Рішення № 139276209, 27.08.2026, Тиврівський районний суд Вінницької області

Справа № 145/1059/26

Провадження № 2/145/1051/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2026 р. селище Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі: головуючого судді Патраманського І.І.,

за участю:секретаря Коржан Н.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ворошилівка Тиврівського району Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

до

Гніванської міської ради Вінницького району Вінницької області, місцезнаходження: вул. Соборна, 64, м. Гнівань Вінницького району Вінницької області, ЄДРПОУ 04326075

про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Ворошилівка Вінницького (Тиврівського) району Вінницької області помер його батько ОСОБА_2 , який до дня смерті проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_2 .

12.06.2013 року батько склав заповіт на його користь на все своє майно, що буде належати йому на день смерті і на що він матиме право. До складу спадщини входить в тому числі житловий будинок з господарськими спорудами та земельна ділянка площею 0,1000 га., які розташовані в АДРЕСА_2 .

Спадщину після смерті ОСОБА_2 він прийняв шляхом подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом до державного нотаріуса Тиврівської державної нотаріальної контори Зданевич С А. Заведена спадкова справа № 232/2014.

Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_2 згідно свідоцтва № НОМЕР_2 про право особистої власності на будинковолодіння, виданого Ворошилівською сільською радою 13 червня 1989 року на підставі рішення виконкому Тиврівської районної ради № 143 від 21 липня 1988 року належав колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_2 .

Згідно ст. 120 ЦК УРСР, який був чинним на момент видачі свідоцтва, майно колгоспного двору належало всім його членам на праві спільної сумісної власності. Частки кожного члена вважалися рівними відповідно до ст. 123 ЦУ УРСР.

Членами цього колгоспного двору були ОСОБА_2 - голова та його дружина, що стверджується випискою з погосподарської книги за особовим рахунком № НОМЕР_3 .

У видачі йому свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок по АДРЕСА_2 відмовила, мотивуючи свою відмову тим, що ця нерухомість належала колгоспному двору.

Враховуючи викладене позивач просить визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_2 : житловий будинок 1960 року забудови, означений в техпаспорті літ. «А» з прибудовою «а», прибудовою «а1», ганок з козирком, загальною площею 88,6 кв.м., житловою площею - 61,3 кв.м., допоміжною площею 27,3 кв.м., гараж «Б», сарай «В», погріб з шиєю п/В, сарай «в», сарай «Г», вбиральня «Ж», огорожа № 1, ворота №2, хвіртка №3, хвіртка №4, криниця №5, жомова яма №6 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Ворошилівка.

Ухвалою Тиврівського районного суду від 23.06.2026 даний позов прийнято до розгляду, відкрито провадження, призначено справу до розгляду за правилами позовного загального провадження на 16.07.2026. Витребувано з Тиврівської державної нотаріальної контори (с-ще Тиврів, вул. Шевченка, 5) копію спадкової справи №232/2014, заведеної відносно майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Ворошилівка Тиврівському районі Вінницької області.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 16.07.2026 підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Гніванської міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом, закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 13 год. 00 хв. 20.08.2026.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 не з`явилися, про розгляд справи повідомлені своєчасно, в установленому законом порядку. 20.08.2026 представник позивача ОСОБА_3 подала до суду заяву, в якій просить справу розглянути у її відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Представник відповідача Гніванської міської ради в судове засідання не з`явився, продату, час та місце судового засідання повідомлений в установленому законом порядку. Подав до суду клопотання, в якому просить справу розглянути у відсутності представника міської ради. Позовну заяву підтримують в повному обсязі.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Відтак, 20.08.2026 суд, розглянувши дану цивільну справу, перейшов до стадії ухвалення рішення у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Так, судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Ворошилівка Тиврівського району Вінницької області помер ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 (а.с. 3).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_2 ; земельна ділянка площею 0,1000 га за цією ж адресою.

Позивач є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про його народження (а.с. 39).

За життя ОСОБА_2 розпорядився своїм майном, 12.06.2013 склавши заповіт, яким все своє майно заповів ОСОБА_1 . Заповіт посвідчено секретарем Ворошилівської сільської ради Сідлак О.І. Заповіт не змінений і не відмінений (а.с. 4).

ОСОБА_1 спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняв у встановлений законодавством шестимісячний строк, 16.07.2014 подавши заяву про прийняття спадщини до Тиврівської державної нотаріальної контори. 11.07.2024 з заявою про відмову від прийняття спадщини звернулася дружина померлого ОСОБА_4 , інших заяв не надходило, що стверджується копією спадкової справи № 232-2014 від 19.01.2014.

28.04.2026 ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 0524581800:02:001:0180, розташовану в АДРЕСА_2 (а.с. 13).

Водночас, постановою державного нотаріуса Тиврівської державної нотаріальної контори Зданевич С.А. від 02.06.2026 № 394/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинокз господарськими будівлями, який розташований за адресою АДРЕСА_2 , після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Ворошилівка Тиврівського району Вінницької області, в зв`язку з відсутністю належного правовстановлюючого документу в ОСОБА_2 на житловий будинок (а.с. 26).

Зазначена обставина і стала підставою для звернення позивача до суду за захистом його невизнаного права.

Відповідно до свідоцтва про право особистої власності від 13.06.1989 № 78 будинок за адресою: АДРЕСА_2 належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_2 . Свідоцтво зареєстровано у Вінницькому обласному бюро технічної інвентаризації 15.06.1989 (а.с. 15).

Згідно довідки Гніванського ВП КП "ВООБТІ" відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи № 90 станом на 31.12.2012 право власності на житловий будинок, який розташований по АДРЕСА_3 13.06.1989 зареєстровано КП "ВООБТІ" та записано в реєстрову книгу №1, реєстровий №82, за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_2 на підставі свідоцтва № НОМЕР_2 про право особистої власності на будинковолодіння (а.с. 11).

Згідно виписки з погосподарської книги виконавчого комітету с. Ворошилівка № 54 від 27.04.2026 відповідно до записів в погосподарській книзі за 1991-1995 роки, особовий рахунок № НОМЕР_3 , що за адресою АДРЕСА_3 знаходиться житловий будинок, який рахується за померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як головою колгоспного двору, ОСОБА_4 - дружина (а.с.6).

Відповідно до рішення Ворошилівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області від 05.02.2016 № 47 АДРЕСА_3 (а.с. 5).

Згідно технічного паспорту на житловий будинок від 06.05.2026, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_2 складається з: житловий будинок 1960 року забудови, означений в техпаспорті літ. «А» з прибудовою «а», прибудовою «а1», ганок з козирком, загальною площею 88,6 кв.м., житловою площею - 61,3 кв.м., допоміжною площею 27,3 кв.м., гараж «Б», сарай «В», погріб з шиєю п/В, сарай «в», сарай «Г», вбиральня «Ж», огорожа № 1, ворота №2, хвіртка №3, хвіртка №4, криниця №5, жомова яма №6 (а.с. 16-22).

Вирішуючи питання про розв`язання даного спору, суд прийшов до такого висновку.

Згідно ст. 1218 ЦК України до спадщини входять всі права та обов`язки спадкодавця, які не припиняються з настанням його смерті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно зі статтею 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Згідно зі статтею 100 Цивільного кодексу УРСР, який був чинним до 01.01.2003, в особистій власності громадян можуть бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження.

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Відповідно до роз`яснень, даних в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", до правовідносин, які виникли до 15 квітня 1991 року, тобто до набрання чинності Законом України "Про власність", застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, зокрема:

- право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні;

- розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Судом за результатом дослідження доказів встановлено, що право власності на спірний будинок було оформлено на ім`я голови двору ОСОБА_2 на підставі свідоцтва № 78 про право особистої власності на будинковолодіння від 13.06.1989, виданого Тиврівською районною радою народних депутатів № 143 від 21.07.1988.

Зазначене домоволодіння належало до суспільної групи «колгоспний двір».

Згідно ст. 120 ЦК УРСР колгоспний двір - це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Колгоспний двір був припинений 15 квітня 1991 року, коли відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР № 885-XII був введений в дію Закон України «Про власність».

Станом на 15 квітня 1991 року (до набрання чинності Законом України "Про власність") членами цього колгоспного двору являлись ОСОБА_2 голова двору, ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_4 - дружина, що підтверджується відповідною випискою з погосподарської книги № 54.

Суд зазначає, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту прав, який може бути застосований судом в разі відсутності умов для оформлення відповідних прав в нотаріальному порядку.

В даному випадку позивач отримав відмову нотаріуса в оформленні права власності на житловий будинок в порядку спадкування, оскільки право власності на нерухоме майно не виникало. Отже, у позивача відсутня можливість оформити належне йому право власності на спірний будинок в порядку спадкування в нотаріальному порядку.

Враховуючи вищевикладені обставини, відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину не позбавляє позивача права на спадкове майно.

Суд зауважує, що позивач є єдиним спадкоємцем після смерті свого батька, оскільки його мати ОСОБА_4 подала нотаріусу заяву про відмову від спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_2 на його користь. При цьому, позивач спірний будинок фактично прийняв у спадщину в повному обсязі шляхом подачі нотаріусу відповідної заяви про прийняття спадщини.

В свою чергу, за час свого життя в 1990 році ОСОБА_2 , відповідно до норм Цивільного кодексу УРСР та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, набув право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . За змістом зазначених в цьому абзаці нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права, а записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Відповідно, за позивачем ОСОБА_1 має бути визнано право власності на будинок як за єдиним спадкоємцем після смерті свого батька ОСОБА_2 , який за час свого життя набув право власності на спірний будинок, проте, оформити це право позивач в нотаріальному порядку не може, оскільки у нього відсутні документи, які підтверджують державну реєстрацію права власності на спірний будинок.

Підводячи підсумок суд вважає, що існують законні та достатні підстави для захисту прав позивача в судовому порядку шляхом задоволення позовних вимог про визнання права власності на спірний будинок.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у цій справі суд враховує, що хоча позовні вимоги було задоволено, проте цей спір виник не з вини відповідача. Тобто, відповідач не вчиняв дій або бездіяльності, які мали наслідком виникнення цього спору, а набув статусу відповідача в силу норм Цивільного кодексу України. Таким чином, стягнення з відповідача судових витрат буде несправедливим та нерозумним, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне не стягувати ці витрати з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 2, 3, 5- 13, 76-81, 258, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Гніванської міської ради про про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Ворошилівка Вінницького (Тиврівського) району Вінницької області, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_2 : житловий будинок 1960 року забудови, означений в техпаспорті літ. «А» з прибудовою «а», прибудовою «а1», ганок з козирком, загальною площею 88,6 кв.м., житловою площею 61,3 кв.м., допоміжною площею 27,3 кв.м., гараж «Б», сарай «В», погріб з шиєю п/В, сарай «в», сарай «Г», вбиральня «Ж», огорожа № 1, ворота №2, хвіртка №3, хвіртка №4, криниця №5, жомова яма №6 .

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подано протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 27 серпня 2026 року.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Ворошилівка Тиврівського району Вінницької області, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: Гніванська міська рада Вінницького району Вінницької області місцезнаходження: вул. Соборна, 64, м. Гнівань Вінницького району Вінницької області, ЄДРПОУ 04326075

Суддя Патраманський І. І.