Ухвала суду № 139278761, 26.08.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/23320/26 1-кп/760/3622/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2026 м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5

власника майна - ОСОБА_6

провівши у відкритому судовому засіданні підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № 22026011000000099, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.07.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця селище Наминга Читинської області РФ, з повною вищою освітою, працюючого в ТОВ «Спероні Україна» на посаді головного інженера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України,

ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2026 року з прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22026011000000099 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.07.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України.

18 серпня 2026 року ухвалою суду призначено підготовче судове засідання.

26 серпня 2026 року проведено підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просила призначити провадження до судового розгляду, оскільки вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстав для закриття провадження немає, провадження підсудне Солом`янському районному суду м. Києва.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 підтримали думку прокурора.

Крім цього, прокурором ОСОБА_3 заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою.

У підготовчому судовому засіданні прокурор підтримала заявлене нею клопотання та вказала що строк дії раніше застосованого обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою закінчується, обвинувачений ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України, та продовжують існувати ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які вказують на те, що обвинувачений може переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. Зі змісту клопотання прокурора слідує, що більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду. У зв`язку із чим, просила продовжити тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на строк 60 днів, без визначення розміру застави.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 та заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло в нічний період доби. В обґрунтування вказаного клопотання, зазначив, що на теперішній час ризики істотно зменшились, оскільки досудове розслідування вже завершено, зокрема повністю відсутній ризик впливу на свідків та спеціаліста, оскільки під час досудового розслідування було допитано шість свідків, які є родичами та колегами ОСОБА_4 та жоден з них не підтверджує провину останнього у вчиненні кримінального правопорушення. Ризик вчиненні іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення є безпідставним гіпотетичним припущенням, оскільки ОСОБА_4 є раніше не судимим, за місцем роботи характеризується виключно позитивно, одружений та має стійкі соціальні зв`язки.

Також адвокатом ОСОБА_5 , в інтересах власника майна - ОСОБА_6 було заявлено клопотання про повернення вилучених під час обшуку 18.06.2026 речей, а саме: мобільний телефон «Iphone 7 PLUS» IMEI НОМЕР_1 , без сім карти; флеш носій марки «Kingston Bota Travoler» на 32 GB; системний блок s/n DGE3FEB00D403000381800; мобільний телефон «Iphone» золотистого кольору IMEI НОМЕР_2 ; мобільний телефон «Iphone» срібного кольору IMEI НОМЕР_3 ; мобільний телефон «Iphone» чорного кольору модель А1387 ІС: 579 С-Е2430А; коробку до мобільного телефону «Iphone 17» IMEI НОМЕР_4 , IMEI НОМЕР_5 ; коробку до мобільного телефону «Iphone 17» IMEI НОМЕР_6 , IMEI НОМЕР_7 ; флеш-накопичувач марки «Leef іBritge» на 32 GB; мобільний телефон «Iphone 17» IMEI НОМЕР_8 , IMEI НОМЕР_5 , без сім картки; мобільний телефон «Iphone 12» синього кольору; планшет iPad ID: ВСА1475 S: DLXM401lF4F ; комплект ключів від автомобіля марки BYD LEOPARD TITANIUM, д.н.з. НОМЕР_10 . В обґрунтування клопотання вказує, що зазначене майно має статус тимчасово вилученого майна та належить на праві власності ОСОБА_6 , яка є донькою ОСОБА_4 . Наголошує на тому, що вилучене майно жодним чином не відноситься до предмету доказування у вказаному провадженні, під час досудового розслідування не призначались будь-які судові експертизи щодо вилученого майна. Більш того, вилучений системний блок, телефони та флешки містять інформацію, яка потрібна в роботі ОСОБА_6 над дизайнерськими проектами.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника та просив змінити запобіжний захід на більш м`який, у вигляді домашнього арешту. Наголошує на тому, що з квітня 2025 року він з сім`єю переїхав до міста Києва та весь час жодним чином не переховувався від органів досудового розслідування та суду.

Власник майна ОСОБА_6 наполягала на задоволенні клопотання свого представника про повернення тимчасово вилученого майна, оскільки вказані речі необхідні їй для використання у роботі.

Прокурор ОСОБА_3 заперечувала щодо задоволення клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 щодо зміни запобіжного заходу, однак не заперечувала щодо задоволення клопотання адвоката ОСОБА_5 про повернення вилучених під час обшуку 18.06.2026 речей. Зазначила, що арешт на вилучені під час проведення обушуку речі не накладався, в мобільних телефонах та іншій техніці відомостей щодо обставин кримінального правопорушення органом досудового розслідування не виявлено.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання прокурора та захисника, суд приходить до наступного.

Щодо призначення справи до судового розгляду

Підстав для закриття кримінального провадження та прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, судом не встановлено.

Під час підготовчого судового засідання судом виконані вимоги ч.4 ст.315 КПК України шляхом роз`яснення обвинуваченому його права заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього колегіально судом у складі трьох суддів, на що ОСОБА_4 повідомив, що не має наміру просити суд розглядати кримінальне провадження колегіально судом у складі трьох суддів. Отже, відповідно до загальних засад кримінального провадження, з урахуванням позиції учасників судового розгляду, суд вважає необхідним здійснювати судовий розгляд кримінального провадження у відкритому судовому засіданні, суддею одноособово.

Крім того, суд, враховуючи матеріали обвинувального акту та реєстру досудових розслідувань, а також беручи до уваги думку учасників кримінального провадження, вважає необхідним викликати у судове засідання осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, а саме: прокурора, обвинуваченого та захисника обвинуваченого.

Враховуючи вищевказане, суд вважає необхідним завершити підготовку до судового розгляду та призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

Щодо клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 19.06.2026 року щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 16 серпня 2026 року включно.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 10.08.2026 року строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 продовжено до 29 серпня 2026 року включно.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Частиною 1 ст.183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кодексу.

Суд виходить з того, що на даному етапі розгляду кримінального провадження суд не вправі визнавати особу винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, водночас суд дійшов висновку, що причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.

Суд також виходить з того, що за своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій, перелік яких визначений ч.1 ст.177 КПК України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах про ймовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у один із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і нинішньому чи минулому.

При цьому, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, ризик втечі не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку і може оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (справа «Бекчиєв проти Молдови»).

Суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.111 КК України, за вчинення якого обвинуваченому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років, з конфіскацією майна або без такої, а тому, усвідомлюючи невідворотність покарання, яке може бути йому призначено судом у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, обвинувачений ОСОБА_4 може вживати заходів, спрямованих на переховування від суду.

При цьому, згідно з практикою ЄСПЛ тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Більш того, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 має паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а також після 20.02.2014 отримав паспорт громадянина РФ № НОМЕР_11 , ИНН НОМЕР_12, СНИЛС НОМЕР_13 (в тому числі можливі наявні паспорти інших держав), що підтверджує реальний ризик безперешкодно виїхати за межі України; протягом 2025-2026 років неодноразово виїжджав за межі України, тобто має навички до проходження блокпостів та інших фільтраційних заходів, що підтверджує реальний ризик безперешкодно виїхати за вежі України; є державним службовцем та відповідно до відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань являється до цього часу Головою діючої юридичної особи - Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з питань палива, енергетики та інноваційної політики (ЄДР 37427842), тобто має стійкі зв`язки з представниками органів державної влади України, що підтверджує реальний ризик виїхати за межі України; має стійкі зв`язки з представниками РФ та незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території АР Крим, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, оскільки у період з березня по червень 2014 року перебував на посаді міністра незаконно створеного «Міністерства палива та енергетики Республіки Крим» (окупаційного органу РФ), у період з 2014 по 2020 роки перебуваючи на посаді «директора по развитию АО «Крымский содовый завод» (рос. ИНН 9106001900, відносно якої застосовані санкції на підставі Указу Президента України № 277/2023 від 12.05.2023) та у період з 10.03.2020 по 20.11.2024 -«директор ООО «Белогорские известняки» (рос. ИНН 9109004730, відносно якої застосовані санкції на підставі Указу Президента України № 726/2022 від 19.10.2022), що підтверджує реальний ризик виїхати через лінію бойових дій на тимчасово окуповану територію; має квартиру у м. Сімферополі на тимчасово окупованій території України АР Крим, що підтверджує реальний ризик після виїзду за межі України - постійно проживати на тимчасово окупованій території де моменту деокупації зазначеної території.

Згідно із положеннями рішення Конституційного Суду України від 08.07.2003 року за № 14-рп/2003 при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу разом з іншими обставинами враховується тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа.

Крім того, обвинуваченому у порядку ст. 290 КПК України були відкриті матеріали досудового розслідування, а тому він обізнаний із анкетними відомостями свідків у даному кримінальному провадженні, що вказує на наявність ризику можливого впливу на останніх з метою зміни ними своїх показів, наданих на етапі досудового розслідування.

При встановленні вказаного ризику суд не враховує посилання сторони захисту на те, що свідки не надали під час досудового розслідування жодних показань на підтвердження винуватосі обвинуваченого, оскільки суд на даній стадії безпосередньо не допитував свідків сторони обвинувачення.

Що стосується ризиків знищити, сховати або створити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується, суд не знаходить підстав для встановлення ймовірності їх існування, оскільки сторона обвинувачення при їх доведенні обмежилася лише висловленням припущень, при цьому суду не надано відомостей, які б свідчили про протиправну поведінку обвинуваченого, зокрема притягнення його до будь-якого виду відповідальності чи повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення чи порушення раніше застосованого запобіжного заходу, що могло б свідчити про ймовірність вчинення зазначених дій. Окрім того ризик знищити, сховати або створити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення сам по собі нівелюється завершенням досудового розслідування кримінального провадження та скеруванням обвинувального атку до суду.

Що стосується клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 з тримання під вартою на домашній арешт в певний період доби, суд дійшов до наступного.

Відповідно до положень ч.1 ст.201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

При цьому, кримінальне процесуальне законодавство не визначає переліку підстав для зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, а ст. 201 КПК України вказує тільки на те, що до клопотання мають бути додані матеріали , якими обґрунтовують доводи клопотання.

Разом із тим, судом у судовому засіданні були перевірені та оцінені наведені прокурором ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. При цьому суд дійшов висновку, що на теперішній час частина зазначених ризиків зменшилась, зокрема у зв`язку із завершенням досудового розслідування та переходом кримінального провадження на стадію судового розгляду.

Водночас суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , а також конкретні обставини, встановлені під час розгляду клопотань сторін, які свідчать про продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, зокрема ризику переховування від суду та незаконного впливу на свідків.

Судом також враховано дані про особу обвинуваченого, який офіційно працевлаштований, одружений та має міцні соціальні зв`язки. Однак зазначені обставини самі по собі не є достатніми для висновку про можливість зміни застосованого щодо нього запобіжного заходу на більш м`який, оскільки не усувають встановлених судом ризиків та не забезпечують належного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

За таких обставин суд вважає, що доводи сторони захисту, наведені у клопотанні про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, не знайшли свого належного підтвердження під час судового розгляду та не дають підстав для висновку про те, що більш м`який запобіжний захід зможе належним чином запобігти встановленим ризикам.

З огляду на викладене, клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягає.

У зв`язку з викладеним, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та особу обвинуваченого ОСОБА_4 , його майновий та сімейний стан, обставини вчинення останнім інкримінованого йому злочину, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та відсутність доказів, які б унеможливлювали утримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, суд дійшов висновку про недостатність застосування до обвинуваечного більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам на даній стадії кримінального провадження.

За таких обставин, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , застосований раніше запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 24 жовтня 2026 року включно.

Суд, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Разом з тим відповідно до абз.8 ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Враховуючи викладене вище, характер та обставини вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_4 , суд вважає необхідним не визначати розмір застави в даному кримінальному провадженні.

З урахуванням викладеного, клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.

Щодо клопотання представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 про повернення вилученого майна суд дійшов до наступного.

Згідно ч.1 ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Згідно абз.1 ч.2 ст.168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

При цьому, згідно ч.7 ст.236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження.

Згідно до ч.1 ст.100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166,170-174цього Кодексу.

Згідно доч.2ст.100КПК України, речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється впорядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Beyeler проти Італії(Рішення Великої Палати від 5 січня 2000 року, заява № 33202/96, параграф 107).

Так, в судовому засіданні було встановлено, що 18.06.2026 на підставі ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва проведено обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 , що за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучені речі, зазначені в протоколі обшуку.

Постановою слідчого в ОВС 2 відділення слідчого відділу (з дислокацією у м. Київ) Головного управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим капітана юстиції ОСОБА_7 , вилучені під час проведення обшуку речі та документи визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 42015010000000098.

Судом встановлено, що вилучене майно арешту не підлягало та на момент розгляду клопотання не перебуває під арештом. Водночас прокурор у судовому засіданні підтвердила відсутність необхідності у його подальшому зберіганні стороною обвинувачення.

При цьому власниця майна ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначила, що на праві власності їй належать: мобільний телефон «Iphone 7 PLUS» IMEI НОМЕР_1 , без сім-карти; флеш-носій марки «Kingston DataTraveler» об`ємом 32 GB; системний блок s/n DGE3FEB00D403000381800; мобільний телефон «Iphone» золотистого кольору IMEI НОМЕР_2 ; мобільний телефон «Iphone» срібного кольору IMEI НОМЕР_3 ; мобільний телефон «Iphone» чорного кольору, модель А1387, ІС: 579 С-Е2430А; флеш-накопичувач марки «Leef iBridge» об`ємом 32 GB; планшет iPad ID: ВСА1475, S: DLXM401lF4F.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, зокрема відсутність судового рішення про арешт зазначеного майна, відсутність потреби у його подальшому зберіганні стороною обвинувачення, а також те, що право власності ОСОБА_6 на частину вилучених речей підтверджено під час судового засідання, суд дійшов висновку, що клопотання представника власника майна підлягає частковому задоволенню. За таких обставин суд вважає за необхідне повернути ОСОБА_6 лише ті речі, належність яких їй на праві власності була підтверджена в ході судового розгляду даного клопотання з урахуванням наданих суду доказів.

Керуючись ст.ст. 27, 170-173, 176, 177, 182, 183, 194, 314-316 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, який надійшов з прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя у кримінальному провадженні № 22026011000000099, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.07.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України, на 04 версеня 2026 року на 12 год. 00 хв. у приміщенні Солом`янського районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 25.

Судовий розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

Викликати у судове засідання осіб, які братимуть участь у судовому розгляді: прокурора, обвинуваченого та захисника обвинуваченого.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Клопотання прокурора відділу прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, тобто до 24 жовтня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Клопотання представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 про повернення тимчасово вилученого майна у кримінальному провадження внесеному до ЄРДР за № 22026011000000099 від 28.07.2026 року - задовольнити частково.

Зобов`язати уповноважену особу слідчого управління (з дислокацією у м. Києві) ГУ СБ України в АР Крим повернути ОСОБА_6 наступне майно, а саме:

- мобільний телефон «Iphone 7 PLUS» IMEI НОМЕР_1 , без сім карти;

- флеш носій марки «Kingston Bota Travoler» на 32 GB;

- системний блок s/n DGE3FEB00D403000381800;

- мобільний телефон «Iphone» золотистого кольору IMEI НОМЕР_2 ;

- мобільний телефон «Iphone» срібного кольору IMEI НОМЕР_3 ;

- мобільний телефон «Iphone» чорного кольору модель А1387 ІС: 579 С-Е2430А

- флеш-накопичувач марки «Leef іBritge» на 32 GB;

- планшет iPad ID: ВСА1475 S: DLXM401lF4F.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_3 .

Строк дії ухвали закінчується о 23 год. 59 хв. 24 жовтня 2026 року.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Суддя ОСОБА_1