Ухвала суду № 139278692, 26.08.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/13450/26 4-с/760/102/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Фіцай О.Л.

за участю секретаря Скомаровської О.О., представника боржника Панченко А.В., цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , представник скаржника - адвокат Панченко Алла Віталіївна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРТЕХФІНАНС», особа, дії якої оскаржуються, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Семенов Руслан Анатолійович, про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

До Солом`янського районного суду міста Києва надійшла скарга ОСОБА_1 , подана представником скаржника - адвокатом Панченко Аллою Віталіївною, на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Семенова Руслана Анатолійовича, в якій скаржник просить скасувати постанову про арешт майна боржника від 15.04.2026 по виконавчому провадженню № НОМЕР_3, якою накладено арешт на транспортний засіб - автомобіль RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , у межах суми звернення стягнення, що становить 1 057 030,72 грн.

В обґрунтування скарги зазначено, що ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 08 грудня 2025 року у справі № 2609/24686/12, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року, у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 замінено померлого боржника ОСОБА_2 на його правонаступника - ОСОБА_1 у межах вартості майна, отриманого у спадщину після смерті ОСОБА_3 . Скаржник посилається на те, що згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємець зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора лише в межах вартості одержаного у спадщину майна, а тому обсяг відповідальності нового боржника перед стягувачем обмежується вартістю успадкованого майна.

На думку скаржника, перед накладенням арешту на майно нового боржника приватний виконавець був зобов`язаний у порядку, встановленому статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, визначити за ринковими цінами вартість успадкованого майна (у тому числі шляхом залучення суб`єкта оціночної діяльності) та повідомити про це сторони виконавчого провадження. Оскільки конкретний обсяг грошової відповідальності боржника не визначений, скаржник вважає арешт майна накладеним передчасно та протиправно, а такий, що може призвести до стягнення коштів у розмірі, що перевищує обсяг відповідальності нового боржника. Крім того, скаржник зазначає, що постанову про заміну сторони виконавчого провадження та постанову про арешт коштів боржника від 07.04.2026 він від приватного виконавця не отримував.

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Семенов Р.А. подав заперечення на скаргу, в яких просив залишити скаргу без розгляду у зв`язку з пропуском строку на оскарження, а в разі поновлення такого строку - відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначив, що дії виконавця вчинені в межах наданих законом повноважень та з дотриманням вимог законодавства, скаржником пропущено встановлений законом строк на звернення до суду, доводи скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні порядку вчинення виконавчих дій, а факт порушення прав боржника не доведений; крім того, обраний скаржником спосіб захисту не є ефективним.

У судовому засіданні 21 серпня 2026 року представник скаржника - адвокат Панченко А.В. підтримала скаргу з наведених у ній підстав.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника, суд дійшов висновку, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю виконавця під час виконання судового рішення порушено їхні права чи свободи. За змістом статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу, і лише у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржуване рішення, визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними та зобов`язує виконавця усунути порушення.

Судом встановлено, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Семенова Р.А. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3, відкрите 04.04.2025 на підставі виконавчого листа, виданого Солом`янським районним судом міста Києва у справі № 2609/24686/12 про стягнення заборгованості на користь стягувача, яким унаслідок заміни сторони є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРТЕХФІНАНС». Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 08 грудня 2025 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року, у зазначеному виконавчому провадженні замінено померлого боржника ОСОБА_2 на його правонаступника - ОСОБА_1 у межах вартості майна, отриманого у спадщину після смерті ОСОБА_3 . На підставі наведених судових рішень приватним виконавцем 07.04.2026 винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження.

З метою визначення вартості успадкованого майна та меж відповідальності боржника приватним виконавцем сформовано Довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості за допомогою Кабінету користувача Єдиної бази даних звітів про оцінку Фонду державного майна України, згідно з якою вартість 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 станом на 07.04.2026 становить 962 670,56 грн. 07.04.2026 приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, а 15.04.2026 - постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на транспортний засіб, та постанову про розшук цього майна.

Вирішуючи скаргу по суті, суд виходить з такого.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Розділом VII ЦПК України встановлений порядок судового контролю за виконанням судових рішень.

Статтею 447 ЦПК України визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

Відповідно до ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Згідно ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначені обов`язки і права виконавців, обов`язковість вимог виконавців.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки; тощо.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Згідно з частинами першою та другою статті 56 цього Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення шляхом винесення виконавцем відповідної постанови. Частиною третьою статті 56 Закону визначено, що арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Отже, арешт майна є початковою та окремою стадією процесу звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, наслідком яких є обмеження боржника у праві розпорядження арештованим майном.

Відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторін виконавчого провадження; у разі якщо сторони у десятиденний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. При цьому звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

З наведених норм вбачається, що визначення вартості майна боржника - як за домовленістю сторін, так і самостійно виконавцем, у тому числі із залученням суб`єкта оціночної діяльності, - здійснюється вже після винесення постанови про арешт майна боржника. За таких обставин доводи скаржника про те, що приватний виконавець перед накладенням арешту на майно боржника-правонаступника був зобов`язаний попередньо визначити ринкову вартість успадкованого майна шляхом обов`язкового залучення суб`єкта оціночної діяльності, ґрунтуються на неправильному тлумаченні наведених норм права, оскільки чинним законодавством такої послідовності виконавчих дій не передбачено.

При цьому судом враховується, що з метою визначення вартості успадкованого майна та меж відповідальності боржника приватним виконавцем сформовано Довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості за допомогою Єдиної бази даних звітів про оцінку Фонду державного майна України. Така довідка, сформована в порядку, визначеному Порядком ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 17.05.2018 № 658, є передбаченим законодавством джерелом інформації про вартість нерухомого майна та може бути використана виконавцем при визначенні розміру арешту майна та коштів боржника.

Крім того, за приписами статей 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав можливий за умови, що такі права справді порушені, а особа використовує судовий контроль за виконанням судових рішень саме для такого захисту.

Звертаючись до суду зі скаргою, скаржник послався на те, що оцінка успадкованого майна не проведена в порядку статті 57 Закону України «Про виконавче провадження». Разом з тим скаржником не зазначено, що він не погоджується з визначеною на підставі довідки про оціночну вартість сумою, не наведено доводів щодо невідповідності такої вартості ринковій ціні майна, а також не зазначено, яким саме чином визначення вартості майна не у порядку статті 57 названого Закону призвело до порушення його прав чи законних інтересів. Сам по собі факт незгоди з порядком визначення вартості майна без доведення порушення конкретних прав боржника не може бути підставою для задоволення скарги на дії приватного виконавця. Таким чином, недоведеність факту порушення прав скаржника є самостійною підставою для відмови у задоволенні скарги в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що дії приватного виконавця під час здійснення виконавчого провадження № НОМЕР_3 вчинені в межах наданих законом повноважень, з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, а доводи скаржника не знайшли свого підтвердження та не свідчать про порушення його прав. За таких обставин скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 18, 48, 56, 59, 64-1 Закону України «Про виконавче провадження»,

статтями 44, 447-451 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , представник скаржника - адвокат Панченко Алла Віталіївна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «УКРТЕХФІНАНС», особа, дії якої оскаржуються, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Семенов Руслан Анатолійович, про скасування постанови - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з моменту її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 26 серпня 2026 року.

Суддя О.Л. Фіцай