Ухвала суду № 139276923, 27.08.2026, Оболонський районний суд міста Києва

27.08.2026 Справа № 756/12242/16-ц

Справа № 756/12242/16-ц

Провадження № 4-с/756/115/26

У Х В А Л А

25 серпня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Шролик І.С.,

секретаря судового засідання - Венгерського В.М.,

за участю: скаржника - ОСОБА_1 ,

державного виконавця - Гудзя Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, суб`єкт оскарження: Деснянський відділ державної виконавчої служби Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, стягувач: ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

12 липня 2026 року до Оболонського районного суду міста Києва надійшла скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця, в якій скаржник просить: визнати неправомірними дії державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гудзя Р.В. щодо визначення розміру доходу боржника за період з вересня 2016 року по теперішній час та здійснення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_3; зобов`язати державного виконавця здійснити новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у вказаному виконавчому провадженні, обчислюючи розмір доходу боржника виходячи з відомостей Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з вересня 2016 року по теперішній час.

Скарга обґрунтована тим, що 04 липня 2026 року скаржник отримав від органу державної виконавчої служби розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 22 червня 2026 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3.

Скаржник вважає, що аліменти підлягають обчисленню виключно із суми доходу після сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, внаслідок чого, на його думку, заборгованість зі сплати аліментів у нього відсутня, а розрахунок виконавця є протиправним.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 05 серпня 2026 року скаргу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, у Деснянського відділу державної виконавчої служби Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України витребувано копію матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_3. Ухвалою суду від 06 серпня 2026 року виправлено описку в частині дати судового засідання.

21 серпня 2026 року державний виконавець Гудзь Р.В. подав до суду письмові пояснення з долученням розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 станом на 18 серпня 2026 року, згідно з яким загальний розмір заборгованості станом на 01 серпня 2026 року становить 27 339 грн 41 коп. У розрахунку зазначено, що обчислення здійснено на підставі даних Державної служби статистики України (середня місячна заробітна плата по регіонах - м. Київ) за період з 27 вересня 2016 року по 01 серпня 2026 року з посиланням на частину третю статті 195 Сімейного кодексу України та частину восьму статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

24 серпня 2026 року скаржник подав додаткові пояснення, в яких зазначив, що з розрахунком від 18 серпня 2026 року не погоджується, оскільки, на його переконання, виконавець обраховує дохід «брутто», не віднімаючи податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, а суми доходу не відповідають відомостям податкового органу; на підтвердження надав власний порівняльний розрахунок та довідку про доходи за період з січня по липень 2026 року.

У судовому засіданні скаржник скаргу підтримав з наведених у ній підстав, просив задовольнити.

Державний виконавець проти задоволення скарги заперечував, посилаючись на те, що розрахунок заборгованості здійснено відповідно до вимог статті 195 Сімейного кодексу України та статті 71 Закону України «Про виконавче провадження»: за періоди, у яких боржник одержував заробіток (дохід), розрахунок проведено виходячи з фактичних сум доходу, а за періоди, у яких боржник не працював, - виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Стягувач ОСОБА_2 у судовому засіданні 18 серпня 2026 року проти задовлення скарги заперечувала. В судове засідання 25 серпня 2026 року не з`явилася, про дату, час і місце розгляду скарги повідомлена належним чином.

Відповідно до частини другої статті 450 ЦПК України неявка стягувача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та витребувані матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_3, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що на виконанні у Деснянському відділі державної виконавчої служби Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавчий лист Оболонського районного суду міста Києва № 2/756/5542/2016 від 23 грудня 2016 року, виданий на виконання рішення у справі № 756/12242/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів щомісяця, починаючи з 27 вересня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття. Виконавче провадження № НОМЕР_3.

Відповідно до частини першої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За змістом статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 451 ЦПК України підставою для задоволення такої скарги є одночасна наявність двох умов: невідповідність оскаржуваних рішення, дії чи бездіяльності виконавця вимогам закону та порушення ними прав або свобод заявника. Відсутність хоча б однієї з цих умов виключає задоволення скарги.

Згідно з частиною першою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Частиною третьою цієї статті визначено, що сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України, а частиною четвертою - що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та повідомляти про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику, зокрема у разі подання заяви стягувачем або боржником.

Аналогічні приписи закріплені у пункті 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, згідно з яким розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Відповідно до частини другої статті 195 Сімейного кодексу України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Отже, чинне законодавство передбачає два різні механізми обчислення заборгованості зі сплати аліментів, присуджених у частці від заробітку (доходу): за періоди, у яких платник аліментів одержував реальний заробіток (дохід), - виходячи з такого заробітку (доходу) після утримання з нього податків (пункт 13 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146); за періоди, у яких платник аліментів не працював, - виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (частина друга статті 195 Сімейного кодексу України).

Дослідивши розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 станом на 18 серпня 2026 року, а також контр розрахунок наданий скаржником, суд встановив, що державний виконавець застосував саме такий підхід. За періоди, у яких боржник перебував у трудових відносинах та одержував заробіток, розрахунок проведено виходячи з фактичних сум доходу боржника. Зокрема, доводи скарги про безпідставне визначення виконавцем доходу боржника за жовтень 2022 року в сумі 21 347,00 грн спростовуються змістом цього розрахунку, в якому за жовтень 2022 року враховано дохід у розмірі 5 932 грн 84 коп., тобто саме ту суму, на яку посилається скаржник і яка збігається з даними наданого ним власного розрахунку. Аналогічним чином за переважну більшість місяців періоду з жовтня 2021 року по липень 2026 року виконавцем враховано суми фактично одержаного боржником доходу, які збігаються з відомостями роботодавців та даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, наданими самим скаржником.

Заперечення скаржника на фактичне не отримання заробітку у військовій частині у вересні 2025 року року в сумі 82106,19 грн, розмір якого визначено в довідці виконавця, спростовуються відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, з якого встановлено, що у вересні 2025 року заробіток скаржника з якого утриманий податок становив 84438,00 грн. Отже, суд погоджується із визначеним виконавцем розміром заборгованості.

За періоди, у яких відомості про одержання боржником заробітку (доходу) відсутні, виконавцем застосовано показник середньої місячної заробітної плати по м. Києву, що відповідає частині другій статті 195 Сімейного кодексу України та пункту 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Доводи скаржника про те, що і в цих випадках виконавець зобов`язаний зменшити відповідний показник на розмір податку на доходи фізичних осіб та військового збору, суд відхиляє з таких підстав.

У постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 759/1727/16 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду сформулював висновок, згідно з яким поняття «середня заробітна плата для даної місцевості» є макроекономічним показником, який збирається та складається Державною службою статистики України і обчислюється як середнє арифметичне значення заробітних плат певної групи працівників (по підприємству, по галузі, по регіону) виходячи з фонду оплати праці. Такий показник не належить до доходу (прибутку) або його частини, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника реального податкового обов`язку, а тому середня заробітна плата для даної місцевості як макроекономічний показник не є реальною і не може бути об`єктом оподаткування. Верховний Суд дійшов висновку, що розрахунок заборгованості боржника, який не працював, тобто не мав реального заробітку, здійснюється виходячи із середньої заробітної плати для відповідної місцевості на час виникнення заборгованості, без вирахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Зазначеною постановою Верховний Суд скасував постанову Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року, якою було визнано неправомірними дії виконавця щодо здійснення розрахунку без урахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору, і залишив у силі ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні скарги платника аліментів.

Такий висновок є усталеним і підтриманий Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03 листопада 2021 року у справі № 521/260/20, від 09 лютого 2022 року у справі № 522/8173/19, від 20 вересня 2022 року у справі № 757/35562/18, від 24 листопада 2022 року у справі № 754/12768/20.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, обраний державним виконавцем спосіб обчислення заборгованості зі сплати аліментів за періоди, у яких боржник не працював, - виходячи із показника середньої місячної заробітної плати по м. Києву без зменшення його на розмір податку на доходи фізичних осіб та військового збору - відповідає вимогам частини другої статті 195 Сімейного кодексу України та висновкам Верховного Суду, а тому не може бути визнаний протиправним.

Суд також враховує, що обов`язок щомісячного обчислення розміру заборгованості зі сплати аліментів та повідомлення про такий розрахунок сторін виконавчого провадження виконавцем виконано: розрахунок від 22 червня 2026 року надіслано боржнику поштовим відправленням № R067207770814 та отримано ним 04 липня 2026 року. Бездіяльності виконавця, яка б порушувала права скаржника, судом не встановлено.

Що ж до доводів скаржника про невідповідність окремих сум, врахованих виконавцем, відомостям Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та довідкам роботодавців, суд зазначає таке.

Згідно з частиною третьою статті 195 Сімейного кодексу України та частиною восьмою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Аналогічний припис міститься у пункті 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Наведене свідчить, що перевірка правильності арифметичного визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів та встановлення її дійсного розміру не належить до предмета розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця в порядку розділу VII ЦПК України, а є окремим спором, який вирішується судом у позовному провадженні за заявою заінтересованої особи. Скаржник не позбавлений права звернутися до суду з відповідною заявою про визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів.

За таких обставин суд не встановив невідповідності дій державного виконавця Гудзя Р.В. вимогам закону, а так само порушення цими діями прав, свобод чи інтересів скаржника, у зв`язку з чим підстави для задоволення скарги відсутні.

Керуючись статтями 260, 353, 447, 450, 451 ЦПК України, статтями 71, 74 Закону України «Про виконавче провадження», статтею 195 Сімейного кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гудзя Романа Володимировича у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, суб`єкт оскарження: Деснянський відділ державної виконавчої служби Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, стягувач: ОСОБА_2 , - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відомості про учасників справи:

Скаржник (боржник): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Стягувач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суб`єкт оскарження: Деснянський відділ державної виконавчої служби Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 34972294, місцезнаходження: 02138, м. Київ, вул. Бальзака, буд. 64.

Повний текст ухвали складений 27 серпня 2026 року.

Суддя І.С. Шролик