Ухвала суду № 139279656, 27.08.2026, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/310/26

Провадження № 1-кс/489/3188/26

Інгульський районний суд міста Миколаєва

Ухвала

іменем України

27 серпня 2026 року місто Миколаїв

Слідчий суддя Інгульського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого, погоджене з прокурором, у кримінальному провадженні №42025152010000063 від 03.10.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у їх вчиненні

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської області, громадянина України, з вищою освітою, працюючого директором ТОВ «Спецелектромонтаж-7» та за сумісництвом інженером-механіком ТОВ «Електронік-Технолоджі», неодруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

з участю прокурора ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,

встановив:

Згідно з клопотанням, СВ ВП № 2 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України. Сторона обвинувачення просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у зв`язку з наявністю ризиків переховуватися від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, що мають значення для встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші кримінальні правопорушення.

Прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити, зазначивши, досудове розслідування триває, стороною обвинувачення не зібрані всі необхідні докази та не проведені всі можливі слідчі та процесуальні дії, зокрема не вилучені у ТОВ «Спецелектромонтаж-7» необхідні документи, що стосуються обставин вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Натомість останнє добровільно відмовилося їх надати на відповідний запит слідчого. Також не встановлені та не допитані в якості свідків працівники вказаного товариства, показання яких мають суттєве значення для кримінального провадження. При цьому, вказав, що зазначений у клопотанні розмір застави як альтернативи тримання під вартою він розраховував виходячи із суми заподіяних діями підозрюваного майнових збитків, а не його реальних доходів, які сторона обвинувачення встановити не змогла.

Підозрюваний та захисник заперечували проти задоволення клопотання, вважаючи ризики недоведеними, а також вказали на відсутність факту заподіяння шкоди за укладеними між КСМЕП та ТОВ «Спецелектромонтаж-7» договорами про закупівлю світлофорного обладнання. При цьому, ОСОБА_3 заперечив свою винуватість в інкримінованих правопорушеннях, однак підтвердив, що добровільно на запит органу досудового розслідування не надав документи, які ним витребовувалися.

Вислухавши учасників кримінального провадження, дослідивши письмові матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов таких висновків.

При розгляді клопотання встановлено, що ОСОБА_3 підозрюється за ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України, а саме в тому, що, перебуваючи на посаді директора ТОВ «Спецелектромонтаж-7», зловживаючи своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб із невстановленою особою, в умовах воєнного стану, заволодів грошовими коштами в сумі 130812 грн внаслідок неповної поставки світлофорів П 1.2 з ТВЧ у кількості 5 шт. за договором про закупівлю товару № 18/08-1 від 18.08.2025, укладеним між ТОВ «Спецелектромонтаж-7» в особі директора ОСОБА_3 та КСМЕП в особі директора ОСОБА_6 ; а також, зловживаючи своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб із невстановленою особою, в умовах воєнного стану, повторно заволодів грошовими коштами в сумі 1209132 грн внаслідок непоставки світлофорів П 1.1 з ТЗВЧ в кількості 24 шт. та світлофорів Т 1.1 з ТЗВЧ у кількості 44 шт. за договором про закупівлю товару № 16/12-1 від 16.12.2025, укладеним між ТОВ «Спецелектромонтаж-7» в особі директора ОСОБА_3 та КСМЕП в особі директора ОСОБА_6 ; а також склав завідомо неправдивий офіційний документ видаткову накладну № 496 від 15.09.2025, в якій зазначив, що ТОВ «Спецелектромонтаж-7» відвантажило КСМЕП в повному обсязі товар за договором про закупівлю товару № 18/08-1 від 18.08.2025, який насправді був поставлений не у повному обсязі; а також склав завідомо неправдивий офіційний документ видаткову накладну № 773 від 22.12.2025, в якій зазначив, що ТОВ «Спецелектромонтаж-7» відвантажило КСМЕП в повному обсязі товар за договором про закупівлю товару № 16/12-1 від 16.12.2025, який насправді не був поставлений.

21.08.2026 ОСОБА_3 вручено повідомлення про підозру у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень, обґрунтованість якої підтверджується матеріалами клопотання, в тому числі копіями рішення, наказу, статуту ТОВ «Спецелектромонтаж-7», протоколів обшуку, допиту свідків, про результати зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, договорів про закупівлю товару, видаткових накладних, рахунків, платіжних інструкцій, відомостей, бюджетів, виписок з рахунків, висновків аналітичного дослідження ГУ ДПС у Миколаївській області, довідок Держаудитслужби, висновків судової економічної експертизи, висновків судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів.

Розглядаючи доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри та відсутності в діях ОСОБА_3 складу інкримінованих кримінальних правопорушень, слідчий суддя доходить таких висновків.

Правові підстави для повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення визначені ч. 1 ст. 276 КПК України, згідно з якою повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, визначеному статтею 278 цього Кодексу, у випадках: затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

При цьому, повідомлення про підозру це процесуальне рішення слідчого або прокурора, яке ґрунтується на наявності в органу досудового розслідування достатніх доказів щодо вчинення особою кримінального правопорушення, поєднаних із внутрішнім переконанням слідчого та/або прокурора в контексті їх процесуальної незалежності та наявності у них повноважень на прийняття відповідного процесуального рішення.

Із системного аналізу правової позиції ЄСПЛ (справа «Ферарі-Браво проти Італії») щодо наявності у кримінальному провадженні повідомлення про підозру в контексті його суті як процесуального рішення, вбачається, що момент повідомлення про підозру є початком одного з найважливіших етапів досудового розслідування, на якому орган досудового розслідування на підставі зібраних у кримінальному провадженні доказів готовий висловити припущення щодо вчинення певною особою кримінального правопорушення, з метою отримання можливості здійснення подальших слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій у кримінальному провадженні, однією з головних умов для здійснення яких є наявність повідомлення особі про підозру. При цьому, згідно з вищевказаною позицією ЄСПЛ, обсяг доказів, наявних у розпорядженні органу досудового розслідування, не обов`язково повинен бути достатнім для пред`явлення конкретній особі обвинувачення у кримінальному провадженні та скерування справи до суду, оскільки можливість вирішення питання про наявність чи відсутність достатньої для цього кількості доказів і є основною метою повідомлення про підозру та вчинення подальших процесуальних дій.

Крім того, для вирішення питання стосовно обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті їх оцінки з точки зору достатності і допустимості для встановлення вини особи чи її відсутності у вчиненні кримінального правопорушення, доведення чи недоведення винуватості особи з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Натомість перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри, з урахуванням положень ст. 17 КПК, не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею під час вирішення питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на стадії досудового розслідування, а може бути предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих органом досудового розслідування доказів та порядку їх отримання, давати їм оцінку з точки зору їх належності, достовірності та допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри є неможливим.

Виходячи зі змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні особи та її винуватості у вчиненому вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

Згідно зі ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років. Відповідно до п. 36 Рішення ЄСПЛ у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.05.2010 (остаточне 20.08.2010), вбачається, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Слідчий суддя зазначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

На переконання слідчого судді, є доведеною наявність існування передбачених статтею 177 КПК України ризиків того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, враховуючи стадію досудового розслідування даного провадження, на якій існує необхідність встановлення та зібрання всіх можливих та необхідних доказів у кримінальному провадженні, а також, що на даний час не встановлено всіх можливих свідків та очевидців, показання яких мають значення для встановлення обставин скоєння кримінального правопорушення та винуватості особи у пред`явленій підозрі, не вилучено всіх необхідних письмових доказів за місцем роботи підозрюваного для повноти та об`єктивності досудового розслідування.

Підтвердженням існування вказаного ризику також є відомості протоколів про результати зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, в яких зафіксовані розмови підозрюваного з іншими фігурантами кримінального провадження, а також працівниками ТОВ «Спецелектромонтаж-7» про складання та підписання договорів зберігання майна, невчасну поставку якого йому інкримінує сторона обвинувачення, з метою штучного створення доказів на його користь.

Також, прокурором доведено наявність існування ризику незаконного впливу на інших свідків, зокрема працівників ТОВ «Спецелектромонтаж-7», з якими він спільно працює та є їхнім керівником, у зв`язку з чим може незаконно схиляти їх до дачі показань на свою користь з метою уникнення відповідальності за інкриміновані правопорушення.

Крім того, доведеним є ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється особа, що підтверджується тим, що ОСОБА_3 інкримінується вчинення ряду умисних корисливих кримінальних правопорушень, зокрема особливо тяжкого злочину, скоєних протягом короткого періоду часу, які пов`язані із зайняттям ним посади директора ТОВ «Спецелектромонтаж-7». Також після того, які ОСОБА_3 дізнався про виявлені органом досудового розслідування факти неналежного виконання договорів про поставку товару та заподіяні внаслідок цього матеріальні збитки, він став вживати нові дії, направлені на створення та оформлення документів (договорів зберігання), які б доводили його невинуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, в яких він підозрюється, що підтверджується змістом протоколів про результати зняття інформації з електронних комунікаційних мереж.

Натомість прокурором не доведений ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності, оскільки, по-перше, останній має постійне місце роботи та проживання, за якими характеризується виключно позитивно.

Про наявність кримінального провадження щодо нього ОСОБА_3 дізнався в травні 2026 року та в матеріалах клопотання відсутні будь-які докази щодо того, що з того часу останній не з`являвся за викликами органу досудового розслідування або переховувався від нього.

Крім того, слідчий суддя враховує, що підозрюваний самостійно прибув до органу досудового розслідування для повідомлення про підозру та вручення клопотання про застосування запобіжного заходу, отримавши які 21.08.2026 та до часу розгляду слідчим суддею зазначеного клопотання не вживав будь-яких дій щодо переховування, а навпаки на виклик суду у телефонному режимі самостійно та добровільно з`явився в судове засідання.

Зазначені обставини повністю спростовують необґрунтовані припущення сторони обвинувачення про те, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, у зв`язку з чим вказаний ризик є недоведеним.

Поряд з тим, прокурором доведено необхідність застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою для запобігання встановленим під час розгляду клопотання ризикам, які є істотними та суттєвими і виправдовують застосування найбільш суворого запобіжного заходу.

Також сторонами кримінального провадження не надано слідчому судді відомостей, які б свідчили про неможливість утримання підозрюваного під вартою.

При цьому, слідчий суддя критично оцінює твердження підозрюваного про можливість застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, враховуючи його позитивну характеристику, наявність постійного місця роботи та міцні соціальні зв`язки, оскільки вказані обставини існували до моменту вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, однак це не запобігло їх скоєнню, та з урахуванням кількості, характеру та тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень, слідчий суддя вважає, що більш м`який запобіжний захід, аніж тримання під вартою, не може запобігти існуючим ризикам.

Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави як альтернативи тримання підозрюваного під вартою, слідчий суддя доходить таких висновків.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

У рішенні КСУ від 21.07.2026 №9-р(ІІ)/2026 останній наголосив на суворій потребі тлумачення та застосування положень КПК щодо можливості призначення застави відповідно до абз. 5 ч. 5 ст. 182 КПК України в розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно, сумісно з Конституцією, Європейською конвенцією з прав людини, а також практикою Європейського суду з прав людини. Суд запровадив «тест реальної альтернативності застави», зміст якого, зокрема, передбачає, що для запобігання перетворенню застави на завуальований спосіб утримання особи під вартою слідчий суддя, суд, визначаючи розмір застави, в судовому рішенні повинен обґрунтувати фінансову спроможність особи, оцінити її легальні доходи й активи, урахувати не лише розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а й інші обставини, передбачені КПК, а також наявність осіб, які перебувають на утриманні цієї особи.

Керуючись положеннями статей 182 частини 4 та 5, 183 ч. 3 КПК України, слідчий суддя, враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень та їх кількість, особу підозрюваного, який має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки та утриманців, зокрема малолітню дитину й батьків-пенсіонерів, наявність у нього постійного стабільного джерела доходу лише у вигляді заробітної плати за офіційними місцями роботи (сукупний розмір якої за 2025 рік склав 392449,43 грн та у 2026 257475,44 грн), та недоведення стороною обвинувачення належними і допустимими доказами про наявність у нього інших доходів та активів, які б могли виправдати визначення застави відповідно до абз. 5 ч. 5 ст. 182 КПК України, а також керуючись практикою ЄСПЛ, зокрема викладеною у рішенні у справі «Істоміна проти України», відповідно до якого при визначенні розміру застави, як альтернативи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суди зобов`язані враховувати реальний майновий стан особи для встановлення відповідності суми застави доходам особи, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу у розмірі ста п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що, на переконання слідчого судді, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідає розміру його доходів, у зв`язку з чим не буде завідомо непомірним для нього.

Натомість, на переконання слідчого судді, покладення на підозрюваного застави в більшому розмірі, зокрема відповідно до абзацу п`ятого частини п`ятої статті 182 КПК України, про який просить прокурор, становитиме надмірний тягар на особу, що є неприпустимим відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вищевказаної практики ЄСПЛ та рішення КСУ.

Крім того, у разі внесення застави слідчий суддя вважає необхідним відповідно до положень ч. 3 ст. 183 КПК України покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність визначення яких доведена прокурором.

Вказане є підставою для задоволення клопотання.

Керуючись стст. 176-178,182,183,193-194,196-197,309,372 КПК України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного за ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України у кримінальному провадженні №42025152010000063 від 03.10.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, на строк до 21.10.2026 включно.

Визначити ОСОБА_3 заставу в розмірі ста п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 499200 (чотириста дев`яносто дев`ять тисяч двісті) грн, за умови внесення якої на призначений для цього депозитний рахунок ТУ ДСА України в Миколаївській області підозрюваного необхідно негайно звільнити з-під варти.

У разі внесення вказаного розміру застави покласти на підозрюваного обов`язки:

- не відлучатись без дозволу слідчого, прокурора або суду за межі Київської області;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місце роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному провадженні з приводу обставин інкримінованих йому кримінальних правопорушень, за виключенням випадків спільної участі у проведенні слідчих та процесуальних дій;

- у разі наявності, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі порушення підозрюваним вказаних обов`язків, а також його процесуального обов`язку з явки за першою вимогою слідчого, прокурора чи суду, або неповідомлення ним про зміну місця свого проживання слідчому, прокурору чи суду, внесену заставу, ким би її не було внесено, буде звернуто у дохід держави, та вирішено питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Копію ухвали вручити підозрюваному, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Строк дії ухвали до 21.10.2026 включно.

Слідчий суддя ОСОБА_1