Ухвала суду № 139281565, 26.08.2026, Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 522/2040/21

Номер провадження: 1-кп/511/19/26

26.08.2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3

обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

захисників - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (в режимі відеоконференції),

захисника -адвоката ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна клопотання прокурора Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_12 про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в рамках кримінального провадження № 12019160500002466 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 08.05.2019 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Роздільна, Одеської області, громадянина України, пенсіонера, інваліда 3 групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191,ч.3 ст.28, ч.4 ст.246КК України,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст кримінального провадження.

У провадженні Роздільнянського районного суду Одеської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019160500002466 від 08.05.2019 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень проти власності, довкілля та у сфері службової діяльності.

ОСОБА_4 інкримінується заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в особливо великих розмірах організованою групою, а також незаконна порубка дерев у лісових насадженнях, що спричинила тяжкі наслідки, вчиненій організованою групою. Зазначення цих обставин не є висновком суду про доведеність вини, яка підлягає встановленню під час розгляду обвинувального акта по суті.

Судовий розгляд даного кримінального провадження триває і знаходиться на стадії дослідження доказів сторони обвинувачення.

Суть клопотання, що розглядається судом.

26 серпня 2026 року до суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_12 про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Клопотання мотивовано необхідністю забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 частини першої статті 177 КПК України.

На обґрунтування ризику переховування прокурор послався на тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень та суворість можливого покарання.

Ризик незаконного впливу на свідків пов`язав із тим, що їх показання мають бути безпосередньо досліджені судом.

Ризик перешкоджання кримінальному провадженню обґрунтував можливістю невиконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а також проживанням у районі, територія якого належить до контрольованого прикордонного району.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення пов`язав із можливими спробами уникнути кримінальної відповідальності.

На думку прокурора, воєнний стан посилює наведені ризики, а більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого.

Позиція учасників судового розгляду.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_8 , який приймаав участь в режимі відеоконференції, проти задоволення клопотання заперечували.

Захисники інших обвинувачених також просили відмовити у клопотанні.

Крім іншого, всі захисники зазначили, що письмове клопотання підписано прокурором ОСОБА_12 26.08.2026, коли він, за наданими стороною захисту відомостями, перебував у щорічній відпустці. Крім того, наголосили, що кримінальне провадження тривалий час перебуває на розгляді суду, протягом майже шести років обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 належно виконували свої процесуальні обов`язки, не переховувалися від явки до суду, на свідків жодним чином не впливали та розгляду справи не перешкоджали.

На думку захисту, заявлені ризики мають припущений характер і не підтверджені конкретними доказами.

Нормативно-правове обґрунтування, мотиви та висновки суду.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши клопотання та долучені матеріали, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частин першої та другої статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення цього питання відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Згідно з частинами першою і другою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на учасників провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення. Підставою застосування запобіжного заходу є не лише обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, а й наявність доведених ризиків, які дають достатні підстави вважати, що особа може здійснити відповідні дії.

За статтею 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд поряд із наявністю ризиків оцінює в сукупності вагомість доказів, тяжкість можливого покарання, вік і стан здоров`я особи, міцність її соціальних зв`язків, наявність роботи, репутацію, судимості, дотримання умов раніше застосованих запобіжних заходів та інші обставини.

Частина перша статті 181 КПК України визначає домашній арешт як заборону підозрюваному або обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Таке істотне обмеження свободи пересування допускається лише за наявності належної фактичної підстави та за умови, що прокурор доведе конкретні актуальні ризики й недостатність менш обтяжливих засобів.

Відповідно до частини першої статті 194 КПК України суд під час розгляду клопотання зобов`язаний встановити, чи доводять надані докази: наявність обґрунтованого обвинувачення; існування хоча б одного з ризиків, передбачених статтею 177 КПК України; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання відповідному ризику. Недоведеність хоча б одного з необхідних елементів виключає застосування запобіжного заходу в запитаному обсязі.

Щодо доводу сторони захисту про підписання клопотання прокурором під час відпустки суд зазначає таке.

За частиною другою статті 37 КПК України прокурор здійснює повноваження у кримінальному провадженні з його початку до завершення, а їх здійснення іншим прокурором допускається у випадках, передбачених Кодексом. Сам факт перебування прокурора у щорічній відпустці не визначений КПК України як автоматична підстава припинення його процесуального статусу чи нікчемності підписаного ним документа.

Разом із тим підписання процесуального документа в період, коли прокурор за наказом звільнений від виконання службових обов`язків, ставить під сумнів належність реалізації ним службових повноважень.

У матеріалах, наданих суду, відсутні відомості про відкликання ОСОБА_12 з відпустки або інший акт, який пояснював би виконання ним службових функцій 26.08.2026. Однак з огляду на відсутність у КПК прямої норми про недійсність такого клопотання суд не визнає цю обставину самостійною й достатньою підставою для відмови, а перевіряє по суті доведеність заявлених ризиків.

Ризик переховування від суду прокурор пов`язує насамперед із тяжкістю інкримінованих діянь та суворістю можливого покарання. Ці обставини можуть бути враховані судом, однак не доводять ризик автоматично. Кримінальне провадження розпочато у травні 2019 року та тривалий час перебуває на судовому розгляді. За цей період прокурор не навів конкретних випадків неявки ОСОБА_4 без поважних причин, спроб залишити територію України, зміни місця проживання без повідомлення суду або іншої поведінки, що свідчила б про намір переховуватися.

Проживання обвинуваченого в контрольованому прикордонному районі саме по собі є нейтральною географічною обставиною. Клопотання не містить даних про наявність у нього документів, контактів, транспортних чи інших можливостей, а також підготовчих дій, спрямованих на незаконне перетинання державного кордону. Посилання на воєнний стан і близькість до державного кордону без індивідуалізованих фактів не може підміняти доказування ризику.

Ризик незаконного впливу на свідків обґрунтований лише загальним посиланням на значення їхніх показань і необхідність безпосереднього допиту судом. Прокурор не зазначив, на кого саме з учасників провадження ОСОБА_4 намагався або має реальну можливість впливати, не навів відомостей про погрози, прохання змінити показання, неформальні контакти чи інші дії такого характеру. Від часу направлення обвинувального акта до суду минув значний період, проте фактів незаконного впливу не встановлено.

Посилання на ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином також не конкретизоване.

Клопотання не містить відомостей про невиконання ОСОБА_4 процесуальних обов`язків, знищення чи приховування доказів, зрив судових засідань або іншу поведінку, яка перешкоджала б розгляду справи.

Припущення про можливе майбутнє невиконання обов`язків не є самостійним доказом ризику, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 177 КПК України.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення прокурор пов`язав із можливим бажанням уникнути кримінальної відповідальності. Проте така мотивація може бути абстрактно приписана будь-якій особі, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, і без конкретних фактів не відповідає вимозі індивідуальної оцінки. ОСОБА_4 раніше не судимий, є пенсіонером та має 3 групу інвалідності за загальним захворюванням; даних про підготовку чи вчинення ним інших кримінально караних діянь під час судового розгляду не надано.

Суд ураховує тривалість судового провадження та стабільну процесуальну поведінку обвинуваченого. Якщо протягом майже шести років за відсутності домашнього арешту особа виконувала покладені на неї обов`язки, застосування нового істотного обмеження свободи потребує наведення нових обставин або конкретного погіршення поведінки.

Таких обставин у клопотанні, прокурором не зазначено.

Отже, сама тяжкість обвинувачення, загальні міркування про прикордонний район, воєнний стан, необхідність допиту свідків та можливість уникнення відповідальності у своїй сукупності не доводять існування на 26.08.2026 реальних і актуальних ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 частини першої статті 177 КПК України.

Оскільки прокурор не довів наявності хоча б одного такого ризику, суд не має правових підстав для застосування до ОСОБА_4 домашнього арешту та покладення пов`язаних із ним обмежень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.37,184, 331, 372, 395 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_12 про застосування відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191,ч.3 ст.28, ч.4 ст.246КК України, запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, - відмовити

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя ОСОБА_1