Вирок № 139281741, 19.08.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

Єдиний державний реєстр судових рішень

УКРАЇНА

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МИКОЛАЄВА

__________

Справа № 490/10673/23

Провадження № 1-кп/490/293/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 року

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі : головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарях ОСОБА_2

ОСОБА_3

за участі прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

потерпілої ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Лісне Тарутинського /наразі - Болградського/ району Одеської області, є українцем, громадянином України, здобув середню освіту, є одруженим, неповнолітніх дітей не має, є пенсіонером, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не вчиняв злочинів та не судився

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального Кодексу України, -

В С Т А Н О В И В :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

30 серпня 2023 року близько 17 години 50 хвилин ОСОБА_8 , керуючи автомобілем марки «Renault Magnum AE 430» /реєстраційний номер НОМЕР_1 /, із причепом «Berger» /реєстраційний номер НОМЕР_2 / /надалі - автопоїзді/, рухався у місті Миколаєві вулицею Інженерною з боку вулиці Великої Морської в бік вулиці Спаської.

Тим часом, вулицею Спаською з боку вулиці Громадянської в бік вулиці Інженерної рухався автомобіль «ВАЗ 21043» /реєстраційний номер НОМЕР_3 / /надалі - автомобіль/ під керуванням ОСОБА_9 , в салоні якого на передньому пасажирському сидінні перебувала ОСОБА_6 .

При наближенні до перехрестя вулиць Інженерної та Спаської ОСОБА_10 всупереч вимог пункту 2.3 «б» Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року /з послідуючими змінами/ /надалі Правил дорожнього руху/ допустив неуважність, внаслідок чого не помітив розташований перед цим перехрестям дорожній знак 2.1. Розділу 33 Правил дорожнього руху «Дати дорогу» та не відреагував на такий знак.

З огляду на таке, він не зупинив автопоїзд, але - виїхав на вказане перехрестя, не надавши дорогу водію автомобіля, що наближався до цього перехрещення проїзних частин по головній дорозі /вулицею Спаською/, чим порушив вимоги пунктів 16.3 та 16.11 та знаку 2.1. Правил дорожнього руху.

Внаслідок такого ОСОБА_10 допустив зіткнення автопоїзда з автомобілем.

Внаслідок зіткнення ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді:

-переломів 6, 7, 8, 9, 10 ребер справа, які ускладнились правобічним гідропневмотораксом, підшкірною емфіземою справа;

-забійної рани правого ліктьового суглобу

які за ступенем тяжкості відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Дії обвинуваченої слід кваліфікувати за частиною 1 статті 286 Кримінального Кодексу України - як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Позиції сторін.

1. Прокурор під час судового розгляду кримінального провадження вважала вину ОСОБА_5 у вчиненні злочину за встановлених судом обставин доведеною, його дії - кваліфікованими вірно.

З огляду на таке, просила призначити обвинуваченому покарання у вигляді штрафу у розмірі 4.000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 02 роки.

2. Потерпіла у судовому засіданні позицію прокурора підтримала.

3. Обвинувачена свою вину у вчиненні злочину за вказаних вище обставин визнав повністю, проте зауважив, що його матеріальне становище не дозволяє йому сплатити штраф у запропонованому прокурором розмірі.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

І......Про обставини дорожньо-транспортної пригоди, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, свідчить таке.

1. Обвинувачений під час судового розгляду кримінального провадження зазначив, що дійсно 30 серпня 2023 року близько 17 години 50 хвилин, керуючи автопоїздом, рухався у місті Миколаєві вулицею Інженерною з боку вулиці Великої Морської в бік вулиці Спаської.

При наближенні до перехрестя з вулицею Спаською він не помітив дорожній знак «Дати дорогу» та, не знаючи міста, виїхав на перехрестя, вважаючи, що має перевагу у русі, оскільки наближається до автомобіля справа.

Та внаслідок такого відбулось зіткнення автопоїзда з автомобілем, внаслідок якого пасажир автомобіля постраждала.

2. Потерпіла під час судового розгляду кримінального провадження засвідчила, що дійсно 30 серпня 2023 року близько 17 години 50 хвилин, перебувала в автомобілі на передньому пасажирському сидінні; вони рухались вулицею Спаською в бік вулиці Інженерної.

При наближенні до перехрестя з вулицею Інженерною вони продовжили рух, оскільки знали, що рухаються головною дорогою.

Але раптом з правого боку в них врізався автопоїзд, який виїхав з вулиці Інженерної.

Внаслідок такого їй були заподіяні тілесні ушкодження, з огляду на що її відвезли до лікарні, де вона проходила лікування.

3. Враховуючи, що показання обвинуваченого та потерпілої повністю узгоджуються поміж собою та з пред`явленим обвинуваченням, суд, з урахуванням думки учасників судового провадження про можливість такого та керуючись частиною 3 статті 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, яка є предметом цього кримінального провадження, оскільки ці обставини ніким не оспорюються.

Таким чином, обставини цієї дорожньо-транспортної пригоди суд вважає встановленими.

ІІ......Далі суд відзначає таке.

1. Про причини дорожньо-транспортної пригоди свідчить наступне.

1.1. З залученого до матеріалів кримінального провадження висновку судової авто технічної експертизи по дослідженню обставин і механізму ДТП № 23-5428 від 24 жовтня 2023 року, наданого експертами Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вбачається, що:

-у встановлених вище умовах дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля повинен був діяти відповідно до вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху (негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди), але - не мав технічної можливості запобігти дорожньо-транспортній пригоді;

-у встановлених вище умовах дорожньо-транспортної пригоди водій автопоїзду з технічної точки зору мав діяти відповідно до вимог пунктів 16.3; 16.11 та дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» Правил дорожнього руху; цими вимогами знехтував, хоча мав можливість та повинен був їх виконати; порушення цих вимог перебуває, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Підстави для сумніву у достовірності цього висновку є відсутніми, оскільки:

?цей висновок був наданий у встановленому порядку, а саме - на виконання постанови слідчого;

?перед дачею висновку експерти були попередженими про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків та за дачу завідомо неправдивого висновку, за статтями 384, 385 Кримінального Кодексу України, про що містяться позначки у висновку;

?компетенція експертів сумнівів ОСОБА_13 або ОСОБА_14 сумнівів в сторін кримінального провадження не викликає;

?про особисту зацікавленість будь-кого з цих експертів сторони кримінального провадження, зокрема - захист - не посилаються; відомості про наявність такої зацікавленості в матеріалах кримінального провадження відсутні.

1.2. В свою чергу очевидним є те, що в обставинах цього кримінального провадження, що вказані в обвинувальному акті та визнані сторонами, порушення пунктів 16.3; 16.11 та дорожнього знаку 2.1. «Дати дорогу» Правил дорожнього руху є безпосереднім та необхідним наслідком того, що обвинувачений «не помітив» знак 2.1. «Дати дорогу», тобто - всупереч вимог пункту 2.3 «б» Правил дорожнього руху допустив неуважність.

Ця обставина обвинуваченим не заперечується.

1.3. При цьому очевидним є те, що саме порушення пункту 2.3 «б» Правил дорожнього руху в цьому випадку є головним та визначальним.

Наведене у сукупності доводить, що причиною дорожньо-транспортної пригоди, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, є порушення ОСОБА_5 правил безпеки дорожнього руху.

2. Про наслідки дорожньо-транспортної пригоди, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, свідчить таке.

З залученого до матеріалів кримінального провадження висновку судово-медичної експертизи від 26 жовтня 2023 року № 977, наданого експертом Миколаївського обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_15 вбачається, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді:

-переломів 6, 7, 8, 9, 10 ребер справа, які ускладнились правобічним гідропневмотораксом, підшкірною емфіземою справа;

-забійної рани правого ліктьового суглобу

які за ступенем тяжкості відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Підстави для сумніву у достовірності цього висновку є відсутніми, оскільки:

?цей висновок був наданий у встановленому порядку, а саме - на виконання постанови слідчого;

?перед дачею висновку експерт була попередженою про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків та за дачу завідомо неправдивого висновку, за статтями 384, 385 Кримінального Кодексу України, про що містяться позначки у висновку;

?компетенція експерта сумнівів ОСОБА_15 сумнівів в сторін кримінального провадження не викликає;

?про особисту зацікавленість цього експерта сторони кримінального провадження, зокрема - захист - не посилаються; відомості про наявність такої зацікавленості в матеріалах кримінального провадження відсутні.

Наведене доводить, що наслідком дорожньо-транспортної пригоди, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, є заподіяння тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

3. Наведене, у свою чергу свідчить, що дорожньо-транспортна пригода, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, одночасно є:

-природним та необхідним наслідком порушення правил безпеки дорожнього руху;

-необхідною та достатньою умовою для заподіяння вказаних тілесних ушкоджень.

Таке, з огляду на властивість перехідності (транзитарності) причинно-наслідкового зв`язку, дозволяє прийти до висновку про те, що в обставинах цього кримінального провадження порушення правил безпеки дорожнього руху призвело до заподіяння тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

За такого вину ОСОБА_5 у вчиненні злочину за встановлених судом обставин суд вважає доведеною.

Обставини, які пом`якшують покарання

І… …Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд на підставі частини 2 статті 66 Кримінального Кодексу України визнає визнання обвинуваченим своєї вини та сприяння ним у судовому розгляді кримінального провадження.

ІІ......Як обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого, сторони пропонують визнати його щире каяття.

Вирішуючи питання про наявність цієї обставини, суд враховує таке.

1. Верховний Суд у своїй послідовній практиці сформулював правову позицію, відповідно до якої

щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню заданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

/див, окрім іншого, постанову від 02 листопада 2021 року у справі № 643/13256/17/

Воно «передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження»

/див, окрім іншого, постанову від 15 листопада 2021 року у справі № 199/6365/19/

2. З огляду на ці дороговкази суд, повертаючись до обставин цього кримінального провадження, відзначає таке.

2.1. В обставинах цього кримінального провадження ОСОБА_5 дійсно визнав свою вину та добровільно розкрив всі обставини справи.

2.2. До того ж, він критично ставиться до своєї протиправної поведінки.

2.3. В той же час, жодних дій щодо відшкодування заподіяної його діями збитків або усунення завданої ним шкоди він не вживав.

Наведене не дозволяє виснувати про наявність в діях обвинуваченого щирого каяття.

Отже, ставлення обвинуваченого до скоєного повною мірою охоплюється визнанням ним своєї винуватості та сприянням у судовому розгляді кримінального провадження.

ІІІ……Про наявність інших обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, сторони не посилаються; судом наявність таких обставин встановленою не була.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 , під час досудового розслідування та судового розгляду цього кримінального провадження встановлено не було.

Мотиви призначення покарання

При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати відносно ОСОБА_5 , суд, керуючись приписами статті 65 Кримінального Кодексу України, виходе з санкції частини 1 статті 286 Кримінального Кодексу України, враховує ступень тяжкості вчиненого ним злочину, обставини, що пом`якшують його відповідальність, а також особу винного.

При цьому суд враховує таке.

І……Стосовно ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину суд відзначає таке.

1.Відповідно до статті 12 Кримінального Кодексу України вчинений ним злочин відноситься до категорії нетяжких.

2. При цьому суд відзначає такі обставини

2.1. Елементом суб`єктивної сторони злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального Кодексу України є вина у формі необережності.

2.2. В свою чергу, необережність, відповідно до статті 25 Кримінального Кодексу України, може бути двох видів:

-кримінальною протиправною самовпевненістю - якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення /частина 2 статті 25/;

-кримінальною протиправною недбалістю - якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити /частина 3 статті 25/.

2.3. В обставинах же цього кримінального провадження як доведено вище, визначальним є те, що обвинувачений, проявивши неуважність, не побачив знак 2.1. «Дати дорогу» Правил дорожнього руху, хоча міг та повинен був це зробити

Отже, в обставинах цього кримінального провадження обвинувачений вчинив злочин через кримінальну протиправну недбалість.

2.3. З огляду на таке суд відзначає, що вина у такій формі, відповідно до приписів законодавства, є найменш небезпечною формою умислу.

Таке істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину порівняно з іншими злочинами цієї категорії.

ІІ……Вивченням відомостей про особу ОСОБА_5 встановлено таке.

1. Він раніше не засуджувався, має постійне місце проживання, сім`ю, міцні соціальні зв`язки, на обліках в лікарів психіатра або нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується виключно позитивно.

2. Суд також відзначає, що обвинувачений досяг пенсійного віку, є пенсіонером, інших доходів, окрім пенсії, не має.

3. Стосовно обставин цього кримінального провадження суд відзначає також те, що обвинувачений раніше чотири рази притягувався до адміністративної відповідальності за адміністративні порушення на транспорті.

Але з цього приводу суд відзначає, що серед вчинених ним порушень лише одне - передбачене частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення, встановлене постановою ЕАС № 7281861 від 05 липня 2023 року) стосується безпеки дорожнього руху; інші ж - лише порушень порядку документального оформлення вантажних перевезень.

4. Стосовно обставин цього кримінального провадження суд враховує ще й те, що обвинувачений не є мешканцем міста Миколаєва та не є обізнаним з організацією дорожнього руху по території міста Миколаєва.

Наведене дає підстави для висновку про те, що вчинений обвинуваченим злочин є радше випадковим збігом обставин, ніж - результатом ставлення обвинуваченого до безпеки дорожнього руху.

Призначення основного покарання.

Оцінюючи обставини, що мають враховуватись при призначенні обвинуваченому покарання, у їх сукупності, суд відзначає таке.

І......Санкція частини 1 статті 286 Кримінального Кодексу України передбачає основні покарання у вигляді:

-штрафу - у розмірі від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

-виправних робіт - на строк до двох років,

-арешту - на строк до шести місяців,

-обмеженням волі - на строк до трьох років

1. При цьому:

-відповідно до частини 2 статті 57 Кримінального Кодексу України покарання у вигляді виправних робіт не може призначатися особам, які досягли пенсійного віку;

-відповідно до частини 1 статті 60 Кримінального Кодексу України покарання у вигляді арешту може призначатися лише військовослужбовцям;

-відповідно до частини 3 статті 61 Кримінального Кодексу України покарання у вигляді обмеження волі не може призначатися особам, які досягли пенсійного віку.

2. Передбачені законом підстави для призначення покарання, не зазначеного в санкції частини 1 статті 286 Кримінального Кодексу України, є відсутніми.

Отже, відносно обвинуваченого може бути призначене лише покарання у вигляді штрафу.

ІІ……Вирішуючи питання про розмір штрафу, що має бути призначеним обвинуваченому, суд враховує таке.

1. Як зазначалось вище, розмір штрафу за вчинення злочину, що є предметом розгляду в межах цього кримінального провадження, може становити від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Передбачені у статті 69 Кримінального Кодексу України обставини, що здатні зумовити призначення покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом (а саме - наявність щонайменше двох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення) в обставинах цього кримінального провадження є відсутніми; сторони на наявність таких обставин не посилаються.

3. Вирішуючи питання про розмір штрафу, що слід призначити обвинуваченому за наслідками розгляду цього кримінального провадження, суд враховує таке.

3.1. Відомості про ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, як доведено вище, свідчать про істотне зниження тяжкості вчиненого ним злочину порівняно з іншими злочинами цієї категорії.

3.2. Наведені вище відомості про особу ОСОБА_5 доводять вкрай незначний ступінь суспільної небезпеки його особи.

3.3. В обставинах цього кримінального провадження:

-наявними є дві обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого;

-відсутні обставини, що обтяжують його покарання.

3.4. Одна з обставин, що пом`якшує покарання обвинуваченого - визнання своєї винуватості - в обставинах цього кримінального провадження за суб`єктивним критерієм істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину.

(а) Так, як неодноразово зазначалось вище, визначальним є те, що обвинувачений, проявивши неуважність, не побачив знак 2.1. «Дати дорогу» Правил дорожнього руху, хоча міг та повинен був це зробити

(б) При цьому у разі невизнання обвинуваченим спроможності виявити цей знак в обставинах місця дорожньо-транспортної події1 доведення цієї обставини було б як не повною мірою неможливим, то - вкрай істотно ускладненим.

Отже, факт визнання обвинуваченим цієї обставини є вирішальним для встановлення його винуватості у вчиненні злочину.

3.5. Принагідно суд відзначає, що інша встановлена судом обставина - сприяння суду у розгляді кримінального провадження - є похідною від визнання обвинуваченим обставин справи та сама по собі про зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину не свідчить.

4. Вирішуючи питання про розмір штрафу, що слід призначити обвинуваченому за наслідками розгляду цього кримінального провадження, суд враховує й таке.

4.1. Європейський суд з прав людини у рішеннях у справах «Бакланов проти Росії» та «Фрізен проти Росії» визначив, що під час призначення покарання «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008 р.) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

4.2. З огляду на таке суд, стосовно обставин цього кримінального провадження, відзначає, що обвинувачений, як зазначалось вище, є пенсіонером та отримує пенсію у розмірі, домірному 205 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що враховуються під час призначення штрафу.

Таке, окрім іншого, доводить, що штраф у розмірі, що більш ніж в десять разів перевищує його щомісячний дохід, для нього є вкрай істотним.

Наведене у сукупності доводить, що в обставинах цього кримінального провадження обвинуваченому слід призначити покарання у вигляді штрафу у мінімальному з передбачених законом розмірі - у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Призначення додаткового покарання.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, суд враховує таке.

1. Санкція частини 1 статті 286 Кримінального Кодексу України передбачає обов`язкове додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на строк до трьох років.

З огляду на таке, до ОСОБА_5 слід застосувати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.

2. Визначаючи строк, на який обвинуваченого слід застосувати це додаткове покарання, суд враховує наведені вище обставини, що характеризують:

-ступінь тяжкості вчиненого ним злочину;

-ступінь суспільної небезпеки його особи;

-обставини, що пом`якшують його покарання.

3. Суд враховує також, що цим вироком обвинуваченому призначається найменше з передбачених законом покарання.

З огляду на таке суд вважає, що обвинуваченого слід позбавити права керування транспортним засобом строком на 01 /один/ рік.

Вирішення цивільного позову.

Під час здійснення цього кримінального провадження потерпіла ОСОБА_17 заявила цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення відносно неї злочину.

Після остаточного уточнення позовних вимог у судовому засіданні 03 вересня 2024 року потерпіла:

-зазначила відповідачами у справі ОСОБА_7 /обвинуваченого/ та ОСОБА_18 /передбачуваного власника автопоїзда/;

-зазначила Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС»» третьою особою у справі;

-просила:

1.«Стягнути із ОСОБА_5 , ОСОБА_19 та с АТ «СГ «ТАС» на [її] користь відшкодування матеріальної шкоди у сумі 9902,76 грн. (Дев`ять тисяч дев`ятсот дві грн.. 76 коп.).

2.Стягнути із ОСОБА_5 , ОСОБА_19 та с АТ «СГ «ТАС» на [її] користь відшкодування моральної шкоди у сумі 30000 грн. (Тридцять тисяч.) гривень»

А……Під час судового розгляду кримінального провадження позиції сторін щодо заявленого цивільного позову були такими.

1. Потерпіла у суді заявлений позов підтримала в повному обсязі та наполягала на його задоволенні.

Прокурор у суді також вважала цивільний позов таким, що підлягає задоволенню.

2. Обвинувачений під час судового розгляду кримінального провадження зазначив, що визнає свою провину у заподіянні шкоди потерпілій,

В той же час зазначив, по-перше - що є найманим працівником; по-друге - що не має коштів на відшкодування заявленої потерпілою шкоди та, по-третє, що вважає, що заподіяну шкоду має відшкодовувати страховик цивільної відповідальності власника автопоїзда - страхова компанія «СГ «ТАС»».

3. Відповідач ОСОБА_19 у судові засідання не з`являлась, про час та місце розгляду справи сповіщалась неодноразово, про причини неявки суд не повідомляла, заяв про відкладення розгляду справи або відзиву на позов до суду не надіслала.

Оскільки в обставинах цього кримінального провадження за відсутності цього цивільного відповідача можливо з`ясувати обставини, що стосуються цивільного позову в частині вимог до неї, суд за згодою учасників судового розгляду та керуючись частиною 2 статті 326 Кримінального Процесуального Кодексу України розглянув справу за її відсутності.

4. Третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС»» - у судові засідання свого представника не надіслала, про час та місце розгляду справи сповіщалась неодноразово, про причини неявки суд не повідомляла, заяв про відкладення розгляду справи або відзиву на позов до суду не надіслала.

За такого суд за згодою учасників судового розгляду розглянув справу за відсутності представника третьої особи.

Б……Під час судового розгляду судом, окрім обставин, встановлених вище, стосовно предмету цивільного позову встановлено таке.

Як випливає з залученого до матеріалів кримінального провадження копії страхового полісу АТ 3405554, автопоїзд є забезпеченим транспортним засобом, адже 10 листопада 2022 року між його власником та страховиком - Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС»» був укладений договір страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до якого:

-страховик - Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС»» - зобов`язується у разі настання страхового випадку виплатити потерпілому визначену у договорі, грошову суму (страхову виплату),

-страхувальник - власник автопоїзду - зобов`язується сплачувати страхові платежі

При цьому сторони договору домовились про те, що

-страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась за участі забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором;

-страхова сума яка виплачується потерпілому у разі настання страхового випадку, становить, зокрема, за шкоду, заподіяну життю або здоров`ю - 320.000 /триста двадцять/ тисяч гривень.

Сторони договору також домовились, що укладений між ними договір страхування діє до 09 листопада 2023 року.

В……Під час вирішення заявленого позову суд враховує такі приписи законодавства та настанови судової практики.

І……Кримінальний процесуальний закон визначає такий порядок прийняття та розгляду цивільного позову.

1. Відповідно до статті 128 Кримінального Процесуального Кодексу України

Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

/частина 1/

…

Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства.

/частина 4/

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

/частина 5/

Відмова у позові в порядку цивільного, господарського або адміністративного судочинства позбавляє цивільного позивача права пред`являти той же позов у кримінальному провадженні.

/частина 6/

Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

/частина 7/

2. Відповідно до статті 129 Кримінального Процесуального Кодексу України

Ухвалюючи обвинувальний вирок …, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

/частина 1/

…

У разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.

/частина 3/

Відповідно до частини 1 статті 326 Кримінального Процесуального Кодексу України

Якщо в судове засідання не прибув цивільний позивач, його представник чи законний представник, суд залишає цивільний позов без розгляду, крім випадків, встановлених цією статтею.

ІІ……Законодавством та судовою практикою для вирішення питання про наявність підстав та доведеності розміру позову визначені такі дороговкази.

1. Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

2. Відповідно до частини 1 статті 1177 Цивільного Кодексу України

Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

3. Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 виснувала, окрім іншого, таке

3.1. Щодо загального порядку відшкодування шкоди, завданої особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

«Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.

Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування» (далі - Закон №85/96-ВР)).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Питання страхування відповідальності власників транспортних засобів регулюється не тільки національним законодавством, а й міжнародними нормами, і Україна як держава, яка прагне вступу в Європейський союз, в Угоді про асоціацію України з ЄС зобов`язалась здійснити заходи до підвищення гарантій забезпечення прав потерпілих від ДТП відповідно до Директиви 2009/103/ЄС щодо страхування цивільної відповідальності по відношенню до використання автотранспортних засобів та забезпечення виконання зобов`язань щодо страхування такої відповідальності.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон № 1961-IV.

Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Саме на забезпечення таких зобов`язань було ухвалено Закон № 1961-IV.

Законом № 1961-IV визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно з статтею 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 5 вказаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).

Водночас в Законі наголошено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто Закон як спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.

При цьому, слід мати на увазі, що відповідно до положень статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Цивільний кодекс України також передбачає, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї, і особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частини друга та четверта статті 14 ЦК України)

Положення зазначених норм права свідчить про зобов`язання учасників цивільних правовідносин діяти в межах закону, не порушуючи права інших осіб у спосіб передбачений законом, добросовісно здійснюючи свої права та обов`язки».

/пункти 69-91/

3.2. Щодо підходу до розгляду позову про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

«внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Тому висновок … про абсолютність права потерпілого на відшкодування шкоди саме за рахунок особи, яка завдала шкоди, є помилковим.

Враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована».

/пункти 149-150/

…

«Велика Палата Верховного Суду вже висновувала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17 (пункт 46), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54) та № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 20 березня 2019 року у справі № 486/1459/17 (пункт 54), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц(пункт 63), від 15 травня 2019 року у справах № 750/5785/18, № 570/2739/16-цта № 554/9144/17, від 29 травня 2019 року у справі № 554/10303/17-ц, від 20 листопада 2019 року № 201/12877/16 (пункт 46), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 71), від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16-ц (пункт 43), від 19 травня 2020 року у справі № 263/17218/18 (пункт 24).

Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 75), від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункт 54) та 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18 (пункт 31))».

/пункти 152-153/

3.3. Далі Велика Палата Верховного Суду у цій же Постанові зазначила таке.

«Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника.

…

Велика Палата Верховного Суду бере до уваги те, що іншої норми яка б визначала особливості відповідальності осіб, які застрахували свою цивільну відповідальність, у главі 82 ЦК України немає. Тому частка відповідальності особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням)».

/пункти 154 - 159/

4. Відповідно частини 1 статті 20 Закону України № 1961-IV «Про обов`язкове страхування

цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»

У разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди життю та здоров`ю потерпілої фізичної особи здійснюється страхова (регламентна) виплата у зв`язку з:

1) лікуванням потерпілої фізичної особи;

2) тимчасовою втратою працездатності потерпілою фізичною особою;

3) стійкою втратою чи зменшенням професійної або загальної працездатності потерпілої фізичної особи;

4) моральною шкодою, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала потерпіла фізична особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

5) смертю потерпілої фізичної особи.

Відповідно до приписів статей 21-24 Закону України № 1961-IV розмір цих виплат визначається страховою компанією відповідно до встановленої законом методики.

Г……Наведені дороговкази дозволяють вирішити заявлений цивільний позов таким чином.

1. Наведені фактичні обставини доводять, що відповідальність особи, яка володіє (керує) автопоїздом застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

2. В той же час, в межах цього кримінального провадження потерпілою, яка діяла на власний розсуд та відповідно до частини 4 статті 12 Цивільного процесуального Кодексу України має самостійно нести ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, пред`явлений позов лише до винуватця дорожньо-транспортної пригоди та передбачуваного володільця автопоїзду.

Що ж стосується страховика, то позивачка хоча й вказує про стягнення з нього коштів, менше з тим вимог до нього не висунула та вказала його у поданій заяві лише як третю особу /прогнозовано - яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову/.

Отже, в обставинах цього кримінального провадження цивільний позов заявлений до неналежного відповідача.

3. При цьому суд не має повноважень самостійно /за страховика/ визначати розмір страхової (регламентної) виплати.

За такого суд не може не прийти до висновку про те, що позивачкою не доведено, що розмір таких виплат (зокрема - в частині, що стосується моральної шкоди) є недостатнім для повного відшкодування завданої ОСОБА_6 шкоди.

Більше того, про такі обставини у заявленому позові потерпіла не посилається; вийти за межі заявлених нею підстав позову суд не вправі.

Отже, вимоги до винуватця дорожньо-транспортної пригоди та володільця автопоїзду потерпілою не доведені.

Відповідно до наведених вище дороговказів, що містяться у настановах судової практики, за таких обставин у задоволеному в межах цього кримінального провадження цивільному позові слід відмовити, що не позбавляє ОСОБА_6 права за наявності до того підстав звернутись в порядку цивільного судочинства із позовом до належного відповідача та з інших підстав (зокрема через те, що регламентна виплата не є достатньою для повного відшкодування завданої їй шкоди)

Вирішення питання про долю речових доказів

Відповідно до частини 9 статті 100 Кримінального Процесуального Кодексу України суд, ухвалюючи рішення, яким завершується кримінальне провадження, має вирішити долю речових доказів.

Вирішуючи долю речових доказів у цьому кримінальному провадженні, суд враховує таке.

А……Постановою слідчого слідчого відділення відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_20 від 04 вересня 2023 року речовим доказом у цьому кримінальному провадженні визнаний автомобіль.

І……Вирішуючи питання про долю цього речового доказу суд враховує приписи пункту 1 частини 9 статті 100 Кримінального Процесуального Кодексу України, відповідно до якого

гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю);

ІІ…….З огляду на таке суд, вирішуючи питання про долю автомобіля, відзначає, що в обставинах цього кримінального провадження автомобіль використовувався законно та для вчинення протиправних діянь не використовувався взагалі.

Отже, автомобіль підлягає поверненню володільцю.

Б……Постановою слідчого слідчого відділення відділення поліції № 1 Миколаївського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_20 від 04 вересня 2023 року речовим доказом у цьому кримінальному провадженні визнаний автопоїзд.

І……Вирішуючи питання про долю цього речового доказу суд враховує такі приписи законодавства та настанови судової практики.

1. Спершу суд враховує щойно процитовані приписи пункту 1 частини 9 статті 100 Кримінального Процесуального Кодексу України.

2. Далі, у постанові від 02 вересня 2020 року у справі № 761/48436/18 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду зробив такий висновок про застосування норм права

пунктом 1 частини 9 статті 100 Кримінального Процесуального Кодексу України регулюються питання щодо процесуального порядку застосування спеціальної конфіскації, тоді як матеріально-правові підстави її застосування визначені законом України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 96-1 та ст. 96-2 КК України.

3. З огляду на таке суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 961 Кримінального Кодексу України

Спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

ІІІ…….З огляду на таке суд, вирішуючи питання про долю автопоїзду, відзначає, що цим вироком встановлюється вина ОСОБА_5 у вчиненні необережного злочину, що виключає конфіскацію цього майна.

Таке унеможливлює прийняття інакшого рішення, ніж про повернення автопоїзду його володільцю.

Отже, автопоїзд підлягає поверненню володільцю.

Вирішення питання про розподіл судових витрат

1. Матеріали справи свідчать, що під час досудового розслідування цього кримінального провадження на залучення експертів Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного Центру МВС України було витрачено загалом 5.736 грн. 00 коп.

Відповідно до частини 2 статті 124 Кримінального Процесуального Кодексу України ці кошти слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

2. Матеріали справи свідчать, що під час досудового розслідування цього кримінального провадження на залучення експертів Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України було витрачено 3.823 грн. 68 коп.

Відповідно до частини 2 статті 124 Кримінального Процесуального Кодексу України ці кошти також слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Заходи забезпечення під час здійснення цього кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись ст.ст. 368, 373-374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального Кодексу України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (у сумі 51.000 грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 (один) рік.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_21 до ОСОБА_7 , ОСОБА_22 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином - відмовити.

Речовий доказ у справі - автомобіль «ВАЗ 21043» /реєстраційний номер НОМЕР_3 / - повернути його володільцю ОСОБА_9 .

Речовий доказ у справі - автомобіль марки «Renault Magnum AE 430» /реєстраційний номер НОМЕР_1 /, із причепом «Berger» /реєстраційний номер НОМЕР_2 / - повернути його володільцю.

Стягнути з ОСОБА_7 у прибуток держави 5.736 грн. 00 коп. /п`ять тисяч сімсот тридцять шість грн. / витрат на проведення експертиз у Миколаївському Науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України.

Стягнути з ОСОБА_7 у прибуток держави 3.823 грн. 68 коп. /три тисячі вісімсот двадцять три грн. шістдесят вісім копійок/ витрат на проведення експертизи у Миколаївському відділенні Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Вирок може бути оскарженим до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів.

СУДДЯ = ОСОБА_23 =

19.08.2026

1 - https://www.google.com/maps/place/%D1%83%D0%BB.+%D0%A1%D0%BF%D0%B0%D1%81%D1%81%

D0%BA%D0%B0%D1%8F,+1,+%D0%9D%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B5%D0%

B2,+%D0%9D%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B5%D0%B2%D1%81%D0%BA%D

0%B0%D1%8F+%D0%BE%D0%B1%D0%BB%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%8C,+54000/

@46.9699627,32.0 018008,3a,75y,59.23h,97.43t/data=!3m7!1e1!3m5!1sWtid0UPXfeezB-

bTBSb1w!2e0!6shttps:%2F%2Fstreetviewpixels-

pa.googleapis.com%2Fv1%2Fthumbnail%3Fcb_client%3Dmaps_sv.tactile%26w%3D900%26h%3D600%

26pitch%3D-7.428597456675277%26panoid%3DWtid0UPXfeezB-

jbTBSb1w%26yaw%3D59.233809730267666!7i13312!8i6656!4m6!3m5!1s0x40c5c973265d55bb:0xb3d

057a5a4316a6!8m2!3d46.9767703!4d31.9796668!16s%2Fg%2F1tsjc51w?entry=ttu&g_ep=EgoyMDI2MDgx

Mi4wIKXMDSoASAFQAw%3D%3D