Рішення № 139276795, 27.08.2026, Оболонський районний суд міста Києва

27.08.2026 Справа № 756/3233/26

Справа № 756/3233/26

Провадження № 2/756/4851/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року суддя Оболонського районного суду міста Києва Тиха О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон дебт коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року позивач ТОВ «ФК Айкон дебт коллекшн» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 05 листопада 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Джобер» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 743805, згідно з умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Джобер» надало позичальнику ОСОБА_1 кредит у сумі 10000,00 грн на строк 15 календарних днів по 19 листопада 2021 року. Процентна ставка за користування кредитом становила 1,9 % від суми кредиту в день, що становить 693,5 % річних.

Відповідач належним чином не виконував зобов`язання, взяті на себе за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 26.12.2025 утворилася заборгованість у розмірі 27 350,00 грн., яка складається з наступного: 10 000,00 грн. - прострочена заборгованість за тілом кредиту; 17 350,00 грн. - прострочена заборгованість за відсотками.

Відповідно до договору відступлення права вимоги від 30 листопада 2023 року № 1-30/11/2023, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Джобер» та ТОВ «ФК Айкон дебт коллекшн», первісний кредитор відступив позивачеві право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором від 05 листопада 2021 року № 743805.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 05 листопада 2021 року № 743805 у сумі 27 350,00 грн, а також витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді Оболонського районного суду міста Києва Андрейчука Т.В. від 16.03.2026 прийнято до провадження позовну заяву ТОВ "ФК Айкон дебт коллекшн" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та відкрито спрощене позовне провадження у справі, яка надіслана відповідачу за зареєстрованим місцем проживання відповідача. Поштове відправлення 23.04.2026 повернулося на адресу суду з відміткою «Одержувач відсутній за вказаною адресою».

Разом з тим, 29.04.2026 представник відповідача - адвокат Кузнєцов К.В. ознайомився з матеріалами справи і 04.05.2026, у строк, визначений ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 16.03.2026 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що проценти за користування кредитом нараховувалися кредитодавцем після 19 листопада 2021 року, тобто після спливу строку дії кредитного договору. При цьому позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів продовження (пролонгації) строку кредитування, зокрема заяви відповідача, погодженого оновленого графіку платежів або доказів сплати платежів, які б свідчили про прийняття відповідачем нових умов договору. Також представник відповідача просив суд врахувати положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких платежі, нараховані з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання зобов`язань за кредитними договорами, підлягають списанню кредитодавцем. З урахуванням викладеного представник відповідача вважав позовні вимоги в частині стягнення процентів у сумі понад 2850,00 грн необґрунтованими. Крім того, зазначив, що заявлена до стягнення позивачем сума понесених витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи, її складності, необхідних процесуальних дій сторони, передбаченими ст. ст. 137, 141 ЦПК України. З цих підстав представник відповідача просив суд відмовити ТОВ "ФК Айкон дебт коллекшн" у задоволенні його позову.

06.05.2026 представником позивача подана відповідь на відзив, в якій зазначено, що первинно проценти за користування кредитом нараховувалися виходячи з процентної ставки 1,9 % від суми кредиту в день, що становило 693,5 % річних. У пп. 9.4.3 п. 9.4 кредитного договору від 05.11.2021 № 743805 сторони погодили, що у випадку несплати позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей договір вважатиметься автоматично продовженим (автопролонгованим), а строк користування кредитом - подовженим на наступних умовах: строк автопролонгації договору та подовження строку користування кредитом складає період часу з дати (дня), наступної за запланованою датою повернення кредиту і до спливу 10 календарних днів включно. У період автопролонгації діє підвищена процентна ставка у розмірі 2,9 % від суми кредиту в день. У даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії договору може застосовуватися неодноразово, але не більш ніж на 50 календарних днів в сукупності такої пролонгації.

Представник позивача стверджував, що після 19 листопада 2021 року відповідач не повернув кредит, а тому, керуючись пп. 9.4.3 п. 9.4 кредитного договору від 05 листопада 2021 року № 743805 кредитодавець з 20.11.2021 продовжив нарахування процентів за користування кредитом, виходячи з процентної ставки 2,9 % від суми кредиту в день.

Також представник позивача стверджував, що ним належними та допустимими доказами підтверджено розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі, з урахуванням кваліфікації, досвіду та завантаженості адвоката. Отже, заперечення відповідача щодо недоведеності понесених витрат є безпідставними, не ґрунтуються на матеріалах справи та не підлягають задоволенню.

У запереченні представник відповідача зазначив, що первісний строк кредитування з 05 листопада 2021 року до 19 листопада 2021 року, а також увесь період нарахування позивачем "прострочених відсотків" з 20 листопада 2021 року до 08 січня 2022 року припадають на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID19. На думку представника позивача, нарахування процентів за користування кредитом здійснено з порушенням положень п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування".

У відзиві вказано, що проценти у сумі 14 500,00 грн не можуть вважатися процентами за правомірне користування кредитом у межах первісного строку кредитування, оскільки вони нараховані після 19 листопада 2021 року та прямо відображені у розрахунку як "прострочені відсотки". Такі нарахування за своєю суттю є платежами за прострочення та/або підвищеною ставкою у зв`язку з невиконанням зобов`язання, що не підлягають стягненню з відповідача за період дії карантину.

Ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва Тихої О.О. від 22.06.2026 справу прийнято до свого провадження.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ч. 2 ст. 639 ЦК України зазначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Судом з`ясовано, що 05 листопада 2021 року ТОВ "Фінансова компанія "Джобер" та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", кредитний договір № 743805, за умовами якого ТОВ "Фінансова компанія "Джобер" зобов`язалося надати позичальнику ОСОБА_1 кредит у сумі 10000,00 грн на строк 15 календарних днів, по 19 листопада 2021 року включно.

Оскільки цей договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ТОВ "Фінансова компанія "Джобер" виконало умови кредитного договору 05 листопада 2021 року № 743805, надавши позичальнику ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 10000,00 грн, що підтверджується листом ТОВ "Санрайз Фінанс" від 11 лютого 2026 року за вих. № 1102/2026-1.

Ці обставини відповідач у відзиві не оспорював.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Позичальник ОСОБА_1 не виконав зобов`язання щодо повернення кредиту у термін до 19 листопада 2021 року, допустив заборгованість за тілом кредиту у сумі 10000,00 грн.

За приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з п. 1.4 кредитного договору від 05 листопада 2021 року № 743805 проценти за користування кредитом нараховуються на суму кредиту, а у разі часткового погашення - на непогашену частину, та встановлюються в розмірі 1,9 % від суми кредиту в день, що становить 693,5 % річних від суми наданого кредиту. Тип процентної ставки - фіксована.

Відповідно до пп. 9.4.1 п. 9.4 кредитного договору від 05 листопада 2021 року № 743805 у випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі та у встановлений строк, позичальник має право ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту шляхом здійснення платежу на користь кредитодавця у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів не пізніше останнього дня строку користування кредитом. Після отримання кредитодавцем коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів, заява позичальника про продовження строку користування кредитом вважається поданою, а дія договору автоматично продовжується (лонгується) на тих самих умовах на наступні 10 календарних днів. За умови своєчасної сплати позичальником всіх нарахованих процентів за користування кредитом, можливе продовження строку користування кредитом та продовження дії договору автоматично (автопролонгація) на тих самих умовах на наступні 10 календарних днів без підписання сторонами додаткових угод, починаючи з дня, наступного за днем запланованої дати повернення кредиту. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії договору може застосовуватися неодноразово, необмежену кількість разів.

П.п. 9.4.2, 9.4.3 п. 9.4 кредитного договору від 05 листопада 2021 року № 743805 передбачено, що автоматичне продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження дії договору (автопролонгація) без підписання сторонами додаткових угод застосовується також після настання дати погашення кредиту в разі неповернення суми кредиту та несплати або часткової сплати позичальником нарахованих процентів за користування кредитом до закінчення строку дії договору. У разі несплати позичальником заборгованості до закінчення строку користування кредитом та закінчення строку дії договору, сторонами застосовується автопролонгація з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту. Позичальник, який підписує даний договір, дає згоду кредитодавцю на його автопролонгацію - продовження строку користування кредитом та строку дії договору на наступні 10 календарних днів без підписання сторонами додаткових угод, починаючи з дня, наступного за днем запланованої дати повернення кредиту. Сторони погодили, що у випадку несплати позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей договір вважатиметься автоматично продовженим (автопролонгованим), а строк користування кредитом - подовженим на наступних умовах: Строк автопролонгації договору та подовження строку користування кредитом складає період часу з дати (дня), наступної за запланованою датою повернення кредиту і до спливу 10 (десяти) календарних днів включно; В період автопролонгації діє підвищена процентна ставка, у розмірі 2,9 % від суми кредиту в день, що становить 1058,5 % річних від суми наданого кредиту. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії договору може застосовуватися неодноразово, але не більш ніж на 50 календарних днів в сукупності такої пролонгації.

Отже, сторони договору погодили продовження строку кредитування (автоматичне продовження строку користування кредитом) з використанням підвищеної процентної ставки у розмірі 2,9 % від суми кредиту в день у випадку, якщо позичальник не повернув тіло кредиту та продовжує користуватися кредитним коштами після 19 листопада 2021 року.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 не повернув тіло кредиту та продовжив користуватись кредитними коштами, за умовами п.п. 9.4.2, 9.4.3 п. 9.4 кредитного договору від 05 листопада 2021 року № 743805 вважається, що строк кредитування продовжено, а тому кредитодавець вправі нараховувати проценти за користування до моменту повернення позичальником тіла кредиту, але не більше 50 днів.

Проценти за користування кредитом у сумі 2850,00 грн нараховані за період з 05 листопада 2021 року до 19 листопада 2021 року (10000,00 грн х 1,9 % х 15 днів = 2850,00 грн) відповідно до п. 1.4 кредитного договору від 05 листопада 2021 року № 743805, а проценти в сумі 14500,00 грн за період з 20 листопада 2021 року до 08 січня 2022 року (10000,00 грн х 2,9 % х 50 днів = 14500,00 грн) - згідно з п.п. 9.4.2, 9.4.3 п. 9.4 кредитного договору від 05 листопада 2021 року № 743805.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень ст. 625 ЦК України.

Оскільки проценти, нараховані кредитодавцем за період з 20 листопада 2021 року до 08 січня 2022 року відповідно до погодженого сторонами у п.п. 9.4.2, 9.4.3 п. 9.4 кредитного договору від 05 листопада 2021 року № 743805 строку кредитування, вони не можуть вважатись процентами, що передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Указані проценти не є неустойкою (штрафом, пенею), а тому їх нарахування не суперечить положенням п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Також суд відхиляє доводи відповідача щодо неможливості нарахування процентів за період з 20 листопада 2021 року до 08 січня 2022 року, виходячи зі збільшеної процентної ставки за користування кредитом у розмірі 2,9 % від суми кредиту в день, позаяк п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" заборонено збільшення процентної ставки, передбаченої ч. 4 ст. 10561 ЦК України, тобто змінюваної процентної ставки. Натомість процентна ставка, передбачена п. 1.4 кредитного договору від 05 листопада 2021 року № 743805, є фіксованою.

Отже, заборгованість ОСОБА_1 нарахована кредитодавцем правомірно та становить 27350,00 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у сумі 10000,00 грн, проценти за користування кредитом у сумі 17350,00 грн.

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якшо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги (цесії) може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов`язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. У такому випадку на відносини цесії розповсюджують положення про договір купівлі-продажу.

Ч. 3, ч. 4 ст. 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором відступлення права вимоги від 30 листопада 2023 року № 1-30/11/2023 ТОВ "Фінансова компанія "Джобер" відступило ТОВ "ФК Айкон дебт коллекшн" право вимоги до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором від 05 листопада 2021 року № 743805.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК Айкон дебт коллекшн" заборговагність за кредитним договором від 05 листопада 2021 року № 743805 у сумі 27350,00 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у сумі 10000,00 грн, проценти за користування кредитом у сумі 17350,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. До інших видів правничої допомоги законодавець відніс види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. п. 2, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Захист клієнта, представництво його інтересів та інші види правничої допомоги адвокат здійснює на підставі договору про надання правничої допомоги (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Верховного Суду від 03 листопада 2023 року у справі № 914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отож при вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості процесуального закону, має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги

Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам процесуального законодавства (ст. ст. 134, 137 ЦПК України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумного необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (додаткова постанова Верховного Суду від 22 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, позивачем було надано договір про надання правової допомоги від 09 липня 2025 року № 09/07/2025, укладений між ТОВ "ФК Айкон дебт коллекшн" та адвокатом Пархомчуком С.В., додаткову угоду до нього від 20 січня 2026 року № 1, акт про отримання правової допомоги від 25 березня 2026 року та платіжну інструкцію від 25 березня 2026 року № 1375.

Обставини справи є типовими для ТОВ "ФК Айкон дебт коллекшн" стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит), обсяг доказів, якими обґрунтовуються позовні вимоги, є типовими у всіх справах, що не вимагає тривалого часу для їх збору. Позовна заява, складена адвокатом Пархомчуком С.В., є шаблонною та не вимагає багато часу для її підготовки та збору доказів.

Ураховуючи обставини цієї справи, явну неспівмірність заявлених до стягнення позивачем витрат на правничу допомогу із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, зважаючи на клопотання сторони відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у тому числі витрати на правову допомогу покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Таким чином, суд присуджує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон дебт коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон дебт коллекшн» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Саперне Поле, будинок 16, нежитлове приміщення 1008; код в ЄДРПОУ: 44002941) заборгованість за кредитним договором від 05 листопада 2021 року № 743805 у розмірі 27 350 (двадцять сім тисяч триста п`ятдесят) гривень 00 копійок; витрати пол сплаті судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Тиха