Ухвала суду № 139278572, 15.09.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/7173/14-ц 6/760/96/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2025 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Усатової І.А.

при секретарі - Омельяненко С.В.,

за участю:

представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Поліщука С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Омега Банк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсними кредитного договору та іпотечного договору, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Заява мотивована тим, що у квітні 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2619/0308/71-009.

Позовна заява була мотивована тим, що 05 березня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ВАТ «Сведбанк»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк»), та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 70 000,00 доларів США з відсотковою ставкою 11,9% річних, строком до 05 березня 2038 року.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» набуло права вимоги до відповідача.

ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань належним чином не виконав, у зв?язку із чим станом на 04 березня 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 535 084,43 грн, яка складається з: тіла кредиту - 497 867,63 грн, відсотків за користування кредитом - 37216,79 грн, яку ПАТ «Дельта Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 .

Заочним рішенням від 22 травня 2014 року Солом?янський районний суд м. Києва позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнив.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 05.03.2008 № 2619/0308/71-009 в загальному розмірі 535084,43 грн, судовий збір у розмірі 3654,00 грн., а всього - 538738,43 грн.

05 грудня 2014 року Солом`янський районний суд м. Києва виніс ухвалу, якою скасував заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 22.05.2014 у справі за № 760/7173/14-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Призначив справу до розгляду в загальному порядку.

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «Омега Банк», в якому просив визнати недійсними кредитний та іпотечний договори, посилаючись на те, що при укладенні договору банком не були дотримані вимоги частини другої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та пунктів 3.2, 3.3, 3.6, 3.8 постанови Національного банку України № 168 від 10 травня 2007 року.

Рішенням Солом?янського районного суду міста Києва від 20 травня 2016 року у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» відмовлено. Позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсними кредитний і іпотечний договори, укладені 05 березня 2008 року між RAT «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_1 .

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 15 листопада 2016 року апеляційну скаргу представника ПАТ «Дельта Банк» відхилено. Рішення Солом?янського районного суду міста Києва від 20 травня 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 06 червня 2018 року касаційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду міста Києва віл 15 листопада 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 01 серпня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задоволено. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 20 травня 2016 року скасовано. Позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 535084,43 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» судовий збір у розмірі 7 673,40 грн. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Омега Банк», ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 24 червня 2020 року Касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішенням Солом?янського районного суду міста Києва від 20 травня 2016 року та постановою Апеляційного суду міста Києва від 01 серпня 2018 року в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «Омега Банк» про визнання недійсним пункту 3.11 кредитного договору від 05 березня 2008 року № 2619/0308/71-009 скасовано.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «Омега Банк» про визнання недійсним пункту 3.11 кредитного договору від 05 березня 2008 року № 2619/0308/71-009 задоволено. Визнано недійсним пункт 3.11 кредитного договору від 05 березня 2008 року № 2619/0308/71-009. Постанову Апеляційного суду мста Києва від 01 серпня 2018 року в іншій частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Омега Банк», ПАТ «Дельта Банк» про визнання кредитного договору та іпотечного договору недійсними залишено без змін.

Отже, як випливає із вищевказаних судових рішень цивільна справа №760/7173/14-щ розглядалась за основним позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «Омега Банк» про визнання недійсним кредитного договору та іпотечного договору.

Як випливає з Постанови Апеляційного суду міста Києва від 01 серпня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задоволено. Рішення Солом?янського районного суду міста Києва від 20 травня 2016 року скасовано. Позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 535 084,43 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» судовий збір у розмірі 7 673,40 грн. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Омега Банк», ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів відмовлено.

14 вересня 2018 року Солом?янський районний суд м. Києва видав Виконавчий лист по справі № 760/7173/14-ц, провадження №2/760/2009/16, з тексту якого вбачається, що Виконавчий лист видано Солом?янським районним судом міста Києва 01 серпня 2018 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ПАТ «Омега Банк» про визнання недійсним кредитного договору та іпотечного договору.

Як вже зазначалось вище, відповідно до вищевказаних судових рішень, справа № 760/7173/14-ц розглядалась Солом?янським районним судом м. Києва, переглядалась Апеляційним судом м. Києва, Верховним Судом та стосувалась позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк», ПАТ «Омега Банк» про визнання недійсним кредитного договору та іпотечного договору.

А отже, у виконавчому листі від 14.09.2018 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 535084.43 грн., вказана інша судова справа, а саме - за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ПАТ «Омега Банк» про визнання недійсним кредитного договору та іпотечного поговору.

У справі № 760/7173/24-ц позовна заява ПАТ Дельта банк» до ОСОБА_1 , ПАТ «Омега Банк» по визнання недійсним кредитного договору та іпотечного поговору не розглядалась, оскільки такої заяви ПАТ «Дельта Банк» до суду не подавав. За позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ПАТ «Омега Банк» про визнання недійсним кредитного договору та іпотечного договору - рішення про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 - не приймалось. Тобто, фактично Солом`янським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист за неіснуючим судовим рішенням. Адже 01.08.2018р. Солом`янський районний суд м. Києва не ухвалював рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 535 084,43 грн.

Крім того, як вбачається з виконавчого листа від 14.09.2018, в ньому зазначено, що саме Солом`янський районний суд м. Києва 01.08.2018 розглянув справу за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ПАТ «Омега Банк» про визнання недійсним кредитного договору та іпотечного договору та ухвалив рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 535084,43 грн.

Між тим, в дійсності Солом`янський районний суд м. Києва 01.08.2018 не приймав рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 535 084,43 грн. Така грошова сума на користь ПАТ "Дельта Банк" була стягнута з ОСОБА_1 іншим судом та іншим видом судового рішення, а саме: Постановою Апеляційного суду м. Києва від 01.08.2018.

Таким чином, отримавши виконання за виконавчим листом від 14.09.2018, виданим Солом`янським районним судом м. Києва за наслідками розгляду справи 01.08.2018, позивач також може отримати виконавчий лист по Постанові Апеляційного суду м. Києва від 01.08.2018 про стягнення з ОСОБА_1 535 084,43 грн.

У зв`язку із вищевикладеним, є всі підстави вважати, що виконавчий лист №760/7173/14-ц від 14 вересня 2018 року було видано Солом`янським районним судом м. Києва з порушенням: по цивільній справі за позовом, якого не існувало, тому вказаний лист має бути визнано таким, що не підлягає виконанню.

У судовому засіданні представник боржника просив задовольнити заяву з указаних у ній підстав.

Заслухавши думку представника, дослідивши матеріали заяви з додатками, які додані до неї, матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви.

Статтею 55 Конституції України гарантовано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення)це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції «кожен має право на справедливий розгляд його справи судом який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру».

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 19.03.1997 зі справи «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи «Шмалько проти України»).

Статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII«Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин першої, другої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

До процесуальних підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі від найдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Найпоширенішою підставою припинення зобов`язання є його припинення унаслідок виконання, проведеного належним чином.

Судом встановлено, що заочним рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 22 травня 2014 року у справі № 760/7173/14-ц позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 535 084,43 грн.

У подальшому вказане заочне рішення було скасовано ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 05 грудня 2014 року, а справа розглянута судом у загальному порядку.

За результатами апеляційного перегляду постановою Апеляційного суду міста Києва від 01 серпня 2018 року рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 20 травня 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, а саме стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 535 084,43 грн та судовий збір у розмірі 7 673,40 грн.

При цьому постановою Верховного Суду від 24 червня 2020 року постанову Апеляційного суду міста Києва від 01 серпня 2018 року в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів залишено без змін, а в частині вимоги про визнання недійсним пункту 3.11 кредитного договору судові рішення скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення цієї вимоги.

Таким чином, судом установлено, що судове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 535 084,43 грн існує та набрало законної сили. Зазначена сума стягнута саме постановою Апеляційного суду міста Києва від 01 серпня 2018 року у справі № 760/7173/14-ц.

Відтак доводи заявника про те, що виконавчий лист від 14 вересня 2018 року видано за «неіснуючим судовим рішенням», оскільки у ньому зазначено, що 01 серпня 2018 року Солом`янський районний суд міста Києва розглянув справу за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ПАТ «Омега Банк» про визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів, суд вважає необґрунтованими.

При цьому доводи заявника про те, що Солом`янський районний суд міста Києва 01 серпня 2018 року не ухвалював рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості у розмірі 535 084,43 грн, не свідчать про помилкову видачу виконавчого листа.

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Такий порядок відповідав і положенням Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року № 173, чинної на час видачі спірного виконавчого листа. Зокрема, положеннями цієї Інструкції передбачалося, що для виконання судового рішення у цивільній справі, що набрало законної сили, стягувачу видається виконавчий лист, а виконавчі листи виписуються після набрання рішенням суду законної сили.

Отже, саме по собі зазначення Солом`янського районного суду міста Києва як суду, який видав виконавчий лист, не означає, що саме цим судом було ухвалено судове рішення про стягнення заборгованості. У цій справі таким судовим рішенням є постанова Апеляційного суду міста Києва від 01 серпня 2018 року, якою позов ПАТ «Дельта Банк» про стягнення заборгованості задоволено.

Як убачається з матеріалів справи, предмет стягнення, зазначений у виконавчому листі, - 535 084,43 грн заборгованості за кредитним договором - повністю відповідає змісту резолютивної частини постанови Апеляційного суду міста Києва від 01 серпня 2018 року. Боржником у виконавчому листі зазначено ОСОБА_1 , а стягувачем - ПАТ «Дельта Банк», що також відповідає зазначеній постанові.

Отже, зміст виконавчого листа дає можливість однозначно встановити судове рішення, на виконання якого він фактично виданий, а саме постанову Апеляційного суду міста Києва від 01 серпня 2018 року у справі № 760/7173/14-ц.

Посилання заявника на те, що у разі виконання цього виконавчого листа ПАТ «Дельта Банк» нібито матиме можливість повторно отримати виконавчий лист на виконання постанови Апеляційного суду міста Києва від 01 серпня 2018 року, також не може бути підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки можливість подвійного виконання одного й того самого судового рішення не випливає з установлених судом обставин

Зі змісту виконавчого листа та постанови Апеляційного суду міста Києва від 01 серпня 2018 року вбачається тотожність стягувача, боржника, суми стягнення та правової підстави її стягнення. Тому зазначені у виконавчому листі неточності стосовно виду судового рішення та суду, який його ухвалив, не змінюють змісту присудженого до стягнення та не свідчать про виникнення у заявника обов`язку, не встановленого судовим рішенням.

Відповідно до частин першої, другої статті 432 ЦПК України визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можливе, зокрема, у разі його помилкової видачі. При цьому така помилка має стосуватися саме видачі виконавчого документа без належної правової підстави, а не будь-якої технічної чи описової неточності в його оформленні.

У даному випадку виконавчий лист видано у межах цивільної справи № 760/7173/14-ц, за результатами якої існує судове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» 535 084,43 грн, яке набрало законної сили. Отже, підстав вважати, що виконавчий лист видано без судового рішення, яке підлягає примусовому виконанню, судом не встановлено.

При цьому наведені заявником обставини не свідчать і про припинення обов`язку ОСОБА_1 щодо сплати зазначеної суми у розумінні статті 432 ЦПК України. Доказів добровільного виконання цього обов`язку, виконання його іншою особою, припинення зобов`язання з інших передбачених законом підстав або відсутності обов`язку боржника матеріали справи не містять.

Таким чином, наведені заявником обставини фактично зводяться до посилання на неточності, допущені при оформленні виконавчого листа, однак не підтверджують його помилкової видачі у розумінні частини другої статті 432 ЦПК України.

При цьому виправлення неточностей, допущених при оформленні виконавчого документа, та визнання його таким, що не підлягає виконанню, є різними за своїм правовим змістом процесуальними механізмами, а встановлені судом обставини не свідчать про наявність підстав саме для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

За таких обставин суд доходить висновку, що передбачених статтею 432 ЦПК України підстав для визнання виконавчого листа № 760/7173/14-ц, виданого 14 вересня 2018 року, таким, що не підлягає виконанню, не встановлено, а тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст. 432 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Омега Банк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсними кредитного договору та іпотечного договору - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: І.А. Усатова