Рішення № 139276124, 27.08.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/15983/26

Провадження № 2/752/12707/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2026 року м. Київ

Суддя Голосіївського районного суду м. Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Білас С.В., розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором та просить стягнути з відповідача на свою користь 12 426,00 грн., з яких 3 800,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 190,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками, 836,00 заборгованість по комісії, 7 600,00 грн. заборгованість по штрафним санкціям, а також стягнути з відповідача судові витрати.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 був укладений Договір позики №129166 від 11.03.2025р., відповідно до якого відповідачу було надано кредит у сумі 3 800,00 грн., який мав бути повернутий відповідачем. 23.07.2025р. між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» укладено Договір факторингу №23072025, за яким ТОВ «Сіроко Фінанс» відступило на користь ТОВ ««Фінансова компанія «Солвентіс» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, в тому числі за Договором №129166 від 11.03.2025р. Оскільки відповідачем не сплачено заборгованість, то заявлені відповідні вимоги для стягнення боргу в судовому порядку.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 18.06.2026р. відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс», постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, відзиву на позовну заяву до суду не направив.

На підставі ст. 8 ст. 178 ЦПК України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, судом встановлено наступне.

11.03.2025р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс», як позикодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, був

укладений Договір позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) №129166, за умовами якого позикодавець зобов?язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк для придбання товарів та/або робіт та/або послуг (на задоволення потреб, не пов?язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов?язків найманого працівника), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов?язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (комісію та проценти) від суми позики.

Умовами вказаного Договору сторони також передбачили наступне: строк позики - 30 днів; сума позики - 3 800,00 грн., процентна ставка 0,01% (фіксована), діє протягом строку договору; комісія від суми позики - 1 014,98 грн.; дата надання позики - 11.03.2025р.; дата повернення позики - 09.04.2025р.; денна процентна ставка - 0,90%; проценти за понадстрокове користування позикою/ залишком позики - 5,00%; пеня - 5,00%; орієнтовна річна процентна ставка - 1 925,33%; орієнтовна загальна вартість позики - 4 826,00 грн.

Додатком №1 до договору позики визначена таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Судом встановлено, що договір позики та додаток №1 до нього підписані електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору ТОВ «Сіроко Фінанс» 11.03.2025р. надало відповідачу кредит у розмірі 3 800,00 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідності до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 638 Цивільного Кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього

Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України)

Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі ст. 10561 процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Також судом встановлено, що 23 липня 2025р. між ТОВ «Сіроко Фінанс», як клієнтом, та ТОВ «Солвентіс», як фактором, був укладений Договір факторингу №23072025, за умовами якого клієнт зобов?язується відступити фактору права Ввмоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов?язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором.

Підпунктом 4.1. Договору факторингу визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог у формі, наведеної в Додатку № 1 до цього Договору, за умови виконання фактором вимог перерахування сум грошових коштів фінансування, передбачених Розділом 3 Договору .

У відповідності до підпунктів 3.1.1. та 3.1.2. п. 3.1. Договору факторингу фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів встановлюється в реєстрі прав вимог. Фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимог, сплачується фактором одним платежем упродовж 7 банківських днів з моменту підписання сторонами такого Реєстру прав вимог.

23.07.2025р. між сторонами Договору факторингу підписано Акт приймання-передачі реєстру прав вимоги, за яким клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр прав вимоги за Договором, складений за формою згідно із Додатком №1 до даного Договору. Кількість боржників - 2 842, загальна сума заборгованості - 21 269 764,51 грн.

У Витязі з Додатку до Договору факторингу значиться боржник ОСОБА_1 , Кредитний договір №129166 від 11.03.2025р.

Також у матеріалах справи наявна платіжна інструкція №857 від 29.07.2025р. про сплату ТОВ "ФК "Солвентіс" на користь ТОВ "Сіроко Фінанс" 1 508 190,50 грн.

суми фінансування згідно Договору факторину №23072025 від 23.07.2025.

Разом з тим слід зазначити, що за наявними матеріалами суд не має можливості встановити, чи перейшло від ТОВ "Сіроко Фінанс" до ТОВ "ФК "Солвентіс" право вимоги до боржника ОСОБА_1 , оскільки , як вказано в п. 3.1. Договору факторингу, фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимог, і сплачується фактором одним платежем упродовж 7 банківських днів з моменту підписання сторонами такого Реєстру прав вимог.

Проте позивачем не додано до матеріалів справи Реєстру, в якому зафіксована сума фінансування, а тому неможливо стверджувати, що за платіжною інструкцією №857 від 29.07.2025р. сума фінансування сплачена в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п. 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення,

ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини справи, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором залишити без задоволення.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 43657029).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення суду складено та підписано 27.08.2026р.

Суддя Ірина ОЛЬШЕВСЬКА