Ухвала суду № 139277264, 27.08.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12311/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шумило Н.Б., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 , інша особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті особи, -

встановив:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хондожко Юлія Євгеніївна, звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із заявою у якій просить:

- встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця смт. Ківшарівка Куп`янського району Харківської області, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області внаслідок бойових дій;

- встановити, що датою смерті ОСОБА_2 є ІНФОРМАЦІЯ_2 , а місцем смерті - район населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області;

- зобов`язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Код ЄДРПОУ 25999022; Адреса: 88000, Україна, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Небесної Сотні, будинок, 5) видати дружині ОСОБА_1 свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя перевіряє додержання усіх передумов відкриття провадження.

Статтею 293 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно ч.3 ст.42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.

У відповідності до ч.4 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Проте, заявником у заяві вказано іншу особу: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. У зв`язку з наведеним, заявнику слід уточнити коло учасників справи.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України заявник зобов`язаний додати до заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази заявник може додати до заяви копії відповідних доказів).

Частиною 2 ст. 318 ЦПК України передбачено, що до заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях" статтю 317 ЦПК України викладено в новій редакції.

Статтею 317 ЦПК України передбачено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України та встановлено, що заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

Пунктом 18 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» Пленум Верховного Суду України надав роз`яснення про те, що рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01 липня 2010 року № 2398-VI, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до Розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5 підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Отже, підставою для проведення державної реєстрації смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України є визначені центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт смерті, а саме, медичного документу закладу охорони здоров`я, який би підтверджував факт смерті особи, відносно якої необхідно встановити цей факт у судовому порядку.

При цьому, заявником не додані відповідні медичні документи, які б підтверджували факт смерті особи, відносно якої необхідно встановити цей факт у судовому порядку.

Суддя, звертає увагу, що вирішуючи справи про встановлення факту смерті особи, суди мають зважати на виняткове значення цього факту, з огляду на правові наслідки, пов`язані з ним, крім того, повинні враховувати особливості розгляду справ у порядку окремого провадження.

Вирішуючи в окремому провадженні справи про встановлення факту смерті особи, зокрема після 24 лютого 2022 року на тимчасово окупованій території України, під час ведення бойових дій, суди не можуть ігнорувати обставини, в яких опинилися заявники після повномасштабного військового вторгнення держави-агресора на територію України та об`єктивні складнощі, які можуть виникнути у них при наданні доказів на підтвердження відповідного факту.

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин. Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).

При цьому, вважає за необхідне звернути увагу те, що ч. 2 ст. 46 ЦК України визначено, що фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з ч. 3 ст.46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (ч. 4 ст. 46 ЦК України).

Відповідно до змісту ст. 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Згідно з ч. 1 ст. 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.

Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

Верховний Суд у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 357/9150/24 пояснив, коли належним способом захисту є звернення до суду із заявою про оголошення особи померлою, а не про встановлення факту смерті, та вказав, що за відсутності достовірних доказів смерті особи, коли наявні лише припущення про факт смерті фізичної особи у зв`язку з воєнними діями, належним способом захисту є звернення до суду із заявою про оголошення особи померлою, а не про встановлення факту смерті. Встановлення факту смерті можливе лише за наявності незаперечних доказів, які достовірно свідчать про смерть особи у точно визначений час та за конкретних обставин.

Як вбачається з тексту заяви, відповідно до Сповіщення сім`ї №61 від 31.07.2023 року, яке було надіслано дружині ОСОБА_1 , навідник 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 8 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_3 сержант ОСОБА_2 зник безвісти 26.07.2023 року поблизу н.п. Кліщіївка Бахмутського району Донецької області під час виконання бойового завдання, при виконанні службових обов`язків, по захисту територіальної цілісності та суверенітету України від збройної агресії російської федерації в складі підрозділу Збройних Сил України

Згідно акту проведення службового розслідуванням за фактом зникнення безвісти ОСОБА_2 , що мало місце 26 липня 2023 року, вбачається, що службове розслідування завершено, визнано вважати військовослужбовця військової служби за контрактом навідника 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 8 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_3 сержант ОСОБА_2 безвісно відсутнім з 26 липня 2023 року.

Відтак, документи надані військовою частиною свідчать про факт зникнення особи.

У відповідності до ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України, то таку слід залишити без руху і надати заявнику строк, три дні, з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху для їх усунення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 175, 177, 185, 293, 294, 317, 318 ЦПК України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , інша особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті особи, - залишити без руху.

Заявник має право протягом строку, трьох днів, з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху усунути вказані недоліки. Якщо заявник не усуне недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області Н.Б.Шумило