Постанова № 139281535, 25.08.2026, Приморський районний суд м. Одеси

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 522/10691/26

3/522/3862/26

25 серпня 2026 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Осіік Д.В., за участі секретаря судового засідання Крохмаль О.М., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвоката Гуляма У.Х., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з УПП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, (далі КУпАП),-

ВСТАНОВИВ:

28.05.2026р., о 23 годині 24 хвилини, ОСОБА_1 керувала електросамокатом JET, без д.н.з. по вул.Пляж Ланжерон,1А у м.Одесі у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан спяніння проводився у встановленому законом порядку зі згоди водія на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора Аlcotest Drager 7510 ARLM 0405, результат якого склав 0,76 проміле, тест №1765, чим порушив п.2.9а Правил дорожнього руху.

ОСОБА_1 , яка була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явилась, однак її захисником, адвокатом Гулям У.Х. подано письмове заперечення, в якому просить провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. На думку захисника матеріали справи та долучений до них відеозапис не місять належних та допустимих доказів, вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення, оскільки при фіксації обставин справи, працівниками поліції було порушено вимоги КУпАП, так як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності не було роз`яснено причину її зупинки; не повідомлено про наявність встановлених ними ознак її спяніння, не було роз`яснено право проходження огляду на стан алкогольного спяніння в медичному закладі; протокол про адміністративне правопорушення було складено працівниками патрульної поліції під час дії повітряної тривоги, що є порушенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ст.2 Право на життя. Також, на думку захисника електросамокат JET, яким керувала ОСОБА_1 не є транспортним засобом, у зв`язку з чим остання не є суб`єктом вказаного адміністративного правопорушення.

Суд, дослідивши матеріали справи, відеозапис з місця події, заперечення захисника на протокол про адміністративне правопорушення та оцінивши докази у їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Так, згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.9 Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , в порушення п.2.9а Правил дорожнього руху, 28.05.2026р., о 23 годині 24 хвилини, ОСОБА_1 керувала електросамокатом JET, без д.н.з. по вул.Пляж Ланжерон,1А у м.Одесі , в стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, зі змісту ч.1 ст.266 КУпАП, оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння підлягають особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до п.1.10.ПДР учасник дорожнього руху, це особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.

Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Транспортні засоби поділяють на механічні та немеханічні.

До немеханічних транспортних засобів належать ті, які призначені для руху в складі з механічним транспортним засобом (причепи, напівпричепи) або приводяться в рух за допомогою мускульної сили людей (велосипеди тощо) або тварин (гужові вози, сани тощо).

Відповідно до п. 1.10 Розділу 1 Правил, механічний транспортний засіб транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Термін охоплює всі види механічних транспортних засобів, включаючи трамваї і тролейбуси, а також трактори і самохідні машини.

Відповідно до практики Касаційного кримінального суду Верховного Суду слідує, що будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначення випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №278/3362/15-к від 01.03.2018.

Отже, коли електросамокат служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, тому він є повноправним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом.

Відповідно до вимог Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 року, який набрав чинності 23.03.2023 року внесено зміни до Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідно до якого, транспортним засобом є також низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Пунктом 1.5ПДР України встановлено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22 вказано, що джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, що здійснюється з тим чи іншим залученням/використанням предметів матеріального світу та/або природних (фізичних) процесів, які за певних умов часу та місця в силу своїх якісних та кількісних характеристик об`єктивно створюють в процесі володіння ними (незалежно від факту їх експлуатації) підвищену порівняно із звичайними життєвими обставинами небезпеку завдання шкоди; використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

В вищенаведених постановах Верховного Суду вказано про те, що для кваліфікації діяльності, пов`язаної з використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

З огляду на наведене транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна перевищує встановлену вказаним визначенням межу. Водночас для транспортних засобів з двигуном внутрішнього згоряння жодних обмежень щодо технічних характеристик останнього відповідною правовою нормою не передбачено.

Отже, будь-який транспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму належить до механічних транспортних засобів.»

За викладеного, слід зробити висновок про те, що електросамокат є транспортним засобом, а особа, яка ним керує є водієм, на підставі чого ОСОБА_1 , як водій керувала транспортним засобом і в ситуації, що розглядається була учасником дорожнього руху, яка мала дотримуватись вимог ПДР України.

Крім того, факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними дослідженими суддею доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №678259 від 29.05.2026 року, в якому викладені обставини порушення ОСОБА_1 п.2.9а Правил дорожнього руху України з якого вбачається, що останній були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП про що наявний її підпис власноруч;

- роздруківкою результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу Drager Alcotest 7510, ARLM 0405 тест №1765, відповідно до якої результат огляду ОСОБА_1 склав 0,76 проміле,

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу Drager Alcotest 7510, ARLM 0405 відповідно до якого результат огляду ОСОБА_1 склав 0,76 проміле. З результатами огляду ОСОБА_1 погодилась про що наявний її підпис власноруч.

- довідкою УПП в Одеській області, відповідно до якої у ОСОБА_1 наявне посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане 16.02.2016р по 16.02.2046р.;

- відеозаписом, який міститься в матеріалах справи, на якому зафіксований факт зупинки працівниками патрульної поліції ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом, проходження нею огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням Drager Alcotest 7510, результат якого склав 0,76 проміле. З результатами огляду ОСОБА_1 погодилась.

Суддя визнає зазначені докази допустимим, оскільки вони зібрані з дотриманням вимог ст.266 КУпАП та узгоджуються між собою.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За приписами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зазначені докази суд вважає належними та допустимими, виходячи з наступного.

Наданий суду відеозапис в достатній мірі відтворює обставини скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, і сумнівів щодо його достовірності та допустимості не викликає, а обставини, які на ньому відображені, зафіксовані послідовно, починаючи з моменту зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , та узгоджуються з зібраними у справі доказами. Проведення відеофіксації проводилась відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, а тому відеозапис є належним доказом у справі про адміністративне правопорушення.

Зазначеним відеозаписом зафіксовано, що ОСОБА_1 добровільно пройшла огляд на місці зупинки транспортного засобу з використанням Alcotest Drager 7510, результат якого склав 0,76 проміле, що також зафіксовано у відповідній роздруківці та акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 з результатами огляду була згодна, що також підтверджується її підписом у акті огляду та не наполягала на проведенні її огляду в медичній установі.

На переконання суду, сукупності наявних в матеріалах справи доказів достатньо для доведення поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи викладене, письмові заперечення захисника Гуляма У.Х. подані в інтересах ОСОБА_1 щодо відсутності в діях останньої події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суддею відхиляються, оскільки вони повністю спростовуються зібраними доказами наданими до протоколу про адміністративне правопорушення, перелічені вище.

Крім того, суддею не приймаються до уваги і доводи захисника про порушення працівниками патрульної поліції права ОСОБА_1 на захист її життя та основоположних свобод, оскільки під час складання протоколу про адміністративне правопорушення було оголошено повітряну тривогу, так як доказів цього матеріли надані стороною захисту таких відомостей не містять та вони спростовуються дослідженим під час розгляду справи відеозаписом з місця події.

Таким чином, суд доходить до висновку, що своїми неправомірними діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками керування особою транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Згідно ч. 2 ст. 7 та ст. 245, ст. 280 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, правильного і справедливого її вирішення. Суддя зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова суду, згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, на достатніх і незаперечних доказах.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.

Згідно вимог ст.ст. 34, 35 КУпАП обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлені.

Враховуючи обставини справи,дані про особу правопорушника,вважаю необхідним визначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкцій ч.1ст.130 КУпАП,яке за своїм видом і розміром буде справедливим,відповідатиме характеру вчиненого правопорушення,особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником,так й іншими особами, а саме у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, у зв`язку з винесення постанови про накладання адміністративного стягнення, на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності покладається обов`язок сплати судового збору, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень, 60 коп. на користь держави.

Керуючись ст.ст. 130, 283,284 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір», суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 (шістсот п`ять) гривень, 60 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП України у разі несплати штрафу у строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Суддя: Д.В.Осіік