Рішення № 139277735, 27.08.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Справа № 335/3599/26

Номер провадження 2/337/2547/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 рокум. Запоріжжя

Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Завгороднього Є.В., за участю секретаря судового засідання Лемонджави А.В., представника відповідача Аксьонової С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі за текстом відповідач), про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові зазначив, що 16.01.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кошти у розмірі 18 000,00 гривень. У зв`язку з невиконанням умов договору щодо повернення кредиту виникла заборгованість у розмірі 34 119,00 грн, у тому числі 18 000,00 грн за основною сумою боргу, 16 119,00 грн за нарахованими відсотками.

29.09.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» було укладено договір факторингу, на підставі якого останній набув право вимоги до відповідача.

05.12.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та позивачем було укладено договір факторингу, на підставі якого останній набув право вимоги до відповідача.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 34 119,00 грн в судовому порядку. Крім того, просить стягнути судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу (4 500,00 гривень).

Вирішення судом окремих процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28.05.2026 відкрито провадження у справі, відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

11.06.2026 представник відповідача звернулася до суду з клопотанням про передачу справи за підсудністю до Броварського міськрайонного суду Київської області.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні 01.07.2026 усно заявила клопотання про витребування у банківської установи АТ «Універсалбанк» інформації про списання коштів з рахунку відповідача.

Ухвалою суду від 01.07.2026 у задоволенні клопотання про передачу справи за підсудністю було відмовлено. Також цією ухвалою було задоволення клопотання позивача про витребування інформації з банківської установи. У задоволенні клопотання представника відповідача було відмовлено у зв`язку з недостатнім обгрунтуванням неможливості самостійного витребування інформації відповідачем.

27.08.2026 в судовому засіданні (відбувалося в період часу 11.30 11.48) представник відповідача повторно заявила клопотання про витребування інформації у АТ «Універсал банк» щодо надходження списання коштів з рахунку відповідача ОСОБА_1 . Вказане клопотання в письмовому вигляді надійшло судді лише об 11.50.

Оскільки вказане клопотання фактично не було отримано судом на момент розгляду справи (до переходу до стадії ухвалення рішення), не містить належного обгрунтування пропущення строку витребування відповідних доказів, до нього не долучено клопотання про поновлення строку, суд в судовому засіданні залишив вказане клопотання без розгляду.

Водночас, з метою забезпечення права сторони «бути вислуханою» суд вважає за доцільне навести додаткові мотиви в частині відмови у витребування доказів за клопотанням сторони відповідача.

Як і в усному клопотанні, заявленому 01.07.2026, так і в письмовому, яке надійшло з пропущенням строку подання, сторона просить витребувати у АТ «Універсал банк» відомостей про списання з рахунку відповідача коштів на користь ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», оскільки на думку сторони, кошти з його рахунку могли бути списані кредитором автоматично (в договірному порядку).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом

Тобто ключовою підставою для витребування доказів за ухвалою суду є саме неможливість самостійного отримання доказу стороною, на яку покладено обов`язок подання.

Виходячи із змісту клопотання відповідач просить витребувати у банку інформацію про списання коштів з його (відповідача) рахунку на користь первісного кредитора.

Відповідно до ст. 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

Відповідно до ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно зі статтею 40 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Пунктом 59 розділу IV Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 передбачено, що банк обов`язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри, зокрема, клієнтські рахунки та виписки з них.

Обов`язкові реквізити виписки з клієнтських рахунків визначені пунктом 61 розділу IV Положення № 75, серед яких, зокрема, код ID НБУ банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента.

Згідно з пунктом 62 розділу IV Положення № 75 виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із клієнтських рахунків обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Отже, клієнт має право отримати від банку інформацію щодо операцій на підставі запиту або шляхом отримання виписки у порядку, визначеному договором банківського рахунку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторона відповідача не довела неможливість самостійного отримання виписки за рахунком ОСОБА_1 з метою підтвердження списання коштів для погашення заборгованості перед первісним кредитором, а тому клопотання про витребування такого доказу задоволенню не підлягає.

Позиції сторін по суті справи.

11.06.2026 від представника відповідача надійшов відзив, у якому сторона заперечила проти позову, вважаючи позовні вимоги необгрунтованими. Зазначила про те, що договір не був укладений, відповідача не було належним чином ідентифіковано, в матеріалах справи відсутні фото- та відеоматеріали, із зображенням відповідача, які підтверджували факт підписання договору. Заявила про недоведеність розміру заборгованості. Наданий позивачем розрахунок заборгованості є одностороннім документом, який не відображає реальний рух коштів; позивач не довів факт перерахування коштів у розмірі 18 000,00 гривень відповідачу, а також що сам рахунок, на який перераховані кошти, належить саме відповідачу. Кошти були видані на строк 20 днів, але відсотки за користування кредитом були нараховані за межами строку дії договору. Нарахування відсотків після настання прострочення і пролонгація договору є незаконною. Просила відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500,00 гривень. Також подала окреме клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги позивача.

23.06.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якому сторона заперечила проти доводів сторони відповідача, вважаючи їх необгрунтованими. Зазначила, що кредитний договір було укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», відповідача належним чином ідентифіковано, кошти кредиту було перераховано на його картку, а тому вказані обставини доведені належним чином. Щодо правил пролонгації договору та нарахування процентів за договором позики позивач послався на пункти 5.2 договору та п. 6.5 Правил надання грошових коштів у позиків, відповідно до яких позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання коштів, йому були зрозумілі зміст, суть та наслідки укладення договору. У договорі позики було встановлено строк 20 днів, однак у самому договорі наявні умови щодо пролонгації, які обмежено 90 календарними днями. Заперечення проти позову, наведені стороною відповідача фактично зводяться до концепції негативного доказу. Проценти було нараховані відповідно до умов договору. Щодо витрат відповідача на правничу допомогу сторони представник позивача, що належних доказів понесення вказаних витрат стороною надано не було, самі витрати (10 500,00 гривень) є значно завищеними, а тому сума відшкодування задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст.ст 3, 6, 627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підставі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення Цивільного кодексу України, що регулюють договір позики. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Суд встановив, що 16.01.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір № 74471887, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 18 000,00 гривень на строк 20 днів.

Факт набуття права вимоги позивачем (Ланцюг ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» ТОВ «Сіроко Фінанс» ТОВ «Деал Фінанс Груп») підтверджується договорами факторингу № 028-290922 від 29.09.2022, № 05/12/25-01 від 05.12.2025, відповідними реєстрами передачі прав вимог та платіжними інструкціями переказу коштів.

Оцінюючи доводи сторін в частині укладення/неукладення договору позики, суд зазначає наступне.

Досліджуючи питання укладення договору, суд встановив, що спірний кредитний договір підписаний сторонами в електронній формі, електронним підписом одноразовим ідентифікатором, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору; умови кредитного договору містять повну інформацію щодо умов кредитування, а тому відсутні підстави вважати його неукладеним або таким, що не відбувся.

Факт укладення договору та отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується сукупністю доказів: довідкою про ідентифікацію (підписано одноразовим ідентифікатором uTr1C54wOC), довідкою про перерахунок коштів 16.01.2022 у розмірі 18 000,00 гривень, випискою, наданою АТ «Універсал банк» щодо зарахування коштів на рахунок відповідача (16.01.2022 о 18:56:22 FinEx*Credit) у розмірі 18 000,00 гривень.

У силу положень частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України). За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Договір про надання фінансового, кредиту підписаний стороною за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджує укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір був би укладений. Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд у справі № 524/5556/19 (постанова від 12.01.2021).

Таким чином, суд, з`ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного наданого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, керуючись стандартом доказування, що грунтується на балансі ймовірностей, дійшов висновку про укладення договору відповідачем та отримання ним кредитних коштів у позику.

Щодо розрахунку заборгованості.

Позивачем надано розрахунок заборгованості, складений первісним кредитором 29.09.2022, згідно з яким розмір заборгованості за кредитом за період з 16.01.2022 до 29.09.2022 становить 34 119,00 грн, у тому числі 18 000,00 грн тіло кредиту, 16 119,00 грн відсотки за кредитом.

Стороною відповідача оспорено вказаний розрахунок з тих підстав, що частину процентів нараховано за межами строку дії договору (20 днів). Крім того, представник відповідача в судовому засіданні заявила про те, що тіло кредиту було списано позивачем в договірному порядку в день отримання кредиту, що не відображено в самому розрахунку. А тому вказаний розрахунок є неналежним доказом.

Щодо договірного списання коштів позивачем з банківського рахунку відповідача суд звертає увагу на положення ч. 1 ст. 81, яка покладає на сторону обов`язок доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень.

Суд критично ставиться до доводів щодо самостійного списання позивачем коштів з банківського рахунку відповідача за відсутності відповідного розпорядження останнього. Крім того, відповідач як клієнт банк мав змогу самостійно отримати виписку банку на доведення вказаної обставини, водночас, цього не зробив.

Щодо нарахування відсотків суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.2 договору позики від 16.01.2022 строк позики (строк договору) становить 20 днів, п. 2.3 процентна ставка 1,99 відсотків на день; дата повернення позики 05.02.2022, знижена процентна ставка 1,8905 %, процентна ставка за понадстрокове користування 2,7% за день.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/4518/16 (постанова від 05.04.2023) виснувала, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України. Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу. Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Виходячи з положень договору, укладеного між відповідачем та первісним кредитором, суд вважає, що відсотки, нараховані за межами 20-денного строку дії договору неправомірно, а тому, підлягають задоволенню лише позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту (18 000,00 гривень) та відсотків, нарахованих в період з 16.01.2022 до 04.02.2022 (6 805,80 гривень). В іншій частині заборгованості позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача.

Щодо стягнення судового збору судом встановлено, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 гривень.

З огляду на часткове задоволення позову, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача частина сплаченого судового збору у розмірі 1 935,67 гривень.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання розподілу судових витрат між сторонами.

Згідно з ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати позивача.

В обгрунтування понесених витрат стороною позивача надано договір про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025, витяг з акту № 9-ДІЛ від 25.02.2026 (боржник ОСОБА_1 ) на суму 4 500,00 гривень.

Беручи до уваги нескладний характер справи, її типовість, незначний обсяг робіт, виконаних адвокатом (відсутність фактичної участі представника сторони в судових засіданнях), ціну позову, частковий характер задоволення позову, суд дійшов висновку, що розмір витрат на правову допомогу, заявлених стороною позивача, є надмірним, необгрунтованим, та таким, що не відповідає обставинам справи.

Відтак, суд вбачає наявність підстав для зменшення суми витрат позивача на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, до обґрунтованого рівня 3 000,00 гривень.

Витрати відповідача.

Представник відповідача у відзиві зазначила орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500,00 гривень, зазначивши, що вони будуть документально підтверджені в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Разом з тим, суд звертає увагу на положення ст. 246 ЦПК України, відповідно до яких якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Тобто обов`язковою умовою розподілу судових витрат після ухвалення рішення у справі є наявність поважних причин неподання доказів понесених витрат у встановлений строк.

Стороною відповідача надано лише договір про надання правничої допомоги від 21.09.2024 та орієнтовний розрахунок від 17.06.2026 сум витрат в розмірі 10 500,00 гривень. Інших доказів понесення витрат (акти наданих робіт, платіжні документи) сторона не надала, поважних причин ненадання не зазначила.

Також суд погоджується з доводами сторони позивача щодо значно завищеного орієнтовного розрахунку витрат, з огляду на ціну позову та типовий характер справи (зокрема, для самого представника відповідача, беручи до уваги той факт, що ОСОБА_2 неодноразово представляла інтереси ОСОБА_1 в аналогічних спорах з фінансовими установами за участю останнього).

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12-13, 19, 58, 76-81, 95, 121, 126-127, 133, 137, 141-142, 191, 223, 264-265, 352-354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» заборгованість у розмірі 24 805,80 грн, судовий збір у розмірі 1 935,67 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 гривень, всього на загальну суму 29 741,47 грн (двадцять дев`ять тисяч сімсот сорок одна гривня 47 копійок).

В задоволення решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування сторін:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, б. 31/33, код ЄДРПОУ 44280974).

Відповідач ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Євген ЗАВГОРОДНІЙ