Ухвала суду № 139277200, 26.08.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 304/1138/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Служби у справах дітей Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про повернення дітей, відібраних без позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Перечинського районного суду Закарпатської області з позовною заявою до відповідача Служби у справах дітей Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про повернення дітей, відібраних без позбавлення батьківських прав.

Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 22 червня 2026 року, матеріали цивільної справи за вказаним позовом передано на розгляд до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.08.2026 вказана позовна заява залишена без руху, із зазначенням недоліків які слід усунути, а саме вказано що у позовній заяві зазначено, що рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від позивачів відібрано їх неповнолітніх дітей без позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

04.06.2026, позивачі звернулися до органу опіки - відповідача по справі з метою повернення дітей за адресою їх проживання, у зв`язку з можливістю звернення до суду з відповідною заявою, їм було відмовлено. При цьому позивачі стверджують, що змінилися умови проживання, не вживають алкогольні напої, покращився матеріальний стан.

Разом з тим, позивачі викладаючи у позові обставини в обґрунтування позовних вимог, не додають до позову докази, що підтверджують вказані обставини. Так, до позову додано виключно характеристику за місцем проживання ОСОБА_1 .

Частина 1 ст. 170 СК України врегульовує випадки, в яких суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків, не позбавляючи їх батьківських прав, а згідно із ч. 3 цієї статті, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд може постановити рішення про повернення їм дитини.

Для цього батьки повинні довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини, відпали, а судам необхідно перевіряти доводи сторін щодо наявності інших підстав, передбачених ст. 170 СК України, для відібрання дитини, які можуть свідчити про існування перешкод для повернення дитини її батькам. У протилежному випадку створюватимуться умови для безпідставної передачі дитини її батькам та наступного вирішення питання про повторне її відібрання, що порушуватиме справедливу рівновагу між інтересами батьків та дітей.

Згідно ч.4 ст. 169 СК України, суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

У позовній заяві не вказано підстави які стали підставою для відібрання дітей від батьків, а також не вказано що такі обставини та підстави перестали існувати на даний час .

Так, позивачами не наведено належного обґрунтування заявлених вимог про повернення дітей. Зокрема, у позовній заяві не зазначено конкретних підстав, з яких було здійснено відібрання дітей без позбавлення батьківських прав; не наведено обставин, які свідчать про усунення причин, що стали підставою для такого відібрання; не конкретизовано, яким чином позивачі змінили свою поведінку та спосіб життя з урахуванням вимог сімейного законодавства України; не розмежовано обставини щодо кожної із підстав відібрання дітей та не зазначено, які саме дії вчинено позивачами для їх усунення; не зазначено доказів на підтвердження викладених обставин.

Таким чином, позовна заява не містить належного викладу фактичних обставин, які б могли свідчити про наявність правових підстав для повернення дітей відповідно до вимог Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч.4,5 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

У позовній заяві не зазначено, чи зверталися позивачі до відповідного органу опіки та піклування з метою досудового врегулювання спору, чи наявний висновок органу опіки та піклування про повернення дітей позивачці. Висновок органу опіки та піклування до позову не додано.

Крім того, зі змісту відповіді органу опіки та піклування, діти після відібрання були передані на вихованні у відповідні заклади освіти, тобто вони виконують функції опікуна чи піклувальника залежно від віку дітей.

Разом з тим, у поданій позовній заяві позивачі не зазначають таких осіб (установу/заклад) як учасників справи. Зокрема, позивачі не визначають процесуальний статус відповідного закладу (як третьої особи чи відповідача); не зазначає його найменування та місцезнаходження; не обґрунтовує, яким чином рішення у справі може вплинути на права та обов`язки такої особи.

Водночас, враховуючи, що зазначений заклад фактично здійснює функції опікуна (піклувальника) дітей, рішення у справі про їх повернення безпосередньо впливатиме на його права та обов`язки, що свідчить про необхідність його участі у справі.

За таких обставин, позивачам необхідно уточнити коло учасників справи, зокрема визначити процесуальний статус відповідного закладу (як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, або як відповідача), зазначити його найменування та місцезнаходження, а також навести відповідні обґрунтування.

До позовної заяви на підтвердження сплати судового збору позивачем ОСОБА_1 додано: квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Разом із тим, згідно абз.2 ч. 7 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір» разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

З огляду на вказане, оскільки в даній справі є два позивачі: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно кожен із них має сплатити судовий збір у сумі відповідно до ст.. 4 ЗУ «Про судовий збір» як за вимогу немайнового характеру.

Позивачам вказано на необхідність доплатити судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Для усунення недоліків позовної заяви надано строк, а саме - протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалу про залишення позовної заяви без руху направлено позивачам за адресою вказаною ними у позовній заяві.

Згідно трекінгу поштових відправлень відомості про які наявні на сайті Укрпошти поштові відправлення прибули до Відділення Україна 89420, с. Тарнівці (обслуговується пересувним відділенням за адресою та графіком надання послуг у населеному пункті) 08.08.2026. Станом на 26.08.2026 року вказується про повернення поштового відправлення Відправнику (закінчення встановленого терміну зберігання).

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Таким чином, враховуючи наведене та те, що з моменту подання позовної заяви до суду 17.06.2026 року і залишення позову без руху 03.08.2026 року до 26.08.2026 року позивачі не цікавляться справою та не отримують поштові відправлення суду за адресою, вказаною у позові, приходжу до переконання, що ухвалу про залишення позову без руху позивачам направлено належним чином, а вказані в ухвалі суду недоліки позивачі не усунули у встановлений судом строк.

Суд констатує, що позивачі до суду із заявами та клопотаннями в тому числі і щодо продовження процесуальних строків, не зверталися.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97- ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Також, прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, станом на 26.08.2026 позивачами не усунуто недоліки на які вказано в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Таким чином, дослідивши матеріали позовної заяви, беручи до уваги заяву представника позивача, наведені в ній аргументи та додані до неї додатки, вважаю що подавши заяву про усунення недоліків, представник позивача, в повній мірі не виконав вимови ухвали.

При вирішенні питання про повернення позивачеві його заяви, судом враховується, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Також, вважаю за необхідне повідомити заявника, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Керуючись ст. ст. 185, 258-260 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Служби у справах дітей Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про повернення дітей, відібраних без позбавлення батьківських прав,- вважати неподаною і повернути заявнику.

Роз`яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош