Рішення № 139274807, 27.08.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 року Чернігів Справа № 620/4773/25

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Падій В. В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Міністерства у справах ветеранів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства у справах ветеранів України, яка полягає у не розгляді заяви ОСОБА_1 від 25 грудня 2024 року про встановлення факту безпосередньої участі мого батька ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України;

- зобов`язати Міністерство у справах ветеранів України належним чином розглянути заяву ОСОБА_1 від 25 грудня 2024 року та встановити факт безпосередньої участі батька ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 07.05.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 03.07.2025 зупинено провадження у справі №620/4773/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства у справах ветеранів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, до набрання законної сили рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №620/4201/25.

Міністерство у справах ветеранів України заперечує проти позову ОСОБА_1 у повному обсязі заявлених позовних вимог, вважає позовні вимоги необґрунтованими з наступних підстав. Смерть ОСОБА_2 настала внаслідок ворожого обстрілу військами російської федерації під час повномасштабного вторгнення на територію України. На час загибелі ОСОБА_2 перебував на посаді охоронника команди воєнізованої охорони батальйону Управління поліції охорони в Чернігівській області та виконував обов`язки з охорони водопровідної насосної станції № 2 Комунального підприємства Чернігівводоканал Чернігівської міської ради. За фактом його смерті було проведено спеціальне розслідування та складено акт за формою Н-1/П спеціального розслідування нещасного випадку, затверджений начальником Управління Держпраці у Чернігівській області 06.06.2022. Мінветеранів розглянуло заяву ОСОБА_1 та в межах чинного законодавства, листом від 10.06.2024 № 9397/4/5.1-24 надало позивачу розгорнуту та змістовну відповідь, зокрема надало роз`яснення згідно процедури та повноважень міжвідомчої комісії щодо встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, а також зазначило, що надані позивачем документи підтверджують факт смерті ОСОБА_2 внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом. У порушення пункту 4 Порядку № 685 позивачем не додані до заяви документи, визначені Порядком № 685, на підставі яких можливо зробити висновок про факт загибелі батька позивача під час безпосередньої участі. Позивач повторно звернулась до Мінветеранів із заявою від 30.08.2024 про встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, ОСОБА_2 . Мінветеранів відповідно до повноважень прийняло дану заяву та винесло подані Позивачем матеріали на засідання міжвідомчої комісії, яка на своєму засіданні 05.09.2024 розглянула заяву ОСОБА_1 та прийняла рішення відмовити у встановленні факту безпосередньої участі у заходах ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю документів, що містять підтвердження факту безпосередньої участі у заходах , відповідно до підпункту 1 пункту 9 Порядку № 685. Після чого, на адресу Мінветеранів знову надійшло звернення ОСОБА_1 від 25.12.2024 (вх. № С-47 від 02.01.2025) про встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України ОСОБА_2 . Листом від 09.01.2025 № 440/1.3/3.1-25 надало позивачу обґрунтовану та розгорнуту відповідь, зокрема проінформувало, що згідно з документами, доданими позивачем до заяви, ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання службових обов`язків, перебуваючи на посаді охоронника команди воєнізованої охорони батальйону Управління поліції охорони в Чернігівської області.

Позивачка подала відповідь на відзив на позов, в якій наголошує, що до Мінветеранів були подані всі необхідні документи, які вимагалися раніше та у зв`язку із відсутністю яких було прийнято рішення про відмову у задоволенні її попередніх заяв. Проте, не зважаючи на те, що шляхом довгих бюрократичних перепон дочці загиблого Захисника України все ж таки вдалося добути докази та довідки, передбачені відповідними порядками, яких навіть не існувало на момент загибелі батька, Мінветеранів почало шукати формальні підстави для не розгляду по суті звернень ОСОБА_1 . Тобто вже навіть і передбаченої довідки уповноваженого правоохоронного органу, як складової Сил оборони, виявилося недостатньо. Проте на цей раз, не прийнявши жодного рішення по суті розгляду заяви ОСОБА_1 , листом Мінветеранів від 09 січня 2025 року було рекомендовано напряму звернутися до місцевого органу з питань ветеранської політики за місцем проживання, посилаючись на те, що питання встановлення факту безпосередньої участі у заходах для членів сімей осіб, зазначених у пункті 5 частини першої статті 10-1 Закону № 3551-ХІІ, не належить до повноважень міжвідомчої комісії.

Ухвалою суду від 27.08.2026 провадження по справі поновлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.

ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув ОСОБА_2 , який є батьком позивачки, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 від 26.04.2022 та свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_2 від 13.05.2002.

Смерть ОСОБА_2 настала внаслідок ворожого обстрілу військами російської федерації під час повномасштабного вторгнення на територію України.

На час загибелі ОСОБА_2 перебував на посаді охоронника команди воєнізованої охорони батальйону Управління поліції охорони в Чернігівській області та виконував обов`язки з охорони водопровідної насосної станції №2 Комунального підприємства Чернігівводоканал Чернігівської міської ради.

За фактом його смерті було проведено спеціальне розслідування та складено акт за формою Н-1/П спеціального розслідування нещасного випадку, який затверджений начальником Управління Держпраці у Чернігівській області 06.06.2022.

На підставі вказаного акта службового розслідування Управлінням поліції охорони в Чернігівській області 30.08.2024 видано довідку про те, що ОСОБА_2 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави ту зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

31.05.2024 позивачка звернулася до відповідача із заявою про встановлення факту безпосередньої участі її батька ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, надіславши засобами зв`язку відповідну заяву встановленого зразка з документами на підтвердження такого факту.

Листом Міністерства у справах ветеранів України від 10.06.2024 заяву було залишено без руху, у зв`язку із необхідністю додатково надати документи, зокрема, довідку про безпосередню участь у заходах у період воєнного стану особи, яка загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, видана командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) Збройних Сил, Держприкордонслужби, Національної поліції. Національної гвардії, СБУ та/або іншого утвореного відповідно до закону військового формування та правоохоронного органу, у взаємодії з якими особа брала безпосередню участь у заходах у період воєнного стану.

30.08.2024 позивачкою надіслано відповідачу довідку від 30.08.2024 про безпосередню участь її батька ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, видану Управлінням поліції охорони в Чернігівській області Національної поліції України.

Проте листом від 20.09.2024 позивачці повідомлено, що на засіданні Міжвідомчої комісії прийнято рішення про відмову у встановленні вказаного факту та надано витяг з протоколу засідання від 05.09.2024 № 6.

Вказане рішення про відмову обґрунтовано тим, що відсутні документи, передбачені Порядком № 685, що підтверджують факт безпосередньої участі ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

25.12.2024 позивачка повторно звернулася до відповідача із заявою про встановлення факту безпосередньої участі її батька ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, надіславши засобами зв`язку відповідну заяву встановленого зразка з документами на підтвердження такого факту. При цьому у вказаній заяві, зокрема, було зазначено, що залучення її батька ОСОБА_2 за посадою охоронника команди воєнізованої охорони батальйону Управління поліції охорони в Чернігівській області до участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, підтверджується довідкою Управління поліції охорони в Чернігівській області від 30.08.2024 та графіком чергувань за березень 2022 року, які також були додані до заяви, проте відповіді від відповідача на вказану заяву не отримала.

17.04.2025 в інтересах позивачки до відповідача направлено адвокатський запит, на який 24.04.2025 надійшла відповідь за № 8610/1.3/3.1-25, згідно якої було повідомлено, що листом від 09.01.2025 №440/1.3-25 Міністерство у справах ветеранів України повернуло без розгляду заяву позивачки з доданими до неї документами. Вказана відмова мотивована тим, що відповідно до Положення про Міжвідомчу комісію, затвердженого наказом Міністерства у справах ветеранів України від 16.08.2023 №199, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.09.2023 № 1626/40682 на Міжвідомчу комісію покладено прийняття рішень про встановлення (відмови у встановленні) факту безпосередньої участі у заходах лише для осіб з інвалідністю, зазначених у пункті 16 частини другої статті 7 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» та членів сімей осіб, зазначених у пункті 6 частини першої статті 10-1 вказаного Закону. Питання встановлення факту безпосередньої участі у заходах для членів сімей, зазначених у пункті 5 частини першої статті 10-1 цього Закон до повноважень міжвідомчої комісії не належить.

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

07.07.2023 Кабінет міністрів України прийняв постанову №685 «Деякі питання встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України», якою затверджено Порядок встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, деяких категорій осіб відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (далі Порядок №685, у редакції чинній на момент звернення позивачки із заявою про встановлення факту участі у заходах), який визначив процедуру встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, деяких категорій осіб відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та Закону України Про адміністративну процедуру.

Пунктами 2 та 3 Порядку № 685 визначено, що він поширюється на:

1) осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, у період воєнного стану внаслідок самооборони під час виконання завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану (пункт 16 частини другої статті 7 Закону).

Термін самооборона, зазначений в абзаці першому цього підпункту, вживається у значенні, наведеному в Порядку застосування цивільними особами вогнепальної зброї під час участі у відсічі та стримуванні збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України у період дії воєнного стану, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2022 р. № 448 (Офіційний вісник України, 2022 р., № 34, ст. 1856);

2) членів сімей осіб, які загинули, померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (пункт 6 частини першої статті 10-1 Закону).

До членів сімей загиблих, померлих осіб, зазначених в абзаці першому цього підпункту, належать утриманці загиблого (померлого), яким у зв`язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

Рішення про встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, приймається міжвідомчою комісією з питань встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (далі - безпосередня участь у заходах), деяких категорій осіб відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (далі - міжвідомча комісія), яку утворює Мінветеранів.

Згідно пункту 5 Порядку №685 для встановлення факту безпосередньої участі у заходах особи, яка загинула, померла внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, кожен повнолітній член сім`ї, зазначений у підпункті 2 пункту 2 цього Порядку (його уповноважена особа), подає особисто чи надсилає поштою Мінветеранів письмову заяву про встановлення факту безпосередньої участі у заходах за формою згідно з додатком 1. За малолітніх чи неповнолітніх дітей заяву про встановлення факту безпосередньої участі у заходах подає інший з їх батьків, опікун, піклувальник або інший законний представник. Неповнолітні діти за письмовою згодою іншого з їх батьків, опікуна, піклувальника або іншого законного представника також можуть самостійно подати заяву про встановлення факту безпосередньої участі у заходах.

Відповідно до пунктів 6 та 7 Порядку № 685 Міжвідомча комісія розглядає подані документи, надсилає у разі потреби необхідні запити за підписом її голови, уточнює інформацію про осіб, стосовно яких подані документи, заслуховує пояснення таких осіб, свідків, представників державних органів і в місячний строк з дня надходження документів (уточненої інформації) приймає рішення про встановлення факту безпосередньої участі у заходах або рішення про відмову у встановленні факту безпосередньої участі у заходах.

Міжвідомча комісія протягом трьох робочих днів після прийняття рішення подає Мінветеранів рішення про осіб, щодо яких прийнято рішення про встановлення факту безпосередньої участі у заходах.

Пунктом 9 Порядку №685 встановлено, що Міжвідомча комісія відмовляє у встановленні факту безпосередньої участі у заходах у разі, коли:

1) відсутні документи, що містять підтвердження факту безпосередньої участі у заходах, або в поданих документах відсутні докази, які підтверджують факт безпосередньої участі у заходах;

2) виявлено факт подання недостовірної інформації про безпосередню участь у заходах або подання недостовірних даних про особу;

3) наявний обвинувальний вирок суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період безпосередньої участі у заходах;

4) особи, які подали документи, перебували у складі збройних формувань або окупаційної адміністрації Російської Федерації, інших незаконних збройних формувань.

При цьому суд враховує, що згідно пунктів 5 та 6 частини 1 статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать: 5) військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також сім`ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

6) сім`ї осіб, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Аналіз зазначених норм дає підстави стверджувати, що міжвідомча комісія уповноважена приймати рішення про встановлення (відмову у встановленні) факту безпосередньої участі у заходах для членів сімей осіб, зазначених у пункті 6 частини першої статті 10-1 Закону, тобто тих, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Повертаючи позивачці заяву від 25.12.2024 відповідач виходив з того, що ОСОБА_1 є членом сім`ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, відповідно до пункту 5 частини першої статті 10-1 Закону, а тому Порядок №685 та повноваження міжвідомчої комісії на ці правовідносини не поширюється.

Проте суд вважає такий висновок помилковим, з огляду на його невідповідність встановленим обставинам у справі.

Судом встановлено, що на час загибелі ОСОБА_2 , останній перебував на посаді охоронника команди воєнізованої охорони батальйону Управління поліції охорони в Чернігівській області та виконував обов`язки з охорони водопровідної насосної станції №2 Комунального підприємства Чернігівводоканал Чернігівської міської ради.

Відповідно до довідки від 30.08.2024, виданої Управлінням поліції охорони в Чернігівській області, ОСОБА_2 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Тобто, батько позивачки не був працівником підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення відповідних заходів, як це передбачено пунктом 5 частини першої статті 10-1 Закону, а тому відмова від розгляду заяви ОСОБА_3 є безпідставною.

Крім того суд враховує непослідовну поведінку відповідача, позаяк позивачка попередньо вже зверталась з аналогічною заявою про встановлення факту безпосередньої участі її батька ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Міжвідомча комісія розглянула цю заяву та листом Міністерства у справах ветеранів України від 10.06.2024 заяву було залишено без руху, у зв`язку із необхідністю додатково надати документи, зокрема, довідку про безпосередню участь у заходах у період воєнного стану особи, яка загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, видана командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) Збройних Сил, Держприкордонслужби, Національної поліції. Національної гвардії, СБУ та/або іншого утвореного відповідно до закону військового формування та правоохоронного органу, у взаємодії з якими особа брала безпосередню участь у заходах у період воєнного стану.

30.08.2024 позивачкою надіслано відповідачу довідку від 30.08.2024 про безпосередню участь її батька ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, видану Управлінням поліції охорони в Чернігівській області Національної поліції України.

Проте листом від 20.09.2024 позивачці повідомлено, що на засіданні Міжвідомчої комісії прийнято рішення про відмову у встановленні вказаного факту та надано витяг з протоколу засідання від 05.09.2024 № 6.

Вказане рішення про відмову обґрунтовано тим, що відсутні документи, передбачені Порядком № 685, що підтверджують факт безпосередньої участі ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

25.12.2024 позивачка повторно звернулася до відповідача із заявою про встановлення факту безпосередньої участі її батька ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, надіславши засобами зв`язку відповідну заяву встановленого зразка з документами на підтвердження такого факту. При цьому у вказаній заяві, зокрема, було зазначено, що залучення її батька ОСОБА_2 за посадою охоронника команди воєнізованої охорони батальйону Управління поліції охорони в Чернігівській області до участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, підтверджується довідкою Управління поліції охорони в Чернігівській області від 30.08.2024 та графіком чергувань за березень 2022 року, які також були додані до заяви, проте відповіді від відповідача на вказану заяву не отримала.

І лише на адвокатський запит позивачці надійшла відповідь за № 8610/1.3/3.1-25, згідно якої було повідомлено, що листом від 09.01.2025 №440/1.3-25 Міністерство у справах ветеранів України повернуло без розгляду заяву позивачки з доданими до неї документами. Вказана відмова мотивована тим, що відповідно до Положення про Міжвідомчу комісію, затвердженого наказом Міністерства у справах ветеранів України від 16.08.2023 №199, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.09.2023 № 1626/40682 на Міжвідомчу комісію покладено прийняття рішень про встановлення (відмови у встановленні) факту безпосередньої участі у заходах лише для осіб з інвалідністю, зазначених у пункті 16 частини другої статті 7 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» та членів сімей осіб, зазначених у пункті 6 частини першої статті 10-1 вказаного Закону. Питання встановлення факту безпосередньої участі у заходах для членів сімей, зазначених у пункті 5 частини першої статті 10-1 цього Закон до повноважень міжвідомчої комісії не належить.

Проте суд зауважує, що можливість повернення заяви про встановлення факту участі у заходах не передбачена Порядком № 685.

За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Міністерства у справах ветеранів України, яка полягає у не розгляді заяви ОСОБА_1 від 25.12.2024 про встановлення факту безпосередньої участі її батька ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та зобов`язати Міністерство у справах ветеранів України розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.12.2024 про встановлення факту безпосередньої участі її батька ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з урахуванням висновків суду підлягають задоволенню за обґрунтованістю.

Позовна вимога про зобов`язання Міністерство у справах ветеранів України встановити факт безпосередньої участі батька ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України не підлягає задоволенню, оскільки є передчасною, міжвідомча комісія ще не розглянула заяву позивачки від 25.12.2024 та не прийняла жодного рішення по цій заяві.

Отже враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин справи та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши фактичні обставини справи, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи учасників справи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позов задоволений частково за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у сумі 605,60 грн.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства у справах ветеранів України, яка полягає у не розгляді заяви ОСОБА_1 від 25.12.2024 про встановлення факту безпосередньої участі її батька ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Зобов`язати Міністерство у справах ветеранів України розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.12.2024 про встановлення факту безпосередньої участі її батька ОСОБА_2 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства у справах ветеранів України на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605 (шістсот п`ять) грн 60 грн.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ).

Відповідач: Міністерство у справах ветеранів України (пров. Музейний, буд. 12, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ - 42657144).

Суддя В.В. Падій