Рішення № 139282275, 27.08.2026, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/1027/26

Провадження № 2-а/595/109/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2026

Бучацький районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого судді Тхорик І.І.

за участі: секретаря судового засідання Єдинак Л.С.

представника позивача, адвоката Ковалівського Б.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бучач справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Ковалівський Б.В., 17 липня 2026 року, через систему «Електронний суд», звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, в якому просить скасувати постанову серії ЕНА № 7524563 від 10 липня 2026 року, винесену інспектором ВП № 2 (м. Бучач) Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області Гузаном А.М., відповідно до якої на неї накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн, згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі закрити. Окрім того, просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на її користь сплачений судовий збір. В обґрунтування позову посилається на те, що відповідно до змісту оскаржуваної постанови, 10 липня 2026 року об 11 год. 10 хв. у селі Трибухівці по вулиці Горішній, 5 вона, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , нібито, порушила правила обгону, а саме здійснила обгін транспортного засобу, який рухався у попутному напрямку, на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю. Зазначені дії працівником поліції кваліфіковано як порушення підпункту «г» пункту 14.6 Правил дорожнього руху України та адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 КУпАП. На неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. У постанові також зазначено, що до неї додаються пояснення водія та відеозапис із нагрудної камери №786643. Однак, вона з винесеною постановою не погоджується, вважає її протиправною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки жодних порушень ПДР України вона не вчиняла. Так, вона не здійснювала забороненого обгону на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю. Висновок працівника поліції про наявність у її діях складу адміністративного правопорушення не відповідає фактичним обставинам події та не підтверджений належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами. Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху України обгоном є випередження одного або кількох транспортних засобів, пов`язане з виїздом на смугу зустрічного руху. Отже, обов`язковою ознакою обгону є саме виїзд транспортного засобу на смугу зустрічного руху. Саме по собі випередження іншого транспортного засобу, яке здійснюється без виїзду на смугу зустрічного руху, не є обгоном у розумінні Правил дорожнього руху України. Оскаржувана постанова не містить належного опису обставин, які давали б змогу встановити, що автомобіль під її керуванням дійсно виїжджав на смугу зустрічного руху. У постанові не зазначено, у якому напрямку рухався її автомобіль, у якому місці вона, нібито, розпочала маневр, де саме виїхала на зустрічну смугу та де повернулася на раніше займану смугу руху. У постанові також не ідентифіковано транспортний засіб, який позивачка, нібито, обганяла. Не вказано його марки, моделі, державного номерного знака, швидкості та траєкторії руху. Не встановлено особу водія цього транспортного засобу та не відібрано його пояснень. За відсутності зазначених відомостей неможливо об`єктивно встановити, чи відбувався взагалі будь-який маневр обгону та чи був він пов`язаний із виїздом автомобіля позивачки на смугу зустрічного руху. Таким чином, опис, наведений у постанові, фактично є загальним твердженням працівника поліції, яке не містить достатніх фактичних даних для висновку про наявність у її діях порушення правил обгону. Правила дорожнього руху визначають обгін як випередження з виїздом на зустрічну смугу, а підпункт «г» пункту 14.6 ПДР забороняє обгін у кінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопроводах, крутих поворотах та інших ділянках дороги з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості. Працівник поліції зазначив, що вона, нібито, здійснила обгін на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю. Однак, у постанові не наведено жодних конкретних відомостей про те, чим саме була обмежена оглядовість на відповідній ділянці дороги. Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху України обмежена оглядовість це видимість дороги в напрямку руху, обмежена геометричними параметрами дороги, придорожніми інженерними спорудами, насадженнями, іншими об`єктами або транспортними засобами. Отже, для встановлення порушення підпункту «г» пункту 14.6 Правил дорожнього руху працівник поліції повинен був з`ясувати та зафіксувати, яким саме геометричним параметром дороги, спорудою, насадженням, транспортним засобом або іншим об`єктом обмежувалася видимість дороги в напрямку її руху. Однак, в оскаржуваній постанові не зазначено, чи перебувала вона в кінці підйому, на мосту, естакаді, шляхопроводі, крутому повороті або на іншій конкретній ділянці дороги з обмеженою оглядовістю. Постанова не містить відомостей про радіус повороту дороги, наявність підйому, споруд, насаджень чи інших об`єктів, які обмежували оглядовість. Не вказано фактичної відстані видимості дороги в напрямку її руху та не зазначено, чи проводилися будь-які вимірювання. Саме використання у постанові словосполучення «ділянка дороги з обмеженою оглядовістю» не доводить фактичного існування таких умов. Обмежена оглядовість є об`єктивною характеристикою дорожньої обстановки, а не суб`єктивною оцінкою працівника поліції, тому її наявність повинна бути підтверджена конкретними фактичними даними. Крім того, працівник поліції не зазначив, чи стверджував він про обмежену оглядовість, чи про недостатню видимість. Ці поняття мають різний зміст. Недостатня видимість відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху означає видимість дороги менше 300 метрів у сутінках, у тумані, під час дощу, снігопаду або за інших подібних умов. Жодних таких погодних чи інших умов у постанові не зазначено. За таких обставин, відповідачем не встановлено та не доведено обов`язкової ознаки правопорушення, а саме вчинення маневру на ділянці дороги, на якій обгін був заборонений. У цьому випадку працівником поліції не було забезпечено всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи. Висновок про її винуватість зроблено без належного встановлення обставин виконання маневру, характеристик ділянки дороги, видимості та оглядовості, дорожньої розмітки, напрямку руху транспортних засобів і місця перебування працівника поліції. Оскаржувана постанова не може сама по собі підтверджувати вчинення правопорушення, оскільки вона є результатом розгляду справи та рішенням суб`єкта владних повноважень, законність якого оскаржується. Відомості, внесені працівником поліції до постанови, повинні підтверджуватися незалежними та об`єктивними доказами, а не лише власним твердженням особи, яка винесла постанову. Зміст постанови повинен бути достатньо конкретним для того, щоб особа могла зрозуміти, які саме її дії визнано протиправними, за яких обставин вони були вчинені та якими доказами підтверджуються. Оскаржувана постанова не містить повного опису фактичних обставин. У ній не конкретизовано місця початку та завершення маневру, напрямку руху, розташування транспортних засобів, дорожньої розмітки, характеристик дороги та об`єкта, який нібито обмежував оглядовість. Таке формальне формулювання обвинувачення не дає можливості встановити наявність усіх елементів складу правопорушення та належним чином перевірити законність висновків працівника поліції. Наявність її підпису у графі про отримання постанови не свідчить про визнання нею вини. Такий підпис підтверджує лише факт ознайомлення з постановою або отримання її копії та не позбавляє її права заперечувати викладені у постанові обставини й оскаржувати її в судовому порядку. Відповідач зобов`язаний подати суду всі наявні в нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Саме відповідач повинен надати докази того, що вона виїхала на смугу зустрічного руху, випередила інший транспортний засіб та здійснила цей маневр на конкретній ділянці дороги з обмеженою оглядовістю. Усі невизначеності щодо того, чи був виконаний обгін, де саме відбувався маневр, чи виїжджала вона на зустрічну смугу та чи була оглядовість дороги обмеженою, свідчать про недоведеність події та складу адміністративного правопорушення. Припущення та суб`єктивна оцінка працівника поліції не можуть бути достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Матеріали, які були їй пред`явлені, не підтверджують наявності в її діях об`єктивної сторони порушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП. Зважаючи на викладене, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді від 22 липня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

06 серпня 2026 року від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області А. Коріня на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позову через його безпідставність, мотивуючи тим, що даний позов ГУНП в Тернопільській області не визнає, посилаючись на те, що 10.07.2026 близько 11 год. 15 хв. за адресою: Тернопільська область, Чортківський район, с. Трибухівці, вул. Горішня, 5 водійка ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Golf», р.н. НОМЕР_1 , здійснила обгін транспортного засобу марки «Volkswagen Transporter» р.н. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку, на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості, чим порушила п. 14.6 г ПДР України та скоїла адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП. На основі звернення на спецлінію «102» 10.07.2026 об 11 год. 18 хв. від ОСОБА_2 про те, що приблизно за 5 хв. до звернення (орієнтовно 11 год. 13 хв.) сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу марки «Volkswagen Transporter» р.н. НОМЕР_2 , та транспортним засобом марки «Volkswagen Golf», сірого кольору, державний номер на момент вчинення та звернення на спецлінію «102» був невідомий. В ході перевірки встановлено, що 10.07.2026 близько 11 год. 15 хв. водійка ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Golf», р.н. НОМЕР_1 , сірого кольору, рухаючись по вул. Горішній у с. Трибухівці Чортківського р-ну, у напрямку з м. Чортків до м. Бучач, поблизу будинку № 3, завершуючи маневр обгону автомобіля марки «Volkswagen Transporter», р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , під час повернення у свою смугу руху створила небезпеку та перешкоду для руху зазначеного транспортного засобу. У результаті створеної дорожньої обстановки, водійка автомобіля марки «Volkswagen Transporter», р.н. НОМЕР_2 , була змушена змінити напрямок руху внаслідок чого допустила виїзд за межі проїзної частини та зіткнення з бетонною огорожею. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Після встановлення особи водійки, яка вчинила адміністративне правопорушення, а саме, здійснила обгін транспортного засобу, який рухався в попутному напрямку, на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю, чи в умовах недостатньої видимості, чим порушила п. 14.6 г ПДР України, що спричинило дорожньо-транспортну пригоду, а також після вчинення дорожньо-транспортної пригоди залишила місце події, чим порушила п. 2.10 а ПДР України. Інспектором ВП №2 (м. Бучач) Чортківського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області Гузаном А.М. було винесено відносно позивача ОСОБА_1 постанову серії ЕНА номер 7524563 від 10.07.2026 за ч. 2 ст. 122 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 510 грн, і також адміністративний протокол серії ЕПР1 номер 715733 за ст. 124 КУпАП про створення аварійної ситуації транспортному засобу марки Volkswagen модель Transporter р.н. НОМЕР_2 та адміністративний протокол серії ЕПР1 номер 715722 за ст. 122-4 КУпАП про залишення місця вчинення дорожньо-транспортної пригоди до прибуття наряду поліції. Відповідно до відеозапису під назвою «10.07.2026» працівником поліції Гузаном А.М. (з 00:00:14 по 00:010:43) водійці ОСОБА_1 було повідомлено час, місце скоєння, суть і обставини вчинених нею правопорушень. Зазначає, що на відеозаписі із нагрудного відео реєстратора поліцейського під назвою «10.07.2026» з 00:02:10 по 00:03:07, зафіксований момент ознайомлення із правами відповідно до ст. 268 КУпАП позивачки ОСОБА_1 . Отже, поліцейським, як посадовою особою, що наділена дискреційними повноваженнями, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням докази порушення позивачем ПДР України, маючи відповідні повноваження зроблено висновок про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Підстав для умисного спотворення обставин події у працівників поліції не було. Відтак, вважає адміністративну постанову законною та обґрунтованою.

10 серпня 2026 року від представника позивача, адвоката Ковалівського Б.В., через систему «Електронний суд» на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій він просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, яку суд приймає в якості письмових пояснень у справі, поданих стороною позивача в порядку ст. 44 КАС України (в даній категорії справ, відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України, заявами по суті справи є позовна заява та відзив), в яких він вважає, що наведені у відзиві обставини самі по собі не підтверджують законності оскаржуваної постанови, оскільки предметом цієї справи є не встановлення будь-яких обставин дорожньої події заново, а перевірка того, чи мав працівник поліції на момент прийняття постанови достатні, належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 саме правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, та чи була постанова прийнята обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мали значення для її прийняття. Саме у справах про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності такого рішення покладається на суб`єкта владних повноважень. Більше того, відповідач не може обґрунтовувати законність постанови доказами, які не були покладені в її основу, крім випадку, коли доведе, що вжив усіх можливих заходів для їх отримання до прийняття рішення, але не зміг отримати їх із незалежних від нього причин. Зі змісту самого відзиву вбачається, що працівник поліції, який виніс оскаржувану постанову, безпосереднім очевидцем маневру, який ставиться позивачу у вину, не був. Поліція прибула після звернення на спеціальну лінію «102», після чого в ході перевірки встановлювала обставини події. Таким чином, висновок про порушення пункту 14.6 «г» ПДР був зроблений не внаслідок безпосереднього спостереження поліцейським відповідного маневру, а на підставі інформації, отриманої після події. Ця обставина сама по собі не позбавляє працівника поліції права розглянути справу, однак означає, що висновок про винуватість повинен ґрунтуватися на конкретній сукупності доказів, передбачених статтею 251 КУпАП. Такими доказами можуть бути фактичні дані, що дозволяють встановити наявність правопорушення, винність особи та інші істотні обставини справи. Самого повідомлення про дорожню подію або подальшого припущення працівника поліції для цього недостатньо. Особливе значення має зміст відеозапису, на який відповідач посилається як на один із основних доказів правомірності постанови. Сам відповідач у відзиві прямо зазначає, що відповідні фрагменти відеозапису фіксують повідомлення позивачу часу, місця та суті правопорушення, а також ознайомлення її з правами відповідно до статті 268 КУпАП. Тобто навіть за твердженням самого Відповідача відеозапис підтверджує процес спілкування поліцейського з позивачем після події, а не момент вчинення правопорушення. Долучений відповідачем відеозапис дійсно не містить безпосередньої фіксації самого обгону, руху автомобіля «Volkswagen Golf» під час відповідного маневру, розташування транспортних засобів у момент його виконання, початку чи завершення маневру або дорожньої обстановки у момент події. На відео зафіксовано спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції вже значно пізніше від часу, який самим відповідачем зазначено, як час правопорушення. Тому, наведені у відзиві детальні міркування щодо допустимості електронних доказів, природи електронного документа та можливості подання відеозапису на оптичному носії не спростовують доводів позову. Позивач не ставить питання виключно про технічну допустимість самого носія інформації. Вирішальним є те, що саме цей відеозапис доказує. Відповідно до статті 73 КАС України належним є доказ, який містить інформацію щодо предмета доказування. Отже, навіть цілком автентичний і належно поданий відеофайл не є достатнім доказом конкретного порушення пункту 14.6 «г» ПДР, якщо момент такого порушення на ньому взагалі не зафіксований. Для притягнення особи до відповідальності саме за порушення пункту 14.6 «г» ПДР недостатньо встановити лише факт здійснення певного маневру обгону. Необхідно встановити ще одну обов`язкову обставину що такий обгін було вчинено саме у місці або за умов, за яких він заборонений цим пунктом правил. Пунктом 14.6 «г» ПДР передбачена заборона обгону у кінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопроводах, крутих поворотах та на інших ділянках дороги з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості. При цьому, «обмежена оглядовість» та «недостатня видимість» є різними поняттями. Обмежена оглядовість пов`язана з геометричними параметрами дороги, спорудами, насадженнями, іншими об`єктами або транспортними засобами, які обмежують видимість дороги, тоді як недостатня видимість означає видимість дороги в напрямку руху менше 300 метрів у сутінках, тумані, дощі, снігопаді тощо. Отже, посилання відповідача на загальну фразу про здійснення обгону «на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю, чи в умовах недостатньої видимості» не замінює доказування конкретних фактичних умов, які існували у відповідному місці саме на момент події. Відповідач повинен був установити, чим саме була обмежена оглядовість, на якій відстані водій міг бачити дорогу, чи йшлося про кінець підйому, крутий поворот, геометричні параметри дороги або, якщо йдеться про недостатню видимість, які саме погодні чи інші обставини зумовлювали видимість менше 300 метрів. Натомість, до відзиву не долучено відеозапису самого маневру, схеми відповідної ділянки дороги, фотографій дорожньої обстановки в момент події, вимірювань відстані видимості чи інших об`єктивних даних, які дозволяли б суду перевірити твердження про наявність саме тих дорожніх умов, на які посилається відповідач. Із переліку додатків до відзиву вбачається, що відповідач додав витяг з ЄДР, диск із відеоматеріалами та документи щодо направлення відзиву, але не зазначив серед додатків матеріалів, які об`єктивно фіксують дорожню обстановку у момент спірного маневру. Посилання відповідача на статтю 252 КУпАП та право поліцейського оцінювати докази за внутрішнім переконанням також не підтверджує законності постанови. Внутрішнє переконання посадової особи не є самостійним доказом та не означає можливості зробити будь-який висновок без належної доказової основи. Навпаки, стаття 252 КУпАП прямо пов`язує таку оцінку із всебічним, повним та об`єктивним дослідженням усіх обставин справи у їх сукупності. Тому, наведене у відзиві твердження про відсутність у працівника поліції мотивів умисно спотворювати обставини події не стосується предмета доказування. Позивач не зобов`язаний доводити особисту зацікавленість поліцейського, умисел на фальсифікацію чи будь-який інший неправомірний мотив. Для скасування постанови достатнім є встановлення того, що наявні у справі докази не підтверджували всіх обов`язкових елементів правопорушення або що рішення прийняте без належного з`ясування відповідних обставин. відзив фактично містить розширений переказ версії події, сформованої працівниками поліції, та значний обсяг загальних положень законодавства, проте, не усуває основного недоліку оскаржуваної постанови відсутності належної доказової основи, яка б дозволяла без припущень встановити всі фактичні ознаки порушення пункту 14.6 «г» ПДР України. Наявний відеозапис не фіксує події правопорушення. Сам відповідач визнає, що відеозапис відображає повідомлення позивачу обставин, які їй уже ставилися у вину, та роз`яснення процесуальних прав. Точне місце спірного маневру у відзиві зазначено суперечливо. Об`єктивних матеріалів, які дозволяли б встановити наявність саме обмеженої оглядовості або недостатньої видимості у момент обгону, до відзиву не долучено. Намір допитати свідка під час судового розгляду не звільняє відповідача від обов`язку показати, які докази були досліджені та покладені в основу постанови на момент її винесення. За таких обставин відповідач не виконав покладеного на нього частиною другою статті 77 КАС України обов`язку довести правомірність постанови серії ЕНА № 7524563 від 10 липня 2026 року, а доводи відзиву не спростовують підстав адміністративного позову. Зважаючи на викладене, просить позовні вимоги задовольнити.

14 серпня 2026 року від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Коріня А.В. на адресу суду через систему «Електронний суд» (17 серпня 2026 року засобом зв`язку АТ «Укрпошта») надійшли додаткові пояснення у справі, в яких вони звертають увагу на той факт, що 10.07.2026 близько 11 год. 15 хв. першочергові дії позивача ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом марки «Volkswagen Golf», р.н. НОМЕР_1 здійснила обгін транспортного засобу, марки «Volkswagen Transporter», р.н. НОМЕР_3 , який рухався в попутному напрямку і, як наслідок, під час повернення у свою смугу руху створила небезпеку та перешкоду для руху зазначеного транспортного засобу, що підтверджується поясненням ОСОБА_2 , та свідка даної ситуації ОСОБА_3 , які є належними письмовими доказами у справі. Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких орган чи посадова особа встановлює наявність або відсутність правопорушення та винність особи, якими в даному випадку є пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за допомогою яких вдалося встановити факт порушення ПДР України водійкою ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом марки «Volkswagen Golf», р.н. НОМЕР_1 , через вчинення обгону транспортного засобу, який рухався в попутному напрямку на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю, що і стало причиною подальшого зіткнення транспортного засобу, щодо якого здійснювали обгін зіткнення з металевим парканом приватного домоволодіння. Висновок зроблений на підставі інформації отриманої законним способом після події, першоджерелом якого є порушення вимог ПДР України, а саме обгону з обмеженою оглядовістю, та через який ОСОБА_1 вчинила кілька адміністративних правопорушень. Висновок про винуватість ґрунтується на сукупності доказів, таких як пояснення свідків, та наслідок порушення вимог ПДР України ОСОБА_1 дії якої в подальшому спричинили ДТП.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку.

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Ковалівський Б.В., будучи присутнім у судовому засіданні, позовні вимоги підтримав та просив такі задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області в судове засідання не прибув, у відзиві, який надійшов на адресу суду 06.08.2026 представник відповідача А.Корінь просив слухати справу у відсутності представника ГУНП в Тернопільській області.

Заслухавши представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як убачається з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7524563 від 10 липня 2026 року, прийнятої інспектором відділення поліції № 2 ЧРУП ГУНП в Тернопільській області Гузаном А.М., на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн за вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме, за те, що вона 10 липня 2026 року об 11:10:33 год. в с. Трибухівці по вул. Горішня, 5, керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , порушила правила обгону, а саме, здійснила обгін транспортного засобу, який рухався в попутному напрямку на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю, чим порушила п. 14.6 «г» Правил дорожнього руху.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

Пунктом 11 ч. 1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Пунктом 1.9. ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, обгін - це випередження одного або кількох транспортних засобів, пов`язане з виїздом на смугу зустрічного руху; обмежена оглядовість - видимість дороги в напрямку руху, яка обмежена геометричними параметрами дороги, придорожніми інженерними спорудами, насадженнями та іншими об`єктами, а також транспортними засобами.

Пунктом 14.6 «г» Правил дорожнього руху України встановлено, що обгін заборонено у кінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопроводах, крутих поворотах та інших ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості.

Згідно з ПДР обмежена оглядовість - видимість дороги в напрямку руху, яка обмежена геометричними параметрами дороги, придорожніми інженерними спорудами, насадженнями та іншими об`єктами, а також транспортними засобами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 7 КУпАП закріплені гарантії, відповідно до яких, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Разом з тим, на підтвердження вчинення інкримінованого позивачу правопорушення відповідачем надано суду відеозаписи, на яких зафіксовано лише спілкування працівників поліції із жінкою (особа якої працівниками поліції згідно наданих відеоматеріалів, не встановлювалась) в автомобілі, в ході чого поліцейський повідомив останній, що до них поступило повідомлення з приводу дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася у с. Трибухівці по вул. Горішня, 33, а саме, звернулася жінка, яка повідомила про те, що сірий автомобіль марки «Volkswagen Golf» на даній ділянці дороги порушив правила обгону транспортного засобу марки «Volkswagen Transporter», синього кольору, під керуванням ОСОБА_2 , під час чого створила аварійну ситуацію, внаслідок чого остання з`їхала на узбіччя дороги і зіткнулася з металічним парканом та господарською спорудою, а вона, в свою чергу, місце події залишила. На підставі наведеного, поліцейський повідомив особі, що відносно неї буде складено постанову за порушення правил обгону на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 510 грн, а також адміністративні протоколи за ст. 124 та 122-4 КУпАП. Надалі поліцейський роз`яснив останній її права, передбачені ст. 268 КУпАП та 63 Конституції України, порядок сплати штрафу. Поліцейський спитав чи їй зрозумілі її права та обов`язки, на що остання відповіла, що зрозумілі.

Так, згідно відеозапису, наданого відповідачем, на такому відсутні докази вчинення позивачкою інкримінованого їй правопорушення, працівниками поліції не зафіксовано ділянку дороги, на якій відбулося ДТП, фотографій дорожньої обстановки після події, наявність на вказаній ділянці дороги відповідних попереджувальних знаків, за умови встановлення яких забороняється обгін.

З долучених матеріалів відеофіксації неможливо встановити, яким саме т/з керувала ОСОБА_1 за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові, оскільки такий не зафіксовано на відео і його неможливо ідентифікувати. Також постанова не містить відомостей про автомобіль, обгін якого здійснила позивачка.

Відтак, склад правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП, в діях позивача не доведений.

За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність складення ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем Правил дорожнього руху України.

При цьому суд зауважує, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 751/4821/17.

У відповідності до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що позов є підставним, відтак постанова серії ЕНА № 7524563 від 10 липня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн, прийнята інспектором ВП № 2 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області Гузаном А.М., підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

З приводу клопотання про виклик свідка суд зазначає наступне.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просив заслухати в якості свідка ОСОБА_3 , проте, в обґрунтування такого клопотання не зазначив, які обставини свідок може додатково повідомити суду, окрім тих, які зазначені ним в постанові.

Разом з тим Верховний Суд у постанові від 29.04.2020, ухваленій у справі № 161/5372/17, зазначив, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися, для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.

Натомість на підставі показань свідків не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай установлюються в документах.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

З урахуванням викладеного суд не вбачав підстав для задоволення клопотання про виклик свідка та здійснював розгляд справі на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ст. 139 КАС України, судовий збір слід стягнути з бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 19, 61 Конституції України, ст. ст. 9, 121, 245, 247, 251, 279, 280, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст.2, 5, 9, 72-77, 122, 139, 159, 242, 244-246, 257, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.

Постанову серії ЕНА № 7524563 від 10 липня 2026 року про накладення адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510 грн на ОСОБА_1 , винесену інспектором ВП № 2 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області Гузаном А.М., скасувати, а провадження у справі закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Тернопільській області 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, місцезнаходження: 46001, вул. Валова, 11, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 40108720.

Суддя: І. І. Тхорик