Рішення № 139276031, 27.08.2026, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/999/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" серпня 2026 р.

Літинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Гопкіна П.В.,

за участі секретаря Іванової І.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні (без виклику сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7420367 від 22.06.2026 у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 122 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

30.06.2026 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції України мотивуючи його тим, що 22.06.2026 керував автомобілем «Мерседес 6140» по вул. Житомирській у с. Любар. За його твердженням, він самостійно зупинив транспортний засіб на узбіччі для перевірки його технічного стану, після чого до нього під`їхали працівники поліції. Поліцейські повідомили про необхідність протерти номерні знаки, що він виконав. Після цього у нього перевірили документи та страховий поліс, який, як зазначив позивач, був наявний в електронному вигляді у застосунку «Дія».

ОСОБА_1 вказав, що вважає оскаржувану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки, на його думку, він не вчиняв зазначених у постанові правопорушень. Зокрема, позивач заперечував факт зупинки транспортного засобу саме працівниками поліції та вважав, що за таких обставин вимога щодо ввімкнення світлової та аварійної сигналізації була безпідставною. Також він зазначив, що страховий поліс був наявний в нього в електронній формі.

За вказаних підстав просив суд задовольнити позов, скасувати постанову серії ЕНА № 7420367 від 22.06.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, закрити провадження у справі та стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

23.07.2026 неналежного відповідача Департамент патрульної поліції замінено на належного відповідача Головне управління Національної поліції в Житомирській області (а.с. 40).

10.08.2026 на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов. У ньому представник відповідача зазначає, що вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, оскільки оскаржувана постанова серії ЕНА № 7420367 від 22.06.2026 винесена уповноваженим поліцейським у зв`язку з порушенням позивачем вимог Правил дорожнього руху, а факт правопорушення підтверджується матеріалами справи та відеозаписами з нагрудного відеореєстратора поліцейського. Представник відповідача також вказав, що під час розгляду справи позивачу було роз`яснено його права, повідомлено про суть правопорушення та надано можливість надати пояснення, докази й заявити клопотання. На думку відповідача, доказів неправомірності дій поліцейського або незаконності постанови позивачем не надано. За вказаних підстав представник відповідача просив суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі (а.с. 45-50).

Дослідивши адміністративний позов, відзив та додані до нього докази, надавши оцінку обставинам, зазначеним у позовній заяві та у відзиві, суд приходить до наступних висновків.

Так, на підтвердження своїх позовних вимог позивач надав копію постанови серії ЕНА № 7420367 від 22.06.2026 (а.с. 7), згідно з якою 22.06.2026 о 12 год 09 хв ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «MERCEDES-BENZ VARIO 614D», д.н.з. НОМЕР_1 , під час зупинки працівниками поліції не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив вимоги п. 9.9 «б» Правил дорожнього руху України. Також у постанові зазначено, що водій не мав при собі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чим порушив вимоги п. 2.1 «ґ» ПДР України. За вказані порушення поліцейським дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. (а.с. 7).

Натомість на спростування позовних вимог представником відповідача разом із відзивом на позовну заяву надано відеоматеріал під назвою «export-lq6hu», який міститься на компакт-диску в матеріалах справи (а.с. 54). Із дослідженого судом відеозапису вбачається, що за кермом транспортного засобу перебуває ОСОБА_1 , а транспортний засіб знаходиться на проїжджій частині з асфальтовим покриттям. На початку відеозапису поліцейський звертається до ОСОБА_1 та запитує, чи це поліцейський повинен ОСОБА_1 доганяти. На це ОСОБА_1 відповідає, що «не треба доганяти». На 00:45 хв. відеозапису поліцейський повідомляє ОСОБА_1 про перше порушення, у зв`язку з яким його було зупинено, а саме про забруднений номерний знак. ОСОБА_1 не заперечує зазначеної обставини та пояснює, що номерний знак забруднений через пил і брудну дорогу. При цьому він погоджується усунути зазначене порушення та повідомляє, що протре номерний знак. На 01:15 хв. відеозапису поліцейський повідомляє ОСОБА_1 про друге порушення, а саме неввімкнення аварійної світлової сигналізації, що, за твердженням поліцейського, є порушенням п. 9.9 «б» Правил дорожнього руху України. На цьому ж фрагменті відеозапису зафіксовано, що аварійна світлова сигналізація на транспортному засобі дійсно не ввімкнена. На 01:22 хв. ОСОБА_1 визнає факт неввімкнення аварійної світлової сигналізації, зазначаючи: «не включив, вибачайте, іду включати».

На 01:41 хв. відеозапису зафіксовано, що після зауваження працівника поліції ОСОБА_1 вмикає аварійну світлову сигналізацію транспортного засобу.

Таким чином, із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу, працівником поліції йому було повідомлено про виявлені порушення, а факт неввімкнення аварійної світлової сигналізації безпосередньо зафіксований на відеозаписі та підтверджений самим ОСОБА_1 , зокрема словами «не включив, вибачайте, іду включати».

На 03:13 хв. ОСОБА_1 повідомляє поліцейському, що страховий поліс краще перевірити в базі, на що поліцейський зазначає, що доступ до бази їм обмежено та страховий поліс повинен бути у водія при собі. На 04:46 хв. ОСОБА_1 телефонує та просить надіслати йому страховий поліс, оскільки не може його знайти. На 09:26 хв. поліцейський роз`яснює ОСОБА_1 , що страховий поліс необхідно мати при собі, при цьому ОСОБА_1 страховий поліс так і не пред`явив. На 02:10 хв. відеозапису під назвою «export-ghm34» поліцейський роз`яснює ОСОБА_1 , що пред`явлене на телефоні зображення про страхування транспортного засобу не є страховим полісом. ОСОБА_1 визнає, що страховий поліс на паперовому носії у нього відсутній. При цьому на досліджених відеозаписах відсутні відомості, які б підтверджували пред`явлення ОСОБА_1 чинного страхового поліса.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ч.2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.1 «ґ» Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії).

Відповідно до п. 9.9. «б» Правил дорожнього руху України, аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.

Представником відповідача на підтвердження правомірності прийнятого рішення надано суду відеозаписи, на яких зафіксовано обставини зупинки транспортного засобу та виявлені порушення. На 01:15 хв. поліцейський повідомляє ОСОБА_1 про неввімкнення аварійної світлової сигналізації, на що останній о 01:22 хв. відповідає: «не включив, вибачайте, іду включати», а о 01:41 хв. її вмикає. Також на відео зафіксовано, що ОСОБА_1 не зміг пред`явити страховий поліс: на 04:46 хв. він телефонує та просить надіслати йому страховку, оскільки не може її знайти, а на 09:26 хв. поліцейський роз`яснює необхідність мати її при собі та ОСОБА_1 підтверджує, що на паперовому носії страховий поліс у нього відсутній. Таким чином, доводи позивача про бездоказовість постанови спростовуються дослідженими відеозаписами. Відтак твердження та зауваження позивача, зазначені у позовній заяві суд розцінює, як спосіб захисту, що прямо не заборонено законом.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд не вбачає порушень чинного законодавства інспектором патрульної поліції при винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7420367 від 22.06.2026.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а в задоволенні позову відмовити, у зв`язку з необгрунтованістю заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст.139, 143 КАС України внаслідок відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.

За наведених підстав, суд дійшов висновку, що факт вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП ОСОБА_1 , знайшов своє підтвердження, стягнення відповідачем застосовано без порушень, в межах санкції, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст.2, 9, 72-77, 90, 122, 241-246, 250, 262, 286, 295 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7420367 від 22.06.2026 у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 122 КУпАП.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя : Гопкін П. В.