договору (оферти). Позивач вказав, що виконав свої зобов`язання за Договором у повному обсязі, оскільки надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами у сумі 4000,00 грн шляхом перерахування коштів на відповідний картковий рахунок відповідача.

Однак відповідач належним чином покладені на нього зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 24.06.2026 складає 6120,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 4000,00 грн; заборгованість за процентами - 2120,00 грн.

Відтак позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №23.02.2022-100001876 від 23.02.2022 у сумі 6120,00 грн, а також сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн та витрати пов`язані з надсиланням відповідачу позовної заяви у сумі 136,98 грн.

Ухвалою судді від 08.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Судове засідання призначено на 04.08.2026.

Ухвалою суду від 04.08.2026 відкладено судовий розгляд цивільної справи на 27.08.2026.

У судове засідання представник позивача не з`явилася, у прохальній частині позовної заяви просила розглянути справу без її участі та не заперечувала проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), шляхом направлення судових повісток на адресу зареєстрованого місця проживання. Однак поштове відправлення з судовою повісткою про виклик в судове засідання, призначене на 04.08.2026, повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній» (а.с. 57-58). Поштова кореспонденція з судовою повісткою про виклик в судове засідання, призначене на 27.08.2026, повернулась до суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній» (а.с. 63-64).

При цьому суд враховує, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України).

Питання належного повідомлення учасників справи неодноразового досліджувалося Верховним Судом, згідно з висновками якого у разі якщо «адресат відмовився», «адресат відсутній за вказаною адресою» - судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки (пункт 3, 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, постанови Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19, від 30.11.2022 у справі № 760/25978/13-ц, від 31.08.2022 у справі № 760/17314/17).

Крім того, виклик відповідача у судове засідання, призначене на 27.08.2026, здійснювалося також у порядку, передбаченому частиною одинадцятою статті 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України (а.с. 62). З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

З урахуванням наведеного, відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку та через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України в порядку, передбаченому частиною одинадцятою статті 128 ЦПК України.

Разом з тим відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про причини неявки в судове засідання не повідомив, жодних заяв чи клопотань не подавав.

На підставі наведеного, ухвалою суду від 27.08.2026 визначено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення у цивільній справі.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України здійснює розгляд справи без участі сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.02.2022 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №23.02.2022-100001876 шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) та заявки, що є невід`ємною частиною договору (а.с. 24 зворот-29).

Підписанням Договору відповідач підтвердив, що ознайомлений і приймає умови кредитного договору (оферти). Також відповідач підтвердив, що йому надані та він отримав інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», примірник цього договору.

Відповідно до пунктів 2-4 Заявки позичальнику наданий кредит у розмірі 4000,00 грн строком на 42 дні з дня його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 05.04.2022.

Згідно з пунктами 6-8 Заявки ставка "Економ" фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду "Економ". Ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 3% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит, окрім первинного періоду та періоду "Економ". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Проценти розраховуються шляхом множення Кредиту (залишку Кредиту у разі його дострокового часткового повернення) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

При цьому зі змісту Договору та Заявки вбачається, що такі документи підписані електронним підписом відповідача з ідентифікатором Q738 (а.с. 24 зворот-29).

23.02.2022 ТОВ «Споживчий центр» перерахувало ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 4000,00 грн згідно кредитного договору №23.02.2022-100001876, що підтверджується квитанцією LIQPAY, платіж №1923385273, дата 23.02.2022 (а.с. 30).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором №23.02.2022-100001876 від 23.02.2022 вбачається, що відповідач не виконував свої зобов`язання за Договором, унаслідок чого виникла прострочена заборгованість, яка станом на 29.04.2026 складає 6120,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту 4000,00 грн; заборгованість за процентами 2120,00 грн. Проценти нараховані за період з 23.02.2022 до 05.04.2022, тобто в межах строку кредитного договору (а.с. 49).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частинами першою та другою статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом частин першої та третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19 та від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Суд встановив, що відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов`язаними з виконанням кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі за текстом Закон), згідно зі статтею 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону (в редакції, чинній на дату укладення договору) визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Наведене, у свою чергу, свідчить про належне укладення кредитного договору з використанням електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове рішення про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

Отже, між сторонами досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

За таких підстав суд дійшов висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 23.02.2022 укладено електронний кредитний договір №23.02.2022-100001876.

З огляду на викладене на підставі укладеного сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

Так, стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 526, частини першої статті 527, частини першої статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

При цьому відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами першою, п`ятою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання умов Договору відповідачу наданий кредит у сумі 4000,00 грн. При цьому, внаслідок порушення відповідачем узятих на себе зобов`язань, виникла прострочена заборгованість, яка станом на 29.04.2026 складає 6120,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 4000,00 грн; заборгованість за процентами 2120,00 грн.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за кредитним договором позивач надав квитанцію про перерахування відповідачу коштів за кредитним договором №23.02.2022-100001876 в сумі 4000,00 грн, за допомогою системи LIQPAY, платіж №1923385273, дата 23.02.2022 (а.с. 30).

Разом з тим з розрахунку заборгованості за кредитним договором №23.02.2022-100001876 від 23.02.2022 вбачається, що відповідач не виконував свої зобов`язання за Договором, унаслідок чого виникла прострочена заборгованість, яка станом на 29.04.2026 складає 6120,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 4000,00 грн; заборгованість за процентами 2120,00 грн (а.с. 49).

Ураховуючи, що відповідач не з`явився у судове засідання та доказів на спростування доводів позивача не надав, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору №23.02.2022-100001876 від 23.02.2022.

Відтак наявні обґрунтовані підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за кредитним договором №23.02.2022-100001876 від 23.02.2022 в розмірі 6120,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 4000,00 грн; заборгованість за процентами 2120,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2662,40 грн відповідно до платіжної інструкції №СЦ00102047 від 05.05.2026 (а.с. 50).

Позивач також просив стягнути з відповідача витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу копії позовної заяви з додатками, у розмірі 136,98 грн.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, пов`язаних із розглядом справи, має бути підтверджений відповідними доказами. Наявними у матеріалах справи квитанцією оператора поштового зв`язку №2130437 від 23.06.2026 та описом вкладення підтверджується вартість надсилання копії позовної заяви відповідачу лише в сумі 123,78 грн.

За таких обставин відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають документально підтверджені витрати, пов`язані з надсиланням йому копії позовної заяви з додатками в розмірі 123,78 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 287, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №23.02.2022-100001876 від 23.02.2022 у розмірі 6120,00 грн (шість тисяч сто двадцять гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) судового збору та 123,78 грн (сто двадцять три гривні 78 копійок) витрат, пов`язаних із надсиланням відповідачу копії позовної заяви з додатками.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення суду може бути переглянуте Козівським районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 27.08.2026.

Головуючий суддя О.М. Лавренюк